Вележева Лідія Леонідівна

Лідія Леонідівна Вележева (нар.. 2 жовтня 1966, Київ, УРСР, СРСР) — радянська і російська актриса театру та кіно, телеведуча, громадська і політична діячка. Заслужена артистка Російської Федерації (2010). Заслужена артистка Республіки Північна Осетія — Аланія. Член Генеральної ради російської політичної партії «Єдина Росія» (з 26 травня 2012 року). Член Громадської палати Російської Федерації 5-го скликання (з 18 лютого 2014 року)(рос.).

Вележева Лідія Леонідівна
рос. Ли́дия Леони́довна Ве́лежева
Ім'я при народженні	рос. Лидия Леонидовна Вележева
Народилася	2 жовтня 1966(1966-10-02)^[1] (57 років) Київ, Українська РСР, СРСР
Громадянство	Росія  СРСР
Діяльність	акторка, ведуча, політична діячка, громадська діячка, телеведуча
Alma mater	Театральний інститут імені Бориса Щукіна
Роки діяльності	1981 — тепер. час
У шлюбі з	Гуськов Олексій Геннадійович
IMDb	nm0892484
Нагороди та премії
Вележева Лідія Леонідівна у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вележева.

Внесена до чистилища бази «Миротворець» за свідоме порушення державного кордону України. У червні 2017 року брала участь у зйомках фільму «Вічне життя Олександра Христофорова» (режисер Євген Шелякін) на території анексованого РФ Криму . Учасниця т.зв. ІІІ Міжнародного кінофестивалю «Євразійський міст» 20-24.09.2019 на території окупованої Ялти.

Життєпис

Народилася 2 жовтня 1966 року в місті Києві, через п'ять хвилин після появи на світ її старшої сестри-близнючки Ірини.

Незабаром після народження дівчаток їх батьки розлучилися. Мати, Любов Леонідівна Вележева, працювала на тютюновій фабриці, де був тризмінний графік. Їй було важко однією справлятися з вихованням доньок, тому вони навчались у загальноосвітній школі-інтернаті з поглибленим вивченням китайської мови, де, крім основного навчання, у них була можливість відвідувати різноманітні спортивні секції і тематичні гуртки. У різний час Ліда займалася гандболом, фігурним катанням, народними танцями, навчалася грі на фортепіано і гітарі, брала участь у всіх шкільних концертах, виразно читала вірші і мріяла стати актрисою. Найбільш постійними виявилися її заняття в драматичному гуртку, де ставились українські п'єси. Після того, як дівчатка закінчили шостий клас, мати вийшла заміж за полковника у відставці. Вітчим Володимир замінив дівчаткам батька, пропонував забрати їх з інтернату, але вони відмовилися, бо їм дуже подобалося там жити і вчитися.

У віці тринадцяти років Лідія самостійно з'явилася на Кіностудію імені Олександра Довженка в Києві і принесла свою фотографію для картотеки дітей-акторів. Незабаром її затвердили на одну з головних ролей (Варька-«Скорпена») в радянському дитячому телевізійному художньому фільмі режисера Радомира Василевського «Очікування», знятому в 1981 році на «Одеській кіностудії». Актор Юрій Васильович Катін-Ярцев, що грав у цьому фільмі, оцінивши роботу Лідії в картині, порадив їй після закінчення середньої школи їхати до Москви і вступати до театрального училища. Однак у рік випуску зі школи-інтернату починаюча актриса не наважилася відправитися до столиці. Вона спробувала вступити до Київського театрального інституту імені Івана Карпенка-Карого, але зазнала невдачі. Наступного 1984 року, все-таки послухавшись поради Катіна-Ярцева, вирішила поїхати до Москви, де з першої спроби вступила до Щукінського училища.

1988 році закінчила Вище театральне училище імені Бориса Щукіна (акторський курс Народної артистки РРФСР Алли Олександрівни Казанської). У цьому ж році була прийнята до складу трупи Державного академічного театру імені Є. Вахтангова, де служить і нині.

