Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Великобудищанський (Чернечоярський) печерний скит отримав свою назву від найближчих населених пунктів: сіл Великі Будища і Чернечий Яр Диканського району Полтавської області.
| Великобудищанський печерний скит | |
|---|---|
| Розташування |  Україна, с. Великі Будища Диканський район |
| Належність | УПЦ |
Історія існування
Великобудищанський (Чернечоярський) печерний скит розташовувався на південь від сучасного с. Чернечий Яр Великобудищанської сільської ради Диканського району Полтавської області в ур. Вовчий Яр на території сучасного Парасоцького лісу. Досі рештки печерного скиту можна побачити на мисовому виступі при з'єднанні Яковенкового та Вовчого ярів за 2, 5 км від смт Диканька на південь від с. Чернечий Яр Диканського району.
Перша письмова згадка про існування скиту відома з листування місцевих поміщиків Кочубеїв із Святійшим Правлячим Синодом. «При этом присовокупляю, что Великобудищанский второклассный основан до 1602 года под именем скит от настоящего местопребывания по течению реки Ворсклы к селу Брусии, за две версты на горе, в лесу, доселе сохранившем название „монастырщины“ и состоящим во владении князя Кочубея, отсюда иждивением генерального войска Их Царского Величества писаря перенесен 1682 года ближе к местечку Великие Будища на то место, где ныне существует…». Із тексту можна зробити висновок, що згаданий скит існував ще до 1602 р. У багатотомному виданні «Россия. Полное географическое описание нашего Отечества» за ред. В. П. Семенова (1903 р.)Т. 7 є згадка про Великобудищанський скит: «Верстах в 5 к северо-востоку от Диканьки, на самом тракте, но уже в пределах Зеньковского уезда, при речке Тарапуньке лежит волостное местечко Великие Будищи, имеющее около 3 тыс. жителей… В 3 верстах к юго-востоку находится Преображенский-Великобудищанский монастырь, основанный в 1689 году генеральным судьей Василием Кочубеем; до того же времени вблизи урочища, занимаемого ныне монастырем, был скит, от которого и до сих пор сохранилась пещера на берегу Ворсклы. В 1672 году, по универсалу гетмана Самойловича, скиту было дано село Чернечий Яр и две мельницы на Ворскле; игуменьей скита тогда была Александра Жукова…». Ігумен І. Котляревський в праці «Очерк о истории Спасо-Преображенского скита Великобудищанского Свято-Троицкого женского монастиря» в 1962 р. писав: «… на склонах холмистого берега, омываемого рекой Ворскла, с незапамятных времен известны были пещеры, ископанные по примеру Киевских, в которых обитали отшельники. Все это свидетельствует, что подражатели жизни Киевских пустынножителей, имена которых не сохранило и народное предание, давно облюбовали эти крутые глинистые склоны, покрытые дремучими лесами, и из своих одиночных келий-пещер создали необходимые условия для усторйства в дальнеишем общежительного мужского монастыря». Отже, можна зробити висновок, що час заснування Великобудищанського (Чернечоярського) скиту приблизно сягає початку 17 ст. Можливо, також він став першоосновою Великобудищанського Преображенського Троїцького монастиря. Більш докладно час виникнення скиту визначити зараз немає можливості, це пов'язано з слабкою вивченістю історії цього релігійного закладу, значною плутаниною в датах та визначеннях. Ймовірна дата — 1602 р. потребує додаткового архівного та археологічного підтвердження.
Нечисленні дослідники перевірили по карті з виходом на місцевість, що це дійсно була культова підземна споруда. Про це свідчать не лише печери, а й інші атрибути підземного містечка. Внизу у Вовчім яру збереглася стародавня криниця. У Яковенковім яру є величезна галявина із ораною в давні часи землею, площею близько 5 га, придатною для городництва. Досі видно великий насипний вал з глибоким ровом, що оперізує північно-східну частину підземного містечка. Існує насипний майданчик, імовірно, для господарських наземних споруд. Викликають запитання кілька насипних конусоподібних курганів висотою 2-5 м. Біля кожного входу до підземелля є залишки насипного ґрунту, давно зарослі деревами, що зайвий раз підтверджує рукотворне походження печер.
