Еме Мерло | ||||
---|---|---|---|---|
Aimé Merlo | ||||
Еме Мерло. 1910 рік. | ||||
Ім'я при народженні | Александр-Емманюель-Еме Мерло — Alexandre-Emmanuel-Aimé Merlo | |||
Псевдонім | Маріус-Арі Леблон (Арі Леблон) | |||
Народився | 30 липня 1880 Сен-П'єр (Реюньйон), Франція | |||
Помер | 7 квітня 1958 (77 років) Реюньйон | |||
Поховання | d | |||
Громадянство | Франція | |||
Національність | француз | |||
Діяльність | письменник, історик, журналіст і мистецтвознавець | |||
Мова творів | французька | |||
Роки активності | 1896–1951 | |||
Напрямок | натуралізм, реалізм | |||
Жанр | оповідання, роман, стаття | |||
Magnum opus | роман «У Франції» | |||
Членство | Q122351091? (1958), d (1958) і d (1958) | |||
Родичі | Жорж Атена, Леон Дьєркс і d | |||
Премії | Ґонкурівська премія (1909), Орден Почесного легіону (1919) | |||
| ||||
Алекса́ндр-Емманюе́ль-Еме́ Мерло́ (фр. Alexandre-Emmanuel-Aimé Merlo, * 30 липня 1880, Сен-П'єр (Реюньйон) — † 7 квітня 1958, Реюньйон) — французький письменник, історик, мистецтвознавець і журналіст. Разом із Жоржем Атена (фр. Georges Athénas) писав під літературним псевдонімом Маріус-Арі Леблон (фр. Marius-Ary Leblond). Лауреат Ґонкурівської премії (1909).
Біографічні дані
Еме Мерло народився в Сен-П'єрі, в сім'ї комерсанта Дезіре-Франсуа-Еме Мерло (1836 — ?) і Крістіни-Пепіти Мерло (в дівоцтві Мішель, 1853 — ?). Доводився двоюрідним братом Жоржеві Атена. Закінчив ліцей у Сен-Дені (Реюньйон). 1896 року розпочав літературну кар'єру — став писати разом із Жоржем Атена під спільним псевдонімом — Маріус-Арі Леблон. 1898-го вони обидва поїхали до Парижа — навчатись у Сорбонні. Там кузен Маріуса (Жоржа), реюньйонський поет Леон Дьєркс, впровадив їх у літературні кола й познайомив із письменниками Жозе-Маріа де Ередіа, Сюллі-Прюдомом, Франсуа Коппе та іншими.
Молоді літератори мали за взірець письменників натуралістичного ухилу й захоплювалися творчістю обох Роні, з якими був знайомий Маріус. Наприкінці століття вони написали свій перший роман під впливом Мопассана — «Марі Кулька» (Marie la Boule). Під назвою «Зезер» (Le Zezere) його опубліковано 1903 року.
У 1900 році Арі (Еме) захворів на легені й задля здоровшого клімату перебрався в Алжир. Услід за ним поїхав Маріус. Враження від життя в цій французькій колонії згодом відбились у романі «У Франції» (En France). 1907 року опубліковано «Ваді». Цей твір, який показує стосунки між колонізаторами-французами й колонізованими алжирцями, можна вважати їхнім першим «колоніальним романом».
Творча діяльність
У 1900-му Маріус і Арі заснували свій перший часопис «Велика Франція» (La Grande France), який виходив до 1903-го. Позначений духом колоніалізму, він передусім мав на меті протиставити моральну велич Франції в її заморських володіннях і звичайнісіньке прагнення Великої Британії до колоніальної експансії. Уже в самій назві журналу відчувалася паралель «La Grande France — La Grande Brétagne».
Замість цього журналу з 1912 по 1952 рік виходив тижневик La Vie. Не відбігаючи від програми, оголошеної у «Великій Франції», він освітлював широке коло питань в науці, архітектурі, медицині, літературі, спорті, міжнародній політиці, а особливо мистецтві. У журналі публікувалися репродукції творів сучасних художників і критичні статті про мистецтво, авторами яких були, крім Маріуса й Еме, Поль Клодель, Франсіс Жамм, і , , , , Альфонс де Шатобріан, , Рене Ґіль, Ґюстав Кан, Сюллі-Прюдом, , Моріс Дені, Поль Валері та інші. Самі Маріус і Арі опублікували у своїх та інших журналах, згідно з Катрін Фурньє, понад вісімсот статей, здебільшого літературно-критичних.
Белетристична спадщина цих двох співавторів складається з двадцяти романів, збірок оповідань, казок і подорожніх записок. Переважає тематика, пов'язана з Реюньйоном, Мадагаскаром, а також із видатним реюньйонським літератором — Леконтом де Лілем.
Маріус і Арі сформулювали теоретичні підвалини так званого колоніального роману, протиставивши свою реалістичність екзотизму П'єра Лоті. 1926 року вони написали своєрідний маніфест «Після екзотизму Лоті — колоніальний роман». З допомогою такого жанру письменники мають на меті зацікавити французького читача зближенням людей різних рас — жителів колоній, через розвиток їхньої культурної самобутности. На думку авторів, імперське правління дає Франції можливість стверджувати свою владу і перевагу своєї цивілізації, а роман також дозволяє підкреслити ідентичність колоніальних народів.
