Емпірична психологія (англ. empirical psychology) — Слово «емпіричний» утворено від грецького слова «εμπειρία», що означає «досвід». Психологія, що заснована на досвіді і протиставляється раціональній психології, заснованій на умогляді. Отримала розвиток в руслі англійського емпіризму у Великій Британії XVIII — XIX ст., а також у Франції 2-ій половині XIX ст.
Виникнення
Виникнення емпіричного напрямку в психології пов'язане з ім'ям англійського філософа Д. Локка (1632—1704).
Всі істинні знання, заявляв Локк, виникають з досвіду, тобто зі сприйняття навколишньої дійсності з допомогою органів чуття. Але «душа» людини не може служити предметом такого сприйняття. Внутрішній досвід дає знання лише про окремі психічні стани або процесах. Звідси Локк зробив висновок, що предметом психології можуть бути тільки психічні процеси або стани, а не «душа».
Усі свої висновки емпірична психологія прагнула будувати на спостереженнях та експериментах. Ці методи дослідження були запозичені емпіричною психологією із природничих наук, які стали швидко розвиватися в XVII ст. Проте в емпіричній психології ці методи втратили об'єктивний характер (спрямованість на пізнання предметів і явищ зовнішнього світу, світу об'єктів), перетворившись на методи самоспостереження і суб'єктивного експерименту (спрямовані на пізнання внутрішніх, суб'єктивних процесів людської свідомості).
Емпірична психологія вважала, що психічні процеси за своєю природою недоступні об'єктивному спостереженню, що є методом наукового дослідження в природознавстві, що в психології можливо тільки внутрішнє спостереження, в процесі якої людина може спостерігати лише свої власні психічні переживання. Природно, що метод самоспостереження внаслідок свого суб'єктивного характеру не міг забезпечити побудову справді наукової психології.
Емпірична психологія розглядала свідомість як замкнутий у собі безпосередньо даний людині внутрішній світ психічних переживань, керований своїми власними законами, пізнання яких можливе лише шляхом внутрішнього досвіду або самоспостереження. Таке твердження ґрунтувалося на ідеалістичному розумінні природи психіки.
Емпіричної психології за час її існування вдалося зібрати великий матеріал з суб'єктивної характеристиці окремих психічних процесів, наприклад відчуттів, пам'яті, уваги та ін. Однак при всьому цьому вона виявилася повністю неспроможною і нездатною створити наукову психологію, оскільки в розумінні предмета психології стояла на позиціях ідеалізму
Психофізична проблема
Емпірична психологія стояла на позиціях дуалізму, тобто ідеалістичного навчання про те, що світ складається з двох самостійних і не пов'язаних один з одним початків — духовного і матеріального.
Основною ознакою матеріальних явищ представники дуалізму вважали протяжність. Психічні явища такою ознакою не відрізнялися: думки, почуття, бажання не можливо про них сказати, що вони мають розміри, знаходяться праворуч або ліворуч тощо Відмітною їх ознакою є те, що вони надані тільки у свідомості людини. Це і послужило для філософів-дуалістів підставою до виділення цих явищ в особливий духовний світ, що існує і розвивається за своїми власними законами цілком незалежно від явищ протяжного матеріального світу. Дуалізм створив для емпіричної психології непереборні труднощі при вирішенні так званої «психофізичної проблеми».
Теорії вирішення «психофізичної проблеми»
Дані досвіду показують, що між тілесними процесами в організмі і внутрішніми психічними процесами існує певний зв'язок. Порушення правильного перебігу фізіологічних процесів зараз же приводить до відповідних змін і в плині психічних процесів. Наприклад, в залежності від фізичного стану організму людина відчуває то втому, то бадьорість. Необхідність науково пояснити цей зв'язок і є основою «психофізичної проблеми». Для вирішення цієї проблеми в емпіричній психології було запропоновано кілька теорій.
Теорія психофізичної взаємодії
Вона стверджувала, що між психічними явищами й матеріальними процесами в організмі існує взаємодія: фізіологічні процеси впливають на психічні та навпаки. Однак цей висновок суперечив основним принципом дуалізму, згідно з яким психічний, не відрізняючись протяжністю, не може переходити у фізичне, так само як фізична не може переходити в психічне. Стоячи на позиціях дуалізму, не можна було одночасно визнавати істинність теорії психофізичного взаємодії.
