Віленська білоруська гімназія 1919 1944 одна з перших білоруських середніх шкіл яка виховала багатьох лідерів національн

Віленська білоруська гімназія (1919–1944) — одна з перших білоруських середніх шкіл, яка виховала багатьох лідерів національного руху Білорусі.

Віленська білоруська гімназія
Дата створення / заснування	1918

Менеджер/директор	Радослав Островський
Країна	Польська Республіка і Литва
Адміністративна одиниця	Вільнюс
Час/дата припинення існування	1944
Категорія працівників	Q9779440?

Віленська білоруська гімназія у Вікісховищі

Координати: 54°40′ пн. ш. 25°16′ сх. д. / 54.667° пн. ш. 25.267° сх. д. / 54.667; 25.267

Історія

Організована 1 лютого 1919 року Іваном Луцькевичем як приватна гімназія. Дозвіл на заснування гімназії дали німці в кінці 1918 і підтвердила литовська влада — напередодні зайняття міста Червоною армією на початку січня 1919 року. Регулярні заняття в школі почалися 1 лютого 1919. Гімназія розташовувалася в «Базиліанських стінах», найбільшому білоруському осередку у Вільнюсі. Гімназія була 8-класним навчальним закладом гуманістичного типу. Білоруською спочатку викладалися всі предмети тільки в підготовчому, першому й другому класах, старшокласники вчилися російською (виняток становили білоруська література, історія та географія Білорусі). Поступово гімназія стала національним навчальним закладом, з 1924 всі дисципліни викладалися білоруською. На початку існування гімназії разом з нею діяв притулок для дітей-сиріт, заснований О. А. Станкевичем, учительські курси.

Гімназія працювала, незважаючи на перешкоди з боку польських і радянських властей, кілька разів міняла приміщення, юридичний та освітній статус. Гуртожиток білоруської гімназії в 2 половині 1930-х перебував у триповерховому будинку на вул. Великій (Didzioji g., 30) поряд з костелом Св. Казимира. За Maironio g., 4 (колишня вул. Св. Анни) була їдальня для учнів білоруської гімназії. Православні учні гімназії з кінця 1920-х слухали проповіді білоруською в церкві Св. Параскеви, або П'ятницькій (Didzioji g., 2).

У гімназії діяли учнівські гуртки, духовий оркестр, хор, бібліотека, видавалися друковані та рукописні журнали.

У 1937–1939 білоруська гімназія розташовувалася в будівлі (зруйнованій під час війни) навпроти храму Святого Духа на вул. Домініканській (Dominikonu g.), що належав державній польській гімназії імені Юліуша Словацького (з 1932 білоруський навчальний заклад був її філією, у 1939–1941 — мала статус прогімназії, потім неповної середньої школи).

Діяла до червня 1944 року, була закрита більшовицькою владою.

Віленська білоруська гімназія була освітньою установою високого рівня, тому там, крім білорусів, вчилися і євреї, і поляки, росіяни і кілька латишів. Наступником традицій Віленської білоруської гімназії є білоруська середня школа імені Ф. Скорини у Вільнюсі, відкрита зусиллями вільнюських білорусів у кін. XX століття.

З учнів гімназії складалася Білоруська драматична майстерня.

Деякі співробітники

Група другого випуску гімназії. Перша справа у другому ряду — Наталя Арсенева. 1921