Мерло мав також талант до малювання. Книжка «Різдво короля Манджара» ілюстрована 15 акварелями його роботи.
Життя Арі тісно пов'язане з музейною справою. Передусім завдяки йому та Маріусові 25 серпня 1911 у Сен-Дені, у колишній резиденції єпископа, відкрито другий за всю історію Реюньйону музейний заклад — Музей мистецтва. 12 листопада 1912 року його названо іменем Леона Дьєра.
Набувши досвіду в музеї Леона Дьєркса в 1911 році, з 1934 Арі Леблон — хоронитель Музею Заморських володінь Франції (Musée de la France d'outre-mer): «Наприкінці року музей цілковито сформовано, його відвідують. Стосовно ж доходів, то він посідає третє місце — зразу після Версаля і Лувру».
Нагороди
У 1903 році Маріус і Арі претендували на Ґонкурівську премію, подавши на розгляд роман «Зезер», яким хотіли «спонукати європейську громадськість любити чорношкірих людей». Але ні цим твором, ні через два роки книжкою «Чаклунство», ні з «Сарабандою» не змогли здобути цю премію, хоча їх підтримували такі авторитети, як брати́ Роні, а у відкритому опитуванні, яке влаштував часопис La Presse, за цих двох реюньйонців висловилися широкі кола читачів.
Зате у 1906 році два кузени одержали від Французької академії свою першу літературну премію за «Великий острів Мадагаскар» — гарно ілюстровану книжку про реґіони, раси, вірування та ресурси цієї тодішньої французької колонії. А 1909 року, за підтримки Марґерітта, де Бурже і Роні, таки здобули Ґонкурівську премію за роман «У Франції», що описує історію креольського студента. У наступному році була Премія літературної критики (Prix de la Critique Littéraire) за дидактичну книжку «Ідеал дев'ятнадцятого століття». У 1932-му їм одностайно присуджено щорічну Велику премію Лассера (Grand Prix Lasserre), яку міністерство освіти дає за порадою комісії письменників різних напрямків.
Уже вдруге, в 1937 році, Французька академія удостоїла цих двох реюньйонців Великою премією Французької академії (Grand Prix de l'Académie Française) за інший історичний твір, який вони писали десять років, — «Верцинґеторікс». Перед тим він викликав схвальні відгуки в пресі. А в 1943-му Академія нагородила їх утретє — Великою премією Імперії (Grand Prix de l'Empire) за весь літературний доробок. Крім того, письменників, які відзначилися також у патріотичній та соціальній сферах, удостоїли орденом Почесного легіону та іншими нагородами Третьої і Четвертої республік.
З нагоди трьохсотліття Вест-Індії (це пов'язано з написанням «Красивих і гордих Антильських островів»), на прохання сенатора від Гваделупи, письменників нагороджено краваткою Почесного легіону (la cravate de la Légion d'honneur).
Маріус і Арі удостоєні дворянського звання, стали кавалерами Великого Хреста Національного ордена Португалії, орденів Польщі, Ефіопії та Камбоджі.
Крім того, Арі Леблон (Еме Мерло) дістав орден Тисячі слонів (Лаос), а також Червону стрічку (le Ruban rouge) за заслуги після Першої світової війни. Щоб хоч якось задовольнити потреби родин мобілізованих на війну художників, він організував за кордоном двадцять виставок образотворчого мистецтва. Медаль Опору (la Médaille de la Résistance) йому дали за самовіддану патріотичну діяльність на посаді директора Музею за кордоном.
Смерть
У 1950 році Арі, з огляду на вік, змушений був звільнитися з посади хоронителя музею, але не захотів піти на пенсію. Клопотався, щоб обійняти посаду радника у справах Реюньйону в Асамблеї Французького Союзу (l'Assemblée de l'Union française), але зазнав поразки на конкурсі кандидатів. 7 квітня 1958 року він помер від серцевого нападу.
Арі Леблон похований в одній могилі з Маріусом Леблоном на кладовищі «Вожирар» в Парижі — дільниця № 2, номер 122.