Теорія психофізичного паралелізму
Теорія стверджувала, що фізіологічні і психічні процеси протікають лише паралельно, будучи абсолютно незалежними один від одного. Наприклад, коли під час ходьби в тілі людини відбуваються певні фізіологічні процеси, в його свідомості одночасно, але цілком незалежно від перших, відбувається деяка зміна психічних переживань (людина сприймає свою ходьбу). Згідно з цією теорією нервово-м'язові процеси, з одного боку, і рухові відчуття — з іншого, існують одночасно, але тільки як паралельні і по суті ніяк не пов'язані один з одним процеси: ряд матеріальних явищ в організмі і незалежно від нього існуючий ряд психічних явищ у свідомості людини збігаються один з одним за часом так, що певних змін в одному ряду відповідають строго певним, але повністю незалежним від перших, змін в другому ряду.
Чим же пояснюється такий дивний паралелізм? Представники дуалістичної філософії, слідом за її родоначальником Декартом, стоячи на позиціях ідеалізму, стверджували, що хоча світ і складається з двох початків — матеріального і духовного, але все ж в основі світу лежить і керує їм початок духовний (божественний). Паралельне існування настільки відрізняються за своєю сутністю матеріальних і духовних явищ є результат «передвстановленою гармонії». Таке пояснення показує, що теорія психофізичного паралелізму ненаукова.
Напрями емпіричної психології
Асоціативна психологія
Бен (1818 —1903), Спенсер (1820— 1903) розглядали психічне життя людини як механічне поєднання окремих (дискретних) духовних явищ. За вченням ассоціаністів, складні психічні процеси, як би різні вони не були, складаються з більш простих психічних елементів, на які і можуть бути розкладені. Такими елементами психологи-ассоціаністи вважали відчуття і уявлення. За їх вченням, наприклад, пам'ять є сукупністю уявлень, асоціативно виникають у свідомості; увагу — пануванням у свідомості якої-небудь однієї групи уявлень, витіснивши з нього всі інші уявлення; емоції — сукупністю відчуття і уявлення в поєднанні з свідомістю задоволення або незадоволення тощо. Саму особистість людини ассоціаністи розуміли як найбільш стійкий і постійний комплекс психічних явищ, в основі якого лежать відчуття власного тіла і відповідні ним подання.
Волюнтаристична психологія
Вундт (1832 — 1920) вбачав основу психічного життя людини в її вольових процесах. Психологи цього напряму розглядали волю людини як специфічну енергію свідомості: за їх вченням, в основі волі лежать імпульсивні думки, злиті в комплекси і являють собою своєрідні емоційні переживання.
Функціональна психологія
Штумф (1874 —1938), Юлер (1879 —1946) зосередили свої зусилля на вивченні процесів мислення. Завдання психології вона визначала як аналіз змістів свідомості і вивчення функції свідомості. Ці завдання вона дозволяла суто ідеалістично: процес мислення в дослідженнях психологів функціонального напрямку відривався від реальної дійсності, розглядався як протікає по внутрішньо притаманним йому законами, як що складається з своєрідних «інтенціональний актів», що являють собою «спрямованість думки на деякий об'єкт», і т. д.
Структурна психологія, або гештальт-психологія
Цей розділ потребує доповнення. (січень 2017) |
У боротьбі з ассоціаційною психологією виникла структурна, або гештальт-психологія (Келер (1887 -1967), Кафка (1886 —1941)). Її основним положенням було твердження, що всі психічні процеси носять цілісний характер і визначаються в своїй течії особливостями своєї будови. На противагу психологам-ассоціаністам гештальтісти стверджували, що не з'єднання елементів складає складний психічний процес, але самі ці елементи в своїх властивостях і особливості визначаються структурою цілого, в яке вони входять. Вони бачили в цьому основний закон психічного життя і саму особистість людини прагнули зрозуміти як обумовлену у своїх проявах особливостями притаманною їй структури. Особливостями цієї структури вони пояснювали і взаємини особистості з середовищем.
Структурна психологія як і всі інші напрями емпіричної психології, відрізняючись від них в деталях, розглядала сутність психічних процесів ідеалістично, як обумовлену внутрішніми психічними закономірностями їх структури. Виходячи з цього положення, гештальтісти намагалися пояснити і поведінку тварин як обумовлених не взаємодією організму з середовищем, а структурними особливостями здійснюваних тваринами дій. Висунуту Келером гештальтську теорію поведінки тварин різкій критиці піддав І. П. Павлов, що розкрила її ідеалістичну суть.
