Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Агню Гарольд Мелвін Агню англ Harold Melvin Agnew 28 березня 1921 Денв

Гарольд Агню

Гарольд Агню
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Агню.

Гарольд Мелвін Агню (англ. Harold Melvin Agnew; 28 березня 1921, Денвер, Колорадо, США — 29 вересня 2013, Солана-Біч, Каліфорнія, США) — американський фізик, відомий як науковий спостерігач ядерного бомбардування Хіросіми і Наґасакі, а пізніше третій директор Національної лабораторії в Лос-Аламосі.

Гарольд Агню
image
Народився28 березня 1921(1921-03-28)[1][2][…]
Денвер, США[1]
Помер29 вересня 2013(2013-09-29)[1][2][4](92 роки)
Солана-Біч, Сан-Дієго, Каліфорнія, США[1]
·хронічний лімфолейкоз
Країнаimage США
Діяльністьфізик
Alma materДенверський університет
Чиказький університет
d
Галузьфізика
ЗакладМеталургійна лабораторія Чиказького університету, Лос-Аламоська національна лабораторія
Науковий керівникЕнріко Фермі
ЧленствоНаціональна академія наук США
Національна інженерна академія США
Відомий завдяки:Третій директор Національної лабораторії в Лос-Аламосі
У шлюбі зd[5]
Нагороди

член Американського фізичного товариства[d]

 image

премія Ернеста Орландо Лоуренса (1966)

image Гарольд Агню у Вікісховищі

1942 року Агню приєднався до групи вчених металургійної лабораторії Чиказького університету, які займалися дослідженнями радіоактивних матеріалів і ядерних реакцій в рамках Манхеттенського проекту. Став одним з творців першого у світі ядерного реактора — Chicago Pile-1. 1943 року перейшов до Лос-Аламоської лабораторії, де працював з генератором Кокрофта-Волтона. Після закінчення війни повернувся до Чиказького університету, де закінчив свою дипломну роботу під керівництвом Енріко Фермі.

1949 року Агню повернувся до Лос-Аламоса й взяв участь у випробуванні термоядерного вибухового пристрою 1 березня 1954 на атолі Бікіні (Маршаллові острови). Став керівником підрозділу з розробки ядерної зброї 1964 року. Також від 1955 до 1961 року був сенатором штату Нью-Мексико. Від 1961 до 1964 був науковим консультантом Верховного головнокомандувача об'єднаними збройними силами НАТО в Європі. Від 1970 до 1979 працював директором Лос-Аламоської лабораторії, а коли пішов у відставку, то став президентом і головним виконавчим директором компанії General Atomics, що займається проектами в галузі ядерних технологій. Помер у своєму будинку в Солана-Біч, штат Каліфорнія, 29 Вересня 2013.

Ранні роки й освіта

image
Гарольд Агню на Тініані 1945 року з плутонієвим ядром бомби Товстун, скинутої на Нагасакі
image
Беверлі Агню

Гарольд Мелвін Агню народився в Денвері, штат Колорадо, 28 березня 1921. Він був єдиною дитиною в родині каменяра. Середню освіту здобув у [en], після чого вступив до Денверського університету на хімічний факультет. Був непоганим спортсменом, у складі збірної університету з софтболу виграв чемпіонат. Закінчив навчання в січні 1942 року, отримав стипендію на навчання в Єльському університеті.

Після японської бомбардування Перл-Гарбора, яке змусило США вступити у Другу світову війну на Тихоокеанському театрі військових дій, Гарольд і його дівчина Беверлі, яка закінчила ту саму школу в Денвері та Денверський університет, спробували приєднатися до авіаційного корпусу армії Сполучених Штатів. Однак, їх відмовили підписувати документи на зарахування. Замість цього, Джойс Стернс, керівник фізичного факультету Денверського університету, переконав Агню перейти разом з ним в Чиказький університет, де Стернс став одним з керівників металургійної лабораторії. Агню мав достатньо кредитів для продовження навчання, Беверлі — ні. 2 травня 1942 Гарольд та Беверлі одружилися в Денвері. Після цього вони переїхали до Чикаго, де Беверлі стала секретарем Річарда Доана, глави металургійної лабораторії. Агню й Беверлі мали двох дітей: дочку Ненсі й сина Джона.

