Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Пуччіні Джа комо Анто ніо Доме ніко Міке ле Секо ндо Марі я Пуччі н

Джакомо Пуччині

Джакомо Пуччині
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Пуччіні.

Джа́комо Анто́ніо Доме́ніко Міке́ле Секо́ндо Марі́я Пуччі́ні (італ. Giacomo Antonio Domenico Michele Secondo Maria Puccini; 22 грудня 1858, Лукка — 29 листопада 1924, Брюссель, Бельгія) — італійський оперний композитор, опери якого (Манон Леско, Богема, Тоска, Мадам Баттерфляй, Турандот) розвивають традиції італійського бельканто і становлять основу репертуару всіх оперних театрів світу.

Джакомо Пуччіні
Giacomo Puccini
італ. Giacomo Puccini
image
Зображення
Основна інформація
Повне ім'яДжакомо Антоніо Доменіко Мікеле Секондо Марія Пуччіні
італ. Giacomo Antonio Domenico Michele Secondo Maria Puccini
Дата народження22 грудня 1858(1858-12-22)[1][2][…]
Місце народженняЛукка, Велике герцогство Тосканське[4][5]
Дата смерті29 листопада 1924(1924-11-29)[4][2][…] (65 років)
Місце смертіБрюссель, Брабант[d][4][5]
Причина смертіd
Роки активностіз 1876
ГромадянствоКоролівство Італія і Велике герцогство Тосканське
Професіякомпозитор
ОсвітаМіланська консерваторія
ВчителіАмількаре Понк'єллі і Антоніо Бадзіні
Інструментиорган
Жанропера
Батькоd[6]
Автографimage
image Цитати у Вікіцитатах
image Файли у Вікісховищі

Життя і творчість

Походження та дитячі роки

Пуччіні народився в місті Лукка, в музичній сім'ї, він був шостою дитиною в сім'ї Мікеле Пуччіні (1813—1864) та Альбіни Маджі, мав ще 8 братів і сестер. Його складне ім'я «Джакомо Антоніо Доменіко Мікеле» було йому дано на честь усіх поколінь музичної династії від прапрадіда Джакомо (1712—1781), диригента кафедрального хору, до батька Мікеле, композитора та засновника музичної школи в місті. По смерті батька, п'ятирічного Пуччіні відправили на навчання до його дядька, який вважав його поганим, недисциплінованим учнем. Коли Джакомо брав фальшиву ноту, дядько боляче бив його по нозі. Потім все життя у Пуччіні за його словами, коли в його присутності хтось сфальшував мелодію, виникав рефлекторний біль у нозі. Надалі, Пуччіні отримав місце церковного органіста і хормейстера. Мистецтво талановитого органіста привернуло увагу парафіян, і його стали запрошувати для виступів в інші церкви Лукки й навіть інші міста. Джакомо пощастило потрапити до талановитого педагога — органіста Карло Анджелоні. У стінах Музичної школи Пачіні у місті Лукка юнак познайомився з основами гармонії та інструментування. Тут же він написав свої перші твори, головним чином хори релігійного змісту. Оперним композитором йому захотілось стати після того, як він у 1876 році вперше відвідав виставу опери Джузеппе Верді «Аїда» у Пізі.

Початок кар'єри і перші опери

У 22-річному віці Джакомо, отримавши диплом про закінчення Музичної школи Пачіні, покинув рідну Лукку. За сприяння місцевого мецената його мати добилась для нього стипендії від королеви для вступу до Міланській Консерваторії. Упродовж 1880—1883 років Пуччіні навчався у Міланській Консерваторії, опановуючи композицію у Антоніо Бадзіні та Амількаре Понк'єллі. У 1882 році брав участь у конкурсі одноактних опер. Його першу оперу «Вілліси» (Le Villi) було поставлено 31 травня 1884 року в міланському театрі «Даль Верме» (італ. Teatro Dal Verme). Цей оперний дебют 25-річного Пуччіні був дуже успішним. Опера привернула увагу , впливового видавця, що мав підприємницьку жилку і художнє чуття на талановитих авторів та спеціалізувався на виданні партитур. Рікорді замовив Пуччіні нову оперу, якою стала «Едгар».

П'ять років, що минули у роботі над оперою «Едгар», були чи не найтяжчими у житті композитора. Він відчував гострі фінансові проблеми, зіткнувшись з безжальними кредиторами. Він навіть готовий був, якщо його опера буде провальною, слідом за братом емігрувати з Італії. Важким ударом для юнака була смерть матері, котра багато зробила для його музичного розвитку, але так і не дожила до перших тріумфів улюбленого сина. Прем'єра опери відбулась 21 квітня 1889 року в театрі Ла Скала (Мілан). Вона пройшла без особливого успіху. Критика різко засуджувала невідповідності лібрето, його пихатість і сюжетну заплутаність. Навіть Рікорді, який завжди гаряче захищав роботи свого підопічного, змушений був погодитися з цими закидами.

Для наступної своєї опери Пуччіні обирає сюжет французького роману «Манон Леско» абата А. Ф. Прево. До цього часу матеріальне становище Пуччіні покращилось. Незадоволений гамірною атмосферою Мілана, він здійснив свою давню мрію — поселився далеко від міста, у тихому Торре-дель-Лаго — між Пізою і В'яреджо. Це містечко стало улюбленим притулком композитора протягом наступних трьох десятиліть. Він мешкав у сільському будинку на березі озера Массачуколі та цілком віддався творчості. Значну роль у житті Пуччіні відіграло його зближення з Ельвірою Бонтур — темпераментною і енергійною жінкою, яка зробила все можливе для того, щоб створити композитору ідеальні умови для творчості. Заради свого обранця Ельвіра покинула нелюбого чоловіка — міланського буржуа, батька двох її дітей. Лише через багато років, після смерті законного чоловіка, вона отримала можливість оформити свій шлюб із Пуччіні. Відносини їх були не завжди рівними: пориви великої пристрасті змінювалися сварками, але Ельвіра завжди залишалася вірною подругою і помічницею композитора, багато в чому сприяючи його успіхам.

