Вивірко ві Sciuridae родина ссавців з підряду вивірковидих Sciuromorpha гризунів Glires Об єднує вивірок ховрахів бабакі

Вивірко́ві (Sciuridae) — родина ссавців з підряду вивірковидих (Sciuromorpha) гризунів (Glires). Об'єднує вивірок, ховрахів, бабаків, бурундуків і ксерусів. Вивіркові належать до групи немишовидих гризунів. Родина вивіркових є різнорідною групою, що складається з приблизно 279 видів і 51 роду, які розбиті на п'ять підродин.

Вивіркові Період існування: пізній еоцен — наш час

Вивірка звичайна (темна форма)
Біологічна класифікація
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клада:	Синапсиди (Synapsida)
Клас:	Ссавці (Mammalia)
Клада:	Вищі звірі (Eutheria)
Інфраклас:	Плацентарні (Placentalia)
Клада:	Exafroplacentalia
Магноряд:	Бореоевтерії (Boreoeutheria)
Надряд:	Евархонтогліри (Euarchontoglires)
Клада:	Gliriformes
Клада:	Гліреси (Glires)
Ряд:	Мишоподібні (Rodentia)
Підряд:	Вивірковиді (Sciuromorpha)
Родина:	Вивіркові (Sciuridae) Fischer de Waldheim, 1817
Вікісховище: Sciuridae

Опис

Їхні розміри перебувають у діапазоні від розмірів миші й середньої ваги 16,5 г у до 43 см довжини і 3 кг ваги у Petaurista philippensis. Зубна формула: 1/1, 0/0, 1–2/1, 3/3 = 20–22.

Поширення й поведінка

Вивіркові дуже поширені; нема їх лише в Австралії, на Мадагаскарі, в Новій Гвінеї та на островах Тихого океану. Місця їхнього проживання дуже різноманітні — від тундри до тропічних лісів. Деякі з вивіркових солітарні (напр. Marmota monax), водночас інші живуть у спільнотах із сотень особин (Cynomys). Вивіркові здебільшого травоїдні, їдять насіння, горіхи, фрукти, гриби та інший рослинний матеріал, проте комахи, яйця, а іноді й дрібні хребетні можуть слугувати урізноманітненням харчування цих тварин. Викопні представники родини вивіркових відомі з періоду верхнього еоцену.

В Україні вивіркові представлені вивіркою звичайною, сірим, плямистим і європейським ховрахами та бабаком степовим.

Господарське значення

Вивірка, бурундук і бабак — хутрові звірі. На хутро використовують і шкурки ховрахів.

Деякі представники вивіркових є носіями збудників небезпечних хвороб (чуми та ін. зоонозів).

Класифікація

Типовий рід родини — вивірка (Sciurus).

В Україні родина представлена 9 видами:

підродина вивіркові (Sciurinae)

триба вивірки (Sciurini)

вид вивірка звичайна (Sciurus vulgaris),

триба політухи (Pteromyini)

регіонально вимерлий вид політуха сибірська

підродина ксерусові (Xerinae)

триба бабаки (Marmotini)

вид бабак степовий (Marmota bobak)

регіонально вимерлий вид бабак альпійський (Marmota marmota)

вид ховрах європейський (Spermophilus citellus)

вид ховрах крапчастий (Spermophilus suslicus)

вид ховрах подільський (Spermophilus odessanus)

вид ховрах сірий (Spermophilus planicola)

регіонально вимерлий вид ховрах великий (Spermophilus major)

Циноміс, або «Прерійний песик» — теж бабак

Ховрах європейський *Spermophilus citellus* в норі

Проте різноманіття вивіркових набагато більше, а систематика значно складніша. За книжкою «Види ссавців світу»[1] [ 3 червня 2010 у Wayback Machine.] перелік підродин, триб і родів такі:

Підродина Ratufinae

рід Ратуфа — Ratufa (4 види)

Підродина Sciurillinae

рід Sciurillus (1 вид)

Підродина Sciurinae

триба Sciurini
- рід Microsciurus (3 види)
- рід Rheithrosciurus (1 вид)
- рід вивірка — Sciurus (28 видів)
- рід Syntheosciurus (1 вид)
- рід Tamiasciurus (3 види)