В металургійній лабораторії Агню працював разом з Енріко Фермі, [en] і Гербертом Андерсоном. Брав участь у будівництві першого у світі ядерного реактора — Chicago Pile-1. Спочатку Агню працював з вимірювальними приладами. Лічильники Гейгера калібровані з використанням радону й берилію, внаслідок чого Агню отримав занадто високу дозу радіації. Потім його перевели на роботу з встановлення графітових блоків, необхідних для сповільнення нейтронів у реакторі. Був свідком першої контрольованої ланцюгової ядерної реакції 2 грудня 1942.

Агню та Беверлі перейшли в Лос-Аламоської лабораторію в березні 1943 року. Разом з [en] вони спочатку поїхали в Іллінойський університет в Урбана-Шампейн, де чоловіки демонтували Генератор Кокрофта — Волтона і прискорювач частинок, тоді як Беверлі вела облік фрагментів. Після цього деталі були по морю відправлені до Нью-Мексико, де Агню та Беверлі зустріли вантаж і перевезли в Лос-Аламоською лабораторію. Беверлі продовжила працювати секретарем, спочатку у Роберта Оппенгеймера, наукового керівника Манхеттенського проекту, пізніше у [en], керівника фізичного підрозділу. Робота Агню тоді полягала в повторній збірці прискорювача заряджених частинок, який згодом був використаний для експериментів групи [en].

Коли експериментальну роботу згорнули, Агню перейшов у [en], одну із секцій Манхеттенського проекту. Там він працював у групі Луїса Альвареса, основним завданням якої було стежити за результатами ядерних вибухів. Агню, разом з Альваресом та Лоуренсом Джонсоном, придумав спосіб вимірювання результатів ядерного вибуху шляхом скидання датчиків тиску на парашутах та зчитування показань з літака. У червні 1945 року на військово-транспортному літаку Douglas C-54 Skymaster він прибув на Тініан, один з Маріанських островів у Тихому океані. Першим завданням Агню на острові була установка його вимірювальної апаратури на американський стратегічний бомбардувальник Boeing B-29 Superfortress The Great Artiste.

6 серпня 1945, під час ядерного бомбардування Хіросіми, Агню, разом з Альваресом і Джонсоном, літав як науковий спостерігач на літаку The Great Artiste, пілотованому , який летів за Енола Ґей, стратегічним бомбардувальником Boeing B-29 Superfortress, що скинув атомну бомбу «Малюк» (англ. Little Boy) на Хіросіму. Він узяв з собою кінокамеру і зняв єдині наявні кадри бомбардування Хіросіми з повітря.

Після закінчення війни Агню вступив до Чиказького університету, де закінчив свою дипломну роботу під керівництвом Енріко Фермі. Агню й Беверлі жили з Фермі та його сім'єю через післявоєнну нестачу житла. 1948 року Агню отримав ступінь магістра наук, а 1949 року доктора філософії. Тема його дисертації — «Бета-спектри Cs-137, Y-91, Cl-147, Ru-106, Sm-151, P-32, Tm-170».

Лос-Аламос

image
Агню 1974 року з премією за 30 років роботи

Закінчивши навчання Агню повернувся до Лос-Аламоса як співробітник [en] і працював над розвитком зброї у фізичному підрозділі. 1950 року його перевели в проект з розробки термоядерної зброї. Там він став головним інженером випробування термоядерного вибухового пристрою 1 березня 1954 на атолі Бікіні (Маршаллові острови). 1964 року став керівником підрозділу з розробки ядерної зброї.

Від 1955 до 1961 року був сенатором штату Нью-Мексико. Він був першим сенатором штату від округу Лос-Аламос. Сенатори працювали без оплати праці, отримуючи лише добові у розмірі п'яти доларів. Оскільки ця діяльність займала лише 30 днів у парні роки й 60 днів у непарні, він міг продовжувати роботу в Лос-Аламосі, беручи відпустку на час сенаторської роботи. Він спробував реформувати законодавство Нью-Мексико стосовно мінімальних надбавок на алкоголь. Його спроба 1957 року виявилася невдалою, однак, пізніше, 1963 року, закон був змінений.

Від 1961 до 1964 року Агню був науковим консультантом Верховного головнокомандувача об'єднаними збройними силами НАТО в Європі. Також протягом багатьох років він за сумісництвом займав деякі консультаційні позиції у військовому відомстві. Від 1957 до 1968 року він був членом [en]. Від 1966 до 1970 року був головою Консультативної групи з науки Командування бойового розвитку Армії США. Від 1966 до 1970 року був членом [en]. Від 1966 до 1974 року був членом Науково-консультативної групи Армії США. Від 1978 до 1984 року входив до Наукової ради Армії США.

