Грецький театр Сиракузи англ Greek Theatre of Syracuse давньогрецький театр в місті Сиракузи що згодом перейшов до Римсь

lon_sec = lat_dir = region = lon_dir = lat_sec = lat_min = CoordScale = скасований = lon_min =
Грецький театр (Сиракузи)
	41°25′05″ пн. ш. 02°47′25″ сх. д. / 41.4183000° пн. ш. 2.7902806° сх. д.Координати: 41°25′05″ пн. ш. 02°47′25″ сх. д. / 41.4183000° пн. ш. 2.7902806° сх. д.
Країна	Італія
Місто	Сицилія
Тип	d і археологічна пам'ятка
Тип будівлі	давньогрецький театр
Автор проєкту	давньогрецький архітектор Дамокоп (Дамокопос)
Засновник	тиран Сиракуз Гієрон
Дата заснування	після 472 року до н.е.
Початок будівництва	після 472 року до н.е.
Побудовано	облаштування для огляду в 20 ст.,
	Основні дати:; 472 року до н.е., перебудова в 3 ст. до н.е, реставрація в 20 ст.
Статус	Культурне надбання Італії
Стан	в стані реставрації
	Грецький театр (Сиракузи) Грецький театр (Сиракузи) (Італія)
	Медіафайли у Вікісховищі

Грецький театр (Сиракузи) (англ. Greek Theatre of Syracuse) — давньогрецький театр в місті Сиракузи, що згодом перейшов до Римської імперії.

Історія

Залишки античного театру розташовані на південному сході острова Сицилія на південному сході схила Теменіте. Театр відкритий у бік сучасного міста Сиракузи.

Про театр у Сиракузах наприкінці 5 ст. до н.е. згадував мім Софрон, він же назвав ім'я автора проекту — архітектор Дамокопос.

Теоретичні дослідження доводять, що первісні давньогрецькі театри того часу ще не мали чіткої геометричної форми. Вона стане традиційною (практично канонічною) лише в третьому столітті до н.е., коли театр в Сиракузах був перебудований. Існує декілька уривчастих свідоцтв про театр у античних Сиракузах, про тогочасних драматургів, п'єси котрих виконували в театрі... Але недостатність фактів не дає точного відтворення історії театру, бо частка свідоцтв може стосуватись якогось іншого театру. Без сумніву те, що театр у Сиракузах мав помітне значення в суспільному і культурному житті як античного міста, так і в театральній культурі Стародавньої Греції взагалі.

В добу еллінізму

Відомо, що в 3 ст. до н.е. театр удосконалили та ремонтували. Облаштування тривали в період 238 - 215 рр. до н.е. Залишки театра у Сиракузах датують саме цим періодом і ці залишки були відкриті археологами. Удосконалення театральної конструкції забезпечило доволі досконалу акустику античній споруді, незважаючи на її давнину. Переваги розташування театра на схилі пагорба Теменіте вдало використані ще й тому, що з глядацької зали театру відкривається панорама сучасного міста, затоки моря та вид на острів Ортигія. Первісно театр мав шістдесят сім (67) глядацьких рядів.

Згодом діаметр глядацьких рядів театру у Сиракузах досяг 138,6 метрів, тобто був серед найбільших серед давньогрецьких театрів. Постійна архітектура декорація, котру мав колись театр, нині повністю поруйнована. При сучасних виставах в античному театрі використовують сучасні декорації, котрі прибирають після закінчення театрального сезону. Театр в Сиракузах зберіг низку написів, серед них і позначення колишніх секторів (на честь Зевса, на честь Геракла), і імена тиранів Сиракуз та їх дружин чи родичів. Кращі глядацькі місця були вирублені в скелі і розташовані навколо сцени. Під Орхестрою є коридор до особливої кімнати. Вважають, що вона була схованкою для акторів, що грали роль Харона і мали можливість несподівано виходити на сцену та несподівано зникати. Театр мав водопостачання, вода надходила зі старовинного акведука.

Над театром прокладена стародавня дорога («Via dei Sepolcri» ) та тераса, за котрою розташовані печери для стародавніх поховань.

В добу Римської імперії

Період Римської імперії стоїть ближче до нас, але про театр у Сиракузах все одно збережено мало відомостей. За припущеннями театр знову пережив реконструкцію у період правління імператора Августа. Якщо глядацька зала в добу греків мала форму підкови, тепер її переробили на напівциркульну, типову для давньоримських. В передній частині сцени створили щилину, де був облаштований механізм для піднімання театральної завіси знизу угору.