Третя опера «Манон Леско», прем'єра якої відбулась 2 лютого 1893 року в Королівському театрі (Турин), мала величезний успіх. Незважаючи на помітний вплив Ріхарда Вагнера, талант Пуччіні виявився в цій опері майже у повному своєму блиску. Ця ж опера знаменує собою початок роботи Пуччіні з лібретистами і . Пуччіні стає найзнаменитішим композитором Італії. Його запрошують вести клас композиції у Міланській консерваторії та очолити ліцей Бенедетто Марчелло у Венеції. Але він відхиляє обидві пропозиції, віддаючи перевагу спокійному життю у Торре-дель-Лаго.

image
Афіша опери «Тоска» (1899) Пуччіні

Пік кар'єри

Наступна опера Пуччіні «Богема» принесла Пуччіні світову славу. Музика «Богеми» була написана протягом восьми місяців, причому деякі епізоди, наприклад, популярний «Вальс Мюзетти», Пуччіні писав на власному тексті, не чекаючи чергових сторінок лібрето. До осені 1895 року «Богема» була закінчена і 1 лютого 1896 року вперше представлена на сцені Королівського театру в Турині. Ще до кінця сезону «Богема» витримала 24 вистави з повними зборами — факт, надзвичайний для нової опери. Дуже скоро її з успіхом поставили найбільші театри світу, в тому числі театри Лондона, Парижа, Буенос-Айреса, Москви, Берліна, Відня, Будапешта, Барселони. Одночасно оперу з такою ж назвою і за тим же романом писав Руджеро Леонкавалло, внаслідок чого між двома композиторами виник конфлікт, і вони перестали спілкуватися.

За «Богемою» йшла «Тоска», прем'єра якої відбулася у Римі на рубежі століть, 14 січня 1900 року за участі диригента Леопольдо Муньоне, давнього друга композитора. Під тиском примадонни Ла Скала , що виконувала головну роль в цій опері і наполягала на арії, яку можна було б виконувати на концертах, Пуччіні доповнив другий акт опери знаменитою сьогодні арією «Visi d'arte». Також, він дозволив Дарклі, блондинці, не одягати перуку (у тексті лібрето Тоска — брюнетка).

Під час перебування у Лондоні Пуччіні відвідав Театр принца Йоркського, де йшла п'єса «Гейша» американського драматурга Девіда Беласко. Композитор побачив для себе новий сюжет. Трагічна історія юної японської гейші відразу ж полонила уяву Пуччіні. Знову були залучені лібретисти Ілліка і Джакоза, які легко перетворили мелодраму Беласко в двоактове лібрето під назвою «Мадам Батерфляй». 17 лютого 1904 року опера «Мадам Баттерфляй» побачила сцену міланського театру «Ла Скала». На цей раз прем'єра пройшла без успіху. В залі лунали свисти, а відгуки преси висловлювали повне розчарування. Після авантюрно-загостреного сюжету «Тоски» нова опера здалася міланцям бездіяльною, приглушено ліричною. Головною причиною часткового провалу «Батерфляй» вважали розтягнутість обох актів, незвичну для італійської аудиторії. Пуччіні зробив нову редакцію. Оновлена ​​опера, поставлена ​​уже в травні 1904 року в театрі «Ґранде» у Брешії, завоювала повне визнання. Відтепер «Мадам Батерфляй» почала свій тріумфальний хід театрами Європи та Америки. Друга постановка опери — у театрі «Ґранде» мала успіх значною мірою і завдяки таланту співачки Соломії Крушельницької.

У 1903 році Пуччіні, завзятий автомобіліст, у самому розпалі роботи над партитурою «Мадам Батерфляй» потрапив в аварію і зламав собі ногу.

Тріумфом «Мадам Батерфляй» завершився найбільш інтенсивний період творчої біографії Пуччіні й почався період депресії, що тривав майже півтора десятиліття. Нові опери стали з'являтися рідше.

Пізні роботи

image
Дж. Пуччіні та А.Тосканіні

У 1909 році вибухнув скандал, пов'язаний з тим, що дружина композитора Ельвіра, яка страждала припадками ревнощів, звинуватила хатню робітницю Дорію Манфреді в любовному зв'язку з Пуччіні, після чого хатня робітниця наклала на себе руки. (Чи був зв'язок насправді — невідомо). Родичі Манфреді подали позов, і Пуччіні заплатив призначену судом суму.

Проте, в 1910 році, Пуччіні закінчив оперу , про яку згодом говорив, як про найсильніший свій опус. Спроба написати оперету (очевидно завдяки неймовірній у той час популярності жанру, в якому тоді передували Франц Легар і Імре Кальман) закінчилася невдачею.

У 1912 році помер видавець Пуччіні, Джуліо Рікорді, який зіграв величезну роль у популяризуванні творчості композитора.

У 1917 році Пуччіні закінчив переробку своєї оперети в оперу («Ластівка»).

Останній етап в житті Пуччіні (1918—1924 роки) збігся з періодом післявоєнних змін в історії Італії. Можна стверджувати, що після «Ластівки» Пуччіні рішуче здолав тривалу кризу. Саме в ці пізні роки йому вдалося досягти нових неперевершених вершин — написати ще дві опери.

У 1918 році відбулася прем'єра триптиху опер, що складається з трьох одноактних опер (у паризькому стилі, відомому як : жахи, сентиментальна трагедія, і фарс. Остання, фарсова, частина, під назвою «Джанні Скіккі», здобула популярність й іноді виконується в один вечір з оперою Масканьї «Сільська честь», або з оперою Леонкавалло «Паяци».

Робота Пуччіні над його останньою оперою не була доведена до кінця. У самий розпал написання опери «Турандот» загострилася його давня хвороба горла, яка переросла у рак. Хоча лікарі приховували від нього діагноз, він відчував наближення трагічного результату.

Помер Пуччіні в 1924 році через наслідки операції на горлі, в брюссельській клініці. Останній акт його останньої опери («Турандот») залишився незавершеним. Є декілька версій кінцівки, найчастіше виконується версія, написана Франко Альфано. На прем'єрі цієї опери у Мілані (1926) диригент, близький друг композитора, Артуро Тосканіні зупинив оркестр на тому місці, де починалася частина, написана Ф. Альфано. Поклавши паличку, диригент обернувся до публіки і сказав, «Тут опера кінчається, тому що у цей момент маестро помер».