1970 року Агню став директором Лос-Аламоської лабораторії, яка до того часу нараховувала до 7000 співробітників. За час його управління відбулися значні зміни. Його попередник Норріс Бредбері, відновив лабораторію з нуля після війни; багато співробітників, яких він запросив, наблизилися до пенсійного віку. За Агню в лабораторії розробили пробну версію підземного захисного комплексу, завершили будівництво наукового центру з вивчення нейтронів, придбали перший суперкомп'ютер Cray-1, проводили навчання інспекторів Міжнародного агентства з атомної енергії. Агню вдалося отримати дозвіл на розробку в лабораторії термоядерної боєголовки W76, використовуваної в балістичних ракетах підводних човнів і UGM-133A Трайдент II (D5); а також термоядерної боєголовки W78, використовуваної в міжконтинентальних балістичних ракетах наземного базування Мінітмен. Підтримка з боку Комісії з атомної енергії припинилася, однак, під час енергетичної кризи 1970-х років лабораторія досліджувала альтернативні види палива.

Пізні роки

image
Агню 2006 року

1979 року Агню пішов з Лос-Аламоської лабораторії й став президентом та виконавчим директором компанії General Atomics, що займається проектами в галузі ядерних технологій. Цю посаду він обіймав до 1985 року. У своєму листі про відставку [en], голові Каліфорнійського університету, Агню писав, що на його рішення вплинула незадоволеність політикою адміністрації університету і відсутність пропаганди лабораторії, а також розчарування через несправедливий розподіл фінансування Міністерством енергетики США між Лос-Аламоської лабораторією і Ліверморською лабораторією.

Від 1974 до 1978 Агню головував у Генеральному консультативному комітеті [en]. Від 1982 до 1989 року працював науковим радником Білого дому. Від 1968 до 1974 і від 1978 до 1987 був членом Консультативної групи космічної безпеки NASA. 1988 року став ад'юнкт-професором Каліфорнійського університету в Сан-Дієго. 1978 року отримав премію Енріко Фермі. Разом з Хансом Бете, першим отримав медаль Лос-Аламоської національної лабораторії. Також був членом Національної академії наук США і Національної інженерної академії США.

Бувши прихильником тактичної ядерної зброї, Агню 1970 року відзначив, що В'єтнамський міст , на знищення якого звичайною зброєю довелось провести більше ніж 800 вильотів, можна було б знищити всього однієї ядерною бомбою. 1977 року в одній зі статей Агню стверджував, що використання нейтронної зброї могло б забезпечити «тактичну» перевагу проти звичайної зброї, особливо стосовно Східного блоку. Агню стверджував, що, не зачіпаючи броню техніки, нейтрони, згенеровані вибухом, могли б проникнути всередину та протягом декількох десятків хвилин вбити або зробити екіпаж повністю неефективним. Оскільки нейтронна бомба має нижчий побічний збиток, то сфера її застосування набагато ширша, ніж у зброї поділу, що забезпечує її значну перевагу.

Беверлі померла 11 жовтня 2011. Агню діагностували хронічний лімфолейкоз. Він помер у своєму будинку в Солана-Біч, штат Каліфорнія, 29 вересня 2013. Він заповів, щоб його кремували, а попіл поховали разом з Беверлі на кладовищі в Лос-Аламосі.

2005 року в інтерв'ю BBC Агню заявив: «Близько трьох чвертей ядерного арсеналу США розроблено під моїм керівництвом у Лос-Аламосі. Це і є мій спадок».

