Гайнер Мюллер (нім. Heiner Müller; 9 січня 1929, (Еппендорф), — 30 грудня 1995, Берлін) — німецький драматург, театральний режисер, поет, есеїст, найбільша фігура німецького театру після Бертольта Брехта.
Гайнер Мюллер | ||||
---|---|---|---|---|
нім. Heiner Müller | ||||
![]() | ||||
Ім'я при народженні | нім. Reimund Heiner Müller | |||
Псевдонім | Max Messer | |||
Народився | 9 січня 1929[1][2][…] (Еппендорф), Середня Саксонія, Саксонія[1] | |||
Помер | 30 грудня 1995[1][2][…] (66 років) Берлін, Німеччина[1] ·d | |||
Поховання | d | |||
Країна | ![]() | |||
Діяльність | драматург, письменник, поет, кінорежисер, режисер | |||
Сфера роботи | драма[5][5], театр[5][5], d[5][5], d[5][5] і фільм[5][5] | |||
Мова творів | німецька | |||
Роки активності | з 1948 | |||
Жанр | поезія, п'єса і проза | |||
Magnum opus | (Гамлет-машина) | |||
Членство | d | |||
Партія | Соціалістична єдина партія Німеччини | |||
Батько | d | |||
Брати, сестри | d | |||
У шлюбі з | d і d | |||
Нагороди | ||||
Сайт: heinermueller.de | ||||
| ||||
| ||||
Біографія
Член Соціалістичної єдиної партії Німеччини (СЄПН) з 1947 року, член Спілки письменників НДР з 1954 року, лауреат премії Т. Манна (1959), видатний драматург НДР на той момент. Однак цензурна заборона його п'єси «Переселенка» після першого ж подання в 1961 році погіршило стосунки письменника з керівництвом СЄПН, в тому ж році його виключили зі Спілки письменників.
У 1966—1967 роках Мюллер працював з в Німецькому театрі над п'єсами «Будівництво», постановка якої була заборонена, і «Едіп-цар». З 1970 року як керівник літературної частини працював у театрі «Берлінер ансамбль». У 1970-х він почав співпрацювати з театрами Західній Німеччини, його драми були поставлені в Мюнхені, Ессені, Бохумі. Світова популярність письменника змусила керівництво НДР м'якше себе вести: у 1975 році в берлінському театрі «Фольксбюне», який очолював у той час Бенно Бессон, Манфред Карге поставив його п'єси «Битва» (нім. Die Schlacht) і «Трактор» (нім. Traktor). У тому ж році Мюллер отримав премію Лессінга.
З 1976 року Мюллер працював завлітом в «Фольксбюне». У 1984 році він став членом Академії мистецтв НДР (з 1986 був також членом Академії мистецтв Західного Берліна); у 1985 році був удостоєний премії Бюхнера, в 1988 — поновлений у Спілці письменників. У 1990 році Мюллер був обраний президентом Академії мистецтв НДР. Лауреат премії Генріха Кляйста (1990).
У 1992 році, після відставки Манфреда Векверта, Мюллер був запрошений у театр «Берлінер ансамбль» як один з членів колективного керівництва (нарівні з режисерами Маттіасом Лангхофом, Фріцем Марквардтом, Петером Паличем і (Петером Цадеком)), у 1995 році став її одноосібним художнім керівником. Тут він поставив свій найзначніший і останній спектакль за п'єсою Б. Брехта «Кар'єра Артуро Уї».
