Білобожниця

Білобо́жниця — село в Україні, у Білобожницькій сільській громаді Чортківського району Тернопільської области. Центр Білобожницької сільської громади. До Білобожниці приєднано хутір Кривче, було приєднано також хутір Мазурівка (від 2015 — окреме село). Хутір Глибока Долина виведений із облікових даних у зв'язку з переселенням жителів.

село Білобожниця
Герб Білобожниці
Костел св. Петра і Павла Костел св. Петра і Павла
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Чортківський район
Громада	Білобожницька сільська громада
Код КАТОТТГ	UA61060010010081773
Облікова картка	Білобожниця
Основні дані
Засноване	1532
Населення	1616 (на 1.01.2018)
Територія	3 км²
Густота населення	678.33 осіб/км²
Поштовий індекс	48530
Телефонний код	+380 3552
Географічні дані
Географічні координати	49°02′58″ пн. ш. 25°40′53″ сх. д. / 49.04944° пн. ш. 25.68139° сх. д. / 49.04944; 25.68139Координати: 49°02′58″ пн. ш. 25°40′53″ сх. д. / 49.04944° пн. ш. 25.68139° сх. д. / 49.04944; 25.68139
Відстань до районного центру	7 км
Найближча залізнична станція	Білобожниця
Місцева влада
Адреса ради	48530, Тернопільська обл, Чортківський р-н, с. Білобожниця, вул. Лесі Українки, 34
Карта
Білобожниця
Білобожниця
Мапа
Білобожниця у Вікісховищі

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Білобожницької сільської громади.

Назва

У 1920-х рр. майбутній учитель гімназії Петро Коструба написав невелику монографію, у якій на основі брошури, знайденої в архіві Народного дому у Львові, стверджував, що Білобожниця — осідок білого бога, а Чортків — осідок чорного бога. За леґендою, назва села походить від побудови церкви (божниці) з білого каменю під час татарських набігів.

Розташування

Розташоване за 7 км від районного центру, залізнична станція. Через село пролягли автошлях і залізниця Чортків–Бучач.

Територія — 3,0 км² Дворів — 709.

Автобусна зупинка в Білобожниці

Місцевості

• Кривче — хутір, приєднаний до с. Білобожниця; розташований за 2 км від нього. У 1952 р. на хуторі було 12 будинків, 42 жителі.

Історія

Сліди перших поселень на території Білобожниці належать до періоду трипільської культури; збереглися залишки могильників доби бронзи.

Білобожниця означає «парфянська (перська) божниця».

Перша письмова згадка датується поки 1453 роком: село згадане в «Актах ґродських і земських Галицьких» 29 січня 1453 року, його власник чи посідач Михайло «Мужило» Бучацький віддавав його в оренду.

Ще одна згадка походить з 1532 р.

Білобожниця згадана в описах подій часів повстання Богдана Хмельницького, під час знищення панських маєтків на західному Поділлі. Одним із перших власників цих поселень був маґістр Жемановський.

Протягом 1672—1683 рр. Білобожниця — містечко, яке перебувало під владою османської Туреччини. Турецький гарнізон, розташований у Чорткові, не раз грабував Білобожницю. Після 1772 р. Білобожниця належала до Заліщицького, згодом — до Чортківського округів.

Документи Галицького намісництва свідчать, що у XVI–XIX ст. Білобожниця мала статус містечка і свій герб. У Львові в Галицькому намісництві збереглися документи, що визнавали за Білобожницею статус містечка із затвердженим для нього гербом. Але Білобожниця залишалася селом, про це свідчили таблиці при в'їздах до населеного пункту.

У 1890-х рр. війт Білобожниці Франц Борисикевич за допомогою фахового архіваріуса віднайшов у Галицькому намісництві документи, що справді визнавали за Білобожницею статус містечка зі встановленням для нього герба. Селу було повернуто титул містечка та герб. При в'їзді та виїзді із села встановлені таблиці з гербом і двомовним написом «Містечко Білобожниця».

У старих церковних книгах залишилися записи, що свідчать про наявність у Білобожниці у XVIII ст. трьох церков: святого Миколая, Преображення і святого Михаїла.

Наприкінці XVIII ст. відбулися заворушення між місцевими жителями та євреями з Буданова й Чорткова. За деякими даними, євреї й спалили містечко.

