Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Валь Віктор Вільгельмович (*29 липня 1840 року — †20 лютого 1915 року, Петроград) — державний діяч Російської імперії. Губернатор Гродненської (1878-1879), Харківській (1879-1880), Вітебської (1880-1884), Подільської (1884-1885), Волинської (1885-1889), Курської (1889-1892) і Віленської губерній (1901-1902), Санкт-Петербурзький градоначальник (1892-1895), товариш міністра внутрішніх справ і командир Окремого корпусу жандармів (1902-1904).
| Валь Віктор Вільгельмович нім. Viktor Karl Konrad Wilhelm von Wahl | |||||||||||
 | |||||||||||
| |||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 2 березня 1876 — 22 червня 1878 | |||||||||||
| Попередник: | Тройницький Микола Олександрович | ||||||||||
| Спадкоємець: | Рек Павло Константинович | ||||||||||
| |||||||||||
| 16 червня 1878 — 11 березня 1879 | |||||||||||
| Попередник: | Зуров Олександр Елпидифорович | ||||||||||
| | |||||||||||
| 11 березня 1879 — 2 травня 1880 | |||||||||||
| Попередник: | Кропотнін Дмитро Миколайович | ||||||||||
| | |||||||||||
| 2 травня 1880 — 6 липня 1884 | |||||||||||
| Попередник: | Ростовцев Павло Якович | ||||||||||
| | |||||||||||
| 5 серпня 1884 — 17 червня 1885 | |||||||||||
| Попередник: | Батюшков Дмитро Миколайович | ||||||||||
| Спадкоємець: | Глинка Василь Матвійович | ||||||||||
| |||||||||||
| 17 червня 1885 — 9 березня 1889 | |||||||||||
| Попередник: | Томара Лев Павлович | ||||||||||
| Спадкоємець: | |||||||||||
| |||||||||||
| 9 березня 1889 — 16 травня 1892 | |||||||||||
| Попередник: | Косаговський Павло Павлович | ||||||||||
| Спадкоємець: | Милютин Олексій Дмитрович | ||||||||||
| |||||||||||
| 28 травня 1892 — 30 грудня 1895 | |||||||||||
| Попередник: | Грессер Петро Аполонович | ||||||||||
| Спадкоємець: | Клейгельс Микола Васильович | ||||||||||
| | |||||||||||
| 15 жовтня 1901 — 28 вересня 1902 | |||||||||||
| Попередник: | Грузинський Микола Ілліч | ||||||||||
| Спадкоємець: | Пален Константин Константинович | ||||||||||
| Народження: | 29 липня 1840 Петроград | ||||||||||
| Смерть: | 20 лютого 1915 (74 роки) Петроград | ||||||||||
| Країна: | Російська імперія | ||||||||||
| Релігія: | лютеранство | ||||||||||
| Освіта: | Миколаївське інженерне училище[d] | ||||||||||
| Рід: | Валь | ||||||||||
| Батько: | d | ||||||||||
| Нагороди: |
| ||||||||||
| | |||||||||||
Біографія
Сім'я
Був одружений з Єлизаветою Георгіївною де Сінклер (1852-1941 роки). Від цього шлюбу у них була дочка Надія і син Вільгельм (1880-1944 роки) — полковник царської армії .
Служба
Навчався в Миколаївському інженерному училищі в Санкт-Петербурзі, яке закінчив у 1859 році. 28 січня 1859 в званні інженер-прапорщика залишився слухачем Інженерної академії, з якої був відрахований через рік за участь в протесті студентів проти цькування викладачами одного зі слухачів.
З 21 березня 1861 по 20 вересня 1861 служив в 1-му саперному батальйоні в Гура-Кальварії, потім з 20 вересня 1861 по 11 вересня 1867 в Смоленському уланському полку на території Королівства Польського.