Рештки скиту на сьогодні представлені щонайменше 8-9 печерними спорудами, прокопаними у лісовому суглинку та пісковику на глибині 2,5-3,5 м від сучасної поверхні. Виявлена велика центральна печера. Стеля її розташовувалася на глибині 2,2 м, тяглася вона близько 12 м. Нижче виявлено ще одну печеру, її стеля приблизно на висоті 3 м, на вході глина обпалена, можливо, там стояла піч. Печери комплексу, розташовані уздовж схилів на відстані 2-10 м одна від одної, у своїх привхідних ділянках нині завалені і проявляються на поверхні провалами та просіданням ґрунту. Найдавніше поселення ченців тут локалізувалося у місці найбільшого скупчення підземних споруд — уздовж південної частини західного схилу Яковенкового яру. Згодом відбулося розростання комплексу на північ. Житлові келії перших поселенців, напевне, мали вигляд невеличких камер (розмірами 2-3 на 2 м), розташованих поблизу схилу та поєднаних з поверхнею вхідними галереями довжиною до 3 м. Пізніше келії були об'єднані між собою комунікаційними проходами, прокладеними вздовж схилу Яковенкового яру. Тоді ж углиб схилу було прокладено довгі (6-7 м) та широкі (до 1 м) приміщення, призначення яких точно не відоме. Водночас на околицях комплексу зводяться келії відлюдників у вигляді довгих (до 10 м) вузьких (50-60 см) галерей, що закінчувалися крихітними (2 на 1-1, 5 м) камерами. Місцевий краєзнавець стверджує, що перші печери скиту загалом не перевищували своєю довжиною 100 м, а отже, всупереч існуючим легендам, не досягали ні до Великих Будищ, ні до Диканьки. Вище згадувався документ, згідно з яким, велінням універсалу гетьмана І. Самойловича до скиту було приписано с. Чернечий Яр із населенням 876 селян чоловічої статі, саме вони, а не ченці-відлюдники, будували підземні келії.
Знайти печерний скит зараз досить важко, хоча розташований він усього за 5 км від Диканьки або за 2 км від траси Полтава-Гадяч, що перетинає лісовий масив. Після археологічних досліджень у 2005 р. представники духовенства встановили пам'ятного хреста, відслужили молебень. Диканські печери за своєю структурою дуже схожі на печери Києво-Печерської лаври. Найбільша центральна печера починається з напівзаваленого входу з боку Вовчого яру. Її склепінчастий отвір становить 0, 8 м завширшки та 2, 2 м заввишки. Підлога розташована на глибині 4,5 м від поверхні землі, по боках уступи заввишки 0,5-0,7 м та завширшки 12-13 см для сидіння. Закінчується 10-метрова печера виходом на Яковенків яр. Серед унікальних знахідок на території скиту — уламки глиняного і скляного посуду XVI-XVII cт., залишки залізного ножа. Неушкоджений напис на стіні печери «1680» свідчить про перебування в печері ченців за 2 роки до спорудження В. Кочубеєм кам'яного наземного монастиря. Залишки кириличного напису «вош… мо…» можна прочитати як «вошедь молитися», крім того вгадуються сліди хрестів, заглиблення для ікон і кіптяви від свічок. Саме такі свідчення одержані від нечисленних дослідників скиту.
У 2-й половині 17 ст. скит зазнав тимчасового занепаду, печери на певний час були покинуті й, як результат, частково замулені та зруйновані. При відновленні скиту в кінці 17-на поч. 18 ст. окремі печери комплексу були розчищені та пов'язані між собою комунікаційними галереями. Крім того комплекс було доповнено ще однією печерною келією з пазами від дерев'яних конструкцій. Остаточне припинення печерного подвижництва у цій місцевості, напевне, сталося у другій половині 18 ст., коли російським царським урядом було скасовано затвірницьку практику в монастирях імперії.
За місцевими переказами скитські печери служили селянам с. Брусії, які переховувалися там під час російсько-шведської війни у 1708—1709 роках, пізніше гайдамакам, ще пізніше загонам повстанців у період визвольних змагань першої половини ХХ ст. Ходили чутки, що саме там віруючі зберігали цінності з монастирського храму в с. Чернечий Яр. У роки Другої Світової війни у печерах знаходили прихисток червоноармійці, які вибиралися з оточення або тікали з полону. На стіні печери зберігся напис воєнних років «П. Б. С. Р. 1941 р.» Переховувалися там і місцеві жителі, котрі рятувалися від вивезення на каторжну працю до Німеччини та місцеві жителі під час відступу фашистів у вересні 1943 р.
