Кампа́нія з ви́лучення церко́вних кошто́вностей і дзво́нів — насильницька кампанія проти церкви, яку провели більшовики у 1920-1930-х роках під приводом боротьби з масовим голодом у Поволжі та інших регіонах. В рамках кампанії на користь держави вилучалися вироби з дорогоцінних металів та дорогоцінні камені, що перебували в храмах усіх конфесій. Вилученню підлягали і предмети, призначені виключно для богослужбових цілей (священні судини), що поставило в дуже вразливе становище духовенство та викликало опір частини парафіян. Кампанія супроводжувалася репресіями проти священнослужителів. З самого початку операції кошти, вилучені у Церкви, не планувалося використовувати для боротьби з голодом. Одночасно більшовицький режим ставив метою «іспроказіть» (вираз протопопа Авакума) Російську православну церкву та поставити на чолі її маріонеткову обновленське керівництво.
Кампанія з вилучення церковних коштовностей 1922—1923 рр
Улітку 1921 р. на півдні України, Кавказі, у Поволжі та Приураллі спалахнув голод, що уніс життя близько мільйона людей. Церква одразу відгукнулася на велику трагедію. Скрізь у церковних громадах почалося створення комітетів допомоги голодуючим, діяльність яких, однак, була припинена радянським урядом, а зібрані кошти реквізовані. Для більшовиків голод став зручним приводом, щоби завдати церкві нищівного удару, а заразом і поповнити спустошену за воєнні та революційні роки державну казну. Прикриваючись лихом, можна було провести конфіскацію церковних цінностей, не настроюючи проти себе загал. Тому В.Ленін вимагав якнайшвидше завершити цю справу, не зупиняючись ні перед чим.
Початок кампанії
У січні 1922 р. Політбюро ЦК КП(б)У направило директиву губкомам п'яти губерній, які охопив голод, «повести аґітацію за збирання золота й срібла з церков для закупівлі насіння». При цьому було рекомендовано не перешкоджати селянам експропріювати церковні коштовності. 3 березня 1922 р. Всеукраїнський центральний виконавчий комітет (ВУЦВК) ухвалили постанову про передачу церковних цінностей у фонд допомоги голодуючим. За пропозицією Л. Троцького ЦК РКП(б) порадив очолити кампанію таємним комісіям у складі секретарів губкомів партії або завідувачів аґітаційно-пропагандистських відділів. Однак український комуністичний провід поклав керівництво відчуженням коштовностей на бюро губкомів, «у зв'язку з тим, що вилучення вже фактично розпочалось».
Вищий орган законодавчої влади Радянської Росії — Президія ВЦВК (голова М. І. Калінін) — 2 січня 1922 р. прийняв постанову «Про ліквідацію церковного майна». 23 лютого 1922 року Президія ВЦВК опублікував декрет, в якому постановляв місцевим Радам «… вилучити з церковних майн, переданих у користування груп віруючих усіх релігій, з описів та договорами всі дорогоцінні предмети з золота, срібла та каменів, вилучення яких не може суттєво вплинути на інтереси самого культу, і передати до органів Народного комісаріату фінансів для допомоги голодуючим». Декрет передбачав «перегляд договорів та фактичне вилучення з описам дорогоцінних речей здійснювати з обов'язковою участю представників груп віруючих, у користування яких зазначене майно було передано». На ділі ж мова йшла про вилучення всіх цінностей без жодного розбору.
Незабаром після видання декрету Патріарх Тихон написав на ім'я голови Президії ВЦВК Калініна (оскільки — формально — ініціатива вилучення виходила від ВЦВК) запит. Не отримавши від останньої відповіді, Патріарх 15 (28) лютого 1922 р. звернувся до віруючих з відозвою, що став згодом широко відомим, в якому піддав осуду втручання ВЦВК у справи Церкви, порівнявши його з святотатством:
<… > Ми знайшли можливим дозволити церковнопарафіяльних радам та громадам жертвувати на потреби голодуючих дорогоцінні церковні прикраси та предмети, що не мають богослужбового вжитку, про що і сповістили Православне населення 6 (19) лютого з. м. особливим відозвою, яке було дозволено Урядом до надрукування та розповсюдження серед населення.
Але слідом за цим, після різких випадів на урядових газетах по відношенню до духовних керівникам Церкви, 10 (23) Новини за лютий ВЦВК, для надання допомоги голодуючим, ухвалив вилучити з храмів всі дорогоцінні церковні речі, в тому числі і священні судини та інші богослужбові церковні предмети. З точки зору Церкви подібний акт є актом святотатства… Ми не можемо схвалити вилучення з храмів, хоча б і через добровільне пожертвування, священних предметів, вживання яких задля богослужбових цілей забороняється канонами Вселенської Церкви та карається Нею як святотатство — миряни відлученням від Неї, священнослужителі — (Апостольське правило 73, дворазова. Вселенський. Собор. Правило 10).
10 березня 1922 р. Ленін отримав детальну доповідну записку з обґрунтуванням необхідності створення за кордоном спеціального синдикату для реалізації вилучених цінностей від наркома зовнішньої торгівлі Л. Б. Красіна, на яку наклав позитивну резолюцію.
11 березня 1922 р. Л. Д. Троцький направив Леніну лист, в якому скаржився на повільність комісій ВЦВКа з вилучення цінностей і на плутанину, що панує в цих комісіях. Троцький запропонував створити «секретну», «ударну» комісію у складі голови Сапронова, Уншліхт, Самойлової-Землячки та Галкіна для проведення показового вилучення в Москві. За задумом Троцького, така комісія повинна була займатися «фактичним вилученням» та забезпеченням «політичної сторони справи». Діяльність комісії мала бути секретною, все має робитися від імені ЦК Помгол.
Наступного дня, 12 березня 1922 р. Троцький написав на ім'я Леніна донесення про фактичний час вилучення, акцентуючи увагу, що справа перехід в стадію «останнього „удару“» та роботу з вилученню необхідно організувати так, «щоб воно відбулося без політичних ускладнень», для чого напередодні створена «ударна» московська комісія вже приступила до роботи. Для дискредитації та внесення розколу в Церкву планувалася широкомасштабна кампанія на користь вилучення з боку священиків-. Вилучення в Москві планувалося завершити до початку партійного з'їзду — Москва повинна була стати прикладом: «Якщо в Москві пройде добре, то в провінції питання вирішиться сам собою». Йшла підготовча робота по початку акції в Петрограді. закінчувалося донесення так: «Головна робота досі йшла з вилучення зі скасованих монастирів, музеїв, сховищ і ін У цьому сенсі витвір найбільша, а робота далеко ще не закінчена». На донесення Троцького Ленін відреагував негайно, в той же день відправивши телефонограму відповідальному секретарю ЦК РКП (б) Молотову: «Негайно пошліть від імені Цека шифровану телеграму всім губкомам про те, щоб делегати на партійний з'їзд привезли з собою можливо більш докладні дані та матеріали про наявні в церквах та монастирях цінностях і про хід робіт з вилучення їх».
Події в Шуї і загострення ситуації
У Вікіджерелах є Лист В.І. Леніна членам Політбюро від 19 березня 1922 |
У березні в ряді місць сталися заворушення, пов'язані з вилученням цінностей. Особливо великий суспільний відгук викликали події в Шуї, де 15 березня 1922 р. натовп схвильованих віруючих вчинив опір вилученню цінностей. По натовпу був відкритий кулеметний вогонь. Внаслідок зіткнення було вбито четверо, поранені десятеро. Наступного дня у зв'язку цією подією політбюро ЦК РКП (б), за відсутності Леніна, ухвалило рішення призупинити вилучення, на місця було розіслано телеграму: «… Політбюро дійшло висновку, що справа організації вилучення церковних цінностей ще не підготовлена та вимагає відстрочки…».