Композиторський стиль

Не схильний до музичного новаторства, Пуччіні просто використовував прийоми, що подобалися йому, винайдені попередниками і сучасниками (зокрема, Верді, Вагнером, і веристами). Надзвичайно обдарований мелодійно, він твердо дотримувався свого переконання, що музика і дія в опері повинні бути нерозривні. З цієї причини, зокрема, в операх Пуччіні немає увертюр. Завдяки мелодійному багатству своїх творів, опери Пуччіні, поряд з операми Верді і Вагнера, є найчастіше виконуваними операми у світі. Рідкісний оперний театр сьогодні насмілюється скласти репертуар сезону, не включивши в нього хоч би один твір цього композитора.

Послідовники

Мелодійний вплив Пуччіні був величезний. Пуччіністамі назвав його послідовників , відзначивши, що найзавзятішим представником цього руху став Кальман. До «пуччіністів» також відносять Франца Легара та Ісаака Дунаєвського.

Сучасники про Пуччіні

  • У 1912 році один дуже відомий італійський критик, у зв'язку з постановкою однією з опер Пуччіні, написав в своїй статті наступне. «Це просто ганьба, що світ думає, ніби італійська музика — це, в основному, твори цього старомодного мелодиста, тоді як в Італії є такі композитори-інтелектуали як Ільдебрандо Піцетті».
  • Інший критик, Карло Берсезіо, так описав свої враження від прем'єри «Богема» (у «La gazetta») — «Богема не залишить ніякого сліду в історії оперного театру. Авторові цієї опери слід визнати свій твір помилкою».
  • Видавець Рікорді, дізнавшись про сумніви, що терзали композитора під час перших репетицій «Богеми», написав йому — «Якщо цією оперою ви не попали в точку, маестро, я зміню професію і почну торгувати салямі».
  • Лібретист Ілліка писав Пуччіні, «Працювати з вами, Джакомо — це як жити в пеклі. Сам Іов не виніс би таких мук».
  • У 2006 році опера «старомодного мелодиста» «Богема» відзначила своє сторіччя. У другій половині двадцятого століття вона зайняла місце в п'ятірці найчастіше виконуваних у світі опер і з того часу з цієї п'ятірки вже не виходила.

NB

Незадовго до смерті Пуччіні відмічає в одному з своїх листів, що

«опера закінчилася як жанр, оскільки люди втратили смак до мелодії і готові терпіти музичні композиції, що не містять нічого мелодійного».

Твори

Опери

Вокально-симфонічні твори

  • Credo для солістів, хору і оркестру, 1878
  • на чотири голоси з оркестром, 1880
  • , кантата для голосу соло, хору і оркестру, 1877
  • для голосу соло, хору і оркестру, 1877

Для оркестру

  • Прелюдія для оркестру мі мінор, 1876
  • Симфонічна прелюдія ля мажор, для оркестру, 1882
  • для струнних, 1882
  • Adagetto для оркестру, створена між 1881 та 1883
  • Trio фа мажор для оркестру, створена між 1881 та 1883

Для хору

  • для хору, альта, фісгармонії або органу 1905
  • Ecce sacerdos magnus, для хору на чотири голоси, 1905
  • для хору і органу, створена між 1874 та 1880

Камерно-інструментальні твори

  • Три менуети для струнного квартету, 1881
  • Adagio ля мажор, для струнного квартету, 1881–1882
  • Струнний квартет, ре мажор, створена між 1881 та 1883
  • Скерцо для струнного квартету, 1883 (?)
  • , для струнного квартету, 1890
  • Pezzi для органу і фортепіано, 1874–1878 (?)
  • Fuga Reale для струнного квартету , 1883

Для голосу з супроводом

  • A Te, романс для голосу і фортепіано, s.d. ma probabilmente composta negli
  • Ah! se potesse, романс для і фортепіано, 1882 (?) (загублена)
  • Seguitiam del reo le impronte, фрагмент невідомої опери, після 1882
  • Melanconia, романс для голосу і фортепіано, 1883 (?)
  • Salve Regina, для сопрано і фісгармонії або фортепіано, 1883 (?)
  • Storiella d'amore, мелодія для голосу і фортепіано, 1883 (?)
  • , романс для мецо-сопрано або баритону і фортепіано або оркестру 1883 (?)
  • , сцена і романс для тенора і фортепіано, 1883
  • , 1883
  • , романс для голосу і фортепіано 1888
  • Avanti Urania!, романс для голосу і фортепіано, 1896
  • Inno a Diana, романс для голосу і фортепіано, 1897
  • E l'uccellino, для голосу і фортепіано, 1899
  • Scossa elettrica, marcetta brillante для фортепіано, 1899 (?)
  • Terra і mare, романс для голосу і фортепіано, 1902
  • Canto d'anime, сторінка з альбому для голосу і фортепіано, 1904
  • Dios y Patria, inno scolastico для голосу і фортепіано, 1905
  • Casa mia, для голосу і фортепіано, 1908
  • Sogno d'or, романс для голосу і фортепіано, 1912
  • Morire?, романс для голосу і фортепіано, 1917 (?)
  • , для голосу і фортепіано, testo di , 1919
  • Andantino, для голосу і фортепіано, s.d.

