Вільямс (команда Формули-1)

Вільямс (англ. Williams, офіційна назва Williams Racing) — британська команда та конструктор у перегонах Формули-1. Є дев'ятиразовим переможцем Кубка конструкторів. Заснована сером Френком Вільямсом та Партіком Гедом у 1977 році після двох попередніх невдалих спроб Френка: та . Всі шасі Вільямс мають індекс FW, на честь засновника команди.

Williams-Mercedes

Повна назва	Williams Racing
База	Гров, Оксфордшир, Велика Британія
Керівник(и)
Головний технічний директор
Засновник(и)	Френк Вільямс Патрік Гед
Вебсайт	www.williamsf1.com
Сезон 2024 Формули-1
Пілоти	2. Логан Сарджент 23. Александр Албон
Тестові пілоти	TBA
Шасі	FW46
Двигун	Mercedes F1 M15 E Performance
Шини	Pirelli
Статистика виступів у Формулі-1
Дебют	Як команда: Як коструктор:
Остання гонка	Гран-прі Канади 2024
Гран-прі	Як команда: 823 (819 стартів) Як коструктор: 812 (811 стартів)
Двигуни	Ford, Honda, , Renault, , , , Cosworth, , Mercedes
Кубки конструкторів	9 (1980, 1981, 1986, 1987, 1992, 1993, 1994, 1996, 1997)
Чемпіони світу	7 (1980, 1982, 1987, 1992, 1993, 1996, 1997)
Перемоги	114
Подіуми	313
Очки	3616 (3622)
Поули	128
Найшвидші кола	133
Місце в 2023	7-е (28 очок)

Першою гонкою команди стало році, де вони використовували шасі March. Тільки у наступному році команда Вільямс почала будувати власне шасі. Перша перемога прийшла у 1979 році на Гран-прі Великої Британії. За кермом, в той історичний момент був . На Гран-прі Великої Британії 1997 року, Жак Вільнев виграв 100-й Гран-прі для Вільямс. Таким чином, Вільямс став третьою командою у історії Формули-1 (після Феррарі та Макларен), яка виграла більше 100 Гран-прі.

Крім участі у чемпіонаті Формули 1 Williams F1 займається іншими технологічними розробками. Компанія заснувала компанії Williams Advanced Engineering та Williams Hybrid Power, які займаються адаптацією технологій, розроблених для Формули 1, для комерційного використання. У Катарі, компанія побудувала Williams Technology Centre.

Історія

Frank Williams Racing Cars (1969—1976)

У 1968 році молодий ентузіаст автомобільних перегонів Френк Вільямс разом зі своїм другом, гонщиком Пірсом Кариджем узяли участь у чемпіонаті Європи Формули-2 на клієнтському шасі Brabham. Після успіхів у Формулі-2, Френк купив для Кариджа шасі для Формули-1, задля участі у змаганнях 1969 року. За чутками, це навіть викликало гнів Джека Бребхема, тому що при купівлі, Френк Вільямс сказав, що він братиме участь тільки у Чемпіонаті та , а не у Формулі-1. Уже в першому сезоні 1969 року, Каридж зайняв 2 місце на та на .

Гарні результати у гонках привернули увагу аргентинського виробника автомобілів De Tomaso, який побудував шасі на сезон 1970 року. Проте шасі виявилось дуже невдалим і у першим чотирьох гонках сезону Каридж не фінішував, а на в результаті аварії загинув. Брайану Редману и Тіму Шенкену, двом іншим гонщикам команди, так і не вдалося фінішувати хоча б раз за сезон. Після настільки провального сезону контракт з De Tomaso було розірвано.

Для сезону 1971 року Френк Вільямс придбав торішнє шасі 701. Основним пілотом був . Згодом шасі було змінено на March 711 проте результати були слабкі. Також на на шасі March 701 за команду виступав француз . Команді постійно не вистачало коштів і вона намагалась просто протриматись ще одну гонку. За результатами сезону команда заробила 4 очка, а Генрі Пескароло посів 17 місце у заліку пілотів.

Williams F1 (1977—1979)

Williams FW07 на заводі Williams в Дідкоті.

Нову команду створили в 1977 році Френк Вільямс і Патрік Гед під назвою Williams Grand Prix Engineering. Патрік Нев на клієнтському шасі March 761 брав участь в 11 Гран-прі сезону. Найкращим досягненням команди стало 7 місце на Гран-прі Італії в Монці.