Але 19 березня 1922 р. Ленін направив секретний лист членам Політбюро ЦК РКП (б), в якому виклав свій план розправи з церквою, скориставшись голодом та подіями в Шуї. Лист кваліфікував події в Шуї як лише один із проявів загального плану опору декрету Радянської влади з боку «найвпливовішої групи чорносотенного духовенства» та безумовно вимагав скористатися ситуацією «з якнайбільш скаженою та нещадній енергією, не зупиняючись перед придушенням якого завгодно опору,… дати якнайбільш рішучий і нещадний бій чорносотенному духовенству та придушити його опір з такою жорстокістю, щоб вони не забули цього протягом декількох десятиліть… Чим більше число представників реакційної буржуазії та реакційного духовенства вдасться нам з цього приводу розстріляти, тим краще». Ленін наполягав на остаточній та швидкій розправі з Російською православною церквою негайно: «Треба саме тепер провчити цю публіку так, щоб на декілька десятків років ні про який опір вони не сміли та думати». Він розумів, що з початком Генуезької міжнародної конференції, на яку більшовики покладали великі надії, бажаючи отримати дипломатичне визнання, якого РРФСР тоді ще не мала, і економічну та фінансову допомогу від країн Заходу («після Генуї виявиться або може виявитися, що жорстокі заходи проти реакційного духовенства будуть політично нераціональні, може бути навіть занадто небезпечні.»), виконати таку операцію було б значно важче — у випадку прийому Радянської Росії в «сім'ю цивілізованих народів» могли послідувати дії західних країн проти церковних репресій та зобов'язання, які довелося б узяти на себе. Крім того, Ленін вважав що вилучення церковних цінностей під виглядом боротьби з голодом змусить замовкнути навіть представників російської білої еміграції, які в інших умовах безсумнівно протестували б проти вилучення. Причому за планами Леніна вилучені цінності і не повинні були спрямовуватися на закупівлю продовольства для голодуючих — на кошти, виручені від цієї операції необхідно «створити фонд…. Без цього ніяка державна робота взагалі, ніяке господарське будівництво зокрема та ніяке відстоювання своєї позиції в Генуї в особливості абсолютно немислимі. Взяти в свої руки цей фонд у кілька сотень мільйонів золотих рублів (а може бути, і кілька мільярдів) ми повинні будь-що. А зробити це з успіхом можна лише тепер». Телеграми про призупинення вилучення Ленін пропонував не скасовувати, що б «приспати пильність» ворога. Самих же учасників подій в Шуї покарати під час судового процесу який повинен «закінчитися не інакше, як розстрілом дуже великого числа найвпливовіших та найнебезпечніших чорносотенців р. Шуі, а по можливості також і не лише цього міста, а й Москви та кількох інших духовних центрів», для чого послати в Шую «енергійного та толкового» представника, давши йому «усні» інструкції. «Усні директиви» видати й урядовцям, які повинні організувати процес над «бунтівниками». «… даний момент являє собою не тільки виключно сприятливий, але й взагалі єдиний момент, коли ми можемо 99 зі 100 шансів… розбити ворога наголову та забезпечити за собою необхідні для нас позиції на багато десятиліть». «Усі міркування, — продовжував він, — указують на те, що пізніше зробити нам цього не вдасться, бо ніякий інший момент, окрім відчайдушного голоду, не дасть нам такого настрою широких селянських мас, який би або забезпечив нам співчуття цієї маси, або, принаймні, забезпечив би нам нейтралізування цих мас».
На основі розісланого напередодні членам Політбюро ЦК проекту заходів з вилучення, розроблених Троцьким, Політбюро ЦК РКП (б) 22 березня 1919 р. прийняло його план до виконання. Він включав арешт Синоду, показовий процес по Шуйській справі, а також вказував — «Приступити до вилучення у всій країні, абсолютно не займаючись церквами, що не мають скільки-небудь значних цінностей». 10 травня 1922 р. були розстріляні шуйські протоієрей Павло Светозаров, ієрей Іоанн Рождественський та мирянин Петро Язиков.
Подальший хід кампанії
У квітні було створено Центральну комісію по вилученню церковних цінностей (вилкомісію), головою якої був призначений Микола Скрипник. До її складу також входили представники Державного політичного управління (ДПУ). За постановою ВУЦВК безпосередньо конфіскацією займалися спеціальні комісії з представників комітетів допомоги голодуючим (помголи), голів виконкомів та фінвідділів. Пов'язані з цим питання розглядалися на закритих пленумах окружних виконкомів. В акції також брали участь міліцейські або військові підрозділи, зокрема частини особливого призначення, котрі використовувалися в разі загострення ситуації.
Темпи розпочатої кампанії не влаштовували партійне керівництво. Секретар ЦК РКП(б) В.Молотов у шифротелеграмі, направленій до Харківського, Катеринославського та Донецького губкомів партії, наполягав розширити рух допомоги голодуючим до загальнонародних масштабів, добиваючись того, щоби до нього були залучені робочі всіх фабрик і заводів. Інакше, говорилося в документі, політичним переможцем у боротьбі проти голоду зможе вийти духовенство. Партійне керівництво вимагало прискорити проведення кампанії й погрожувало покарати винних. Уже в травні були вжиті певні заходи. Так, голова Дебальцевської повітової вилкомісії був відданий під суд ревтрибуналу за бездіяльність під час відчуження церковного скарбу. У період з 1 по 11 травня тільки у Донецькій губернії було відчужено приблизно 2181 кілограм срібла, 384 грами золота, близько 500 грамів перлів, а також 106 діамантів, понад 50 рубінів, сапфірів та іншого дорогоцінного каміння. 14 квітня Політбюро ЦК КП(б)У ухвалило переправити всі конфісковані в Україні коштовності до Москви. Але у зв'язку з тим, що «голодуюче населення УРСР становить 15 відсотків голодуючих усієї федерації, поставити перед ЦК Помгол РСФРР через ЦК РКП(б) питання про передачу Україні для боротьби з голодом 15 відсотків цінностей, зібраних по всій федерації».
Першими результатами кампанії влада була незадоволена. Вона пояснювала це «мирним» відчуженням коштовностей, у ході якого нібито була зібрана незначна їх частина. ЦК партії закликав негайно провести додаткову конфіскацію. Відтепер будь-яка заміна дорогоцінностей хлібом чи іншими продуктами заборонялась. Тільки в деяких випадках, коли мова йшла про особливо шановані віруючими предмети, ЦК Помголу міг дозволити викупити їх рівноцінною кількістю золота чи срібла. Додаткове вилучення в Україні розпочалося на початку 1923 р.
На місцях, як правило, вилучення проходило без належної підготовки. Непоодинокими були випадки, коли члени комісій глумилися над святинями та знущалися з релігійних почуттів віруючих. Деякі комуністи пропонували не морочитися з релігійниками, а застосувати революційні заходи — експропріювати скарб уночі шляхом несподіваних нападів на храми. У Донбасі подібний випадок стався у Слов'янському повіті. Уночі проти 24 квітня 1922 р. напередодні приїзду вилкомісії до Святогірської обителі невідомі здійснили погром Преображенської церкви монастиря. Ймовірно, це була ланка одного ланцюга лівацької тактики деяких більшовиків, щоправда, засудженої більшовицьким проводом. ДПУ УРСР вимагало припинити подібні дії й навіть попереджало про притягнення винних до суворої відповідальності, але ніхто з них не був покараний, принаймні, відомостей про це не було знайдено.
Натомість ЦК партії приділяв особливу увагу проведенню аґітаційної роботи, за допомогою якої більшовики розраховували зіграти на релігійних почуттях віруючих і примусити їх добровільно пожертвувати дорогоцінності. У партійних інструкціях підкреслювалось, що аґітації, аби уникнути зайвих конфліктів, треба було надати «характер далекий від усілякої боротьби з релігією та церквою, а цілковито спрямований на допомогу голодуючим».
