Кня́зь Потьо́мкін-Таврі́йський (рос. Князь Потёмкин-Таврический) — панцерник Чорноморського флоту Російської імперії. Названий на честь Григорія Потьомкіна.
Проєкт | |
---|---|
Назва: | «Князь Потьомкін-Таврійський», з 12 жовтня 1905 «Пантелеймон», з 13 квітня 1917 — «Потьомкін-Таврійський», з 11 травня 1917 — «Борець за свободу» |
Будівники: | Миколаївське адміралтейство |
Оператори: | Українська Держава |
Історія | |
Закладений: | 15 грудня 1897 року |
Спуск на воду: | 13 вересня 1900 рік |
Прийнятий: | 20 травня 1905 року |
Виведений: | 21 листопада 1925 року |
Статус: | розібраний на метал |
Основні характеристики | |
Клас і тип: | Панцерник |
Водотоннажність: | 13 500 т |
Довжина: | 115,4 м |
Ширина: | 22,2 м |
Осадка: | 8,4 м |
Потужність: | 10 600 кс |
Двигуни: | 2 вертикальні парові машини потрійного розширення, 22 котла Бельвіля |
Швидкість: | 16,9 вузлів (31,3 км/год) |
Дальність плавання: | 3600 морских миль 10 узловым ходом |
Автономність: | 14 діб |
Команда: | 28 офіцерів і 788 матросів |
Озброєння: | гармати, 16×152 мм гармати, 14×75 мм гармати, 2×63 мм, 6×47 мм, 2×37 мм |
Бронювання: | Пояс круппівської броні в середній частині 229 мм, в краях — 178 мм, каземат — 127 мм, палуба — 38…63 мм, бронювання башт головного калібру — 254 мм, рубки — 229 мм |
Відомий тим, що на ньому 1905 року відбулося перше в історії Російського флоту збройне повстання моряків.
За часів УНР мав назву «Борець за свободу», входив до Українського військово-морського флоту.
Будівництво панцерника
7 грудня 1897 року вийшов «височайший указ» імператора Миколи ІІ по морському відомству, відповідно до якого 8-й (і останній), в рамках суднобудівної програми Російської імперії на 1882–1902 рр., броненосець для Чорного моря отримав назву «Князь Потьомкін-Таврійський».
15 грудня 1897 року в елінгу № 7 Миколаївського адміралтейства був встановлений перший лист горизонтального кіля корпусу.
Панцерник був офіційно закладений вранці 28 вересня 1898 року. Миколаївський завод «Наваль», що був створений за рік до того, монтував машинне відділення і виробляв башти головного калібру. Автором проєкту та керівником будівництва був корабельний інженер севастопольського військового порту .
Будувався по прототипу ескадреного броненосця «Три Святителі», переробленому проекту броненосців типу «Пересвет» (схема бронювання подібна до англійського броненосця «Мажестік»).
На броненосці вперше використовували централізоване управління артилерійським вогнем. Крім цього, він став першим кораблем російського флоту з котлами для рідкого палива.
Проектна водотоннажність корабля — 12480 тонн, фактична 12900 тонн. Довжина корпусу — 113,2 метрів, ширина — 22,2 метрів. Сумарна потужність двигунів — 10600 к.с. Швидкість повного ходу корабля — 16,7 вузла.
25 вересня 1900 року комісія з 5 корабельних інженерів на чолі з портовим корабельним інженером Михайловим і за участі О. Шотта, портового інженера Антипенка, Г. Іванова, що спостерігав за будівництвом механізмів корабля, і командира броненосця капітана 1 рангу М. Баля підписала акт про готовність корабля до спуску та необхідності наступної його добудови.
«Князь Потьомкін-Таврійський» був спущений на воду 26 вересня 1900 року. До формування екіпажу корабля приступили одночасно з його закладкою. Для цього був створений 36-й флотський екіпаж.
12 квітня 1902 року було прийнято рішення продовжити добудову броненосця у Севастополі.
4 травня 1902 року, новий командир броненосця капітан 1 рангу І. Тіхменьов, що змінив М. Баля, отримав наказ озброїти корабель для плавання.
