Степан Іванович Дудко (нар. 15 листопада 1898 — пом. 23 лютого 1943) — радянський воєначальник, генерал-майор.
Степан Іванович Дудко | |
---|---|
Народження | 15 листопада 1898 Гирине |
Смерть | 23 лютого 1943 (44 роки) поблизу Іванівки |
Поховання | Петровське |
Країна | Російська імперія СРСР |
Приналежність | Радянська армія |
Вид збройних сил | сухопутні війська |
Рід військ | кавалерія |
Освіта | d |
Роки служби | 1917—1943 |
Звання | Генерал-майор |
Командування | 88-й кавалерійський полк 28-й мотоциклетний полк 120-й кавалерійський полк 4-та кавалерійська дивізія 17-та кавалерійська дивізія |
Війни / битви | Громадянська війна в Росії Польсько-радянська війна Німецько-радянська війна |
Нагороди | |
Дудко Степан Іванович у Вікісховищі |
Життєпис
Народився 15 листопада 1898 року в селі Гириному, нині Ямпільського району Сумської області. Українець.
Громадянська війна в Росії
У листопаді 1917 року вступив до Червоної гвардії, з 1918 року — в Червоній армії. Учасник громадянської війни в Росії, воював червоноармійцем на Південному фронті проти білокозаків отамана Петра Краснова. У 1920 році брав участь в польсько-радянській війні командиром ескадрону на Західному фронті. Згодом повернувся на Південний фронт, де брав участь в боях проти військ барона Петра Врангеля в Криму. У 1920—1921 роках воював проти частин Революційної повстанської армії України Нестора Махна.
Міжвоєнний період
З березня 1921 року С. І. Дудко навчався на 13-х Чугуївських кавалерійських курсах, з червня 1922 року — на 1-х Кримських кавалерійських курсах (Сімферополь) а з вересня 1923 року — в Тверській кавалерійській школі. Після завершення навчання, з червня 1926 року — командир ескадрону 45-го кавалерійського полку 11-ї кавалерійської дивізії Приволзького військового округу (Орськ). У жовтні 1931 — травні 1932 року перебував на навчанні на кавалерійських КУКС РСЧА в Новочеркаську, по закінченню яких був призначений начальником полкової школи. З березня 1935 року — начальник господарського забезпечення 69-го кавалерійського полку 12-ї кавалерійської дивізії, з вересня 1936 року — твп помічника командира полку. З грудня 1937 по травень 1938 року знову направлений на Новочеркаські кавалерійські КУКС РСЧА, після закінчення яких був призначений командиром 88-го кавалерійського полку 12-ї кавалерійської дивізії.
З березня 1941 року — командир 28-го мотоциклетного полку Північно-Кавказького військового округу.
Німецько-радянська війна
Учасник німецько-радянської війни з 1941 року. У складі військ Західного фронту брав участь у боях під Смоленськом. У серпні 1941 року призначений командиром 120-го кавалерійського полку в Орловському військовому окрузі. З грудня того ж року — командир 4-ї кавалерійської дивізії Західного фронту. Брав участь у битві за Москву.
З березня 1942 року полковник С. І. Дудко призначений командиром 17-ї кавалерійської дивізії, в складі якої брав участь у Демянській наступальній операції.
З вересня 1942 року — заступник командира (з 14 лютого 1943 року — 7-го гвардійського) кавалерійського корпусу. У період з 17 по 26 жовтня 1942 року тимчасово командував цим корпусом.
10 листопада 1942 року присвоєно військове звання «генерал-майор».
У складі військ 38-ї армії Брянського (з 2 вересня — Воронезького) фронту спільно з частинами 16-го танкового корпусу і 340-ї стрілецької дивізії 8-й кк брав участь в оборонних боях на захід від Воронежа. З листопада 1942 року корпус був переданий до складу Південно-Західного фронту (з січня 1943 року — в 5-ту танкову армію цього ж фронту) і брав участь у наступі на донбаському напрямку під час Сталінградської битви.