Примітки

  1. Physics Today — Melville, USA: AIP Publishing, 1948. — ISSN 0031-9228; 1945-0699
    d:Track:Q27991300d:Track:Q3101080d:Track:Q30d:Track:Q1088523
  2. SNAC — 2010.
    d:Track:Q29861311
  3. Prabook — 2018.
    d:Track:Q25328680
  4. Base biographique
    d:Track:Q105958830
  5. https://ahf.nuclearmuseum.org/ahf/profile/harold-agnew/
  6. Palevsky, 2005.
  7. Broad, William J. (1 жовтня 2013). . New York Times. Архів оригіналу за 14 листопада 2014. Процитовано 7 січня 2015.
  8. Palevsky, 2005, с. 2-3.
  9. In Memorium: Agnew and Ramsey. Los Alamos Historical Society Newsletter. 30 (4): 3. December 2011.
  10. . Nuclear Age Peace Foundation. Архів оригіналу за 21 січня 2012. Процитовано 7 січня 2015.
  11. . Manhattan Project Voices. Архів оригіналу за 12 жовтня 2013. Процитовано 7 січня 2015.
  12. . PBS. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 7 січня 2015.
  13. Krauss, 2005.
  14. . BBC. Архів оригіналу за 22 липня 2011. Процитовано 7 січня 2015.
  15. . American Institute of Physics. Архів оригіналу за 30 серпня 2010. Процитовано 7 січня 2015.
  16. . University of Chicago. Архів оригіналу за 12 жовтня 2013. Процитовано 7 січня 2015.
  17. Operation Castle. Nuclear Weapon Archive.
  18. Sharpe, Tom (30 вересня 2013). Former Los Alamos lab director Harold Agnew dies at 92. .
  19. . Nevada Test Site Oral History Project. Solana Beach, California: University of Nevada, Las Vegas. 10 жовтня 2005. Архів оригіналу за листопад 1, 2013. Процитовано січень 7, 2015.
  20. (PDF). New Mexico Legislature. Архів оригіналу (PDF) за 31 жовтня 2013. Процитовано 20 жовтня 2013.
  21. Roybal, 2008, с. 186-189.
  22. Woo, Elaine (3 жовтня 2013). . The Washington Post. Архів оригіналу за 10 червня 2015. Процитовано 7 січня 2015.
  23. (PDF). Los Alamos Science. 4 (7): 73—79. Winter/Spring 1983. Архів оригіналу (PDF) за 12 жовтня 2013. Процитовано 7 січня 2015.
  24. Agnew quits Los Alamos, goes to General Atomic. Physics Today. 32 (5): 116. May 1979. doi:10.1063/1.2995534.
  25. . Department of Energy. Архів оригіналу за 12 січня 2012. Процитовано 7 січня 2015.
  26. . National Academy of Engineering. Архів оригіналу за 12 жовтня 2013. Процитовано 7 січня 2015.
  27. (PDF). Los Alamos Science. 4 (7): 69—72. Winter/Spring 1983. Архів оригіналу (PDF) за 12 жовтня 2013. Процитовано 7 січня 2015. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |3= ()
  28. . Institute for Policy Studies. Архів оригіналу за 14 лютого 2012. Процитовано 7 січня 2015.
  29. . Nuclear Diner. Архів оригіналу за 12 жовтня 2013. Процитовано 7 січня 2015.

Література

  • Robert Krauss, Amelia Krauss. The 509th Remembered: A History of the 509th Composite Group as Told by the Veterans Themselves, 509th Anniversary Reunion, Wichita, Kansas October 7-10, 2004. — Buchanan, Michigan : 509th Press, 2005. — .
  • Mary Palevsky. Interview with Harold M. Agnew. — University of Nevada, Las Vegas Libraries, 2005.
  • David Roybal. Taking on Giants: Fabián Chávez, Jr. and New Mexico Politics. — Albuquerque : University of New Mexico Press, 2008. — .