21 червня 1902 року «Князь Потьомкін-Тавричеський» прибув до Севастополя. Розпочався новий етап добудови корабля.
У листопаді 1902 року О. Шотта було призначено у Миколаєві портовим корабельним інженером і будівельником нового броненосця «Евстафій». Добудову «Князя Потьомкіна-Таврійського» продовжив корабельний інженер В. Константинов.
На початку березня 1903 року була завершена установка плит броньового поясу, після чого почали ставити плити верхнього ярусу, бойову рубку, прилади керування і сигналізації. Корабель був готовий для установки артилерії. До російсько-японської війни «Потьомкін» володів найпотужнішим артилерійським озброєнням серед ескадрених броненосців російського флоту.
8 жовтня «Князь Потьомкін-Таврійський» прийняв з берега прапор 36-го екіпажу і почав кампанію, одночасно продовжуючи добудівні роботи.
Разом з командиром броненосця капітаном 1 рангу І. Тіхменьовим в списках корабля значились 21 офіцер, 69 унтерофіцерів і 568 рядових матросів (ще 22 проходили навчання у школах мінерів, комендорів і машиністів).
20 грудня 1903 року під час ходових випробувань на кораблі сталась пожежа. Командиром корабля тоді був капітан 1 рангу Є. Голіков.
Практично весь 1904 рік броненосець провів у ремонті.
29 квітня 1905 року «Потьомкін» вийшов у море і вперше провів стрільбу 305-мм гарматами головного калібру.
5 травня броненосець прийняв на борт приймальну комісію і вийшов у море для виконання торпедних стрільб.
У червні 1905 року він здійснив свій перший навчальний похід у море.
Передумови повстання
В цей час відбувався підйомом революційного руху в Росії та національної свідомості в Україні. На Чорноморському флоті партійні та національні українські гуртки з'явилися ще в 1902–1903 рр. Україна в складі Російської імперії перебувала під подвійним гнітом — національним і соціальним, тож матроси Чорноморського флоту, в переважній більшості українці, брали активну участь в революційному русі проти царату.
1 серпня 1904 року на броненосці «Князь Потьомкін-Таврический» командир корабля (він же командир 36-го флотського екіпажу) капітан 1 рангу Є.Голиков особисто здійснив огляд особистих речей екіпажу та приміщень корабля у пошуках забороненої літератури.
3 листопада 1904 року в казармах Чорноморської флотської дивізії стався перший масовий виступ матросів проти репресій, що їх проводив командувач флоту контрадмірал Г. Чухнін.
4 грудня через неякісне харчування виникли заворушення у Лазаревських казармах, де матроси на знак протесту захопили гвинтівки і відкрили вогонь у повітря.
В травні 1905 року екіпаж корабля складався з 731 людини, у тому числі 26 офіцерів. Відповідно до суднового журналу «Потьомкіна», більшість команди складали українці: інженер-механік Коваленко, стройовий квартирмейстер Денисенко, артилерійський унтерофіцер Вакуленчук, старші боцмани Димченко і Мурзак, стерновий боцман Костенко, боцман Кузьменко, квартирмейстер Коров'янський, мінний машиніст Матюшенко, унтерофіцери і матроси Кулик, Різниченко, Пархоменко, Дорошенко, Осадчий, Шевченко, комендор Міненко тощо.
Олександр Коваленко був одним із активних членів Революційної української партії, прихильником незалежності України, вів агітацію на флоті. Світогляд Панаса Матюшенка формувався під впливом його друга та земляка — відомого письменника та вченого Гната Хоткевича; матрос був, як тоді казали, «щирим українцем».
Повстання
27 червня (14 червня за ст. ст.) 1905 року на броненосці перше в історії російського флоту спалахнуло збройне повстання моряків.
Організатором і першим керівником повстання на броненосці «Потьомкін» став уродженець Житомира артилерійський унтерофіцер Григорій Вакуленчук. Приводом для повстання послужив наказ командира корабля про розправу з 30 матросами, що відмовилися їсти борщ приготовлений зі зіпсованого м'яса.
Повстання почалось з легендарної фрази, вимовленої Вакуленчуком українською мовою: «Та доки ж ми будемо рабами!».