Олехнович Франтішек
АНЦУКЕВІЧ Микола, вчитель, директор
Островська Антоніна, викладала «ручну працю»
Островський Радослав, директор (1924—1936, з перервою, викладав математику, фізику і космографію
Богданович В'ячеслав, вчитель математики
БОРИСОГЛІБСЬКИЙ Леонід, учитель фізики
БЕНЦЛЕБЕН (БАНЦЛЕБЕН) Наталія, вчителька німецької мови
Беер, керував хором
ВІСЛОВХ (ВІСЛАВХ) Северин, викладав історію Польщі
Витан-Дубейковскій Юліана, вчителька німецької мови (1919-22)
Вишневський
Горецька (Чернявська) Леоніла, вчителька білоруської мови
Горецький Максим
ГЛУХІВСЬКИЙ
ГЛЯКОВСЬКІ Станіслав, вчитель Закону Божого (1933-39)
Гриневич Антон, учитель співу
Гришкевич Франтішек, директор (1941-44)
Дворчаниа Гнат, учитель білоруської літератури
Дичковський Я., викладав православний Закон Божий
Дроздович Йосип
Дубицький, вів додаткові математичні курси і підготовчі курси до складання на атестат («Матура»)
Диліс Павло , викладав кальвіністам Закон Божий
Жук-Гришкевич Вінсент, вчитель історії
ЗАМОРИН Михайло, учитель білоруського, російського мов, географії та гімнастики
Згірський А., учитель співу
Зенькович В.
ІЛЛЯШЕВИЧ Микола, викладав пропедевтику філософії
ІЛЛЯШЕВІЧ Федір, учитель білоруської мови
КАЛИНІВСЬКИЙ, вчитель польської мови, після Швахловіча
КОРОЛЬ Симон
КАСІНСЬКА Габріель
Котович Іван, учитель природознавства в перших класах
Кахановіч Михайло, голова педагогічної ради (1918), директор (1919—1922)
КИТ Борис, вчитель (1931—1939), директор (1939)
КОВШ Олександр, вчитель православного Закону Божого
Красінський Н., інспектор гімназії
Красковський, учитель історії
КШЕМЕНЕВА, вчителька польської мови, після Олександрович
Луцкевич Антон, учитель білоруської мови
, учитель білорусознавства і краєзнавства
Лукашевич В., викладав православний Закон Божий
Лукашевич , секретар гімназії
Мороз Ольга , офіціантка і прибиральниця
Мартінчік Микола, викладав хімію і анатомію
Микулина Фаїна, викладач загальної історії
МИХАЛЕВИЧ Олександр, учитель латинської та німецької мов, директор
Неканда-ТРЕПКА Антон, директор (1922-23, 1928-30), викладав фізику з 1920
ПАВЛОВИЧ Сергій, вчитель православного Закону Божого, директор (1925—1928)
ПЛІС Михайло, вчитель православного Закону Божого (1919—1923)
Рак-Михайлівський Симон, учитель (1920 -?)
Ральцевич Костянтин, вчитель математики
РУСАК Ольга, вчителька німецької мови (НБГ, з 1934)
Русецька Люба, викладала «науки про речі»
РЕШАЦЬ Йосип, учитель Закону Божого
САВИЦЬКИЙ Іван, вчитель історії в перших класах
Савінський, вчитель математики
Соколова-ЛЕКАНТ Олена, учитель білоруської мови (1919—1944)
Сосновська Ніна, вчителька малювання
Синявський Микола, вчитель математики
СТАНКЕВИЧ Адам, о., Учитель католицького Закону Божого (1919—1944)
Толочко Владислав, о., Учитель католицького Закону Божого
Тарашкевич Броніслав, 'директор' (1921—1922)
ШВАХЛОВИЧ, вчитель польської мови
ШНАРКЕВІЧ Йосип, керував хором
Ширма Григорій, учитель співу і вихователь в гуртожитку
Щасний Петро
Родичка Павло, викладач малювання (1920-ті)