Під тиском влади архієпископи Харківський Нафанаїл Троїцький та Катеринославський Агапіт Вишневський (УПЦ) змушені були звернутися до пастви з відозвою про сприяння впровадженню декрету. Але такі заклики не скрізь були почуті. За церковними канонами використання священних предметів не для богослужебних цілей вважалося святотатством. Поширення набув такий різновид опору, як приховування церковних речей. До цих заходів вдалися, наприклад, ченці Старобільського монастиря й Святогірської Успенської пустині. 26 квітня в Успенській обителі було вилучено приблизно 40 пудів 25 фунтів срібла, 100 алмазів, 100 діамантів, 50 рубінів, 20 аметистів, 2 ізумруди, 1 пуд 18 фунтів парчі й шовку, 18 перських та інших килимів, велику кількість перлів і різних каменів, а також 76 грамів золота. Комісії здалося цього недостатньо. Спецслужбам було доручено дізнатися, чи не приховують ченці скарб. Уповноважений ДПУ допитав колишнього послушника пустині, який підтвердив підозри властей і зізнався, що на території монастиря схоронені коштовності. У ході розслідування було додатково вилучено золотий хрест, срібний посуд, самовари, килими, простирадла, ковдри, білизну, рушники, навіть папір й олівці. Особливо обурили більшовиків дії одного ієромонаха, котрий у себе зберігав від сторонніх очей велику кількість сухарів, борошна, пшона, меду. У своєму звіті комісія відзначала, що значна частина цих продуктів зіпсувалася, тоді як «ченці скаржаться на брак їжі». Ще один ієродиякон, завідувач монастирської крамниці «деякі речі сховав у своєї коханки в с. Яровій». Усе це було добрим матеріалом для пропаганди проти монахів і згодом стало приводом для закриття Святогірської пустині.
Кампанія з дискредитації Патріарха Тихона
Хоча у своєму таємному листі від 19 березня 1922 р. Ленін і написав про Патріарха Тихона «самого Патріарха Тихона, я думаю, доцільно нам не чіпати…» щоб шляхом посиленого спостереження за ним виявити всі його зв'язки, але вже в тому ж місяці почалися допити Патріарха. Він викликався в , де йому дали під розписку прочитати офіційне повідомлення про те, що уряд «вимагає від громадянина Беллавін як від відповідального керівника всієї ієрархії визначеного та публічного визначення свого ставлення до контрреволюційного змови, на чолі якого стоїть підпорядкована йому ієрархія».
Вже на початку травня 1922 р. за пропозицією Леніна Політбюро ЦК РКП (б) постановило:
Дати директиву Московському трибуналу:
1. Негайно залучити Тихона до суду.
2. Застосувати до попів вищу міру покарання.
5 травня 1922 Патріарх був викликаний до суду на процес у справі московського духовенства. Суд виніс окрему ухвалу про притягнення гр-на Беллавіна до кримінальної відповідальності. Патріарх був заарештований. 19 травня 1922 р. його перевезли з Троїцького подвір'я, де він перебував під домашнім арештом, в Донському монастирі в повній ізоляції від зовнішнього світу. Судячи з численних публікацій у радянській пресі навесні 1923 року листів від громадян, які вимагали суворо покарати «людожера» Тихона, влади готувалися до розправи над Патріархом. Від розстрілу Патріарха більшовицьке керівництво зупиняло лише побоювання бурхливої реакції Заходу — Велика Британія, наприклад, прямо заявила, що якщо суд над Патріархом почнеться, то вона відкличе з Радянської Росії своїх дипломатичних представників Тихон був звільнений та справу проти нього припинено лише після заяви про те, що він «кається у проступках проти державного ладу». Сталося це у червні 1923 року. До цього часу Ленін, внаслідок чергового нападу важкої хвороби, остаточно відійшов від справ.
Судові процеси, пов'язані з вилученням церковних цінностей
Кампанія з вилучення церковних цінностей лише за перше півріччя 1922 р. викликала більше 1400 випадків кривавих зіткнень. За цими подіями відбувся 231 судовий процес; 732 особи, переважно священнослужителі та ченці, опинилися на лаві підсудних.
7 травня 1922 р. Московський революційний трибунал за звинуваченням у протидії вилученню церковних цінностей, що кваліфікувалося як контрреволюційна діяльність, засудив 49 осіб, у тому числі засудив до розстрілу 11 осіб (дев'ятьох священиків та трьох мирян). З них були розстріляні священики Христофор Надєждін, , , ієромонах Макарій (Телегін) та мирянин С. Ф. Тихомиров.
У Петрограді в зв'язку з опором вилученню цінностей з деяких церков було заарештовано 87 осіб. проходив з 10 червня по 5 липня 1922 року. Петроградський революційний трибунал засудив до розстрілу 10 підсудних, шістьом з яких смертна кара була замінена позбавленням волі. Були розстріляні митрополит Веніамін (Казанський), , адвокат та професор .
12 травня 1922 р. Новгородський революційний трибунал виніс вирок у справі про заворушення у зв'язку з вилученням цінностей в Старій Руссі. До смертної кари було засуджено священики В. І. Орлов, і Н. М. Смислов. Інші 15 підсудних були засуджені до різних термінів ув'язнення.
Донський обласний ревтрибунал з 22 по 30 серпня 1922 р. вів справу за обвинуваченням ростовського єпископа , 7 священиків і 25 парафіян, які брали участь у заворушеннях 11 березня 1922 року біля Кафедрального собору Ростова-на-Дону, коли члени комісії з вилучення зазнали побиття. Трибунал виніс розстрільний вирок Арсенію, але за оголошеною до річниці Жовтневої революції амністією замінив вищу міру покарання позбавленням волі на десять років.
У ході судового процесу над групою духовенства, що проходив в Царицині з 9 червня 1922 р., був засуджений до розстрілу вікарій Донський єпархії Микола (Орлов). Однак він не був розстріляний, а помер у в'язниці.
В Смоленську виїзна сесія Військової колегії Верховного трибуналу ВЦВК з 1 по 24 червня 1922 р. розглядала справу «Смоленських церковників», за яким було залучено 47 осіб. З них до розстрілу були засуджені Залеський, Пивоваров, Мясоєдов та Демидов, а до різних термінів ув'язнення було засуджено ще 10 проходили у справі віруючих.
Революційний трибунал Чуваської автономної області в травні 1922 р. провів судовий розгляд стосовно благочинного протоієрея А. А. Соловйова та групи віруючих. Благочинний А. А. Соловйов та активний учасник опору вилученню Н. Я. Галахов були засуджені до розстрілу.
Другий судовий процес над духовенством Москви та Московської губернії, так званий «процес другої групи церковників», проходив з 27 листопада по 31 грудня 1922 р. Трибунал розглянув справи 105 обвинувачених. Серед обвинувачених були священики, професори, вчителі, студенти, робітники, селяни, тощо. Найактивнішим учасникам опору вилученню цінностей був винесений смертний вирок. Однак у зв'язку з амністією, оголошеною до річниці революції, замінивши розстріл тюремним ув'язненням.
Наприкінці 1923 року за звинуваченням в опорі акціям по вилученню цінностей були притягнуті до суду єпископ Бахмутський і Донецький Йоаникій Соколовський та єпископ Маріупольський Андрій Одинцов. На подив м'який вирок був винесений Святогірським ченцям. У справі про приховування скарбу проходило дев'ять монахів на чолі з архімандритом Трифоном Скрипченком. Але волі позбавили тільки завідувача монастирською крамницею, решту засудили умовно. Ленін вимагав найсуворішого покарання тим, хто захищав свої святині. «Чим більше представників реакційного духівництва та реакційної буржуазії вдасться нам з цього приводу розстріляти, — писав він, — тим краще. Треба саме тепер провчити цю публіку так, щоби на кілька десятків років ні про який спротив вони не сміли й думати».
В цілому протягом 1922—1923 років було розглянуто 250 судових справ у зв'язку в опором вилучення церковних цінностей. В 1923 р. в VI відділенні («церковному») секретно-політичного відділу перебувала у провадженні 301 слідча справа, було заарештовано 375 осіб та вислано в адміністративному порядку, у тому числі за кордон, 146 осіб. До кінця 1924 р. у в'язницях та таборах побувало близько половини всього російського єпископату — 66 архієреїв. За даними Православного Свято-Тихонівського богословського інституту, загальна кількість репресованих церковних діячів в 1921—1923 рр.. склала 10 тисяч осіб, при цьому був розстріляний кожний п'ятий — всього близько 2 тисяч.
Еконономічні наслідки
Підсумки кампанії 1922-1923 рр. були не дуже значними для радянського уряду. Очікуваних церковних скарбів на кілька сотень мільйонів, а то й мільярдів золотих карбованців, про які говорив Ленін, не виявилося. Усього в Радянському Союзі було отримано 4 мільйони 65 тисяч золотих карбованців, але до центру надійшло лише три з половиною мільйони з яких на потреби голодуючих, імовірно, пішла незначна частина.