На сезон 1978 Патрік Гед спроектував своє перше шасі — FW06. У команду прийшов австралійський пілот Алан Джонс, який вже мав одну перемогу на Гран-прі в 1977 році за Shadow. Шасі не відрізнялося надійністю, але на Гран-прі США Джонс закінчив гонку другим. У підсумку, Williams став 9-м за підсумками сезону, а Алан Джонс — 11-м в заліку пілотів.

У 1979 році Гед спроектував FW07 — перше шасі команди з граунд-ефектом. Крім того, Williams став членом FOCA (асоціації конструкторів Формули-1), що дозволило команді виставляти по 2 гонщика на Гран-прі. Другим пілотом став Клей Регаццоні. Команда отримала нових спонсорів з Саудівської Аравії і стала називатися Albilad-Saudia Racing Team. І вже на 9 етапі сезону на Гран-прі Великої Британії Алан Джонс виграв перший поул, а Регаццоні здобув першу перемогу в історії команди. Підсумки сезону — 5 перемог, 3 поули, 113 очок, 2 місце в Кубку конструкторів, 3 місце Алана Джонса в заліку пілотів.

1980-ті

1980-і роки почалися для команди з першого великого успіху — в сезоні 1980 року команда виграла свій перший Кубок конструкторів, випередивши майже вдвічі за очками Ligier, а Алан Джонс став чемпіоном світу, випередивши на 13 очок Нельсона Піке.

Чемпіонат 1981 року команда почала також дуже вдало — на перших 2 етапах (США-Захід і Бразилія) Алан Джонс і робили дублі (1-2 місце). Однак, потім в ряді етапів виникали як механічні проблеми, так і гоночні інциденти, в тому числі і між партнерами по команді. В результаті, чемпіоном світу став Нельсон Піке, а Джонс і Ройтеман зайняли 2 і 3 місце, що дозволило команді взяти другий поспіль Кубок конструкторів.

Сезон 1982 року запам'ятався своєрідним рекордом — новачок команди Кеке Росберг, який замінив Алана Джонса, останній покинув гонки Формули-1, виграв чемпіонат світу, здобувши перемогу лише в одній гонці сезону. Після 2 перших гонок сезону Ройтемана замінювали Маріо Андретті і  — але без особливого успіху, що і виразилося в підсумковому четвертому місці команди в заліку Кубка конструкторів. За швидкістю команда була вже не в змозі конкурувати з турбованими двигунами Ferrari і Renault.

Це показав і 1983 рік — команда залишилася на 4 місці, далеко відставши від команд, що використовували турбодвигун — Ferrari, Renault і Brabham-BMW. Легендарний Ford Cosworth DFV, який брав участь у Формулі-1 аж з 1967 року, не дивлячись на модифікацію DFY, значно програвав в потужності турбованим півторалітровим двигунам. І якщо на Гран-прі Монако, де потужність двигуна не настільки важлива, Кеке Росберг здобув перемогу, то на інших етапах команда була неконкурентоспроможною. В результаті, останній етап сезону Кеке Росберг і ^[en] провели на новому шасі FW09 з турбодвигуном Honda RA163E 1.5 V6T.

Williams FW10 Найджела Менселла.

Однак, 1984 рік став роком проблем з надійністю двигуна Honda RA163E/RA164E і шасі FW09. У підсумку, незважаючи на 1 перемогу, команда зайняла лише 6 місце з 25.5 очками.

1985 рік став кроком вперед — 4 перемоги, 3 поули, 71 очко, 3 місце в загальному заліку. Шасі FW10 стало першим для Williams, виконаним з карбонового композиту. В результаті, коли були усунені проблеми з надійністю двигуна Honda RA165E, а Патрік Хед удосконалив шасі (FW10B) — це виявилося найсильнішим поєднанням. В останніх 3 гонках сезону Кеке Росберг і Найджел Менселл заробили 3 перемоги, одне 2-е місце і одне 3-е.

У підсумку, в 1986 році шасі FW11 стало найкращим. Кубок конструкторів виграно з перевагою в 45 очок у McLaren, однак в особистому заліку Найджел Менселл і Нельсон Піке, борючись між собою, відбирали очки один в одного. В результаті, Менселл поступився титулом в особистому заліку Алену Просту в останніх перегонах сезону після вибуху покришки на своєму боліді.