6 лютого 1943 року 8-й кк розпочав глибокий рейд тилами супротивника в напрямку станції Дебальцеве. Зазнавши значних втрат, але так і не взявши місто, корпус закріпився в Чорнухиному, очікуючи допомоги ззовні від 3-ї гвардійської армії.
Генерал-майор С. І. Дудко загинув в бою 23 лютого 1943 року під час спроби виходу з оточення в районі північніше селища Іванівка Луганської області. Тіло було залишене на полі бою.
Після війни похований у братській могилі на Центральній площі ім. Шаймуратова селища Петровське Краснолуцької міськради Луганської області.
Нагороди
Нагороджений орденами Леніна (1938), Червоного Прапора (1920), Вітчизняної війни 1-го ступеня (06.05.1965) і медаллю «XX років РСЧА» (1938).
Література
- Коллектив авторов. Великая Отечественная: Комкоры. Военный биографический словарь / Под общей редакцией М. Г. Вожакина. — М.; Жуковский: Кучково поле, 2006. — Т. 2. — 464 с. — . (рос.)
Примітки
- Сторінки російської історії.[недоступне посилання](рос.)[недоступне посилання з липня 2019]
- [. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 16 червня 2015. ОБД «Мемориал»: Іменний список незворотніх втрат командного і рядового складу частин 7-го гвардійського кавалерійського корпусу. (рос.)]
- [. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 16 червня 2015. ОБД «Мемориал»: Облікова картка військового поховання. (рос.)]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Stepan Ivanovich Dudko nar 15 listopada 1898 18981115 pom 23 lyutogo 1943 radyanskij voyenachalnik general major Stepan Ivanovich DudkoNarodzhennya15 listopada 1898 1898 11 15 GirineSmert23 lyutogo 1943 1943 02 23 44 roki poblizu IvanivkiPohovannyaPetrovskeKrayinaRosijska imperiya SRSRPrinalezhnist Radyanska armiyaVid zbrojnih silsuhoputni vijskaRid vijsk kavaleriyaOsvitadRoki sluzhbi1917 1943Zvannya General majorKomanduvannya88 j kavalerijskij polk 28 j motocikletnij polk 120 j kavalerijskij polk 4 ta kavalerijska diviziya 17 ta kavalerijska diviziyaVijni bitviGromadyanska vijna v Rosiyi Polsko radyanska vijna Nimecko radyanska vijnaNagorodi Dudko Stepan Ivanovich u Vikishovishi U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Dudko ZhittyepisNarodivsya 15 listopada 1898 roku v seli Girinomu nini Yampilskogo rajonu Sumskoyi oblasti Ukrayinec Gromadyanska vijna v Rosiyi U listopadi 1917 roku vstupiv do Chervonoyi gvardiyi z 1918 roku v Chervonij armiyi Uchasnik gromadyanskoyi vijni v Rosiyi voyuvav chervonoarmijcem na Pivdennomu fronti proti bilokozakiv otamana Petra Krasnova U 1920 roci brav uchast v polsko radyanskij vijni komandirom eskadronu na Zahidnomu fronti Zgodom povernuvsya na Pivdennij front de brav uchast v boyah proti vijsk barona Petra Vrangelya v Krimu U 1920 1921 rokah voyuvav proti chastin Revolyucijnoyi povstanskoyi armiyi Ukrayini Nestora Mahna Mizhvoyennij period Z bereznya 1921 roku S I Dudko navchavsya na 13 h Chuguyivskih kavalerijskih kursah z chervnya 1922 roku na 1 h Krimskih kavalerijskih kursah Simferopol a z veresnya 1923 roku v Tverskij kavalerijskij shkoli Pislya zavershennya navchannya z chervnya 1926 roku komandir eskadronu 45 go kavalerijskogo polku 11 yi kavalerijskoyi diviziyi