Як згодом влучно висловився Іван Багряний, що докладно вивчав історію повстання та працював над романом про панцерник: «Це було повстання української стихії. Повстання кріпаків князя Потьомкіна, нащадків Самійла Кішки і всього українського Запоріжжя».
Повстання підтримали «нижні чини» — матроси та унтерофіцери, до яких добровільно приєднався лише один офіцер — Олександр Коваленко. Моряки заарештували більшість офіцерів. Кілька офіцерів погодилися співпрацювати з повсталими на так званих добровільно-примусових началах.
На самому початку повстання на «Потьомкіні» Григорій Вакуленчук був смертельно поранений старшим офіцером Іполітом Гіляровським. Після цього, керівником повстання став мінний машиніст (відав носовими торпедними апаратами) Панас Матюшенко.
В ніч на 15 червня (за ст. ст.) «Потьомкін» прибув до Одеси з вимогою дати можливість йому взяти воду і вугілля.
Вранці 15 червня з броненосця на берег було доставлене тіло Вакуленчука. В записці на грудях загиблого було сказано: «Перед вами лежить тіло вбитого матроса Григорія Вакуленчука, убив старший офіцер ескадреного броненосця „Великий князь Потьомкін-Таврійський“ за те, що він сказав, що борщ не годиться. Помстимося кровопивцям! Смерть гнобителям, нехай живе свобода!». До вечора на набережній вже зібралось до 10 тисяч осіб. Почались провокації, деякі крамниці були розбиті і підпалені. Сталися заворушення в порту. Війська відкрили вогонь по натовпу.
Під час похорону Вакуленчука відбулися ще одне заворушення, урядові війська вбили кількох моряків з «Потьомкіна».
Повсталі ухвалили два звернення — «До гнобителів народу» і «До всіх поневолених народів Росії», що свідчить про національно-визвольну спрямованість повстання на панцернику.
Окремо слід відзначити, що повстання на «Потьомкіні» не мало нічого спільного з більшовизмом. І тільки пізніше, коли радянська влада почала створювати власну міфологію замість історії, ЦК ВКП(б) вирішило згадати і про повсталий корабель. Створенню більшовицького міфу про «червоний» броненосець найбільше сприяв однойменний фільм С.Ейзенштейна (1925).
Факти ж говорять про інше: повсталі матроси, прибувши до Одеси, навіть не захотіли говорити з посланцем Ульянова-Леніна. Так само, вони не захотіли говорити з представниками місцевих більшовиків. Відомо, що Ленін вимагав від матросів «Потьомкіна» бомбардувати місто, висадити десант, зав'язати бої. Матроси вирішили цього не робити і тим самим порятували місто від руйнування. Корабель залишив порт Одеси та вийшов у відкрите море.
Повстання на «Потьомкіні» викликало великий резонанс на флоті. До повсталого броненосця приєднався міноносець № 267.
Царський уряд добре розумів, наскільки небезпечним є «Князь Потемкин-Таврический» для ситуації на Чорноморському узбережжі. Імператор Микола II віддав наказ командувачу Чорноморського флоту віцеадміралу Г.Чухніну розшукати бунтівний броненосець і потопити його разом із командою.
На придушення повстання командування Чорноморського флоту 16 (29) червня 1905 року послало дві ескадри (5 броненосців, 1 крейсер, 7 міноносців).
18 червня на обрії з'явилась ескадра з кораблів, надісланих на придушення повстання. Але моряки ескадри відмовилися стріляти по «Потьомкіну». До них із палкою промовою звернувся Олександр Коваленко: «…Ми тепер брати не тільки по крові, а й по духу — стоїмо за одне і вимагаємо своє, і доб'ємося того, що потрібно не тільки нам, а й нашим дітям та внукам. Хай живе Свобода!». Після цього панцерник «Георгій Побідоносець» приєднався до «Потьомкіна». Інші 4 броненосці відійшли на рейд.
Слід додати, що повстання на «Георгії Победоносці» очолили українці Дорофій Кошуба та Семен Дейнега.
2 липня (19 червня за ст. ст.) 1905 року — почалось повстання на навчальному судні «Прут», яке очолили українці Адаменко, Чорний, Захарченко, Бойко, Козуба, а також Петров із Казані.