Висновки
Неспроможність цих та інших напрямів емпіричної психології пояснюється не тими або іншими недоліками, притаманними кожному окремому напрямку, а загальним для всіх них ідеалістичним розумінням суті психічних процесів.
Емпірична психологія шляхом самоспостереження і експерименту змогла накопичити певну кількість знань описового характеру про психічні процеси. Проте вона накопичила ці знання всупереч своїй ідеалістичної основі і дуалістичні розуміння природи людини. Оскільки пояснення психічних процесів давалося емпіричної психологією, виходячи з ідеалістичного розуміння природи психіки, вона не могла дати справді наукового пояснення накопиченим нею фактів.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Empirichna psihologiya angl empirical psychology Slovo empirichnij utvoreno vid greckogo slova empeiria sho oznachaye dosvid Psihologiya sho zasnovana na dosvidi i protistavlyayetsya racionalnij psihologiyi zasnovanij na umoglyadi Otrimala rozvitok v rusli anglijskogo empirizmu u Velikij Britaniyi XVIII XIX st a takozh u Franciyi 2 ij polovini XIX st ViniknennyaViniknennya empirichnogo napryamku v psihologiyi pov yazane z im yam anglijskogo filosofa D Lokka 1632 1704 Vsi istinni znannya zayavlyav Lokk vinikayut z dosvidu tobto zi sprijnyattya navkolishnoyi dijsnosti z dopomogoyu organiv chuttya Ale dusha lyudini ne mozhe sluzhiti predmetom takogo sprijnyattya Vnutrishnij dosvid daye znannya lishe pro okremi psihichni stani abo procesah Zvidsi Lokk zrobiv visnovok sho predmetom psihologiyi mozhut buti tilki psihichni procesi abo stani a ne dusha Usi svoyi visnovki empirichna psihologiya pragnula buduvati na sposterezhennyah ta eksperimentah Ci metodi doslidzhennya buli zapozicheni empirichnoyu psihologiyeyu iz prirodnichih nauk yaki stali shvidko rozvivatisya v XVII st Prote v empirichnij psihologiyi ci metodi vtratili ob yektivnij harakter spryamovanist na piznannya predmetiv i yavish zovnishnogo svitu svitu ob yektiv peretvorivshis na metodi samosposterezhennya i sub yektivnogo eksperimentu spryamovani na piznannya vnutrishnih sub yektivnih procesiv lyudskoyi svidomosti Empirichna psihologiya vvazhala sho psihichni procesi za svoyeyu prirodoyu nedostupni ob yektivnomu sposterezhennyu sho ye metodom naukovogo doslidzhennya v prirodoznavstvi sho v psihologiyi mozhlivo tilki vnutrishnye sposterezhennya v procesi yakoyi lyudina mozhe sposterigati lishe svoyi vlasni psihichni perezhivannya Prirodno sho metod samosposterezhennya vnaslidok svogo sub yektivnogo harakteru ne mig zabezpechiti pobudovu spravdi naukovoyi psihologiyi Empirichna psihologiya rozglyadala svidomist yak zamknutij u sobi bezposeredno danij lyudini vnutrishnij svit psihichnih perezhivan kerovanij svoyimi vlasnimi zakonami piznannya yakih mozhlive lishe shlyahom vnutrishnogo dosvidu abo samosposterezhennya Take tverdzhennya gruntuvalosya na idealistichnomu rozuminni prirodi psihiki Empirichnoyi psihologiyi za chas yiyi isnuvannya vdalosya zibrati velikij material z sub yektivnoyi harakteristici okremih psihichnih procesiv napriklad vidchuttiv pam yati uvagi ta in Odnak pri vsomu comu vona viyavilasya povnistyu nespromozhnoyu i nezdatnoyu stvoriti naukovu psihologiyu oskilki v rozuminni predmeta psihologiyi stoyala na poziciyah idealizmuPsihofizichna problemaEmpirichna psihologiya stoyala na poziciyah dualizmu tobto idealistichnogo navchannya pro te sho svit skladayetsya z dvoh samostijnih i ne pov yazanih odin z odnim pochatkiv duhovnogo i materialnogo Osnovnoyu oznakoyu materialnih yavish predstavniki dualizmu