Деякі учні

Арсеньєва Наталя
Арень Слава
Островський Г.
Бобрович Леон
Бакач Петро
Белокоз Віра
Будько Ірена
Будько Людвіка
Будько Чеслав
Биховець Аркадій
ВАСИЛЕВИЧ Чеслав
Василевський Микола
Васильок М.
(вип. 1930)
ВОЙТИК (ЛУЦКЕВИЧ) Галина
Гаврилович Кіра
Галяк Леонід (вип. 1930)
Грузд Василь
Гришкевич Франтішек (вип. 1926)
Дворчанин Гнат (екстерн. 1921)
Диліс Арнольд
Диліс АВГЕН
Диліс Павло
Жамойтіна Людмила (вип. 1937)
Жук-Гришкевич Вінсент (вип. 1922)
ЖИТВЕВИЧ Олександр (Шура)
Залкинд Емма
Іверс Анатоль (Місско Іван) (1926—1928)
ІЛЛЯШЕВІЧ Микола (вип. 1923)
ІЛЛЯШЕВІЧ Федір
Кабак Антон
КАВЕРДА Борис
Каллаур Вл.
Каліцький Йосип
Колодки Олександр (1926—1927)
КОРОЛЬ Всеволод (вип. 1936)
Карпюк Анна
Косяк Іван
Косяк Костянтин
КАТКОВІЧ Анеля
Климович Адольф
Корж В.
КОВШ Святослав (вип. 1934)
Краків Ольга
Куба
Луцкевич Леон
Луцкевич Юрій (Юрка)
Мороз Ольга
Мартинович (СПОРИК) Леоніла
Матвєєва Тетяна
Міско Якуб (1925—1928)
МИХАЛЕВИЧ Галя
МИХАЛЕВИЧ Наталія
Меделка Герек
Меделка Чесь
Найдзюка Чеслав
Найдзюка Йосип [Уточнити!]
ПАДАБЕД Раїса
ПАДАГЕЛЬ
Потапович Іван (вип. 1931 г.)
Павлов Костянтин (7 кл., 1935)
Павлов Леон (7 кл., 1935)
Пецюкевіч Мар'ян (Маріан)
ПРАХАРОВІЧ Ніна
ПРОХОРОВ А. (8 кл., 1922)
Петровський
Радюк П.
РУСАК (Станкевич) Мирослава
Ридлевський Леон
Соколов Анатолій
Сакович Юліан
Сологуб Алесь (вип. 1927 г.)
Скурко Євген (Максим Танк)
Семашкевич Р.
Сидорович В.
СКУРЧАНКА Марія
СТАНКЕВИЧ Ян (вип. 1921 роки)
СТАНКЕВИЧ Ярослав
СТАПОВІЧ (Степовіч) Бернард
Сенкевич Олексій [Уточнити!]
Тарас Ніна (вип. 1936)
Тарасюк Юрка
Тавлай Валентин
Тумаш Вітовт
Урбанович Йосип
Хонявко Чеслав
Хворет Іван (вип. 1927 р.)
Шавель Володимир
ШАНТИРЬ Антон
Шестаков Євгенія (Женя) (вип. 1939 г.)
Швед Галина
Шостак Віра
ШУТОВІЧ Ян (вип. 1924)
Шидловський Олександр (з 1921)
ЯНЕЛЬ Кузьма

Література

Вабіщевич А. Проблема національної свідомості в діяльності Товариства білоруської школи в 1920-30-ті роки // Формування і розвиток національної самосвідомості білорусів: Матеріали Міжнародної конференцію, яка відбулася в Молодечно 19-20 серпня 1992 року — М.: Національний науково-просвітницький центр імені Ф. Скорини, 1993. — С. 164—167.
Вабіщевич А. М. Білоруські гімназії в культурно-просвітницькому та суспільно-політичному житті Західної Білорусі (1920 — 1930-я рр.) // Białoruskie Zeszyty Historyczne. — 2002. — № 18. — с.78 — 90.
Вабіщевич А. М. Національна школа в Західній Білорусі (1921—1939) // Білоруський історичний журнал. — 1994. — № 2. — С. 38-46.
Вабіщевич А. М. Товариства білоруської школи // Білоруський історичний журнал. — 1997. — № 1. — С. 86-99.
Вабіщевич А. М. Просвещение в Західній Білорусі (1921—1939). — Брест, 2004. — 116 с.
Катковіч A., Катковіч-Клентак В. Спогади / Упоряд. ред. Глаговський А., Хоружий В. — Білосток: Білоруське історичне товариство, 1999. — 142 с. ISBN 83-909009-9-8 .
Кіт Б. Спогади про Білоруському гімназії у Вільно (1928—1939) колишнього учня, учитель i директора цієї гімназії / Літопис вільнюської білоруського гімназії 1919—1944 // Спадщина. № 1, 1999. — С. 29-60.
Ківш С. Мої спогади з Віленської білоруської гімназії / Літопис вільнюської білоруського гімназії 1919—1944 // Спадщина. № 1, 1999. — С. 29-60.
Літопис вільнюської білоруського гімназії 1919—1944 [ 31 січня 2019 у Wayback Machine.] // Спадщина. № 1, 1999. — С. 29-60.
Луцкевич Л. Поїздки по Вільнюсі. — Вільнюс: Рунь, 1998. — ISBN 9986-9228-2-8 .
Нариси історії народної освіти і педагогічної думки в Білорусі. — М.: Народна освіта, 1968. — 624 с.
Тумаш, В. Білоруська Віленська гімназія // Полоцьк. — 1992. — № 3 (13). — С. 48 — 52; № 4 (14). — С. 55 — 57; № 5 (15). — С. 49 — 51; № 9 .919). — С. 37 — 40.
Туронок Ю. Білоруська книга під німецьким контролем (1939—1944). — Мн., 2002 ..

