Дзвінки й гло тковий фрикати вний звук тип приголосного звука що існує в деяких людських мовах Символ Міжнародного фонет

Дзвінки́й гло́тковий фрикати́вний звук — тип приголосного звука, що існує в деяких людських мовах. Символ Міжнародного фонетичного алфавіту для цього звука — ʕ, а відповідний символ X-SAMPA — ?\.

Дзвінкий глотковий фрикативний

ʕ

ʕ̝

Номер МФА 145

Кодування

HTML (десяткове) ʕ

Юнікод (hex) U+0295

X-SAMPA ?\

H<vcd>

^[en]

Зображення

Дзвінкий глотковий апроксимант
ʕ̞
ɑ̯

Властивості

Тип фонації — дзвінка, тобто голосові зв'язки вібрують від час вимови.
Глоткове місце творення (звук утворюється при зближенні кореня язика й задньої стінки глотки)
Фрикативний (утворюється струменем повітря у глотці; протиставлення центральний/боковий не стосується цього звука)
Ротовий (повітря виходить крізь рот)
Механізм передачі повітря — егресивний легеневий (під час артикуляції повітря виштовхується крізь голосовий тракт з легенів, а не з гортані, чи з рота)

Вживання

Фарингальні приголосні мало поширені. В багатьох мовах звук, що вважався глотковим фрикативним за ретельнішого вивчення виявляється надгортанним. Наприклад, арабський /ʕ/ деякі дослідники описують як надгортанний щілинний, надгортанний апроксимант або фарингалізовану гортанну змичку.

Мова		Слово	МФА	Значення
Абазинська		гӀапынхъамыз	[ʕaːpənqaːməz]	«березень»
Аварська		гӀоркь	[ʕortɬʼː]	«ручка»
Берберська	(Кабільська)	ɛemmi	[ʕəmmi]	«мій дядько»
Іврит	(в Іраці)	עברית	[ʕibˈriːθ]	«Іврит»
	(в Ємені)		[ʕivˈriːθ] ^·і
	(у сефардів)		[ʕivˈɾit] ^·і
Курдська	(північний діалект)	‘ewrcode: kur promoted to code: ku	[ʕɑwr]	«хмара»
Маршальська		enana	[ɛ̯ɛnæ͡ɑʕnæ͡ɑʕ]	«це погано»
Окситанська	(південний Овернь)	palacode: oci promoted to code: oc	[ˈpaʕa]	«лопата»
Сирійська	()	ܐܰܪܥܳܐ	[arʕo]	«Земля (планета)»
Сіу	(у )	marazhud	[maʕazud]	«дощ»
Сомалійська		caadi	[ʕaːdi] ^·і	«нормальний»
Чеченська		Ӏан/jan	[ʕan] ^·і	«зима»
Арабська		ثعبان‏‎	[θuʕbaːn]	«змія»

Український звук г також описують як дзвінкий глотковий фрикативний. Місцем творення українського [г] вважали гортань, тому його називали гортанним приголосним . Ларингоскопічні дослідження спростували цю поширену думку й довели, що місцем творення його слід вважати глотку — pharynx, отже, він є приголосним глотковим, або фарингальним. Рентгенокінематографічні дослідження переконливо розкривають механізм утворювання [г]. При творенні [г] виникає деяке зближення між задньою стінкою фаринкса й коренем язика, причому воно має не абсолютний, а відносний характер, тобто таке зближення не завжди найменше в порівнянні з творенням усіх голосних і приголосних, але воно завжди менше щодо наступного голосного або приголосного .

Примітки

Thelwall, Robin (1990), "Illustrations of the IPA: Arabic", Journal of the International Phonetic Association 20 (2): 37–41
Курс сучасної української літературної мови / За ред. Л. А. Булаховського, — КиївЖ Радянська школа, 1951 — том 1, с. 147
Сучасна українська літературна мова. Вступ. Фонетика / За заг. ред. І. К. Білодіда — К: Наукова думка, 1969 — с. 176

Це незавершена стаття з фонетики або фонології.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Thelwall, Robin (1990), "Illustrations of the IPA: Arabic", Journal of the International Phonetic Association 20 (2): 37–41

[2] Курс сучасної української літературної мови / За ред. Л. А. Булаховського, — КиївЖ Радянська школа, 1951 — том 1, с. 147

[3] Сучасна українська літературна мова. Вступ. Фонетика / За заг. ред. І. К. Білодіда — К: Наукова думка, 1969 — с. 176