Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Петро Якимович Якович Акимович Драгоманов 29 червня 11 липня 1802 1802 Монастирські Будища Гадяцький пов Полтавська губ

Драгоманов Петро Якимович

Драгоманов Петро Якимович

Петро Якимович (Якович, Акимович) Драгоманов (29 червня (11 липня) 1802(1802), Монастирські Будища, Гадяцький пов., Полтавська губ. — вересень 1860, м. Гадяч, Полтавська губ.) — правник, колезький асесор, перекладач, поет, нащадок козацького роду, предводитель дворянства, дотримувався декабристських поглядів. Брат Драгоманова Якова Якимовича, батько Михайла Драгоманова та Олени Пчілки, дід Лесі Українки. Дружина — Єлизавета Іванівна Цяцька.

Драгоманов Петро Якимович
image
ПсевдонімПетро Акимович
Народився29 червня (11 липня) 1802,
Малі Будища, Гадяцький повіт, Полтавська губернія
Помервересень 1860 (58 років),
Гадяч, Полтавська губернія
Підданствоimage Російська імперія
Національністьукраїнець
Діяльністьправник, колезький асесор, перекладач, поет
Мова творівросійська
Батько
Мати
Брати, сестриДрагоманов Яків Акимович
У шлюбі зДрагоманова Єлизавета Іванівна
ДітиОлена Пчілка, Драгоманов Михайло Петрович, Драгоманов Олександр Петрович

Життєпис

Походження

Походив з дрібної полтавської шляхти (дрібнопомісних дворян), нащадків козацької старшини, полковницького роду. Родина була освіченою, поділяла ліберальні для свого часу погляди.

Батько  — військовий скарбничий, колезький асесор. Мати походила із заможного роду Колодяжинських, яка успадкувала після смерті батька Якима, — урядовця, військового обозного, полкового гадяцького судді, — хутір біля с. Сергіївки Лохвицького повіту та земельний маєток з великою садибою при селі Монастириські Будища, що перейшли «яко посаг» дружини до чоловіка Якима. Брат Яків Якимович — офіцер Полтавського піхотного полку, писав вірші, декабрист, був в'язнем Петропавлівської фортеці, помер на засланні у Сибіру.

Драгоманами козаки називали перекладачів-дипломатів. «У нашій драгоманівській сім'ї, — згадувала Олена Пчілка, — збереглася пам'ять про те, що пращур нашого роду був заволока з Греччини, по національному походженні таки грек; служив він драгоманом при гетьманському уряді, за гетьмана Богдана Хмельницького, в Чигирині».

Юність

1817 р. Петро Драгоманов вступив до Петербурзького вищого училища правознавства. Після закінчення навчання служив на різних цивільних посадах канцелярії Військового міністерства у Санкт-Пертербузі, згодом — у Тимчасовій комісії для вирішення рахунків по закордонному відділу, у Тимчасовій контрольній комісії Комісаріатського департаменту Військового міністерства, у Провіантному департаменті. Мав літературні здібності, володів французькою, німецькою, латинською та англійською мовами.

Здійснив перші в Російській імперії віршовані переклади Роберта Бернза. У 1828—1832 рр. співпрацював з російськими альманахами і часописами «Північна зірка на 1829 рік», "«Північний Меркурій» (1831 р., переклад Р. Бернза «Песня (Из Борнса)»), «Гірлянда» (1831 р., переклад Р. Бернза «Прощание (Из Борнса)»), «Літературні додатки до „Російського інваліда“», публікував, як перекладені твори (вірші та прозу), так і власні поезії. Автор оповідання "Золотий кубок", "Пікардська легенда" (1831 р.). За спогадами Олени Пчілки йому належало оповідання "Ямщик" - про нещасливе кохання візника і селянської дівчини, для свого часу написане по-новому в реалістичних тонах. Писав байки українською мовою, які не збереглися.

1836 р. залишивши службу вийшов у відставку в ранзі урядовця VIII класу колезького асесора.

Зрілість

1838 р. повернувся на батьківщину. У Гадячі став на службу виборного земського судді та купив садибу, що розміщувалася в центрі міста на пагорбі неподалік від Соборної площі та колишнього гетьманського замку, відтоді як там оселився Петро Якимович цей пагорб стали називати Драгоманівською горою.