На сьогодні комплекс є єдиною зафіксованою монастирською печерною пам'яткою на теренах Полтавщини. Виходячи з конструкцій монастирських споруд та загальночернецької практики пізньосередньовічного часу, слід уважати, що монастир в ур. Вовчий Яр мав характер відлюдницького скиту, започаткованого вихідцями з якогось сусіднього монастиря. Але це не міг бути жіночий монастир, заснований поблизу пізніше, оскільки практика відлюдництва для ченців жіночої статі була заборонена. Більш ймовірно, що зі скиту почав свій відлік Преображенський Великобудищанський чоловічий монастир про який ідеться у звіті-нарисі «Упраздненные и прекратившие свое существование православные монастири в пределах нынешней Полтавской епархии»: «Преображенский, Великобудищанский, мужской, ныне местечко Великие Будища Полтавской губернии, Зеньковского уезда, в 47-ми верстах к юго-востоку от Зенькова. Вероятно, основан в 17-м столетии, как и одноименный с ним женский монастырь; при издании штатов в 1786 году упразднен». Це питання для більш глибокого архівного вивчення. Середньовічний печерний скит чекає на своїх дослідників. Місцеві краєзнавці та науковці переконані, що треба розкопати всі сім печер, відновити їх і взяти скит під охорону держави як унікальну пам'ятку.
Складність у вивченні історії скиту полягає у тому, що всі публікації середини ХІХ ст. і поч. ХХ ст., в яких не наведено жодного документа часів Речі Посполитої чи Гетьманщини зі згадкою про скит, є суперечливими. І хоча підземні ходи на схилі Вовчого Яру в Диканському лісі були відомі здавна, багато питань виявилися нез'ясованими. Тому пояснити, хто викопав печери, коли в них з'явилися духовні особи, скільки часу пробули там, чи заснували вони Будянський Спаський скит, можна лише умовно. Нині в Україні відомо лише кілька печерних монастирів. На Полтавщині це перша така пам'ятка.
Історія дослідження
Легенди, перекази, свідчення очевидців здавна притягували до дивних диканських печер небайдужих до історії та минувшини краю людей. Ще у кінці ХІХ ст. відомий російський письменник і публіцист В. Гіляровський, подорожуючи батьківщиною М. Гоголя, відвідав цю місцевість і залишив згадку про цю подію у своїх спогадах. Серед авторитетних дослідників Полтавського краю кінця ХІХ — поч. ХХ ст., що цікавилися історією печерного скиту можна назвати Л. Падалку, О. Богдановича, М. Арендаренка, І. Костенка, П. Клепацького, ігумена І. Котляревського. У 80-х рр. ХХ ст. голова Полтавської обласної спілки письменників Т. Нікітін теж побував у цій місцевості, він описав свою подорож до скита у книзі «…І стежки праслов'янська в'язь». Полтавський журналіст і краєзнавець В. Посухов давно цікавиться темою підземної Полтавщини, його статті і книги стосуються зокрема і дослідження історії Великобудищанського скиту, перша його публікація у місцевій газеті сягає 1981 р. Він записав свідчення місцевого жителя В. Білоуса: «Підземні ходи були ще й на ген кілометрів 5 за селом, в урочищі, де сходяться Вовчий та Яковенків яри, на одному із їхніх схилів. У дитинстві теж доводилося там бувати. З ліхтариком пролазили метрів 15. Старі люди казали, що хід іде з центру Диканьки аж до самих Вовчих печер». Свого часу досліджувала цю тему і знаний в Україні історик та краєзнавець В. Жук. Науковий співробітник опішнянського Інституту керамології досить детально описав підземелля: кількість входів, їхні розміри, місцезнаходження. Багато публікацій у місцевій періодичній пресі та наукових збірниках належать місцевому краєзнавцю В. Кішику. Його розвідка присвячена печерам Диканського лісу друкувалася у 1994 р. Ним навіть було складено карту-схему на якій у трикутнику Михайлівка-Диканька-Чернечий Яр позначено залишки скиту. Довго і уважно вивчав підземелля директор Диканського історико-краєзнавчого музею, знаний на Полтавщині краєзнавець . Результати своїх досліджень він оприлюднив у 1996 р. у районній . Усі ці дослідження проводилися на любительському рівні, аматорами та місцевими краєзнавцями.
Офіційне дослідження решток Великобудищанського скиту було проведено травні 2005 р. експедицією відділу охорони археологічної спадщини НДІ пам'яткоохоронних досліджень під керівництвом кандидата історичних наук з Києва. Керівник експедиції розповідає: «Печерний скит цікавий уже тим, що їх мало залишилося в Україні. Нам відомі Китаївські печери у Києві, Чернігівські печери, тепер ось — середньовічний печерний монастир біля Диканьки — перший і єдиний на Полтавщині, про який ми знаємо…». Інститут наголошує, що визначальною ознакою цього комплексу є існування пов'язаних з печерами наземних споруд (курганів, валу тощо), які утворюють унікальний ансамбль в межах усієї України. До того ж ступінь збереженості печер є задовільним, що відкриває широкі перспективи для подальшого їх використання. Зазначені критерії є достатніми для реєстрації комплексу, як пам'ятки археології національного значення.
