Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Елеонора Плантагенет або Елеонора Англійська англ Eleanor of England фр Aliénor d Angleterre 1215 Глостер королівство Ан

Елеонора Плантагенет

Елеонора Плантагенет

Елеонора Плантагенет, або Елеонора Англійська (англ. Eleanor of England, фр. Aliénor d’Angleterre; 1215, Глостер, королівство Англія — 13 квітня 1275, домініканський монастир поблизу Монтаржі, королівство Франція) — англійська принцеса з дому Плантагенетів. У першому шлюбі — графиня Пембрук, у другому — графиня Лестер.

Елеонора Плантагенет
англ. Eleanor Plantagenet
image
Народилася1215
Глостер, Англія
Померла13 квітня 1275
Монтаржі
ПохованняQ12029517?
Країнаimage Королівство Англія
Діяльністьаристократка
Титулпринцеса
Конфесіякатолицька церква
РідПлантагенети
БатькоІоанн Безземельний[1]
МатиІзабелла Ангулемська[1]
Брати, сестриd, d, Ізабелла Англійська[1], Іоанна Англійська (королева Шотландії)[1], d, d, d, Генріх III[1], Річард[1], d і d
У шлюбі зСимон де Монфор, 6-й граф Лестер[1] і d[1]
Дітиd, d, d[2], d[2], d, d[2] і d[2]

Дитинство та перший шлюб

3-я дочка короля Англії Іоанна Безземельного та його дружини Ізабелли Ангулемської та молодша сестра короля Англії Генріха III. Названа на честь бабусі, Алієнор Аквітанської. Батько помер, коли дівчинці був 1 рік. Регентом та опікуном над малолітнім Генріхом III та Елеонорою став Вільям Маршал, 1-й граф Пембрук. Під його керівництвом англійці змогли зупинити просування французьких військ, що висадилися на острів, під командуванням спадкового принца Людовика (майбутнього короля Франції Людовика VIII) і змусити французів залишити Англію.

23 квітня 1224 року відбулося весілля Елеонори Плантагенет зі вдовим сином регента, який теж носив ім'я , старшим за неї на 25 років. Одруження відбулося в церкві лондонського Темпла. Оскільки тоді принцесі ледве виповнилося 9 років, вона ще п'ять років, до 1229, проживала при дворі брата, короля Генріха. Потім переїхала до чоловіка і згодом супроводжувала його в поїздках Англією, Францією та Ірландією.

Удівство та другий шлюб

У квітні 1231 року Вільям Маршал помер. Овдовівши в 16 років, Елеонора в присутності , архієпископа Кентерберійського, дала обітницю ніколи більше не вступати в шлюб. Оскільки вдова графиня Пембрук згідно із законом вважалася ще неповнолітньою, вона потрапила під опіку свого брата, короля Англії. 1233 року Генріх III ухвалив рішення про передання Елеонорі спадщини, як вдові померлого графа Пембрук, яка виявилася в 4 рази меншою від реальної спадщини. Таке рішення короля поклало початок багаторічній ворожнечі між сестрою і братом.

Після смерті першого чоловіка Елеонора проживала в замку Інтеберг у Кенті, а від 1237 — в замку Одігам у Гемпширі. 7 січня 1238 року, за згодою короля, Елеонора знову вступила в шлюб — з Симоном V Монфором, графа Лестера. Вінчання відбулося у Вестмінстерському абатстві. Спочатку цей шлюб зберігали в таємниці, тому що на нього була потрібна згода англійських баронів і церкви. Здійснивши паломництво до Риму, граф Лестер отримав від папи підтвердження законності свого шлюбу, попри минулу обітницю безшлюбності Елеонори.

Після весілля спочатку жила замкнуто, в замку Кенілворт. Її чоловік деякий час мав прихильність короля Генріха, однак у серпні 1239 року його становище різко змінилося. Король почав стверджувати, що дав свою згоду на його шлюб лише тому, що граф Симон спокусив принцесу. Це гнівне твердження Генріха не мало під собою ґрунту і було викликане скоріше тим, що Симон, зневірившись повернути позичені Генріху грошові суми, свавільно зайняв кілька королівських замків.

