Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Дев ята планета англ Planet Nine гіпотетична планета з масою порядку 10 земних розташована поза Нептуном Спрогнозована н

Дев’ята планета

Дев'ята планета (англ. Planet Nine) — гіпотетична планета з масою порядку 10 земних, розташована поза Нептуном. Спрогнозована на основі аналізу руху низки транснептунових об'єктів. Гіпотезу про її існування детально розробили астрономи з Калтеху Костянтин Батигін та Майкл Браун у публікації 2016 року. Можливо, це (гіпотетична п'ята планета-гігант), яку згідно з (моделлю Ніцци) було викинуто на околиці Сонячної системи на ранньому етапі її еволюції внаслідок гравітаційних збурень.

Дев'ята планета
image
Орієнтовна орбіта планети (жовтогарячим) та орбіти деяких віддалених транснептунових об'єктів (рожевим).
Відкриття
ВідкривачБатигін Констянтин Юрійович і Майкл Е. Браун
Позначення
Названа на честь9
Тимчасові позначенняФатті
(англ. Phattie)
Орбітальні характеристики
Велика піввісь60—105 млрд км
(400—700 а. о.)
Перигелій~30 млрд км
(~200 а. о.)
Афелій90—180 млрд км
(600—1200 а. о.)
Орбітальний період10—20 тис. років
Є супутникомСонце
Супутникиневідомо
Фізичні характеристики
Маса~6×1025 кг
(~10 земних)
Видима зоряна величина>22
image Дев'ята планета у Вікісховищі

Станом на початок 2016 року офіційної назви не має; дослідники між собою користуються назвою «Дев'ята планета» або «Фетті» (англ. Phattie).

Передбачення

Важливий слід у пошуку прихованої планети виявило відкриття Седни, Квавара (приблизно вдвічі меншої від Плутона) та Ериди (за розміром майже як Плутон)

Виявилося, що Седна рухається не так, як очікували астрономи. Її орбіта є такою видовженою, що останнього разу на своєму теперішньому місці вона була 11 400 років тому, коли люди тільки винайшли сільське господарство. Було схоже, так ніби щось тягне Седну геть з її орбіти.

Припущення про існування Дев'ятої планети виникло на основі особливостей руху тих об'єктів, що ніколи не наближаються до Сонця ближче за Нептун (відстань у перигелії > 30 а. о.) та мають велику піввісь орбіти, більшу за 150 а. о. Виявилося, що в них значення аргументу перигелію згруповані навколо нуля (іншими словами, ці об'єкти проходять перигелій приблизно під час перетину площини екліптики з півдня на північ). Цей факт уперше відзначили Чедвік Трухільйо та Скотт Шеппард 2014 року. Вони ж запропонували гіпотезу, що це є результатом гравітаційного впливу невідомої планети (через (ефект Лідова — Козаї)).

У 2016 році Майкл Браун (з ініціативи якого відбулося пониження статусу Плутона до «карликових планет») разом зі своїм колегою Костянтином Батигіним із Каліфорнійського технологічного інституту помітили, що якась сила витягує орбіту Седну й ще кілька планет в одному напрямку. Вчені підрахували, що імовірність випадкового розташування орбіт усіх шести об'єктів в одному напрямку дорівнює 0,007 %. Тому вони припустили, що свій примарний слід у зовнішній частині Сонячної системи залишила Дев'ята планета, спотворюючи орбіти навколишніх об'єктів своїм гравітаційним полем.

Батигін та Браун у статті 2016 року вказали на низку нових деталей. Якщо із зазначених об'єктів виключити ті, орбіту яких суттєво збурює Нептун, то в решти виявляється ще й групування за довготою висхідного вузла (близько 110°, причому середній аргумент перигелію зміщується з нуля до 320°). З цього випливає наявність групування й за сумою цих величин — довготою перигелію (близько 70°) і, таким чином, орбіти цих тіл витягнуті поблизу одного напрямку в просторі (щоправда, у межах інтервалу близько 90°). Приблизно такі ж результати виходять, якщо брати об'єкти незалежно від їх чутливості до збурення Нептуном, але збільшити поріг великої півосі до 250 а. о. Виявилося, що у цих тіл близьке й розташування площини орбіти. В обох випадках до вибірки потрапляють шість об'єктів.