15 лютого 2010 року «за заслуги в галузі мистецтва» присвоєно почесне звання «Заслужений артист Російської Федерації».

З 26 листопада 2012 року по 28 червня 2013 року вона ведуча містичного ток-шоу «Справа Х. Слідство триває» на телеканалі «Росія-1».

Громадська діяльність, погляди

У лютому 2003 року вступила до складу російської політичної партії «Єдина Росія».

28 червня 2005 року підписала "Лист на підтримку вироку колишнім керівникам нафтової компанії «ЮКОС», опублікований в газеті «Известия».

6 лютого 2012 року стала довіреною особою Володимира Путіна на виборах президента Російської Федерації в березні 2012 року. 26 травня 2012 року увійшла до складу Генеральної ради російської політичної партії «Єдина Росія», що включає в себе сто сімдесят чоловік.

З 18 лютого 2014 року — член Громадської палати Російської Федерації 5 скликання.

У 2018 році була довіреною особою кандидата в мери Москви Сергія Собяніна.

Особисте життя

• Чоловік — Олексій Геннадійович Гуськов (нар. 20 травня 1958), актор театру і кіно, продюсер, народний артист Російської Федерації. Лідія і Олексій одружилися у 1988 році.
  • Син — Володимир Олексійович Гуськов (нар. 7 січня 1989), актор театру і кіно. У 2009 році закінчив Театральний інститут імені Бориса Щукіна в Москві за спеціальністю «актор драматичного театру і кіно» (курс професора Галини Петрівни Сазонової), після чого увійшов до трупи Московського академічного театру імені Володимира Маяковського, де служить і нині. 22 липня 2015 року став лауреатом театральної премії газети «Московський комсомолець» (сезон 2014/2015) у категорії «Початківці» в номінації «Найкраща чоловіча роль другого плану» за виконання ролі Олександра у виставі «Останні» режисера Микити Кобелєва на сцені Театру імені Маяковського.
    • Онука Стефанія (нар. 18 березня 2016).
  • Син — Дмитро Олексійович Гуськов (нар. 8 листопада 1994 року, в день святого Димитрія Солунського), навчався на факультеті продюсерства і економіки ВДІК.

Творчість

Ролі в театрі

• «Зойчина квартира» Михайла Булгакова, постановка Гарія Черняховського — Манюшка
• «Принцеса Турандот» Карло Гоцці, відновлення постановки Євгенія Вахтангова — Адельма
• «Без вини винуваті» Олександра Островського, постановка Петра Фоменка — Любов Іванівна Отрадіна
• «Алі-Баба і сорок розбійників» В'ячеслава Шалевича, М. Воронцова, постановка В'ячеслава Шалевича, Олександра Горбаня — Шахрезада
• «Циліндр» Едуардо де Філіппо, постановка Аркадія Каца — Рита
• «Отелло» Вільяма Шекспіра, постановка Євгена Марчеллі — Емілія
• «Мадемуазель Нітуш» Ерве, постановка Володимира Іванова — Корінн
• «Дядечків сон» Федора Дстоєвського, постановка Володимира Іванова — Ганна Миколаївна Антипова
• «Берег жінок» (хореографічна композиція за мотивами пісень Марлен Дітріх), хореограф-постановник Анжеліка Холіну — «Bitte geh nicht fort»
• «Маскарад» Юрія Лермонтова, постановка Рімаса Тумінаса — баронеса Штраль
• «Люди як люди» за п'єсою Максима Горького «Зыковы», постановка Володимира Іванова — Софія
• «Пристань» за мотивами творів Бертольта Брехта, Івана Буніна, Федора Дстоєвського,Фрідріха Дюрренматта, Артура Міллера,Олександра Пушкіна, Едуардо де Філіппо, Вільяма Шекспіра — Надія («Темні алеї» Івана Буніна)
• «Пастка для чоловіка» Жана Пуаре, постановка Володимира Іванова — Софі
• «Чоловік у розстрочку» за мотивами п'єси М. Задорнова — Любов Володимирівна