1839 року одружився з Єлизаветою Цяцькою. У подружжя було 6 дітей: Ольга, Михайло, Варвара, Олена, Іван та Олександр. Петро Якимович великі зусилля скеровував на виховання дітей, гартував незалежний дух та упевненість у собі. Перевізши з Петербурга до Гадяча свою бібліотеку, Петро Якимович намагався розвинути в них інтелектуальні інтереси. У роді не переривалися літературні традиції: Яків та Петро заходились коло поетичних перекладів та обидва писали вірші. Про свого батька Михайло Драгоманов пізніше скаже:

image Я надто зобов'язаний своєму батьку, який розвив у мені інтелектуальні інтереси, з яким у мене не було морального розладу і боротьби… image

Також він зазначить, що їхня сім'я була українського походження, та такою,

image в котрій вже старосвітське українство було підковане новішою російською або ліпше російсько-європейською культурою... Словом, в нашій сім'ї небагато було старосвітського, традиційного українства, а українство жило поряд з російщиною, досить свідомою, літературною, хоч через те, може, і не було у нас того нагону проти українства, як проти мужицтва, який бував по панських (по малопанських часом ще більше, ніж по великопанських) родинах на Україні. Українству у нас одводилась така доля, яку воно само могло займати по своїй культурній силі. image

Поряд з українською мовою, стародавнім побутом, захопленням народними піснями (Петро Якимович збирав народні пісні, частину записів передав родичеві дружини проф. Амвросію Метлинському), панували радикальні політичні настрої. Про погляди свого батька Михайло писав, що вони були сумішшю християнства, вільнодумної філософії XVIII століття, Французької революції і демократичного цесаризму. А звичай П. Драгоманова (якого він навчив і синів) знімати шапку у відповідь на уклін селянства сприймали як знак крайнього вільнодумства і майже неблагонадійності.

Олена Пчілка про хатню атмосферу згодом висловиться так:

image Не пам'ятаю я такого, щоб наші старі картали когось із дітей за вільнодумство. Тут була наче якась мовчазна поспільна угода: я не перечу твоїй новій думці вільній, а ти не руш моєї душі. image

У 1840—1847 рр. Петро Якимович був засідателем повітового суду, згодом — приватним адвокатом: клопотався у судових процесах з захисту оселяниних козаків котрі здобували собі волю, незаконно узятих до війська тощо, через що мав конфлікти з місцевими урядовцями та панством.

14 липня 1850 року Полтавське дворянське зібрання на прохання П. Я. Драгоманова розглянуло справу про дворянство роду Драгоманових і постановило приєднати його з дітьми до родини його батька , занісши в І частину дворянської родослівної книги.

Петро Драгоманов фінансово підтримував бібліотеку в Гадячі.

Приятелював з родиною Михайла Кучинського (дочка Людмила згодом одружиться із Михайлом Драгомановим), Василя Ковалевського, Якова Рудченка, Миколи Шульженка, Амвросія та Семена Метлинських.

Останні роки життя

Помер Петро Якимович на 58-му році життя у вересні 1860 року від аневризми серця. Панас Мирний описує день поховання так:

image За убогим гробом йшла його заплакана жінка з малими сиротами, а коло неї тільки один лисенький панок (Яків Рудченко) із хлопчиком-сином (Панас Мирний) та ціла юрба міщан. Кріпакам було не до того: вони працювали на панщині. image

Див. також

Примітки

  1. Пчілка, Олена (1988). Спогади про Михайла Драгоманова // Пчілка О. Твори (українська) . Київ. с. 501.
  2. . www.facebook.com. Архів оригіналу за 13 квітня 2021. Процитовано 17 травня 2016.
  3. Скрипка, Тамара (2013). Родові гнізда Драгоманових-Косачів (українська) . Київ: Темпора. с. 656.
  4. Драгоманов, Михайло. Австро-Руські спомини (1867-1877) (українська) .
  5. Автобіографія Михайло Драгоманов пер.: І. Лановий Київ: Видавниче товариство «Криниця», 1917
  6. Косач-Кривинюк, Ольга (1970). Леся Українка: Хронологія Життя і творчости (українська) . Нью-Йорк: Українська Вільна Академія Наук. с. 21.
  7. Шевчук, Валерій (1990). Із вершин та низин (українська) . Київ. с. 126, 128.