Стан розкопаної печерної споруди, при дотриманні консерваційного режиму, дозволяє використовувати її для несистематичного екскурсійного відвідування.
Примітки
- Скорик, В. П. Не відома, відома Диканька // Край. — 2005. — Груд. (№ 20). — С. 17.
- Россия. Полное географическое описание нашего Отечества / ред. В. П. Семенов. — Том 7: Малороссия. — Репринтное издание 1903. — С. 20.
- Черкасець, Тетяна. Свіча, яку намагалися загасити, але вона не згасла: перша сторінка історії Свято-Троїцького Великобудищанського монастиря // Відомості Полтавської єпархії. — 2008.- Лют. (№ 2). — С. 13-14.
- Черкасець, Тетяна. Свіча, яку намагалися загасити, але вона не згасла: перша сторінка історії Свято-Троїцького Великобудищанського монастиря // Відомості Полтавської єпархії. — 2008.- Лют. (№ 2). — С. 13-14.
Джерела
- Полтавіка — Полтавська енциклопедія .- Том 12: Релігія і Церква.- Полтава: «Полтавський літератор», 2009.- С. 711.
- Россия. Полное географическое описание нашего Отечества / ред. В. П. Семенов. — Том 7: Малороссия. — Репринтное издание 1903. — С. 20.
- Посухов, В. Земля-берегиня: Полтавщиною — підземними ходами. — Полтава: ПФ «Форміка», 2007. — 80 с.
- Кішик, Василь. Печерні «вузли» у Диканському лісі // Полтавський краєзнавчий музей. Збірник наукових статей 2004 р.: маловідомі сторінки історії, музеєзнавство, охорона пам'яток. — Полтава: Дивосвіт, 2005. — С. 456—478.
- Кішик, В.До проблеми заснування Будянської обителі з печер Диканського лісу // Край. — 2009. — Січ. (№ 57). — С.5-7.
- Скорик, В. П. Не відома, відома Диканька // Край. — 2005. — Груд. (№ 20). — С. 17.
- Черкасець, Тетяна. Свіча, яку намагалися загасити, але вона не згасла: перша сторінка історії Свято-Троїцького Великобудищанського монастиря // Відомості Полтавської єпархії. — 2008.- Лют. (№ 2). — С. 13-14.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Velikobudishanskij Chernechoyarskij pechernij skit otrimav svoyu nazvu vid najblizhchih naselenih punktiv sil Veliki Budisha i Chernechij Yar Dikanskogo rajonu Poltavskoyi oblasti Velikobudishanskij pechernij skitRoztashuvannya Ukrayina s Veliki Budisha Dikanskij rajonNalezhnistUPCIstoriya isnuvannyaVelikobudishanskij Chernechoyarskij pechernij skit roztashovuvavsya na pivden vid suchasnogo s Chernechij Yar Velikobudishanskoyi silskoyi radi Dikanskogo rajonu Poltavskoyi oblasti v ur Vovchij Yar na teritoriyi suchasnogo Parasockogo lisu Dosi reshtki pechernogo skitu mozhna pobachiti na misovomu vistupi pri z yednanni Yakovenkovogo ta Vovchogo yariv za 2 5 km vid smt Dikanka na pivden vid s Chernechij Yar Dikanskogo rajonu Velikobudishanskij Svyato Troyickij zhinochij monastir na karti 1857 rik Persha pismova zgadka pro isnuvannya skitu vidoma z listuvannya miscevih pomishikiv Kochubeyiv iz Svyatijshim Pravlyachim Sinodom Pri etom prisovokuplyayu chto Velikobudishanskij vtoroklassnyj osnovan do 1602 goda pod imenem skit ot nastoyashego mestoprebyvaniya po techeniyu reki Vorskly k selu Brusii za dve versty na gore v lesu dosele sohranivshem nazvanie monastyrshiny i sostoyashim vo vladenii knyazya Kochubeya otsyuda izhdiveniem generalnogo vojska Ih Carskogo Velichestva pisarya perenesen 1682 goda blizhe k mestechku Velikie Budisha na to mesto gde nyne sushestvuet Iz tekstu mozhna zrobiti visnovok sho zgadanij skit isnuvav she do 1602 r U bagatotomnomu vidanni Rossiya Polnoe geograficheskoe opisanie