Сезон 1987 став роком домінування команди. Нельсон Піке став чемпіоном світу, Менселл посів друге місце в загальному заліку (здобувши 6 перемог проти трьох у Піке). Команда виграла Кубок конструкторів з перевагою в 61 очко перед McLaren. Було здобуто 9 перемог і виграно 12 поулів.

У 1988 році (в останній рік використання турбодвигунів у Формулі-1) команду покинув моторист — Honda підписала контракт з McLaren. 3-кратний чемпіон світу Нельсон Піке перейшов в Lotus. Атмосферний двигун Judd CV мав хороші характеристики, але був вкрай ненадійним — в результаті тільки 7 місце (20 очок) в Кубку конструкторів.

1989 рік став роком початку співпраці з новим мотористом — «Рено». Команда зайняла 2 місце в Кубку конструкторів, а Ріккардо Патрезе виявився третім у заліку пілотів.

1990-ті

1990-ті роки можна назвати найкращими в історії команди — виграно 5 Кубків конструкторів і 4 чемпіонати світу. З 1991 по 1997 рік команда не опускалася нижче 2 місця в заліку Кубка конструкторів.

У сезоні 1990 виграно дві гонки ( і ). Підсумок — 4 місце в загальному заліку.

У 1991 році з Ferrari в якості бойового пілота повернувся Найджел Менселл, який отримав в першому ж сезоні після повернення 5 перемог. І хоча обіграти McLaren і Айртона Сенну в тому сезоні не вдалося через невдало проведених перших п'яти етапів сезону, був закладений фундамент у вигляді шасі FW14 і двигуна Renault RS3 3.5 V10 для майбутніх успіхів.

В результаті, в сезоні 1992 року рівних Williams FW14B з активною підвіскою не виявилося. Найджел Менселл, отримавши супер-зброю, домінував весь сезон і оновив цілий ряд рекордних досягнень Формули-1: він видав найтривалішу серію перемог з першої гонки сезону — 5, здобув найбільшу кількість перемог за сезон — 9, повторив рекорд Сенни 1988 го року за кількістю поул-позишн поспіль зі старту сезону — 6, виграв рекордно більшу кількість поулів за сезон — 14, попутно встановивши рекорд з найбільшого відсотку в сезоні — 88 % (14 поулів в 16 гонках) — це досягнення не перекрито до цих пір, показав найбільшу кількість швидких кіл за сезон — 8, набрав найбільшу кількість очок за сезон — 108, створив найбільший відрив від віце-чемпіона світу — 52 очка (причому другим в чемпіонаті став не хто інший, як другий пілот команди Ріккардо Патрезе) і, нарешті, став чемпіоном світу за 5 етапів до фінішу сезону — колишній рекорд був 3 етапи до фінішу.

Незважаючи на успіх, на сезон 1993 роки команда запросила до складу Алена Проста, який повернувся в гонки після пропущеного 1992 року. Найджел Менселл вже виступав разом з Простом в одній команді в 1990 році і був категорично проти ще одного спільного сезону з французьким чемпіоном, і в підсумку пішов як з команди, так і з Формули-1. А Прост став чемпіоном світу вчетверте і після сезону закінчив кар'єру гонщика, Деймон Хілл зайняв 3 місце. Кубок конструкторів виграно майже з дворазовим перевагою в очках над командою McLaren.

Наступний чемпіонат (1994) склався дуже драматично. Триразовий чемпіон світу Айртон Сенна перейшов у Williams, але невдало виступив на перших 3 етапах, а на гонці в Імолі (Гран-прі Сан-Марино) розбився на смерть. В результаті, першим пілотом команди став Деймон Хілл. І якщо за підсумками сезону команді вдалося випередити Benetton в Кубку конструкторів, то в особистому заліку все вирішилося на заключному етапі не на користь пілота Williams.

Деймон Хілл керує Williams FW17 на Гран-прі Канади 1995 року.

У 1995 році Benetton почали використовувати двигуни Renault, такі ж, як на болідах Williams. В результаті швидкість суперників різко зросла, і гонщиками Френка Вільямса сезон програний і в Кубку конструкторів (2 місце), і в особистому заліку.