Імовірність, що це групування є випадковим, для положень перигелію становить 0,7 %, для площин орбіти — 1 %, а для них разом — 0,007 %. Його не можна пояснити спостережними ефектами (переважним відкриттям об'єктів саме з такими значеннями орбітальних параметрів). Найімовірнішим поясненням результатів є вплив невідомої планети (однак уже в інший спосіб, ніж ). Крім того, цей вплив пояснює дуже великий нахил орбіти деяких транснептунових об'єктів. Для дослідження питання щодо існування та параметрів цієї планети важливий пошук та визначення орбіт нових тіл поясу Койпера.

Усі докази існування цього об'єкта спираються на гравітацію.

— каже Джеймс Анвін, професор фізики з Університету Іллінойсу в Чикаго. Однак потужне гравітаційне поле створюють не лише планети, зауважує вчений.

Альтернативою Дев'ятої планети може бути невелика кулька ультраконцентрованої темної речовини або первісна чорна діра. Чорні діри є одними з найщільніших об'єктів у Всесвіті, а тому, на думку Анвіна, вони цілком здатні викривляти орбіти віддалених об'єктів у зовнішній Сонячній системі. Первісні чорні діри набагато менш вивчені, ніж звичайні. Їх ніколи не спостерігали, але, як вважають, вони виникли в суміші енергії та матерії, що утворилася у першу секунду після Великого вибуху.

Утім, чорні діри неможливо побачити, адже вони настільки щільні, що не випускають навіть світло. Єдиною вказівкою на існування чорної діри, якщо дивитися прямо на неї, може бути крихітна щілина у «ковдрі» зірок на нічному небі. Маса такої чорної діри могла б бути такою ж, як й у гіпотетичної Дев'ятої планети, — приблизно вдесятеро більше земної. Але її розмір не перебільшував би звичайний апельсин.

Поки що вчені пропонують шукати гамма-промені, які випромінюють об'єкти, потрапляючи в чорні діри. Едвард Віттен запропонував ідею (яка одразу зазнала критики) запуску сотні крихітних космічних зондів. Якщо пощастить, вони могли б пройти досить близько до чорної діри, а її тяжіння спричинило б помітне прискорення їхнього руху. Запустити такі зонди у найдальші частини Сонячної системи можна за допомогою системи лазерів. Вони розігнали б зонди до швидкості у 20 % від швидкості світла. Менша швидкість означала б, що експеримент розтягнувся б приблизно на сотні років.

Зрештою, такі космічні апарати майбутнього вже розробляють для іншого амбітного проєкту — Breakthrough Starshot. Його мета — запустити апарати до зоряної системи Альфа Центавра, яка розташована за 4,37 світлового року від Сонячної системи.

Ще одним прихильником ідеї, що таємничу гравітацію на краю Сонячної системи спричинює чорна діра, а не планета, є Якуб Шольц, дослідник із Туринського університету. Поки що Анвін і Шольц перебувають у пошуках первісних чорних дір.

Параметри

Масу Дев'ятої планети оцінюють у 5—15 земних (що відповідає розміру, порівнянному з розміром Нептуна), а період обертання — у 10—20 тисяч років. У перигелії вона має наближатися до Сонця приблизно до 200 а. о. (30 млрд км), а в афелії — віддалятися до 600—1200 а. о. (90—180 млрд км). Орбіта планети, згідно з прогнозами, лежить у площині, біля якої групуються збурювані нею орбіти транснептунових об'єктів, однак витягнута в протилежний бік: її перигелій розташований у напрямку їх афеліїв.

Пошук

Положення Дев'ятої планети на орбіті невідоме. Найімовірніше виявити її поблизу афелію, де тіла рухаються найповільніше і, відповідно, проводять більшу частину часу. Телескопи, здатні зареєструвати такий об'єкт на таких відстанях, здебільшого мають дуже мале поле зору і погано підходять для пошуку. Винятком є 8,2-метровий телескоп («Субару»). За 5 років на ньому планують перевірити більшу частину ділянки неба, де може перебувати планета. Якщо планета має потужну атмосферу з водню та гелію й ефективне перенесення енергії, то в її світності переважатиме випромінювання за рахунок внутрішніх джерел (гравітаційного стиснення), що робитиме її самосвітною.

У грудні 2018 року під час пошуку Дев'ятої планети астрономи з Інституту науки Карнегі, а також Гавайського і Каліфорнійського університетів знайшли найвіддаленіший з усіх відомих науці об'єктів Сонячної системи — астероїд (2018 VG18), який вони згодом назвали «Farout» (укр. Далеко). Дослідження про відношення Farout до Дев'ятої планети тривають. Науковці не відкидають варіанту, що це просто велика купа різних об'єктів, об'єднаних спільним гравітаційним полем.