Фільмографія

1. 1981 — Очікування —Варька- «Скорпена»
2. 1983 — Вечори на хуторі біля Диканьки — епізод
3. 1987 — Державний кордон. Фільм 6-й: За порогом перемоги — Христина
4. 1987 — Дівчата з «Согдіани» — епізод
5. 1989 —  — епізод
6. 1990 — Зачарований мандрівник — Груша, циганка, кохана Івана
7. 1991 — Veniks. Підлогові щітки — Сяо-Мяо
8. 1991 —  — Катя
9. 1991 — Помирати не страшно — Варвара (доросла), дочка Ксенії
10. 1991 — Яр — Олімпіада (Липа), дочка лісника
11. 1991 — Вовкодав — адміністратор у сочинському готелі
12. 1992 —  — подруга Каріма
13. 1994 —  — Настя, молодша сестра дружини Будулая
14. 1996 —  — Катя
15. 1998 —  — Ліля, Співачка в ресторані, пасія Андрія Савицького
16. 1999 — 2000 — Прості істини — Тетяна Анатоліївна Тихомирова, мати Єгора, голова батьківського комітету
17. 2001 — (серія № 4 «Митниця дає добро») — співробітник митниці
18. 2001 — 2002 —  — Ірина, колишня дружина Юриса
19. 2001 —  — Галина Костелак
20. 2002 — Слідство ведуть ЗнаТоКі. Справа № 23 «Третейський суддя» — Китаєва, експерт-криміналіст МУР а
21. 2002 — Слідство ведуть ЗнаТоКі. Справа № 24 «Пуд золота» — Китаєва, експерт-криміналіст МУРу
22. 2002 —  — Галина Костелак
23. 2003 —  —
24. 2003 — Снігове кохання, або Сон у зимову ніч (Україна) — Ксенія Задорожна, журналістка, мати Лялі
25. 2004 —  — Ліля, мистецтвознавець, дружина актора Анатолія Гладирєва
26. 2005 — Убивча сила 6 (фільм № 3 «Овертайм») — Марія Андріївна Родіонова, президент хокейного клубу
27. 2005 — Єралаш — (випуск № 185 «Подарунок феї») — вчителька
28. 2006 —  — Глафіра Олексіївна, родичка поміщиці Меропії Мурзавецької
29. 2007 —  — Кіра
30. 2007 —  — Віра Сергіївна Синцова, мати загиблого Сергія Синцова
31. 2008 — Вчитель музики — Аліса, власниця великої охоронної фірми
32. 2009 — Кохання-зітхання 2 — Єлизавета Федорівна Левицька
33. 2010 —  — Оксана
34. 2011 —  — Марія Казимирівна Власова
35. 2011 — (серія № 2 «Підвал») — директорка школи-інтернату
36. 2012 — Серпень. Восьмого — Аза, жінка у зруйнованому будинку
37. 2014 — Аромат шипшини — Людмила Василівна Новікова
38. 2015 —  — Катерина Сергіївна Паніна, районний прокурор, мати Насті, дружина Миколи
39. 2016 —  — Валерія Петрівна, дитячий психолог
40. 2018 —  — Надія Петрівна Свєтлова, народна артистка СРСР, художній керівник і головний балетмейстер Державного академічного хореографічного ансамблю «Берізка» (прототип — Надія Надєждіна)
41. 2018 —  — Ірина, колишня дружина Олександра Христофорова
42. 2018 —  — Олена Добровольська
43. 2021 —  — Катерина Пруднікова, гобоїстка

Озвучування фільмів

• 1996 — Максимальний ризик (США) — Алекс Мінетті, подруга Михайла (роль Наташі Генстридж)
• 2002 — Нероби (Україна) — Ліза Арсеньєва / Ольга Сумська

Робота на телебаченні

• 2012—2013 — містичне ток-шоу «Справа Х. Слідство триває» на телеканалі «Росія-1» — провідна.