Але після відходу Міхаеля Шумахера в Ferrari, Williams без особливого опору виграли чемпіонат 1996 року. Деймон Хілл завоював чемпіонський титул, а дебютант Жак Вільнев здобув кілька перемог і став другим. Незабаром після цього Williams несподівано розлучилася зі своїм чемпіоном, якого змінив Гайнц-Гаральд Френтцен. Чемпіонат 1997 року пройшов в боротьбі з Ferrari Міхаеля Шумахера, що закінчилася скандальним тараном на Гран-прі Європи 1997 року. Вільнев, проте, став чемпіоном світу, Шумахера, за неспортивну поведінку, позбавили другого місця, на яке піднявся Френтцен. Таким чином, за два роки обидва пілоти команди займали 1-2 місця в заліку чемпіонату світу, відповідно, були виграні два Кубки конструкторів.

1998 рік команда була змушена почати без заводських двигунів Renault — компанія згорнула свою програму у Формулі-1. Не знайшовши гідної заміни найкращому двигуну чемпіонатів 1992—1997 років, команда втратила лідерські позиції, незважаючи на те, що користувалася фактично модернізованими моторами Renault зразка 1997 року з новою назвою . У 1998 році ще вдалося зайняти призове 3 місце в Кубку конструкторів, але в 1999-му — вийшло зайняти лише п'яте місце, за 2 роки не було здобуто жодної перемоги.

2000-ні

У 2000-х роках, в умовах зростання бюджетів команд, підтримуваних великими автомобільними виробниками, Williams, одна з останніх незалежних команд, стала втрачати позиції.

Ральф Шумахер на Гран-прі США 2003 року

У сезон 2000 року команда вступила з новим мотористом — BMW і новим пілотом — талановитим новачком Дженсоном Баттоном. В результаті, команда не змогла скласти конкуренцію домінуючим з великим відривом Ferrari і McLaren, однак зайняла 3 місце, що стало кроком вперед.

У 2001 році в команду прийшов талановитий гонщик Хуан Пабло Монтойя (переможець «Інді-500»). Сезон став більш вдалим — незважаючи на 3 місце в підсумковому заліку, вдалося здобути 4 перемоги і заробити 4 поули.

У 2002 році вдалося зробити крок вперед в Кубку конструкторів, випередивши McLaren, однак скласти хоч якусь конкуренцію Ferrari не вдалося. Підсумок — 92 очка, 1 перемога. Багато фахівців називали двигун BMW P82 найпотужнішим в сезоні, що дозволило виграти 7 кваліфікацій, але в гонках шасі FW24 поступалося Ferrari F2002.

У сезоні 2003 року команда до кінця сезону боролася за перемогу і в Кубку конструкторів, і в особистому заліку, проте, в кінці сезону поступилася, залишившись на 2 місці в командному заліку і на 3 (зусиллями Хуана Пабло Монтойї) — в особистому.

Ніко Росберг на Гран-прі Канади 2006

У 2004 році був зроблений крок назад — лише 4 місце в командному заліку, 1 перемога і 1 поул. Після цього повністю змінився склад пілотів — після закінчення сезону Хуан Пабло Монтойя і Ральф Шумахер покинули команду.

2005 року команда провела з парою «бойових» пілотів Ніком Хайдфельдом і Марком Веббером. Результат — 5 місце, 1 поул, 4 подіуми і жодної перемоги. Крім того, 2005 рік став останнім, в якому BMW постачав двигуни для Williams.

В результаті, протягом 2006 року команда комплектувалась двигуном Cosworth CA2006. У підсумку сезон вийшов просто провальним — 8 місце, 11 очок. Команда була змушена шукати більш конкурентоспроможний двигун, в результаті чого був підписаний контракт з Toyota.

Після провального сезону 2006 ніхто не сподівався на гарний виступ Williams в сезоні 2007. Однак непогане шасі Williams FW29 і рушій від Toyota, завдяки пілотам Ніко Росбергу і Алексу Вюрцу, дозволили набрати 33 очки і зайняти 4-е місце в Кубку Конструкторів. Причому австрійському ветерану Вюрцу навіть вдалося посісти 3-е місце на Гран-прі Канади в Монреалі. А Ніко Росберг зміг 11 разів потрапити у фінальний сегмент кваліфікації. В останніх перегонах сезону — на Гран-прі Бразилії — замість Вюрца, який завершив спортивну кар'єру, на старт вийшов дебютант Формули-1 — японець Кадзукі Накадзіма. Примітно, що в Кубку Конструкторів Williams виявився далеко попереду Toyota — заводської команди свого постачальника двигунів, яка мала в рази більше фінансування.