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Agnyu Garold Melvin Agnyu angl Harold Melvin Agnew 28 bereznya 1921 Denver Kolorado SShA 29 veresnya 2013 Solana Bich Kaliforniya SShA amerikanskij fizik vidomij yak naukovij sposterigach yadernogo bombarduvannya Hirosimi i Nagasaki a piznishe tretij direktor Nacionalnoyi laboratoriyi v Los Alamosi Garold AgnyuNarodivsya28 bereznya 1921 1921 03 28 1 2 Denver SShA 1 Pomer29 veresnya 2013 2013 09 29 1 2 4 92 roki Solana Bich San Diyego Kaliforniya SShA 1 hronichnij limfolejkozKrayina SShADiyalnistfizikAlma materDenverskij universitet Chikazkij universitet dGaluzfizikaZakladMetalurgijna laboratoriya Chikazkogo universitetu Los Alamoska nacionalna laboratoriyaNaukovij kerivnikEnriko FermiChlenstvoNacionalna akademiya nauk SShA Nacionalna inzhenerna akademiya SShAVidomij zavdyaki Tretij direktor Nacionalnoyi laboratoriyi v Los AlamosiU shlyubi zd 5 Nagorodichlen Amerikanskogo fizichnogo tovaristva d premiya Ernesta Orlando Lourensa 1966 Garold Agnyu u Vikishovishi 1942 roku Agnyu priyednavsya do grupi vchenih metalurgijnoyi laboratoriyi Chikazkogo universitetu yaki zajmalisya doslidzhennyami radioaktivnih materialiv i yadernih reakcij v ramkah Manhettenskogo proektu Stav odnim z tvorciv pershogo u sviti yadernogo reaktora Chicago Pile 1 1943 roku perejshov do Los Alamoskoyi laboratoriyi de pracyuvav z generatorom Kokrofta Voltona Pislya zakinchennya vijni povernuvsya do Chikazkogo universitetu de zakinchiv svoyu diplomnu robotu pid kerivnictvom Enriko Fermi 1949 roku Agnyu povernuvsya do Los Alamosa j vzyav uchast u viprobuvanni termoyadernogo vibuhovogo pristroyu 1 bereznya 1954 na atoli Bikini Marshallovi ostrovi Stav kerivnikom pidrozdilu z rozrobki yadernoyi zbroyi 1964 roku Takozh vid 1955 do 1961 roku buv senatorom shtatu Nyu Meksiko Vid 1961 do 1964 buv naukovim konsultantom Verhovnogo golovnokomanduvacha ob yednanimi zbrojnimi silami NATO v Yevropi Vid 1970 do 1979 pracyuvav direktorom Los Alamoskoyi laboratoriyi a koli pishov u vidstavku to stav prezidentom i golovnim vikonavchim direktorom kompaniyi General Atomics sho zajmayetsya proektami v galuzi yadernih tehnologij Pomer u svoyemu budinku v Solana Bich shtat Kaliforniya 29 Veresnya 2013 Ranni roki j osvitaGarold Agnyu na Tiniani 1945 roku z plutoniyevim yadrom bombi Tovstun skinutoyi na NagasakiBeverli Agnyu Garold Melvin Agnyu narodivsya v Denveri shtat Kolorado 28 bereznya 1921 Vin buv yedinoyu ditinoyu v rodini kamenyara Serednyu osvitu zdobuv u en pislya chogo vstupiv do Denverskogo universitetu na himichnij fakultet Buv nepoganim sportsmenom u skladi zbirnoyi universitetu z softbolu vigrav chempionat Zakinchiv navchannya v sichni 1942 roku otrimav stipendiyu na navchannya v Yelskomu universiteti Pislya yaponskoyi bombarduvannya Perl Garbora yake zmusilo SShA vstupiti u Drugu svitovu vijnu na Tihookeanskomu teatri vijskovih dij Garold i jogo divchina Beverli yaka zakinchila tu samu shkolu v Denveri ta Denverskij universitet sprobuvali priyednatisya do aviacijnogo korpusu armiyi Spoluchenih Shtativ Odnak yih vidmovili pidpisuvati dokumenti na zarahuvannya Zamist cogo Dzhojs Sterns kerivnik fizichnogo fakultetu Denverskogo universitetu perekonav Agnyu perejti razom z nim v Chikazkij universitet de Sterns stav odnim z kerivnikiv metalurgijnoyi laboratoriyi Agnyu mav dostatno kreditiv dlya prodovzhennya navchannya Beverli ni 2 travnya 1942 Garold ta Beverli odruzhilisya v Denveri Pislya cogo voni pereyihali do Chikago de Beverli stala sekretarem Richarda