Переважна частина вилучених у церкви 1922 року цінностей пішла в переплавку, а отримані з продажу гроші були витрачені на проведення самої кампанії щодо їх вилучення: антицерковна агітація, технічне забезпечення (транспорт, вантажники, пакувальні матеріали, тощо.), надкошторисних асигнування, тощо. Значна частка цінностей пішла на утримання партійного та радянського апарату. Саме в цей час співробітникам апарату були збільшені зарплата, різні види постачання, тощо. Частина золота та коштовностей була попросту розкрадена, про що свідчать суди, що пройшли над співробітниками .
Натомість Православна церква, що отримала від радянської держави дозвіл самостійно займатися збором коштів для допомоги голодуючим, в період з 19 лютого, коли відповідне звернення Патріарха Тихона було опубліковано в газетах, по 23 лютого 1922 р. зібрала близько дев'яти мільйонів рублів. золотих рублів.
Кампанія з вилучення церковних дзвонів 1929—1935 рр
Одне з перших в історії Росії вилучень церковних дзвонів відбувалося за часів Петра І, коли дзвоновий метал використовувався на потреби російської армії під час війни зі шведами.
Повторно кампанія проти дзвонів розпочалася у 1918 р., коли було заборонено бити на сполох. 1926 р. Народні комісаріати внутрішніх справ та юстиції вжили жорсткіші обмежувальні заходи, щоби приборкати «гавкіт дзвонів» (вислів С.Єсеніна), який нібито «суперечив принципу відокремлення церкви від держави, порушував громадський спокій і права широких безрелігійних трудящих мас, особливо міста, заважав праці й відпочинку населення». З лютого 1929 р. влада приступила до їх відчуження. «Луганська правда» писала: «У 1921-1922 рр., коли країна мала нагальну потребу в золоті, ми вилучили з церкви золоті речі й чимало голодуючих було врятовано від смерті… У теперішній час саме життя вимагає вилучити з церкви дзвони, кольоровий метал, котрий, як голодуючому хліб, необхідний для промисловості».
У жовтні 1930 р. глава Раднаркому СРСР О.Риков звернувся до голів раднаркомів союзних республік з проханням якнайшвидше конфіскувати дзвони, які передбачалося «використати в першу чергу для чеканки дрібної розмінної монети…, не надаючи цьому політичного значення та зайвого розголосу». Згідно з порядком, встановленим ВУЦВК, відчуження дозволялося лише за вимогою більшості населення даної місцевості. Після розгляду постанов зборів трудящих на пленумі чи президії районних чи міських рад клопотання про конфіскацію передавалося на затвердження до облвиконкому. Місцеві органи влади реалізовували вилучені дзвони через Металобрухт. Отримані за них кошти поверталися до міських, селищних або сільських бюджетів на культосвітні потреби, у тому числі на користь Спілки войовничих безвірників. Окрім дзвонової міді, конфісковували залізо, латунь і бронзу. Під кінець 1935 р. кампанія проти дзвонів в основному завершилась.
Джерела та література
- О. М. Мовчан. Кампанія з вилучення в УСРР церковних цінностей 1922 [ 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 50. — .
Література
- Форостюк О. Правове регулювання державно-церковних відносин у Донбасі у 1917—1941 роках: Монографія. — Луганськ, 2000.
- Крівова, Н. А. // № 1, 1999.
- . Розсекречений Ленін. — 1-е. — Москва : , 1996. — 336 с. — 15 000 прим. — .
Примітки
- . Рассекреченный Ленин. — 1-е изд. — М. : , 1996. — С. 145 — 172. — 15 000 прим. — .
- . Архів оригіналу за 11 вересня 2014. Процитовано 3 серпня 2013.
- Послание свт. Тихона Патриарха Московского 15/28 февр. 1922 [ 7 жовтня 2008 у Wayback Machine.].
- Архів оригіналу за 24 червня 2008. Процитовано 3 серпня 2013.
- Кривова Н. А. Власть и Церковь в 1922—1925 гг. [ 7 квітня 2009 у Wayback Machine.]
- Покровский Н. Н. Политбюро и Церковь. 1922 — 1923. Три архивных дела // Новый мир : журнал. — 1994. — № 8. — С. 199.
- Баделин В. И. Золото Церкви. Исторические очерки. — 2-е изд. — Экологический вестник, 1995. — 187 с.
Посилання
- Вилучення церковних цінностей [ 9 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — .
- (рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Kampa niya z vi luchennya cerko vnih koshto vnostej i dzvo niv nasilnicka kampaniya proti cerkvi yaku proveli bilshoviki u 1920 1930 h rokah pid privodom borotbi z masovim golodom u Povolzhi ta inshih regionah V ramkah kampaniyi na korist derzhavi viluchalisya virobi z dorogocinnih metaliv ta dorogocinni kameni sho perebuvali v hramah usih konfesij Viluchennyu pidlyagali i predmeti priznacheni viklyuchno dlya bogosluzhbovih cilej svyashenni sudini sho postavilo v duzhe vrazlive stanovishe duhovenstvo ta viklikalo opir chastini parafiyan Kampaniya suprovodzhuvalasya represiyami proti svyashennosluzhiteliv Z samogo pochatku operaciyi koshti vilucheni u Cerkvi ne planuvalosya vikoristovuvati dlya borotbi z golodom Odnochasno bilshovickij rezhim staviv metoyu isprokazit viraz protopopa Avakuma Rosijsku pravoslavnu cerkvu ta postaviti na choli yiyi marionetkovu obnovlenske kerivnictvo Kampaniya z viluchennya cerkovnih koshtovnostej 1922 1923 rrUlitku 1921 r na pivdni Ukrayini Kavkazi u Povolzhi ta Priuralli spalahnuv golod sho unis zhittya blizko miljona lyudej Cerkva odrazu vidguknulasya na veliku tragediyu Skriz u cerkovnih gromadah pochalosya stvorennya komitetiv dopomogi goloduyuchim diyalnist yakih odnak bula pripinena radyanskim uryadom a zibrani koshti rekvizovani Dlya bilshovikiv golod stav zruchnim privodom shobi zavdati cerkvi nishivnogo udaru a zarazom i popovniti spustoshenu za voyenni ta revolyucijni roki derzhavnu kaznu Prikrivayuchis lihom mozhna bulo provesti konfiskaciyu cerkovnih cinnostej ne nastroyuyuchi proti sebe zagal Tomu V Lenin vimagav yaknajshvidshe zavershiti cyu spravu ne zupinyayuchis ni pered chim Pochatok kampaniyi U sichni 1922 r Politbyuro CK KP b U napravilo direktivu gubkomam p yati gubernij yaki ohopiv golod povesti agitaciyu za zbirannya zolota j sribla z cerkov dlya zakupivli nasinnya Pri comu bulo rekomendovano ne pereshkodzhati selyanam ekspropriyuvati cerkovni koshtovnosti 3 bereznya 1922 r Vseukrayinskij centralnij vikonavchij komitet VUCVK uhvalili postanovu pro peredachu cerkovnih cinnostej u fond dopomogi goloduyuchim Za propoziciyeyu L Trockogo CK RKP b poradiv ocholiti kampaniyu tayemnim komisiyam u skladi sekretariv gubkomiv partiyi abo zaviduvachiv agitacijno propagandistskih viddiliv Odnak ukrayinskij komunistichnij provid poklav kerivnictvo vidchuzhennyam koshtovnostej na byuro gubkomiv u zv yazku z tim sho viluchennya vzhe faktichno rozpochalos Vishij