nashego Otechestva za red V P Semenova 1903 r T 7 ye zgadka pro Velikobudishanskij skit Verstah v 5 k severo vostoku ot Dikanki na samom trakte no uzhe v predelah Zenkovskogo uezda pri rechke Tarapunke lezhit volostnoe mestechko Velikie Budishi imeyushee okolo 3 tys zhitelej V 3 verstah k yugo vostoku nahoditsya Preobrazhenskij Velikobudishanskij monastyr osnovannyj v 1689 godu generalnym sudej Vasiliem Kochubeem do togo zhe vremeni vblizi urochisha zanimaemogo nyne monastyrem byl skit ot kotorogo i do sih por sohranilas peshera na beregu Vorskly V 1672 godu po universalu getmana Samojlovicha skitu bylo dano selo Chernechij Yar i dve melnicy na Vorskle igumenej skita togda byla Aleksandra Zhukova Igumen I Kotlyarevskij v praci Ocherk o istorii Spaso Preobrazhenskogo skita Velikobudishanskogo Svyato Troickogo zhenskogo monastirya v 1962 r pisav na sklonah holmistogo berega omyvaemogo rekoj Vorskla s nezapamyatnyh vremen izvestny byli peshery iskopannye po primeru Kievskih v kotoryh obitali otshelniki Vse eto svidetelstvuet chto podrazhateli zhizni Kievskih pustynnozhitelej imena kotoryh ne sohranilo i narodnoe predanie davno oblyubovali eti krutye glinistye sklony pokrytye dremuchimi lesami i iz svoih odinochnyh kelij pesher sozdali neobhodimye usloviya dlya ustorjstva v dalneishem obshezhitelnogo muzhskogo monastyrya Otzhe mozhna zrobiti visnovok sho chas zasnuvannya Velikobudishanskogo Chernechoyarskogo skitu priblizno syagaye pochatku 17 st Mozhlivo takozh vin stav pershoosnovoyu Velikobudishanskogo Preobrazhenskogo Troyickogo monastirya Bilsh dokladno chas viniknennya skitu viznachiti zaraz nemaye mozhlivosti ce pov yazano z slabkoyu vivchenistyu istoriyi cogo religijnogo zakladu znachnoyu plutaninoyu v datah ta viznachennyah Jmovirna data 1602 r potrebuye dodatkovogo arhivnogo ta arheologichnogo pidtverdzhennya Nechislenni doslidniki perevirili po karti z vihodom na miscevist sho ce dijsno bula kultova pidzemna sporuda Pro ce svidchat ne lishe pecheri a j inshi atributi pidzemnogo mistechka Vnizu u Vovchim yaru zbereglasya starodavnya krinicya U Yakovenkovim yaru ye velichezna galyavina iz oranoyu v davni chasi zemleyu plosheyu blizko 5 ga pridatnoyu dlya gorodnictva Dosi vidno velikij nasipnij val z glibokim rovom sho operizuye pivnichno shidnu chastinu pidzemnogo mistechka Isnuye nasipnij majdanchik imovirno dlya gospodarskih nazemnih sporud Viklikayut zapitannya kilka nasipnih konusopodibnih kurganiv visotoyu 2 5 m Bilya kozhnogo vhodu do pidzemellya ye zalishki nasipnogo gruntu davno zarosli derevami sho zajvij raz pidtverdzhuye rukotvorne pohodzhennya pecher Reshtki skitu na sogodni predstavleni shonajmenshe 8 9 pechernimi sporudami prokopanimi u lisovomu suglinku ta piskoviku na glibini 2 5 3 5 m vid suchasnoyi poverhni Viyavlena velika centralna pechera Stelya yiyi roztashovuvalasya na glibini 2 2 m tyaglasya vona blizko 12 m Nizhche viyavleno she odnu pecheru yiyi stelya priblizno na visoti 3 m na vhodi glina obpalena mozhlivo tam stoyala pich Pecheri kompleksu roztashovani uzdovzh shiliv na vidstani 2 10 m odna vid odnoyi u svoyih privhidnih dilyankah nini zavaleni i proyavlyayutsya na poverhni provalami ta prosidannyam gruntu Najdavnishe poselennya chenciv tut lokalizuvalosya u misci najbilshogo skupchennya pidzemnih sporud uzdovzh pivdennoyi chastini zahidnogo shilu Yakovenkovogo yaru Zgodom vidbulosya