Doana glavi metalurgijnoyi laboratoriyi Agnyu j Beverli mali dvoh ditej dochku Nensi j sina Dzhona V metalurgijnij laboratoriyi Agnyu pracyuvav razom z Enriko Fermi en i Gerbertom Andersonom Brav uchast u budivnictvi pershogo u sviti yadernogo reaktora Chicago Pile 1 Spochatku Agnyu pracyuvav z vimiryuvalnimi priladami Lichilniki Gejgera kalibrovani z vikoristannyam radonu j beriliyu vnaslidok chogo Agnyu otrimav zanadto visoku dozu radiaciyi Potim jogo pereveli na robotu z vstanovlennya grafitovih blokiv neobhidnih dlya spovilnennya nejtroniv u reaktori Buv svidkom pershoyi kontrolovanoyi lancyugovoyi yadernoyi reakciyi 2 grudnya 1942 Agnyu ta Beverli perejshli v Los Alamoskoyi laboratoriyu v berezni 1943 roku Razom z en voni spochatku poyihali v Illinojskij universitet v Urbana Shampejn de choloviki demontuvali Generator Kokrofta Voltona i priskoryuvach chastinok todi yak Beverli vela oblik fragmentiv Pislya cogo detali buli po moryu vidpravleni do Nyu Meksiko de Agnyu ta Beverli zustrili vantazh i perevezli v Los Alamoskoyu laboratoriyu Beverli prodovzhila pracyuvati sekretarem spochatku u Roberta Oppengejmera naukovogo kerivnika Manhettenskogo proektu piznishe u en kerivnika fizichnogo pidrozdilu Robota Agnyu todi polyagala v povtornij zbirci priskoryuvacha zaryadzhenih chastinok yakij zgodom buv vikoristanij dlya eksperimentiv grupi en Koli eksperimentalnu robotu zgornuli Agnyu perejshov u en odnu iz sekcij Manhettenskogo proektu Tam vin pracyuvav u grupi Luyisa Alvaresa osnovnim zavdannyam yakoyi bulo stezhiti za rezultatami yadernih vibuhiv Agnyu razom z Alvaresom ta Lourensom Dzhonsonom pridumav sposib vimiryuvannya rezultativ yadernogo vibuhu shlyahom skidannya datchikiv tisku na parashutah ta zchituvannya pokazan z litaka U chervni 1945 roku na vijskovo transportnomu litaku Douglas C 54 Skymaster vin pribuv na Tinian odin z Marianskih ostroviv u Tihomu okeani Pershim zavdannyam Agnyu na ostrovi bula ustanovka jogo vimiryuvalnoyi aparaturi na amerikanskij strategichnij bombarduvalnik Boeing B 29 Superfortress The Great Artiste 6 serpnya 1945 pid chas yadernogo bombarduvannya Hirosimi Agnyu razom z Alvaresom i Dzhonsonom litav yak naukovij sposterigach na litaku The Great Artiste pilotovanomu yakij letiv za Enola Gej strategichnim bombarduvalnikom Boeing B 29 Superfortress sho skinuv atomnu bombu Malyuk angl Little Boy na Hirosimu Vin uzyav z soboyu kinokameru i znyav yedini nayavni kadri bombarduvannya Hirosimi z povitrya Pislya zakinchennya vijni Agnyu vstupiv do Chikazkogo universitetu de zakinchiv svoyu diplomnu robotu pid kerivnictvom Enriko Fermi Agnyu j Beverli zhili z Fermi ta jogo sim yeyu cherez pislyavoyennu nestachu zhitla 1948 roku Agnyu otrimav stupin magistra nauk a 1949 roku doktora filosofiyi Tema jogo disertaciyi Beta spektri Cs 137 Y 91 Cl 147 Ru 106 Sm 151 P 32 Tm 170 Los AlamosAgnyu 1974 roku z premiyeyu za 30 rokiv roboti Zakinchivshi navchannya Agnyu povernuvsya do Los Alamosa yak spivrobitnik en i pracyuvav nad rozvitkom zbroyi u fizichnomu pidrozdili 1950 roku jogo pereveli v proekt z rozrobki termoyadernoyi zbroyi Tam vin stav golovnim inzhenerom viprobuvannya termoyadernogo vibuhovogo pristroyu 1 bereznya 1954 na atoli Bikini Marshallovi ostrovi 1964 roku stav kerivnikom pidrozdilu z rozrobki yadernoyi zbroyi Vid 1955 do 1961 roku buv senatorom shtatu Nyu Meksiko Vin buv pershim senatorom shtatu vid okrugu Los Alamos Senatori pracyuvali bez oplati praci otrimuyuchi lishe dobovi u rozmiri p yati dolariv Oskilki cya diyalnist zajmala