А нджей Вітольд Ва йда пол Andrzej Witold Wajda 6 березня 1926 Сувалки Польща 9 жовтня 2016 Варшава Польща польський кін

А́нджей Вітольд Ва́йда (пол. Andrzej Witold Wajda; 6 березня 1926, Сувалки, Польща — 9 жовтня 2016, Варшава, Польща) — польський кінорежисер і кіносценарист, в молодості працював художником. У сезоні 1989/1990 років — художній керівник . Чотири рази його фільми були номіновані на премію Оскар за найкращий міжнародний художній фільм. У 1989—1991 роках він був сенатором . Кавалер ордена Білого Орла. Єдиний польський режисер — володар «Оскара».

Анджей Вайда

пол. Andrzej Wajda

Анджей Вайда у 2012 році

^d

Дата народження

6 березня 1926

Місце народження

Сувалки, Польща

Дата смерті

9 жовтня 2016 (90 років)

Місце смерті

Варшава

Поховання

Сальваторський цвинтар

Громадянство

Польща

Професія

кінорежисер

Alma mater

Краківська академія мистецтв (1950) і Кіношкола в Лодзі (1953)

Член у

Берлінська академія мистецтв, Американська академія мистецтв і наук, ^d і Асоціація польських кінематографістів

Діти

^d

IMDb

ID 0906667

Автограф

Нагороди та премії

Орден Білого Орла (Польща)

Орден Відродження Польщі (Великий Хрест)

Орден Відродження Польщі (Офіцерський Хрест)

Орден Відродження Польщі (Лицарський Хрест)

Орден «Прапор Праці»

Медаль «За заслуги в культурі Gloria Artis»defaultЗолота медаль «За заслуги в культурі Gloria Artis»

Офіцер ордена За заслуги перед Італійською Республікою

Орден Хреста землі МаріїdefaultКавалер ордена Хреста землі Марії 3 класу

Командор ордена За заслуги перед ФРН

Командор ордена Почесного легіону

Офіцер ордена Почесного легіону

Орден Мистецтв та літератури

Орден Заслуг (Угорщина)defaultКомандорський хрест із зіркою ордена Заслуг (Угорщина)

Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня

Орден Вранішньої зірки (Хорватія)default

Орден "За заслуги перед Литвою"defaultКомандорський хрест ордена «За заслуги перед Литвою»

Командор ордена Трьох Зірок

Орден Дружби

Офіційний сайт Анджея Вайди(англ.)(пол.)]

Висловлювання у Вікіцитатах

Анджей Вайда у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вайда.

Популярність Вайді принесли фільми ініційовані так званою Польською кіношколою: Канал (1957) і Попіл і діамант, в яких показав часи Другої світової війни. Він виконав екранізацію багатьох літературних творів, таких як Попіл, , Весілля (1972), Земля обітована (1974), і Пан Тадеуш (1999). Створив кіно морального неспокою, в якому знімав фільми, вбудовані в соціальні проблеми, викриваючи патології комуністичної системи в польському кіно: Людина з мармуру (1977) та її продовження Людина із заліза (1981), яка була нагороджена Золотою пальмою на 34-му Каннському кінофестивалі 1981 року. Серед останніх досягнень режисера: мученицький фільм «Катинь» та експериментальний «. Режисер також ініціював створення , що існувала в 1972—1983 роках, Майстер-школу кінорежисури, створенуї в 2002 році, та власну кіностудію. Його театральна діяльність включала постановку вистав у театрах Гданська, Варшави, Кракова () та за кордоном.

Його творчість нав'язувала польський символізм та романтизм, була спробою звести рахунки з міфами польської національної свідомості. Його багато разів нагороджували за внесок у розвиток кінематографії, в тому числі в 2000 році він отримав Премію Оскар за за видатні заслуги в кіноматографі. За життєві досягнення він також був нагороджений почесними , Премією «Сезар» та .

Біографія

Батька майбутнього режисера, офіцера Війська Польського, було розстріляно у Харкові навесні 1940 року.(див. Катинський розстріл)

У підлітковому віці Анджей був зв'язковим Армії Крайової у Радомі та Варшаві.

Після Другої світової війни допомагав художникам реставрувати костели. 1946 року вступив до Краківської академії мистецтв, але, не закінчивши курсу, перейшов на режисерський факультет Лодзинської кіношколи.

Як сам згадує, в той час на нього сильно впливали роботи французького авангарду та притчі Луїса Бунюеля. Переживши роки війни, став відомий як автор фільмів на воєнну тематику. Таким був його дебют «Покоління» (1955) — про польську молодь, яка змушена була різко подорослішати у воєнні роки (фільм поклав початок «польській школі кіно»), а також наступні картини: «Канал» (1957) і «Попіл і діамант» (1958). Обидві роботи були відзначені на Каннському та Венеційському кінофестивалях.