Для фортепіано

  • Piccolo Valzer для фортепіано, 1894
  • Piccolo tango для фортепіано, 1907 або 1910 (автентичність спірна)
  • Foglio d'album для фортепіано, 1907 або 1910 (автентичність спірна)

Інше

  • Фуга ре мінор, 1881–1882 (?)
  • Фуга до мінор на чотири голоси, створена між 1881 та 1883
  • Фуга соль мажор на чотири голоси, створена між 1881 та 1883
  • Фуга до мажор на чотири голоси, створена між 1881 та 1883
  • Фуга мі мінор на чотири голоси, створена між 1881 та 1883
  • Фуга соль мажор на чотири голоси, створена між 1881 та 1883
  • Фуга соль мажор на чотири голоси, створена між 1881 та 1883
  • Фуга соль мінор, 1883
  • Prime fantasie, вальс для банди, 1879 (загублена)

Бібліографія

  • Нестьев И. Дж. Пуччини. Очерк жизни и творчества. М., 1966
  • Левашева О. Пуччини и его современники. М., 1980
  • Luigi Ricci, Puccini interprete di se stesso, Ricordi, Milano 1954 (rist. 2003, ).
  • Mosco Carner, Puccini. Biografia critica, Il Saggiatore, Milano 1961.
  • Antonino Titone, Vissi d'arte. Puccini e il disfacimento del melodramma, Feltrinelli, Milano 1972.
  • Enzo Siciliano, Puccini, Rizzoli, Milano 1976.
  • Claudio Casini, Puccini, Utet, Torino, 1978.
  • Giorgio Magri, L'uomo Puccini, Mursia, Milano 1992.
  • Michele Girardi, Giacomo Puccini. L'arte internazionale di un musicista italiano, Marsilio, Venezia 1995.
  • Fedele d'Amico, L'albero del bene e del male — naturalismo e decadentismo in Puccini (raccolta di scritti a cura di Jacopo Pellegrini), Maria Pacini Fazzi, Lucca 2000.
  • Julian Budden, Puccini (ed. originale: Puccini — His Life and Works, New York, Oxford University Press 2002), trad. it. di Gabriella Biagi Ravenni, Carocci Editore, Roma 2005.
  • Eduardo Rescigno, Dizionario Pucciniano, Ricordi/BMG Publications, San Giuliano Milanese 2004.
  • Renzo Cresti, Giacomo Puccini e il Postmoderno, Edizioni dell'Erba, Fucecchio 2007. (nuova edizione di Giacomo Puccini. L'intimismo fatto spettacolo, Edizioni dell'Erba, Fucecchio 1993)
  • Mario Fedrigo, Puccini per amico, Costa editore, Bologna 2007.
  • Alberto Cantù, L'universo di Puccini da Le Villi a Turandot, con un contributo di Alfredo Mandelli, Introduzione di Simonetta Puccini, Zecchini Editore, Varese 2008, .
  • Dieter Schickling, Giacomo Puccini. La vita e l'arte, Felici Editore, Pisa 2008, .
  • Emiliano Sarti, Giacomo Puccini. Vita e opere, Maria Pacini Fazzi, Lucca 2008.

Див. також

Примітки

  1. Deutsche Nationalbibliothek Record #118596942 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
    d:Track:Q27302d:Track:Q36578
  2. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
  3. SNAC — 2010.
    d:Track:Q29861311
  4. Пуччини Джакомо // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
    d:Track:Q649d:Track:Q17378135
  5. Archivio Storico Ricordi — 1808.
    d:Track:Q3621644
  6. Schickling D. Dizionario Biografico degli Italiani — 2016. — Vol. 85.
    d:Track:Q1128537
  7. Пуччіні [ 2 жовтня 2015 у Wayback Machine.] // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  8. Пуччіні (Puccini) Джакомо [ 2 жовтня 2015 у Wayback Machine.] // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-е видання. — К.: Видавництво «Тека», 2006.
  9. Dry, Wakeling (1905). Giacomo Puccini. London & New York: John Lane.
  10. Cattedrale di S. Martino. Centro di Studi Giacomo Puccini. Архів оригіналу за 11 травня 2013. Процитовано 3 листопада 2012.
  11. Gervasoni, Carlo (1812). Nuova teoria di musica ricavata dall'odierna pratica. Milano: Blanchon. с. 240—41.
  12. Julian Budden. Puccini: His Life and Works — Oxford University Press US, 2002. — P. 5.(англ.)
  13. Streatfield, R.A. (1897). The Opera. London: John C. Nimmo.
  14. Girardi, Michele (2000). Puccini:His International Art. Chicago: University of Chicago Press.
  15. Arte e Scienze. La Stampa. 2 лютого 1893.
  16. Budden P. 494
  17. Phillips-Matz, Mary Jane (2002). Puccini: A Biography. Boston: Northeastern University Press. ISBN .
  18. Recentemente ritrovato і acquisito dalla Biblioteca Statale di Lucca. Cfr. http://www.puccini.it/bollettino/finoal07.htm [ 19 березня 2009 у Wayback Machine.]
  19. Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — .

Джерела та посилання

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Джакомо Пуччіні
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Джакомо Пуччіні