Впавши в немилість, граф і вагітна графиня Лестер змушені були спішно втекти до Франції, пр цьому на острові залишився їхній старший син Генрі. На материку Симон взяв участь у хрестовому поході, організованому Річардом Корнуолським, а Елеонора в цей час (1240), залишалася в італійському місті Бриндізі. Суперечка між її чоловіком і братом, в якій принцеса була повністю на боці чоловіка, вирішилася 1242, і Симон з Елеонорою змогли повернутися на батьківщину. Втім, пробула принцеса в Англії недовго, супроводжуючи того ж року свого чоловіка, який пішов у військовий похід до Франції. І далі вона все довше залишалася у Франції, особливо від 1247 року, коли Симона призначено королівським сенешалем (намісником) Гасконі. У цей період Елеонора часто відвідувала двір французького короля Людовика IX та його дружини Маргарити Прованської. Подружившись із французьким королівським подружжям, англійська принцеса згодом використовувала їх як посередників при вирішенні конфліктів зі своїм братом-королем. Маючи вибуховий характер, Елеонора, за свідченням сучасників, темпераментом і войовничістю не поступалася Генріху III. Особливо тривалим був позов через земельну спадщину у Франції, що дісталася Елеонорі від її бабусі, Алієнор Аквітанської, і яка була необхідна англійському королю для укладення угоди з французами. Після затяжних переговорів за посередництва французького короля та грошової компенсації Елеонорі, вона відмовилася від цієї спадщини на користь брата.

1254 року граф Симон очолив заколот баронів проти короля і воював з Генріхом III аж до 1265 року, коли граф Лестер був розбитий і загинув у битві під Івшемом. Елеонора, не підкорившись королю і після смерті чоловіка, організувала оборону Дуврського замку. Однак, королівські війська під керівництвом принца Едуарда все ж взяли цю фортецю. Після цього все майно принцеси в Англії конфіскувала корона, а сама вона разом із дочкою вирушила у вигнання до Франції. Але перед цим Елеонора відправила до Франції двох своїх синів, Річарда й Аморі, з великою сумою грошей, так урятувавши частину свого майна від конфіскації. На особисте прохання французького короля Людовика IX, 1267 року Генріх III повернув Елеоноріе частину її володінь у Англії.

Останні роки життя Елеонора Плантагенет провела в домініканському жіночому монастирі, який заснувала її зовиця Аміція де Монфор поблизу міста Монтаржі.

У першому шлюбі Елеонора залишилася бездітною; у другому, від Симона V де Монфора, народила 7 дітей, п'ятьох хлопчиків і двох дівчаток.