Повстання на крейсері «Очаків», що спалахнуло невдовзі, очолив також українець — кондуктор (унтерофіцер) Сергій Часник.
Команда «Потьомкіна» повела корабель, разом з міноносцем № 267, до румунського порту Констанца, де 20 червня передала представникам іноземних консульств та пресі звернення «До всього цивілізованого світу» та «До всіх європейських держав», в яких роз'яснила мету своєї боротьби. Румунська влада відмовилася надати бунтівному кораблю необхідні припаси. Панцерник зробив рейд до Феодосії, але при спробі зійти на берег по них відкрили вогонь.
Витративши всі запаси палива і продовольства, моряки вирішили здатися румунській владі.
8 липня корабель пішов на Констанцу, де був інтернований урядом Румунії, а наступного дня — повернений Росії.
14 липня 1905 року корабель відбуксували до Севастополя.
Після поразки повстання Панас Матюшенко та інші його учасники зійшли на берег в Румунії і залишились там як політичні емігранти. Імперський уряд вимагав від Румунії видати їх як кримінальних злочинців, але Румунія відмовила. Згодом більшість повстанців залишили Румунію, частина повернулася на батьківщину. Більшість із тих, хто повернувся, були заарештовані та страчені.
Подальша доля
Після повстання броненосець був перейменований у «Св. Пантелеймон».
Брав участь в Севастопольському збройному повстанні в листопаді 1905 року. У 1910 році пройшов капітальний ремонт корпусу і механізмів в майстернях Севастопольського порту.
2 жовтня 1911 року сів на мілину при виході з рейду Констанци. У 1912 році — ремонт підводної частини в Севастопольському порту.
Брав участь у бойових діях під час Першої світової війни у складі 2-ї бригади лінкорів, зокрема у Трапезундській наступальній операції 5 лютого — 18 квітня 1916 року.
На початку 1917 року воєнні дії на Чорному морі практично припинилися. «Пантелеймон», разом з іншими кораблями Чорноморського флоту, перебував на своїй головній базі в Севастополі.
Після Лютневої революції в Севастополі були створені Чорноморський Український військовий комітет, Центрофлот та Рада військових і робітничих депутатів. На броненосці, як і на більшості кораблів флоту, були утворені українські організації. Моряки-українці активно вимагали від Центральної Ради реальних дій по українізації Чорноморського флоту та створенню Українського військового флоту.
Український прапор на кораблі був піднятий восени 1917 року, тоді ж він одержав назву «Борець за свободу».
На початку 1918 року, ненадовго, був захоплений Червоною армією.
У квітні 1918 року в Севастополі відбулось два антибільшовицьких повстання робітників портів і заводів, активно підтримане моряками флоту.
22 квітня 1918 року командувач Чорноморського Флоту контрадмірал Михайло Саблін наказом по флоту оголосив, що «всі судна, портове майно, які знаходяться у портах Криму, є власністю Української Народної Республіки. А тому наказую скрізь, де треба, підняти українські прапори».
29 квітня 1918 року на броненосці, як і на всіх кораблях та фортецях Чорноморського флоту, було піднято український прапор.
За часів гетьмана Павла Скоропадського належав до Українського військово-морського флоту.
Наприкінці 1918-го був захоплений англійцями в Севастополі. Через пів року, під час евакуації з Криму, вони підірвали механізми корабля і вивели з ладу артилерію.
29 квітня 1919 року, під час окупації більшовиками Криму, був захоплений частинами червоного Українського фронту та увійшов до складу Червоного флоту УСРР. Але вже 24 червня був відвойований військами Добровольчої армії.
15 листопада 1920 року, після остаточного встановлення радянської влади в Севастополі, до ладу не приводився.
У 1923 році більшовики (на виконання директиви Леніна, що добре пам'ятав справжню історію повстання) розібрали легендарний броненосець на металобрухт.
21 листопада 1925 року виключений зі списків кораблів РККФ.
Одна зі щогл броненосця використовується в Криму як основа для одного з маяків.
