Ридодуби

Ридо́дуби — село в Україні, Тернопільська область, Чортківський район, Білобожницька сільська громада. До 2015 адміністративний центр сільської ради, якій було підпорядковане село Білий Потік.

село Ридодуби
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Чортківський район
Громада	Білобожницька сільська громада
Облікова картка	Ридодуби
Основні дані
Перша згадка	1600
Населення	590 (на 1.01.2018)
Територія	2,75 км²
Густота населення	211,63 осіб/км²
Поштовий індекс	48577
Телефонний код	+380 3552
Географічні дані
Географічні координати	49°03′53″ пн. ш. 25°38′33″ сх. д. / 49.06472° пн. ш. 25.64250° сх. д. / 49.06472; 25.64250Координати: 49°03′53″ пн. ш. 25°38′33″ сх. д. / 49.06472° пн. ш. 25.64250° сх. д. / 49.06472; 25.64250
Відстань до обласного центру	89 км
Відстань до районного центру	11 км
Найближча залізнична станція	Білобожниця
Відстань до залізничної станції	4 км
Місцева влада
Адреса ради	48530, Тернопільська обл, Чортківський р-н, с. Білобожниця, вул. Лесі Українки, 34
Карта
Ридодуби
Ридодуби
Мапа
Ридодуби у Вікісховищі

Автомобільна зупинка

Ридодубівська гімназія

Костел Небовзяття Пресвятої Діви Марії (1931р.)

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Білобожницької сільської громади.

Назва

За переказами, назва села походить від спаленого татарами дубового лісу, в якому переховувалися селяни — «ридали дуби», звідси й Ридодуби.

Розташування

Розташоване за 11 км від районного центру і 3 км від найближчої залізничної станції Калинівщина.

Територія — 2,75 кв. км. Дворів — 185.

Історія

Перша письмова згадка про село датується 1600 роком.

Наприкінці ХІХ століття велика земельна власність належала Колікстові Охоцькому.

У селі в 1900 р. — 1206 жителів, 1910 — 1267, 1921 — 1163, 1931 — 1196 жителів; у 1921 р. — 197, 1931 — 243 двори.

У 1889 році функціонувала 2-класна школа з польською мовою навчання.

У 1918 році в Ридодубівській школі було три класи та працювало два вчителі Володимир та Наталія Касіяни.

При відступі Червоної армії 28 червня — 2 липня 1941 року підрозділами НКВС, так званими «розстрільними групами», розстріляно 800 осіб із числа в'язнів Чортківської тюрми, серед яких були й мешканці Ридодубів — Василь Бринда, Микола Довбенько, Іван та Яков Козарі, Микола Оголь, Павло та Тимофій Цюпки. 20—21 липня 1941 року в Умані, на Черкащині розстріляно Степана Зарівного та Якова Оголя.

Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти 27 мешканців села:

• Казимир Боровський,
• Мар'ян Боровський,
• Томаш Боровський,
• Василь,
• Микола Данилович,
• Микола Бринда,
• Степан Бринда,
• Іван Вербіцький,
• Михайло Вербіцький,
• Іван Возняк,
• Михайло Возняк,
• Йосип Градовий,
• Йосип Гуменюк,
• Вавро Деренюк,
• Петро Деренюк,
• Ярема Довбенко.

З 4 вересня 2015 року Ридодуби належать до Білобожницької сільської громади.

Релігія

• церква святих великомучеників і безсрібників Косми і Даміана (ПЦУ; 1801; кам’яна),
• церква святих чудотворців і безсрібників Косми і Дам'яна (УГКЦ; 2002–2005),
• костел Небовзяття Пресвятої Діви Марії (1931; кам’яний).

Пам'ятники

• пам'ятники воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1969);
• погруддя Тараса Шевченка (1954, скульптор — Борис Ульянов);
• пам'ятник на могилі вояка УПА Йосипа Фабінського;
• пам'ятник Небесній сотні;
• фігура Божої Матері.

Соціальна сфера, господарство

Діяли філії товариств «Просвіта», «Рідна школа», «Сільський господар» та інших; кооператива.

Нині діють школа, Будинок культури (1966), бібліотека, ФАП, дитячий садочок «Малятко», легкоатлетичний клуб «Старт», ПАП «Урожай», ПП «Батокс-Плюс», торговий заклад.

Населення

За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року в селі мешкало 659 осіб:

Населення Ридодубів
Рік	Число ос.	Число буд.
1785	396
1880	947
1900	1206
1910	1267
1921	1963	197
1931	1196	243
2001	659
2014	582	185
2018	590

Відомі люди

Народилися

• (1885—1976) — священик, ієромонах Української греко-католицької церкви;
• Теодозія Зарівна (нар. 1951) — письменниця, театрознавець, журналіст;
• (нар. 1957) — господарник;
• (1837—1918) — громадський діяч;
• Анна Фаріон (1870—1931) — громадська діячка;
• (1868—1941) — підприємець;
• (нар. 1937) — релігійний діяч;
• (нар. 1935) — заступник командувача сухопутними військами Аргентини, дивізійний генерал. У 2001 році перебував у рідному селі. Його рідний син Клаудіо Хосе Юрчишин, капітан ЗС Аргентини загинув у лютому 2002 року.

Мешкали, працювали

• Кулик Йосип — архітектор;
• Кулик Петро — скульптор.

Примітки

1. . Архів оригіналу за 23 серпня 2018. Процитовано 4 січня 2019.
2. Ридодуби
3. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Процитовано 22 жовтня 2021.
4. Ридодубівська ЗОШ I-II ст. — ТерноВікі. wiki.ippo.edu.te.ua. Процитовано 21 березня 2023.
5. ВВРУ, 2015, № 43, стор. 2202
6. Об’єднавчий собор закріпив незалежність від керованої Росією церкви – Die Presse // Укрінформ. — 2018. — 17 грудня.
7. . Архів оригіналу за 7 серпня 2017. Процитовано 3 вересня 2017.
8. На могилі монаха з Тернопільщини зцілюються люди
9. En un accidente murió un capitán del Ejército^{[недоступне посилання]}(ісп.)

Джерела

• Уніят В. Ридодуби // Тернопільський енциклопедичний словник: у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 178. — .
• Уніят В., Федечко М. Ридодуби // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 496—497. — .

Посилання