Асоціативна психологія

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Асоціація.

Асоціати́вна психоло́гія — один з головних напрямів психології XVII — XIX століття, що зводив всі складні психічні процеси до простої комбінації елементарних асоціацій — відчуттів, уявлень і найпростіших почуттів.

Матеріалістичний напрям асоціативної психології (Декарт, Гоббс, Локк, Гартлі та ін.) застосував ідеї механістичного природознавства до розуміння психічних процесів і тому відзначався емпіризмом та метафізичною обмеженістю, які були подолані лише в працях Сєченова і Павлова.

Ідеалістичний напрям асоціативної психології (Джордж Берклі, Девід Юм, Джеймс Мілль, Джон Стюарт Мілль) захищав суб'єктивістське розуміння асоціацій як незалежних від об'єктивної дійсності та анатомо-фізіологічної основи чисто психологічних зв'язків.

Асоціативна психологія кінця XIX ст. (Бен, , , Рібо), набувши найбільш закінченого, систематизованого вигляду, відзначалась еклектизмом; допускаючи в своїх теоретико-етодологічних поглядах елементи ідеалізму, вона під впливом експериментальних фактів часто ставала на позиції .

Література

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Асоціативна психологія у Віснику педагогіки та психології www.psyh.kiev.ua [ 6 травня 2022 у Wayback Machine.]
• Приходько Ю. О., Юрченко В. І. Психологічний словник-довідник [ 6 травня 2022 у Wayback Machine.]