Деякі учасники повстання
- Тороп Іван Володимирович (нар.1882, селище Курлацьке, Таганрогського окр., Область Війська Донського — пом. ?) — кочегар, православний, неодружений, неграмотний, селянин, хлібороб. Призваний на флот у 1903. З 1905 по 1917 жив у м. Тулчі, займався рибальством. Повернувся на батьківщину в 1936, жив у селищі Ясенівський.
- Єфіменко (Юхименко) Мусій Мусійович — народився у місті Ростов на Дону. Православний, одружений. Призваний на флот у 1902 році. Брав участь у повстанні. З 1905 по 1924 жив у селищі Мастакан (Румунія). На батьківщину не повернувся, тому що на станції "Антоніни" були викрадені документи. Похований у селі Росолівці, Хмельницька область, Україна.
- Балацький Наум (18?? — 1933) — після повстання деякий час жив на території Румунії, згодом повернувся до України.
- Багмут І. І. (діяльн. — поч. 20 ст.) — військовик.
- Бойко С. С. (діяльн. — поч. 20 ст.).
Джерела та література
- Волковинський В. М. Потьомкін, повстання на броненосці 1905 // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 459. — .
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Battleship Potemkin |
- Вакуленчук і Матюшенко в Севастополі
- Місто української слави і трагедії
- Бунтівний броненосець ч.1
- http://ship.bsu.by/main.asp?id=100145
Посилання
- Потьомкін Таврійський // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XI : Літери Пере — По. — С. 1456. — 1000 екз.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Knya z Poto mkin Tavri jskij ros Knyaz Potyomkin Tavricheskij pancernik Chornomorskogo flotu Rosijskoyi imperiyi Nazvanij na chest Grigoriya Potomkina Pancernik Knyaz Potomkin Tavrijskij ProyektNazva Knyaz Potomkin Tavrijskij z 12 zhovtnya 1905 Pantelejmon z 13 kvitnya 1917 Potomkin Tavrijskij z 11 travnya 1917 Borec za svobodu Budivniki Mikolayivske admiraltejstvoOperatori Rosijska imperiya Ukrayinska DerzhavaIstoriyaZakladenij 15 grudnya 1897 rokuSpusk na vodu 13 veresnya 1900 rikPrijnyatij 20 travnya 1905 rokuVivedenij 21 listopada 1925 rokuStatus rozibranij na metalOsnovni harakteristikiKlas i tip PancernikVodotonnazhnist 13 500 tDovzhina 115 4 mShirina 22 2 mOsadka 8 4 mPotuzhnist 10 600 ksDviguni 2 vertikalni parovi mashini potrijnogo rozshirennya 22 kotla BelvilyaShvidkist 16 9 vuzliv 31 3 km god Dalnist plavannya 3600 morskih mil 10 uzlovym hodomAvtonomnist 14 dibKomanda 28 oficeriv i 788 matrosivOzbroyennya 2 2 305 mm garmati 16 152 mm garmati 14 75 mm garmati 2 63 mm 6 47 mm 2 37 mmBronyuvannya Poyas kruppivskoyi broni v serednij chastini 229 mm v krayah 178 mm kazemat 127 mm paluba 38 63 mm bronyuvannya basht golovnogo kalibru 254 mm rubki 229 mmEskadrenij bronenosec Pantelejmon kolishnij Knyaz Potomkin Tavrijskij kampaniya 1906 roku Vidomij tim sho na nomu 1905 roku vidbulosya pershe v istoriyi Rosijskogo flotu zbrojne povstannya moryakiv Za chasiv UNR mav nazvu Borec za svobodu vhodiv do Ukrayinskogo vijskovo morskogo flotu Budivnictvo pancernika7 grudnya 1897 roku vijshov visochajshij ukaz imperatora Mikoli II po morskomu vidomstvu vidpovidno do yakogo 8 j i ostannij v ramkah sudnobudivnoyi programi Rosijskoyi imperiyi na 1882 1902 rr bronenosec dlya Chornogo morya otrimav nazvu Knyaz Potomkin Tavrijskij 15 grudnya 1897 roku v elingu 7 Mikolayivskogo admiraltejstva buv vstanovlenij