1975 року виступ Анджея Вайди та Кшиштофа Зануссі на Форумі Кінематографістів у Гданську став поштовхом для заснування течії «кіно морального неспокою». Це було відповіддю на обмеження свободи творчості у зображенні суспільно-політичних проблем.

1981 року вступив до «Солідарності».

1989 — обраний до Сенату Польської Республіки.

З початку 1990-х рр. був членом Ради з питань культури при президентові Польщі.

Є автором сценаріїв більшості своїх картин.

Окрім кінематографа, з кінця 1950-х років працював у театрі.

Особисте життя

Перебував у четвертому шлюбі з Христиною Захватович, театральним і кіносценографом, дизайнером одягу та акторкою. Від одного з попередніх шлюбів (з відомою кіноакторкою Беатою Тишкевич) має дочку , відому кіноакторку.

Фільмографія

Докладніше: ^[pl]

Повнометражні фільми

Покоління (Pokolenie, 1954)
Канал (Kanał, 1957)
Попіл і діамант (Popiół i diament, 1958)
Льотна (Lotna, 1959)
Невинні чародії (Niewinni czarodzieje, 1960)
^[pl] (Samson, 1961)
^[pl] (Sibirska Ledi Magbet / Powiatowa lady Makbet, 1961)
Кохання двадцятирічних (L'amour à vingt ans, 1962)
Попіл (Popioły, 1965)
Все на продаж (Wszystko na sprzedaż, 1968)
Врата раю (Gates to Paradise, 1968)
Полювання на мух (Polowanie na muchy, 1969)
Березняк (Brzezina, 1970)
(Krajobraz po bitwie, 1970)
^[pl] (Piłat i inni, Pilatus und andere — ein Film für Karfreitag, 1972)
Весілля (Wesele, 1972)
Земля обітована (Ziemia obiecana, 1974)
Смуга тіні (Smuga cienia, 1976)
Людина з мармуру (Człowiek z marmuru, 1976)
Вимерлий клас. Сеанс Т.Кантора (Umarła klasa. Seans T.Kantora, 1976)
Без наркозу (Bez znieczulenia, 1978)
Запрошення всередину (Zaproszenie do wnętrza, 1978)
Панни з Вілько (Panny z Wilka, 1979)
Диригент (Dyrygent, 1979)
З відпливом літ, з відпливом днів (Z biegiem lat, z biegiem dni, 1980)
Людина із заліза (Człowiek z żelaza, 1981)
Дантон (Danton, 1983)
Кохання в Німеччині (Eine Liebe in Deutschland, 1983)
Хроніка любовних пригод (Kronika wypadków miłosnych, 1986)
Біси (Les Possédés, 1988)
Les Français vus par (1988)
Корчак (Korczak, 1990)
Перстень з орлом у короні (Pierścionek z orłem w koronie, 1992)
(Wielki tydzień, 1995)
Панна Ніхто (Panna Nikt, 1996)
(Pan Tadeusz, 1999)
Помста (Zemsta, 2002)
Перерване мовчання (Broken Silence, 2002)
Катинь (Katyń, 2007)
(Tatarak, 2009)
Валенса. Людина з надії (2012)
Післяобрази (2016)

Короткометражні фільми

Ілжецька кераміка (Ceramika iłżecka, 1951)
Поганий хлопець (Zły chłopiec, 1951)
Коли ти спиш (Kiedy ty śpisz, 1953)
Я йду до сонця (Idę do słońca, 1955)
Перекладанець (Przekładaniec, 1968)

Підтримка України

Під час російської інтервенції в Україну у березні 2014 року Анджей Вайда разом з іншими відомими діячами польського театру та кіно: Евою Шикульською, Барбарою Брильською, Єжи Гоффманом, Кшиштофом Зануссі, , , виступив з підтримкою українського народу:

Дорогі українські друзі, у цю важку хвилину хочемо підтримати вас морально і висловити свою солідарність з вами. Боротьба за гідність, незалежність та мир є найбільшою чеснотою. Жоден з нас не може спокійно спостерігати за тим, що зараз відбувається в Україні. Для кожного з нас останні місяці були часом молитви — молитви за вільну та незалежну Україну. Ми пишаємось вашою витримкою та хочемо ще раз підкреслити — ми з вами!

У 2014 разом з іншими членами членами Європейської кіноакадемії підписав лист на адресу президента Росії, голови Держдуми, директора ФСБ, міністра внутрішніх справ і генерального прокурора Росії, із закликом гарантувати безпеку Олега Сенцова, а також провести об'єктивне і неупереджене розслідування його справи.

