Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Джозеф Френсіс Ладу (англ. Joseph Francis Ladue) 28 липня 1855 — 27 червня 1901) — старатель (проспектор), підприємець і засновник містечка Доусон-Сіті в Канаді.
| Джозеф Ладу | |
|---|---|
 | |
| Народився | 28 липня 1855 Скайлер-Фоллс, Клінтон, Нью-Йорк, США |
| Помер | 27 червня 1901 (45 років) Скайлер-Фоллс, Клінтон, Нью-Йорк, США |
| Країна |  США |
| Діяльність | мандрівник-дослідник |
| |
Ладу народився в містечку Скайлер-Фоллс. Це містечко знаходиться досить близько до канадського Монреалю (60 миль на північ), і тому в деяких історіях Ладу приписується французько-канадське походження. Його мати померла, коли Джозефу було 7 років. Після смерті батька у 1874 році Джо подався на захід.
У 1876-му він знайшов роботу на золотому руднику в Південній Дакоті. Розпочавши кар'єру різноробочим, Джо постійно займався самоосвітою у гірничій справі. Незабаром він зайняв посаду машиніста парової машини з оплатою $4 в день, а через 18 місяців був найнятий керівником зміни і ще згодом суперінтендатом з величезною на той час зарплатою $10 в день. Попрацювавши там рік, Джо пробував старательського щастя в Аризоні та Нью-Мексико, але там не збагатів, лише витратив усі свої статки. Десь у 1881 році Ладу подався на північ, попрацював трохи у золотих копальнях Джуно і незабаром переправився через [en] до території Юкону. До золотої лихоманки ще було далеко, Чилкутський перевал ще не був знаменитий і його в цей рік перейшли заледве 50 чоловік. Спочатку Джо шукав золото по притоках Юкону, перезимував у Форт-Релайянс, подружився з [en] і [en], що тримали факторію у Форт-Релайянс, і разом з ними почав торговельну справу в районі Юкону. Це зайняло майже десять років його життя на Юконі. У 1893 році Джо спустився на плоті до Форт-Юкон, поповнив запаси для торгівлі, знову піднявся по річці на однойменному пароплаві і разом з компаньонами заснував факторію на річці [en]. Факторію назвали Огілві на честь геодезиста і першого преставника уряду Канади Вільяма Огілві. Як тільки торгівля сповільнилася, Джо збудував тартак де нарізали дошки — старателі потребували лотків для промивання породи. В Огілві Ладу мав найбільший будинок — на два поверхи, з прибудовами.
Ладу набув популярності завдяки своїм розповідям про майбутнє старательства на притоках Юкону. Деякі з його передбачень справдилися — золото знайшли на Індіанській річці, за 20 миль вниз від факторії Огілві. Один зі старателів, що прислухався до Ладу, був Роберт Гендерсон. Наступні два роки він досліджував Індіанську річку і її притоки. І таки знайшов золото на одній безіменній притоці, яку назвав Золоте Дно. Влітку 1896-го року Гендерсон поповнював свої припаси у факторії і розповів про свою знахідку Ладу, який якраз повернувся з подорожі до Нью-Йорку. Але відразу за кілька днів ця новина була затінена відкриттям золота на річці Клондайк.
Ладу, маючи передчуття великої вигоди і перспективи, спорядив пліт з розпиленою деревиною і спустився до місця, де річка Клондайк впадає в Юкон. 28 серпня 1896 року він застовбив велику болотисту ділянку, спустився по Юконі до селища Форті-Майл, зареєстрував цю ділянку і викупив її в уряду Канади за ціною 1,25 долара за акр, всього 178 акрів (65 га).
У вересні Ладу переправив свій тартак від Сіксті-Майл до нового містечка і невдовзі там вже стояли два зруби, невеликий магазин, стаціонарний тартак і кілька наметів — всього на 25 чоловіків і одну жінку. Наступні два роки тартак працював безперервно день і ніч, всю розпиляну деревину Ладу продавав старателям, що працювали на річці Бонанза. Прибутку з викупленої землі спочатку майже не було. Ділянки на забудову пропонувалися за 5 і до 25 доларів, але лише кілька було продано протягом зими 1896-97 року. У січні 1897-го року Ладу назвав нове поселення Доусон-Сіті на честь канадця [en] — геолога, одного з перших дослідників Аляски і Північно-Західних територій Канади.