pershij list gorizontalnogo kilya korpusu Pancernik buv oficijno zakladenij vranci 28 veresnya 1898 roku Mikolayivskij zavod Naval sho buv stvorenij za rik do togo montuvav mashinne viddilennya i viroblyav bashti golovnogo kalibru Avtorom proyektu ta kerivnikom budivnictva buv korabelnij inzhener sevastopolskogo vijskovogo portu Buduvavsya po prototipu eskadrenogo bronenoscya Tri Svyatiteli pereroblenomu proektu bronenosciv tipu Peresvet shema bronyuvannya podibna do anglijskogo bronenoscya Mazhestik Na bronenosci vpershe vikoristovuvali centralizovane upravlinnya artilerijskim vognem Krim cogo vin stav pershim korablem rosijskogo flotu z kotlami dlya ridkogo paliva Proektna vodotonnazhnist korablya 12480 tonn faktichna 12900 tonn Dovzhina korpusu 113 2 metriv shirina 22 2 metriv Sumarna potuzhnist dviguniv 10600 k s Shvidkist povnogo hodu korablya 16 7 vuzla 25 veresnya 1900 roku komisiya z 5 korabelnih inzheneriv na choli z portovim korabelnim inzhenerom Mihajlovim i za uchasti O Shotta portovogo inzhenera Antipenka G Ivanova sho sposterigav za budivnictvom mehanizmiv korablya i komandira bronenoscya kapitana 1 rangu M Balya pidpisala akt pro gotovnist korablya do spusku ta neobhidnosti nastupnoyi jogo dobudovi Knyaz Potomkin Tavrijskij buv spushenij na vodu 26 veresnya 1900 roku Do formuvannya ekipazhu korablya pristupili odnochasno z jogo zakladkoyu Dlya cogo buv stvorenij 36 j flotskij ekipazh 12 kvitnya 1902 roku bulo prijnyato rishennya prodovzhiti dobudovu bronenoscya u Sevastopoli 4 travnya 1902 roku novij komandir bronenoscya kapitan 1 rangu I Tihmenov sho zminiv M Balya otrimav nakaz ozbroyiti korabel dlya plavannya 21 chervnya 1902 roku Knyaz Potomkin Tavricheskij pribuv do Sevastopolya Rozpochavsya novij etap dobudovi korablya U listopadi 1902 roku O Shotta bulo priznacheno u Mikolayevi portovim korabelnim inzhenerom i budivelnikom novogo bronenoscya Evstafij Dobudovu Knyazya Potomkina Tavrijskogo prodovzhiv korabelnij inzhener V Konstantinov Na pochatku bereznya 1903 roku bula zavershena ustanovka plit bronovogo poyasu pislya chogo pochali staviti pliti verhnogo yarusu bojovu rubku priladi keruvannya i signalizaciyi Korabel buv gotovij dlya ustanovki artileriyi Do rosijsko yaponskoyi vijni Potomkin volodiv najpotuzhnishim artilerijskim ozbroyennyam sered eskadrenih bronenosciv rosijskogo flotu 8 zhovtnya Knyaz Potomkin Tavrijskij prijnyav z berega prapor 36 go ekipazhu i pochav kampaniyu odnochasno prodovzhuyuchi dobudivni roboti Razom z komandirom bronenoscya kapitanom 1 rangu I Tihmenovim v spiskah korablya znachilis 21 oficer 69 unteroficeriv i 568 ryadovih matrosiv she 22 prohodili navchannya u shkolah mineriv komendoriv i mashinistiv 20 grudnya 1903 roku pid chas hodovih viprobuvan na korabli stalas pozhezha Komandirom korablya todi buv kapitan 1 rangu Ye Golikov Praktichno ves 1904 rik bronenosec proviv u remonti 29 kvitnya 1905 roku Potomkin vijshov u more i vpershe proviv strilbu 305 mm garmatami golovnogo kalibru 5 travnya bronenosec prijnyav na bort prijmalnu komisiyu i vijshov u more dlya vikonannya torpednih strilb U chervni 1905 roku vin zdijsniv svij pershij navchalnij pohid u more Peredumovi povstannyaV cej chas vidbuvavsya pidjomom revolyucijnogo ruhu v Rosiyi ta nacionalnoyi svidomosti v Ukrayini Na