Див. також

Примітки

  1. Наведено об'єкти з перигелійною відстанню >30 а. о. та великою піввіссю >250 а. о.
  2. Згідно з даними роботи Batygin, Brown (2016), серед об'єктів із перигелійною відстанню >30 а.о. та великою піввіссю >150 а.о. відносно нечутливими до збурень від Нептуна є Седна, , , , та 2012 VP113 (біля половини відомих). Об'єкти з перигелійною відстанню >30 а.о. та великою піввіссю >250 а.о. (без обмежень на чутливість до збурень), відомі станом на 2015 рік та використані в цій роботі, — це Седна, , , , 2012 VP113 та (див. також дані з бази minorplanetcenter.net, архів станом на 23 січня 2016).

Джерела

  1. Batygin K., Brown M. E. (2016 January 20). . The Astronomical Journal. 151 (2): 1—12. doi:10.3847/0004-6256/151/2/22. Архів оригіналу за 25 січня 2016. Процитовано 21 січня 2016.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом ()
  2. [1] [Архівовано 5 червня 2021 у Wayback Machine.]
  3. Fesenmaier K. (20 січня 2016). Caltech Researchers Find Evidence of a Real Ninth Planet. caltech.edu. Архів оригіналу за 1 лютого 2016. Процитовано 24 січня 2016.
  4. Witze, Alexandra (2016 January 20). . Nature. doi:10.1038/529266a. Архів оригіналу за 8 листопада 2020. Процитовано 22 січня 2016.
  5. Hand, Eric (2016 January 20). . Science. doi:10.1126/science.aae0237. Архів оригіналу за 5 лютого 2016. Процитовано 21 січня 2016.
  6. Trujillo, C. A.; Sheppard, S. S. (2014). (PDF). Nature. 507 (7493): 471—474. Bibcode:2014Natur.507..471T. doi:10.1038/nature13156. Архів оригіналу (PDF) за 3 лютого 2015. Процитовано 24 січня 2016.
  7. If Planet Nine exists, why has no one seen it?. BBC. 16 лютого 2021. оригіналу за 17 листопада 2023. Процитовано 12 грудня 2023. (англ.)
  8. Linder E.F. and Mordasini C. Evolution and magnitudes of candidate planet nine // Astronomy & Astrophysics. — 2016. — Т. 589. — arXiv:1602.07465. — Bibcode:2016A&A...589A.134L. — DOI:10.1051/0004-6361/201628350.
  9. . . 20 грудня 2018. Архів оригіналу за 24 грудня 2018. Процитовано 23 грудня 2018.