Відзнаки

Творчість режисера відзначено преміями «Оскар» (2000, за заслуги в кінематографі), «Сезар», «Фелікс», а також низкою інших престижних міжнародних премій в Японії, Італії, Греції.

Почесний доктор (доктор honoris causa) Ягеллонського, Варшавського, Лодзького, Гданського, Опольського та Вашингтонського університетів.

Почесний громадянин Лодзі та Радома.

Кавалер ордена Почесного легіону (2001), офіцер Почесного легіону (1982), командор Ордену Мистецтва та Літератури (всі — Франція), кавалер Великого Хреста Ордена Відродження Польщі (1999), Офіцерського Хреста Ордена Відродження Польщі (1964), Кавалерського Хреста Ордена Відродження Польщі (1964), ордену «Будівників Народної Польщі», ордену Прапора Праці (1975) (всі — Польща), ордену Ранкового Сонця (Японія, 1995), Великого Хреста Заслуги Ордену Заслуги (ФРН, 2001), офіціал Ордену Заслуги Італійської Республіки (2000), кавалер Ордену Дружби (Росія, 2010), орденів Угорщини, Болгарії, Хорватії, Латвії, Естонії.

15 квітня 2008 р. Президент України Віктор Ющенко нагородив Анджея Вайду орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня за визначний особистий внесок у розвиток українсько-польського культурного співробітництва, багаторічну плідну творчу діяльність на ниві утвердження ідеалів гуманізму у кіномистецтві.

Переклади українською

Анджей Вайда. Кіно і решта світу / Переклад з польської Віри Авксентьєвої. — К.: Етнос, 2004.
Рецензія: Пізнюк І. Переклад(ач) і решта світу // Кур'єр Кривбасу. — 2009. — № 236-237. — С. 371—381.)

Примітки

Анджей Вайда про маму, тата, Харків та Катинь. Історична правда. Процитовано 18 вересня 2022.
Портал Польща й Україна. Алмаз європейського кіно^{[недоступне посилання з червня 2019]}
Press, Nick Holdsworth,the Associated; Holdsworth, Nick; Press, the Associated (9 жовтня 2016). Andrzej Wajda, Oscar-Winning Polish Director, Dies at 90. The Hollywood Reporter (амер.). Процитовано 18 вересня 2022.
Krystyna Zachwatowicz-Wajda | Życie i twórczość | Artysta. Culture.pl (пол.). Процитовано 18 вересня 2022.
. Архів оригіналу за 4 червня 2014. Процитовано 9 червня 2014.
Узник Кремля. Все, что необходимо знать о деле Сенцова // ТСН
Ющенко вирішив, що режисер «Катині» заслуговує ордена // 4post.com.ua, 17.04.2008^{[недоступне посилання з червня 2019]}

Джерела

Ющенко відзначив заслуги Анджея Вайди // INTV [ 11 серпня 2020 у Wayback Machine.]
Батько польського кіно // Україна молода, № 35-36, 4.03.2011 [ 14 липня 2014 у Wayback Machine.]

Посилання

Вайда // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Анджей Вайда

Офіційний сайт Анджея Вайди [ 19 вересня 2020 у Wayback Machine.](англ.)(пол.)
Світлана Олешко. Мабуть, важко бути Анджеєм Вайдою [ 26 березня 2018 у Wayback Machine.]
Анджей Вайда про «Післяобрази»: застерігаю перед втручанням влади в мистецтво [інтерв'ю]
Culture.pl Анджей Вайда [ 13 квітня 2018 у Wayback Machine.] (пол.) (фр.) (нім.) (англ.)

[1] Анджей Вайда про маму, тата, Харків та Катинь. Історична правда. Процитовано 18 вересня 2022.

[2] Портал Польща й Україна. Алмаз європейського кіно^{[недоступне посилання з червня 2019]}

[3] Press, Nick Holdsworth,the Associated; Holdsworth, Nick; Press, the Associated (9 жовтня 2016). Andrzej Wajda, Oscar-Winning Polish Director, Dies at 90. The Hollywood Reporter (амер.). Процитовано 18 вересня 2022.

[4] Krystyna Zachwatowicz-Wajda | Życie i twórczość | Artysta. Culture.pl (пол.). Процитовано 18 вересня 2022.

[5] . Архів оригіналу за 4 червня 2014. Процитовано 9 червня 2014.

[6] Узник Кремля. Все, что необходимо знать о деле Сенцова // ТСН

[7] Ющенко вирішив, що режисер «Катині» заслуговує ордена // 4post.com.ua, 17.04.2008^{[недоступне посилання з червня 2019]}