У шематизмі 1892 р. зафіксовано, що в 1810 р. це місце заселили люди з інших сіл.

16 травня 1848 р. в селі, як і повсюди в Галичині, ліквідовано панщину, про що свідчить встановлений кам'яний хрест (оновлений 1989 р.).

1914 р. мешканці села, які проживали вздовж дороги на Бучач, назвали вулицю іменем Т. Шевченка, вздовж дороги на Теребовлю — іменем М. Шашкевича.

За статистикою, у селі у 1900 р. — 1386 жителів, 1910—1463, 1921—1296, 1931—1511 жителів; у 1921 р. — 279, 1931—305 дворів.

Перші згадки про школу датовані серединою XIX ст. і пов'язані з першим учителем Кострубою, батьком двох відомих діячів — Петра й Теофіла. За Австро-Угорщини діяла 2-класна школа з українською мовою навчання, за Польщі — 3-класна утраквістична (двомовна). Учителем школи напередодні Першої світової війни був Іван Дембіцький; за Польщі — Шегедин. 1934 р. в селі відкрито 4-річну школу (директор Стефанія Вількушевська), згодом переоблаштовану на 7-річну.

До Легіону УСС зголосилися Григорій Полутренко, Гнат і Осип Юрчишини та інші мешканці села.

Під час так званої пацифікації польські жандарми, шукаючи зброю, порозшивали в Білобожниці дахи будинків; польські шовіністи тричі скидали хрест на могилі Українського Січового Стрільця С. Кутного.

Після встановлення радянської влади, у 1940 р. в Чортківській тюрмі органи НКВС замучили та розстріляли мешканців Білобожниці: Антона Заячківського, Михайла Підвисоцького, Петра Полутренка, Ольгу і Теодозія Руданських, Івана Юрчинського; виселили дружину А. Заячківського і 4 родини в Сибір.

20–21 липня 1941 р. в місті Умані на Черкащині розстріляли Олексія Пилявського, Миколу Савчина та Івана Старика. Від 7 липня 1941 р. до 23 березня 1944 р. село перебувало під нацистською окупацією.

В УПА воювали:

• Петро Гураль,
• Іван Наконечний,
• Григорій Полутренок,
• Софія Полутренок,
• Володимир Харевич,
• Гнат Юрчишин,
• Йосип Юрчишини,
• Софія Козарів,
• Ганна Кушнір-Кухта,
• Микола Матковський,
• Степан Матковські,
• Софія Пилявська-Червоняк,
• Ганна Почигайло,
• Марія Сеньків,
• Марія Стадник-Попович,
• Ярослава Талоха-Стрілець,
• Марія Штепа,
• Михайло Байтало.

Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти у Червоній армії 56 осіб:

• Богдан Антків (нар. 1917),
• Михайло Боднар (нар. 1916),
• Петро Боднар (нар. 1904),
• Андрій Божегора (нар. 1904),
• Йосип Борик (нар. 1926),
• Кароль Возняк (нар. 1905),
• Михайло Гаврись (нар. 1919),
• Йосип Гаркус (нар. 1920),
• Іван Герасимів (нар. 1910),
• Юлій Гладій (нар. 1921),
• Максим Деркач (нар. 1908),
• Омелян Звірок (нар. 1910),
• Теофілій Звірок (нар. 1914),
• Михайло Казимир Калач (нар. 1919),
• Михайло Калач (нар. 1912),
• Петро Калач (нар. 1911).

5 квітня 1944 р. німецько-нацистські війська захопили села Білобожниця та Мазурівка, що дозволило їм контролювати автодорогу Чортків — Бучач.

У 1944 р. в Білобожницю з території Польщі переселені українські родини Демковичів, Коренецьких, Назарів, Сиваків, Скибіцьких, Шевчуків; згодом у село переїхали сім'ї Королів, Малиновських і Матвіївих.

За зв"язок з підпіллям засуджені Юлія Старик, Софія Стріха, Софія Козарів, Софія Пилявська, Іванна Полутренко.

Упродовж 1940—1959 рр. Білобожниця — районний центр.

У 1960-х рр. на братській могилі спорудили «Обеліск пам'яті» жителям Білобожниці, які не повернулися з німецько-радянської війни.

