Дінофеліс

Дінофеліс Час існування: ранній міоцен—ранній плейстоцен, 5–1.2 млн р. т. PreꞒ Ꞓ O S D C P T J K Ꝑ N ▼
Художня реставрація D. barlowi
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Ссавці (Mammalia) Ряд: Хижі (Carnivora) Підряд: Котовиді (Feloidea) Родина: Котові (Felidae) Підродина: † Махайродові (Machairodontinae) Триба: † Metailurini Рід: Дінофеліс (Dinofelis) , 1924
Мапа поширення дінофеліса
Види
†Dinofelis aronoki †Dinofelis barlowi †Dinofelis cristata †Dinofelis darti †Dinofelis diastemata † †Dinofelis petteri †Dinofelis piveteaui †Dinofelis werdelini
Посилання
Вікісховище: Dinofelis EOL: 4444442 Fossilworks: 41052

Дінофеліс (Dinofelis) — викопний хижий ссавець родини котових (Felidae). Це рід шаблезубих кішок, що мешкав на території нинішніх Африки, Європи, Азії та Північної Америки, 5—1,2 мільйона років тому.

Опис

Дінофеліс за величиною походив на сучасного ягуара: 70 см у висоту, і вагою в 120 кг. Передні кінцівки дінофеліса були досить сильними (навіть сильнішими ніж у ягуара). Також, дінофеліс мав великі ікла, які були трохи більшими, ніж у сучасних котячих, однак набагато меншими, ніж у повноцінних шаблезубих кішок.

Серед потенційної здобичі Dinofelis могли виступати як примати, так і невеликого розміру мастодонти і різні парнокопитні. Але слід зазначити, що структура скелета Dinofelis говорить про те, що цей хижак не був активним переслідувачем і не використавував швидкий біг як свою мисливську перевагу.

Скоріше, Dinofelis, був «засадним» мисливцем — використовував густі й високі зарості як прикриття при нападі, причому потужні та міцні передні кінцівки, які за структурою нагадують такі у Smilodon і Megantereon, говорять про те, що Dinofelis, як і великі шаблезубі хижаки, був пристосований до активної боротьби або утримуванні здобичі на землі. Можливо, що така специфіка полювання була продиктована і середовищем існування — лісиста місцевість і джунглі, сприяють формуванню «деревних» мисливців, які пристосовані для нападу з дерев. Відповідно густий підлісок не припускав тривалої та виснажливої ​​гонитви. При цьому цілком можливо, що дінофеліс був виключно нічним мисливцем, який ефективно компенсує неповоротку кремезну статуру можливістю сховатися в темному густому підліску, вичікувати свою здобич і віднести її у своє нічне лігво, в печеру або на дерево, де йому не могли завадити інші хижаки.

Посилання

• Haines, Tom & Chambers, Paul (2006), The Complete Guide to Prehistoric Life, Canada: Firefly Books, с. 181
• Turner, Alan (1997), The Big Cats and their fossil relatives, New York: Columbia University Press, ISBN 
• Werdelin, Lars & Lewis, Margaret E. (2001), A revision of the genus Dinofelis (Mammalia, Felidae), Zoological Journal of the Linnean Society, 132 (2): 147—258, doi:10.1006/zjls.2000.0260