Твори
- Les Vies parallèles, roman de grande ville, Fasquelle, 1902 — «Паралельні життєві шляхи»
- Le Secret des robes, roman des couleurs, en Algérie, Fasquelle, 1902 — «Таємниця суконь»
- Le Zézère, roman: amours de Blancs et de Noirs, Fasquelle, 1903 — «Зезер»
- La Sarabande, roman de mœurs électorales, Fasquelle, 1904; réédité sous le titre La Kermesse noire, roman d'une élection aux colonies, J. Crès, 1934 — «Сарабанда» (1904), 1934 року видано під назвою «Чорний ярмарок»
- Les Sortilèges, roman des races de l'Océan Indien, Fasquelle, 1905 — «Чаклунство»
- La Société française sous la Troisième République, Alcan, 1905 — «Французьке суспільство за часів Третьої Республіки»
- La Grande Île de Madagascar, à " La Vie ", essai, prix de l'Académie française, 1906 — «Великий острів Мадагаскар», Премія Французької академії
- La grande Île de Madagascar, Éditions de Flore, 1946
- Leconte de Lisle, essai sur le génie créole, Mercure de France, 1906; rééd. 1930, 1933 sous le titre Leconte de Lisle d'après des documents nouveaux, MdF ; rééd. Leconte de Lisle, Essai sur le Génie créole, préface d'Edgard Pich, commentaires de Jean-François Reverzy, Grand Océan, 1995 — «Леконт де Ліль» (1906); 1930, 1933 перевидано під назвою «Леконт де Ліль за новими документами»; 1995 перевидано під назвою «Леконт де Ліль, есей про креольського генія»
- L'Oued, roman algérien, Fasquelle, 1907 — «Ваді»
- En France, roman, Fasquelle, 1909 — «У Франції», Ґонкурівська премія
- L'Idéal du XIX Siècle, F. Alcan, 1909, prix de la critique littéraire 1911 — «Ідеал XIX століття», Премія літературної критики
- Peintres de Races, études sur l'Art Européen, van Oest, 1909 — «Художники рас»
- Les jardins de Paris, roman, Charpentier, 1910 — «Паризькі сади»
- La Métropole, Fasquelle, 1910 — «Столиця»
- I. En France, roman, prix Goncourt — «У Франції», Ґонкурівська премія
- II. Les Jardins de Paris, roman — «Паризькі сади»
- Anicette et Pierre Desrades, roman d'une enfance créole, Fasquelle, 1911 — «Анісет і П'єр Дерад»
- La Pologne vivante, Perrin, 1911 — «Жива Польща»
- La France devant l'Europe, essai, coll. " Bibliothèque-Charpentier ", Éditions Fasquelle, 1913. Texte sur Gallica — «Франція перед Європою»
- Le Miracle de la race, roman, Albin Michel; grande édition aux " Maîtres du Livre ", chez Crès, 1914 — «Чудо раси»
- Galliéni parle…, 2 volumes, Albin Michel, 1920 — «Ґальєні говорить…»
- L'Ophélia, roman d'un naufrage, Crès, 1922, Ferenczi, 1929 — «Офелія, роман про корабельну аварію»
- Fétiches, contes de l'Océan Indien, Éditions du Monde Moderne, 1923 — «Фетиші»
- L'Amour sur la montagne, roman, à " La Vie ", 1923 — «Кохання на горі»
- Ulysse, Cafre, roman, à " La Vie ", 1924 — «Улісс, кафр»
- Les Martyrs de la République, Ferenczi et Fils, 1924 : — «Мученики Республіки»
- I. La Guerre des Âmes — «Війна душ»
- II. L'Écartèlement — «Страждання»
- III. La Damnation — «Прокляття»
- IV. La Grâce — «Змилування»
- Le Noël du Roi Mandjar, avec 15 aquarelles d'Ary Leblond, Lys rouge, 1926 — «Різдво короля Манджара»
- Nature, proses, dessins de George Bouche, Delpeuch, 1926 — «Природа»
- La Guerre des Âmes: roman contemporain, Ferenczi, 1926 — «Війна душ: сучасний роман»
- Après l'exotisme de Loti, le roman colonial, Rasmussen, 1926 — «Після екзотизму Лоті — колоніальний роман»
- L'Écartèlement: roman contemporain, Ferenczi, 1927 — «Страждання»
- La damnation: roman contemporain, Ferenczi, 1927 — «Прокляття: сучасний роман»
- Étoiles, Océan Indien, Ferenczi, 1928 — «Зірки»
- La grâce: roman contemporain, Ferenczi, 1928 — «Змилування: сучасний роман»
- Anthologie coloniale, morceaux choisis d'écrivains français, J. Peyronnet et Cie, 1929 — «Колоніальна антологія, вибрані уривки з творів французьких письменників»
- Île de la Réunion, Exposition coloniale internationale de Paris, Société d'Éditions Géographiques, Maritimes et Coloniales, 1931. Texte sur Gallica [ 8 жовтня 2015 у Wayback Machine.] — «Життя Реюньйону»
- L'île enchantée. La Réunion, Redier, 1931 — «Зачарований острів. Реюньйон»
- Passé la ligne…: aventures sauvages, Les œuvres représentatives, 1932 — "".