rozrostannya kompleksu na pivnich Zhitlovi keliyi pershih poselenciv napevne mali viglyad nevelichkih kamer rozmirami 2 3 na 2 m roztashovanih poblizu shilu ta poyednanih z poverhneyu vhidnimi galereyami dovzhinoyu do 3 m Piznishe keliyi buli ob yednani mizh soboyu komunikacijnimi prohodami prokladenimi vzdovzh shilu Yakovenkovogo yaru Todi zh uglib shilu bulo prokladeno dovgi 6 7 m ta shiroki do 1 m primishennya priznachennya yakih tochno ne vidome Vodnochas na okolicyah kompleksu zvodyatsya keliyi vidlyudnikiv u viglyadi dovgih do 10 m vuzkih 50 60 sm galerej sho zakinchuvalisya krihitnimi 2 na 1 1 5 m kamerami Miscevij krayeznavec stverdzhuye sho pershi pecheri skitu zagalom ne perevishuvali svoyeyu dovzhinoyu 100 m a otzhe vsuperech isnuyuchim legendam ne dosyagali ni do Velikih Budish ni do Dikanki Vishe zgaduvavsya dokument zgidno z yakim velinnyam universalu getmana I Samojlovicha do skitu bulo pripisano s Chernechij Yar iz naselennyam 876 selyan cholovichoyi stati same voni a ne chenci vidlyudniki buduvali pidzemni keliyi Znajti pechernij skit zaraz dosit vazhko hocha roztashovanij vin usogo za 5 km vid Dikanki abo za 2 km vid trasi Poltava Gadyach sho peretinaye lisovij masiv Pislya arheologichnih doslidzhen u 2005 r predstavniki duhovenstva vstanovili pam yatnogo hresta vidsluzhili moleben Dikanski pecheri za svoyeyu strukturoyu duzhe shozhi na pecheri Kiyevo Pecherskoyi lavri Najbilsha centralna pechera pochinayetsya z napivzavalenogo vhodu z boku Vovchogo yaru Yiyi sklepinchastij otvir stanovit 0 8 m zavshirshki ta 2 2 m zavvishki Pidloga roztashovana na glibini 4 5 m vid poverhni zemli po bokah ustupi zavvishki 0 5 0 7 m ta zavshirshki 12 13 sm dlya sidinnya Zakinchuyetsya 10 metrova pechera vihodom na Yakovenkiv yar Sered unikalnih znahidok na teritoriyi skitu ulamki glinyanogo i sklyanogo posudu XVI XVII ct zalishki zaliznogo nozha Neushkodzhenij napis na stini pecheri 1680 svidchit pro perebuvannya v pecheri chenciv za 2 roki do sporudzhennya V Kochubeyem kam yanogo nazemnogo monastirya Zalishki kirilichnogo napisu vosh mo mozhna prochitati yak voshed molitisya krim togo vgaduyutsya slidi hrestiv zagliblennya dlya ikon i kiptyavi vid svichok Same taki svidchennya oderzhani vid nechislennih doslidnikiv skitu U 2 j polovini 17 st skit zaznav timchasovogo zanepadu pecheri na pevnij chas buli pokinuti j yak rezultat chastkovo zamuleni ta zrujnovani Pri vidnovlenni skitu v kinci 17 na poch 18 st okremi pecheri kompleksu buli rozchisheni ta pov yazani mizh soboyu komunikacijnimi galereyami Krim togo kompleks bulo dopovneno she odniyeyu pechernoyu keliyeyu z pazami vid derev yanih konstrukcij Ostatochne pripinennya pechernogo podvizhnictva u cij miscevosti napevne stalosya u drugij polovini 18 st koli rosijskim carskim uryadom bulo skasovano zatvirnicku praktiku v monastiryah imperiyi Za miscevimi perekazami skitski pecheri sluzhili selyanam s Brusiyi yaki perehovuvalisya tam pid chas rosijsko shvedskoyi vijni u 1708 1709 rokah piznishe gajdamakam she piznishe zagonam povstanciv u period vizvolnih zmagan pershoyi polovini HH st Hodili chutki sho same tam viruyuchi zberigali cinnosti z monastirskogo hramu v s Chernechij Yar U roki Drugoyi Svitovoyi vijni u pecherah znahodili prihistok chervonoarmijci yaki vibiralisya z otochennya abo tikali z polonu Na stini pecheri zberigsya napis voyennih rokiv P B S R 