Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Валерій Антоній Врублевський (* 15 грудня 1836, Желудок, Білорусь — † 5 серпня 1908, Уарвіль, Франція) — діяч білоруського, польського та міжнародного революційного руху.
| Врублевський Валерій Антоній | |
|---|---|
| біл. Валерый Антонавіч Урублеўскі | |
 Валерій Врублевський | |
| Псевдо | пол. Walery Antoni Wróblewski, фр. Walery Wroblewski |
| Народився | 15 грудня 1836 Желудок, Лідський повіт |
| Помер | 5 серпня 1908 (71 рік) Уарвіль, Іль-де-Франс |
| Поховання | Пер-Лашез біля Стіни комунарів |
| Країна |  Франція Російська імперія |
| Національність |  білорус |
| Діяльність | |
| Відомий завдяки | діяч білоруського, польського та міжнародного революційного руху; член Генеральної ради I Інтернаціоналу |
| Alma mater | Санкт-Петербурзький лісовий інститут |
| Знання мов | польська |
| Учасник | Паризька комуна і Польське повстання 1863—1864 |
| Членство | Перший Інтернаціонал |
| Посада | інспектор лісової школи |
| Військове звання | генерал Паризької комуни |
| Партія | «Люд польський» |
| Головував | армією оборони м. Париж з півдня |
| Рід | |
| Батько | Антон Врублевський |
| Мати | Розалія Юровська |
 герб «Слєповрон» | |
| |
Життєпис
Народився в містечку Желудок Лідського повіту (нині міське селище в Щучинському районі Білорусі) в сім'ї безземельного шляхтича Антона Врублевського і Розалії з роду Юровських. Батько його працював лісником, потім скарбником у графа Тізенгаузена.
Закінчивши в 1853 Віленську гімназію, вступив на навчання до Петербурзького лісового інституту (на споруді університету встановлена меморіальна дошка)). Під час навчання брав участь у студентському політичному русі, був членом нелегального революційного гуртку, яким керували польські революціонери-демократи Зигмунт Сераковський і Ярослав Домбровський.
У 1861 направлений інспектором лісової школи у село Сокулка Гродненської губернії. У 1861-1862 рр. брав активну участь у створенні нелегальної революційної організації на Гродненщині, вів пропаганду серед учнів школи. Разом з Кастусем Калиновським редагував, друкував і поширював нелегальну революційно-демократичну газету білоруською мовою «Мужицька правда».
Під час повстання 1863—1864 років Врублевський керував повстанськими загонами. Він був прихильником лівого крила «червоних», які дотримувалися революційних поглядів і спиралися на селянство, вимагали ліквідації поміщицького землеволодіння, рівних прав усіх народів краю. Під час бою з козаками 7 серпня 1864 був порубаний шаблями, але вижив.
На еміграції
Після лікування емігрував до Франції. У Парижі керував демократичними організаціями білорусько-польських емігрантів. А 18 березня 1871 р. у Франції сталася революція, і був створений перший в історії людства робочий уряд Паризької Комуни, де Врублевський серед інших співвітчизників, активно підтримав революційні прагнення французів. У цьому виступі він бачив «соціальну революцію, яка при успіху може перевернути весь порядок, що існує зараз в Європі…». У званні полковника (отримав напередодні повстання) Врублевський запропонував комунарам свої послуги і план військових дій. Незабаром йому було присвоєно звання генерала і він очолив одну з трьох революційних армій, яка захищала південну частину м. Парижа. У боях Врублевський показав себе вмілим, розсудливим і завбачливим полководцем і боровся на чолі армії до останнього дня існування Паризької комуни.
Версальцями заочно був засуджений до смертної кари. З фальшивим паспортом Врублевський переїхав до Великої Британії, де близько познайомився з Карлом Марксом і Фрідріхом Енгельсом. В цей же час здоров'я його сильно похитнулося в наслідку численних поранень, йому насилу вдалося уникнути ампутації руки.
Підлікувавшись в лікарні Лондонського університету, Врублевський вступив у I-й Інтернаціонал. У жовтні 1871 р. його було обрано у члени Генеральної ради I Інтернаціоналу, секретарем-кореспондентом для Польщі. Ідеї Інтернаціоналу Врублевський проповідував в емігрантській організації «Люд польський», створеної в Лондоні за його ініціативою. У 1871-1872 рр. Врублевський був головою судової («третейської») комісії, яка розбирала конфлікти між членами I Інтернаціоналу. Підтримував Маркса і Енгельса проти Бакуніна М. О..
Після розпаду I Інтернаціоналу і організації «Люд польський» (1876 р.) Врублевський перебрався до м. Женеви. У 1878 р. він нелегально приїздив до Російської імперії (м. Одеса, м. Петербург), де зустрічався з «народниками-землевольцями».
Коли французький уряд оголосив амністію учасникам Паризької комуни, в 1885 р. Врублевський переїхав до Франції і оселився в місті Ніцці. У 1901 р. французький уряд навіть призначив йому пенсію.
Останні роки життя він провів у Уарвілі (коло м. Парижу) в будинку колишнього комунара і земляка Г. Геншінського.