триба Pteromyini — політухові
- рід Aeretes (1 вид)
- рід Aeromys (2 види)
- рід Belomys (1 вид)
- рід Biswamoyopterus (1 вид)
- рід Eoglaucomys (1 вид)
- рід Eupetaurus (1 вид)
- рід Літяга — Glaucomys (2 види)
- рід Hylopetes (9 видів)
- рід Iomys (2 види)
- рід Petaurillus (3 види)
- рід Petaurista (8 видів)
- рід Petinomys (9 видів)
- рід Політуха — Pteromys (2 види)
- рід Pteromyscus (1 вид)
- рід Trogopterus (1 вид)

Підродина Callosciurinae

- рід Callosciurus (15 видів)
- рід Dremomys (6 видів)
- рід Exilisciurus (3 види)
- рід Funambulus (5 видів)
- рід Glyphotes (1 вид)
- рід Hyosciurus (2 види)
- рід Lariscus (4 види)
- рід Menetes (1 вид)
- рід Nannosciurus (1 вид)
- рід Prosciurillus (5 видів)
- рід Rhinosciurus (1 вид)
- рід Rubrisciurus (1 вид)
- рід Sundasciurus (15 видів)
- рід Tamiops (4 види)

Підродина Xerinae

триба Xerini
- рід Atlantoxerus (1 вид)
- рід Spermophilopsis (1 вид)
- рід Ксерус — Xerus (4 види)

триба Protoxerini
- рід Epixerus (1 вид)
- рід Funisciurus (9 видів)
- рід Heliosciurus (6 видів)
- рід Myosciurus (1 вид)
- рід Paraxerus (11 видів)
- рід Protoxerus (2 види)

триба Marmotini
- рід Ammospermophilus (5 видів)
- рід Циноміс — Cynomys (5 видів)
- рід Бабак — Marmota (14 видів)
- рід Sciurotamias (2 види)
- рід Ховрах — Spermophilus (41 вид) — найбільший в родині за числом видів
- рід Бурундук — Tamias (25 видів)

Назва

У різних джерелах назва родини наведена як: вивіркові, вивіркуваті, білячі, білкові.

Примітки

Загороднюк І. В. & Ємельянов І. Г. Таксономія і номенклатура ссавців України // Вісник Національного науково-природничого музею. — 2012. — Вип. 10. — С. 5–30.
Харчук С. & Загороднюк І. Родини ссавців світу: огляд таксонів та їхні українські назви // Geo & Bio. — 2019. — Вип. 17. — С. 85–115. — DOI:10.15407/gb.2019.17.085.
Шарлемань, М. Ссавці. — Плазуни. — Земноводяні. — Київ : Держ. вид-во України, 1927.
Бажан М. П. (голов. ред.). Українська радянська енциклопедія. — Київ : Голов. ред. УРЕ, 1977. — Т. 1. — 542 с.
Щербак М. М. (ред.). Червона книга України. Тваринний світ. — Київ : Українська енциклопедія, 1994. — 464 с.

Джерела

Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
Родина Вивіркові у монографії «Види ссавців світу» (MSW3 2005) [2] [ 3 червня 2010 у Wayback Machine.]
Список ссавців України та суміжних країн [ 18 січня 2011 у Wayback Machine.]
Brown, E.; A. Peri and N. Santarosa 2014. "Sciuridae" (On-line), Animal Diversity Web [ 30 листопада 2016 у Wayback Machine.]
Terry A. Vaughan, James M. Ryan, Nicholas J. Czaplewski. Mammalogy. — Jones & Bartlett Learning, 2011. — С. 203. — .

Це незавершена стаття з теріології.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Загороднюк І. В. & Ємельянов І. Г. Таксономія і номенклатура ссавців України // Вісник Національного науково-природничого музею. — 2012. — Вип. 10. — С. 5–30.

[2] Харчук С. & Загороднюк І. Родини ссавців світу: огляд таксонів та їхні українські назви // Geo & Bio. — 2019. — Вип. 17. — С. 85–115. — DOI:10.15407/gb.2019.17.085.

[3] Шарлемань, М. Ссавці. — Плазуни. — Земноводяні. — Київ : Держ. вид-во України, 1927.

[4] Бажан М. П. (голов. ред.). Українська радянська енциклопедія. — Київ : Голов. ред. УРЕ, 1977. — Т. 1. — 542 с.

[5] Щербак М. М. (ред.). Червона книга України. Тваринний світ. — Київ : Українська енциклопедія, 1994. — 464 с.