FW31 Ніко Росберга

У 2008 році команда Williams продовжила використовувати мотори Toyota. Напарником Росберга став дебютант Накадзіма. У Кубку конструкторів Williams зайняв лише 8-е місце, набравши 26 очок. Болід Williams FW30 був надійним, але недостатньо швидким, гонщикам команди вдалося заробити очки лише в декількох гонках. До успіхів команди можна віднести тільки два подіуми, завойованих Ніко Росбергом — 3-е місце Гран-прі Австралії і 2-е місце на Гран-прі Сінгапуру.

У 2009 році команда зайняла 7-е місце в Кубку конструкторів, набравши 34.5 очок. Пілотами команди, як і в попередньому сезоні, були Ніко Росберг і Кадзукі Накадзіма. Виступали вони на болідах Williams FW31 з моторами Toyota. Всі очки для команди заробив Ніко Росберг.

2010-ті

У 2010 році за кермо болідів Williams FW32 з моторами Cosworth сіли Рубенс Баррікелло і чемпіон GP2 2009 року Ніко Гюлькенберг. Сезон команда закінчила на 6-му місці в Кубку конструкторів, набравши 69 очок (за новою системою нарахування). З досягнень в цьому сезоні слід відзначити, мабуть, тільки несподіваний поул Гюлькенберга під завісу сезону — в кваліфікації перед Гран-прі Бразилії, який він завоював на підсихаючій трасі.

На 2011 рік команда підписала великий спонсорський контракт з венесуельською нафтовою компанією PDVSA, яка підтримувала свого співвітчизника, чемпіона GP2 2010 року Пастора Мальдонадо — який в результаті і змінив Гюлькенберга в кокпіті Williams FW33 з мотором Cosworth.

Логотип команди Вільямс після зміни назви на Williams Martini Racing

У сезонах 2012 — 2013 років команда використовувала мотори Renault. 17 січня 2012 року напарником Мальдонадо став бразилець Бруно Сенна, племінник триразового чемпіона світу Айртона Сенни, який виступав за команду в своєму роковому 1994 році. У 2013 році замість Бруно Сенни за команду сера Френка в ролі напарника Пастора Мальдонадо виступав молодий фінський гонщик Вальттері Боттас. 30-го травня 2013 року оголошено, що з 2014-го року команда перейшла на мотори Mercedes. 6 березня 2014 року, на офіційному сайті команди опублікована інформація про те, що титульним спонсором команди став відомий виробник спиртних напоїв — компанія Martini & Rossi, і команда офіційно змінила свою назву на WILLIAMS MARTINI RACING.

Пілоти

Чемпіони світу

У складі команди Williams виступали багато провідних гонщиків Формули-1. Перш за все, це пілоти, що вигравали чемпіонат світу. Цікаво, що 7 перемог в чемпіонаті світу в складі Williams здобули 7 різних пілотів.

Сезон	Чемпіон	Громадянство	Поули	Перемоги	Подіуми	Швидкі кола	Очки	Перемога	Відрив (очок)
1980	А. Джонс	Австралія	3	5	10	5	67	Етап 13 з 14	13
1982	К. Росберг	Фінляндія	1	1	6	0	44	Етап 16 з 16	5
1987	Н. Піке	Бразилія	4	3	11	4	73	Етап 15 з 16	12
1992	Н. Менселл	Велика Британія	14	9	12	8	108	Етап 11 з 16	52
1993	А. Прост	Франція	13	7	12	6	99	Етап 14 з 16	26
1996	Д. Хілл	Велика Британія	9	8	10	5	97	Етап 16 з 16	19
1997	Ж. Вільнев	Канада	10	7	8	3	81	Етап 17 з 17	39

Поул-позиції

Поули пілотів Williams на рахунку 18 гонщиків. Найбільше поул-позицій також на рахунку Найджела Менселла (як всього, так і в одному сезоні — 1992 (14)). Найбільше поулів поспіль у Алена Проста — з Гран-прі Південної Африки 1993 року по Гран-прі Канади 1993 року. На даний момент останній поул для команди завоював Феліпе Масса на Гран-прі Австрії 2014 року.