Драми
- Die Morgendämmerung löst das Ungeheuer auf (1948)
- Das Laken (1951)
- Die Schlacht (1 варіант, 1951)
- Die Reise (1951/1952)
- Szenen aus einem Stück über Werner Seelenbinder (1952)
- Gespräch der Bediensteten im Palast des Agamemnon während dieser ermordet wird ind Küche (1952/1953)
- Traktor (1 варіант, 1955)
- Zehn Tage, die die Welt erschütterten (1956)
- Der Lohndrücker (1956/1957)
- Die Korrektur I (1957)
- Die Korrektur II (1958)
- Klettwitzer Bericht 1958 — Eine Hörfoge (1957/1958)
- Glücksgott (1958)
- Die Umsiedlerin oder Das Leben auf dem Lande (1961)
- Philoktet (1958/1964)
- Der Bau (1963/1964)
- Sophokles/Ödipus, Tyrann (1966/1967)
- Der Horatier (1968)
- Mauser (1970)
- Macbeth (1971)
- Germania Tod in Berlin (1956/1971)
- Zement (1972)
- Die Schlacht (1951/1974)
- Traktor (1955/1961/1974)
- Leben Gundlings Friedrich von Preußen Lessings Schlaf Traum Schrei. Ein Greuelmärchen (1976)
- Die Hamletmaschine (1977)
- Bertolt Brecht/Der Untergang des Egoisten Johann Fatzer (1978)
- Der Auftrag (1979)
- Quartett (1980/1981)
- Verkommenes Ufer Medeamaterial Landschaft mit Argonauten (1982)
- Wolokolamsker Chaussee I: Russische Eröffnung (1984)
- Anatomie Titus Fall of Rome Ein Shakespearekommentar (1984)
- Wolokolamsker Chaussee II: Wald bei Moskau (1985/1986)
- Wolokolamsker Chaussee III: Das Duell (1985/1986)
- Wolokolamsker Chaussee IV: Kentauren
- Wolokolamsker Chausse V: Der Findling
- Germania 3 Gespenster am toten Mann (1995)
Творча манера
Більшість драм Мюллера — вільне, гостро осучаснене трактування давньогрецьких п'єс трагіків, Шекспіра, Брехта, творів Шодерло де Лакло, Дж. Ріда, ранньої радянської літератури та ін.
Спадщина
Зібрання творів Мюллера в 9-ти томах (1998—2005) видано авторитетним німецьким видавництвом (Зуркамп). Архів письменника знаходиться в університеті Гумбольдта в Берліні. Його п'єси перекладені багатьма мовами, вони йдуть в найбільших театрах світу. У Росії драму Мюллера «Медея-матеріал» у 2001 році поставив Анатолій Васильєв в «Школі драматичного мистецтва». У 2016 році за творами і щоденникам Гайнера Мюллера режисером Кирилом Серебренніковим в театрі «Гоголь-центр» був поставлений спектакль «Машина Мюллер».
У 2016 році вперше в Україні режисером (Віталієм Гольцовим) в (Чернігівському театрі ляльок) була поставлена п'єса («Гамлет-машина»).
Публікації російською мовою
- (Гамлет-машина) // Мюнхенская свобода и другие пьесы. М.: Новое литературное обозрение, 2004. С. 161—170.
- Злотин Г. С. Et in Arcadia ego: Инспекция (Из Хайнера Мюллера) [ 15 січня 2018 у Wayback Machine.]
- Стихи из разных книг / пер. // . 2009. № 10.
- Проза. Драмы. Эссе. Диалоги / сост. В. Колязин. М.: РОССПЭН, 2012.
- Цемент. Стихотворения. М.: libra, 2017.
Примітки
- Deutsche Nationalbibliothek Record #118584944 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- SNAC — 2010.
- LIBRIS — 2012.
- Czech National Authority Database
- . — ..
- . — ..
- . Akademie der Künste. Архів оригіналу за 7 березня 2013. Процитовано 22 березня 2013.
- Щукіна, Юлія. . До свого 40-го сезону Чернігівський театр ляльок ім. О. Довженка представив глядачам прем’єру — «Гамлет-машина». "День". Архів оригіналу за 21 лютого 2018. Процитовано 20 лютого 2018.
Література
- Schulz G. Heiner Müller. Stuttgart: Metzler, 1980
- Kalb J. The theater of Heiner Müller. Cambridge; New York: Cambridge UP, 1998.
- Hauschild J.-C. Heiner Müller oder das Prinzip Zweifel. Eine Biographie. Berlin: Aufbau, 2001
- Heiner-Müller-Handbuch. Leben — Werk — Wirkung/ Hans-Thies Lehmann, Patrick Primavesi (Hrsg.). Stuttgart: Metzler, 2003
- Zenetti Th. Du texte-hydre au texte-sphinx: les inserts dans le théâtre de Heiner Müller. Bern; New York: P. Lang, 2007
Посилання
- Сайт Міжнародного товариства Гайнера Мюллера [ 11 березня 2022 у Wayback Machine.]
- Genia Schulz (1997). Müller, Heiner. Neue Deutsche Biographie (NDB). Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 27 квітня 2013.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет