Іван Богдан Весоловський 30 травня 1915 19150530 Відень 17 грудня 1971 Монреаль український пісняр композитор акордеоніс

Іван-Богдан Весоловський (30 травня 1915(19150530), Відень — 17 грудня 1971, Монреаль) — український пісняр, композитор, акордеоніст. Увійшов в історію музичного Львова як композитор легкого жанру.

Богдан Весоловський
Зображення
Основна інформація
Повне ім'я	Іван-Богдан Весоловський
Дата народження	30 травня 1915(1915-05-30)
Місце народження	Відень, Австро-Угорщина
Дата смерті	17 грудня 1971(1971-12-17) (56 років)
Місце смерті	Монреаль, Канада
Громадянство	ЗУНР, УНР, Польська Республіка, Карпатська Україна і Канада
Національність	українець
Професія	композитор, правник
Жанр	танго, фокстрот, вальс, румба
Псевдоніми	«Бонді»
Колективи	«Ябцьо-джаз» (Джаз-капела Леоніда Яблонського)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Весоловський.

Життєпис

Народився у Відні 31 травня 1915. Після Першої світової війни родина переїхала до Стрия. Навчався на юридичному факультеті Львівського університету та у Вищому музичному інституті імені Миколи Лисенка. Також закінчив Консульську академію у Відні. Знав кілька іноземних мов.

Богдан Весоловський та «Ябцьо-джаз» у Черче

Капела «Ябця». Зліва направо: Степан Гумінілович, Анатоль Кос, Леонід Яблонський, Богдан Весоловський

Почав писати музику з 16 років, у 22-річному віці написав одну зі своїх найпопулярніших пісень — «Прийде ще час». Уже перші музичні твори принесли Богданові Весоловському славу. У 1930-х роках разом зі скрипалем Леонідом Яблонським (Ябцьом) і акордеоністом Анатолем Кос-Анатольським входив до складу популярної на той час молодіжної «Джаз-капели Яблонського» («Ябцьо-Джаз»; солісткою була Ірина Яросевич). Джаз-капела мала неабиякий успіх на вечірках львівської молоді міжвоєнного періоду, зокрема на корпоративних балах.

Здобувши освіту, у грудні 1938 року виїхав до Закарпаття для участі в розбудові Карпатської України. Після поразки карпатських січовиків емігрував до Відня, де згодом побрався з Оленою Залізняк.

У Відні під час Другої світової війни разом з композитором Андрієм Гнатишиним опрацьовував ноти українських народних пісень для видавництва Бориса Тищенка.

У роки війни у подружжя Весоловських народилися двоє синів. 1949 року за допомогою української громади Канади сім'я переселилася до цієї країни. Решту життя працював в українській редакції ^[en] в Монреалі.

Наприкінці 1960-х років йому дозволили за канадсько-радянським обміном відвідати Україну. Тоді він побував у Львові, зустрівся зі своїм родичем Остапом Охримовичем, побував на могилі Тараса Шевченка у Каневі. Повернувшись до Канади, невдовзі помер (17 грудня 1971). Через 20 років дружина виконала його заповіт — урну з прахом Богдана Весоловського поховали у Стрию в родинному гробівці.

Сім'я

Батько Остап Весоловський — народився 20 вересня 1872, с. Чесники, помер 1 березня 1929, Стрий
Мати Марія Охримович (Весоловська) — народилася 28 серпня 1884, с. Грабовець, померла 24 липня 1948, Дрогобич, похована у Стрию.
Дружина Олена Весоловська (Залізняк), нар. 1917, шлюб 27 лютого 1941, Відень
Син Остап, нар. 12 липня 1941, Відень
Син Юрій, нар. 13 жовтня 1944, Відень
Тесть Залізняк Микола Кіндратович
Теща Залізняк-Охримович Олена Юліанівна

Творча спадщина композитора

Зовнішні відеофайли
	«Дівчина була як цукорок», виконує Богдан Весоловський

Серце у мене вразливе

Виконання Мирослави Вербицької (Канада)

При проблемах гляньте в .

За словами пісняра, безпосереднім поштовхом, який виявив його композиторський хист, було те, що бракувало української розважальної музики. На той час домінувала польська музика. Конкурувати з нею можна було тільки якістю.

Пісенна спадщина композитора нараховує понад 130 творів. У першому (львівському) періоді творчості вони написані, в основному, в жанрі танго, фокстроту, легкого вальсу. Змістом віршових текстів цих пісень була переважно любовна лірика. У наступні роки пісні набули яскравого громадянського звучання («Лети, тужлива пісне» та «Чар карпатських гір»).

У післявоєнні роки у Канаді були випущені платівки з піснями Весоловського.

В Україні також виконували його пісні, але як твори «невідомого автора». Зі сцени кілька пісень зазвучали лише наприкінці 1980-х років у виконанні гурту .

1998 року вийшов диск із записом 15 пісень Б. Весоловського у виконанні співака . Заходами О. Зорича за фінансової підтримки Лідії Матіяшек-Чорної також зняли 4 відеокасети спогадів Олени Весоловської про її чоловіка.

У 2001 році за участі дружини композитора Олени Весоловської (Залізняк) була видана перша збірка пісень Весоловського, до якої увійшло 56 творів.

Наступний крок у поверненні творчої спадщини Весоловського до України зробив Олег Скрипка, який на основі знайдених в Торонто музичних матеріалів композитора записав два альбоми «Серце у мене вразливе…» (2009) і «Жоржина» (2011).

Мелодія Б. Весоловського була використана для музичного оформлення документального фільму Ю. Луканова «Три любові Степана Бандери».

Танго «Прийде ще час»

Прийде ще час

Музика Б. Весоловського

При проблемах гляньте в .

До найпопулярніших пісень композитора належить танго «Прийде ще час»:

Ще раз поглянути на тебе,

З тобою стрінутись ще раз,

У вечір, як зірки засяють в небі,

В осінній вечір, як тільки день погас.

Ще раз піти удвох з тобою,

За руки взявшись, як колись,

В гаях стежками осінню сумною,

де перший раз ми давно зійшлись…

Приспів:

Прийде ще час, коли затужиш ти за мною,

Прийде ще час, коли згадаєш наші дні,

Може, тоді любов ти зрозумієш мою,

І, може, за ту любов вдячна будеш мені.

Поглянути у твої очі

І слухати слова твої,

У сяйві місяця літньої ночі

Послухать ще, як співають солов'ї.

Невже лише це тільки мрія?

Невже лише це тільки сни?

Чому, чому пропала вся надія,

зів'яла так, мов квіт навесні

Приспів.

Вшанування

2010 — у Стрию на будинку, де проживав Богдан Весоловський (просп. Чорновола, 11), відкрито меморіальну дошку
2013 — виходить книга посла України в Канаді Ігоря Осташа: Ігор Осташ. Бонді, або повернення Богдана Весоловського. — Ред. Марина Гримич. — К.: «Дуліби», 2013. — 328 с. —
2015 — відзначення 100-ліття з дня народження Богдана Весоловського.
2015 — започатковано щорічний Міжнародний фестиваль української ретро-музики імені Богдана Весоловського.
2016 — низка концертів за творчістю Б. Весоловського, зокрема, у Полтаві, Києві, Львові.
2022, 15 жовтня — у Національному драматичному театрі імені Марії Заньковецької відбулась прем'єра вистави «Львівське танго» про життя і творчу діяльність Весоловського. Також у виставі висвітлена політична діяльність музиканта та його історія кохання.

Дискографія

Альбоми

Альбом пісень / (Album of songs)
Як тебе не любити / (Yak tebe ne lubyty and other songs Ukrainien) — 12 творів
Мрії / (Dreams)
Зірка / (The Stars)
Верба / (The Willow)

Примітки

Весоловський Іван-Богдан «Енциклопедія Сучасної України»
Бонді Весоловський і «Ябцьо-джаз»: львівські поп-зірки 1930-х. amnesia.in.ua. Процитовано 28 січня 2019.
Олена Залізняк (Весоловська) нар. 1917 // rodovid
Юрій Луканов. Піонер легкого жанру // День, № 96, 1.06.2000
Лариса Брюховецька. Пісні заблукалого перехожого. // «Дзеркало тижня. Україна», 9 серпня 2002^{[недоступне посилання]}
Весоловський Б. Прийде ще час: Пісні і танцювальні мелодії. Ч. 1. / Упоряд.-ред. О.Зелінський; Ілюстрації М.Зелінської. — Львів, 2001.
Олег Скрипка. Серце у мене вразливе…
Олег Скрипка. Жоржина
Танго «Прийде ще час…»
«Львівське танго» і контекст війни (укр.). Процитовано 21 жовтня 2022.

Література

Осташ І. Бонді, або повернення Богдана Весоловського. — Ред. Марина Гримич. — К.: «Дуліби», 2013. 328 с.
Весоловський Б. Прийде ще час: Пісні і танцювальні мелодії. Ч. 1./ Упоряд.-ред. О. Зелінський; Ілюстрації М. Зелінської. — Львів, 2001.
Луканов Ю. Піонер легкого жанру // День. — 2000. — № 96 (1 червня).
Вдовиченко Г. // Високий Замок. — 2001. — 26 вересня.
Лариса Брюховецька. Пісні заблукалого перехожого.^{[недоступне посилання]} // «Дзеркало тижня. Україна», 9 серпня 2002
Симоненко В. «Українська енциклопедія джазу». — К. : Центромузінформ, 2004. — С. 24.
Мистець Богдан Весоловський // Літопис Бойківщини. — 2011. — Ч. 2/81(92). — С. 24—26.
Анатоль Кос-Анатольський у спогадах сучасників: художньо-публіцистичне видання / [упор. і ред. Т. Дубровний]. — Львів : Аз-Арт, 2009.
Олександр Зелінський. «Богдан Весоловський, Рената Богданська та Леонід Яблонський — представники української розважальної музики в Галичині (1930-ті роки)» // Наукові записки НТШ. Львів, 2009
Інна Кириченко. Розважальна музика Галичини міжвоєнного періоду як передумова появи українського джазу. Наукові записки ТНПУ ім. В. Гнатюка. Серія: Мистецтвознавство. – Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2013. – № 1 ,– 208 с.

Посилання

Весоловський Іван-Богдан // Українська музична енциклопедія. Т. 1: [А – Д] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2006. — С. 344.
Весоловський Іван-Богдан //ЕСУ
Юлія Овсяник. Століття маестро Бонді // Zbruch, 30.05.2015
: проєкт Ігоря Осташа про відродження імені українського композитора Богдана Весоловського: Бонді, або повернення Богдана Весоловського (фільм). Автор та ведучий — Ігор Осташ, режисер — Станіслав Литвинов, оператор-постановник — Василь Григоряк, художник-постановник — Євген Хворостовський, композитор — Богдан Весоловський. // Творче об'єднання «Країна Кіно». 2013.
// Українська музика та звукозапис
Весоловський Богдан // Пізнавальний телепроєкт «Наші Герої»
О.Зелінський. Біографія Богдана Весоловського
facebook.com/BohdanVesolovsky
facebook.com/Bondifilm
Old Ukrainian Tango. Богдан Весоловський. «Прийде ще час» на youtube
Богдан Весоловський. «Як тебе не любити» на youtube
Богдан Весоловський. «Чи пам'ятаєш, як ми колись кохали» (запис 1947) на youtube
Богдан Весоловський. «Чи справді» на youtube
Олег Скрипка виконує пісні Богдана Весоловського

[1] Весоловський Іван-Богдан «Енциклопедія Сучасної України»

[2] Бонді Весоловський і «Ябцьо-джаз»: львівські поп-зірки 1930-х. amnesia.in.ua. Процитовано 28 січня 2019.

[rid-3] Олена Залізняк (Весоловська) нар. 1917 // rodovid

[4] Юрій Луканов. Піонер легкого жанру // День, № 96, 1.06.2000

[5] Лариса Брюховецька. Пісні заблукалого перехожого. // «Дзеркало тижня. Україна», 9 серпня 2002^{[недоступне посилання]}

[6] Весоловський Б. Прийде ще час: Пісні і танцювальні мелодії. Ч. 1. / Упоряд.-ред. О.Зелінський; Ілюстрації М.Зелінської. — Львів, 2001.

[7] Олег Скрипка. Серце у мене вразливе…

[8] Олег Скрипка. Жоржина

[9] Танго «Прийде ще час…»

[10] «Львівське танго» і контекст війни (укр.). Процитовано 21 жовтня 2022.