organ zakonodavchoyi vladi Radyanskoyi Rosiyi Prezidiya VCVK golova M I Kalinin 2 sichnya 1922 r prijnyav postanovu Pro likvidaciyu cerkovnogo majna 23 lyutogo 1922 roku Prezidiya VCVK opublikuvav dekret v yakomu postanovlyav miscevim Radam viluchiti z cerkovnih majn peredanih u koristuvannya grup viruyuchih usih religij z opisiv ta dogovorami vsi dorogocinni predmeti z zolota sribla ta kameniv viluchennya yakih ne mozhe suttyevo vplinuti na interesi samogo kultu i peredati do organiv Narodnogo komisariatu finansiv dlya dopomogi goloduyuchim Dekret peredbachav pereglyad dogovoriv ta faktichne viluchennya z opisam dorogocinnih rechej zdijsnyuvati z obov yazkovoyu uchastyu predstavnikiv grup viruyuchih u koristuvannya yakih zaznachene majno bulo peredano Na dili zh mova jshla pro viluchennya vsih cinnostej bez zhodnogo rozboru Nezabarom pislya vidannya dekretu Patriarh Tihon napisav na im ya golovi Prezidiyi VCVK Kalinina oskilki formalno iniciativa viluchennya vihodila vid VCVK zapit Ne otrimavshi vid ostannoyi vidpovidi Patriarh 15 28 lyutogo 1922 r zvernuvsya do viruyuchih z vidozvoyu sho stav zgodom shiroko vidomim v yakomu piddav osudu vtruchannya VCVK u spravi Cerkvi porivnyavshi jogo z svyatotatstvom lt gt Mi znajshli mozhlivim dozvoliti cerkovnoparafiyalnih radam ta gromadam zhertvuvati na potrebi goloduyuchih dorogocinni cerkovni prikrasi ta predmeti sho ne mayut bogosluzhbovogo vzhitku pro sho i spovistili Pravoslavne naselennya 6 19 lyutogo z m osoblivim vidozvoyu yake bulo dozvoleno Uryadom do nadrukuvannya ta rozpovsyudzhennya sered naselennya Ale slidom za cim pislya rizkih vipadiv na uryadovih gazetah po vidnoshennyu do duhovnih kerivnikam Cerkvi 10 23 Novini za lyutij VCVK dlya nadannya dopomogi goloduyuchim uhvaliv viluchiti z hramiv vsi dorogocinni cerkovni rechi v tomu chisli i svyashenni sudini ta inshi bogosluzhbovi cerkovni predmeti Z tochki zoru Cerkvi podibnij akt ye aktom svyatotatstva Mi ne mozhemo shvaliti viluchennya z hramiv hocha b i cherez dobrovilne pozhertvuvannya svyashennih predmetiv vzhivannya yakih zadlya bogosluzhbovih cilej zaboronyayetsya kanonami Vselenskoyi Cerkvi ta karayetsya Neyu yak svyatotatstvo miryani vidluchennyam vid Neyi svyashennosluzhiteli Apostolske pravilo 73 dvorazova Vselenskij Sobor Pravilo 10 10 bereznya 1922 r Lenin otrimav detalnu dopovidnu zapisku z obgruntuvannyam neobhidnosti stvorennya za kordonom specialnogo sindikatu dlya realizaciyi viluchenih cinnostej vid narkoma zovnishnoyi torgivli L B Krasina na yaku naklav pozitivnu rezolyuciyu 11 bereznya 1922 r L D Trockij napraviv Leninu list v yakomu skarzhivsya na povilnist komisij VCVKa z viluchennya cinnostej i na plutaninu sho panuye v cih komisiyah Trockij zaproponuvav stvoriti sekretnu udarnu komisiyu u skladi golovi Sapronova Unshliht Samojlovoyi Zemlyachki ta Galkina dlya provedennya pokazovogo viluchennya v Moskvi Za zadumom Trockogo taka komisiya povinna bula zajmatisya faktichnim viluchennyam ta zabezpechennyam politichnoyi storoni spravi Diyalnist komisiyi mala buti sekretnoyu vse maye robitisya vid imeni CK Pomgol Nastupnogo dnya 12 bereznya 1922 r Trockij napisav na im ya Lenina donesennya pro faktichnij chas viluchennya akcentuyuchi uvagu sho sprava perehid v stadiyu ostannogo udaru ta robotu z viluchennyu neobhidno organizuvati tak shob vono vidbulosya bez politichnih uskladnen dlya chogo naperedodni stvorena udarna moskovska komisiya vzhe pristupila do roboti Dlya diskreditaciyi ta vnesennya rozkolu v Cerkvu planuvalasya shirokomasshtabna kampaniya na korist viluchennya z boku svyashenikiv Viluchennya v Moskvi planuvalosya zavershiti do pochatku partijnogo z yizdu Moskva povinna bula stati prikladom Yaksho v Moskvi projde dobre to v provinciyi pitannya virishitsya sam soboyu Jshla pidgotovcha robota po pochatku akciyi v Petrogradi zakinchuvalosya donesennya tak Golovna robota dosi jshla z viluchennya zi skasovanih monastiriv muzeyiv shovish i in U comu sensi vitvir najbilsha a robota daleko she ne zakinchena Na donesennya Trockogo Lenin vidreaguvav negajno v toj zhe den vidpravivshi telefonogramu vidpovidalnomu sekretaryu CK RKP b Molotovu Negajno poshlit vid imeni Ceka shifrovanu telegramu vsim gubkomam pro te shob delegati na partijnij z yizd privezli z soboyu mozhlivo bilsh dokladni dani ta materiali pro nayavni v cerkvah ta monastiryah cinnostyah i pro hid robit z viluchennya yih Podiyi v Shuyi i zagostrennya situaciyi U Vikidzherelah ye List V I Lenina chlenam Politbyuro vid 19 bereznya 1922 U berezni v ryadi misc stalisya zavorushennya pov yazani z viluchennyam cinnostej Osoblivo velikij suspilnij vidguk viklikali podiyi v Shuyi de 15 bereznya 1922 r natovp shvilovanih viruyuchih vchiniv opir viluchennyu cinnostej Po natovpu buv vidkritij kulemetnij vogon Vnaslidok zitknennya bulo vbito chetvero poraneni desyatero Nastupnogo dnya u zv yazku ciyeyu podiyeyu politbyuro CK RKP b za vidsutnosti Lenina uhvalilo rishennya prizupiniti viluchennya na miscya bulo rozislano telegramu Politbyuro dijshlo visnovku sho sprava organizaciyi viluchennya cerkovnih cinnostej she ne pidgotovlena ta vimagaye vidstrochki Ale 19 bereznya 1922 r Lenin napraviv sekretnij list chlenam Politbyuro CK RKP b v yakomu viklav svij plan rozpravi z cerkvoyu skoristavshis golodom ta podiyami v Shuyi List kvalifikuvav podiyi v Shuyi yak lishe odin iz proyaviv zagalnogo planu oporu dekretu Radyanskoyi vladi z boku najvplivovishoyi grupi chornosotennogo duhovenstva ta bezumovno vimagav skoristatisya situaciyeyu z yaknajbilsh skazhenoyu ta neshadnij energiyeyu ne zupinyayuchis pered pridushennyam yakogo zavgodno oporu dati yaknajbilsh rishuchij i neshadnij bij chornosotennomu duhovenstvu ta pridushiti jogo opir z takoyu zhorstokistyu shob voni ne zabuli cogo protyagom dekilkoh desyatilit Chim bilshe chislo predstavnikiv reakcijnoyi burzhuaziyi ta reakcijnogo duhovenstva vdastsya nam z cogo privodu rozstrilyati tim krashe Lenin napolyagav na ostatochnij ta shvidkij rozpravi z Rosijskoyu pravoslavnoyu cerkvoyu negajno Treba same teper provchiti cyu publiku tak shob na dekilka desyatkiv rokiv ni pro yakij opir voni ne smili ta dumati Vin rozumiv sho z pochatkom Genuezkoyi mizhnarodnoyi konferenciyi na yaku bilshoviki pokladali veliki nadiyi bazhayuchi otrimati diplomatichne viznannya yakogo RRFSR todi she ne mala i ekonomichnu ta finansovu dopomogu vid krayin Zahodu pislya Genuyi viyavitsya abo mozhe viyavitisya sho zhorstoki zahodi proti reakcijnogo