Уточнення

Перші білоруські школи у Вільно відкрилися ще в 1915, під час Першої світової війни.
Єдина повна середня школа в Литві з білоруською мовою навчання, в 2005 році в школі близько 170 учнів, і близько 40 вчителів, директор — Галина Сівалава.
Дружина Р. Островського
Один з ініціаторів в 1935 створення дружини скаутів в ВБГ.
Ініціатор створення в 1922 1 дружини скаутів в ВБГ.
Брат Яна Петровського
Одна з перших абітурієнток.
Пізніше танцюрист хору Р. Ширми

Примітки

У Базыльянскіх мурах месцілася Беларуская драматычная майстроўня Ф. Аляхновіча.
Галяк Л. Спогади. У 2-х кн. — США, Літопис. 1982—1983.
Шутовіч Я.
Перед 2 світовою війною жила в Вільнюсі по вул.
Дружина М. Горецького
Луцкевич, 1998.
За спогадами учнів «найбільший росіянин» серед вчителів. Виїхав в Радошковичі, звідки в 1930-і перебрався до СРСР, репресований.
Серпухов… С. 32.
Серпухов… С. 31.
Луцкевич та тисяча дев'ятсот дев'яносто вісім.
(3.12.1901, с. Кубельники близько Берестовиці — 23.5.1980). Лікар. Закінчив Віленський університет (1927), один з керівників Білоруського студентського союзу, редактор журналу «Студентська Думка», діяч Товариства, Товариство білоруської школи. Вчителював в Віленської білоруської гімназії. Кілька разів був заарештований польською поліцією, в 1931 засланий з Вільнюса під нагляд поліції. Працював лікарем у Наравцях в районі Білостока. У 1948 заарештований органами радянської держбезпеки. 12.8.1949 засуджений до 10 років таборів, засланий у Воркуту. У 1956 повернувся в Гродно.
Юрист. Прийняв духовний сан — став православним священиком. Під час 2-ї світової війни був настоятелем приходу в Західній Білорусі.
Маракоў Л. У. РЛ; РС.
Летапіс…
Одна із зачинателів білоруської школи та ініціаторів створення ВБГ. До арешту жила у Вільнюсі по вул. Остробрамської 8 (Ausros Vartu g. 9) — «базиліанського стіни». Після 1944 репресована органами радянської держбезпеки, приречена на 6 років таборів. У сер. 1950-их повернулася до Вільнюса. Померла в 1960, похована на Свято-Евфросиньовському кладовищі (Вільнюс). Див.: Войтик Г. Алена Соколова-Лекант: (серія «Портрети Віленчук») / Галина Войтик. — Вільнюс: Рунь, 2004. — 17, (3) с.: Портреті.;
З 1921 учитель Несвіжської білоруської гімназії. Був керівником білоруськомовних класів, викладачам білоруської мови, білорусознавства та співу. Після закриття польською владою Несвіжської білоруської гімназії (1924) працював учителем у Віленській білоруській гімназії.
Походив з Новогрудського. Закінчив Вищу школу торгову в Варшаві. Володів англійською, німецькою, російською, білоруською, польською мовами. Разом з Борисом Кітом у 1942 працював в семінарії в Поставах.
Серпухов… С. 33.
У 1931 після ліквідації Клецької білоруського гімназії (де його батько був учителем) почав вчитися у Віленській білоруській гімназії.
Туронок Ю.
. Архів оригіналу за 9 квітня 2016. Процитовано 30 січня 2019.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
Дочка Едварда Будька. Випускниця Вільнюського університету. Перед 2 світовою війною вийшла заміж за Вацлава Пануцевича. У 1939—1941 разом з чоловіком працювала вчителькою в Будславі. Після 2-ї світової війни в еміграції.
Дочка Едварда Будька. Випускниця Вільнюського університету. У 1939—1941 працювала вчителькою в Будславі. Після 2-ї світової війни в еміграції. У 1950-ті вийшла заміж за Антона Бяленіса.
Ківш, С.
Походив з Будслава. У 1939 репресований радянською розвідкою.
не закінчив навчання, нелегально перейшов в СРСР, репресовані
Моряків РЛ
Серпухов… С. 30