Chornomorskomu floti partijni ta nacionalni ukrayinski gurtki z yavilisya she v 1902 1903 rr Ukrayina v skladi Rosijskoyi imperiyi perebuvala pid podvijnim gnitom nacionalnim i socialnim tozh matrosi Chornomorskogo flotu v perevazhnij bilshosti ukrayinci brali aktivnu uchast v revolyucijnomu rusi proti caratu 1 serpnya 1904 roku na bronenosci Knyaz Potomkin Tavricheskij komandir korablya vin zhe komandir 36 go flotskogo ekipazhu kapitan 1 rangu Ye Golikov osobisto zdijsniv oglyad osobistih rechej ekipazhu ta primishen korablya u poshukah zaboronenoyi literaturi 3 listopada 1904 roku v kazarmah Chornomorskoyi flotskoyi diviziyi stavsya pershij masovij vistup matrosiv proti represij sho yih provodiv komanduvach flotu kontradmiral G Chuhnin 4 grudnya cherez neyakisne harchuvannya vinikli zavorushennya u Lazarevskih kazarmah de matrosi na znak protestu zahopili gvintivki i vidkrili vogon u povitrya V travni 1905 roku ekipazh korablya skladavsya z 731 lyudini u tomu chisli 26 oficeriv Vidpovidno do sudnovogo zhurnalu Potomkina bilshist komandi skladali ukrayinci inzhener mehanik Kovalenko strojovij kvartirmejster Denisenko artilerijskij unteroficer Vakulenchuk starshi bocmani Dimchenko i Murzak sternovij bocman Kostenko bocman Kuzmenko kvartirmejster Korov yanskij minnij mashinist Matyushenko unteroficeri i matrosi Kulik Riznichenko Parhomenko Doroshenko Osadchij Shevchenko komendor Minenko tosho Oleksandr Kovalenko buv odnim iz aktivnih chleniv Revolyucijnoyi ukrayinskoyi partiyi prihilnikom nezalezhnosti Ukrayini viv agitaciyu na floti Svitoglyad Panasa Matyushenka formuvavsya pid vplivom jogo druga ta zemlyaka vidomogo pismennika ta vchenogo Gnata Hotkevicha matros buv yak todi kazali shirim ukrayincem PovstannyaMiting na bronenosci Potomkin Dokladnishe Povstannya na pancerniku Knyaz Potomkin Tavrijskij 27 chervnya 14 chervnya za st st 1905 roku na bronenosci pershe v istoriyi rosijskogo flotu spalahnulo zbrojne povstannya moryakiv Organizatorom i pershim kerivnikom povstannya na bronenosci Potomkin stav urodzhenec Zhitomira artilerijskij unteroficer Grigorij Vakulenchuk Privodom dlya povstannya posluzhiv nakaz komandira korablya pro rozpravu z 30 matrosami sho vidmovilisya yisti borsh prigotovlenij zi zipsovanogo m yasa Povstannya pochalos z legendarnoyi frazi vimovlenoyi Vakulenchukom ukrayinskoyu movoyu Ta doki zh mi budemo rabami Yak zgodom vluchno vislovivsya Ivan Bagryanij sho dokladno vivchav istoriyu povstannya ta pracyuvav nad romanom pro pancernik Ce bulo povstannya ukrayinskoyi stihiyi Povstannya kripakiv knyazya Potomkina nashadkiv Samijla Kishki i vsogo ukrayinskogo Zaporizhzhya Povstannya pidtrimali nizhni chini matrosi ta unteroficeri do yakih dobrovilno priyednavsya lishe odin oficer Oleksandr Kovalenko Moryaki zaareshtuvali bilshist oficeriv Kilka oficeriv pogodilisya spivpracyuvati z povstalimi na tak zvanih dobrovilno primusovih nachalah Na samomu pochatku povstannya na Potomkini Grigorij Vakulenchuk buv smertelno poranenij starshim oficerom Ipolitom Gilyarovskim Pislya cogo kerivnikom povstannya stav minnij mashinist vidav nosovimi torpednimi aparatami Panas Matyushenko V nich na 15 chervnya za st st Potomkin pribuv do Odesi z vimogoyu dati mozhlivist jomu vzyati vodu i vugillya Vranci 15 chervnya z bronenoscya