Це була не єдина реконструкція, були й інші. Так, старовинний грецький театр пристосовували для вистав на воді. Театр (і його вистави) як такий мало цікавив жорстоких і розбещених римлян, тому споруду пристосували також для боїв гладіаторів та для поєдинків гладіаторів з дикими тваринами. Під сценою створили печери для утримання диких тварин та механізми для піднімання їх на сцену. Була створена і нова захисна стіна для захисту глядачів від несподіванок на сцені. Нині захисна стіна не існує.

Існував напис (відомий по копії) про архітектора-інженера на ім'я Neratius Palmatus, котрий і виконував реконструкцію театру у пізній римський період. Якийсь Neratius Palmatus відомий тим, що відновлював у місті Рим споруду курій, коли в столиці проводили ремонти державних закладів після пограбування та руйнацій в Римі, котрі скоїли варвари Алариха у 410 році. Якщо це один і той же Нератус Пальматус, то це покажчик, наскільки важливим об'єктом був старовинний театр у Сиракузах, якщо його ремонтував столичний архітектор. На початку п'ятого століття нашої ери театр у Сиракузах вже мав тисячолітню історію.

За доби колонізації іспанцями

В добу європейського середньовіччя театральна культура античного світу пропала. А театральні споруди були покинуті або використовувались як кар'єри для здобутку дешевих будівельних матеріалів. Як кар'єр для добування дешевих будівельних матеріалів був використаний і покинутий театр у Сиракузах в добу правління іспанського імператора Карла V. Його будівничі і фортифікатори забирали кам'яні брили з театру для створення фортечних мурів у місті Ортигія. Вважають, що через це були остаточно поруйновані сцена та її архітектурна декорація та верхні глядацькі ряди. Каміння з них було легше вивозити шляхом, розташованим поруч. В другій половині 16 ст. іспанські інженери ремонтували водогін, а на околицях поруйнованого і напіврозібраного театру вибудували декілька водяних млинів. Серед них був casetta dei Mugnai (заміська кам'яна вежа, що збереглася донині.)

Подальша історія

На хвилі захоплення античністю та театром як таким у 18 столітті по театр у Сиракузах згадали і про нього почали згадувати інтелектуали та ті аристократи, що підтримували моду на все античне чи наближене до стилю класицизм. Про театр писали мандрівники, а театр почали замальовувати художники, було також створено декілька гравюр з руїнами старовинного театру.

Схематичний план театру з показом млинів та шляхів до них

Лише в 19 столітті розпочались розкопки та видалення зайвого ґрунту та сміття з руїн театру. Останні за датою розкопки в 20 ст. були проведені 1988 року.

1914 року Національний інститут Античної драми дав дозвіл на щорічні вистави на залишках античного театру у Сиракузах. Першою виставою була трагедія «Агамемнон» (режисером був Етторе Романьйолі). Адаптовані до італійської мови п'єси давньогрецьких драматургів йшли у перекладах італійських письменників і літераторів, серед котрих був і Сальваторе Квазімодо. Вистави проходили надвечір, коли наставала денна сицилійська спека — без пристосувань для гучності, позаяк в театрі відновилась непогана акустика без електричних пристроїв. Театральні сезони в театрі Сиракуз почали проводити з травня до липня. Згодом театральні сезони у Сиракузах почали відвідувати окрім місцевих мешканців і багаті туристи-глядачі з інших країн.

Лише в 20 столітті розпочались обмежені реставраційні відновлення та режимне використання пам'ятки архітектури з метою подальшого збереження театру. З 2010 року театр у Сиракузах отримав статус пам'ятки Археологічного музею Серджіо-ді-Сиракузи.

Обрані фото (галерея)

Вистава Медея (головна роль — Елізабета Поцці)
Вистава в давньогрецькому театрі, фото 2013 р.
Колишній іспанський млин, Сиракузи

Див. також

Посилання

Джерела

C. Anti, Guida per il visitatore del teatro antico di Siracusa, Firenze, 1948.
«Всеобщая история искусств», М., «Искусство», 1956

D. Mertens, Recensione a Polacco Anti 1981, Gnomon. 91, 1984
Архітектура античного світу. Словник-довідник : навч. посіб. для студ. архітектур. спец. вищ. навч. закл. / О. І. Колодрубська. – [2-ге вид., доповн. і переробл.]. – Л. : Укр. бестселер, 2011. – 249 с. : іл. – Бібліогр.: с. 243-247 (65 назв). –