З 31 березня 1863 по 21 березня 1873, в період придушення повстання 1863—1864 років — ад'ютант генерала Ф. Ф. Берга (прикомандирований 31 березня 1863). 15 квітня 1863 року брав участь в бою при селі Вулька-Плещанская з загоном Крисинського. В одному з боїв 19 вересня 1863 був легко контужений гранатою в ліву ногу (при замаху на командувача військами Варшавського військового округу графа Ф. Ф. Берга). 1 січня 1864 року брав участь в бою при селі Оземкувке з загоном П. Коси, брав участь в боях 19 січня 1864 при селі Едлянка з загоном Врублевського,20 січня 1864 — при селі Бржестовка з загоном Качинського, 15 лютого 1864 — при селі Липи із загоном П. Гонсовського, в той же день з 20 козаками без бою взяв у полон 60 повстанців, які зібралися в селі Поділ; потім в загоні полковника Кульгачьова брав участь в боях 7 березня 1864 в лісах Опоченского повіту проти загону Малиновського та 17 березня 1864 — при селі Сююби проти загону Сорк. За бойові заслуги зроблений ротмістром. З березня 1865 року перебував також чиновником особливих доручень при генерал-поліцмейстері Королівства Польського. З 21 березня 1873 по 8 березня 1876 в званні полковника особливих доручень знаходився при головнокомандуючому військами Варшавського військового округу. У 1874 році був призначений флігель-ад'ютантом.
З 1876 року зарахований до Міністерства внутрішніх справ, з 1876 по 1878 рік виконував посаду Ярославського віце-губернатора. Наказом військового відомства від 11 березня 1879 призначений Харківським губернатором (1879-1880). Потім перебував на посаді Вітебського (1880-1884), Подільського (1884-1885), Волинського (1885-1889), Курського (1889-1892) губернаторів. З 27 травня 1883 — генерал-майор.
У неврожайний 1891 рік організував закупівлю за низькою ціною зерна і його розподіл між потребуючими сільськими місцевостями, організував дешеві столови, створив робочі загони і направив їх в місця попиту робочих рук.
З 1892 по 1895 рік служив петербурзьким градоначальником. У 1895 році був призначений почесним опікуном в Опікунську раду Власної його імператорської величності канцелярії по установах імператриці Марії, завідував Ксенінскім інститутом в Санкт-Петербурзі, на власні кошти заснував дитячий притулок.
У 1901-1902 роках був Віленським губернатором. У 1902 році за його наказом була розігнана політична першотравнева демонстрація робітників, а ув'язнені у віленську в'язницю були покарані різками. За ці дії В. І. Ленін назвав Валя «розореним негідником», а за товаришів присягнувся помститися Гірш Леккерт. На життя Валя було скоєно замах: він отримав поранення в руку і ногу. Як писали газети, «генерал настільки зберіг присутність духу, що особисто затримав злочинця». Через місяць Леккерт був страчений.
Після Вільно був запрошений в Санкт-Петербург, де отримав призначення на посаду товариша міністра внутрішніх справ Плеве і командира Окремого корпусу жандармів. Проявив велику енергію з розшуку політичних злочинців, заохочуючи систему провокацій.
У грудні 1904 року залишив адміністративну діяльність, але був членом Державної ради. У 1912 році продовжував залишатися членом цієї ради і разом з колишнім Гродненським губернатором Цеймерном був почесним опікуном Опікунської ради установ імператриці Марії.
У Петербурзі жив на Знам'янській вул., 6. Залишив спогади і великий щоденник (1870-1914 років, не опублікований).
Нагороди
- Орден Святої Анни 3 ступеня з мечами і бантом (1864);
- Орден Святого Станіслава 2 ступеня з мечами (13 серпня 1864 року) і імператорської короною (09 січня 1869 року);
- Орден Святої Анни 2 ступеня (28 серпня 1871 року);
- Імператорський орден Святого Рівноапостольного князя Володимира 4 ступеня;
- Імператорський орден Святого Рівноапостольного князя Володимира 3 ступеня (30 серпня 1877 року);
- Орден Святого Станіслава 1 ступеня (08 квітня 1884 року);
- Орден Святої Анни 1 ступеня (01 січня 1888 року);
- Імператорський орден Святого Рівноапостольного князя Володимира 2 ступеня (21 квітня 1891 року);
- Орден Білого орла (06 грудня 1895 року);
- Орден Святого Олександра Невського (01 квітня 1901 року) з діамантовими знаками (16 червня 1909 року);
- Імператорський орден Святого Рівноапостольного князя Володимира 1 ступеня (01 січня 1914 року);
- Відзнака «За поземельний пристрій державних селян»;
- Медаль «За упокорення польського заколоту»;
іноземні:
- Австро-Угорська Орден Франца Йосифа, командорський хрест (1870)
- Прусський Орден Червоного орла 3 ступеня (1871)
- Прусський Орден Корони 2 ступеня (1873)
- Австро-Угорська орден Залізної Корони 2 ступеня (1874)
- Мекленбург-Шверінского орден Вендської корони 2 ступеня (1876)
- Чорногорський Орден Князя Данила I 2-го ступеня (1883)
- Бухарський Орден Висхідною зірки з діамантами (1893).
