Бубновий валет спочатку таку назву отримала виставка художників грудень 1910 січень 1911 що згодом увійшли до однойменно

«Бубновий валет» — спочатку таку назву отримала виставка художників (грудень 1910 — січень 1911), що згодом увійшли до однойменного , з 1911 — спілка художників «Бубновий валет». Спершу об'єднання включало переважно московських живописців — згодом в нього входили петербурзькі художники і представники інших міст, у виставках брали участь багато художників із Західної Європи (французи і німці). Існувало до грудня 1917 року. У березні 1927 року в Третьяковській галереї відбулася ретроспективна виставка творів художників групи «Бубновий валет».

А. Аристарх Лентулов. Жінка з гітарою. 1913

Походженням своїм назва виставки і об'єднання зобов'язана двом асоціаціям, і побудована на недвозначній грі слів: до 1917 року «бубновими валетами» називали каторжників (у тому числі, з певного часу, чималою частиною — політичних) — їх тюремним вбранням була довга сіра посконна -балахон, на спину якої нашивали чорний ромб — що, як і завжди, повинно було робити володаря такого наряду «клеймованим» і примітним; другий, також «семіотичний» натяк, мав на увазі тлумачення, джерелом якого був старовинний французький жаргон, відповідно до якого валетовий (фр. valet — слуга, лакей) номінал у поєднанні з бубновою мастю (фр. Carreau — квадратики) вважався і звався — «шахраєм». Усе це і повинно було викликати у доброчесних обивателів певну реакцію: у кого — гумористичну, у інших — мимовільного здригання, у третіх — роздратування і святенницького обурення.

Виникнення групи

Бере початок від однойменної виставки, організованої 1910 року. У виставках «Бубнового валета» брали участь, зокрема, наступні художники:

Виставку відвідало близько 200 чоловік. Одним з перших доброзичливих відгуків був відгук Максиміліана Волошина.

Естетична платформа

Художники «Бубнового валета» заперечували традиції як академізму, так і реалізму XIX століття. Для їх творчості характерні малюнково-пластичні рішення у стилі Поля Сезанна (постімпресіонізму), фовізму і кубізму. Розкол «Бубнового валета» стався з принципових міркувань. Якщо більшість бубнововалетівців, серед яких були Р. Фальк, П. Кончаловський, О. Купрін орієнтувалися на новий французький живопис, то художники «Ослячого хвоста» (- назва художньої виставки 1912 року, а потім і об'єднання московських живописців, що виділилися з групи «Бубновий валет»: М. Ларіонова, Н. Гончаровой, К. Малевича, В. Барта, А. Шевченка та ін.) прагнули поєднати досягнення живопису європейської школи з традиціями російського народного, наївного мистецтва, селянського примітивного живопису, лубка, іконопису, мистецтва сходу.

Подальша доля об'єднання

1912 року відкололися низка художників, що тяжіли до примітивізму, кубофутуризму і абстракціонізму (брати Володимир і Давид Бурлюки, Наталія Гончарова, Михайло Ларіонов, Казимир Малевич та ін.), що організували виставку під назвою .

Об'єднання розпалося 1917 року, незабаром після того, як 1916 року «Бубновий валет» покинули Петро Кончаловський і Ілля Машков.

За ініціативою колишніх членів «Бубнового валета» 1925 року було утворено об'єднання , надалі перетворене в (ОМХ).

Бібліографія

Лебедев А. К. Искусство «Бубнового валета» и проблема художественного наследия / в сб. Вопросы искусства в свете борьбы идеологий — М.: 1966.
Поспелов Г. Г. Бубновый валет. — М.: Советский художник, 1990. — 272 с. — 40 000 экз. — .
Северюхин Д. Я., Лейкинд О. Л. Золотой век художественных объединений в России и СССР (1820–1932). Справочник — Санкт-Петербург: Издательство Чернышева.1992
Лейкинд О. Л., Махров К. В., Северюхин Д. Я. Художники русского зарубежья. 1917–1939. Библиографический словарь. — Санкт-Петербург: Нотабене. 1999
Устав общества художников «Бубновый валет». Творчество № 2 (386) 1989.
«Бубновый валет» в русском авангарде / Авторы Фаина Балаховская, Владимир Круглов, Жан-Клод Маркадэ, Глеб Поспелов, Дмитрий * * Сарабьянов; переводчик Елена Лаванан; редактор Анна Лакс. — СПб.: Государственный Русский музей, Palace Editions, 2004. — 352 с. — (Государственный Русский музей. Альманах, № 92). — , 3-935298-96-X.
Поспелов Г. Г. Бубновый валет. Примитив и городской фольклор в московской живописи 1910-х годов. — 2-е изд.. — М.: Пинакотека, 2008. — 288 с. — (3000). — .

Див. також

0,10

Примітки

Є й таке тлумачення: «На спини арештантів-каторжників нашивали бубновий туз. М. Е. Салтиков-Щедрін першим з'єднав цей образ з кличкою „червонний валет“ — злодій і продажна душа». — Олена Титаренко^{[недоступне посилання з лютого 2019]}. Нарис — виставка художників суспільства «Бубновий валет» стане першим показом російського мистецтва в Монако за 80 років. — РІА «Новини», 11 березня 2004 року]
Жодне джерело, присвячене історії об'єднання, ні сама В. Д. Бубнова — не дають відомостей про приналежність її до «Бубнового валета»; у спільних виставках з — так, але не в самій групі.
. Архів оригіналу за 10 жовтня 2014. Процитовано 6 жовтня 2014.

Посилання

[1] Є й таке тлумачення: «На спини арештантів-каторжників нашивали бубновий туз. М. Е. Салтиков-Щедрін першим з'єднав цей образ з кличкою „червонний валет“ — злодій і продажна душа». — Олена Титаренко^{[недоступне посилання з лютого 2019]}. Нарис — виставка художників суспільства «Бубновий валет» стане першим показом російського мистецтва в Монако за 80 років. — РІА «Новини», 11 березня 2004 року]

[2] Жодне джерело, присвячене історії об'єднання, ні сама В. Д. Бубнова — не дають відомостей про приналежність її до «Бубнового валета»; у спільних виставках з — так, але не в самій групі.

[Бубнова-3] . Архів оригіналу за 10 жовтня 2014. Процитовано 6 жовтня 2014.