Веніамі́н Каза́нський (в миру Василь Каза́нський, 17 квітня 1873 , Німенський церковний двір, Каргопольский повіт, Олонецька губернія - 13 серпня 1922, Петроград) — єпископ Відомства православного сповідання Російської імперії; митрополит Петроградський і Гдовський. Розстріляний за вироком Петроградського ревтрибунала 13 серпня 1922.
Веніямін Казанський | ||
| ||
---|---|---|
25 травня 1917 — 13 серпня 1922 | ||
Обрання: | 24 травня 1917 | |
Попередник: | Питирим Окнов | |
Наступник: | Іосиф Петрових | |
| ||
24 січня 1910 — 25 травня 1917 | ||
Попередник: | Кіріл Смірнов | |
Наступник: | Димитрій Любімов | |
Альма-матер: | Олонецька духовна семінарія, Санкт-Петербурзька духовна академія | |
Діяльність: | православний священник | |
Ім'я при народженні: | Василь Казанський | |
Народження: | 17 (29) квітня 1873 Німенський церковний двір, Каргопольский повіт, Олонецька губернія, Російська імперія | |
Смерть: | 13 серпня 1922 (49 років) Петроград, Росія | |
Батько: | свящ. Павєл Казанський | |
Священство: | диякон - 21 листопада 1895, священик - 19 травня 1897 | |
Чернецтво: | 14 жовтня 1895 | |
Єп. хіротонія: | 24 січня 1910 | |
Веніамін у Вікісховищі |
Інспектор Холмської духовної семінарії.
Освіта
Народився в сім'ї священика Олонецької єпархії Павла Казанського (1840-1903). Як кращий випускник Олонецької духовної семінарії, в 1893 році був посланий на казенний рахунок в Санкт-Петербурзьку духовну академію, яку закінчив зі ступенем кандидата богослов'я (за роботу «Преосвященний Аркадій, архієпископ Олонецький, як діяч проти розколу») в 1897 році.
Чернецтво і викладацька діяльність
На 3-му курсі академії 14 жовтня 1895 пострижений в чернецтво і висвячений у сан ієродиякона, а в 1896 році - у сан ієромонаха.
З 1897 року - викладач Священного Писання в Ризькій духовній семінарії.
З 1898 року - інспектор Холмської духовної семінарії.
З 1899 року - інспектор Санкт-Петербурзької духовної семінарії.
З 1902 року - ректор Самарської духовної семінарії в сані архімандрита.
З 1905 року - ректор Санкт-Петербурзької духовної семінарії.
Вікарний архієрей
24 січня 1910 хіротонізований на єпископа Гдовського, вікарія Санкт-Петербурзької єпархії. Чин хіротонії очолив митрополит Санкт-Петербурзький і Ладозький Антоній Вадковський. До 22 листопада 1911 року він був 4-м вікарієм, до 30 травня 1913 року - 3-м, з 20 березня 1914 року - 1-м вікарієм Московської єпархії.
6 травня 1911 нагороджений орденом Св. Володимира III ступеня.
14 травня 1916 року, орден Св. Володимира II ступеня За відмінно-старанну службу і працю під час військових дій.
Ще студентом брав активну участь в діяльності «Товариства поширення релігійно-моральної освіти в дусі православної церкви», організовуючи бесіди серед робітників. Святительський сан сприйняв як обов'язок пастирського подвигу і апостольської проповіді.
Часто служив у храмах найвіддаленіших і бідних околиць столиці: за Невською і Нарвською заставами, на Охті. Був головою ради Єпархіального братства Пресвятої Богородиці; за цією посадою завідував усіма церковно-парафіяльними школами єпархії. Товариш голови всеросійського Олександро-Невського братства тверезості (обраний на першому засіданні Ради братства 15 грудня 1914).
Очолював щорічні багатотисячні ходи прихильників тверезості в Олександро-Невській лаврі, Троїцько-Сергієвій пустині, Колпіно. Започаткував служіня в петербурзьких храмах літургій для школярів у різних парафіях, сам причащав дітей, повчав. Був відомий як «невтомний єпископ».