Визнання заслуг

• 2010 — почесне звання «Заслужений артист Російської Федерації» — за заслуги в галузі мистецтва.
• 2017 — Орден Дружби — за заслуги у розвитку вітчизняної культури і мистецтва, засобів масової інформації, багаторічну плідну діяльність.
• Почесне звання «Заслужений артист Республіки Північна Осетія — Аланія».

Посилання

• Лідія Вележева на сайті IMDb (англ.)
• Лідія Вележева. — Коротка біографія, ролі в театрі, інші театральні роботи, фільмографія, літературно-поетичні запису, радіоспектаклі, преса. [ 22 жовтня 2013 у Wayback Machine.] Офіційний сайт Державного академічного театру імені Є. Б. Вахтангова // vakhtangov.ru
• Лідія Вележева, актриса: біографія, ролі, фільми, фото, нагороди та відгуки. [ 4 серпня 2009 у Wayback Machine.] // ruskino.ru
• Лідія Леонідівна Вележева. Огляд фільмів та вистав за участі актриси, світлини. [ 20 грудня 2016 у Wayback Machine.] // afisha.ru
• Лідія Вележева. Біографія та фільмографія. [ 10 квітня 2018 у Wayback Machine.] Телеканал «Росія-1» // russia.tv

Примітки

1. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
   d:Track:Q37312
2. Указ Президента Российской Федерации Д. А. Медведева № 188 от 15 февраля 2010 года «О награждении государственными наградами Российской Федерации». [ 20 грудня 2016 у Wayback Machine.] Официальный сайт Президента Российской Федерации // kremlin.ru
3. Лідія Вележева. — Коротка біографія, ролі в театрі, інші театральні роботи, фільмографія, літературно-поетичні запису, радіоспектаклі, преса. [ 22 жовтня 2013 у Wayback Machine.] Офіційний сайт // vakhtangov.ru
4. Вележева Лідія Леонідівна. Актриса Театру імені Євгенія Вахтангова, член Громадської палати Російської Федерації. — Коротка біографія. [ 18 грудня 2018 у Wayback Machine.] Офіційний сайт російської політичної партії «Єдина Росія» // er.ru
5. XIII З'їзд затвердив склад Генеральної ради «Єдиної Росії». [ 29 травня 2019 у Wayback Machine.] Офіційний сайт російської політичної партії «Єдина Росія» // er.ru (26 травня 2012 року)
6. (рос.). Официальный сайт Президента Російської Федерації // kremlin.ru. 18 февраля 2014 года. Архів оригіналу за 6 липня 2014. Процитовано 22 червня 2014.(рос.)
7. Вележева Лидия Леонидовна / Вележева Лідія Леонідівна / Velezheva Lidiya Leonidovna [ 18 лютого 2019 у Wayback Machine.](рос.)
8. Актрисы Мария Порошина и Лидия Вележева попали в базу данных «Миротворца» [ 19 лютого 2019 у Wayback Machine.](рос.)
9. Центр «Миротворець»: Вележева Лідія Леонідівна
10. Лідія Леонідівна Вележева, актриса, телеведуча. Біографія. [ 20 грудня 2016 у Wayback Machine.] // 7days.ru
11. Тетяна Секридова. «Лідія Вележева — сильна, але вразлива». — Інтерв'ю актриси напередодні прем'єри багатосерійної екранізації роману Достоєвського «Ідіот», що відбулася 12 травня 2003 року. [ 20 грудня 2016 у Wayback Machine.] Мережеве видання «Державний інтернет-канал „Росія“» // russia.tv
12. Ведучий: . ВІДЕО. Програма «Прямий ефір. Знаки долі: справа Лідії Велєжевій». Випуск від 2 березня 2013 року. [ 10 квітня 2018 у Wayback Machine.] Телеканал «Росія-1» // russia.tv