З 4 вересня 2015 року Білобожниця є центром Білобожницької сільської громади.

У 2021 році режисерка Марія Яремчук знімала документальний фільм «Марія» з циклу «Жива УПА», вихід на екрани якого очікується у листопаді 2021 року.

Символіка

Герб

Затверджений 27 серпня 1909 р. (у цей період Білобожниця мала офіційний статус торгового містечка Чортківського повіту Королівства Галичини і Володимирії).

Щит поділений перекинуто-вилоподібно: у першому синьому полі золотий коронований лев, у другому червоному полі золотий грецький, навскіс перехрещений хрест, у третьому золотому полі навпереміну дубові листки й жолуді натуральної барви.

Релігія

• церква Преображення Господнього (ПЦУ; 1901 р.; мурована, відбудована 1991 р.)
• церква Преображення Господнього (УГКЦ; 2008 р.);
• костел святих апостолів Петра і Павла (2001 р.);

Каплички

• Матері Божої (автор Б. Погорецький),
• Ісуса Христа (за сприяння сім'ї Ігора Ноги)
• капличка (побудована за сприяння сім'ї Івана Старика, реставрована 2006),
• Діви Марії (збудувала у 1990-х рр. родина Мирослава Гломби),
• Матері Божої Люрдської (побудував Михайло Сушко у 2010),
• Хрещення Господнього (скульптор Олег Котик, художник-виконавець Роман Пендак; 2012)

Пам'ятники

Погруддя Лесі Українки

Табличка на будинку колишньої більшовицької катівні

У 1993 р. насипано могилу і встановлено пам'ятний хрест Борцям за волю України.

Споруджено

• пам'ятний знак на честь скасування панщини (1848);
• пам'ятник Лесі Українці (1967)
• пам'ятник лікареві-окулісту Михайлові Борисикевичу (1990);

Населення

Чисельність населення, чол.
1900	1910	1921	1931	2014	2018
1336	1463	1296	1511	1862	1616

Соціальна сфера

Перед Другою світовою війною збудовано Народний дім; діяли філії товариств «Рідна школа», «Союз Українок», «Січ» та ін., читальня «Просвіти».

У 1946 р. примусово створено колгосп (голова правління Лев Іліїв); 1960 р. до нього приєднано господарства сіл Семаківці й Калинівщина; за ним було закріплено 2,4 тис. га угідь. Провідні галузі — рільництво і тваринництво.

У 1985 р. від колгоспу від'єднали господарства сіл Ридодуби та Білий Потік.

Працювали цегельний завод, завод переробки олійних культур, організа- ція «Міжколгоспбуд» (від 1957 р.), хлібоприймальний пункт, хлібопекарня, лікарня. 1956 р. Білобожницю електрифіковано. Від 1959 р. функціонує сільська рада (перший голова Микола Калань).

1961 р. представники радянської влади закрили церкву.

У 1962 р. в селі запрацювали поштове відділення, заготівельна контора.

1970 р. побудовано Торговий дім; почав роботу комбінат хлібопродуктів, 1973 р. — комбікормовий завод.

У селі був хор, який отримав звання народного (керівник Мирослав Греськів), духовий оркестр, створено футбольну команду.

У 1980-ті рр. Білобожницю газифіковано, прокладено водовід.

1989 р. відновила діяльність філія товариства «Просвіта» (голова Анна Савка).

У 1995 р. на базі колишнього колгоспу після його розпаювання засновано ПАП «Білобожницьке».

Нині працюють школа (від 1934р.), дитячий садочок «Дзвіночок» (від 1956); Будинок культури (від 1986); клуб (хутір Мазурівка); аптека, протитуберкульозний диспансер (від 1958), амбулаторія загальної практики та сімейної медицини, ФАП (хутір Мазурівка); бібліотека, відділення Ощадбанку, СТО, автозаправка, ПАП «Білобожницьке», ПП «Господар», комбікормовий завод, торгові заклади і заклади громадського харчування

