Гайморит

Гаймори́т (лат. haimoritis) — один із найпоширеніших видів синуситу, запалення слизової оболонки гайморової порожнини.

Гайморит
Лівостронній гайморит Лівостронній гайморит
Спеціальність	пульмонологія
Препарати	левофлоксацин^[1]
Класифікація та зовнішні ресурси
MeSH	D015523

Гайморит виникає як ускладнення при гострому нежиті, грипі, кору, скарлатині та деяких інших інфекційних захворюваннях.

Гайморова пазуха відноситься до придаткових пазух носа — утворень у вигляді невеликих печерок, що мають зв'язок з порожниною носа.

Причини і чинники виникнення і розвитку гаймориту

Основною причиною виникнення гаймориту є інфекція — бактерії або віруси, що проникають у гайморову пазуху через порожнину носа або через кров і спричинюють запальний процес.

Чинники, що сприяють виникненню гаймориту:

• Стан, який порушує дихання носом: викривлення носової перегородки, вазомоторний риніт, гіпертрофічний риніт (збільшення носових раковин), у дітей — гіпертрофія аденоїдів, алергічні захворювання носа;
• Порушення імунітету, до яких приводять тривалі хронічні захворювання, алергічні стани тощо;
• Невчасне або неправильне лікування звичайної застуди, ГРЗ, риніту, що спричинюють як ускладнення гайморит;
• Природжені порушення розвитку анатомічних структур носової порожнини.

Перебіг захворювання: симптоми і ускладнення

За перебігом розрізняють гострий, підгострий і хронічний гайморит.

До проявів гострого гаймориту належать:

• З'являються неприємні відчуття в носі та навколоносовій області, які поступово наростають. Біль — менш виражений вранці, але ближче до вечора наростає. Поступово біль «втрачає» локалізацію і у пацієнта починає боліти «в цілому» голова. Якщо процес односторонній, то біль є з одного боку.
• Ускладнення носового дихання. У хворого «закладений» ніс. Голос набуває гугнявий відтінок. Як правило, закладено обидві половини носа. Ускладнення носового дихання постійне або з невеликими полегшеннями. Можливе поперемінне закладання правої і лівої половин носа.
• Нежить. У більшості випадків у хворого спостерігається слизові (прозорі, при т. зв. катаральному гаймориті) або гнійні (жовті, зелені, при т. зв. гнійному гаймориті) виділення з носа. Цього симптому може і не бути, якщо сильно закладений ніс, оскільки ускладнений відтік з пазухи.
• Підвищення температури тіла до 38 °C і вище. Як правило, цей прояв спостерігається при гострому гаймориті. При хронічному процесі температура тіла підвищується дуже рідко.
• Загальне нездужання хворого. Це виражається стомлюваністю, слабкістю, пацієнти відмовляються від їжі, у них порушується сон тощо.

При підгострому і хронічному гаймориті зазначені ознаки виражені значно слабше.

Хронічний гайморит іноді перебігає приховано, може ускладнитися сепсисом. Найнебезпечніше, що може спричинити хронічний гнійний гайморит, — гнійний менінгіт і навіть абсцес головного мозку. Крім того, є небезпека виникнення таких захворювань, як міокардит, ураження нирок, тощо.

Діагностика і лікування гаймориту

Діагноз «гайморит» ставиться на основі клінічних даних і результатів рентгенографії та / або комп'ютерної томографії придаткових пазух носа.

Лікування гострого гайморита — консервативне, хронічного — часто хірургічне.

Примітки

1. NDF-RT
   d:Track:Q21008030

Джерела і література

• Циганов О.І Гайморит // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985., Том 2, К., 1978, стор. 454
• Лихачёв А. Воспалительные заболевания придаточных пазух носа // Руководство по отороноларингологии., Т.4., М., 1963 (рос.)