Гіацинт Ріго

Гіаци́нт Рі́ґо (кат. Jacint Rigau-Ros i Serra, фр. Hyacinthe Rigaud, 18 липня 1659, Перпіньян, Франція — 27 грудня 1743, Париж) — французький художник каталонського походження, найвизначніший портретист епохи Людовіка XIV. Малював як офіційні, репрезентативні, так і неофіційні портрети. Залишив декілька релігійних композицій. Видатний представник французького бароко.

Гіацинт Ріґо
кат. Jacint Rigau-Ros i Serra фр. Hyacinthe Rigaud
Автопортрет (1698)
При народженні	кат. Jacint Rigau-Ros i Serra
Народження	18 липня 1659(1659-07-18) Перпіньян
Смерть	27 грудня 1743(1743-12-27) (84 роки)
	Париж
Національність	каталонець
Країна	Франція
Жанр	портрет
Діяльність	художник, митець-портретист, архітектурний кресляр, рисувальник, унаочнювач
Напрямок	бароко
Вчитель	Шарль Лебрен
Відомі учні	^d
Член	Королівська академія живопису і скульптури
Твори	^d, ^d і ^d
У шлюбі з	^d^[1]
Брати, сестри	^d^[2]
Роботи в колекції	Штедель, ^d, Музей Прадо, Художній інститут Чикаго, ^d, ^d, Музей Ґетті, Національна галерея Вікторії, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Національна галерея Канади, Музей мистецтв Філадельфії, Музей мистецтва Метрополітен^[3], ^d, Музей Хіллвуд, ^d, Художній музей Базеля, ^d, Версальський палац, ^d, Німецький історичний музей, ^d, Королівський замок у Варшаві, ^d, ^d, Художній музей Північної Кароліни, Національна галерея Ірландії, Музей мистецтв Толедо, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, Бостонський музей образотворчих мистецтв, Музей витончених мистецтв, Державна картинна галерея (Карлсруе), ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, Музей образотворчих мистецтв (Мюлуз), Карнавале, ^d, ^d, Музей історії мистецтв, ^d, Музей августинців, Музей палацу короля Яна III у Вілянуві, Альбертіна, Діжонський музей образотворчого мистецтва, Державний музей мистецтв, Ермітаж, Національний музей у Варшаві, Ліонський музей красних мистецтв, Національна галерея, Музей мистецтв Індіанаполіса, Національний музей мистецтва Каталонії, Баварські державні колекції картин, ^d, Вустерський музей мистецтв, ^d, ^d, Королівські музеї витончених мистецтв^[4], ^d^[5], Національна вища школа красних мистецтв, Музей образотворчих мистецтв, ^d, Гетеборзький художній музей, ^d, ^d, Кенвуд-хаус, ^d, ^d, Державні художні зібрання Дрездена, Детройтський інститут мистецтв, Пінакотека замку Сфорца, Музей Фабра, ^d, Клівлендський музей мистецтв, Музей Конде, ^d, Музей фюрера, ^d, Музей Гране, ^d, ^d, Національний музей мистецтв Румунії, Монреальський музей красних мистецтв, ^d, Швейцарський національний музей, ^d, ^d, Художній музей, Галерея Уффіці^[d], ^d, ^d, Музей герцога Антона Ульріха, ^d, ^d, Музей мистецтв, Музей Нортона Саймона, ^d, ^d, ^d, Музей красних мистецтв, Музей Вальрафа-Ріхарца, Національна портретна галерея Швеції, ^d, ^d, Галерея Уффіці, ^d, Коридор Вазарі, ^d, ^d, Лувр, ^d, Замок Моріцбург, ^d, ^d, ^d^[6], Музей образотворчих мистецтв (Бордо), Музей Бойманса - ван Бенінгена^[7], ^d, ^d, ^d, ^d, Реннський музей образотворчого мистецтва, ^d, ^d, Женевський музей мистецтва і історії і ^d^[8]
Нагороди	Q23636085? (3 вересня 1680)
Сайт	hyacinthe-rigaud.com
Гіацинт Ріґо у Вікісховищі

Біографія

Народився в Перпіньяні. В хрестини отримав дуже довге ім'я (Hiacint Francesc Vathias Pere Martyr Andreu Joan Rigau). В історію мистецтв увійшов під ім'ям у французькій фонетичній формі — Іасент Ріго, бо працював у Парижі і Версалі.

З 1681 року оселився в Парижі. Навчався в Академії. У 1682 році за визначні успіхи в живопису отримав Римську премію, вищу нагороду учня.