- Madagascar, Éditions de Flore, 1933 — «Мадагаскар»
- Madagascar: création française …, Plon, 1934 — «Мадагаскар: французьке творіння…»
- Le trésor des hirondelles: nouvelle inédite, Fayard, 1936 — «Ластів'ячий скарб: невидана новела»
- Belles et fières Antilles, Crès, 1937 — «Красиві і горді Антильські острови»
- La Marche dans le feu: nouvelle inédite, Fayard, 1937 — «Марш у вогні»
- Les arts indigènes à Madagascar, Dépêche coloniale et maritime, 1937 — «Туземне мистецтво Мадагаскару»
- Vie de Vercingétorix, deux vol., Denoël, 1937, grand prix de l'Académie française — «Життя Верцинґеторікса», Велика премія Французької академії
- Lavigerie et les pères blancs, Paris, Marne, 1938 — «Лавіжері і орден білих отців»
- Ramaya: nouvelle inédite, Fayard, 1939 — «Рамая: невидана новела»
- Comment utiliser nos colonies, Tallandier, 1940 — «Як використовувати наші колонії»
- L'empire de la France, sa grandeur, sa beauté, sa gloire, ses forces, Éditions Alsatia, 1944 — «Французька Імперія, її велич, краса, слава і сила»
- La paix française, Éditions Alsatia, 1945 — «Французький мир»
- Les Iles Soeurs: ou, Le paradis retrouvé. La Réunion-Maurice, «Éden de la Mer des Indes.», Éditions Alsatia, 1946 — «Острови-брати, або Віднайдений рай. Реюньйон — Маврикій»
- Mahé de La Bourdonnais, Marne, 1951 — «Мае де ла Бурдонне»
- «Émile Verhaeren: la survivance flamande de l'Espagne» [ 8 жовтня 2015 у Wayback Machine.], Mercure de France, no 170, février 1904, p. 289—308 — «Еміль Верхарн: фламандська живучість Іспанії»
- Articles sur Leconte de Lisle — Статті про Леконта де Ліля
- L'Adolescence de Leconte de Lisle, Revue des revues, t. XXX, 1899, 15 août (p. 379—394) et 1er septembre (p. 483—497) — «Юність Леконта де Ліля»
- Leconte de Lisle avant la Révolution de 1848, « Mercure de France », septembre 1901, p. 659—699. Texte sur Gallica [ 8 жовтня 2015 у Wayback Machine.] — «Леконт де Ліль перед революцією 1848 року»
- Leconte de Lisle sous la seconde République et sous l'Empire, « Mercure de France », octobre 1901, p. 54-98. Texte sur Gallica [ 8 жовтня 2015 у Wayback Machine.] — «Леконт де Ліль за часів Другої Республіки та Імперії»
- Leconte de Lisle, 1870—1871, la fin de sa vie, « Mercure de France », novembre 1901, p. 400—435. Texte sur Gallica [ 8 жовтня 2015 у Wayback Machine.] — «Леконт де Ліль, 1870 — 1871, кінець життя»
- Sur les romances inédites de Leconte de Lisle, L'Hermitage, octobre 1901, p. 289—307 — «Про неопубліковані романси Леконта де Ліля»
- Les Poèmes socialistes de Leconte de Lisle de 1845 à 1848, " Revue socialiste ", № 203, novembre 1901, p. 563—574. Texte sur Gallica [ 8 жовтня 2015 у Wayback Machine.] — «Соціалістичні поеми Леконта де Ліля, 1845 — 1848»
- L'Idéal socialiste de Leconte de Lisle, " Revue socialiste ", № 205, janvier 1902, p. 36-49. Texte sur Gallica — «Соціалістичний ідеал Леконта де Ліля»
- Leconte de Lisle et son pays, Humanité nouvelle, septembre-octobre 1903, p. 501—519 et 599—610. — «Леконт де Ліль і його країна»
Рекомендована література
- Benjamin Cazemage, La Vie et l'œuvre de Marius-Ary Leblond, éditions Notre-Dame, Nîmes, 1969 — «Життя і твори Маріуса-Арі Леблона»
- Jean-François Reverzy, Marius-Ary Leblond et Leconte de Lisle: une écriture fraternelle au centre de l'union française et républicaine, postface de Leconte de Lisle, essai sur le Génie créole, Grand Océan, Saint-Denis, 1995, p. 373—382 — «Маріус-Арі Леблон і Леконт де Ліль: почерк братерства в осерді Французького і республіканського союзів»
- Catherine Fournier, Marius-Ary Leblond, écrivains et critiques d'art, l'Harmattan, 2001 — «Маріус-Арі Леблон, письменники і мистецтвознавці»
Цікаві факти
- У співавторів Жоржа Атена й Еме Мерло спільний псевдонім Маріус-Арі Леблон постав завдяки закоханості. «Леблон» (Leblond) — через те, що Жорж закохався у блондинку. «Маріус» і «Арі» — через те, що дівчата Жоржа та Еме звалися, відповідно, Марі й Анрієтта.
Джерела
- У цій статті використано матеріал її відповідника Merlo у французькій Вікіпедії
- Норбер Додій (Norbert Dodille). Les nouvelles malgaches de Marius-Ary Leblond
- Сайт газети Le journal réunionnais du monde
- Сайт реюньйонської газети Clicanoo [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- База даних «Léonore» Міністерства культури Франції [ 25 вересня 2015 у Wayback Machine.]
Примітки
- . Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 2 серпня 2015.
- Норбер Додій. Les nouvelles malgaches de Marius-Ary Leblond. Посилання № 2. Архів оригіналу за 29 листопада 2012. Процитовано 29 листопада 2012.
- Норбер Додій. Les nouvelles malgaches de Marius-Ary Leblond. Посилання на книжку Catherine Fournier, Marius-Ary Leblond, écrivains et critiques d'art (р. 19). Архів оригіналу за 29 листопада 2012. Процитовано 29 листопада 2012.