Посилання
- Энциклопедия СПб [ 3 березня 2016 у Wayback Machine.]
Література
- Валь, Виктор Вильгельмович на сайте «Русская армия в Великой войне»
- Степанов В. Б. Наместники и губернаторы Курского края. 1779—1917 гг. Исторические очерки. — Курск: Издательство МУП «Курская городская типография», 2005. — 244 с. — .
- Шилов Д. Н., Кузьмин Ю. А. Члены Государственного совета Российской империи. 1801—1906: Биобиблиографический справочник. — СПб.: Дмитрий Буламин, 2006.
- Гурко В. И. Черты и силуэты прошлого. М., 2000
- ГАРФ ф. 542, 1049 ед. хр., 1839—1918.
- РГИА, ф. 916, 50 ед. хр., 1793—1917.
- РНБ, ф. 127. 31 ед. хр., 1796—1914.
- Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: В 86 томах (82 т. и 4 доп.). — СПб.: 1890—1907.
- ВИКТОР ВИЛЬГЕЛЬМОВИЧ фон ВАЛЬ градоначальник Санкт-Петербурга в 1892—1895 гг.
- Официальный портал Администрации Санкт-Петербурга
- Колпакиди А., Север А. Спецслужбы Российской империи. — М.: Яуза Эксмо, 2010. — С. 303—304. — 768 с. — (Энциклопедия спецслужб). —3000 экз. — .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Val Viktor Vilgelmovich 29 lipnya 1840 roku 20 lyutogo 1915 roku Petrograd derzhavnij diyach Rosijskoyi imperiyi Gubernator Grodnenskoyi 1878 1879 Harkivskij 1879 1880 Vitebskoyi 1880 1884 Podilskoyi 1884 1885 Volinskoyi 1885 1889 Kurskoyi 1889 1892 i Vilenskoyi gubernij 1901 1902 Sankt Peterburzkij gradonachalnik 1892 1895 tovarish ministra vnutrishnih sprav i komandir Okremogo korpusu zhandarmiv 1902 1904 Val Viktor Vilgelmovich nim Viktor Karl Konrad Wilhelm von WahlVal Viktor VilgelmovichYaroslavskij vice gubernator2 bereznya 1876 22 chervnya 1878Poperednik Trojnickij Mikola OleksandrovichSpadkoyemec Rek Pavlo KonstantinovichGrodnenskij gubernator16 chervnya 1878 11 bereznya 1879Poperednik Zurov Oleksandr Elpidiforovich11 bereznya 1879 2 travnya 1880Poperednik Kropotnin Dmitro Mikolajovich2 travnya 1880 6 lipnya 1884Poperednik Rostovcev Pavlo Yakovich5 serpnya 1884 17 chervnya 1885Poperednik Batyushkov Dmitro MikolajovichSpadkoyemec Glinka Vasil MatvijovichVolinskij gubernator17 chervnya 1885 9 bereznya 1889Poperednik Tomara Lev PavlovichSpadkoyemec Kurskij gubernator9 bereznya 1889 16 travnya 1892Poperednik Kosagovskij Pavlo PavlovichSpadkoyemec Milyutin Oleksij DmitrovichSankt Peterburzkij gradonachalnik28 travnya 1892 30 grudnya 1895Poperednik Gresser Petro ApolonovichSpadkoyemec Klejgels Mikola Vasilovich15 zhovtnya 1901 28 veresnya 1902Poperednik Gruzinskij Mikola IllichSpadkoyemec Palen Konstantin Konstantinovich Narodzhennya 29 lipnya 1840 1840 07 29 PetrogradSmert 20 lyutogo 1915 1915 02 20 74 roki PetrogradKrayina Rosijska imperiyaReligiya lyuteranstvoOsvita Mikolayivske inzhenerne uchilishe d Rid ValBatko dNagorodi Orden Svyatoyi Anni 1 stupenyaOrden Svyatoyi Anni 2 stupenyaOrden Svyatoyi Anni 3 stupenyaOrden Svyatogo Volodimira 1 stupenyaOrden Svyatogo Volodimira 2 stupenyaOrden Svyatogo Volodimira 3 stupenyaOrden Svyatogo Volodimira 4 stupenyaOrden Svyatogo Oleksandra NevskogoOrden Bilogo OrlaKavaler komandorskogo hresta ordena Franca Josifa Mediafajli b u VikishovishiBiografiyaSim ya Buv odruzhenij z