Нар. 9.6.1915 в селянській родині в с. Климовичі, в Лідському районі. Закінчила педагогічний інститут (1939). У 1939—1941 працювала в Лідський білоруській десятирічці, в той час вийшла заміж. З 1941—1943 керувала Самашкською білоруською початковою школою. У 1943 виїхала до Вільнюса. З 1946 жила в Польщі в Любліні, а з 1956 року у Варшаві. Працювала вчителькою російської мови в ліцеї імені Ю. Словацького. Пом. 3.1.1986.
Чигрин С. Не питали, чи зжата, чи скошена … // Нива № 4 (2280), 23 Січня. 2000
Нар. 18.10.1919 в д. Старе Село на Мінщині. Політично-громадський діяч. У 1928—1929 навчався в Радошковицькій білоруській гімназії. З 1929 року учень Віленської білоруської гімназії (закінчив 1936). Після студент медичного факультету Вільнюського університету. Був останнім керівником . Під час німецької окупації працював в Барановичах лікарем, належав до підпільної Білоруського незалежності партії. У 1944 заарештований НКВД, засуджений на 10 років ув'язнення. Помер на поч. жовтня 1984 у Барановичах.
Моряків РЛ.
За одними відомостями, розстріляний німцями в 1943 на доносі, за іншими — поляками в 1944 (Ковш С.), згідно третіх — після 2-ї світової війни жив у Вілейці і був репресований.
Наше слово, 1991, № 22, 17-23 липня.
Нар. 1922. Закінчив Віленську білоруську гімназію. Під час німецької окупації — офіцер Білоруського крайової оборони, був в батальйоні «Дальвіце», заарештований в Польщі (1945), проходив по процесу над керівниками БНП («справа 6-ти», Мінськ, 1946), після таборів жив у Вільнюсі. Пом. 1997.
Моряків Л. Мисько Якуб Герасимович // Репресовані літератори … Т. 2.
Дочка вчителя гімназії Олександра Михалевича
нар. 1917.
нар. 1911. Навчався один рік. Перед 2-ий світовою війною працював бухгалтером в Лунінце. Після війни жив у Польщі. Помер в 1995 році, Длугаленци близько Вроцлава.
Нар. 1915 син А. Соколової-Лекант. Закінчив Віленську білоруську гімназію, юридичний факультет Вільнюського університету. У 1938 вивчав юриспруденцію в Варшаві. У 1941 — бурмістр м. Березино. У 1942 брав участь в нерадянському білоруському партизанському русі, в загоні Вл. Шавеля
Луцкевіч, 1998.
Брат Казимира Свояка. Нар. 30.8.1907 в селі Барані на Віленщині. Навчався у Віленській білоруській гімназії. У 1939 закінчив агрономічний факультет Віленського університету. У 1945 приїхав в Сопот, до 1952 працював у Відділі сільського господарства воєводської управи в Гданську, потім у Міністерстві сільського господарства у Варшаві. У 1972 вийшов на пенсію, писав статті з агрономії в журнал «Gromada Rolnik Polski». Пом. 9.8.1982.
Кіт, Б.
Після був студентом юридичного факультету Вільнюського університету. З 1943 комендант поліції Мінського округу, восени 1943 загинув за нез'ясованих обставин. Його пам'яті, серед інших, присвячені спогади Йосипа Малецького («Під знаком Погоні», Торонто, 1976).
Нар. 27.4.1922 в селі Запілля на Новогрудчині (нині Кореліцький р-н Гродненської обл.) В селянській родині. Громадська діяч, лікар. Закінчила Віленську білоруську гімназію (1939).
Віра Симонівна Спаричанка-Шостак; нар. 19.12.1917 на Новогрудчині. Працювала вчителькою англійської мови у Вільнюсі. Мала дочку і сина Ярослава Войтик. Пом. 4.3.2008, похована на православному кладовищі Билини (Вільнюс).

[1] Перші білоруські школи у Вільно відкрилися ще в 1915, під час Першої світової війни.

[2] Єдина повна середня школа в Литві з білоруською мовою навчання, в 2005 році в школі близько 170 учнів, і близько 40 вчителів, директор — Галина Сівалава.