- Le journal réunionnais du monde
- Норбер Додій (Norbert Dodille). Les nouvelles malgaches de Marius-Ary Leblond, посилання на книжку Бенжамена Каземажа La Vie et l'œuvre de Marius-Ary Leblond (Cazemage, p.18). Архів оригіналу за 29 листопада 2012. Процитовано 29 листопада 2012.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Merlo Ukrcenter Primitki Eme MerloAime MerloEme Merlo 1910 rik Im ya pri narodzhenniAleksandr Emmanyuel Eme Merlo Alexandre Emmanuel Aime MerloPsevdonimMarius Ari Leblon Ari Leblon Narodivsya30 lipnya 1880 1880 07 30 Sen P yer Reyunjon FranciyaPomer7 kvitnya 1958 1958 04 07 77 rokiv ReyunjonPohovannyadGromadyanstvo FranciyaNacionalnistfrancuzDiyalnistpismennik istorik zhurnalist i mistectvoznavecMova tvorivfrancuzkaRoki aktivnosti1896 1951Napryamoknaturalizm realizmZhanropovidannya roman stattyaMagnum opusroman U Franciyi ChlenstvoQ122351091 1958 d 1958 i d 1958 RodichiZhorzh Atena Leon Dyerks i dPremiyiGonkurivska premiya 1909 Orden Pochesnogo legionu 1919 Muzej Leona Dyera de pracyuvav Eme Merlo Aleksa ndr Emmanyue l Eme Merlo fr Alexandre Emmanuel Aime Merlo 30 lipnya 1880 Sen P yer Reyunjon 7 kvitnya 1958 Reyunjon francuzkij pismennik istorik mistectvoznavec i zhurnalist Razom iz Zhorzhem Atena fr Georges Athenas pisav pid literaturnim psevdonimom Marius Ari Leblon fr Marius Ary Leblond Laureat Gonkurivskoyi premiyi 1909 Biografichni daniEme Merlo narodivsya v Sen P yeri v sim yi komersanta Dezire Fransua Eme Merlo 1836 i Kristini Pepiti Merlo v divoctvi Mishel 1853 Dovodivsya dvoyuridnim bratom Zhorzhevi Atena Zakinchiv licej u Sen Deni Reyunjon 1896 roku rozpochav literaturnu kar yeru stav pisati razom iz Zhorzhem Atena pid spilnim psevdonimom Marius Ari Leblon 1898 go voni obidva poyihali do Parizha navchatis u Sorbonni Tam kuzen Mariusa Zhorzha reyunjonskij poet Leon Dyerks vprovadiv yih u literaturni kola j poznajomiv iz pismennikami Zhoze Maria de Eredia Syulli Pryudomom Fransua Koppe ta inshimi Molodi literatori mali za vzirec pismennikiv naturalistichnogo uhilu j zahoplyuvalisya tvorchistyu oboh Roni z yakimi buv znajomij Marius Naprikinci stolittya voni napisali svij pershij roman pid vplivom Mopassana Mari Kulka Marie la Boule Pid nazvoyu Zezer Le Zezere jogo opublikovano 1903 roku U 1900 roci Ari Eme zahvoriv na legeni j zadlya zdorovshogo klimatu perebravsya v Alzhir Uslid za nim poyihav Marius Vrazhennya vid zhittya v cij francuzkij koloniyi zgodom vidbilis u romani U Franciyi En France 1907 roku opublikovano Vadi Cej tvir yakij pokazuye stosunki mizh kolonizatorami francuzami j kolonizovanimi alzhircyami mozhna vvazhati yihnim pershim kolonialnim romanom Tvorcha diyalnistU 1900 mu Marius i Ari zasnuvali svij pershij chasopis Velika Franciya La Grande France yakij vihodiv do 1903 go Poznachenij duhom kolonializmu vin peredusim mav na meti protistaviti moralnu velich Franciyi v yiyi zamorskih volodinnyah i zvichajnisinke pragnennya Velikoyi Britaniyi do kolonialnoyi ekspansiyi Uzhe v samij nazvi zhurnalu vidchuvalasya paralel La Grande France La Grande Bretagne Zamist cogo zhurnalu z 1912 po 1952 rik vihodiv tizhnevik La Vie Ne vidbigayuchi vid programi ogoloshenoyi u Velikij Franciyi vin osvitlyuvav shiroke kolo pitan v nauci arhitekturi medicini literaturi sporti mizhnarodnij politici a osoblivo mistectvi U zhurnali publikuvalisya reprodukciyi tvoriv suchasnih hudozhnikiv i kritichni statti pro mistectvo avtorami yakih buli krim Mariusa j Eme Pol Klodel Fransis Zhamm i Alfons de Shatobrian Rene Gil Gyustav Kan Syulli Pryudom Moris Deni Pol Valeri ta inshi Sami Marius i Ari opublikuvali u svoyih ta inshih zhurnalah zgidno z Katrin Furnye ponad visimsot statej zdebilshogo literaturno kritichnih Beletristichna spadshina cih dvoh spivavtoriv skladayetsya z dvadcyati romaniv zbirok opovidan kazok i podorozhnih zapisok Perevazhaye tematika pov yazana z Reyunjonom Madagaskarom a takozh iz vidatnim reyunjonskim literatorom Lekontom de Lilem Marius i Ari sformulyuvali teoretichni pidvalini tak zvanogo kolonialnogo romanu protistavivshi svoyu realistichnist ekzotizmu P yera Loti 1926 roku voni napisali svoyeridnij manifest