Yelizavetoyu Georgiyivnoyu de Sinkler 1852 1941 roki Vid cogo shlyubu u nih bula dochka Nadiya i sin Vilgelm 1880 1944 roki polkovnik carskoyi armiyi Sluzhba Navchavsya v Mikolayivskomu inzhenernomu uchilishi v Sankt Peterburzi yake zakinchiv u 1859 roci 28 sichnya 1859 v zvanni inzhener praporshika zalishivsya sluhachem Inzhenernoyi akademiyi z yakoyi buv vidrahovanij cherez rik za uchast v protesti studentiv proti ckuvannya vikladachami odnogo zi sluhachiv Z 21 bereznya 1861 po 20 veresnya 1861 sluzhiv v 1 mu sapernomu bataljoni v Gura Kalvariyi potim z 20 veresnya 1861 po 11 veresnya 1867 v Smolenskomu ulanskomu polku na teritoriyi Korolivstva Polskogo Z 31 bereznya 1863 po 21 bereznya 1873 v period pridushennya povstannya 1863 1864 rokiv ad yutant generala F F Berga prikomandirovanij 31 bereznya 1863 15 kvitnya 1863 roku brav uchast v boyu pri seli Vulka Pleshanskaya z zagonom Krisinskogo V odnomu z boyiv 19 veresnya 1863 buv legko kontuzhenij granatoyu v livu nogu pri zamahu na komanduvacha vijskami Varshavskogo vijskovogo okrugu grafa F F Berga 1 sichnya 1864 roku brav uchast v boyu pri seli Ozemkuvke z zagonom P Kosi brav uchast v boyah 19 sichnya 1864 pri seli Edlyanka z zagonom Vrublevskogo 20 sichnya 1864 pri seli Brzhestovka z zagonom Kachinskogo 15 lyutogo 1864 pri seli Lipi iz zagonom P Gonsovskogo v toj zhe den z 20 kozakami bez boyu vzyav u polon 60 povstanciv yaki zibralisya v seli Podil potim v zagoni polkovnika Kulgachova brav uchast v boyah 7 bereznya 1864 v lisah Opochenskogo povitu proti zagonu Malinovskogo ta 17 bereznya 1864 pri seli Syuyubi proti zagonu Sork Za bojovi zaslugi zroblenij rotmistrom Z bereznya 1865 roku perebuvav takozh chinovnikom osoblivih doruchen pri general policmejsteri Korolivstva Polskogo Z 21 bereznya 1873 po 8 bereznya 1876 v zvanni polkovnika osoblivih doruchen znahodivsya pri golovnokomanduyuchomu vijskami Varshavskogo vijskovogo okrugu U 1874 roci buv priznachenij fligel ad yutantom Z 1876 roku zarahovanij do Ministerstva vnutrishnih sprav z 1876 po 1878 rik vikonuvav posadu Yaroslavskogo vice gubernatora Nakazom vijskovogo vidomstva vid 11 bereznya 1879 priznachenij Harkivskim gubernatorom 1879 1880 Potim perebuvav na posadi Vitebskogo 1880 1884 Podilskogo 1884 1885 Volinskogo 1885 1889 Kurskogo 1889 1892 gubernatoriv Z 27 travnya 1883 general major U nevrozhajnij 1891 rik organizuvav zakupivlyu za nizkoyu cinoyu zerna i jogo rozpodil mizh potrebuyuchimi silskimi miscevostyami organizuvav deshevi stolovi stvoriv robochi zagoni i napraviv yih v miscya popitu robochih ruk Z 1892 po 1895 rik sluzhiv peterburzkim gradonachalnikom U 1895 roci buv priznachenij pochesnim opikunom v Opikunsku radu Vlasnoyi jogo imperatorskoyi velichnosti kancelyariyi po ustanovah imperatrici Mariyi zaviduvav Kseninskim institutom v Sankt Peterburzi na vlasni koshti zasnuvav dityachij pritulok U 1901 1902 rokah buv Vilenskim gubernatorom U 1902 roci za jogo nakazom bula rozignana politichna pershotravneva demonstraciya robitnikiv a uv yazneni u vilensku v yaznicyu buli pokarani rizkami Za ci diyi V I Lenin nazvav Valya rozorenim negidnikom a za tovarishiv