Як тільки звістка про золото на Клондайку розійшлася далі — аж до Серкел-Сіті, до Доусон-Сіті стали прибувати більше старателів і земельний бізнес швидко пішов вгору. У червні 1897-го Доусон-Сіті налічував близько 5 тис. людей і ціни на окремі ділянки вже сягали кількох тисяч доларів.
Джо Ладу завжди був на крок попереду від золотої лихоманки — він завжди вчасно передбачав, що буде потрібно старателям — інструменти, їжа, дошки, будинки. Перший салун теж належав Ладу. Його тартаки постійно розросталися і виробляли все більше деревини. Наприкінці 1897-го він заснував велику компанію Joseph Ladue Gold Mining and Development Company Ltd. Крім того, він перекупив кілька ділянок, багатих на золото .
Друзі Ладу казали, що раптове багатство і знаменитість приголомшували Джо, який за природою хоч і був відкритим, але до цього часу вів тихе життя. У самий розпал Клондайкської золотої лихоманки, 14 липня 1897 року Ладу повернувся до Нью-Йорку і в грудні одружився з Анною «Кітті» Мейсон. Легенди розповідають, що Анна була його дитячим коханням, і що її батьки не дозволили їй вийти заміж за бідного Джо, і що Джо через це всі ці роки шукав золото. Втім, Анна була ще дитиною, коли Джо покинув домівку і про одруження тоді зовсім не йшлося. Як би не казали легенди, одруження Джо і Анни широко висвітлювалося в газетах. Молоде подружжя купило ферму на 250 акрів з великими фруктовими садами. У 1899 році подружжя усиновило Френсіса — осиротілого сина колишнього компаньона Ладу.
Джо славився своєю гостинністю і щедрістю. На Різдво він зазвичай роздавав корзини з їжею для бідаків. Хоч сімейство Ладу і старалося уникати великої публічності, але все ж прийняло запрошення на обід з президентом США Вільямом Мак-Кінлі.
Прибутки продовжували надходити з Клондайку, але виснажливі роки на Юконі почали даватися взнаки. Лікарі знайшли в Ладу туберкульоз — популярну серед старателів хворобу, спричинену частим недоїданням і одноманітною їжею, переохолодженням та виснажливою працею. Кілька місяців Ладу лікувався в Колорадо-Спрінгз, весною 1900-го повернувся до своєї ферми і 27 червня цього ж року помер. Лише три роки було відведено йому для спокійного забезпеченого сімейного життя після 16 років освоєння Юкону. Все майно перейшло до його вдови і прийомного сина. Нащадки Ладу надалі проживають у штаті Нью-Йорк.
Дружина Анна пізніше вийшла заміж і прожила до 1948 року.
Примітки
- . The New York Times. 28 червня 1901. Архів оригіналу за 11 листопада 2012. Процитовано 19 серпня 2015.
- Winslow, 1952, с. 140.
- Murray Lundberg. . explorenorth.com. Архів оригіналу за 6 серпня 2011. Процитовано 17 липня 2011.