duhovenstva budut politichno neracionalni mozhe buti navit zanadto nebezpechni vikonati taku operaciyu bulo b znachno vazhche u vipadku prijomu Radyanskoyi Rosiyi v sim yu civilizovanih narodiv mogli posliduvati diyi zahidnih krayin proti cerkovnih represij ta zobov yazannya yaki dovelosya b uzyati na sebe Krim togo Lenin vvazhav sho viluchennya cerkovnih cinnostej pid viglyadom borotbi z golodom zmusit zamovknuti navit predstavnikiv rosijskoyi biloyi emigraciyi yaki v inshih umovah bezsumnivno protestuvali b proti viluchennya Prichomu za planami Lenina vilucheni cinnosti i ne povinni buli spryamovuvatisya na zakupivlyu prodovolstva dlya goloduyuchih na koshti virucheni vid ciyeyi operaciyi neobhidno stvoriti fond Bez cogo niyaka derzhavna robota vzagali niyake gospodarske budivnictvo zokrema ta niyake vidstoyuvannya svoyeyi poziciyi v Genuyi v osoblivosti absolyutno nemislimi Vzyati v svoyi ruki cej fond u kilka soten miljoniv zolotih rubliv a mozhe buti i kilka milyardiv mi povinni bud sho A zrobiti ce z uspihom mozhna lishe teper Telegrami pro prizupinennya viluchennya Lenin proponuvav ne skasovuvati sho b prispati pilnist voroga Samih zhe uchasnikiv podij v Shuyi pokarati pid chas sudovogo procesu yakij povinen zakinchitisya ne inakshe yak rozstrilom duzhe velikogo chisla najvplivovishih ta najnebezpechnishih chornosotenciv r Shui a po mozhlivosti takozh i ne lishe cogo mista a j Moskvi ta kilkoh inshih duhovnih centriv dlya chogo poslati v Shuyu energijnogo ta tolkovogo predstavnika davshi jomu usni instrukciyi Usni direktivi vidati j uryadovcyam yaki povinni organizuvati proces nad buntivnikami danij moment yavlyaye soboyu ne tilki viklyuchno spriyatlivij ale j vzagali yedinij moment koli mi mozhemo 99 zi 100 shansiv rozbiti voroga nagolovu ta zabezpechiti za soboyu neobhidni dlya nas poziciyi na bagato desyatilit Usi mirkuvannya prodovzhuvav vin ukazuyut na te sho piznishe zrobiti nam cogo ne vdastsya bo niyakij inshij moment okrim vidchajdushnogo golodu ne dast nam takogo nastroyu shirokih selyanskih mas yakij bi abo zabezpechiv nam spivchuttya ciyeyi masi abo prinajmni zabezpechiv bi nam nejtralizuvannya cih mas Na osnovi rozislanogo naperedodni chlenam Politbyuro CK proektu zahodiv z viluchennya rozroblenih Trockim Politbyuro CK RKP b 22 bereznya 1919 r prijnyalo jogo plan do vikonannya Vin vklyuchav aresht Sinodu pokazovij proces po Shujskij spravi a takozh vkazuvav Pristupiti do viluchennya u vsij krayini absolyutno ne zajmayuchis cerkvami sho ne mayut skilki nebud znachnih cinnostej 10 travnya 1922 r buli rozstrilyani shujski protoiyerej Pavlo Svetozarov iyerej Ioann Rozhdestvenskij ta miryanin Petro Yazikov Podalshij hid kampaniyi Roztin moshej Oleksandra Nevskogo ta viluchennya dorogocinnoyi raki traven 1922 roku U kvitni bulo stvoreno Centralnu komisiyu po viluchennyu cerkovnih cinnostej vilkomisiyu golovoyu yakoyi buv priznachenij Mikola Skripnik Do yiyi skladu takozh vhodili predstavniki Derzhavnogo politichnogo upravlinnya DPU Za postanovoyu VUCVK bezposeredno konfiskaciyeyu zajmalisya specialni komisiyi z predstavnikiv komitetiv dopomogi goloduyuchim pomgoli goliv vikonkomiv ta finviddiliv Pov yazani z cim pitannya rozglyadalisya na zakritih plenumah okruzhnih vikonkomiv V akciyi takozh brali uchast milicejski abo vijskovi pidrozdili zokrema chastini osoblivogo priznachennya kotri vikoristovuvalisya v razi zagostrennya situaciyi Tempi rozpochatoyi kampaniyi ne vlashtovuvali partijne kerivnictvo Sekretar CK RKP b V Molotov u shifrotelegrami napravlenij do Harkivskogo Katerinoslavskogo ta Doneckogo gubkomiv partiyi napolyagav rozshiriti ruh dopomogi goloduyuchim do zagalnonarodnih masshtabiv dobivayuchis togo shobi do nogo buli zalucheni robochi vsih fabrik i zavodiv Inakshe govorilosya v dokumenti politichnim peremozhcem u borotbi proti golodu zmozhe vijti duhovenstvo Partijne kerivnictvo vimagalo priskoriti provedennya kampaniyi j pogrozhuvalo pokarati vinnih Uzhe v travni buli vzhiti pevni zahodi Tak golova Debalcevskoyi povitovoyi vilkomisiyi buv viddanij pid sud revtribunalu za bezdiyalnist pid chas vidchuzhennya cerkovnogo skarbu U period z 1 po 11 travnya tilki u Doneckij guberniyi bulo vidchuzheno priblizno 2181 kilogram sribla 384 grami zolota blizko 500 gramiv perliv a takozh 106 diamantiv ponad 50 rubiniv sapfiriv ta inshogo dorogocinnogo kaminnya 14 kvitnya Politbyuro CK KP b U uhvalilo perepraviti vsi konfiskovani v Ukrayini koshtovnosti do Moskvi Ale u zv yazku z tim sho goloduyuche naselennya URSR stanovit 15 vidsotkiv goloduyuchih usiyeyi federaciyi postaviti pered CK Pomgol RSFRR cherez CK RKP b pitannya pro peredachu Ukrayini dlya borotbi z golodom 15 vidsotkiv cinnostej zibranih po vsij federaciyi Pershimi rezultatami kampaniyi vlada bula nezadovolena Vona poyasnyuvala ce mirnim vidchuzhennyam koshtovnostej u hodi yakogo nibito bula zibrana neznachna yih chastina CK partiyi zaklikav negajno provesti dodatkovu konfiskaciyu Vidteper bud yaka zamina dorogocinnostej hlibom chi inshimi produktami zaboronyalas Tilki v deyakih vipadkah koli mova jshla pro osoblivo shanovani viruyuchimi predmeti CK Pomgolu mig dozvoliti vikupiti yih rivnocinnoyu kilkistyu zolota chi sribla Dodatkove viluchennya v Ukrayini rozpochalosya na pochatku 1923 r Na miscyah yak pravilo viluchennya prohodilo bez nalezhnoyi pidgotovki Nepoodinokimi buli vipadki koli chleni komisij glumilisya nad svyatinyami ta znushalisya z religijnih pochuttiv viruyuchih Deyaki komunisti proponuvali ne morochitisya z religijnikami a zastosuvati revolyucijni zahodi ekspropriyuvati skarb unochi shlyahom nespodivanih napadiv na hrami U Donbasi podibnij vipadok stavsya u Slov yanskomu poviti Unochi proti 24 kvitnya 1922 r naperedodni priyizdu vilkomisiyi do Svyatogirskoyi obiteli nevidomi zdijsnili pogrom Preobrazhenskoyi cerkvi monastirya Jmovirno ce bula lanka odnogo lancyuga livackoyi taktiki deyakih bilshovikiv shopravda zasudzhenoyi bilshovickim provodom DPU URSR vimagalo pripiniti podibni diyi j navit poperedzhalo pro prityagnennya vinnih do suvoroyi vidpovidalnosti ale nihto z nih ne buv pokaranij prinajmni vidomostej pro ce ne bulo znajdeno Natomist CK partiyi pridilyav osoblivu uvagu provedennyu agitacijnoyi roboti za dopomogoyu yakoyi bilshoviki rozrahovuvali zigrati na religijnih pochuttyah viruyuchih i primusiti yih dobrovilno pozhertvuvati dorogocinnosti U partijnih instrukciyah pidkreslyuvalos sho agitaciyi abi uniknuti zajvih konfliktiv treba bulo