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Puchchini Dzha komo Anto nio Dome niko Mike le Seko ndo Mari ya Puchchi ni ital Giacomo Antonio Domenico Michele Secondo Maria Puccini 22 grudnya 1858 Lukka 29 listopada 1924 Bryussel Belgiya italijskij opernij kompozitor operi yakogo Manon Lesko Bogema Toska Madam Batterflyaj Turandot rozvivayut tradiciyi italijskogo belkanto i stanovlyat osnovu repertuaru vsih opernih teatriv svitu Dzhakomo Puchchini Giacomo Pucciniital Giacomo PucciniZobrazhennyaOsnovna informaciyaPovne im yaDzhakomo Antonio Domeniko Mikele Sekondo Mariya Puchchini ital Giacomo Antonio Domenico Michele Secondo Maria PucciniData narodzhennya22 grudnya 1858 1858 12 22 1 2 Misce narodzhennyaLukka Velike gercogstvo Toskanske 4 5 Data smerti29 listopada 1924 1924 11 29 4 2 65 rokiv Misce smertiBryussel Brabant d 4 5 Prichina smertidRoki aktivnostiz 1876GromadyanstvoKorolivstvo Italiya i Velike gercogstvo ToskanskeProfesiyakompozitorOsvitaMilanska konservatoriyaVchiteliAmilkare Ponk yelli i Antonio BadziniInstrumentiorganZhanroperaBatkod 6 AvtografCitati u Vikicitatah Fajli u VikishovishiZhittya i tvorchistPohodzhennya ta dityachi roki Puchchini narodivsya v misti Lukka v muzichnij sim yi vin buv shostoyu ditinoyu v sim yi Mikele Puchchini 1813 1864 ta Albini Madzhi mav she 8 brativ i sester Jogo skladne im ya Dzhakomo Antonio Domeniko Mikele bulo jomu dano na chest usih pokolin muzichnoyi dinastiyi vid prapradida Dzhakomo 1712 1781 dirigenta kafedralnogo horu do batka Mikele kompozitora ta zasnovnika muzichnoyi shkoli v misti Po smerti batka p yatirichnogo Puchchini vidpravili na navchannya do jogo dyadka yakij vvazhav jogo poganim nedisciplinovanim uchnem Koli Dzhakomo brav falshivu notu dyadko bolyache biv jogo po nozi Potim vse zhittya u Puchchini za jogo slovami koli v jogo prisutnosti htos sfalshuvav melodiyu vinikav reflektornij bil u nozi Nadali Puchchini otrimav misce cerkovnogo organista i hormejstera Mistectvo talanovitogo organista privernulo uvagu parafiyan i jogo stali zaproshuvati dlya vistupiv v inshi cerkvi Lukki j navit inshi mista Dzhakomo poshastilo potrapiti do talanovitogo pedagoga organista Karlo Andzheloni U stinah Muzichnoyi shkoli Pachini u misti Lukka yunak poznajomivsya z osnovami garmoniyi ta instrumentuvannya Tut zhe vin napisav svoyi pershi tvori golovnim chinom hori religijnogo zmistu Opernim kompozitorom jomu zahotilos stati pislya togo yak vin u 1876 roci vpershe vidvidav vistavu operi Dzhuzeppe Verdi Ayida u Pizi Pochatok kar yeri i pershi operi U 22 richnomu vici Dzhakomo otrimavshi diplom pro zakinchennya Muzichnoyi shkoli Pachini pokinuv ridnu Lukku Za spriyannya miscevogo mecenata jogo mati dobilas dlya nogo stipendiyi vid korolevi dlya vstupu do Milanskij Konservatoriyi Uprodovzh 1880 1883 rokiv Puchchini navchavsya u Milanskij Konservatoriyi opanovuyuchi kompoziciyu u Antonio Badzini ta Amilkare Ponk yelli U 1882 roci brav uchast u konkursi odnoaktnih oper Jogo pershu operu Villisi Le Villi bulo postavleno 31 travnya 1884 roku v milanskomu teatri Dal Verme ital Teatro Dal Verme Cej opernij debyut 25 richnogo Puchchini buv duzhe uspishnim Opera privernula uvagu vplivovogo vidavcya sho mav pidpriyemnicku zhilku i hudozhnye chuttya na talanovitih avtoriv ta specializuvavsya na vidanni partitur Rikordi zamoviv Puchchini novu operu yakoyu stala Edgar P yat rokiv sho minuli u roboti nad operoyu Edgar buli chi ne najtyazhchimi u zhitti kompozitora Vin vidchuvav gostri finansovi problemi zitknuvshis z bezzhalnimi kreditorami Vin navit gotovij buv yaksho jogo opera bude provalnoyu slidom za bratom emigruvati z Italiyi Vazhkim udarom dlya yunaka bula smert materi kotra bagato zrobila dlya jogo muzichnogo rozvitku ale tak i ne dozhila do pershih triumfiv ulyublenogo sina Prem yera operi vidbulas 21 kvitnya 1889 roku v teatri La Skala Milan Vona projshla bez osoblivogo uspihu Kritika rizko zasudzhuvala nevidpovidnosti libreto jogo pihatist i syuzhetnu zaplutanist Navit Rikordi yakij zavzhdi garyache zahishav roboti svogo pidopichnogo zmushenij buv pogoditisya z cimi zakidami Dlya nastupnoyi svoyeyi operi Puchchini obiraye syuzhet francuzkogo romanu Manon Lesko abata A F Prevo Do cogo chasu materialne stanovishe Puchchini pokrashilos Nezadovolenij gamirnoyu atmosferoyu Milana vin zdijsniv svoyu davnyu mriyu poselivsya daleko vid mista u tihomu Torre del Lago mizh Pizoyu i V yaredzho Ce mistechko stalo ulyublenim pritulkom kompozitora protyagom nastupnih troh desyatilit Vin meshkav u silskomu budinku na berezi ozera Massachukoli ta cilkom viddavsya tvorchosti Znachnu rol u zhitti Puchchini vidigralo jogo zblizhennya z Elviroyu Bontur temperamentnoyu i energijnoyu zhinkoyu yaka zrobila vse mozhlive dlya togo shob stvoriti kompozitoru idealni umovi dlya tvorchosti Zaradi svogo obrancya Elvira pokinula nelyubogo cholovika milanskogo burzhua batka dvoh yiyi ditej Lishe cherez bagato rokiv pislya smerti zakonnogo cholovika vona otrimala mozhlivist oformiti svij shlyub iz Puchchini Vidnosini yih buli ne zavzhdi rivnimi porivi