Петроградський владика
2 березня 1917 року управління столичної єпархією було покладено на нього, як першого вікарія єпархії, «тимчасово, аж до особливих розпоряджень». Офіційно затверджений тимчасово керуючим 6 березня, після звільнення на спокій Петроградського митрополита Питирима Окнова.
24 травня 1917 року вільним голосуванням кліру і мирян єпархії обраний на Петербурзьку кафедру (отримав 976 голосів виборців з 1 561), що стало одним з перших випадків демократичного обрання єпископа на церковну кафедру кліриками і мирянами в Росії; 25 травня (за старим стилем) того ж року визначенням Святійшого Синоду за № 3300 Веніаміна затверджено архієпископом Петроградським і Ладозьким.
З 17 червня (за старим стилем) 1917 року - архієпископ Петроградський і Гдовський (зміна титулу за визначенням Святійшого Синоду). 13 серпня 1917 возведений у сан митрополита.
24 січня 1918 Всеросійський помісний собор, беручи до уваги прохання петроградської делегації, що спеціально прибула напередодні і була уповноваженою зборами духовенства та представників парафій єпархії проінформувати вищу церковну владу про спроби захоплення Олександро-Невської лаври, видав постанову «про повернення Олександро-Невської лаври Петроградському митрополиту з присвоєнням йому звання її священноархимандрита» (до цього настоятелем Лаври був єпископ Прокопій Титов).
В 1919 році тимчасово керував Олонецькою єпархією, у зв'язку з тим, що місцевий єпископ, Іоанникій Дячков, самовільно покинув її. У жовтні 1919 року відвідав Петрозаводськ, провів нараду з місцевим духовенством, націлюючи його на активну пастирську роботу в умовах відділення Церкви від держави.
23 лютого 1922 року був виданий декрет ВЦВК про вилучення церковних цінностей для потреб голодуючих. Митрополит Веніамін з самого початку висловлював бажання досягти компромісу з владою з цього питання. Він зміг домовитися про те, що при вилученні цінностей повинні були бути присутніми представники духовенства, а предмети, що мають особливе значення для віруючих, могли замінюватися аналогічним металом за вагою. Однак влада свідомо використовувала питання про церковні цінності для того, щоб почати потужну антицерковну кампанію. Тому угода, досягнута митрополитом, не дотримувалася, і в ряді церков були спровоковані конфлікти віруючих з представниками влади.
У цих умовах митрополит звернувся до кліру і пастви і дозволив «громадам і віруючим жертвувати на потреби голодуючих... навіть і ризи з святих ікон, але не торкаючись святинь храму, до числа яких відносяться святі престоли і те, що на них (священний посуд, хрести, дарохранильниці, Євангелія, вмістилища святих мощей і особливо шановані ікони)». Більш того, закликав віруючих навіть у разі вилучення святинь не допускати прояви «насильства в тій чи іншій формі». Заявив, що «ні в храмі, ні біля нього недоречні різкі вирази, роздратування, злісні вигуки проти окремих осіб або національностей». Виступив із закликом до пастирів і пастви до спокою: «Збережіть добрий християнський настрій в пережитому нами важкому випробуванні. Не давайте ніякого приводу до того, щоб крапля якась, чиєї б то не було, людської крові була пролита біля храму, де приноситься Безкровна Жертва. Перестаньте хвилюватися. Заспокойтеся. Віддайтеся Божій волі».
При утворенні в травні 1922 року, за відсторонення від управління церквою залученого до громадянського суду Патріарха Тихона, обновленського Вищого Церковного Управління (ВЦУ), підтриманого владою, відмовився визнати його законність. У посланні до пастви від 28 травня заявив, що ніякого повідомлення від Патріарха про його зречення та утворення ВЦУ не отримував, а тому у всіх храмах і раніше має підноситися ім'я Патріарха.