lishe 30 dniv u parni roki j 60 dniv u neparni vin mig prodovzhuvati robotu v Los Alamosi beruchi vidpustku na chas senatorskoyi roboti Vin sprobuvav reformuvati zakonodavstvo Nyu Meksiko stosovno minimalnih nadbavok na alkogol Jogo sproba 1957 roku viyavilasya nevdaloyu odnak piznishe 1963 roku zakon buv zminenij Vid 1961 do 1964 roku Agnyu buv naukovim konsultantom Verhovnogo golovnokomanduvacha ob yednanimi zbrojnimi silami NATO v Yevropi Takozh protyagom bagatoh rokiv vin za sumisnictvom zajmav deyaki konsultacijni poziciyi u vijskovomu vidomstvi Vid 1957 do 1968 roku vin buv chlenom en Vid 1966 do 1970 roku buv golovoyu Konsultativnoyi grupi z nauki Komanduvannya bojovogo rozvitku Armiyi SShA Vid 1966 do 1970 roku buv chlenom en Vid 1966 do 1974 roku buv chlenom Naukovo konsultativnoyi grupi Armiyi SShA Vid 1978 do 1984 roku vhodiv do Naukovoyi radi Armiyi SShA 1970 roku Agnyu stav direktorom Los Alamoskoyi laboratoriyi yaka do togo chasu narahovuvala do 7000 spivrobitnikiv Za chas jogo upravlinnya vidbulisya znachni zmini Jogo poperednik Norris Bredberi vidnoviv laboratoriyu z nulya pislya vijni bagato spivrobitnikiv yakih vin zaprosiv nablizilisya do pensijnogo viku Za Agnyu v laboratoriyi rozrobili probnu versiyu pidzemnogo zahisnogo kompleksu zavershili budivnictvo naukovogo centru z vivchennya nejtroniv pridbali pershij superkomp yuter Cray 1 provodili navchannya inspektoriv Mizhnarodnogo agentstva z atomnoyi energiyi Agnyu vdalosya otrimati dozvil na rozrobku v laboratoriyi termoyadernoyi boyegolovki W76 vikoristovuvanoyi v balistichnih raketah pidvodnih chovniv i UGM 133A Trajdent II D5 a takozh termoyadernoyi boyegolovki W78 vikoristovuvanoyi v mizhkontinentalnih balistichnih raketah nazemnogo bazuvannya Minitmen Pidtrimka z boku Komisiyi z atomnoyi energiyi pripinilasya odnak pid chas energetichnoyi krizi 1970 h rokiv laboratoriya doslidzhuvala alternativni vidi paliva Pizni rokiAgnyu 2006 roku 1979 roku Agnyu pishov z Los Alamoskoyi laboratoriyi j stav prezidentom ta vikonavchim direktorom kompaniyi General Atomics sho zajmayetsya proektami v galuzi yadernih tehnologij Cyu posadu vin obijmav do 1985 roku U svoyemu listi pro vidstavku en golovi Kalifornijskogo universitetu Agnyu pisav sho na jogo rishennya vplinula nezadovolenist politikoyu administraciyi universitetu i vidsutnist propagandi laboratoriyi a takozh rozcharuvannya cherez nespravedlivij rozpodil finansuvannya Ministerstvom energetiki SShA mizh Los Alamoskoyi laboratoriyeyu i Livermorskoyu laboratoriyeyu Vid 1974 do 1978 Agnyu golovuvav u Generalnomu konsultativnomu komiteti en Vid 1982 do 1989 roku pracyuvav naukovim radnikom Bilogo domu Vid 1968 do 1974 i vid 1978 do 1987 buv chlenom Konsultativnoyi grupi kosmichnoyi bezpeki NASA 1988 roku stav ad yunkt profesorom Kalifornijskogo universitetu v San Diyego 1978 roku otrimav premiyu Enriko Fermi Razom z Hansom Bete pershim otrimav medal Los Alamoskoyi nacionalnoyi laboratoriyi Takozh buv chlenom Nacionalnoyi akademiyi nauk SShA i Nacionalnoyi inzhenernoyi akademiyi SShA Buvshi prihilnikom taktichnoyi yadernoyi zbroyi Agnyu 1970 roku vidznachiv sho V yetnamskij mist na znishennya yakogo zvichajnoyu zbroyeyu dovelos provesti bilshe nizh 800 vilotiv mozhna bulo b znishiti vsogo odniyeyi yadernoyu bomboyu 1977 roku v odnij zi statej Agnyu stverdzhuvav sho vikoristannya nejtronnoyi zbroyi moglo b zabezpechiti taktichnu perevagu proti zvichajnoyi zbroyi osoblivo stosovno Shidnogo bloku Agnyu stverdzhuvav sho ne zachipayuchi bronyu tehniki nejtroni