Джерела та література

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Petro Yakimovich Yakovich Akimovich Dragomanov 29 chervnya 11 lipnya 1802 1802 Monastirski Budisha Gadyackij pov Poltavska gub veresen 1860 m Gadyach Poltavska gub pravnik kolezkij asesor perekladach poet nashadok kozackogo rodu predvoditel dvoryanstva dotrimuvavsya dekabristskih poglyadiv Brat Dragomanova Yakova Yakimovicha batko Mihajla Dragomanova ta Oleni Pchilki did Lesi Ukrayinki Druzhina Yelizaveta Ivanivna Cyacka Dragomanov Petro YakimovichPsevdonimPetro AkimovichNarodivsya29 chervnya 11 lipnya 1802 Mali Budisha Gadyackij povit Poltavska guberniyaPomerveresen 1860 58 rokiv Gadyach Poltavska guberniyaPiddanstvoRosijska imperiyaNacionalnistukrayinecDiyalnistpravnik kolezkij asesor perekladach poetMova tvorivrosijskaBatkoMatiBrati sestriDragomanov Yakiv AkimovichU shlyubi zDragomanova Yelizaveta IvanivnaDitiOlena Pchilka Dragomanov Mihajlo Petrovich Dragomanov Oleksandr PetrovichZhittyepisPohodzhennya Pohodiv z dribnoyi poltavskoyi shlyahti dribnopomisnih dvoryan nashadkiv kozackoyi starshini polkovnickogo rodu Rodina bula osvichenoyu podilyala liberalni dlya svogo chasu poglyadi Batko vijskovij skarbnichij kolezkij asesor Mati pohodila iz zamozhnogo rodu Kolodyazhinskih yaka uspadkuvala pislya smerti batka Yakima uryadovcya vijskovogo oboznogo polkovogo gadyackogo suddi hutir bilya s Sergiyivki Lohvickogo povitu ta zemelnij mayetok z velikoyu sadiboyu pri seli Monastiriski Budisha sho perejshli yako posag druzhini do cholovika Yakima Brat Yakiv Yakimovich oficer Poltavskogo pihotnogo polku pisav virshi dekabrist buv v yaznem Petropavlivskoyi forteci pomer na zaslanni u Sibiru Dragomanami kozaki nazivali perekladachiv diplomativ U nashij dragomanivskij sim yi zgaduvala Olena Pchilka zbereglasya pam yat pro te sho prashur nashogo rodu buv zavoloka z Grechchini po nacionalnomu pohodzhenni taki grek sluzhiv vin dragomanom pri getmanskomu uryadi za getmana Bogdana Hmelnickogo v Chigirini Yunist 1817 r Petro Dragomanov vstupiv do Peterburzkogo vishogo uchilisha pravoznavstva Pislya zakinchennya navchannya sluzhiv na riznih civilnih posadah kancelyariyi Vijskovogo ministerstva u Sankt Perterbuzi zgodom u Timchasovij komisiyi dlya virishennya rahunkiv po zakordonnomu viddilu u Timchasovij kontrolnij komisiyi Komisariatskogo departamentu Vijskovogo ministerstva u Proviantnomu departamenti Mav literaturni zdibnosti volodiv francuzkoyu nimeckoyu latinskoyu ta anglijskoyu movami Zdijsniv pershi v Rosijskij imperiyi virshovani perekladi Roberta Bernza U 1828 1832 rr spivpracyuvav z rosijskimi almanahami i chasopisami Pivnichna zirka na 1829 rik Pivnichnij Merkurij 1831 r pereklad R Bernza Pesnya Iz Bornsa Girlyanda 1831 r pereklad R Bernza Proshanie Iz Bornsa Literaturni dodatki do Rosijskogo invalida publikuvav yak perekladeni tvori virshi ta prozu tak i vlasni poeziyi Avtor opovidannya Zolotij kubok Pikardska legenda 1831 r Za spogadami Oleni Pchilki jomu nalezhalo opovidannya Yamshik pro neshaslive kohannya viznika i selyanskoyi divchini dlya svogo chasu napisane po novomu v realistichnih tonah Pisav bajki ukrayinskoyu movoyu yaki ne zbereglisya 1836 r zalishivshi sluzhbu vijshov u vidstavku v ranzi uryadovcya VIII klasu kolezkogo asesora Zrilist 1838 r povernuvsya na batkivshinu U Gadyachi stav na sluzhbu vibornogo zemskogo suddi ta kupiv sadibu sho rozmishuvalasya v centri mista na pagorbi nepodalik vid Sobornoyi ploshi ta kolishnogo getmanskogo zamku vidtodi yak tam oselivsya Petro Yakimovich cej pagorb stali nazivati Dragomanivskoyu goroyu 1839 roku odruzhivsya z Yelizavetoyu Cyackoyu U podruzhzhya bulo 6 ditej Olga Mihajlo Varvara Olena Ivan ta Oleksandr Petro Yakimovich veliki zusillya skerovuvav na vihovannya ditej gartuvav nezalezhnij duh ta upevnenist u sobi Perevizshi z Peterburga do Gadyacha svoyu biblioteku