velikoyi pristrasti zminyuvalisya svarkami ale Elvira zavzhdi zalishalasya virnoyu podrugoyu i pomichniceyu kompozitora bagato v chomu spriyayuchi jogo uspiham Tretya opera Manon Lesko prem yera yakoyi vidbulas 2 lyutogo 1893 roku v Korolivskomu teatri Turin mala velicheznij uspih Nezvazhayuchi na pomitnij vpliv Riharda Vagnera talant Puchchini viyavivsya v cij operi majzhe u povnomu svoyemu blisku Cya zh opera znamenuye soboyu pochatok roboti Puchchini z libretistami i Puchchini staye najznamenitishim kompozitorom Italiyi Jogo zaproshuyut vesti klas kompoziciyi u Milanskij konservatoriyi ta ocholiti licej Benedetto Marchello u Veneciyi Ale vin vidhilyaye obidvi propoziciyi viddayuchi perevagu spokijnomu zhittyu u Torre del Lago Afisha operi Toska 1899 Puchchini Pik kar yeri Nastupna opera Puchchini Bogema prinesla Puchchini svitovu slavu Muzika Bogemi bula napisana protyagom vosmi misyaciv prichomu deyaki epizodi napriklad populyarnij Vals Myuzetti Puchchini pisav na vlasnomu teksti ne chekayuchi chergovih storinok libreto Do oseni 1895 roku Bogema bula zakinchena i 1 lyutogo 1896 roku vpershe predstavlena na sceni Korolivskogo teatru v Turini She do kincya sezonu Bogema vitrimala 24 vistavi z povnimi zborami fakt nadzvichajnij dlya novoyi operi Duzhe skoro yiyi z uspihom postavili najbilshi teatri svitu v tomu chisli teatri Londona Parizha Buenos Ajresa Moskvi Berlina Vidnya Budapeshta Barseloni Odnochasno operu z takoyu zh nazvoyu i za tim zhe romanom pisav Rudzhero Leonkavallo vnaslidok chogo mizh dvoma kompozitorami vinik konflikt i voni perestali spilkuvatisya Za Bogemoyu jshla Toska prem yera yakoyi vidbulasya u Rimi na rubezhi stolit 14 sichnya 1900 roku za uchasti dirigenta Leopoldo Munone davnogo druga kompozitora Pid tiskom primadonni La Skala sho vikonuvala golovnu rol v cij operi i napolyagala na ariyi yaku mozhna bulo b vikonuvati na koncertah Puchchini dopovniv drugij akt operi znamenitoyu sogodni ariyeyu Visi d arte Takozh vin dozvoliv Darkli blondinci ne odyagati peruku u teksti libreto Toska bryunetka Pid chas perebuvannya u Londoni Puchchini vidvidav Teatr princa Jorkskogo de jshla p yesa Gejsha amerikanskogo dramaturga Devida Belasko Kompozitor pobachiv dlya sebe novij syuzhet Tragichna istoriya yunoyi yaponskoyi gejshi vidrazu zh polonila uyavu Puchchini Znovu buli zalucheni libretisti Illika i Dzhakoza yaki legko peretvorili melodramu Belasko v dvoaktove libreto pid nazvoyu Madam Baterflyaj 17 lyutogo 1904 roku opera Madam Batterflyaj pobachila scenu milanskogo teatru La Skala Na cej raz prem yera projshla bez uspihu V zali lunali svisti a vidguki presi vislovlyuvali povne rozcharuvannya Pislya avantyurno zagostrenogo syuzhetu Toski nova opera zdalasya milancyam bezdiyalnoyu priglusheno lirichnoyu Golovnoyu prichinoyu chastkovogo provalu Baterflyaj vvazhali roztyagnutist oboh aktiv nezvichnu dlya italijskoyi auditoriyi Puchchini zrobiv novu redakciyu Onovlena opera postavlena uzhe v travni 1904 roku v teatri Grande u Breshiyi zavoyuvala povne viznannya Vidteper Madam Baterflyaj pochala svij triumfalnij hid teatrami Yevropi ta Ameriki Druga postanovka operi u teatri Grande mala uspih znachnoyu miroyu i zavdyaki talantu spivachki Solomiyi Krushelnickoyi U 1903 roci Puchchini zavzyatij avtomobilist u samomu rozpali roboti nad partituroyu Madam Baterflyaj potrapiv v avariyu i zlamav sobi nogu Triumfom Madam Baterflyaj zavershivsya najbilsh intensivnij period tvorchoyi biografiyi Puchchini j pochavsya period depresiyi sho trivav majzhe pivtora desyatilittya Novi operi stali z yavlyatisya ridshe Pizni roboti Dzh Puchchini ta A Toskanini U 1909 roci vibuhnuv skandal pov yazanij z tim sho druzhina kompozitora Elvira yaka strazhdala pripadkami revnoshiv zvinuvatila hatnyu robitnicyu Doriyu Manfredi v lyubovnomu zv yazku z Puchchini pislya chogo hatnya robitnicya naklala na sebe ruki Chi buv zv yazok naspravdi nevidomo Rodichi Manfredi podali pozov i Puchchini zaplativ priznachenu sudom sumu Prote v 1910 roci Puchchini zakinchiv operu pro yaku zgodom govoriv yak pro najsilnishij svij opus Sproba napisati operetu ochevidno zavdyaki nejmovirnij u toj chas populyarnosti zhanru v yakomu todi pereduvali Franc Legar i Imre Kalman zakinchilasya nevdacheyu U 1912 roci pomer vidavec Puchchini Dzhulio Rikordi yakij zigrav velicheznu rol u populyarizuvanni tvorchosti kompozitora U 1917 roci Puchchini zakinchiv pererobku svoyeyi opereti v operu Lastivka Ostannij etap v zhitti Puchchini 1918 1924 roki zbigsya z periodom pislyavoyennih zmin v istoriyi Italiyi Mozhna stverdzhuvati sho pislya Lastivki Puchchini rishuche zdolav trivalu krizu Same v ci pizni roki jomu vdalosya dosyagti novih neperevershenih vershin napisati she dvi operi U 1918 roci vidbulasya prem yera triptihu oper sho skladayetsya z troh odnoaktnih oper u parizkomu stili vidomomu yak zhahi sentimentalna tragediya i fars Ostannya farsova chastina pid nazvoyu Dzhanni Skikki zdobula populyarnist j inodi vikonuyetsya v odin vechir z operoyu Maskanyi Silska chest abo z operoyu Leonkavallo Payaci Robota