Позиція	Пілот	Громадянство	Поули	Сезони (поулів в сезоні)
1	Найджел Менселл	Велика Британія	28	1985 (1), 1986 (2), 1987 (8), 1991 (2), 1992 (14), 1994 (1)
2	Деймон Хілл	Велика Британія	20	1993 (2), 1994 (2), 1995 (7), 1996 (9)
3	Ален Прост	Франція	13	1993 (13)
3	Жак Вільнев	Канада	13	1996 (3), 1997 (10)
4	Хуан Пабло Монтойя	Колумбія	11	2001 (3), 2002 (7), 2003 (1)
5	Алан Джонс	Австралія	6	1979 (3), 1980 (3)
5	Нельсон Піке	Бразилія	6	1986 (2), 1987 (4)
5	Ріккардо Патрезе	Італія	6	1989 (1), 1991 (4), 1992 (1)

Швидкі кола

Швидкі кола в Гран-Прі на шасі Williams показували 16 пілотів. Найбільше швидких кіл у найуспішнішого пілота Williams — Найджела Менселла — 23 (в тому числі 8 у сезоні 1992 року, в якому він став чемпіоном).

Позиція	Пілот	Громадянство	Швидкі кола	Сезони (швидких кіл в сезоні)
1	Найджел Менселл	Велика Британія	23	1985 (1), 1986 (4), 1987 (3), 1988 (1), 1991 (6), 1992 (8)
2	Деймон Гілл	Велика Британія	19	1993 (4), 1994 (6), 1995 (4), 1996 (5)
3	Алан Джонс	Австралія	13	1978 (2), 1979 (1), 1980 (5), 1981 (5)
4	Нельсон Піке	Бразилія	11	1986 (7), 1987 (4)
4	Хуан Пабло Монтойя	Колумбія	11	2001 (3), 2002 (3), 2003 (3), 2004 (2)
5	Ріккардо Патрезе	Італія	10	1989 (1), 1990 (4), 1991 (2), 1992 (3)

Подіуми, участь в Гран-Прі, очки

Позиція	Пілот	Громадянство	Кількість
Подіуми
1	Найджел Менселл	Велика Британія	43
2	Деймон Хілл	Велика Британія	40
3	Ріккардо Патрезе	Італія	24
Участь в Гран-Прі
1	Найджел Менселл	Велика Британія	95
2	Ральф Шумахер	Німеччина	94
3	Ріккардо Патрезе	Італія	81
Очки
1	Найджел Менселл	Велика Британія	369
2	Деймон Хілл	Велика Британія	326
3	Ральф Шумахер	Німеччина	232

Результати виступів Формулі-1

Докладніше: Результати виступів Williams в Гран-прі

В якості конструктора Williams досягли наступного:

• Відсоток перемог у чемпіонатах конструкторів: 19,6%
• Відсоток перемог у чемпіонатах водіїв: 15,2%
• Відсоток виграшу: 14%