1941 r Perehovuvalisya tam i miscevi zhiteli kotri ryatuvalisya vid vivezennya na katorzhnu pracyu do Nimechchini ta miscevi zhiteli pid chas vidstupu fashistiv u veresni 1943 r Na sogodni kompleks ye yedinoyu zafiksovanoyu monastirskoyu pechernoyu pam yatkoyu na terenah Poltavshini Vihodyachi z konstrukcij monastirskih sporud ta zagalnocherneckoyi praktiki piznoserednovichnogo chasu slid uvazhati sho monastir v ur Vovchij Yar mav harakter vidlyudnickogo skitu zapochatkovanogo vihidcyami z yakogos susidnogo monastirya Ale ce ne mig buti zhinochij monastir zasnovanij poblizu piznishe oskilki praktika vidlyudnictva dlya chenciv zhinochoyi stati bula zaboronena Bilsh jmovirno sho zi skitu pochav svij vidlik Preobrazhenskij Velikobudishanskij cholovichij monastir pro yakij idetsya u zviti narisi Uprazdnennye i prekrativshie svoe sushestvovanie pravoslavnye monastiri v predelah nyneshnej Poltavskoj eparhii Preobrazhenskij Velikobudishanskij muzhskoj nyne mestechko Velikie Budisha Poltavskoj gubernii Zenkovskogo uezda v 47 mi verstah k yugo vostoku ot Zenkova Veroyatno osnovan v 17 m stoletii kak i odnoimennyj s nim zhenskij monastyr pri izdanii shtatov v 1786 godu uprazdnen Ce pitannya dlya bilsh glibokogo arhivnogo vivchennya Serednovichnij pechernij skit chekaye na svoyih doslidnikiv Miscevi krayeznavci ta naukovci perekonani sho treba rozkopati vsi sim pecher vidnoviti yih i vzyati skit pid ohoronu derzhavi yak unikalnu pam yatku Skladnist u vivchenni istoriyi skitu polyagaye u tomu sho vsi publikaciyi seredini HIH st i poch HH st v yakih ne navedeno zhodnogo dokumenta chasiv Rechi Pospolitoyi chi Getmanshini zi zgadkoyu pro skit ye superechlivimi I hocha pidzemni hodi na shili Vovchogo Yaru v Dikanskomu lisi buli vidomi zdavna bagato pitan viyavilisya nez yasovanimi Tomu poyasniti hto vikopav pecheri koli v nih z yavilisya duhovni osobi skilki chasu probuli tam chi zasnuvali voni Budyanskij Spaskij skit mozhna lishe umovno Nini v Ukrayini vidomo lishe kilka pechernih monastiriv Na Poltavshini ce persha taka pam yatka Istoriya doslidzhennyaLegendi perekazi svidchennya ochevidciv zdavna prityaguvali do divnih dikanskih pecher nebajduzhih do istoriyi ta minuvshini krayu lyudej She u kinci HIH st vidomij rosijskij pismennik i publicist V Gilyarovskij podorozhuyuchi batkivshinoyu M Gogolya vidvidav cyu miscevist i zalishiv zgadku pro cyu podiyu u svoyih spogadah Sered avtoritetnih doslidnikiv Poltavskogo krayu kincya HIH poch HH st sho cikavilisya istoriyeyu pechernogo skitu mozhna nazvati L Padalku O Bogdanovicha M Arendarenka I Kostenka P Klepackogo igumena I Kotlyarevskogo U 80 h rr HH st golova Poltavskoyi oblasnoyi spilki pismennikiv T Nikitin tezh pobuvav u cij miscevosti vin opisav svoyu podorozh do skita u knizi I stezhki praslov yanska v yaz Poltavskij zhurnalist i krayeznavec V Posuhov davno cikavitsya temoyu pidzemnoyi Poltavshini jogo statti i knigi stosuyutsya zokrema i doslidzhennya istoriyi Velikobudishanskogo skitu persha jogo publikaciya u miscevij gazeti Komsomolec Poltavshini syagaye 1981 r Vin zapisav svidchennya miscevogo zhitelya V Bilousa Pidzemni hodi buli she j na gen kilometriv 5 za selom v urochishi de shodyatsya Vovchij ta Yakovenkiv yari na odnomu iz yihnih shiliv U ditinstvi tezh dovodilosya tam buvati Z lihtarikom prolazili metriv 15 Stari lyudi kazali sho hid ide z centru Dikanki azh do samih