13. Архів. Галерея випускників. 1980-ті роки. — 1988 рік, художній керівник курсу А. А. Казанська. [ 22 березня 2019 у Wayback Machine.] Офіційний сайт // htvs.ru
14. Ток-шоу «Справа Х. Слідство триває» (2012 рік). Ведуча: Лідія Вележева. — Про проект. Неупереджене розслідування нез'ясовного. Всі випуски передачі (ВІДЕО). [ 1 грудня 2016 у Wayback Machine.] Мережеве видання «Державний інтернет-канал „Росія“» // russia.tv
15. Діячі культури поповнили ряди «Єдиної Росії». [ 20 грудня 2016 у Wayback Machine.] Газета «Коммерсантъ» // kommersant.ru (6 лютого 2003 року)
16. Діячі культури проти «нездорових тенденцій» у зв'язку зі справою «ЮКОСа». — Довідка. Текстсто звернення. [ 17 червня 2009 у Wayback Machine.] Інтернет-видання «Грані.ру» // grani.ru (28 червня 2005 року)
17. Проект. Доверенные лица Владимира Путина. [ 12 вересня 2017 у Wayback Machine.] Сайт доверенных лиц Президента Російської Федерації Володимира Путіна // доверенныелица.рф
18. Довіреними особами Путіна стали 499 осіб — спортсмени, діячі культури і мистецтва, науки. [ 30 травня 2019 у Wayback Machine.] Офіційний сайт російської політичної партії «Єдина Росія» // er.ru (6 лютого 2012 року)
19. Володимир Варфоломеєв (26 серпня 2018). . Ехо Москви. Архів оригіналу за 4 січня 2019. Процитовано 18 лютого 2019.
20. Олена Фоміна. Олексій Гуськов засмучує Лідію Вележеву подарунками. [ 8 лютого 2019 у Wayback Machine.] «Теленеделя» // tele.ru (15 лютого 2012 року)
21. Трупа. Гуськов Володимир Олексійович. Коротка біографія. Ролі у виставах поточного репертуару. [ 29 листопада 2016 у Wayback Machine.] Офіційний сайт // mayakovsky.ru
22. Архів картотеки випускних курсів (2006—2013) — Випуск 2009 року, курс Р. П. Сазонової. [ 1 грудня 2016 у Wayback Machine.] Офіційний сайт // htvs.ru
23. Марина Райкіна. Підсумки театрального сезону: «МК» оголошує лауреатів своєї премії. — Театральний сезон 2014/2015. [ 10 грудня 2016 у Wayback Machine.] Газета «Московський комсомолець» // mk.ru (22 липня 2015 року)
24. Вітаємо! 18 березня 2016 року у артиста нашого театру Володимира Гуськова народилася дочка Стефанія. [ 21 грудня 2016 у Wayback Machine.] Офіційний сайт // mayakovsky.ru (23 березня 2016 року)
25. У Олексія Гуськова і Лідії Велєжевій народилася внучка. [ 20 грудня 2016 у Wayback Machine.] // 7days.ru (28 березня 2016 року)
26. Актриса Лідія Вележева відзначить ювілей на сцені театру Вахтангова. — Заслужена артистка Росії зіграє одну з головних ролей у виставі «Люди як люди» за п'єсою Максима Горького «Зыковы». [ 20 грудня 2016 у Wayback Machine.] Інформаційне агентство Росії «ТАСС» // tass.ru (2 жовтня 2016 року)
27. ВИДЕО. Многосерийный художественный фильм «Берёзка» (Россия; премьера — 9 апреля 2018 года). О проекте, анонсы, фотографии, новости. [ 18 березня 2020 у Wayback Machine.] Телеканал «Росія-1» // russia.tv(рос.)
28. Указ Президента Російської Федерації Ст. Ст. Путіна від 27 червня 2017 року № 288 «Про нагородження державними нагородами Російської Федерації». [ 26 вересня 2018 у Wayback Machine.] // publication.pravo.gov.ru