vvazhali protyazhnist Psihichni yavisha takoyu oznakoyu ne vidriznyalisya dumki pochuttya bazhannya ne mozhlivo pro nih skazati sho voni mayut rozmiri znahodyatsya pravoruch abo livoruch tosho Vidmitnoyu yih oznakoyu ye te sho voni nadani tilki u svidomosti lyudini Ce i posluzhilo dlya filosofiv dualistiv pidstavoyu do vidilennya cih yavish v osoblivij duhovnij svit sho isnuye i rozvivayetsya za svoyimi vlasnimi zakonami cilkom nezalezhno vid yavish protyazhnogo materialnogo svitu Dualizm stvoriv dlya empirichnoyi psihologiyi nepereborni trudnoshi pri virishenni tak zvanoyi psihofizichnoyi problemi Teoriyi virishennya psihofizichnoyi problemi Dani dosvidu pokazuyut sho mizh tilesnimi procesami v organizmi i vnutrishnimi psihichnimi procesami isnuye pevnij zv yazok Porushennya pravilnogo perebigu fiziologichnih procesiv zaraz zhe privodit do vidpovidnih zmin i v plini psihichnih procesiv Napriklad v zalezhnosti vid fizichnogo stanu organizmu lyudina vidchuvaye to vtomu to badorist Neobhidnist naukovo poyasniti cej zv yazok i ye osnovoyu psihofizichnoyi problemi Dlya virishennya ciyeyi problemi v empirichnij psihologiyi bulo zaproponovano kilka teorij Teoriya psihofizichnoyi vzayemodiyi Vona stverdzhuvala sho mizh psihichnimi yavishami j materialnimi procesami v organizmi isnuye vzayemodiya fiziologichni procesi vplivayut na psihichni ta navpaki Odnak cej visnovok superechiv osnovnim principom dualizmu zgidno z yakim psihichnij ne vidriznyayuchis protyazhnistyu ne mozhe perehoditi u fizichne tak samo yak fizichna ne mozhe perehoditi v psihichne Stoyachi na poziciyah dualizmu ne mozhna bulo odnochasno viznavati istinnist teoriyi psihofizichnogo vzayemodiyi Teoriya psihofizichnogo paralelizmu Teoriya stverdzhuvala sho fiziologichni i psihichni procesi protikayut lishe paralelno buduchi absolyutno nezalezhnimi odin vid odnogo Napriklad koli pid chas hodbi v tili lyudini vidbuvayutsya pevni fiziologichni procesi v jogo svidomosti odnochasno ale cilkom nezalezhno vid pershih vidbuvayetsya deyaka zmina psihichnih perezhivan lyudina sprijmaye svoyu hodbu Zgidno z ciyeyu teoriyeyu nervovo m yazovi procesi z odnogo boku i ruhovi vidchuttya z inshogo isnuyut odnochasno ale tilki yak paralelni i po suti niyak ne pov yazani odin z odnim procesi ryad materialnih yavish v organizmi i nezalezhno vid nogo isnuyuchij ryad psihichnih yavish u svidomosti lyudini zbigayutsya odin z odnim za chasom tak sho pevnih zmin v odnomu ryadu vidpovidayut strogo pevnim ale povnistyu nezalezhnim vid pershih zmin v drugomu ryadu Chim zhe poyasnyuyetsya takij divnij paralelizm Predstavniki dualistichnoyi filosofiyi slidom za yiyi rodonachalnikom Dekartom stoyachi na poziciyah idealizmu stverdzhuvali sho hocha svit i skladayetsya z dvoh pochatkiv materialnogo i duhovnogo ale vse zh v osnovi svitu lezhit i keruye yim pochatok duhovnij bozhestvennij Paralelne isnuvannya nastilki vidriznyayutsya za svoyeyu sutnistyu materialnih i duhovnih yavish ye rezultat peredvstanovlenoyu garmoniyi Take poyasnennya pokazuye sho teoriya psihofizichnogo paralelizmu nenaukova Napryami empirichnoyi psihologiyiAsociativna psihologiya Dokladnishe Asociativna psihologiya Ben 1818 1903 Spenser 1820 1903 rozglyadali psihichne zhittya lyudini yak mehanichne poyednannya okremih diskretnih duhovnih yavish Za vchennyam associanistiv skladni psihichni procesi yak bi rizni voni ne buli skladayutsya z bilsh prostih psihichnih elementiv na yaki i mozhut buti rozkladeni Takimi elementami psihologi associanisti vvazhali vidchuttya i uyavlennya Za yih vchennyam