Генеалогія

Примітки

  1. Kindred Britain
    d:Track:Q75653886
  2. Lundy D. R. The Peerage
    d:Track:Q67129259d:Track:Q21401824

Література

  • Mary Ann Everett Green: Lives of the Princesses of England, from the Norman Conquest. Band 2. Longman, Brown, Green, Longman & Roberts, London 1857. P. 48-169.
  • Elizabeth Hallam: Eleanor, countess of Pembroke and Leicester. In: Oxford Dictionary of National Biography. Oxford University Press, Online-Ausgabe vom Januar 2008,
  • J. R. Maddicott: Simon de Montfort, eighth earl of Leicester. In: Oxford Dictionary of National Biography. Oxford University Press, Online-Ausgabe vom Januar 2008.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Eleonora Plantagenet abo Eleonora Anglijska angl Eleanor of England fr Alienor d Angleterre 1215 Gloster korolivstvo Angliya 13 kvitnya 1275 dominikanskij monastir poblizu Montarzhi korolivstvo Franciya anglijska princesa z domu Plantagenetiv U pershomu shlyubi grafinya Pembruk u drugomu grafinya Lester Eleonora Plantagenetangl Eleanor PlantagenetNarodilasya1215 Gloster AngliyaPomerla13 kvitnya 1275 MontarzhiPohovannyaQ12029517 Krayina Korolivstvo AngliyaDiyalnistaristokratkaTitulprincesaKonfesiyakatolicka cerkvaRidPlantagenetiBatkoIoann Bezzemelnij 1 MatiIzabella Angulemska 1 Brati sestrid d Izabella Anglijska 1 Ioanna Anglijska koroleva Shotlandiyi 1 d d d Genrih III 1 Richard 1 d i dU shlyubi zSimon de Monfor 6 j graf Lester 1 i d 1 Ditid d d 2 d 2 d d 2 i d 2 Mediafajli u VikishovishiDitinstvo ta pershij shlyub3 ya dochka korolya Angliyi Ioanna Bezzemelnogo ta jogo druzhini Izabelli Angulemskoyi ta molodsha sestra korolya Angliyi Genriha III Nazvana na chest babusi Aliyenor Akvitanskoyi Batko pomer koli divchinci buv 1 rik Regentom ta opikunom nad malolitnim Genrihom III ta Eleonoroyu stav Vilyam Marshal 1 j graf Pembruk Pid jogo kerivnictvom anglijci zmogli zupiniti prosuvannya francuzkih vijsk sho visadilisya na ostriv pid komanduvannyam spadkovogo princa Lyudovika majbutnogo korolya Franciyi Lyudovika VIII i zmusiti francuziv zalishiti Angliyu 23 kvitnya 1224 roku vidbulosya vesillya Eleonori Plantagenet zi vdovim sinom regenta yakij tezh nosiv im ya starshim za neyi na 25 rokiv Odruzhennya vidbulosya v cerkvi londonskogo Templa Oskilki todi princesi ledve vipovnilosya 9 rokiv vona she p yat rokiv do 1229 prozhivala pri dvori brata korolya Genriha Potim pereyihala do cholovika i zgodom suprovodzhuvala jogo v poyizdkah Angliyeyu Franciyeyu ta Irlandiyeyu Udivstvo ta drugij shlyubU kvitni 1231 roku Vilyam Marshal pomer Ovdovivshi v 16 rokiv Eleonora v prisutnosti arhiyepiskopa Kenterberijskogo dala obitnicyu nikoli bilshe ne vstupati v shlyub Oskilki vdova grafinya Pembruk zgidno iz zakonom vvazhalasya she nepovnolitnoyu vona potrapila pid opiku svogo brata korolya Angliyi 1233 roku Genrih III uhvaliv rishennya pro peredannya Eleonori spadshini yak vdovi pomerlogo grafa Pembruk yaka viyavilasya v 4 razi menshoyu vid realnoyi spadshini Take rishennya korolya poklalo pochatok bagatorichnij vorozhnechi mizh sestroyu i bratom Pislya smerti pershogo cholovika Eleonora prozhivala v zamku Inteberg u Kenti a vid 1237 v zamku Odigam u Gempshiri 7 sichnya 1238 roku za zgodoyu korolya Eleonora znovu vstupila v shlyub z Simonom V Monforom grafa Lestera Vinchannya vidbulosya u Vestminsterskomu abatstvi Spochatku cej shlyub zberigali v tayemnici tomu sho na nogo bula potribna zgoda anglijskih baroniv i cerkvi Zdijsnivshi palomnictvo do Rimu graf Lester otrimav vid papi pidtverdzhennya zakonnosti svogo shlyubu popri minulu obitnicyu bezshlyubnosti Eleonori Pislya vesillya