Арешт, суд, розстріл
1 червня 1922 року був заарештований за звинуваченням у перешкоджанні вилученню церковних цінностей і поміщений в Будинок попереднього ув'язнення. Насправді, безпосередньою причиною арешту стала принципова позиція, зайнята митрополитом щодо «обновленців».
Крім нього, до справи були залучені ще 86 осіб. Судовий процес проходив з 10 червня до 5 липня 1922 року в колишній будівлі Дворянського зібрання. На процесі тримався мужньо, обвинування не визнав, а останнє слово переважно присвятив доказам невинності інших підсудних. До доказів захисту, що саме дії митрополита запобігли кровопролиттю, судді не прислухалися.
Петроградський революційний трибунал засудив до розстрілу десятьох підсудних (в тому числі і митрополита), шістьом з яких смертна кара була замінена позбавленням волі. Веніамін був розстріляний разом з архімандритом Сергієм Шеїним, адвокатом Іваном Ковшаровим і професором Юрієм Новицьким. Точне місце страти невідоме. За однією з версій, це сталося на станції Порохове по Іріновській залізниці, причому перед стратою всі були поголені й одягнені в лахміття, щоб не можна було дізнатися духовних осіб. Однак секретар Петербурзької комісії з канонізації Лідія Соколова в 2013 році написала, що «ми не знаємо не тільки дати розстрілу митрополита Веніаміна, а й місця його страти».
Література
- Бовкало А., Галкін А. Священномученик митрополит Веніамін // Санкт-Петербурзькі єпархіальні відомості. - 1993. - Вип. 11. - Ч. 2. - С. 66.
- Вл. Степанов Русак. Свідоцтво звинувачення. Церква і держава в Радянському Союзі. - М., 1980.
- Галкін А. К., О. Бовкало Обранець Божий і народний. Життєпис священномученика Веніаміна, митрополита Петроградського і Гдовського. - СПб., 2006.
- Два епізоди боротьби з церквою в Петрограді / публ. М. В. Шкаровської // Ланки. Історичний альманах. - Вип. 2. - М.-СПб., 1992. - С. 560-563.
- Коняєв Н. Священномученик Веніамін митрополит Петроградський (документальне оповідання). - СПб., 1997. - С. 19-20.
Посилання
- Життєпис святителя Веніаміна, митрополита Петроградського і Гдовського [ 15 серпня 2018 у Wayback Machine.]
Примітки
- Державний архів Архангельської області. Ф, 29, оп. 42, од. Хр. 311, л. 114 об. Вперше опубліковано: Бовкало А. А., Галкін А. К. Народився син Василь ... Встановлена точна дата народження св. митрополита Веніаміна. - "Вечірній Петербург", 1995, № 148, с. 3.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Veniami n Kaza nskij v miru Vasil Kaza nskij 17 kvitnya 1873 Nimenskij cerkovnij dvir Kargopolskij povit Olonecka guberniya 13 serpnya 1922 Petrograd yepiskop Vidomstva pravoslavnogo spovidannya Rosijskoyi imperiyi mitropolit Petrogradskij i Gdovskij Rozstrilyanij za virokom Petrogradskogo revtribunala 13 serpnya 1922 Veniyamin Kazanskij 18 j Mitropolit Petrogradskij i Gdovskij do 13 serpnya 1917 arhiyepiskop do 17 lipnya 1917 Petrogradskij i Ladozkij 25 travnya 1917 13 serpnya 1922 Obrannya 24 travnya 1917 Poperednik Pitirim Oknov Nastupnik Iosif Petrovih Yepiskop Gdovskij vikarij Sankt Peterburzkoyi yeparhiyi 24 sichnya 1910 25 