zgenerovani vibuhom mogli b proniknuti vseredinu ta protyagom dekilkoh desyatkiv hvilin vbiti abo zrobiti ekipazh povnistyu neefektivnim Oskilki nejtronna bomba maye nizhchij pobichnij zbitok to sfera yiyi zastosuvannya nabagato shirsha nizh u zbroyi podilu sho zabezpechuye yiyi znachnu perevagu Beverli pomerla 11 zhovtnya 2011 Agnyu diagnostuvali hronichnij limfolejkoz Vin pomer u svoyemu budinku v Solana Bich shtat Kaliforniya 29 veresnya 2013 Vin zapoviv shob jogo kremuvali a popil pohovali razom z Beverli na kladovishi v Los Alamosi 2005 roku v interv yu BBC Agnyu zayaviv Blizko troh chvertej yadernogo arsenalu SShA rozrobleno pid moyim kerivnictvom u Los Alamosi Ce i ye mij spadok PrimitkiPhysics Today Melville USA AIP Publishing 1948 ISSN 0031 9228 1945 0699 d Track Q27991300d Track Q3101080d Track Q30d Track Q1088523 SNAC 2010 d Track Q29861311 Prabook 2018 d Track Q25328680 Base biographique d Track Q105958830 https ahf nuclearmuseum org ahf profile harold agnew Palevsky 2005 Broad William J 1 zhovtnya 2013 New York Times Arhiv originalu za 14 listopada 2014 Procitovano 7 sichnya 2015 Palevsky 2005 s 2 3 In Memorium Agnew and Ramsey Los Alamos Historical Society Newsletter 30 4 3 December 2011 Nuclear Age Peace Foundation Arhiv originalu za 21 sichnya 2012 Procitovano 7 sichnya 2015 Manhattan Project Voices Arhiv originalu za 12 zhovtnya 2013 Procitovano 7 sichnya 2015 PBS Arhiv originalu za 24 veresnya 2015 Procitovano 7 sichnya 2015 Krauss 2005 BBC Arhiv originalu za 22 lipnya 2011 Procitovano 7 sichnya 2015 American Institute of Physics Arhiv originalu za 30 serpnya 2010 Procitovano 7 sichnya 2015 University of Chicago Arhiv originalu za 12 zhovtnya 2013 Procitovano 7 sichnya 2015 Operation Castle Nuclear Weapon Archive Sharpe Tom 30 veresnya 2013 Former Los Alamos lab director Harold Agnew dies at 92 Nevada Test Site Oral History Project Solana Beach California University of Nevada Las Vegas 10 zhovtnya 2005 Arhiv originalu za listopad 1 2013 Procitovano sichen 7 2015 PDF New Mexico Legislature Arhiv originalu PDF za 31 zhovtnya 2013 Procitovano 20 zhovtnya 2013 Roybal 2008 s 186 189 Woo Elaine 3 zhovtnya 2013 The Washington Post Arhiv originalu za 10 chervnya 2015 Procitovano 7 sichnya 2015 PDF Los Alamos Science 4 7 73 79 Winter Spring 1983 Arhiv originalu PDF za 12 zhovtnya 2013 Procitovano 7 sichnya 2015 Agnew quits Los Alamos goes to General Atomic Physics Today 32 5 116 May 1979 doi 10 1063 1 2995534 Department of Energy Arhiv originalu za 12 sichnya 2012 Procitovano 7 sichnya 2015 National Academy of Engineering Arhiv originalu za 12 zhovtnya 2013 Procitovano 7 sichnya 2015 PDF Los Alamos Science 4 7 69 72 Winter Spring 1983 Arhiv originalu PDF za 12 zhovtnya 2013 Procitovano 7 sichnya 2015 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a Cite maye pustij nevidomij parametr 3 dovidka Institute for Policy Studies Arhiv originalu za 14 lyutogo 2012 Procitovano 7 sichnya 2015 Nuclear Diner Arhiv originalu za 12 zhovtnya 2013 Procitovano 7 sichnya 2015 LiteraturaRobert Krauss Amelia Krauss The 509th Remembered A History of the 509th Composite Group as Told by the Veterans Themselves 509th Anniversary Reunion Wichita Kansas October 7 10 2004 Buchanan Michigan 509th Press 2005 ISBN 978 0 923568 66 5 Mary Palevsky Interview with Harold M Agnew University of Nevada Las Vegas Libraries 2005 David Roybal Taking on Giants Fabian Chavez Jr and New Mexico Politics Albuquerque University of New Mexico Press 2008 ISBN 978 0 826344 36 6

Дата публікації:
Топ