[5] Дружина Р. Островського

[ex02-43] Один з ініціаторів в 1935 створення дружини скаутів в ВБГ.

[ex03-44] Ініціатор створення в 1922 1 дружини скаутів в ВБГ.

[45] Брат Яна Петровського

[48] Одна з перших абітурієнток.

[51] Пізніше танцюрист хору Р. Ширми

[3] У Базыльянскіх мурах месцілася Беларуская драматычная майстроўня Ф. Аляхновіча.

[ГалУсп1-4] Галяк Л. Спогади. У 2-х кн. — США, Літопис. 1982—1983.

[ШутУсп-6] Шутовіч Я.

[7] Перед 2 світовою війною жила в Вільнюсі по вул.

[8] Дружина М. Горецького

[FOOTNOTEЛуцкевич1998-9] Луцкевич, 1998.

[10] За спогадами учнів «найбільший росіянин» серед вчителів. Виїхав в Радошковичі, звідки в 1930-і перебрався до СРСР, репресований.

[Серп32-11] Серпухов… С. 32.

[Серп31-12] Серпухов… С. 31.

[FOOTNOTEЛуцкевичтисяча_дев'ятсот_дев'яносто_вісім-13] Луцкевич та тисяча дев'ятсот дев'яносто вісім.

[14] (3.12.1901, с. Кубельники близько Берестовиці — 23.5.1980). Лікар. Закінчив Віленський університет (1927), один з керівників Білоруського студентського союзу, редактор журналу «Студентська Думка», діяч Товариства, Товариство білоруської школи. Вчителював в Віленської білоруської гімназії. Кілька разів був заарештований польською поліцією, в 1931 засланий з Вільнюса під нагляд поліції. Працював лікарем у Наравцях в районі Білостока. У 1948 заарештований органами радянської держбезпеки. 12.8.1949 засуджений до 10 років таборів, засланий у Воркуту. У 1956 повернувся в Гродно.

[15] Юрист. Прийняв духовний сан — став православним священиком. Під час 2-ї світової війни був настоятелем приходу в Західній Білорусі.

[16] Маракоў Л. У. РЛ; РС.

[Летап-17] Летапіс…

[18] Одна із зачинателів білоруської школи та ініціаторів створення ВБГ. До арешту жила у Вільнюсі по вул. Остробрамської 8 (Ausros Vartu g. 9) — «базиліанського стіни». Після 1944 репресована органами радянської держбезпеки, приречена на 6 років таборів. У сер. 1950-их повернулася до Вільнюса. Померла в 1960, похована на Свято-Евфросиньовському кладовищі (Вільнюс). Див.: Войтик Г. Алена Соколова-Лекант: (серія «Портрети Віленчук») / Галина Войтик. — Вільнюс: Рунь, 2004. — 17, (3) с.: Портреті.;

[19] З 1921 учитель Несвіжської білоруської гімназії. Був керівником білоруськомовних класів, викладачам білоруської мови, білорусознавства та співу. Після закриття польською владою Несвіжської білоруської гімназії (1924) працював учителем у Віленській білоруській гімназії.

[20] Походив з Новогрудського. Закінчив Вищу школу торгову в Варшаві. Володів англійською, німецькою, російською, білоруською, польською мовами. Разом з Борисом Кітом у 1942 працював в семінарії в Поставах.

[Серп33-21] Серпухов… С. 33.

[22] У 1931 після ліквідації Клецької білоруського гімназії (де його батько був учителем) почав вчитися у Віленській білоруській гімназії.

[23] Туронок Ю.

[24] . Архів оригіналу за 9 квітня 2016. Процитовано 30 січня 2019.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()

[25] Дочка Едварда Будька. Випускниця Вільнюського університету. Перед 2 світовою війною вийшла заміж за Вацлава Пануцевича. У 1939—1941 разом з чоловіком працювала вчителькою в Будславі. Після 2-ї світової війни в еміграції.

[26] Дочка Едварда Будька. Випускниця Вільнюського університету. У 1939—1941 працювала вчителькою в Будславі. Після 2-ї світової війни в еміграції. У 1950-ті вийшла заміж за Антона Бяленіса.

[КоўшМае-27] Ківш, С.

[28] Походив з Будслава. У 1939 репресований радянською розвідкою.