Petro Yakimovich namagavsya rozvinuti v nih intelektualni interesi U rodi ne pererivalisya literaturni tradiciyi Yakiv ta Petro zahodilis kolo poetichnih perekladiv ta obidva pisali virshi Pro svogo batka Mihajlo Dragomanov piznishe skazhe Ya nadto zobov yazanij svoyemu batku yakij rozviv u meni intelektualni interesi z yakim u mene ne bulo moralnogo rozladu i borotbi Takozh vin zaznachit sho yihnya sim ya bula ukrayinskogo pohodzhennya ta takoyu v kotrij vzhe starosvitske ukrayinstvo bulo pidkovane novishoyu rosijskoyu abo lipshe rosijsko yevropejskoyu kulturoyu Slovom v nashij sim yi nebagato bulo starosvitskogo tradicijnogo ukrayinstva a ukrayinstvo zhilo poryad z rosijshinoyu dosit svidomoyu literaturnoyu hoch cherez te mozhe i ne bulo u nas togo nagonu proti ukrayinstva yak proti muzhictva yakij buvav po panskih po malopanskih chasom she bilshe nizh po velikopanskih rodinah na Ukrayini Ukrayinstvu u nas odvodilas taka dolya yaku vono samo moglo zajmati po svoyij kulturnij sili Poryad z ukrayinskoyu movoyu starodavnim pobutom zahoplennyam narodnimi pisnyami Petro Yakimovich zbirav narodni pisni chastinu zapisiv peredav rodichevi druzhini prof Amvrosiyu Metlinskomu panuvali radikalni politichni nastroyi Pro poglyadi svogo batka Mihajlo pisav sho voni buli sumishshyu hristiyanstva vilnodumnoyi filosofiyi XVIII stolittya Francuzkoyi revolyuciyi i demokratichnogo cesarizmu A zvichaj P Dragomanova yakogo vin navchiv i siniv znimati shapku u vidpovid na uklin selyanstva sprijmali yak znak krajnogo vilnodumstva i majzhe neblagonadijnosti Olena Pchilka pro hatnyu atmosferu zgodom vislovitsya tak Ne pam yatayu ya takogo shob nashi stari kartali kogos iz ditej za vilnodumstvo Tut bula nache yakas movchazna pospilna ugoda ya ne perechu tvoyij novij dumci vilnij a ti ne rush moyeyi dushi U 1840 1847 rr Petro Yakimovich buv zasidatelem povitovogo sudu zgodom privatnim advokatom klopotavsya u sudovih procesah z zahistu oselyaninih kozakiv kotri zdobuvali sobi volyu nezakonno uzyatih do vijska tosho cherez sho mav konflikti z miscevimi uryadovcyami ta panstvom 14 lipnya 1850 roku Poltavske dvoryanske zibrannya na prohannya P Ya Dragomanova rozglyanulo spravu pro dvoryanstvo rodu Dragomanovih i postanovilo priyednati jogo z ditmi do rodini jogo batka zanisshi v I chastinu dvoryanskoyi rodoslivnoyi knigi Petro Dragomanov finansovo pidtrimuvav biblioteku v Gadyachi Priyatelyuvav z rodinoyu Mihajla Kuchinskogo dochka Lyudmila zgodom odruzhitsya iz Mihajlom Dragomanovim Vasilya Kovalevskogo Yakova Rudchenka Mikoli Shulzhenka Amvrosiya ta Semena Metlinskih Ostanni roki zhittya Pomer Petro Yakimovich na 58 mu roci zhittya u veresni 1860 roku vid anevrizmi sercya Panas Mirnij opisuye den pohovannya tak Za ubogim grobom jshla jogo zaplakana zhinka z malimi sirotami a kolo neyi tilki odin lisenkij panok Yakiv Rudchenko iz hlopchikom sinom Panas Mirnij ta cila yurba mishan Kripakam bulo ne do togo voni pracyuvali na panshini Div takozhDragomanoviPrimitkiPchilka Olena 1988 Spogadi pro Mihajla Dragomanova Pchilka O Tvori ukrayinska Kiyiv s 501 www facebook com Arhiv originalu za 13 kvitnya 2021 Procitovano 17 travnya 2016 Skripka Tamara 2013 Rodovi gnizda Dragomanovih Kosachiv ukrayinska Kiyiv Tempora s 656 Dragomanov Mihajlo Avstro Ruski spomini 1867 1877 ukrayinska Avtobiografiya Mihajlo Dragomanov per I Lanovij Kiyiv Vidavniche tovaristvo Krinicya 1917 Kosach Krivinyuk Olga 1970 Lesya Ukrayinka Hronologiya Zhittya i tvorchosti ukrayinska Nyu Jork Ukrayinska Vilna Akademiya Nauk s 21 Shevchuk Valerij 1990 Iz vershin ta nizin ukrayinska Kiyiv s 126 128 Dzherela ta literaturaP G Usenko Dragomanov Petro Yakimovich 21 chervnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2004 T 2 G D S 459 ISBN 966 00 0405 2 Skripka T Spogadi pro Lesyu Ukrayinku K Tempora 2017 368 s il ISBN 978 617 569 208 0

Дата публікації:
Топ