Література

Посилання

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Дата публікації:
Dev yata planeta angl Planet Nine gipotetichna planeta z masoyu poryadku 10 zemnih roztashovana poza Neptunom Sprognozovana na osnovi analizu ruhu nizki transneptunovih ob yektiv Gipotezu pro yiyi isnuvannya detalno rozrobili astronomi z Kaltehu Kostyantin Batigin ta Majkl Braun u publikaciyi 2016 roku Mozhlivo ce gipotetichna p yata planeta gigant yaku zgidno z modellyu Nicci bulo vikinuto na okolici Sonyachnoyi sistemi na rannomu etapi yiyi evolyuciyi vnaslidok gravitacijnih zburen Dev yata planetaOriyentovna orbita planeti zhovtogaryachim ta orbiti deyakih viddalenih transneptunovih ob yektiv rozhevim VidkrittyaVidkrivachBatigin Konstyantin Yurijovich i Majkl E BraunPoznachennyaNazvana na chest9Timchasovi poznachennyaFatti angl Phattie Orbitalni harakteristikiVelika pivvis60 105 mlrd km 400 700 a o Perigelij 30 mlrd km 200 a o Afelij90 180 mlrd km 600 1200 a o Orbitalnij period10 20 tis rokivYe suputnikomSonceSuputnikinevidomoFizichni harakteristikiMasa 6 1025 kg 10 zemnih Vidima zoryana velichina gt 22 Dev yata planeta u Vikishovishi Stanom na pochatok 2016 roku oficijnoyi nazvi ne maye doslidniki mizh soboyu koristuyutsya nazvoyu Dev yata planeta abo Fetti angl Phattie PeredbachennyaVazhlivij slid u poshuku prihovanoyi planeti viyavilo vidkrittya Sedni Kvavara priblizno vdvichi menshoyi vid Plutona ta Eridi za rozmirom majzhe yak Pluton Viyavilosya sho Sedna ruhayetsya ne tak yak ochikuvali astronomi Yiyi orbita ye takoyu vidovzhenoyu sho ostannogo razu na svoyemu teperishnomu misci vona bula 11 400 rokiv tomu koli lyudi tilki vinajshli silske gospodarstvo Bulo shozhe tak nibi shos tyagne Sednu get z yiyi orbiti Pripushennya pro isnuvannya Dev yatoyi planeti viniklo na osnovi osoblivostej ruhu tih ob yektiv sho nikoli ne nablizhayutsya do Soncya blizhche za Neptun vidstan u perigeliyi gt 30 a o ta mayut veliku pivvis orbiti bilshu za 150 a o Viyavilosya sho v nih znachennya argumentu perigeliyu zgrupovani navkolo nulya inshimi slovami ci ob yekti prohodyat perigelij priblizno pid chas peretinu ploshini ekliptiki z pivdnya na pivnich Cej fakt upershe vidznachili Chedvik Truhiljo ta Skott Sheppard 2014 roku Voni zh zaproponuvali gipotezu sho ce ye rezultatom gravitacijnogo vplivu nevidomoyi planeti cherez efekt Lidova Kozayi U 2016 roci Majkl Braun z iniciativi yakogo vidbulosya ponizhennya statusu Plutona do karlikovih planet razom zi svoyim kolegoyu Kostyantinom Batiginim iz Kalifornijskogo tehnologichnogo institutu pomitili sho yakas sila vityaguye orbitu Sednu j she kilka planet v odnomu napryamku Vcheni pidrahuvali sho imovirnist vipadkovogo roztashuvannya orbit usih shesti ob yektiv v odnomu napryamku dorivnyuye 0 007 Tomu voni pripustili sho svij primarnij slid u zovnishnij chastini Sonyachnoyi sistemi zalishila Dev yata planeta spotvoryuyuchi orbiti navkolishnih ob yektiv svoyim gravitacijnim polem Batigin ta Braun u statti 2016 roku vkazali na nizku novih detalej Yaksho iz zaznachenih ob yektiv viklyuchiti ti orbitu yakih suttyevo zburyuye Neptun to v reshti viyavlyayetsya she j grupuvannya za dovgotoyu vishidnogo vuzla blizko 110 prichomu serednij argument perigeliyu zmishuyetsya z nulya do 320 Z cogo viplivaye nayavnist grupuvannya j za sumoyu cih velichin dovgotoyu perigeliyu blizko 70 i takim chinom orbiti cih til vityagnuti poblizu odnogo napryamku v prostori shopravda u mezhah intervalu blizko 90 Priblizno taki zh rezultati vihodyat yaksho brati ob yekti nezalezhno vid yih chutlivosti do zburennya Neptunom ale zbilshiti porig velikoyi pivosi do 250 a o Viyavilosya sho u cih til blizke j roztashuvannya ploshini orbiti V oboh vipadkah do vibirki potraplyayut shist ob yektiv