Результати виступів в Формулі-1
(курсив вказує на не заводських учасників; жирний вказує на виграні чемпіонати)
Рік	Назва	Шасі	Двигун	Шини	№	Пілот	Очки	Місце
1977	Williams Grand Prix Engineering		Ford-Cosworth DFV 3.0 V8	G	27.		Н/Д
1978	Williams Grand Prix Engineering		Ford-Cosworth DFV 3.0 V8	G	27.	Алан Джонс	11	9
1979	Albilad-Saudia Racing Team		Ford-Cosworth DFV 3.0 V8	G	27. 28.	Алан Джонс	75	2
1980	Albilad Williams Racing Team		Ford-Cosworth DFV 3.0 V8	G	27. 28.	Алан Джонс	120	1
					43.
					50. 51. 51.
1981	Albilad Williams Racing Team		Ford-Cosworth DFV 3.0 V8	M G	1. 2.	Алан Джонс	95	1
	TAG Williams Racing Team
1982	TAG Williams Racing Team		Ford-Cosworth DFV 3.0 V8	G	5. 5. 5. 6.	Маріо Андретті Кеке Росберг	58	4
1983	TAG Williams Racing Team		Ford-Cosworth DFV 3.0 V8	G	1. 2. 42.	Кеке Росберг	36	4
			Honda RA163E 1.5 V6 t				2	11
1984	Williams Grand Prix Engineering		Honda RA163E 1.5 V6 t Honda RA164E 1.5 V6 t	G	5. 6.	Кеке Росберг	25.5	6
1985	Canon Williams Honda Team		Honda RA164E 1.5 V6 t	G	5. 6.	Найджел Менселл Кеке Росберг	71	3
1986	Canon Williams Honda Team		Honda RA166E 1.5 V6 t	G	5. 6.	Найджел Менселл Нельсон Піке	141	1
1987	Canon Williams Honda Team		Honda RA167E 1.5 V6 t	G	5. 5. 6.	Найджел Менселл Ріккардо Патрезе Нельсон Піке	137	1
1988	Canon Williams Team		CV 3.5 V8	G	5. 5. 5. 6.	Найджел Менселл Мартін Брандл Ріккардо Патрезе	20	7
1989	Canon Williams Team		Renault RS1 3.5 V10	G	5. 6.	Тьєрі Бутсен Ріккардо Патрезе	77	2
1990	Canon Williams Team		Renault RS2 3.5 V10	G	5. 6.	Тьєрі Бутсен Ріккардо Патрезе	57	4
1991	Canon Williams Team		Renault RS3 3.5 V10	G	5. 6.	Найджел Менселл Ріккардо Патрезе	125	2
1992	Canon Williams Team		Renault RS3C 3.5 V10 Renault RS4 3.5 V10	G	5. 6.	Найджел Менселл Ріккардо Патрезе	164	1
1993	Canon Williams Team		Renault RS5 3.5 V10	G	0. 2.	Деймон Гілл Ален Прост	168	1
1994	Rothmans Williams Renault		Renault RS6 3.5 V10	G	0. 2. 2. 2.	Деймон Гілл Айртон Сенна Девід Култгард Найджел Менселл	118	1
1995	Rothmans Williams Renault		Renault RS7 3.0 V10	G	5. 6.	Деймон Гілл Девід Култгард	112	2
1996	Rothmans Williams Renault		Renault RS8 3.0 V10	G	5. 6.	Деймон Гілл Жак Вільнев	175	1
1997	Rothmans Williams Renault		Renault RS9 3.0 V10	G	3. 4.	Жак Вільнев Гайнц-Гаральд Френтцен	123	1
1998	Winfield Williams		GC37-01 3.0 V10	G	1. 2.	Жак Вільнев Гайнц-Гаральд Френтцен	38	3
1999	Winfield Williams		FB01 3.0 V10	B	5. 6.	Алессандро Дзанарді Ральф Шумахер	35	5
2000	BMW WilliamsF1 Team	FW22	E41 3.0 V10	B	9. 10.	Ральф Шумахер Дженсон Баттон	36	3
2001	BMW WilliamsF1 Team		P80 3.0 V10	M	5. 6.	Ральф Шумахер Хуан-Пабло Монтоя	80	3
2002	BMW WilliamsF1 Team		P82 3.0 V10	M	5. 6.	Ральф Шумахер Хуан-Пабло Монтоя	92	2
2003	BMW WilliamsF1 Team		P83 3.0 V10	M	3. 4. 4.	Хуан-Пабло Монтоя Ральф Шумахер	144	2
2004	BMW WilliamsF1 Team		P84 3.0 V10	M	3. 4. 4. 4.	Хуан-Пабло Монтоя Ральф Шумахер	88	4
2005	BMW WilliamsF1 Team		P84/5 3.0 V10	M	7. 8. 8.	Марк Веббер Нік Гайдфельд	66	5
2006	WilliamsF1 Team		Cosworth CA2006 2.4 V8	B	9. 10.	Марк Веббер Ніко Росберг	11	8
2007	AT&T Williams		RVX-07 2.4 V8	B	16. 17. 17.	Ніко Росберг Александр Вюрц Кадзукі Накаджіма	33	4
2008	AT&T Williams		RVX-08 2.4 V8	B	7. 8.	Ніко Росберг Кадзукі Накаджіма	26	8
2009	AT&T Williams		RVX-09 2.4 V8	B	16. 17.	Ніко Росберг Кадзукі Накаджіма	34.5	7
2010	AT&T Williams		Cosworth CA2010 2.4 V8	B	9. 10.	Рубенс Баррікелло Ніко Гюлькенберг	69	6
2011	AT&T Williams	FW33	Cosworth CA2011K 2.4 V8	P	11. 12.	Рубенс Баррікелло Пастор Мальдонадо	5	9
2012	Williams F1 Team		Renault RS27-2012 2.4 V8	P	18. 19.	Пастор Мальдонадо	76	8
2013	Williams F1 Team	FW35	Renault RS27-2013 2.4 V8	P	16. 17.	Пастор Мальдонадо Вальттері Боттас	5	9
2014	Williams Martini Racing		Mercedes PU106A Hybrid 1.6 V6 t	P	19. 77.	Феліпе Масса Вальттері Боттас	320	3
2015	Williams Martini Racing		Mercedes PU106B Hybrid 1.6 V6 t	P	19. 77.	Феліпе Масса Вальттері Боттас	257	3
2016	Williams Martini Racing		Mercedes PU106C Hybrid 1.6 V6 t	P	19. 77.	Феліпе Масса Вальттері Боттас	138	5
2017	Williams Martini Racing	FW40	Mercedes M08 EQ Power+ 1.6 V6 t	P	18. 19. 40.	Ленс Стролл Феліпе Масса Пол ді Реста	83	5
2018	Williams Martini Racing		Mercedes M09 EQ Power+ 1.6 V6 t	P	18. 35.	Ленс Стролл Сергій Сіроткін	7	10
2019	ROKiT Williams Racing		Mercedes M10 EQ Power+ 1.6 V6 t	P	63. 88.	Джордж Расселл Роберт Кубіца	1	10
2020	Williams Racing		Mercedes M11 EQ Performance 1.6 V6 t	P	6. 63. 89.	Ніколас Латіфі Джордж Расселл Джек Ейткен	0	10
2021	Williams Racing		Mercedes M12 E Performance 1.6 V6 t	P	6. 63.	Ніколас Латіфі Джордж Расселл	23	8
2022	Williams Racing	FW44	Mercedes M13 E Performance 1.6 V6 t	P	6. 23. 45.	Ніколас Латіфі Александр Албон Нік де Вріс	8	10
2023	Williams Racing	FW45	Mercedes M14 E Performance 1.6 V6 t	P	2. 23.	Логан Сарджент Александр Албон	28	7
2024	Williams Racing	FW46	Mercedes M15 E Performance 1.6 V6 t	P	2. 23.	Логан Сарджент Александр Албон	2*	9*
* Сезон триває.
Джерело:

Чемпіони

Докладніше: Список чемпіонів Формули-1

Наступні пілоти перемагали в чемпіонатах Формули-1 разом із командою Вільямс:

• Алан Джонс (1980)
• Кеке Росберг (1982)
• Нельсон Піке (1987)
• Найджел Менселл (1992)
• Ален Прост (1993)
• Деймон Гілл (1996)
• Жак Вільнев (1997)

Виноски

1. Додаткові 6 очок — це очки Девіда Култгарда за Гран-прі Бразилії 1995 року, які не були зараховані до Кубка конструкторів 1995 року через використання нелегального пального.

Примітки

1. formulasport.pro. Архів оригіналу за 2 квітня 2019. Процитовано 19 лютого 2019.
2. . www.f1news.ru (рос.). Архів оригіналу за 20 лютого 2019. Процитовано 19 лютого 2019.
3. 1994: Formula One's 'blackest day' (брит.). 1 травня 1994. Архів оригіналу за 15 лютого 2013. Процитовано 19 лютого 2019.
4. . www.f1news.ru (рос.). Архів оригіналу за 20 лютого 2019. Процитовано 19 лютого 2019.
5. . www.f1news.ru (рос.). Архів оригіналу за 15 червня 2018. Процитовано 19 лютого 2019.
6. . www.f1news.ru (рос.). Архів оригіналу за 20 лютого 2019. Процитовано 19 лютого 2019.
7. Williams - Seasons • STATS F1. www.statsf1.com. Процитовано 29 лютого 2024.
8. Hall of Fame – the World Champions. Formula One Management. Процитовано 27 липня 2015.