Pislya ekzotizmu Loti kolonialnij roman Z dopomogoyu takogo zhanru pismenniki mayut na meti zacikaviti francuzkogo chitacha zblizhennyam lyudej riznih ras zhiteliv kolonij cherez rozvitok yihnoyi kulturnoyi samobutnosti Na dumku avtoriv imperske pravlinnya daye Franciyi mozhlivist stverdzhuvati svoyu vladu i perevagu svoyeyi civilizaciyi a roman takozh dozvolyaye pidkresliti identichnist kolonialnih narodiv Merlo mav takozh talant do malyuvannya Knizhka Rizdvo korolya Mandzhara ilyustrovana 15 akvarelyami jogo roboti Zhittya Ari tisno pov yazane z muzejnoyu spravoyu Peredusim zavdyaki jomu ta Mariusovi 25 serpnya 1911 u Sen Deni u kolishnij rezidenciyi yepiskopa vidkrito drugij za vsyu istoriyu Reyunjonu muzejnij zaklad Muzej mistectva 12 listopada 1912 roku jogo nazvano imenem Leona Dyera Nabuvshi dosvidu v muzeyi Leona Dyerksa v 1911 roci z 1934 Ari Leblon horonitel Muzeyu Zamorskih volodin Franciyi Musee de la France d outre mer Naprikinci roku muzej cilkovito sformovano jogo vidviduyut Stosovno zh dohodiv to vin posidaye tretye misce zrazu pislya Versalya i Luvru NagorodiU 1903 roci Marius i Ari pretenduvali na Gonkurivsku premiyu podavshi na rozglyad roman Zezer yakim hotili sponukati yevropejsku gromadskist lyubiti chornoshkirih lyudej Ale ni cim tvorom ni cherez dva roki knizhkoyu Chaklunstvo ni z Sarabandoyu ne zmogli zdobuti cyu premiyu hocha yih pidtrimuvali taki avtoriteti yak brati Roni a u vidkritomu opituvanni yake vlashtuvav chasopis La Presse za cih dvoh reyunjonciv vislovilisya shiroki kola chitachiv Zate u 1906 roci dva kuzeni oderzhali vid Francuzkoyi akademiyi svoyu pershu literaturnu premiyu za Velikij ostriv Madagaskar garno ilyustrovanu knizhku pro regioni rasi viruvannya ta resursi ciyeyi todishnoyi francuzkoyi koloniyi A 1909 roku za pidtrimki Margeritta de Burzhe i Roni taki zdobuli Gonkurivsku premiyu za roman U Franciyi sho opisuye istoriyu kreolskogo studenta U nastupnomu roci bula Premiya literaturnoyi kritiki Prix de la Critique Litteraire za didaktichnu knizhku Ideal dev yatnadcyatogo stolittya U 1932 mu yim odnostajno prisudzheno shorichnu Veliku premiyu Lassera Grand Prix Lasserre yaku ministerstvo osviti daye za poradoyu komisiyi pismennikiv riznih napryamkiv Uzhe vdruge v 1937 roci Francuzka akademiya udostoyila cih dvoh reyunjonciv Velikoyu premiyeyu Francuzkoyi akademiyi Grand Prix de l Academie Francaise za inshij istorichnij tvir yakij voni pisali desyat rokiv Vercingetoriks Pered tim vin viklikav shvalni vidguki v presi A v 1943 mu Akademiya nagorodila yih utretye Velikoyu premiyeyu Imperiyi Grand Prix de l Empire za ves literaturnij dorobok Krim togo pismennikiv yaki vidznachilisya takozh u patriotichnij ta socialnij sferah udostoyili ordenom Pochesnogo legionu ta inshimi nagorodami Tretoyi i Chetvertoyi respublik Z nagodi trohsotlittya Vest Indiyi ce pov yazano z napisannyam Krasivih i gordih Antilskih ostroviv na prohannya senatora vid Gvadelupi pismennikiv nagorodzheno kravatkoyu Pochesnogo legionu la cravate de la Legion d honneur Marius i Ari udostoyeni dvoryanskogo zvannya stali kavalerami Velikogo Hresta Nacionalnogo ordena Portugaliyi ordeniv Polshi Efiopiyi ta Kambodzhi Krim togo Ari Leblon Eme Merlo distav orden Tisyachi sloniv Laos a takozh Chervonu strichku le Ruban rouge za zaslugi pislya Pershoyi svitovoyi vijni Shob hoch yakos zadovolniti potrebi rodin mobilizovanih na vijnu hudozhnikiv vin organizuvav za kordonom dvadcyat vistavok obrazotvorchogo mistectva Medal Oporu la Medaille de la Resistance jomu dali za samoviddanu patriotichnu diyalnist na posadi direktora Muzeyu za kordonom SmertU 1950 roci Ari z oglyadu na vik zmushenij buv zvilnitisya z posadi horonitelya muzeyu ale ne zahotiv piti na pensiyu Klopotavsya shob obijnyati posadu radnika u spravah Reyunjonu v Asambleyi Francuzkogo Soyuzu l Assemblee de l Union francaise ale zaznav porazki na konkursi kandidativ 7 kvitnya 1958 roku vin pomer vid sercevogo napadu Ari Leblon pohovanij v odnij mogili z Mariusom Leblonom na kladovishi Vozhirar v Parizhi dilnicya 2 nomer 122 TvoriLes Vies paralleles roman de grande ville Fasquelle 1902 Paralelni