napriklad pam yat ye sukupnistyu uyavlen asociativno vinikayut u svidomosti uvagu panuvannyam u svidomosti yakoyi nebud odniyeyi grupi uyavlen vitisnivshi z nogo vsi inshi uyavlennya emociyi sukupnistyu vidchuttya i uyavlennya v poyednanni z svidomistyu zadovolennya abo nezadovolennya tosho Samu osobistist lyudini associanisti rozumili yak najbilsh stijkij i postijnij kompleks psihichnih yavish v osnovi yakogo lezhat vidchuttya vlasnogo tila i vidpovidni nim podannya Volyuntaristichna psihologiya Vundt 1832 1920 vbachav osnovu psihichnogo zhittya lyudini v yiyi volovih procesah Psihologi cogo napryamu rozglyadali volyu lyudini yak specifichnu energiyu svidomosti za yih vchennyam v osnovi voli lezhat impulsivni dumki zliti v kompleksi i yavlyayut soboyu svoyeridni emocijni perezhivannya Funkcionalna psihologiya Shtumf 1874 1938 Yuler 1879 1946 zoseredili svoyi zusillya na vivchenni procesiv mislennya Zavdannya psihologiyi vona viznachala yak analiz zmistiv svidomosti i vivchennya funkciyi svidomosti Ci zavdannya vona dozvolyala suto idealistichno proces mislennya v doslidzhennyah psihologiv funkcionalnogo napryamku vidrivavsya vid realnoyi dijsnosti rozglyadavsya yak protikaye po vnutrishno pritamannim jomu zakonami yak sho skladayetsya z svoyeridnih intencionalnij aktiv sho yavlyayut soboyu spryamovanist dumki na deyakij ob yekt i t d Strukturna psihologiya abo geshtalt psihologiya Cej rozdil potrebuye dopovnennya sichen 2017 Dokladnishe Strukturna psihologiya ta Geshtaltpsihologiya U borotbi z associacijnoyu psihologiyeyu vinikla strukturna abo geshtalt psihologiya Keler 1887 1967 Kafka 1886 1941 Yiyi osnovnim polozhennyam bulo tverdzhennya sho vsi psihichni procesi nosyat cilisnij harakter i viznachayutsya v svoyij techiyi osoblivostyami svoyeyi budovi Na protivagu psihologam associanistam geshtaltisti stverdzhuvali sho ne z yednannya elementiv skladaye skladnij psihichnij proces ale sami ci elementi v svoyih vlastivostyah i osoblivosti viznachayutsya strukturoyu cilogo v yake voni vhodyat Voni bachili v comu osnovnij zakon psihichnogo zhittya i samu osobistist lyudini pragnuli zrozumiti yak obumovlenu u svoyih proyavah osoblivostyami pritamannoyu yij strukturi Osoblivostyami ciyeyi strukturi voni poyasnyuvali i vzayemini osobistosti z seredovishem Strukturna psihologiya yak i vsi inshi napryami empirichnoyi psihologiyi vidriznyayuchis vid nih v detalyah rozglyadala sutnist psihichnih procesiv idealistichno yak obumovlenu vnutrishnimi psihichnimi zakonomirnostyami yih strukturi Vihodyachi z cogo polozhennya geshtaltisti namagalisya poyasniti i povedinku tvarin yak obumovlenih ne vzayemodiyeyu organizmu z seredovishem a strukturnimi osoblivostyami zdijsnyuvanih tvarinami dij Visunutu Kelerom geshtaltsku teoriyu povedinki tvarin rizkij kritici piddav I P Pavlov sho rozkrila yiyi idealistichnu sut VisnovkiNespromozhnist cih ta inshih napryamiv empirichnoyi psihologiyi poyasnyuyetsya ne timi abo inshimi nedolikami pritamannimi kozhnomu okremomu napryamku a zagalnim dlya vsih nih idealistichnim rozuminnyam suti psihichnih procesiv Empirichna psihologiya shlyahom samosposterezhennya i eksperimentu zmogla nakopichiti pevnu kilkist znan opisovogo harakteru pro psihichni procesi Prote vona nakopichila ci znannya vsuperech svoyij idealistichnoyi osnovi i dualistichni rozuminnya prirodi lyudini Oskilki poyasnennya psihichnih procesiv davalosya empirichnoyi psihologiyeyu vihodyachi z idealistichnogo rozuminnya prirodi psihiki vona ne mogla dati spravdi naukovogo poyasnennya nakopichenim neyu faktiv