Vovchih pecher Svogo chasu doslidzhuvala cyu temu i znanij v Ukrayini istorik ta krayeznavec V Zhuk Naukovij spivrobitnik opishnyanskogo Institutu keramologiyi dosit detalno opisav pidzemellya kilkist vhodiv yihni rozmiri misceznahodzhennya Bagato publikacij u miscevij periodichnij presi ta naukovih zbirnikah nalezhat miscevomu krayeznavcyu V Kishiku Jogo rozvidka prisvyachena pecheram Dikanskogo lisu drukuvalasya u 1994 r Nim navit bulo skladeno kartu shemu na yakij u trikutniku Mihajlivka Dikanka Chernechij Yar poznacheno zalishki skitu Dovgo i uvazhno vivchav pidzemellya direktor Dikanskogo istoriko krayeznavchogo muzeyu znanij na Poltavshini krayeznavec Rezultati svoyih doslidzhen vin oprilyudniv u 1996 r u rajonnij Usi ci doslidzhennya provodilisya na lyubitelskomu rivni amatorami ta miscevimi krayeznavcyami Oficijne doslidzhennya reshtok Velikobudishanskogo skitu bulo provedeno travni 2005 r ekspediciyeyu viddilu ohoroni arheologichnoyi spadshini NDI pam yatkoohoronnih doslidzhen pid kerivnictvom kandidata istorichnih nauk z Kiyeva Kerivnik ekspediciyi rozpovidaye Pechernij skit cikavij uzhe tim sho yih malo zalishilosya v Ukrayini Nam vidomi Kitayivski pecheri u Kiyevi Chernigivski pecheri teper os serednovichnij pechernij monastir bilya Dikanki pershij i yedinij na Poltavshini pro yakij mi znayemo Institut nagoloshuye sho viznachalnoyu oznakoyu cogo kompleksu ye isnuvannya pov yazanih z pecherami nazemnih sporud kurganiv valu tosho yaki utvoryuyut unikalnij ansambl v mezhah usiyeyi Ukrayini Do togo zh stupin zberezhenosti pecher ye zadovilnim sho vidkrivaye shiroki perspektivi dlya podalshogo yih vikoristannya Zaznacheni kriteriyi ye dostatnimi dlya reyestraciyi kompleksu yak pam yatki arheologiyi nacionalnogo znachennya Stan rozkopanoyi pechernoyi sporudi pri dotrimanni konservacijnogo rezhimu dozvolyaye vikoristovuvati yiyi dlya nesistematichnogo ekskursijnogo vidviduvannya PrimitkiSkorik V P Ne vidoma vidoma Dikanka Kraj 2005 Grud 20 S 17 Rossiya Polnoe geograficheskoe opisanie nashego Otechestva red V P Semenov Tom 7 Malorossiya Reprintnoe izdanie 1903 S 20 Cherkasec Tetyana Svicha yaku namagalisya zagasiti ale vona ne zgasla persha storinka istoriyi Svyato Troyickogo Velikobudishanskogo monastirya Vidomosti Poltavskoyi yeparhiyi 2008 Lyut 2 S 13 14 Cherkasec Tetyana Svicha yaku namagalisya zagasiti ale vona ne zgasla persha storinka istoriyi Svyato Troyickogo Velikobudishanskogo monastirya Vidomosti Poltavskoyi yeparhiyi 2008 Lyut 2 S 13 14 DzherelaPoltavika Poltavska enciklopediya Tom 12 Religiya i Cerkva Poltava Poltavskij literator 2009 S 711 Rossiya Polnoe geograficheskoe opisanie nashego Otechestva red V P Semenov Tom 7 Malorossiya Reprintnoe izdanie 1903 S 20 Posuhov V Zemlya bereginya Poltavshinoyu pidzemnimi hodami Poltava PF Formika 2007 80 s Kishik Vasil Pecherni vuzli u Dikanskomu lisi Poltavskij krayeznavchij muzej Zbirnik naukovih statej 2004 r malovidomi storinki istoriyi muzeyeznavstvo ohorona pam yatok Poltava Divosvit 2005 S 456 478 Kishik V Do problemi zasnuvannya Budyanskoyi obiteli z pecher Dikanskogo lisu Kraj 2009 Sich 57 S 5 7 Skorik V P Ne vidoma vidoma Dikanka Kraj 2005 Grud 20 S 17 Cherkasec Tetyana Svicha yaku namagalisya zagasiti ale vona ne zgasla persha storinka istoriyi Svyato Troyickogo Velikobudishanskogo monastirya Vidomosti Poltavskoyi yeparhiyi 2008 Lyut 2 S 13 14