zhittyevi shlyahi Le Secret des robes roman des couleurs en Algerie Fasquelle 1902 Tayemnicya sukon Le Zezere roman amours de Blancs et de Noirs Fasquelle 1903 Zezer La Sarabande roman de mœurs electorales Fasquelle 1904 reedite sous le titre La Kermesse noire roman d une election aux colonies J Cres 1934 Sarabanda 1904 1934 roku vidano pid nazvoyu Chornij yarmarok Les Sortileges roman des races de l Ocean Indien Fasquelle 1905 Chaklunstvo La Societe francaise sous la Troisieme Republique Alcan 1905 Francuzke suspilstvo za chasiv Tretoyi Respubliki La Grande Ile de Madagascar a La Vie essai prix de l Academie francaise 1906 Velikij ostriv Madagaskar Premiya Francuzkoyi akademiyi La grande Ile de Madagascar Editions de Flore 1946 Leconte de Lisle essai sur le genie creole Mercure de France 1906 reed 1930 1933 sous le titre Leconte de Lisle d apres des documents nouveaux MdF reed Leconte de Lisle Essai sur le Genie creole preface d Edgard Pich commentaires de Jean Francois Reverzy Grand Ocean 1995 Lekont de Lil 1906 1930 1933 perevidano pid nazvoyu Lekont de Lil za novimi dokumentami 1995 perevidano pid nazvoyu Lekont de Lil esej pro kreolskogo geniya L Oued roman algerien Fasquelle 1907 Vadi En France roman Fasquelle 1909 U Franciyi Gonkurivska premiya L Ideal du XIX Siecle F Alcan 1909 prix de la critique litteraire 1911 Ideal XIX stolittya Premiya literaturnoyi kritiki Peintres de Races etudes sur l Art Europeen van Oest 1909 Hudozhniki ras Les jardins de Paris roman Charpentier 1910 Parizki sadi La Metropole Fasquelle 1910 Stolicya I En France roman prix Goncourt U Franciyi Gonkurivska premiya II Les Jardins de Paris roman Parizki sadi Anicette et Pierre Desrades roman d une enfance creole Fasquelle 1911 Aniset i P yer Derad La Pologne vivante Perrin 1911 Zhiva Polsha La France devant l Europe essai coll Bibliotheque Charpentier Editions Fasquelle 1913 Texte sur Gallica Franciya pered Yevropoyu Le Miracle de la race roman Albin Michel grande edition aux Maitres du Livre chez Cres 1914 Chudo rasi Gallieni parle 2 volumes Albin Michel 1920 Galyeni govorit L Ophelia roman d un naufrage Cres 1922 Ferenczi 1929 Ofeliya roman pro korabelnu avariyu Fetiches contes de l Ocean Indien Editions du Monde Moderne 1923 Fetishi L Amour sur la montagne roman a La Vie 1923 Kohannya na gori Ulysse Cafre roman a La Vie 1924 Uliss kafr Les Martyrs de la Republique Ferenczi et Fils 1924 Mucheniki Respubliki I La Guerre des Ames Vijna dush II L Ecartelement Strazhdannya III La Damnation Proklyattya IV La Grace Zmiluvannya Le Noel du Roi Mandjar avec 15 aquarelles d Ary Leblond Lys rouge 1926 Rizdvo korolya Mandzhara Nature proses dessins de George Bouche Delpeuch 1926 Priroda La Guerre des Ames roman contemporain Ferenczi 1926 Vijna dush suchasnij roman Apres l exotisme de Loti le roman colonial Rasmussen 1926 Pislya ekzotizmu Loti kolonialnij roman L Ecartelement roman contemporain Ferenczi 1927 Strazhdannya La damnation roman contemporain Ferenczi 1927 Proklyattya suchasnij roman Etoiles Ocean Indien Ferenczi 1928 Zirki La grace roman contemporain Ferenczi 1928 Zmiluvannya suchasnij roman Anthologie coloniale morceaux choisis d ecrivains francais J Peyronnet et Cie 1929 Kolonialna antologiya vibrani urivki z tvoriv francuzkih pismennikiv Ile de la Reunion Exposition coloniale internationale de Paris Societe d Editions Geographiques Maritimes et Coloniales 1931 Texte sur Gallica 8 zhovtnya 2015 u Wayback Machine Zhittya Reyunjonu L ile enchantee La Reunion Redier 1931 Zacharovanij ostriv Reyunjon Passe la ligne aventures sauvages Les œuvres representatives 1932 Madagascar Editions de Flore 1933 Madagaskar Madagascar creation francaise Plon 1934 Madagaskar francuzke tvorinnya Le tresor des hirondelles nouvelle inedite Fayard 1936 Lastiv yachij skarb nevidana novela Belles et fieres Antilles Cres 1937 Krasivi i gordi Antilski ostrovi La Marche dans le feu nouvelle inedite Fayard 1937 Marsh u vogni Les arts indigenes a Madagascar Depeche coloniale et maritime 1937 Tuzemne mistectvo Madagaskaru Vie de Vercingetorix deux vol Denoel 1937 grand prix de l Academie francaise