Imovirnist sho ce grupuvannya ye vipadkovim dlya polozhen perigeliyu stanovit 0 7 dlya ploshin orbiti 1 a dlya nih razom 0 007 Jogo ne mozhna poyasniti sposterezhnimi efektami perevazhnim vidkrittyam ob yektiv same z takimi znachennyami orbitalnih parametriv Najimovirnishim poyasnennyam rezultativ ye vpliv nevidomoyi planeti odnak uzhe v inshij sposib nizh Krim togo cej vpliv poyasnyuye duzhe velikij nahil orbiti deyakih transneptunovih ob yektiv Dlya doslidzhennya pitannya shodo isnuvannya ta parametriv ciyeyi planeti vazhlivij poshuk ta viznachennya orbit novih til poyasu Kojpera Usi dokazi isnuvannya cogo ob yekta spirayutsya na gravitaciyu kazhe Dzhejms Anvin profesor fiziki z Universitetu Illinojsu v Chikago Odnak potuzhne gravitacijne pole stvoryuyut ne lishe planeti zauvazhuye vchenij Alternativoyu Dev yatoyi planeti mozhe buti nevelika kulka ultrakoncentrovanoyi temnoyi rechovini abo pervisna chorna dira Chorni diri ye odnimi z najshilnishih ob yektiv u Vsesviti a tomu na dumku Anvina voni cilkom zdatni vikrivlyati orbiti viddalenih ob yektiv u zovnishnij Sonyachnij sistemi Pervisni chorni diri nabagato mensh vivcheni nizh zvichajni Yih nikoli ne sposterigali ale yak vvazhayut voni vinikli v sumishi energiyi ta materiyi sho utvorilasya u pershu sekundu pislya Velikogo vibuhu Utim chorni diri nemozhlivo pobachiti adzhe voni nastilki shilni sho ne vipuskayut navit svitlo Yedinoyu vkazivkoyu na isnuvannya chornoyi diri yaksho divitisya pryamo na neyi mozhe buti krihitna shilina u kovdri zirok na nichnomu nebi Masa takoyi chornoyi diri mogla b buti takoyu zh yak j u gipotetichnoyi Dev yatoyi planeti priblizno vdesyatero bilshe zemnoyi Ale yiyi rozmir ne perebilshuvav bi zvichajnij apelsin Poki sho vcheni proponuyut shukati gamma promeni yaki viprominyuyut ob yekti potraplyayuchi v chorni diri Edvard Vitten zaproponuvav ideyu yaka odrazu zaznala kritiki zapusku sotni krihitnih kosmichnih zondiv Yaksho poshastit voni mogli b projti dosit blizko do chornoyi diri a yiyi tyazhinnya sprichinilo b pomitne priskorennya yihnogo ruhu Zapustiti taki zondi u najdalshi chastini Sonyachnoyi sistemi mozhna za dopomogoyu sistemi lazeriv Voni rozignali b zondi do shvidkosti u 20 vid shvidkosti svitla Mensha shvidkist oznachala b sho eksperiment roztyagnuvsya b priblizno na sotni rokiv Zreshtoyu taki kosmichni aparati majbutnogo vzhe rozroblyayut dlya inshogo ambitnogo proyektu Breakthrough Starshot Jogo meta zapustiti aparati do zoryanoyi sistemi Alfa Centavra yaka roztashovana za 4 37 svitlovogo roku vid Sonyachnoyi sistemi She odnim prihilnikom ideyi sho tayemnichu gravitaciyu na krayu Sonyachnoyi sistemi sprichinyuye chorna dira a ne planeta ye Yakub Sholc doslidnik iz Turinskogo universitetu Poki sho Anvin i Sholc perebuvayut u poshukah pervisnih chornih dir ParametriMasu Dev yatoyi planeti ocinyuyut u 5 15 zemnih sho vidpovidaye rozmiru porivnyannomu z rozmirom Neptuna a period obertannya u 10 20 tisyach rokiv U perigeliyi vona maye nablizhatisya do Soncya priblizno do 200 a o 30 mlrd km a v afeliyi viddalyatisya do 600 1200 a o 90 180 mlrd km Orbita planeti zgidno z prognozami lezhit u ploshini bilya yakoyi grupuyutsya zburyuvani neyu orbiti transneptunovih ob yektiv odnak vityagnuta v protilezhnij bik yiyi perigelij roztashovanij u napryamku yih afeliyiv PoshukPolozhennya Dev yatoyi planeti na orbiti nevidome Najimovirnishe viyaviti yiyi poblizu afeliyu de tila ruhayutsya najpovilnishe i vidpovidno provodyat bilshu chastinu chasu Teleskopi zdatni zareyestruvati takij ob yekt na takih vidstanyah zdebilshogo mayut duzhe male pole zoru i pogano pidhodyat dlya poshuku Vinyatkom ye 8 2 metrovij teleskop Subaru Za 5 rokiv na nomu planuyut pereviriti bilshu chastinu dilyanki neba de mozhe