Privolzkogo vijskovogo okrugu Orsk U zhovtni 1931 travni 1932 roku perebuvav na navchanni na kavalerijskih KUKS RSChA v Novocherkasku po zakinchennyu yakih buv priznachenij nachalnikom polkovoyi shkoli Z bereznya 1935 roku nachalnik gospodarskogo zabezpechennya 69 go kavalerijskogo polku 12 yi kavalerijskoyi diviziyi z veresnya 1936 roku tvp pomichnika komandira polku Z grudnya 1937 po traven 1938 roku znovu napravlenij na Novocherkaski kavalerijski KUKS RSChA pislya zakinchennya yakih buv priznachenij komandirom 88 go kavalerijskogo polku 12 yi kavalerijskoyi diviziyi Z bereznya 1941 roku komandir 28 go motocikletnogo polku Pivnichno Kavkazkogo vijskovogo okrugu Nimecko radyanska vijna Uchasnik nimecko radyanskoyi vijni z 1941 roku U skladi vijsk Zahidnogo frontu brav uchast u boyah pid Smolenskom U serpni 1941 roku priznachenij komandirom 120 go kavalerijskogo polku v Orlovskomu vijskovomu okruzi Z grudnya togo zh roku komandir 4 yi kavalerijskoyi diviziyi Zahidnogo frontu Brav uchast u bitvi za Moskvu Z bereznya 1942 roku polkovnik S I Dudko priznachenij komandirom 17 yi kavalerijskoyi diviziyi v skladi yakoyi brav uchast u Demyanskij nastupalnij operaciyi Z veresnya 1942 roku zastupnik komandira z 14 lyutogo 1943 roku 7 go gvardijskogo kavalerijskogo korpusu U period z 17 po 26 zhovtnya 1942 roku timchasovo komanduvav cim korpusom 10 listopada 1942 roku prisvoyeno vijskove zvannya general major U skladi vijsk 38 yi armiyi Bryanskogo z 2 veresnya Voronezkogo frontu spilno z chastinami 16 go tankovogo korpusu i 340 yi strileckoyi diviziyi 8 j kk brav uchast v oboronnih boyah na zahid vid Voronezha Z listopada 1942 roku korpus buv peredanij do skladu Pivdenno Zahidnogo frontu z sichnya 1943 roku v 5 tu tankovu armiyu cogo zh frontu i brav uchast u nastupi na donbaskomu napryamku pid chas Stalingradskoyi bitvi 6 lyutogo 1943 roku 8 j kk rozpochav glibokij rejd tilami suprotivnika v napryamku stanciyi Debalceve Zaznavshi znachnih vtrat ale tak i ne vzyavshi misto korpus zakripivsya v Chornuhinomu ochikuyuchi dopomogi zzovni vid 3 yi gvardijskoyi armiyi General major S I Dudko zaginuv v boyu 23 lyutogo 1943 roku pid chas sprobi vihodu z otochennya v rajoni pivnichnishe selisha Ivanivka Luganskoyi oblasti Tilo bulo zalishene na poli boyu Pislya vijni pohovanij u bratskij mogili na Centralnij ploshi im Shajmuratova selisha Petrovske Krasnoluckoyi miskradi Luganskoyi oblasti NagorodiNagorodzhenij ordenami Lenina 1938 Chervonogo Prapora 1920 Vitchiznyanoyi vijni 1 go stupenya 06 05 1965 i medallyu XX rokiv RSChA 1938 LiteraturaKollektiv avtorov Velikaya Otechestvennaya Komkory Voennyj biograficheskij slovar Pod obshej redakciej M G Vozhakina M Zhukovskij Kuchkovo pole 2006 T 2 464 s ISBN 5 901679 08 3 ros PrimitkiStorinki rosijskoyi istoriyi nedostupne posilannya ros nedostupne posilannya z lipnya 2019 Arhiv originalu za 5 bereznya 2016 Procitovano 16 chervnya 2015 OBD Memorial Imennij spisok nezvorotnih vtrat komandnogo i ryadovogo skladu chastin 7 go gvardijskogo kavalerijskogo korpusu ros Arhiv originalu za 4 bereznya 2016 Procitovano 16 chervnya 2015 OBD Memorial Oblikova kartka vijskovogo pohovannya ros