Puchchini nad jogo ostannoyu operoyu ne bula dovedena do kincya U samij rozpal napisannya operi Turandot zagostrilasya jogo davnya hvoroba gorla yaka pererosla u rak Hocha likari prihovuvali vid nogo diagnoz vin vidchuvav nablizhennya tragichnogo rezultatu Pomer Puchchini v 1924 roci cherez naslidki operaciyi na gorli v bryusselskij klinici Ostannij akt jogo ostannoyi operi Turandot zalishivsya nezavershenim Ye dekilka versij kincivki najchastishe vikonuyetsya versiya napisana Franko Alfano Na prem yeri ciyeyi operi u Milani 1926 dirigent blizkij drug kompozitora Arturo Toskanini zupiniv orkestr na tomu misci de pochinalasya chastina napisana F Alfano Poklavshi palichku dirigent obernuvsya do publiki i skazav Tut opera kinchayetsya tomu sho u cej moment maestro pomer Kompozitorskij stilNe shilnij do muzichnogo novatorstva Puchchini prosto vikoristovuvav prijomi sho podobalisya jomu vinajdeni poperednikami i suchasnikami zokrema Verdi Vagnerom i veristami Nadzvichajno obdarovanij melodijno vin tverdo dotrimuvavsya svogo perekonannya sho muzika i diya v operi povinni buti nerozrivni Z ciyeyi prichini zokrema v operah Puchchini nemaye uvertyur Zavdyaki melodijnomu bagatstvu svoyih tvoriv operi Puchchini poryad z operami Verdi i Vagnera ye najchastishe vikonuvanimi operami u sviti Ridkisnij opernij teatr sogodni nasmilyuyetsya sklasti repertuar sezonu ne vklyuchivshi v nogo hoch bi odin tvir cogo kompozitora PoslidovnikiMelodijnij vpliv Puchchini buv velicheznij Puchchinistami nazvav jogo poslidovnikiv vidznachivshi sho najzavzyatishim predstavnikom cogo ruhu stav Kalman Do puchchinistiv takozh vidnosyat Franca Legara ta Isaaka Dunayevskogo Suchasniki pro PuchchiniU 1912 roci odin duzhe vidomij italijskij kritik u zv yazku z postanovkoyu odniyeyu z oper Puchchini napisav v svoyij statti nastupne Ce prosto ganba sho svit dumaye nibi italijska muzika ce v osnovnomu tvori cogo staromodnogo melodista todi yak v Italiyi ye taki kompozitori intelektuali yak Ildebrando Picetti Inshij kritik Karlo Bersezio tak opisav svoyi vrazhennya vid prem yeri Bogema u La gazetta Bogema ne zalishit niyakogo slidu v istoriyi opernogo teatru Avtorovi ciyeyi operi slid viznati svij tvir pomilkoyu Vidavec Rikordi diznavshis pro sumnivi sho terzali kompozitora pid chas pershih repeticij Bogemi napisav jomu Yaksho ciyeyu operoyu vi ne popali v tochku maestro ya zminyu profesiyu i pochnu torguvati salyami Libretist Illika pisav Puchchini Pracyuvati z vami Dzhakomo ce yak zhiti v pekli Sam Iov ne vinis bi takih muk U 2006 roci opera staromodnogo melodista Bogema vidznachila svoye storichchya U drugij polovini dvadcyatogo stolittya vona zajnyala misce v p yatirci najchastishe vikonuvanih u sviti oper i z togo chasu z ciyeyi p yatirki vzhe ne vihodila NBNezadovgo do smerti Puchchini vidmichaye v odnomu z svoyih listiv sho opera zakinchilasya yak zhanr oskilki lyudi vtratili smak do melodiyi i gotovi terpiti muzichni kompoziciyi sho ne mistyat nichogo melodijnogo TvoriOperi Vili ital Le Villi za Alfonso Karrom 1884 Edgar ital Edgar za Alfredom de Myusse 1889 Manon Lesko fr Manon Lescaut za A F Prevo 1893 Bogema fr La boheme za A Myurzhe 1896 Toska ital Tosca za V Sardu 1900 Madam Batterflyaj ital Madama Butterfly za 1904 takozh vidoma pid nazvoyu Chio Chio san ital La fanciulla del West za 1910 Lastivka ital La rondine 1917 Triptih Plash Sestra Andzhelika Dzhanni Skikki ital Il Trittico Il Tabarro Suor Angelica Gianni Schicchi 1918 Turandot ital Turandot za K Gocci zavershena pislya smerti kompozitora F Alfano Vokalno simfonichni tvori Credo dlya solistiv horu i orkestru 1878 na chotiri golosi z orkestrom 1880 kantata dlya golosu solo horu i orkestru 1877 dlya golosu solo horu i orkestru 1877 Dlya orkestru Prelyudiya dlya orkestru mi minor 1876 Simfonichna prelyudiya lya mazhor dlya orkestru 1882 dlya strunnih 1882 Adagetto dlya orkestru stvorena mizh 1881 ta 1883 Trio fa mazhor dlya orkestru stvorena mizh 1881 ta 1883 Dlya horu dlya horu alta fisgarmoniyi abo organu 1905 Ecce sacerdos magnus dlya horu na chotiri golosi 1905 dlya horu i organu stvorena mizh 1874 ta 1880 Kamerno instrumentalni tvori Tri menueti dlya strunnogo kvartetu 1881 Adagio lya mazhor dlya strunnogo kvartetu 1881 1882 Strunnij kvartet re mazhor stvorena mizh 1881 ta 1883 Skerco dlya strunnogo kvartetu 1883 dlya strunnogo kvartetu 1890 Pezzi dlya organu i fortepiano 1874 1878 Fuga Reale dlya strunnogo kvartetu 1883 Dlya golosu z suprovodom A Te romans dlya golosu i fortepiano s d ma probabilmente composta negli Ah se potesse romans dlya i fortepiano 1882 zagublena Seguitiam del reo le impronte fragment nevidomoyi operi pislya 1882 Melanconia romans dlya golosu i fortepiano 1883 Salve Regina dlya soprano i fisgarmoniyi abo fortepiano 1883 Storiella d amore melodiya dlya golosu i fortepiano 1883 romans dlya meco soprano abo baritonu i fortepiano abo orkestru 1883 scena i romans dlya tenora i fortepiano 1883 1883 romans dlya golosu i fortepiano 1888 Avanti Urania romans dlya golosu i fortepiano 1896 Inno a Diana romans dlya golosu