[29] не закінчив навчання, нелегально перейшов в СРСР, репресовані

[30] Моряків РЛ

[Серп30-31] Серпухов… С. 30

[32] Нар. 9.6.1915 в селянській родині в с. Климовичі, в Лідському районі. Закінчила педагогічний інститут (1939). У 1939—1941 працювала в Лідський білоруській десятирічці, в той час вийшла заміж. З 1941—1943 керувала Самашкською білоруською початковою школою. У 1943 виїхала до Вільнюса. З 1946 жила в Польщі в Любліні, а з 1956 року у Варшаві. Працювала вчителькою російської мови в ліцеї імені Ю. Словацького. Пом. 3.1.1986.

[33] Чигрин С. Не питали, чи зжата, чи скошена … // Нива № 4 (2280), 23 Січня. 2000

[34] Нар. 18.10.1919 в д. Старе Село на Мінщині. Політично-громадський діяч. У 1928—1929 навчався в Радошковицькій білоруській гімназії. З 1929 року учень Віленської білоруської гімназії (закінчив 1936). Після студент медичного факультету Вільнюського університету. Був останнім керівником . Під час німецької окупації працював в Барановичах лікарем, належав до підпільної Білоруського незалежності партії. У 1944 заарештований НКВД, засуджений на 10 років ув'язнення. Помер на поч. жовтня 1984 у Барановичах.

[35] Моряків РЛ.

[36] За одними відомостями, розстріляний німцями в 1943 на доносі, за іншими — поляками в 1944 (Ковш С.), згідно третіх — після 2-ї світової війни жив у Вілейці і був репресований.

[НС91-22-37] Наше слово, 1991, № 22, 17-23 липня.

[38] Нар. 1922. Закінчив Віленську білоруську гімназію. Під час німецької окупації — офіцер Білоруського крайової оборони, був в батальйоні «Дальвіце», заарештований в Польщі (1945), проходив по процесу над керівниками БНП («справа 6-ти», Мінськ, 1946), після таборів жив у Вільнюсі. Пом. 1997.

[39] Моряків Л. Мисько Якуб Герасимович // Репресовані літератори … Т. 2.

[ReferenceA-40] Дочка вчителя гімназії Олександра Михалевича

[41] нар. 1917.

[42] нар. 1911. Навчався один рік. Перед 2-ий світовою війною працював бухгалтером в Лунінце. Після війни жив у Польщі. Помер в 1995 році, Длугаленци близько Вроцлава.

[46] Нар. 1915 син А. Соколової-Лекант. Закінчив Віленську білоруську гімназію, юридичний факультет Вільнюського університету. У 1938 вивчав юриспруденцію в Варшаві. У 1941 — бурмістр м. Березино. У 1942 брав участь в нерадянському білоруському партизанському русі, в загоні Вл. Шавеля

[FOOTNOTEЛуцкевіч1998-47] Луцкевіч, 1998.

[49] Брат Казимира Свояка. Нар. 30.8.1907 в селі Барані на Віленщині. Навчався у Віленській білоруській гімназії. У 1939 закінчив агрономічний факультет Віленського університету. У 1945 приїхав в Сопот, до 1952 працював у Відділі сільського господарства воєводської управи в Гданську, потім у Міністерстві сільського господарства у Варшаві. У 1972 вийшов на пенсію, писав статті з агрономії в журнал «Gromada Rolnik Polski». Пом. 9.8.1982.

[КітУспАбБГВ-50] Кіт, Б.

[52] Після був студентом юридичного факультету Вільнюського університету. З 1943 комендант поліції Мінського округу, восени 1943 загинув за нез'ясованих обставин. Його пам'яті, серед інших, присвячені спогади Йосипа Малецького («Під знаком Погоні», Торонто, 1976).

[53] Нар. 27.4.1922 в селі Запілля на Новогрудчині (нині Кореліцький р-н Гродненської обл.) В селянській родині. Громадська діяч, лікар. Закінчила Віленську білоруську гімназію (1939).

[54] Віра Симонівна Спаричанка-Шостак; нар. 19.12.1917 на Новогрудчині. Працювала вчителькою англійської мови у Вільнюсі. Мала дочку і сина Ярослава Войтик. Пом. 4.3.2008, похована на православному кладовищі Билини (Вільнюс).