Zhittya Vercingetoriksa Velika premiya Francuzkoyi akademiyi Lavigerie et les peres blancs Paris Marne 1938 Lavizheri i orden bilih otciv Ramaya nouvelle inedite Fayard 1939 Ramaya nevidana novela Comment utiliser nos colonies Tallandier 1940 Yak vikoristovuvati nashi koloniyi L empire de la France sa grandeur sa beaute sa gloire ses forces Editions Alsatia 1944 Francuzka Imperiya yiyi velich krasa slava i sila La paix francaise Editions Alsatia 1945 Francuzkij mir Les Iles Soeurs ou Le paradis retrouve La Reunion Maurice Eden de la Mer des Indes Editions Alsatia 1946 Ostrovi brati abo Vidnajdenij raj Reyunjon Mavrikij Mahe de La Bourdonnais Marne 1951 Mae de la Burdonne Emile Verhaeren la survivance flamande de l Espagne 8 zhovtnya 2015 u Wayback Machine Mercure de France no 170 fevrier 1904 p 289 308 Emil Verharn flamandska zhivuchist Ispaniyi Articles sur Leconte de Lisle Statti pro Lekonta de Lilya L Adolescence de Leconte de Lisle Revue des revues t XXX 1899 15 aout p 379 394 et 1er septembre p 483 497 Yunist Lekonta de Lilya Leconte de Lisle avant la Revolution de 1848 Mercure de France septembre 1901 p 659 699 Texte sur Gallica 8 zhovtnya 2015 u Wayback Machine Lekont de Lil pered revolyuciyeyu 1848 roku Leconte de Lisle sous la seconde Republique et sous l Empire Mercure de France octobre 1901 p 54 98 Texte sur Gallica 8 zhovtnya 2015 u Wayback Machine Lekont de Lil za chasiv Drugoyi Respubliki ta Imperiyi Leconte de Lisle 1870 1871 la fin de sa vie Mercure de France novembre 1901 p 400 435 Texte sur Gallica 8 zhovtnya 2015 u Wayback Machine Lekont de Lil 1870 1871 kinec zhittya Sur les romances inedites de Leconte de Lisle L Hermitage octobre 1901 p 289 307 Pro neopublikovani romansi Lekonta de Lilya Les Poemes socialistes de Leconte de Lisle de 1845 a 1848 Revue socialiste 203 novembre 1901 p 563 574 Texte sur Gallica 8 zhovtnya 2015 u Wayback Machine Socialistichni poemi Lekonta de Lilya 1845 1848 L Ideal socialiste de Leconte de Lisle Revue socialiste 205 janvier 1902 p 36 49 Texte sur Gallica Socialistichnij ideal Lekonta de Lilya Leconte de Lisle et son pays Humanite nouvelle septembre octobre 1903 p 501 519 et 599 610 Lekont de Lil i jogo krayina Rekomendovana literaturaBenjamin Cazemage La Vie et l œuvre de Marius Ary Leblond editions Notre Dame Nimes 1969 Zhittya i tvori Mariusa Ari Leblona Jean Francois Reverzy Marius Ary Leblond et Leconte de Lisle une ecriture fraternelle au centre de l union francaise et republicaine postface de Leconte de Lisle essai sur le Genie creole Grand Ocean Saint Denis 1995 p 373 382 Marius Ari Leblon i Lekont de Lil pocherk braterstva v oserdi Francuzkogo i respublikanskogo soyuziv Catherine Fournier Marius Ary Leblond ecrivains et critiques d art l Harmattan 2001 Marius Ari Leblon pismenniki i mistectvoznavci Cikavi faktiU spivavtoriv Zhorzha Atena j Eme Merlo spilnij psevdonim Marius Ari Leblon postav zavdyaki zakohanosti Leblon Leblond cherez te sho Zhorzh zakohavsya u blondinku Marius i Ari cherez te sho divchata Zhorzha ta Eme zvalisya vidpovidno Mari j Anriyetta DzherelaU cij statti vikoristano material yiyi vidpovidnika Merlo u francuzkij Vikipediyi Norber Dodij Norbert Dodille Les nouvelles malgaches de Marius Ary Leblond Sajt gazeti Le journal reunionnais du monde Sajt reyunjonskoyi gazeti Clicanoo 4 bereznya 2016 u Wayback Machine Baza danih Leonore Ministerstva kulturi Franciyi 25 veresnya 2015 u Wayback Machine Primitki Arhiv originalu za 24 veresnya 2015 Procitovano 2 serpnya 2015 Norber Dodij Les nouvelles malgaches de Marius Ary Leblond Posilannya 2 Arhiv originalu za 29 listopada 2012 Procitovano 29 listopada 2012 Norber Dodij Les nouvelles malgaches de Marius Ary Leblond Posilannya na knizhku Catherine Fournier Marius Ary Leblond ecrivains et critiques d art r 19 Arhiv originalu za 29 listopada 2012 Procitovano 29 listopada 2012 Le journal reunionnais du monde Norber Dodij Norbert Dodille Les nouvelles malgaches de Marius Ary Leblond posilannya na knizhku Benzhamena Kazemazha La Vie et l œuvre de Marius Ary Leblond Cazemage p 18 Arhiv originalu za 29 listopada 2012 Procitovano 29 listopada 2012