Посилання
- Твори Joseph Ladue у проєкті «Гутенберг»
- Твори та інформація про Джозеф Ладу у Інтернет-архіві
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Dzhozef Frensis Ladu angl Joseph Francis Ladue 28 lipnya 1855 27 chervnya 1901 staratel prospektor pidpriyemec i zasnovnik mistechka Douson Siti v Kanadi Dzhozef LaduNarodivsya28 lipnya 1855 1855 07 28 Skajler Folls Klinton Nyu Jork SShAPomer27 chervnya 1901 1901 06 27 45 rokiv Skajler Folls Klinton Nyu Jork SShAKrayina SShADiyalnistmandrivnik doslidnik Mediafajli u Vikishovishi Pam yatna tablichka v Douson Siti Ladu narodivsya v mistechku Skajler Folls Ce mistechko znahoditsya dosit blizko do kanadskogo Monrealyu 60 mil na pivnich i tomu v deyakih istoriyah Ladu pripisuyetsya francuzko kanadske pohodzhennya Jogo mati pomerla koli Dzhozefu bulo 7 rokiv Pislya smerti batka u 1874 roci Dzho podavsya na zahid U 1876 mu vin znajshov robotu na zolotomu rudniku v Pivdennij Dakoti Rozpochavshi kar yeru riznorobochim Dzho postijno zajmavsya samoosvitoyu u girnichij spravi Nezabarom vin zajnyav posadu mashinista parovoyi mashini z oplatoyu 4 v den a cherez 18 misyaciv buv najnyatij kerivnikom zmini i she zgodom superintendatom z velicheznoyu na toj chas zarplatoyu 10 v den Popracyuvavshi tam rik Dzho probuvav staratelskogo shastya v Arizoni ta Nyu Meksiko ale tam ne zbagativ lishe vitrativ usi svoyi statki Des u 1881 roci Ladu podavsya na pivnich popracyuvav trohi u zolotih kopalnyah Dzhuno i nezabarom perepravivsya cherez en do teritoriyi Yukonu Do zolotoyi lihomanki she bulo daleko Chilkutskij pereval she ne buv znamenitij i jogo v cej rik perejshli zaledve 50 cholovik Spochatku Dzho shukav zoloto po pritokah Yukonu perezimuvav u Fort Relajyans podruzhivsya z en i en sho trimali faktoriyu u Fort Relajyans i razom z nimi pochav torgovelnu spravu v rajoni Yukonu Ce zajnyalo majzhe desyat rokiv jogo zhittya na Yukoni U 1893 roci Dzho spustivsya na ploti do Fort Yukon popovniv zapasi dlya torgivli znovu pidnyavsya po richci na odnojmennomu paroplavi i razom z kompanonami zasnuvav faktoriyu na richci en Faktoriyu nazvali Ogilvi na chest geodezista i pershogo prestavnika uryadu Kanadi Vilyama Ogilvi Yak tilki torgivlya spovilnilasya Dzho zbuduvav tartak de narizali doshki starateli potrebuvali lotkiv dlya promivannya porodi V Ogilvi Ladu mav najbilshij budinok na dva poverhi z pribudovami Ladu nabuv populyarnosti zavdyaki svoyim rozpovidyam pro majbutnye staratelstva na pritokah Yukonu Deyaki z jogo peredbachen spravdilisya zoloto znajshli na Indianskij richci za 20 mil vniz vid faktoriyi Ogilvi Odin zi starateliv sho prisluhavsya do Ladu buv Robert Genderson Nastupni dva roki vin doslidzhuvav Indiansku richku i yiyi pritoki I taki znajshov zoloto na odnij bezimennij pritoci yaku nazvav Zolote Dno Vlitku 1896 go roku Genderson popovnyuvav svoyi pripasi u faktoriyi i rozpoviv pro svoyu znahidku Ladu yakij yakraz povernuvsya z podorozhi do Nyu Jorku Ale vidrazu za kilka dniv cya novina bula zatinena vidkrittyam zolota na richci Klondajk Ladu mayuchi peredchuttya velikoyi vigodi i perspektivi sporyadiv plit z rozpilenoyu derevinoyu i spustivsya do miscya de richka Klondajk vpadaye v Yukon 28 serpnya 1896 roku vin zastovbiv veliku bolotistu dilyanku spustivsya po Yukoni do selisha Forti Majl zareyestruvav cyu dilyanku i vikupiv yiyi v uryadu Kanadi za cinoyu 1 25 dolara za akr vsogo 178 akriv 65 ga U veresni Ladu perepraviv