spochatku zhila zamknuto v zamku Kenilvort Yiyi cholovik deyakij chas mav prihilnist korolya Genriha odnak u serpni 1239 roku jogo stanovishe rizko zminilosya Korol pochav stverdzhuvati sho dav svoyu zgodu na jogo shlyub lishe tomu sho graf Simon spokusiv princesu Ce gnivne tverdzhennya Genriha ne malo pid soboyu gruntu i bulo viklikane skorishe tim sho Simon znevirivshis povernuti pozicheni Genrihu groshovi sumi svavilno zajnyav kilka korolivskih zamkiv Vpavshi v nemilist graf i vagitna grafinya Lester zmusheni buli spishno vtekti do Franciyi pr comu na ostrovi zalishivsya yihnij starshij sin Genri Na materiku Simon vzyav uchast u hrestovomu pohodi organizovanomu Richardom Kornuolskim a Eleonora v cej chas 1240 zalishalasya v italijskomu misti Brindizi Superechka mizh yiyi cholovikom i bratom v yakij princesa bula povnistyu na boci cholovika virishilasya 1242 i Simon z Eleonoroyu zmogli povernutisya na batkivshinu Vtim probula princesa v Angliyi nedovgo suprovodzhuyuchi togo zh roku svogo cholovika yakij pishov u vijskovij pohid do Franciyi I dali vona vse dovshe zalishalasya u Franciyi osoblivo vid 1247 roku koli Simona priznacheno korolivskim seneshalem namisnikom Gaskoni U cej period Eleonora chasto vidviduvala dvir francuzkogo korolya Lyudovika IX ta jogo druzhini Margariti Provanskoyi Podruzhivshis iz francuzkim korolivskim podruzhzhyam anglijska princesa zgodom vikoristovuvala yih yak poserednikiv pri virishenni konfliktiv zi svoyim bratom korolem Mayuchi vibuhovij harakter Eleonora za svidchennyam suchasnikiv temperamentom i vojovnichistyu ne postupalasya Genrihu III Osoblivo trivalim buv pozov cherez zemelnu spadshinu u Franciyi sho distalasya Eleonori vid yiyi babusi Aliyenor Akvitanskoyi i yaka bula neobhidna anglijskomu korolyu dlya ukladennya ugodi z francuzami Pislya zatyazhnih peregovoriv za poserednictva francuzkogo korolya ta groshovoyi kompensaciyi Eleonori vona vidmovilasya vid ciyeyi spadshini na korist brata 1254 roku graf Simon ocholiv zakolot baroniv proti korolya i voyuvav z Genrihom III azh do 1265 roku koli graf Lester buv rozbitij i zaginuv u bitvi pid Ivshemom Eleonora ne pidkorivshis korolyu i pislya smerti cholovika organizuvala oboronu Duvrskogo zamku Odnak korolivski vijska pid kerivnictvom princa Eduarda vse zh vzyali cyu fortecyu Pislya cogo vse majno princesi v Angliyi konfiskuvala korona a sama vona razom iz dochkoyu virushila u vignannya do Franciyi Ale pered cim Eleonora vidpravila do Franciyi dvoh svoyih siniv Richarda j Amori z velikoyu sumoyu groshej tak uryatuvavshi chastinu svogo majna vid konfiskaciyi Na osobiste prohannya francuzkogo korolya Lyudovika IX 1267 roku Genrih III povernuv Eleonorie chastinu yiyi volodin u Angliyi Ostanni roki zhittya Eleonora Plantagenet provela v dominikanskomu zhinochomu monastiri yakij zasnuvala yiyi zovicya Amiciya de Monfor poblizu mista Montarzhi U pershomu shlyubi Eleonora zalishilasya bezditnoyu u drugomu vid Simona V de Monfora narodila 7 ditej p yatoh hlopchikiv i dvoh divchatok GenealogiyaPrimitkiKindred Britain d Track Q75653886 Lundy D R The Peerage d Track Q67129259d Track Q21401824LiteraturaMary Ann Everett Green Lives of the Princesses of England from the Norman Conquest Band 2 Longman Brown Green Longman amp Roberts London 1857 P 48 169 Elizabeth Hallam Eleanor countess of Pembroke and Leicester In Oxford Dictionary of National Biography Oxford University Press Online Ausgabe vom Januar 2008 J R Maddicott Simon de Montfort eighth earl of Leicester In Oxford Dictionary of National Biography Oxford University Press Online Ausgabe vom Januar 2008

Дата публікації:
Топ