travnya 1917 Poperednik Kiril Smirnov Nastupnik Dimitrij Lyubimov Alma mater Olonecka duhovna seminariya Sankt Peterburzka duhovna akademiya Diyalnist pravoslavnij svyashennik Im ya pri narodzhenni Vasil Kazanskij Narodzhennya 17 29 kvitnya 1873 1873 04 29 Nimenskij cerkovnij dvir Kargopolskij povit Olonecka guberniya Rosijska imperiya Smert 13 serpnya 1922 1922 08 13 49 rokiv Petrograd Rosiya Batko svyash Pavyel Kazanskij Svyashenstvo diyakon 21 listopada 1895 svyashenik 19 travnya 1897 Chernectvo 14 zhovtnya 1895 Yep hirotoniya 24 sichnya 1910 Veniamin u Vikishovishi Inspektor Holmskoyi duhovnoyi seminariyi OsvitaNarodivsya v sim yi svyashenika Oloneckoyi yeparhiyi Pavla Kazanskogo 1840 1903 Yak krashij vipusknik Oloneckoyi duhovnoyi seminariyi v 1893 roci buv poslanij na kazennij rahunok v Sankt Peterburzku duhovnu akademiyu yaku zakinchiv zi stupenem kandidata bogoslov ya za robotu Preosvyashennij Arkadij arhiyepiskop Oloneckij yak diyach proti rozkolu v 1897 roci Chernectvo i vikladacka diyalnistNa 3 mu kursi akademiyi 14 zhovtnya 1895 postrizhenij v chernectvo i visvyachenij u san iyerodiyakona a v 1896 roci u san iyeromonaha Z 1897 roku vikladach Svyashennogo Pisannya v Rizkij duhovnij seminariyi Z 1898 roku inspektor Holmskoyi duhovnoyi seminariyi Z 1899 roku inspektor Sankt Peterburzkoyi duhovnoyi seminariyi Z 1902 roku rektor Samarskoyi duhovnoyi seminariyi v sani arhimandrita Z 1905 roku rektor Sankt Peterburzkoyi duhovnoyi seminariyi Vikarnij arhiyerejVeniyamin Kazanskij yep Gdovskij Svitlina 10 ti rr XX st 24 sichnya 1910 hirotonizovanij na yepiskopa Gdovskogo vikariya Sankt Peterburzkoyi yeparhiyi Chin hirotoniyi ocholiv mitropolit Sankt Peterburzkij i Ladozkij Antonij Vadkovskij Do 22 listopada 1911 roku vin buv 4 m vikariyem do 30 travnya 1913 roku 3 m z 20 bereznya 1914 roku 1 m vikariyem Moskovskoyi yeparhiyi 6 travnya 1911 nagorodzhenij ordenom Sv Volodimira III stupenya 14 travnya 1916 roku orden Sv Volodimira II stupenya Za vidminno starannu sluzhbu i pracyu pid chas vijskovih dij She studentom brav aktivnu uchast v diyalnosti Tovaristva poshirennya religijno moralnoyi osviti v dusi pravoslavnoyi cerkvi organizovuyuchi besidi sered robitnikiv Svyatitelskij san sprijnyav yak obov yazok pastirskogo podvigu i apostolskoyi propovidi Chasto sluzhiv u hramah najviddalenishih i bidnih okolic stolici za Nevskoyu i Narvskoyu zastavami na Ohti Buv golovoyu radi Yeparhialnogo bratstva Presvyatoyi Bogorodici za ciyeyu posadoyu zaviduvav usima cerkovno parafiyalnimi shkolami yeparhiyi Tovarish golovi vserosijskogo Oleksandro Nevskogo bratstva tverezosti obranij na pershomu zasidanni Radi bratstva 15 grudnya 1914 Ocholyuvav shorichni bagatotisyachni hodi prihilnikiv tverezosti v Oleksandro Nevskij lavri Troyicko Sergiyevij pustini Kolpino Zapochatkuvav sluzhinya v peterburzkih hramah liturgij dlya shkolyariv u riznih parafiyah sam prichashav ditej povchav Buv vidomij yak nevtomnij yepiskop Petrogradskij vladika2 bereznya 1917 roku upravlinnya stolichnoyi yeparhiyeyu bulo pokladeno na nogo