З 1700 року член Академії, з 1710 року її професор, з 1733 року — директор.

Помер у Парижі.

Загальна характеристика художньої манери

Шарлота-Елізабета Пфальцська, маркіза Орлеанська

Худ. Г. Ріго, , вдалий пірат і адмірал короля Людовика XIV. Париж, Морський музей

Необхідність писати можновладців і нобілей, примусила художника укладатися в загально прийняті норми, канони парадного портрету, що були вироблені до нього і які він підтримував. Звідси розкішні перуки, величні пози особ, позбавлених величі в житті і особистої значущості, пишні костюми посадовців, розкішна драперія майже в кожнім портреті.

У Ріго перш за все треба дивитися на обличчя моделей, що розкажуть про портретованого найбільше. Бо багата драперія і розкішний колорит слугують для репрезентивних цілей, це барокове тло, барокове середовище доби. В обличчях він зберігає правдиву лінію реалізму, що йде від портретистів Іспанії, не лестивших моделям-можновладцям, реалізму художників північної Італії (сучасника Ріго Вітторе Гісланді та ін.). Тому товста модель товста і у Ріго, який не ховав зморшок на непривабливому обличчі чи подвійного підборіддя ні у маркіз, ні у архиєпископа Парижу. Він не робив привабливою непривабливу модель. Компліменти закінчувалися на одязі, з обличчя починалася сувора правда.

Важливою особливістю віртуозних портретів Ріго була здібність відтворення в гравюрі без втрати повноцінних мистецьких якостей. Портрети в гравюрі лише втрачали кольори, а не характеристики моделей. Завдячуючи портретам Ріго, можна побачити зовнішність багатьох колег майстра — художників Себастьяна Бурдона, П'єра Міньяра, гравера П'єра Древе, вченого секретаря Французької Академії наук .

Гравюри з портретів Іасента Ріго

• Гравер Жан Деллє (Gravure Jean Daullé). Автопортрет Іасента Ріго, 1742 р. Приватна збірка
• Портрет художника Себастьяна Бурдона — гравюра портрета Ріго виконана Лореном Карсом (Laurent Cars).
• Невідомий майстер Франції 18 ст. Замальовка портретів Іасента Ріго у салоні 1704 року, приватна збірка.
• Жан де Брюнне. Гравюра з портрету Ріго роботи Корнеліса Мартіна Вермілена (Cornelis Martinus Vermeulen), 1689 р.

Портрети колег

• Художник Шарль Лебрен з подвійного портрету Лебрена і Пьєра Міньяра. 1730 р. Лувр
• Портрет скульптора Куазевокса

Жіночі портрети Ріго

• Марія Серра, мати Гіацинта Ріго, 1695 р.
• Малюнок дівчинки до портету родини (la famille de Marillac d’Ecquevilly)
• Портрет акторки Марі-Анн Варіс в виставі «Вертумн і Помона»

Релігійні композиції Ріго

• Розп'яття Христа. Музей Ріго в Перпіньяні
• Святий Андрій Первозваний

Королівські особи

• Август III, король Польщі і курфюрст Саксонський
• Король Данії Фредерік IV
• Король Франції Луї XV дитиною, Версаль

Примітки

1. Зведений список імен діячів мистецтва — 2021.
   d:Track:Q110250907d:Track:Q2494649
2. Зведений список імен діячів мистецтва — 2017.
   d:Track:Q110250907d:Track:Q2494649
3. https://www.metmuseum.org/art/collection/search/437463
4. https://www.fine-arts-museum.be/nl/de-collectie/artist/rigaud-hyacinthe-1
5. Portret van Hans Willem Bentinck, graaf van Portland — 1911.
6. http://www.hyacinthe-rigaud.com/catalogue-raisonne-hyacinthe-rigaud/portraits/375-morsztyn-jan-andrzej-de
7. колекція Бойманса онлайн — 2010.
   d:Track:Q38707107
8. https://www.museabrugge.be/collection/work/id/2014_GRO0197_III

Джерела

• Claude Colomer: La famille et le milieu social du peintre Rigaud. Éditioin Sinthe, Perpignan 1973 (Connaissance du Roussillon; 2).
• Stéphan Perreau: Hyacinthe Rigaud (1659—1743). Le peintre des rois. Nouvelles Presses du Languedoc, Montpellier 2004, .
• Гос. Эрмитаж. Картинная галерея, каталог 1, Л, «Аврора», 1976

Посилання