Владислав Володимирович Вєтров нар 9 лютого 1964 Сенакі Грузинська РСР СРСР радянський і російський актор театру і кіно

Владислав Володимирович Вєтров (нар.. 9 лютого 1964, Сенакі, Грузинська РСР, СРСР) — радянський і російський актор театру і кіно, режисер, сценарист. Заслужений артист Російської Федерації (1998).

Вєтров Владислав Володимирович

Народився	9 лютого 1964(1964-02-09) (60 років) Сенакі, Грузинська РСР, СРСР
Країна	СРСР Росія
Діяльність	кінорежисер, актор, режисер, сценарист, телеактор
Alma mater	^d (1986)
Знання мов	російська
Роки активності	1985 — тепер. час
Нагороди
IMDb	ID 1728085
Сайт	vladvetrov.ru/index.html
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вєтров.

Біографія

Владислав Вєтров народився 9 лютого 1964 року. Батько за професією — військовий льотчик, мати працювала авіаційним технологом. У 1969 році сім'я переїхала до Таганрога, Владислав займався в Народному театрі драми при Будинку вчителя, працював в Таганрозькому драматичному театрі імені А. П. Чехова.

У 1986 році закінчив Таганрозький радіотехнічний інститут. На сцені з 1985 року. Працював в Ризькому театрі російської драми, театрі «Школа драматичного мистецтва» Анатолія Васильєва (Москва), Лабораторії Михайла Буткевича. З 1989 по 1991 рік працював у Ростовському академічному театрі драми ім. М. Горького. Потім недовгий час працював у «Школі драматичного мистецтва» Анатолія Васильєва.

У 1991–1992 рр. навчався у семінарі Михайла Буткевича і працював у російсько-італійському проєкті «Лампочка Ілліча», знімався в головній ролі у трьохсерійному фільмі за повістю Івана Тургенєва «Дим» (Росія-Німеччина-Швейцарія). У 1991 році Вєтров дебютував як режисер-постановник на телебаченні, знявши короткометражний фільм «Людина з сонячної долини». У 1992—1993 рр. знявся в головній ролі в чотирисерійному фільмі «Аз воздам» (Білорусія-Польща).

У 1993 році Вєтров знову повертається до Ростова-на-Дону, продовжує грати провідні ролі в Ростовському театрі драми, знімається в рекламі, працює на місцевому телебаченні. На сцені театру як режисер-постановник поставив п'єси «Ідеальна пара» і «Утікачки».

У 1998 році Владиславу Вєтрову присвоєно почесне звання Заслуженого артиста Російської Федерації.

У 1999 році в дуеті з Романом Нестеренком Вєтров знімає двосерійний фільм «Куба далеко», також виступає у фільмі як актор, сценарист і продюсер (у фільмі також знімалися такі відомі актори як Олексій Жарков, Тетяна Васильєва, Георгій Мартіросян).

З 2002 року живе і працює в Москві. У тому ж році був прийнятий в трупу московського театру «Современник».

Член Спілки театральних діячів Росії, член спілки кінематографістів Росії, член гільдії акторів кіно Росії.

Родина

Дружина — Катерина Кірчак (нар.. 1977), актриса Московського ТЮГу.

У шлюбі народилися: син Всеволод (нар.. 2008). Від першого шлюбу син Данило (нар.. 1985), дочка Анастасія (нар.. 1997).

Творчість

Фільмографія

Актор

1986 — — водій
1987 — Оголошенню не підлягає — корнет Зубанов
1991 — Анна Карамазофф — Рощин-Інсаров
1991 — І чорт з нами — студент
1992 — — Литвинов
1993 — —
1994 — — Додік
1999 —
1999 —
1999 —
2001 — — Пал Палич
2002 — — Петухов
2003 — — Дмитро Мерджанов
2003 — — Семен Аветік, постоялець
2003 — Таксистка — Хлебушкін
2004 — — Баженов
2005 —
2005 — — Рикалов
2005 — — Станіслав Красін
2005 — Каменська-4 — Руслан Нільський
2005 — — Звєрєв
2005 — — лікар
2006 — — Данило Копиевский
2006 —
2006 — — проректор
2007 — — оповідач
2007 — Онук космонавта — менеджер
2007 — — батько Тропініна
2007 — — Кирило Міхєєв
2007 — (не закінчено) —
2007 — Адмірал —
2008 — — Павло
2008 — — Микола Васильович Гоголь
2008 — Зустрічна смуга — Олег Долгорукий
2008 — — Євген
2008 — — Тараскін
2009 — — великий князь Василь III
2009 — Горобиновий вальс — слідчий Кирилов
2010 — Черчілль — В'ячеслав Віталійович, професор
2010 — — Кондауров
2010 — — Євген Дробишев
2010 — — Баташов, впливовий бізнесмен
2010 — 2012 — — Микита Краснов
2011 — — Антон
2011 — — тато
2011 — — Марат Фуджі, лейтенант НКВС
2011 — — Афанасій Ордин-Нащокін
2011 — — Іван Іволга
2011 — — Глєбов
2011 — — Жека, колишній товариш по службі Ігоря Муратова
2012 —
2012 — — заступник міністра
2012 — — Олександр Костомаров, слідчий
2012 — Мосгаз — Ігор Чеботар
2012 — — Петро Сергійович Горчаков
2013 — — Щеглов
2013 — — Олександр Леонідович Велигор
2013 — — Юрій капори
2013 — 2014 — — Андрій Олексійович Левченко
2014 — — Платонов
2014 — — Архипов
2014 —
2014 —
2014 —
2014 —
2014 — — Віктор, художник-постановник
2015 — Метод — декан Цвєтков
2015 — — Володимир Сергійович, редактор «Комсомольської правди»
2015 — — Вікентій Михайлович
2015 — — Аристарх Євграфович Ситников, бухгалтер Мослесхоза, спекулянт
2015 — — Федір Васильович Демидов, генерал МВС
2016 — Країна чудес — Геннадій Іларіонович, інопланетянин-золотар з Центавра
2016 — — князь Олександр Чернишов
2016 — 2017 — Готель Елеон — Борис Леонідович Завгородній (дядько Боря), головний інженер бутік-готелю Eleon
2017 — — , голова
2017 — — Яків Дмитрович Дубасов, художник
2017 — — Сергій Геннадійович
2017 — — капітан Чеботарьов
2017 —
2017 — — Борис
2018 —
2018 — 2020 — — Сергій Вяземський, батько Насті
2018 — 2021 — Гранд — Борис Леонідович Завгородній (дядько Боря), головний інженер бутік-готелю Grand Lion / еко-готелю Grand
2018 — Велика гра — Віктор Степанович, тренер збірної Росії з футболу з фізичної підготовки
2018 — — Давид Аушенбах, професор психології
2018 — Молодіжка — Василь Степанович Горячкин, старший прапорщик, новий сусід Бакіної
2019 — Союз порятунку — Густав Гебель
2019 — — лікар
2020 —
2020 — Останній богатир: Корінь зла — Білогір / Роголеб
2020 — — спортивний лікар

