Юрій Васильович Катін Ярцев рос Юрий Васильевич Катин Ярцев 23 липня 1921 Москва Російська РФСР 18 березня 1994 Москва Р

Юрій Васильович Катін-Ярцев (рос. Юрий Васильевич Катин-Ярцев; 23 липня 1921, Москва, Російська РФСР — 18 березня 1994, Москва, Росія) — російський радянський актор театру і кіно, театральний педагог. Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1978). Народний артист РРФСР (1989).

Катін-Ярцев Юрій Васильович
Катин-Ярцев Юрий Васильевич

Народився	23 липня 1921(1921-07-23) Москва, Радянська Росія
Помер	18 березня 1994(1994-03-18) (72 роки) Москва, Росія
Поховання	Вірменське кладовище (Москва)
Громадянство	СРСР → Росія
Діяльність	актор театру і кіно, театральний педагог
Alma mater	Театральний інститут імені Бориса Щукіна (1950)
Заклад	Театральний інститут імені Бориса Щукіна
Роки діяльності	з 1950
IMDb	nm0441305

Нагороди та премії

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ярцев.

Життєпис

Народився в сім'ї представників стародавнього дворянського роду Катіних-Ярцевих — дворян Рязанської губернії.

В 1939 вступив до театрального училища ім. Щукіна, того ж року був призваний до армії.

Учасник німецько-радянської війни. Нагороджений орденом «Червона зірка», медалями «За бойові заслуги», «За перемогу над Німеччиною».

В 1950 закінчив училище і став актором , в якому працював до кінця життя. Одночасно зайнявся викладацькою роботою в рідному училищі. Вважався кращим викладачем кафедри акторської майстерності, серед учнів: Наталя Гундарєва, Костянтин Райкін, Юрій Богатирьов, Наталія Варлей, Веніамін Смехов, Леонід Ярмольник, Євгенія Симонова і багато інщих.

З 1954 року почав зніматися в кіно, зігравши невелику роль у фільмі Володимира Басова «Школа мужності». На початку 1970-х років зіграв Пуришкевича в історичній драмі «Агонія», астронома в телесеріалі «Сімнадцять миттєвостей весни» і кілька інших ролей. Здобув популярність після зйомок у казці «Пригоди Буратіно», де зіграв Джузеппе-Сизого носа. Яскравою виявилась також роль слуги барона Мюнхгаузена Томаса в телефільмі «Той самий Мюнхгаузен».

Знявся в ряді українських картин.

Пішов з життя 18 березня 1994 року. Похований в Москві на Вірменському кладовищі.

Фільмографія

Озвучування:

«Півень і боярин» (1986, мультфільм)

Ролі в кіно:

«Школа мужності» (1954)
«Пароль не потрібен» (1967)
«Інтервенція» (1968, мосьє Золотницький, заслужений «ведмежатник»)
«Слідство ведуть ЗнаТоКі» («Чорний маклер». Справа N1) (1971)
«Молоді» (1971, аптекар)
«Хвилина мовчання» (1971, Сидоров)
«Будденброки» (1972, фільм-спектакль; Йоганн Будденброк-старший)
«Мармуровий будинок» (1972)
«Сімнадцять миттєвостей весни» (1973, астроном)
«Мегре і стара дама» (1974, фільм-спектакль; доктор Жоллі)
«Агонія» (1975, Пуришкевич)
«Діаманти для диктатури пролетаріату» (1975, Крутов)
(1975)
«Пригоди Буратіно» (1975, Джузеппе)
«Про що не дізнаються трибуни» (1975, Микола Миколайович, вчитель)
«Шагренева шкіра» (1975, фільм-спектакль; Порріке)
«Чарівне коло» (1976)
«Місто з ранку до опівночі» (1976, лікар; Одеська кіностудія)
«Мартін Іден» (1976, фільм-спектакль; бібліотекар)
«Ну, публіка!» (1976, Фільм-спектакль; професор Пушков)
«Луньов сьогодні і завтра» (1977, фільм-спектакль; Пецка)
«Смішні люди!» (1977)
«Фантазії Веснухіна» (1977, Одеська кіностудія)
«Людина, якій щастило» (1978, професор)
«Баламут» (1978, Терещенко)
«Вітер мандрів» (1978)
«Йшов собака по роялю» (1978, професор Чиж)
«Капітанська дочка» (1978, фільм-спектакль; Іван Гнатович)
«Місяць довгих днів» (1978, фільм-спектакль; Лев Іванович Некрасов)
«Той самий Мюнхгаузен» (1979, Томас)
«Рідна справа» (1979)
(1979, 3-й гренадер)
«Лють» (1979, фільм-спектакль; Потапич)
«Двадцять шість днів із життя Достоєвського» (1980)
(1980)
«Крах операції „Терор“» (1980, Павло Васильович)
«Непроханий друг» (1980, професор Вєдєнєєв)
«Петровка, 38» (1980, Григорій Іванович)
«Художник з Шервудському лісу» (1980, фільм-спектакль)
«Лінія життя» (1981)
«Хто заплатить за удачу» (1980, картковий шулер)
(1981, Микола Іванович)
(1981, Дейв)
«Прощання» (1981, Богодул)
«Очікування» (1981, Яша, фотограф; Одеська кіностудія)
«Проданий сміх» (1981, пан Рикерт)
«Тропініни» (1981, Микола Васильович Махрюта)
«Державний кордон. Східний кордон» (1982, Фомичов)
«Забуті речі» (1982, Юрій Крум)
«Нікколо Паганіні» (1982, Урбіно; СРСР—Болгарія)
«Надія і опора» (1982, Анатолій Петрович)
«Срібне ревю» (1982, дідусь Олени)
«Мати Марія» (1982, князь)
«Тут твій фронт» (1983, дід Матвій)
«Вам телеграма...» (1983, Лобачевський)
«Климко» (1983, кіностудія імені О. Довженка; майстер Сноп)
«Чорний замок Ольшанський» (1983, Мультан)
«Блискучий світ» (1984, доктор Стівві)
«Людина-невидимка» (1984, господар чарівної крамниці)
«Сонце в кишені» (1984, старий у селі)
«Говорить Москва» (1985, Йосип Ілліч)
«Дайте нам чоловіків!» (1985, Одеська кіностудія; професор)
«Багратіон» (1985, Суворов)
«Перша зустріч, остання зустріч» (1987)
«Візит до Мінотавра» (1987, т/ф, Трубіцин Микола Геогійович, скрипаль — вчитель Білаша)
«Приморський бульвар» (1988, т/ф, фотограф; Одеська кіностудія)
«Нехай я помру, господи...» (1988, Зяма)
«Блакитна троянда» (1988, Проценко; Укртелефільм)
«Здоров'я бажаю! або Скажений дембель» (1990, генерал)
«Яма» (1990, сторож на кладовищі)
«Санітарна зона» (1990, пекар Якимич)
«Гангстери в океані» (1992, слуга у філіппінців)
(рос.)«Налётъ» (1993, Одеська кіностудія)
(1993, генерал)
«Повернення „Броненосця“» (1997) та ін.

Примітки

Фільмографія на animator.ru(рос.)

Пам'ять

2002 — Пам'яті актора присвячена передача в російському документальному телециклі (рос.)«Чтобы помнили»: (рос.)«Юрий Катин-Ярцев» (фільм 87).

Посилання

Юрий Катин-Ярцев [ 16 січня 2017 у Wayback Machine.]
http://www.kino-teatr.ru/kino/acter/m/sov/1906/works/ [ 15 травня 2017 у Wayback Machine.]

[1] Фільмографія на animator.ru(рос.)