Похований він у Парижі на кладовищі Пер-Лашез, біля стіни Комунарів. На його надгробку напис: «Героїчному синові Польщі — народ Парижу».
Пам'ять
На честь генерала В. Врублевського названі вулиці в Катовицях і Гродно.
Оцінка діяльності Врублевського дана в словах В. І. Леніна: «… Пам'ять Домбровського і Врублевського нерозривно пов'язана з найбільшим рухом пролетаріату в XIX столітті …».
Примітки
- Санкт-Петербург. Петроград. Ленинград: Энциклопедический справочник / Ред. коллегия: Белова Л. Н., Булдаков Г. Н., Дегтярев А. Я. и др. — Москва : Большая Российская Энциклопедия, 1992. (рос.)
- Советская историческая энциклопедия / Под ред. Е. М. Жукова. — Москва : Советская энциклопедия, 1973—1982. (рос.)
- Валерыю Урублеўскаму — ад нашчадкаў… [ 10 січня 2014 у Wayback Machine.] (біл.)
- В. И. Ленин. Собрание сочинений. — Т. 6. — С. 416. (рос.)
Джерела
- Zlotorzycka M. Walery Wróblewski. — Warszawa, 1948. — 56 с. (пол.)
- Лурье А. Я. Портреты деятелей Парижской Коммуны. — М., 1956. — С. 363—80. (рос.)
- Сост. В. А. Дьяков. Науч. ред. И. С. Миллер и А. Ф. Смирнов. Науч. консультант В. Р. Лейкина-Свирская За нашу и вашу свободу: Герои 1863 года (Сераковский З., Домбровский Я., Потебня А., Падлевский З., Бобровский С., Калиновский К., Мацкявичюс А., Кеневич И., Траугут Р., Врублевский В.). — М. «Молодая гвардия», 1964. — 448 с. — (ЖЗЛ; Вып. 396). — 50 000 экз. (рос.)
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Врублевський Валерій |
Посилання
- Суднік Станіслаў. Валерый Антоній Урублеўскі [ 10 січня 2014 у Wayback Machine.] (біл.)
- (біл.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Vrublevskij Valerij Antonij Vrublevskij 15 grudnya 1836 Zheludok Bilorus 5 serpnya 1908 Uarvil Franciya diyach biloruskogo polskogo ta mizhnarodnogo revolyucijnogo ruhu Vrublevskij Valerij Antonijbil Valeryj Antonavich UrubleyskiValerij VrublevskijPsevdo pol Walery Antoni Wroblewski fr Walery WroblewskiNarodivsya 15 grudnya 1836 1836 12 15 Zheludok Lidskij povitPomer 5 serpnya 1908 1908 08 05 71 rik Uarvil Il de FransPohovannya Per Lashez bilya Stini komunarivKrayina Franciya Rosijska imperiyaNacionalnist bilorusDiyalnist Polske povstannya Parizka komunaVidomij zavdyaki diyach biloruskogo polskogo ta mizhnarodnogo revolyucijnogo ruhu chlen Generalnoyi radi I InternacionaluAlma mater Sankt Peterburzkij lisovij institutZnannya mov polskaUchasnik Parizka komuna i Polske povstannya 1863 1864Chlenstvo Pershij InternacionalPosada inspektor lisovoyi shkoliVijskove zvannya general Parizkoyi komuniPartiya Lyud polskij Golovuvav armiyeyu oboroni m Parizh z pivdnyaRidBatko Anton VrublevskijMati Rozaliya YurovskaGerb gerb Slyepovron Mediafajli u VikishovishiZhittyepisNarodivsya v mistechku Zheludok Lidskogo povitu nini miske selishe v Shuchinskomu rajoni Bilorusi v sim yi bezzemelnogo shlyahticha Antona Vrublevskogo i Rozaliyi z rodu Yurovskih Batko jogo pracyuvav lisnikom potim skarbnikom u grafa Tizengauzena Zakinchivshi v 1853 Vilensku gimnaziyu vstupiv na navchannya do Peterburzkogo lisovogo institutu na sporudi universitetu vstanovlena memorialna doshka Pid chas navchannya brav uchast u studentskomu politichnomu rusi buv chlenom nelegalnogo revolyucijnogo gurtku yakim keruvali polski revolyucioneri demokrati Zigmunt Serakovskij i Yaroslav Dombrovskij U 1861 napravlenij inspektorom lisovoyi shkoli u selo Sokulka Grodnenskoyi guberniyi U 1861 1862 rr brav aktivnu uchast u stvorenni nelegalnoyi revolyucijnoyi organizaciyi na Grodnenshini viv propagandu sered uchniv shkoli Razom z Kastusem Kalinovskim redaguvav drukuvav i poshiryuvav nelegalnu revolyucijno demokratichnu gazetu biloruskoyu movoyu Muzhicka pravda Pid chas povstannya 1863 1864 rokiv Vrublevskij keruvav povstanskimi zagonami Vin buv prihilnikom livogo krila chervonih yaki dotrimuvalisya revolyucijnih poglyadiv i spiralisya na selyanstvo