nadati harakter dalekij vid usilyakoyi borotbi z religiyeyu ta cerkvoyu a cilkovito spryamovanij na dopomogu goloduyuchim Pid tiskom vladi arhiyepiskopi Harkivskij Nafanayil Troyickij ta Katerinoslavskij Agapit Vishnevskij UPC zmusheni buli zvernutisya do pastvi z vidozvoyu pro spriyannya vprovadzhennyu dekretu Ale taki zakliki ne skriz buli pochuti Za cerkovnimi kanonami vikoristannya svyashennih predmetiv ne dlya bogosluzhebnih cilej vvazhalosya svyatotatstvom Poshirennya nabuv takij riznovid oporu yak prihovuvannya cerkovnih rechej Do cih zahodiv vdalisya napriklad chenci Starobilskogo monastirya j Svyatogirskoyi Uspenskoyi pustini 26 kvitnya v Uspenskij obiteli bulo vilucheno priblizno 40 pudiv 25 funtiv sribla 100 almaziv 100 diamantiv 50 rubiniv 20 ametistiv 2 izumrudi 1 pud 18 funtiv parchi j shovku 18 perskih ta inshih kilimiv veliku kilkist perliv i riznih kameniv a takozh 76 gramiv zolota Komisiyi zdalosya cogo nedostatno Specsluzhbam bulo dorucheno diznatisya chi ne prihovuyut chenci skarb Upovnovazhenij DPU dopitav kolishnogo poslushnika pustini yakij pidtverdiv pidozri vlastej i ziznavsya sho na teritoriyi monastirya shoroneni koshtovnosti U hodi rozsliduvannya bulo dodatkovo vilucheno zolotij hrest sribnij posud samovari kilimi prostiradla kovdri biliznu rushniki navit papir j olivci Osoblivo oburili bilshovikiv diyi odnogo iyeromonaha kotrij u sebe zberigav vid storonnih ochej veliku kilkist suhariv boroshna pshona medu U svoyemu zviti komisiya vidznachala sho znachna chastina cih produktiv zipsuvalasya todi yak chenci skarzhatsya na brak yizhi She odin iyerodiyakon zaviduvach monastirskoyi kramnici deyaki rechi shovav u svoyeyi kohanki v s Yarovij Use ce bulo dobrim materialom dlya propagandi proti monahiv i zgodom stalo privodom dlya zakrittya Svyatogirskoyi pustini Kampaniya z diskreditaciyi Patriarha Tihona Hocha u svoyemu tayemnomu listi vid 19 bereznya 1922 r Lenin i napisav pro Patriarha Tihona samogo Patriarha Tihona ya dumayu docilno nam ne chipati shob shlyahom posilenogo sposterezhennya za nim viyaviti vsi jogo zv yazki ale vzhe v tomu zh misyaci pochalisya dopiti Patriarha Vin viklikavsya v de jomu dali pid rozpisku prochitati oficijne povidomlennya pro te sho uryad vimagaye vid gromadyanina Bellavin yak vid vidpovidalnogo kerivnika vsiyeyi iyerarhiyi viznachenogo ta publichnogo viznachennya svogo stavlennya do kontrrevolyucijnogo zmovi na choli yakogo stoyit pidporyadkovana jomu iyerarhiya Vzhe na pochatku travnya 1922 r za propoziciyeyu Lenina Politbyuro CK RKP b postanovilo Dati direktivu Moskovskomu tribunalu 1 Negajno zaluchiti Tihona do sudu 2 Zastosuvati do popiv vishu miru pokarannya 5 travnya 1922 Patriarh buv viklikanij do sudu na proces u spravi moskovskogo duhovenstva Sud vinis okremu uhvalu pro prityagnennya gr na Bellavina do kriminalnoyi vidpovidalnosti Patriarh buv zaareshtovanij 19 travnya 1922 r jogo perevezli z Troyickogo podvir ya de vin perebuvav pid domashnim areshtom v Donskomu monastiri v povnij izolyaciyi vid zovnishnogo svitu Sudyachi z chislennih publikacij u radyanskij presi navesni 1923 roku listiv vid gromadyan yaki vimagali suvoro pokarati lyudozhera Tihona vladi gotuvalisya do rozpravi nad Patriarhom Vid rozstrilu Patriarha bilshovicke kerivnictvo zupinyalo lishe poboyuvannya burhlivoyi reakciyi Zahodu Velika Britaniya napriklad pryamo zayavila sho yaksho sud nad Patriarhom pochnetsya to vona vidkliche z Radyanskoyi Rosiyi svoyih diplomatichnih predstavnikiv Tihon buv zvilnenij ta spravu proti nogo pripineno lishe pislya zayavi pro te sho vin kayetsya u prostupkah proti derzhavnogo ladu Stalosya ce u chervni 1923 roku Do cogo chasu Lenin vnaslidok chergovogo napadu vazhkoyi hvorobi ostatochno vidijshov vid sprav Sudovi procesi pov yazani z viluchennyam cerkovnih cinnostej Kampaniya z viluchennya cerkovnih cinnostej lishe za pershe pivrichchya 1922 r viklikala bilshe 1400 vipadkiv krivavih zitknen Za cimi podiyami vidbuvsya 231 sudovij proces 732 osobi perevazhno svyashennosluzhiteli ta chenci opinilisya na lavi pidsudnih 7 travnya 1922 r Moskovskij revolyucijnij tribunal za zvinuvachennyam u protidiyi viluchennyu cerkovnih cinnostej sho kvalifikuvalosya yak kontrrevolyucijna diyalnist zasudiv 49 osib u tomu chisli zasudiv do rozstrilu 11 osib dev yatoh svyashenikiv ta troh miryan Z nih buli rozstrilyani svyasheniki Hristofor Nadyezhdin iyeromonah Makarij Telegin ta miryanin S F Tihomirov Proces nad mitropolitom Veniaminom U Petrogradi v zv yazku z oporom viluchennyu cinnostej z deyakih cerkov bulo zaareshtovano 87 osib prohodiv z 10 chervnya po 5 lipnya 1922 roku Petrogradskij revolyucijnij tribunal zasudiv do rozstrilu 10 pidsudnih shistom z yakih smertna kara bula zaminena pozbavlennyam voli Buli rozstrilyani mitropolit Veniamin Kazanskij advokat ta profesor 12 travnya 1922 r Novgorodskij revolyucijnij tribunal vinis virok u spravi pro zavorushennya u zv yazku z viluchennyam cinnostej v Starij Russi Do smertnoyi kari bulo zasudzheno svyasheniki V I Orlov i N M Smislov Inshi 15 pidsudnih buli zasudzheni do riznih terminiv uv yaznennya Donskij oblasnij revtribunal z 22 po 30 serpnya 1922 r viv spravu za obvinuvachennyam rostovskogo yepiskopa 7 svyashenikiv i 25 parafiyan yaki brali uchast u zavorushennyah 11 bereznya 1922 roku bilya Kafedralnogo soboru Rostova na Donu koli chleni komisiyi z viluchennya zaznali pobittya Tribunal vinis rozstrilnij virok Arseniyu ale za ogoloshenoyu do richnici Zhovtnevoyi revolyuciyi amnistiyeyu zaminiv vishu miru pokarannya pozbavlennyam voli na desyat rokiv U hodi sudovogo procesu nad grupoyu duhovenstva sho prohodiv v Caricini z 9 chervnya 1922 r buv zasudzhenij do rozstrilu vikarij Donskij yeparhiyi Mikola Orlov Odnak vin ne buv rozstrilyanij a pomer u v yaznici V Smolensku viyizna sesiya Vijskovoyi kolegiyi Verhovnogo tribunalu VCVK z 1 po 24 chervnya 1922 r rozglyadala spravu Smolenskih cerkovnikiv za yakim bulo zalucheno 47 osib Z nih do rozstrilu buli zasudzheni Zaleskij Pivovarov Myasoyedov ta Demidov a do riznih terminiv uv yaznennya bulo zasudzheno she 10 prohodili u spravi viruyuchih Revolyucijnij tribunal Chuvaskoyi avtonomnoyi oblasti v travni 1922 r proviv sudovij rozglyad stosovno blagochinnogo protoiyereya A A Solovjova ta grupi viruyuchih Blagochinnij A A Solovjov ta aktivnij uchasnik oporu viluchennyu N Ya Galahov buli zasudzheni do rozstrilu Drugij sudovij proces nad duhovenstvom Moskvi ta Moskovskoyi guberniyi tak zvanij proces