perebuvati planeta Yaksho planeta maye potuzhnu atmosferu z vodnyu ta geliyu j efektivne perenesennya energiyi to v yiyi svitnosti perevazhatime viprominyuvannya za rahunok vnutrishnih dzherel gravitacijnogo stisnennya sho robitime yiyi samosvitnoyu U grudni 2018 roku pid chas poshuku Dev yatoyi planeti astronomi z Institutu nauki Karnegi a takozh Gavajskogo i Kalifornijskogo universitetiv znajshli najviddalenishij z usih vidomih nauci ob yektiv Sonyachnoyi sistemi asteroyid 2018 VG18 yakij voni zgodom nazvali Farout ukr Daleko Doslidzhennya pro vidnoshennya Farout do Dev yatoyi planeti trivayut Naukovci ne vidkidayut variantu sho ce prosto velika kupa riznih ob yektiv ob yednanih spilnim gravitacijnim polem Div takozhNemezida zorya Gipotetichna p yata planeta gigant Tihe gipotetichna planeta Planeti poza Neptunom Transneptunovij ob yektPrimitkiNavedeno ob yekti z perigelijnoyu vidstannyu gt 30 a o ta velikoyu pivvissyu gt 250 a o Zgidno z danimi roboti Batygin Brown 2016 sered ob yektiv iz perigelijnoyu vidstannyu gt 30 a o ta velikoyu pivvissyu gt 150 a o vidnosno nechutlivimi do zburen vid Neptuna ye Sedna ta 2012 VP113 bilya polovini vidomih Ob yekti z perigelijnoyu vidstannyu gt 30 a o ta velikoyu pivvissyu gt 250 a o bez obmezhen na chutlivist do zburen vidomi stanom na 2015 rik ta vikoristani v cij roboti ce Sedna 2012 VP113 ta div takozh dani z bazi minorplanetcenter net arhiv stanom na 23 sichnya 2016 DzherelaBatygin K Brown M E 2016 January 20 The Astronomical Journal 151 2 1 12 doi 10 3847 0004 6256 151 2 22 Arhiv originalu za 25 sichnya 2016 Procitovano 21 sichnya 2016 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a Obslugovuvannya CS1 Storinki iz nepoznachenim DOI z bezkoshtovnim dostupom posilannya 1 Arhivovano 5 chervnya 2021 u Wayback Machine Fesenmaier K 20 sichnya 2016 Caltech Researchers Find Evidence of a Real Ninth Planet caltech edu Arhiv originalu za 1 lyutogo 2016 Procitovano 24 sichnya 2016 Witze Alexandra 2016 January 20 Nature doi 10 1038 529266a Arhiv originalu za 8 listopada 2020 Procitovano 22 sichnya 2016 Hand Eric 2016 January 20 Science doi 10 1126 science aae0237 Arhiv originalu za 5 lyutogo 2016 Procitovano 21 sichnya 2016 Trujillo C A Sheppard S S 2014 PDF Nature 507 7493 471 474 Bibcode 2014Natur 507 471T doi 10 1038 nature13156 Arhiv originalu PDF za 3 lyutogo 2015 Procitovano 24 sichnya 2016 If Planet Nine exists why has no one seen it BBC 16 lyutogo 2021 originalu za 17 listopada 2023 Procitovano 12 grudnya 2023 angl Linder E F and Mordasini C Evolution and magnitudes of candidate planet nine Astronomy amp Astrophysics 2016 T 589 arXiv 1602 07465 Bibcode 2016A amp A 589A 134L DOI 10 1051 0004 6361 201628350 20 grudnya 2018 Arhiv originalu za 24 grudnya 2018 Procitovano 23 grudnya 2018 LiteraturaBatygin K Brown M E Evidence for a Distant Giant Planet in the Solar System The Astronomical Journal 2016 Vol 151 iss 2 no 22 20 January P 1 12 ISSN 0004 6256 DOI 10 3847 0004 6256 151 2 22 z dzherela 25 sichnya 2016 Procitovano 21 sichnya 2016 PosilannyaA new 9th planet for the solar system 24 sichnya 2016 u Wayback Machine video vid zhurnalu Science Borisov M 21 sichnya 2016 Elementy Arhiv originalu za 30 sichnya 2016 Procitovano 24 sichnya 2016 Konstantin Batygin 7 lipnya 2016 Pathway to Planet Nine Physics World Fesenmaier K 20 sichnya 2016 Caltech Researchers Find Evidence of a Real Ninth Planet caltech edu Arhiv originalu za 1 lyutogo 2016 Procitovano 24 sichnya 2016 BBC Ukrayina 21 sichnya 2016 Arhiv originalu za 22 sichnya 2016 Procitovano 20 sichnya 2016 Espreso TV 21 sichnya 2016 Arhiv originalu za 22 sichnya 2016 Procitovano 20 sichnya 2016 Dzerkalo Tizhnya 21 sichnya 2016 Arhiv originalu za 22 sichnya 2016 Procitovano 21 sichnya 2016
Топ