svij tartak vid Siksti Majl do novogo mistechka i nevdovzi tam vzhe stoyali dva zrubi nevelikij magazin stacionarnij tartak i kilka nametiv vsogo na 25 cholovikiv i odnu zhinku Nastupni dva roki tartak pracyuvav bezperervno den i nich vsyu rozpilyanu derevinu Ladu prodavav staratelyam sho pracyuvali na richci Bonanza Pributku z vikuplenoyi zemli spochatku majzhe ne bulo Dilyanki na zabudovu proponuvalisya za 5 i do 25 dolariv ale lishe kilka bulo prodano protyagom zimi 1896 97 roku U sichni 1897 go roku Ladu nazvav nove poselennya Douson Siti na chest kanadcya en geologa odnogo z pershih doslidnikiv Alyaski i Pivnichno Zahidnih teritorij Kanadi Yak tilki zvistka pro zoloto na Klondajku rozijshlasya dali azh do Serkel Siti do Douson Siti stali pribuvati bilshe starateliv i zemelnij biznes shvidko pishov vgoru U chervni 1897 go Douson Siti nalichuvav blizko 5 tis lyudej i cini na okremi dilyanki vzhe syagali kilkoh tisyach dolariv Dzho Ladu zavzhdi buv na krok poperedu vid zolotoyi lihomanki vin zavzhdi vchasno peredbachav sho bude potribno staratelyam instrumenti yizha doshki budinki Pershij salun tezh nalezhav Ladu Jogo tartaki postijno rozrostalisya i viroblyali vse bilshe derevini Naprikinci 1897 go vin zasnuvav veliku kompaniyu Joseph Ladue Gold Mining and Development Company Ltd Krim togo vin perekupiv kilka dilyanok bagatih na zoloto Druzi Ladu kazali sho raptove bagatstvo i znamenitist prigolomshuvali Dzho yakij za prirodoyu hoch i buv vidkritim ale do cogo chasu viv tihe zhittya U samij rozpal Klondajkskoyi zolotoyi lihomanki 14 lipnya 1897 roku Ladu povernuvsya do Nyu Jorku i v grudni odruzhivsya z Annoyu Kitti Mejson Legendi rozpovidayut sho Anna bula jogo dityachim kohannyam i sho yiyi batki ne dozvolili yij vijti zamizh za bidnogo Dzho i sho Dzho cherez ce vsi ci roki shukav zoloto Vtim Anna bula she ditinoyu koli Dzho pokinuv domivku i pro odruzhennya todi zovsim ne jshlosya Yak bi ne kazali legendi odruzhennya Dzho i Anni shiroko visvitlyuvalosya v gazetah Molode podruzhzhya kupilo fermu na 250 akriv z velikimi fruktovimi sadami U 1899 roci podruzhzhya usinovilo Frensisa osirotilogo sina kolishnogo kompanona Ladu Dzho slavivsya svoyeyu gostinnistyu i shedristyu Na Rizdvo vin zazvichaj rozdavav korzini z yizheyu dlya bidakiv Hoch simejstvo Ladu i staralosya unikati velikoyi publichnosti ale vse zh prijnyalo zaproshennya na obid z prezidentom SShA Vilyamom Mak Kinli Pributki prodovzhuvali nadhoditi z Klondajku ale visnazhlivi roki na Yukoni pochali davatisya vznaki Likari znajshli v Ladu tuberkuloz populyarnu sered starateliv hvorobu sprichinenu chastim nedoyidannyam i odnomanitnoyu yizheyu pereoholodzhennyam ta visnazhlivoyu praceyu Kilka misyaciv Ladu likuvavsya v Kolorado Springz vesnoyu 1900 go povernuvsya do svoyeyi fermi i 27 chervnya cogo zh roku pomer Lishe tri roki bulo vidvedeno jomu dlya spokijnogo zabezpechenogo simejnogo zhittya pislya 16 rokiv osvoyennya Yukonu Vse majno perejshlo do jogo vdovi i prijomnogo sina Nashadki Ladu nadali prozhivayut u shtati Nyu Jork Druzhina Anna piznishe vijshla zamizh i prozhila do 1948 roku Primitki The New York Times 28 chervnya 1901 Arhiv originalu za 11 listopada 2012 Procitovano 19 serpnya 2015 Winslow 1952 s 140 Murray Lundberg explorenorth com Arhiv originalu za 6 serpnya 2011 Procitovano 17 lipnya 2011 PosilannyaTvori Joseph Ladue u proyekti Gutenberg Tvori ta informaciya pro Dzhozef Ladu u Internet arhivi