yak pershogo vikariya yeparhiyi timchasovo azh do osoblivih rozporyadzhen Oficijno zatverdzhenij timchasovo keruyuchim 6 bereznya pislya zvilnennya na spokij Petrogradskogo mitropolita Pitirima Oknova 24 travnya 1917 roku vilnim golosuvannyam kliru i miryan yeparhiyi obranij na Peterburzku kafedru otrimav 976 golosiv viborciv z 1 561 sho stalo odnim z pershih vipadkiv demokratichnogo obrannya yepiskopa na cerkovnu kafedru klirikami i miryanami v Rosiyi 25 travnya za starim stilem togo zh roku viznachennyam Svyatijshogo Sinodu za 3300 Veniamina zatverdzheno arhiyepiskopom Petrogradskim i Ladozkim Z 17 chervnya za starim stilem 1917 roku arhiyepiskop Petrogradskij i Gdovskij zmina titulu za viznachennyam Svyatijshogo Sinodu 13 serpnya 1917 vozvedenij u san mitropolita 24 sichnya 1918 Vserosijskij pomisnij sobor beruchi do uvagi prohannya petrogradskoyi delegaciyi sho specialno pribula naperedodni i bula upovnovazhenoyu zborami duhovenstva ta predstavnikiv parafij yeparhiyi proinformuvati vishu cerkovnu vladu pro sprobi zahoplennya Oleksandro Nevskoyi lavri vidav postanovu pro povernennya Oleksandro Nevskoyi lavri Petrogradskomu mitropolitu z prisvoyennyam jomu zvannya yiyi svyashennoarhimandrita do cogo nastoyatelem Lavri buv yepiskop Prokopij Titov Patriarh Tihon i mitropolit Veniyamin V 1919 roci timchasovo keruvav Oloneckoyu yeparhiyeyu u zv yazku z tim sho miscevij yepiskop Ioannikij Dyachkov samovilno pokinuv yiyi U zhovtni 1919 roku vidvidav Petrozavodsk proviv naradu z miscevim duhovenstvom nacilyuyuchi jogo na aktivnu pastirsku robotu v umovah viddilennya Cerkvi vid derzhavi 23 lyutogo 1922 roku buv vidanij dekret VCVK pro viluchennya cerkovnih cinnostej dlya potreb goloduyuchih Mitropolit Veniamin z samogo pochatku vislovlyuvav bazhannya dosyagti kompromisu z vladoyu z cogo pitannya Vin zmig domovitisya pro te sho pri viluchenni cinnostej povinni buli buti prisutnimi predstavniki duhovenstva a predmeti sho mayut osoblive znachennya dlya viruyuchih mogli zaminyuvatisya analogichnim metalom za vagoyu Odnak vlada svidomo vikoristovuvala pitannya pro cerkovni cinnosti dlya togo shob pochati potuzhnu anticerkovnu kampaniyu Tomu ugoda dosyagnuta mitropolitom ne dotrimuvalasya i v ryadi cerkov buli sprovokovani konflikti viruyuchih z predstavnikami vladi Proces nad mitropolitom Veniyaminom U cih umovah mitropolit zvernuvsya do kliru i pastvi i dozvoliv gromadam i viruyuchim zhertvuvati na potrebi goloduyuchih navit i rizi z svyatih ikon ale ne torkayuchis svyatin hramu do chisla yakih vidnosyatsya svyati prestoli i te sho na nih svyashennij posud hresti darohranilnici Yevangeliya vmistilisha svyatih moshej i osoblivo shanovani ikoni Bilsh togo zaklikav viruyuchih navit u razi viluchennya svyatin ne dopuskati proyavi nasilstva v tij chi inshij formi Zayaviv sho ni v hrami ni bilya nogo nedorechni rizki virazi rozdratuvannya zlisni viguki proti okremih osib abo nacionalnostej Vistupiv iz zaklikom do pastiriv i pastvi do spokoyu Zberezhit dobrij hristiyanskij nastrij v perezhitomu nami vazhkomu viprobuvanni