Відомі люди

Народились

• Йосип Антків (1915—2001) — педагог, релігійний діяч;
• Ольга Барна (Шевчук) (нар. 1969) - українська науковець та освітянка.
• Степан Борик (нар. 1934) — заслужений лікар України;
• Михайло Борисикевич (1848—1899) — вчений-офтальмолог, професор;
• Світлана Гавенко (нар. 1959) — вчений-поліграфіст;
• Ярослав Гнатюк (нар. 1946) — співак;
• Йосиф Заячківський (1889—1952) — релігійний діяч (Італія);
• Іван Кобилянський (1941—1997) — композитор, дириґент, діяч культури;
• Наталія Коломієць-Кучма (нар. 1968) — правник, господарник;
• Микола Кондратенко (нар. 1948) — військовик, полковник;
• Євген-Володимир Полотнюк (1906—1943) — пластовий, спортивний, громадський діяч, чоловік письмениці Ірини Вільде; (за іншими даними, народився в с. Підмонастир, нині Перемишлянський район, Львівська область^[])
• Платон-Іван Полотнюк (1908—1938) — учасник національно-визвольних змагань;
• Віталій Радинський (нар. 1957) — правник, полковник міліції, господарник;
• Василь Савчин (нар. 1960) — вчений-хірург;
• Тарас Сеньків (нар. 1960) — душпастир, літератор;
• Іван Ставничий (1879—1959) — художник;
• Галина Старик-Квасницька (нар. 1955) — фармацевт, член правління всеукраїнської аптечної асоціації (м. Київ), господарниця;
• Петро Старик (1930—2008) — учений у галузі фізики напівпровідникових матеріалів, доктор фізико-математичних наук, професор;
• Ігор Федорків (нар. 1943) — залізничник, громадський діяч;
• Віктор Хоменко (нар. 1947) — народний цілитель, спортсмен, майстер спорту СРСР з вільної боротьби (1974);
• Лев Ясінчук (1882—1963) — громадський і культурно-освітній діяч (США).
• Церква Преображення Господнього (УГКЦ) 1901 р
• Церква Преображення Господнього (ПЦУ)
• Будинок культури
• Пам'ятник Борцям за волю України
• Пам'ятний знак на честь скасування панщини
• Зйомки фільму «Марія»
• Природа
• Могила Марії Штепи (травень 2021)

Примітки

1. . Архів оригіналу за 23 серпня 2018. Процитовано 4 січня 2019.
2. . Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 29 листопада 2017.
3. . www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
4. Уніят В. Білобожниця // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 457. — .
5. Тищенко К. М. Перська Сатрапія над Дніпром: топонімічні контексти. — 2012. — С. 101—102.
6. Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.220, № 2548 [ 8 грудня 2015 у Wayback Machine.] (лат.)
7. Семенів О.Військово-історичні чинники прориву оточеної 1-ї танкової армії вермахту на півдні Тернопільської області у квітні 1944 р. [ 17 листопада 2016 у Wayback Machine.] — С. 169.
8. ВВРУ, 2015, № 43, стор. 2202
9. . Чортків.City (укр.). Архів оригіналу за 9 вересня 2021. Процитовано 19 жовтня 2021.
10. (укр.), архів оригіналу за 27 листопада 2021, процитовано 27 листопада 2021
11. . Архів оригіналу за 28 січня 2019. Процитовано 27 січня 2019.
12. Об’єднавчий собор закріпив незалежність від керованої Росією церкви – Die Presse // Укрінформ. — 2018. — 17 грудня.
13. "Гартовані" ч.142 Відеоуроки в Білобожниці (укр.), процитовано 16 жовтня 2022
14. Окаринський В., Ханас Вас. Полотнюк Євген-Володимир // Тернопільський енциклопедичний словник: у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 111. — .

Джерела

• Греськів Я., Дем'янова І., Малиміна-Базиляк Т. Білобожниця // Тернопільський енциклопедичний словник: у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1: А — Й. — С. 134. — .
• Мельничук Б., Уніят В., Федечко М. Білобожниця // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 454-457. — .
• Штепа М. Терниста дорога пам"яті - Чортків, 2001.- с.12
• 1.) Białobożnica, wś, pow. czortkowski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 187. (пол.) — S. 187—188. (пол.)
• "Білобожниця: історія та культура" / автор І. І. Пришляк. - Тернопіль: Підручники і посібники, 2012.

Посилання

• Білобожниця [ 20 серпня 2019 у Wayback Machine.] // Замки та храми України.