prisyagnuvsya pomstitisya Girsh Lekkert Na zhittya Valya bulo skoyeno zamah vin otrimav poranennya v ruku i nogu Yak pisali gazeti general nastilki zberig prisutnist duhu sho osobisto zatrimav zlochincya Cherez misyac Lekkert buv strachenij Pislya Vilno buv zaproshenij v Sankt Peterburg de otrimav priznachennya na posadu tovarisha ministra vnutrishnih sprav Pleve i komandira Okremogo korpusu zhandarmiv Proyaviv veliku energiyu z rozshuku politichnih zlochinciv zaohochuyuchi sistemu provokacij U grudni 1904 roku zalishiv administrativnu diyalnist ale buv chlenom Derzhavnoyi radi U 1912 roci prodovzhuvav zalishatisya chlenom ciyeyi radi i razom z kolishnim Grodnenskim gubernatorom Cejmernom buv pochesnim opikunom Opikunskoyi radi ustanov imperatrici Mariyi U Peterburzi zhiv na Znam yanskij vul 6 Zalishiv spogadi i velikij shodennik 1870 1914 rokiv ne opublikovanij NagorodiOrden Svyatoyi Anni 3 stupenya z mechami i bantom 1864 Orden Svyatogo Stanislava 2 stupenya z mechami 13 serpnya 1864 roku i imperatorskoyi koronoyu 09 sichnya 1869 roku Orden Svyatoyi Anni 2 stupenya 28 serpnya 1871 roku Imperatorskij orden Svyatogo Rivnoapostolnogo knyazya Volodimira 4 stupenya Imperatorskij orden Svyatogo Rivnoapostolnogo knyazya Volodimira 3 stupenya 30 serpnya 1877 roku Orden Svyatogo Stanislava 1 stupenya 08 kvitnya 1884 roku Orden Svyatoyi Anni 1 stupenya 01 sichnya 1888 roku Imperatorskij orden Svyatogo Rivnoapostolnogo knyazya Volodimira 2 stupenya 21 kvitnya 1891 roku Orden Bilogo orla 06 grudnya 1895 roku Orden Svyatogo Oleksandra Nevskogo 01 kvitnya 1901 roku z diamantovimi znakami 16 chervnya 1909 roku Imperatorskij orden Svyatogo Rivnoapostolnogo knyazya Volodimira 1 stupenya 01 sichnya 1914 roku Vidznaka Za pozemelnij pristrij derzhavnih selyan Medal Za upokorennya polskogo zakolotu inozemni Avstro Ugorska Orden Franca Josifa komandorskij hrest 1870 Prusskij Orden Chervonogo orla 3 stupenya 1871 Prusskij Orden Koroni 2 stupenya 1873 Avstro Ugorska orden Zaliznoyi Koroni 2 stupenya 1874 Meklenburg Shverinskogo orden Vendskoyi koroni 2 stupenya 1876 Chornogorskij Orden Knyazya Danila I 2 go stupenya 1883 Buharskij Orden Vishidnoyu zirki z diamantami 1893 PosilannyaEnciklopediya SPb 3 bereznya 2016 u Wayback Machine LiteraturaVal Viktor Vilgelmovich na sajte Russkaya armiya v Velikoj vojne Stepanov V B Namestniki i gubernatory Kurskogo kraya 1779 1917 gg Istoricheskie ocherki Kursk Izdatelstvo MUP Kurskaya gorodskaya tipografiya 2005 244 s ISBN 5 8386 0058 6 Shilov D N Kuzmin Yu A Chleny Gosudarstvennogo soveta Rossijskoj imperii 1801 1906 Biobibliograficheskij spravochnik SPb Dmitrij Bulamin 2006 Gurko V I Cherty i siluety proshlogo M 2000 GARF f 542 1049 ed hr 1839 1918 RGIA f 916 50 ed hr 1793 1917 RNB f 127 31 ed hr 1796 1914 Enciklopedicheskij slovar Brokgauza i Efrona V 86 tomah 82 t i 4 dop SPb 1890 1907 VIKTOR VILGELMOVICh fon VAL gradonachalnik Sankt Peterburga v 1892 1895 gg Oficialnyj portal Administracii Sankt Peterburga Kolpakidi A Sever A Specsluzhby Rossijskoj imperii M Yauza Eksmo 2010 S 303 304 768 s Enciklopediya specsluzhb 3000 ekz ISBN 978 5 699 43615 6