Кочубеї

Кочубе́ї  — козацький рід кримськотатарського походження. Заснований беєм (Кучук-беєм), що наприкінці 17 століття переїхав з Кримського ханства на постійне проживання до Лівобережної України, де охрестився з ім'ям Андрій. Займав старшинські посади у Війську Запорозькому. 1799 року одна гілка роду отримала дворянський титул графів Російської імперії, а 1831 — титул князів. Рід князів і дворян Кочубеїв був внесений у V і VI частини родовідної книги Полтавської, Чернігівської і Санкт-Петербурзької губерній. На честь роду названий один з видів рідкісних мексиканських кактусів Ariocarpus kotschoubeyanus (укр. Аріокарпус Кочубея).

Герб Кочубеїв.

Рід

I

• Кучук-бей, він же після хрещення (?—?)

II

• (?—?) — військовий товариш гетьмана Богдана Хмельницького.

III

• Василь Леонтійович Кочубей (1640–1708) — козацький старшина промосковської орієнтації; генеральний писар Війська Запорозького (1687–1699), генеральний суддя (1699–1708). Скараний на горло за донос на гетьмана Івана Мазепи московським царем Петро І.

+ Жученко Любов Федорівна (?—?) — донька полтавського полковника Федора Івановича Жученка.

IV

• Кочубей Василь Васильович (1680–1743) — козацький старшина, бунчуковий товариш; полтавський полковник (1727–1743)

+ (?—?), донька гетьмана Данила Апостола.

• (?—1729) — козацький старшина, бунчуковий товариш.

+ .

• Кочубей Марія Василівна (?—?)

+ , небіж гетьмана Івана Мазепи.

• (?—?)

+ Іван Обидовський, небіж гетьмана Івана Мазепи.

• Кочубей Мотря Василівна (1688–1738) — дочка Василя Кочубея, за легендою кохана гетьмана Івана Мазепи.

+ , козак Ніжинського полку.

V

• Кочубей Семен Васильович (1725–1779) — Генеральний обозний (1751—1779 рр.) Глухівського періоду в історії України за правління гетьмана Кирила Розумовського та Другої Малоросійської колегії, Ніжинський полковник (1746—1751 рр.), бунчуковий товариш, генерал-майор (1764 р.), таємний радник (1776 р.)
• Кочубей Василь Васильович (1728–1791) — глухівський предводитель дворянства. Після ліквідації Гетьманщини статський радник.
• (1738–1786): козацький старшина промосковської орієнтації; статський радник, побудував Троїцьку церкву у Диканьці.

VI

• Віктор Павлович Кочубей (1768–1834) — російський державний діяч, граф (з 1799), князь (з 1831), перший державний Російської імперії.
• Кочубей Василь Васильович (1756–1800) — новгород-сіверський губернський маршал.
• (1751—?) — підполковник.

Кочубеї — Дем'ян (помер 1859) і Олександр (помер 1866) Васильовичі були членами Державної ради.

Кочубей Петро Аркадійович (1825—1882) — син Аркадія, власника маєтку у Згурівці, голова Імператорського технічного товариства.

Кочубей Сергій Вікторович (1820—1880), дійсний статський радник, предводитель дворянства Полтавської губернії князь, попечитель Маріїнської жіночої гімназії.

Кочубей Віктор Сергійович (1860—1923), — син С. В. Кочубея, онук Віктора Павловича, — князь, начальник Головного управління Уділів, генерал-лейтенант, генерал-ад'ютант за правління імператора Миколи II.

Його діти — Віктор (1893—1953), Надія (1894—1967), Софія (1896—1920).

Джерела та література

• О. І. Гуржій. Кочубеї [ 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 256. — .

Посилання

• Кочубеї [ 18 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — .
• Родовід В. С. Кочубея [ 15 жовтня 2018 у Wayback Machine.]