drugoyi grupi cerkovnikiv prohodiv z 27 listopada po 31 grudnya 1922 r Tribunal rozglyanuv spravi 105 obvinuvachenih Sered obvinuvachenih buli svyasheniki profesori vchiteli studenti robitniki selyani tosho Najaktivnishim uchasnikam oporu viluchennyu cinnostej buv vinesenij smertnij virok Odnak u zv yazku z amnistiyeyu ogoloshenoyu do richnici revolyuciyi zaminivshi rozstril tyuremnim uv yaznennyam Naprikinci 1923 roku za zvinuvachennyam v opori akciyam po viluchennyu cinnostej buli prityagnuti do sudu yepiskop Bahmutskij i Doneckij Joanikij Sokolovskij ta yepiskop Mariupolskij Andrij Odincov Na podiv m yakij virok buv vinesenij Svyatogirskim chencyam U spravi pro prihovuvannya skarbu prohodilo dev yat monahiv na choli z arhimandritom Trifonom Skripchenkom Ale voli pozbavili tilki zaviduvacha monastirskoyu kramniceyu reshtu zasudili umovno Lenin vimagav najsuvorishogo pokarannya tim hto zahishav svoyi svyatini Chim bilshe predstavnikiv reakcijnogo duhivnictva ta reakcijnoyi burzhuaziyi vdastsya nam z cogo privodu rozstrilyati pisav vin tim krashe Treba same teper provchiti cyu publiku tak shobi na kilka desyatkiv rokiv ni pro yakij sprotiv voni ne smili j dumati V cilomu protyagom 1922 1923 rokiv bulo rozglyanuto 250 sudovih sprav u zv yazku v oporom viluchennya cerkovnih cinnostej V 1923 r v VI viddilenni cerkovnomu sekretno politichnogo viddilu perebuvala u provadzhenni 301 slidcha sprava bulo zaareshtovano 375 osib ta vislano v administrativnomu poryadku u tomu chisli za kordon 146 osib Do kincya 1924 r u v yaznicyah ta taborah pobuvalo blizko polovini vsogo rosijskogo yepiskopatu 66 arhiyereyiv Za danimi Pravoslavnogo Svyato Tihonivskogo bogoslovskogo institutu zagalna kilkist represovanih cerkovnih diyachiv v 1921 1923 rr sklala 10 tisyach osib pri comu buv rozstrilyanij kozhnij p yatij vsogo blizko 2 tisyach Ekononomichni naslidki Pidsumki kampaniyi 1922 1923 rr buli ne duzhe znachnimi dlya radyanskogo uryadu Ochikuvanih cerkovnih skarbiv na kilka soten miljoniv a to j milyardiv zolotih karbovanciv pro yaki govoriv Lenin ne viyavilosya Usogo v Radyanskomu Soyuzi bulo otrimano 4 miljoni 65 tisyach zolotih karbovanciv ale do centru nadijshlo lishe tri z polovinoyu miljoni z yakih na potrebi goloduyuchih imovirno pishla neznachna chastina Perevazhna chastina viluchenih u cerkvi 1922 roku cinnostej pishla v pereplavku a otrimani z prodazhu groshi buli vitracheni na provedennya samoyi kampaniyi shodo yih viluchennya anticerkovna agitaciya tehnichne zabezpechennya transport vantazhniki pakuvalni materiali tosho nadkoshtorisnih asignuvannya tosho Znachna chastka cinnostej pishla na utrimannya partijnogo ta radyanskogo aparatu Same v cej chas spivrobitnikam aparatu buli zbilsheni zarplata rizni vidi postachannya tosho Chastina zolota ta koshtovnostej bula poprostu rozkradena pro sho svidchat sudi sho projshli nad spivrobitnikami Natomist Pravoslavna cerkva sho otrimala vid radyanskoyi derzhavi dozvil samostijno zajmatisya zborom koshtiv dlya dopomogi goloduyuchim v period z 19 lyutogo koli vidpovidne zvernennya Patriarha Tihona bulo opublikovano v gazetah po 23 lyutogo 1922 r zibrala blizko dev yati miljoniv rubliv zolotih rubliv Kampaniya z viluchennya cerkovnih dzvoniv 1929 1935 rrZnyattya dzvoniv z hramiv Lugansk 1929 Radyanski kopijki iz dzvonovoyi midi 1931 Odne z pershih v istoriyi Rosiyi viluchen cerkovnih dzvoniv vidbuvalosya za chasiv Petra I koli dzvonovij metal vikoristovuvavsya na potrebi rosijskoyi armiyi pid chas vijni zi shvedami Povtorno kampaniya proti dzvoniv rozpochalasya u 1918 r koli bulo zaboroneno biti na spoloh 1926 r Narodni komisariati vnutrishnih sprav ta yusticiyi vzhili zhorstkishi obmezhuvalni zahodi shobi priborkati gavkit dzvoniv visliv S Yesenina yakij nibito superechiv principu vidokremlennya cerkvi vid derzhavi porushuvav gromadskij spokij i prava shirokih bezreligijnih trudyashih mas osoblivo mista zavazhav praci j vidpochinku naselennya Z lyutogo 1929 r vlada pristupila do yih vidchuzhennya Luganska pravda pisala U 1921 1922 rr koli krayina mala nagalnu potrebu v zoloti mi viluchili z cerkvi zoloti rechi j chimalo goloduyuchih bulo vryatovano vid smerti U teperishnij chas same zhittya vimagaye viluchiti z cerkvi dzvoni kolorovij metal kotrij yak goloduyuchomu hlib neobhidnij dlya promislovosti U zhovtni 1930 r glava Radnarkomu SRSR O Rikov zvernuvsya do goliv radnarkomiv soyuznih respublik z prohannyam yaknajshvidshe konfiskuvati dzvoni yaki peredbachalosya vikoristati v pershu chergu dlya chekanki dribnoyi rozminnoyi moneti ne nadayuchi comu politichnogo znachennya ta zajvogo rozgolosu Zgidno z poryadkom vstanovlenim VUCVK vidchuzhennya dozvolyalosya lishe za vimogoyu bilshosti naselennya danoyi miscevosti Pislya rozglyadu postanov zboriv trudyashih na plenumi chi prezidiyi rajonnih chi miskih rad klopotannya pro konfiskaciyu peredavalosya na zatverdzhennya do oblvikonkomu Miscevi organi vladi realizovuvali vilucheni dzvoni cherez Metalobruht Otrimani za nih koshti povertalisya do miskih selishnih abo silskih byudzhetiv na kultosvitni potrebi u tomu chisli na korist Spilki vojovnichih bezvirnikiv Okrim dzvonovoyi midi konfiskovuvali zalizo latun i bronzu Pid kinec 1935 r kampaniya proti dzvoniv v osnovnomu zavershilas Dzherela ta literaturaO M Movchan Kampaniya z viluchennya v USRR cerkovnih cinnostej 1922 17 serpnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2007 T 4 Ka Kom S 50 ISBN 978 966 00 0692 8 Literatura Forostyuk O Pravove regulyuvannya derzhavno cerkovnih vidnosin u Donbasi u 1917 1941 rokah Monografiya Lugansk 2000 Krivova N A 1 1999 Rozsekrechenij Lenin 1 e Moskva 1996 336 s 15 000 prim ISBN 5 88505 011 2 Primitki Rassekrechennyj Lenin 1 e izd M 1996 S 145 172 15 000 prim ISBN 5 88505 011 2 Arhiv originalu za 11 veresnya 2014 Procitovano 3 serpnya 2013 Poslanie svt Tihona Patriarha Moskovskogo 15 28 fevr 1922 7 zhovtnya 2008 u Wayback Machine Arhiv originalu za 24 chervnya 2008 Procitovano 3 serpnya 2013 Krivova N A Vlast i Cerkov v 1922 1925 gg 7 kvitnya 2009 u Wayback Machine Pokrovskij N N Politbyuro i Cerkov 1922 1923 Tri arhivnyh dela Novyj mir zhurnal 1994 8 S 199 Badelin V I Zoloto Cerkvi Istoricheskie ocherki 2 e izd Ekologicheskij vestnik 1995 187 s PosilannyaViluchennya cerkovnih cinnostej 9 serpnya 2016 u Wayback Machine Yuridichna enciklopediya u 6 t red kol Yu S Shemshuchenko vidp red ta in K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 1998 2004 ISBN 966 749 200 1 ros