i fortepiano 1897 E l uccellino dlya golosu i fortepiano 1899 Scossa elettrica marcetta brillante dlya fortepiano 1899 Terra i mare romans dlya golosu i fortepiano 1902 Canto d anime storinka z albomu dlya golosu i fortepiano 1904 Dios y Patria inno scolastico dlya golosu i fortepiano 1905 Casa mia dlya golosu i fortepiano 1908 Sogno d or romans dlya golosu i fortepiano 1912 Morire romans dlya golosu i fortepiano 1917 dlya golosu i fortepiano testo di 1919 Andantino dlya golosu i fortepiano s d Dlya fortepiano Piccolo Valzer dlya fortepiano 1894 Piccolo tango dlya fortepiano 1907 abo 1910 avtentichnist spirna Foglio d album dlya fortepiano 1907 abo 1910 avtentichnist spirna Inshe Fuga re minor 1881 1882 Fuga do minor na chotiri golosi stvorena mizh 1881 ta 1883 Fuga sol mazhor na chotiri golosi stvorena mizh 1881 ta 1883 Fuga do mazhor na chotiri golosi stvorena mizh 1881 ta 1883 Fuga mi minor na chotiri golosi stvorena mizh 1881 ta 1883 Fuga sol mazhor na chotiri golosi stvorena mizh 1881 ta 1883 Fuga sol mazhor na chotiri golosi stvorena mizh 1881 ta 1883 Fuga sol minor 1883 Prime fantasie vals dlya bandi 1879 zagublena BibliografiyaNestev I Dzh Puchchini Ocherk zhizni i tvorchestva M 1966 Levasheva O Puchchini i ego sovremenniki M 1980 Luigi Ricci Puccini interprete di se stesso Ricordi Milano 1954 rist 2003 ISBN 88 7592 725 1 Mosco Carner Puccini Biografia critica Il Saggiatore Milano 1961 Antonino Titone Vissi d arte Puccini e il disfacimento del melodramma Feltrinelli Milano 1972 Enzo Siciliano Puccini Rizzoli Milano 1976 Claudio Casini Puccini Utet Torino 1978 Giorgio Magri L uomo Puccini Mursia Milano 1992 ISBN 88 425 1263 X Michele Girardi Giacomo Puccini L arte internazionale di un musicista italiano Marsilio Venezia 1995 ISBN 88 317 5818 7 Fedele d Amico L albero del bene e del male naturalismo e decadentismo in Puccini raccolta di scritti a cura di Jacopo Pellegrini Maria Pacini Fazzi Lucca 2000 ISBN 88 7246 403 X Julian Budden Puccini ed originale Puccini His Life and Works New York Oxford University Press 2002 trad it di Gabriella Biagi Ravenni Carocci Editore Roma 2005 ISBN 88 430 3522 3 Eduardo Rescigno Dizionario Pucciniano Ricordi BMG Publications San Giuliano Milanese 2004 ISBN 88 7592 767 7 Renzo Cresti Giacomo Puccini e il Postmoderno Edizioni dell Erba Fucecchio 2007 ISBN 978 88 86888 82 0 nuova edizione di Giacomo Puccini L intimismo fatto spettacolo Edizioni dell Erba Fucecchio 1993 Mario Fedrigo Puccini per amico Costa editore Bologna 2007 Alberto Cantu L universo di Puccini da Le Villi a Turandot con un contributo di Alfredo Mandelli Introduzione di Simonetta Puccini Zecchini Editore Varese 2008 ISBN 88 87203 59 8 Dieter Schickling Giacomo Puccini La vita e l arte Felici Editore Pisa 2008 ISBN 978 88 6019 219 6 Emiliano Sarti Giacomo Puccini Vita e opere Maria Pacini Fazzi Lucca 2008 ISBN 978 88 7246 854 8Div takozhFestival Puchchini 4579 Puchchini asteroyid nazvanij na chest kompozitora PrimitkiDeutsche Nationalbibliothek Record 118596942 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 SNAC 2010 d Track Q29861311 Puchchini Dzhakomo Bolshaya sovetskaya enciklopediya v 30 t pod red A M Prohorov 3 e izd Moskva Sovetskaya enciklopediya 1969 d Track Q649d Track Q17378135 Archivio Storico Ricordi 1808 d Track Q3621644 Schickling D Dizionario Biografico degli Italiani 2016 Vol 85 d Track Q1128537 Puchchini 2 zhovtnya 2015 u Wayback Machine Ukrayinska radyanska enciklopediya u 12 t gol red M P Bazhan redkol O K Antonov ta in 2 ge vid K Golovna redakciya URE 1974 1985 Puchchini Puccini Dzhakomo 2 zhovtnya 2015 u Wayback Machine Universalnij slovnik enciklopediya 4 e vidannya K Vidavnictvo Teka 2006 Dry Wakeling 1905 Giacomo Puccini London amp New York John Lane Cattedrale di S Martino Centro di Studi Giacomo Puccini Arhiv originalu za 11 travnya 2013 Procitovano 3 listopada 2012 Gervasoni Carlo 1812 Nuova teoria di musica ricavata dall odierna pratica Milano Blanchon s 240 41 Julian Budden Puccini His Life and Works Oxford University Press US 2002 P 5 angl Streatfield R A 1897 The Opera London John C Nimmo Girardi Michele 2000 Puccini His International Art Chicago University of Chicago Press Arte e Scienze La Stampa 2 lyutogo 1893 Budden P 494 Phillips Matz Mary Jane 2002 Puccini A Biography Boston Northeastern University Press ISBN 1 55553 530 5 Recentemente ritrovato i acquisito dalla Biblioteca Statale di Lucca Cfr http www puccini it bollettino finoal07 htm 19 bereznya 2009 u Wayback Machine Lutz D Schmadel Dictionary of Minor Planet Names 5 th Edition Berlin Heidelberg Springer Verlag 2003 992 XVI s ISBN 3 540 00238 3 Dzherela ta posilannyaVikicitati mistyat vislovlyuvannya vid abo pro Dzhakomo Puchchini Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Dzhakomo Puchchini Ukrayinska radyanska enciklopediya u 12 t gol red M P Bazhan redkol O K Antonov ta in 2 ge vid K Golovna redakciya URE 1974 1985 Noti tvoriv Dzhakomo Puchchini na IMSLP Biografiya kompozitora na sajti Krugosvet 9 lipnya 2007 u Wayback Machine

Дата публікації:
Топ