Ne davajte niyakogo privodu do togo shob kraplya yakas chiyeyi b to ne bulo lyudskoyi krovi bula prolita bilya hramu de prinositsya Bezkrovna Zhertva Perestante hvilyuvatisya Zaspokojtesya Viddajtesya Bozhij voli Pri utvorenni v travni 1922 roku za vidstoronennya vid upravlinnya cerkvoyu zaluchenogo do gromadyanskogo sudu Patriarha Tihona obnovlenskogo Vishogo Cerkovnogo Upravlinnya VCU pidtrimanogo vladoyu vidmovivsya viznati jogo zakonnist U poslanni do pastvi vid 28 travnya zayaviv sho niyakogo povidomlennya vid Patriarha pro jogo zrechennya ta utvorennya VCU ne otrimuvav a tomu u vsih hramah i ranishe maye pidnositisya im ya Patriarha Aresht sud rozstrilPominalnij portret Veniamina Kazanskogo na dorozi do miscya masovih strat na artilerijskomu poligoni na Irinovskij zaliznici 1 chervnya 1922 roku buv zaareshtovanij za zvinuvachennyam u pereshkodzhanni viluchennyu cerkovnih cinnostej i pomishenij v Budinok poperednogo uv yaznennya Naspravdi bezposerednoyu prichinoyu areshtu stala principova poziciya zajnyata mitropolitom shodo obnovlenciv Krim nogo do spravi buli zalucheni she 86 osib Sudovij proces prohodiv z 10 chervnya do 5 lipnya 1922 roku v kolishnij budivli Dvoryanskogo zibrannya Na procesi trimavsya muzhno obvinuvannya ne viznav a ostannye slovo perevazhno prisvyativ dokazam nevinnosti inshih pidsudnih Do dokaziv zahistu sho same diyi mitropolita zapobigli krovoprolittyu suddi ne prisluhalisya Petrogradskij revolyucijnij tribunal zasudiv do rozstrilu desyatoh pidsudnih v tomu chisli i mitropolita shistom z yakih smertna kara bula zaminena pozbavlennyam voli Veniamin buv rozstrilyanij razom z arhimandritom Sergiyem Sheyinim advokatom Ivanom Kovsharovim i profesorom Yuriyem Novickim Tochne misce strati nevidome Za odniyeyu z versij ce stalosya na stanciyi Porohove po Irinovskij zaliznici prichomu pered stratoyu vsi buli pogoleni j odyagneni v lahmittya shob ne mozhna bulo diznatisya duhovnih osib Odnak sekretar Peterburzkoyi komisiyi z kanonizaciyi Lidiya Sokolova v 2013 roci napisala sho mi ne znayemo ne tilki dati rozstrilu mitropolita Veniamina a j miscya jogo strati LiteraturaBovkalo A Galkin A Svyashennomuchenik mitropolit Veniamin Sankt Peterburzki yeparhialni vidomosti 1993 Vip 11 Ch 2 S 66 Vl Stepanov Rusak Svidoctvo zvinuvachennya Cerkva i derzhava v Radyanskomu Soyuzi M 1980 Galkin A K O BovkaloObranec Bozhij i narodnij Zhittyepis svyashennomuchenika Veniamina mitropolita Petrogradskogo i Gdovskogo SPb 2006 Dva epizodi borotbi z cerkvoyu v Petrogradi publ M V Shkarovskoyi Lanki Istorichnij almanah Vip 2 M SPb 1992 S 560 563 Konyayev N Svyashennomuchenik Veniamin mitropolit Petrogradskij dokumentalne opovidannya SPb 1997 S 19 20 PosilannyaZhittyepis svyatitelya Veniamina mitropolita Petrogradskogo i Gdovskogo 15 serpnya 2018 u Wayback Machine PrimitkiDerzhavnij arhiv Arhangelskoyi oblasti F 29 op 42 od Hr 311 l 114 ob Vpershe opublikovano Bovkalo A A Galkin A K Narodivsya sin Vasil Vstanovlena tochna data narodzhennya sv mitropolita Veniamina Vechirnij Peterburg 1995 148 s 3