Озвучування

2003 — Таємнича річка — Бірд, агент ФБР (роль актора Вілла Лимана)
2005 — 2006 — «Як йшли кумири (документальний цикл передач)» — читає закадровий текст
2006 — «Алла на шиї (Життя і творчість актриси Алли Ларіонової)» — читає закадровий текст
2007 — «Солярис» (радіоспектакль) — Кельвін
2007 — «Готель „Біля загиблого альпініста“» (радіоспектакль) — Інспектор Петер Глібськи
2010 — Завжди говори «завжди»-6 — Ілля Самойлов (роль актора Вадима Шанауріна)
2012 — «Зрада» — другий чоловік (роль актора Артурса Скрастиньша)
2013 — «За мільярд років до кінця світу» (радіоспектакль) — Захар Губар

Автор сценарію

«Куба далеко»

Режисер

«Куба далеко»

Продюсер

«Куба далеко»

Ролі в театрі

Вибране

Ясміна Реза «Бог різанини» — Ален Рей (реж. Сергій Пускепаліс) (Московський театр «Современник»)
Леонід Андрєєв " Анфіса « — Костомаров (реж. Галина Волчек) (Московський театр „Современник“)
Еріх Ремарк „Три товариші“ — Альфонс (реж. Галина Волчек) (Московський театр „Современник“)
Федір Достоєвський» Біси " — Ставрогин (реж. Анджей Вайда) (Московський театр «Современник»)
Антон Чехов «Три сестри» — Вершинін (реж. Г. Волчек) (Московський театр «Современник»)
Михайло Кононов «Гола піонерка» — Учитель, Перший, Ветеран, Смерш (реж. Кирило Серебренніков) (Московський театр «Современник»)
Теннесі Вільямс «Солодкоголосий птах юності» — Бос Фінлі (реж. Кирило Серебренніков) (Московський театр «Современник»)
Олександр Островський «Гроза» — Дикої (реж. Ніна Чусова) (Московський театр «Современник»)
Євгенія Гінзбург «Крутий маршрут» — Царевський (реж. Г. Волчек) (Московський театр «Современник»)
Юрій Олеша «Смерть Занда» — Занд
Григорій Горін " Кін IV " — Кін (Ростовський театр драми імені М. Горького)
Вільям Шекспір «Король Лір, або всесвітній театр дурнів» — Едмонд, побічний син Глостера (реж. Георгій Кавтарадзе) (Ростовський академічний театр драми імені М. Горького)
Олександр Пушкін «Борис Годунов» — Лжедмитрій, самозванець (Ростовський академічний театр драми імені М. Горького)
Олександр Островський «Скажені гроші» — Телятьєв (Ростовський академічний театр драми імені М. Горького)
Михайло Булгаков «Майстер і Маргарита» — Майстер
Антон Чехов «Пропозиція» — Ломов
Вільям Шекспір «Річард III» — Кетсбі (Ростовський академічний театр драми імені М. Горького)
Федір Достоєвський «Чарівний сон князя К.»- Миршавців (реж. Михайло Фейгін) (Ростовський академічний театр драми імені М. Горького)

Автор п'єс

«Шугар фрі»
«Петунія під скельце»
«Ідеальна пара»

Примітки

. Архів оригіналу за 31 липня 2021. Процитовано 6 серпня 2021.
. Архів оригіналу за 9 жовтня 2021. Процитовано 6 серпня 2021.

Посилання

Владислав Вєтров: «У мистецтва немає провінції». Інтерв'ю журналу «Театрал» від 01. 06. 2009 [ 18 січня 2021 у Wayback Machine.]
Владислав Вєтров: «Талант — поняття не територіальне» [ 19 липня 2010 у Wayback Machine.]
Владислав Вєтров на сайті Московського театру «Современник» [ 6 серпня 2021 у Wayback Machine.]
Владислав Вєтров на сайті «Руськин» [ 19 червня 2021 у Wayback Machine.]
Офіційний сайт Владислава Вєтрова [ 25 лютого 2020 у Wayback Machine.]

Джерела

Майдельман О. Они по-настоящему счастливы // Кто главный. — 2007. — № 10.
Федоров А. Владислав Ветров: Кинопремьеры существуют только на телевидении // Культура. — 1998. — № 21.

[1] . Архів оригіналу за 31 липня 2021. Процитовано 6 серпня 2021.

[2] . Архів оригіналу за 9 жовтня 2021. Процитовано 6 серпня 2021.