vimagali likvidaciyi pomishickogo zemlevolodinnya rivnih prav usih narodiv krayu Pid chas boyu z kozakami 7 serpnya 1864 buv porubanij shablyami ale vizhiv Na emigraciyi Pislya likuvannya emigruvav do Franciyi U Parizhi keruvav demokratichnimi organizaciyami bilorusko polskih emigrantiv A 18 bereznya 1871 r u Franciyi stalasya revolyuciya i buv stvorenij pershij v istoriyi lyudstva robochij uryad Parizkoyi Komuni de Vrublevskij sered inshih spivvitchiznikiv aktivno pidtrimav revolyucijni pragnennya francuziv U comu vistupi vin bachiv socialnu revolyuciyu yaka pri uspihu mozhe perevernuti ves poryadok sho isnuye zaraz v Yevropi U zvanni polkovnika otrimav naperedodni povstannya Vrublevskij zaproponuvav komunaram svoyi poslugi i plan vijskovih dij Nezabarom jomu bulo prisvoyeno zvannya generala i vin ocholiv odnu z troh revolyucijnih armij yaka zahishala pivdennu chastinu m Parizha U boyah Vrublevskij pokazav sebe vmilim rozsudlivim i zavbachlivim polkovodcem i borovsya na choli armiyi do ostannogo dnya isnuvannya Parizkoyi komuni Versalcyami zaochno buv zasudzhenij do smertnoyi kari Z falshivim pasportom Vrublevskij pereyihav do Velikoyi Britaniyi de blizko poznajomivsya z Karlom Marksom i Fridrihom Engelsom V cej zhe chas zdorov ya jogo silno pohitnulosya v naslidku chislennih poranen jomu nasilu vdalosya uniknuti amputaciyi ruki Pidlikuvavshis v likarni Londonskogo universitetu Vrublevskij vstupiv u I j Internacional U zhovtni 1871 r jogo bulo obrano u chleni Generalnoyi radi I Internacionalu sekretarem korespondentom dlya Polshi Ideyi Internacionalu Vrublevskij propoviduvav v emigrantskij organizaciyi Lyud polskij stvorenoyi v Londoni za jogo iniciativoyu U 1871 1872 rr Vrublevskij buv golovoyu sudovoyi tretejskoyi komisiyi yaka rozbirala konflikti mizh chlenami I Internacionalu Pidtrimuvav Marksa i Engelsa proti Bakunina M O Mogila Vrublevskogo na kladovishi Per Lashez Pislya rozpadu I Internacionalu i organizaciyi Lyud polskij 1876 r Vrublevskij perebravsya do m Zhenevi U 1878 r vin nelegalno priyizdiv do Rosijskoyi imperiyi m Odesa m Peterburg de zustrichavsya z narodnikami zemlevolcyami Koli francuzkij uryad ogolosiv amnistiyu uchasnikam Parizkoyi komuni v 1885 r Vrublevskij pereyihav do Franciyi i oselivsya v misti Nicci U 1901 r francuzkij uryad navit priznachiv jomu pensiyu Ostanni roki zhittya vin proviv u Uarvili kolo m Parizhu v budinku kolishnogo komunara i zemlyaka G Genshinskogo Pohovanij vin u Parizhi na kladovishi Per Lashez bilya stini Komunariv Na jogo nadgrobku napis Geroyichnomu sinovi Polshi narod Parizhu Pam yatNa chest generala V Vrublevskogo nazvani vulici v Katovicyah i Grodno Ocinka diyalnosti Vrublevskogo dana v slovah V I Lenina Pam yat Dombrovskogo i Vrublevskogo nerozrivno pov yazana z najbilshim ruhom proletariatu v XIX stolitti PrimitkiSankt Peterburg Petrograd Leningrad Enciklopedicheskij spravochnik Red kollegiya Belova L N Buldakov G N Degtyarev A Ya i dr Moskva Bolshaya Rossijskaya Enciklopediya 1992 ros Sovetskaya istoricheskaya enciklopediya Pod red E M Zhukova Moskva Sovetskaya enciklopediya 1973 1982 ros Valeryyu Urubleyskamu ad nashchadkay 10 sichnya 2014 u Wayback Machine bil V I Lenin Sobranie sochinenij T 6 S 416 ros DzherelaZlotorzycka M Walery Wroblewski Warszawa 1948 56 s pol Lure A Ya Portrety deyatelej Parizhskoj Kommuny M 1956 S 363 80 ros Sost V A Dyakov Nauch red I S Miller i A F Smirnov Nauch konsultant V R Lejkina Svirskaya Za nashu i vashu svobodu Geroi 1863 goda Serakovskij Z Dombrovskij Ya Potebnya A Padlevskij Z Bobrovskij S Kalinovskij K Mackyavichyus A Kenevich I Traugut R Vrublevskij V M Molodaya gvardiya 1964 448 s ZhZL Vyp 396 50 000 ekz ros Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Vrublevskij ValerijPosilannyaSudnik Stanislay Valeryj Antonij Urubleyski 10 sichnya 2014 u Wayback Machine bil bil