Гарай (судно)

Гарай — традиційний весельно-вітрильний військовий корабель з архіпелагу Сулу на Філіппінах. У XVIII та XIX століттях вони зазвичай використовувалися народу бангінгі та іранун для піратства проти неозброєних торгових суден і набігів на прибережні поселення в регіонах, що оточують море Сулу.

Схема гарая. Рафаель Монлеон (1890)

Історія

З кінця XVIII століття більшість гараїв будувались на верфях на острові Холо в архіпелазі Сулу. На початку XIX століття з березня по листопад кожного року ескадри гараїв бангіні регулярно атакували узбережжя південного Палавану. Вони також здійснювали набіги на прибережні райони північного Борнео в пошуках рабів і своїми нападами майже припинили морську торгівлю султаната Бруней. Ці атаки настільки серйозно вплинули на економіку Брунею, що призвели до її занепаду. У народу бангінгі нібито була приказка: «Важко зловити рибу, але легко зловити борнейців».

Опис

Гараї бангінгі, Рафаель Монлеон (1890)

Гараї були меншими, швидшими та маневренішими, ніж ланонги, інші військові кораблі народу іранун. Вони було значно ширшими в міделі і мали більш круглий корпус з невеликою осадкою. На кораблях встановлювалась головна грот-щогла у формі триноги, виготовлена з трьох бамбукових жердин, яка була оснащена великим прямокутним вітрилом типу танджа. Вони також мали фок-щоглу та іноді бізань, які були оснащені меншими трикутними вітрилами типу крабова клішня. Коли дув сильний вітер, грот опускали і встановлювали лише переднє вітрило та бізань.

Гараї також могли приводитись в рух веслами. Великий гарай міг мати від 30 до 60 весел, зазвичай розташованих у два ряди, один над іншим. На веслах сиділи або люди, що належали до касти аліпінів, або поневолені раби. Корпус був частково або повністю покритий палубою. Палуба була зроблена з бамбукових рейок, розділених на квадратні секції, які можна було знімати за потреби. Більшу частину довжини корабля займала споруда, схожа на будинок, покрита листям пальми ніпа . Для приготування їжі використовувався підйом над глиняною піччю. По бортах корпусу були нависаючі подіуми, приблизно від 0,3 до 0,6 м по ширині для розміщення другого ряду гребців. Корабель не мав стерна і управлявся двома кермовими веслами, розташовані біля корми.

Найбільші гараї були приблизно від 21 до 24 метрів завдовжки і міг перевозити до 80 людей, але більшість гараїв мали в середньому від 18 до 21 метра з приблизно 60 чоловіками. Існували ще менші ґарей із середнім екіпажем (сакай) із 25 до 30 чоловік. Великі гараї могли служити кораблями-матками для менших бойових каное-салісіпанів, які могли перевозити додатково до 15 осіб.

Гарай на стоянці в Сулу, з «Подорожі на Південному полюсі та в Океані на корветах "Астролябія" та "Зеле"» Жуля Дюмона-Дюрвіля (1846)

Гарай очолював накура або накуда (командувач), який, у свою чергу, підпорядковувався пангліма (очільнику ескадри). Юлмурі (перший помічник) відповідав за екіпаж, а також управляв кермом (bausan). Інший офіцер, джулбато, стояв на носі корабля і стежив за рифами та ворожими кораблями, а також відповідав за якір (sao).

Гарай не мав аутригерів (на відміну від інших військових кораблів архіпелага Сулу, таких як ланонг та каракоа). Незважаючи на цей факт, в історичних записах гараї зазвичай неправильно називали прау або проа (обидва цих судна, на відміну від гарая мають аутригери). Проте, виступаючі подіуми для гребців могли функціонувати як своєрідні аутригери у випадках, коли корпус був затоплений, утримуючи корабель на плаву. У малайських, яванських і португальських джерелах гараї іноді помилково називають пенджаджап. Цей термін, однак, стосувався інших, дуже довгих і вузьких військових кораблів, які використовувалися переважно в Малайському архіпелазі. Вони відрізнялися від гараїв шириною (пенджаджапи були надзвичайно вузькими), а також тим, що великі пенджаджапи зазвичай мали аутригери та два вітрила типу танджа. Гараї також іноді називали загальною назвою панко (бангка).

Озброєння та призначення

Порівняно з ланонгами гараї були легко озброєні. Зазвичай вони мали лише одну велику гармату типу лела. У той час як ланонг спеціалізувався на нападах на інші кораблі та морських боях, гарай більше підходив для набігів на прибережні села та нападу на беззбройні торгові судна.

Див. також

• Ланонг
• Салісіпан
• Ланкаран

Примітки

1. James Francis Warren (1985). The Prahus of the Sulu Zone (PDF). Brunei Museum Journal. 6: 42—45.
2. James Francis Warren (2002). Iranun and Balangingi: Globalization, Maritime Raiding and the Birth of Ethnicity. NUS Press. с. 53—56. ISBN .
3. Yule, Henry & Burnell, Arthur Coke (1886). Hobson-Jobson: Being a Glossary of Anglo-Indian Colloquial Words and Phrases and of Kindred Terms Etymological, Historical, Geographical and Discursive. John Murray. с. 509.
4. Ricardo E. Galang (1941). Types of Watercraft in the Philippines. The Philippine Journal of Science. 75 (3): 291—306.
5. Pierre-Yves Manguin (2012). Lancaran, Ghurab and Ghali: Mediterranean Impact on War Vessels of Early Modern Southeast Asia. У Geoff Wade & Li Tana (ред.). Anthony Reid and the Study of the Southeast Asian Past. Institute of Southeast Asian Studies. с. 155, 158, 173. ISBN .