na bereg bulo dostavlene tilo Vakulenchuka V zapisci na grudyah zagiblogo bulo skazano Pered vami lezhit tilo vbitogo matrosa Grigoriya Vakulenchuka ubiv starshij oficer eskadrenogo bronenoscya Velikij knyaz Potomkin Tavrijskij za te sho vin skazav sho borsh ne goditsya Pomstimosya krovopivcyam Smert gnobitelyam nehaj zhive svoboda Do vechora na naberezhnij vzhe zibralos do 10 tisyach osib Pochalis provokaciyi deyaki kramnici buli rozbiti i pidpaleni Stalisya zavorushennya v portu Vijska vidkrili vogon po natovpu Pid chas pohoronu Vakulenchuka vidbulisya she odne zavorushennya uryadovi vijska vbili kilkoh moryakiv z Potomkina Povstali uhvalili dva zvernennya Do gnobiteliv narodu i Do vsih ponevolenih narodiv Rosiyi sho svidchit pro nacionalno vizvolnu spryamovanist povstannya na pancerniku Okremo slid vidznachiti sho povstannya na Potomkini ne malo nichogo spilnogo z bilshovizmom I tilki piznishe koli radyanska vlada pochala stvoryuvati vlasnu mifologiyu zamist istoriyi CK VKP b virishilo zgadati i pro povstalij korabel Stvorennyu bilshovickogo mifu pro chervonij bronenosec najbilshe spriyav odnojmennij film S Ejzenshtejna 1925 Fakti zh govoryat pro inshe povstali matrosi pribuvshi do Odesi navit ne zahotili govoriti z poslancem Ulyanova Lenina Tak samo voni ne zahotili govoriti z predstavnikami miscevih bilshovikiv Vidomo sho Lenin vimagav vid matrosiv Potomkina bombarduvati misto visaditi desant zav yazati boyi Matrosi virishili cogo ne robiti i tim samim poryatuvali misto vid rujnuvannya Korabel zalishiv port Odesi ta vijshov u vidkrite more Barelyef na Flotskomu Bulvari m Mikolayiv Povstannya na Potomkini viklikalo velikij rezonans na floti Do povstalogo bronenoscya priyednavsya minonosec 267 Carskij uryad dobre rozumiv naskilki nebezpechnim ye Knyaz Potemkin Tavricheskij dlya situaciyi na Chornomorskomu uzberezhzhi Imperator Mikola II viddav nakaz komanduvachu Chornomorskogo flotu viceadmiralu G Chuhninu rozshukati buntivnij bronenosec i potopiti jogo razom iz komandoyu Na pridushennya povstannya komanduvannya Chornomorskogo flotu 16 29 chervnya 1905 roku poslalo dvi eskadri 5 bronenosciv 1 krejser 7 minonosciv 18 chervnya na obriyi z yavilas eskadra z korabliv nadislanih na pridushennya povstannya Ale moryaki eskadri vidmovilisya strilyati po Potomkinu Do nih iz palkoyu promovoyu zvernuvsya Oleksandr Kovalenko Mi teper brati ne tilki po krovi a j po duhu stoyimo za odne i vimagayemo svoye i dob yemosya togo sho potribno ne tilki nam a j nashim dityam ta vnukam Haj zhive Svoboda Pislya cogo pancernik Georgij Pobidonosec priyednavsya do Potomkina Inshi 4 bronenosci vidijshli na rejd Slid dodati sho povstannya na Georgiyi Pobedonosci ocholili ukrayinci Dorofij Koshuba ta Semen Dejnega 2 lipnya 19 chervnya za st st 1905 roku pochalos povstannya na navchalnomu sudni Prut yake ocholili ukrayinci Adamenko Chornij Zaharchenko Bojko Kozuba a takozh Petrov iz Kazani Povstannya na krejseri Ochakiv sho spalahnulo nevdovzi ocholiv takozh ukrayinec konduktor unteroficer Sergij Chasnik Komanda Potomkina povela korabel razom z minonoscem 267 do rumunskogo portu Konstanca de 20 chervnya peredala predstavnikam inozemnih konsulstv ta presi zvernennya Do vsogo civilizovanogo svitu ta Do vsih yevropejskih derzhav v yakih roz yasnila metu svoyeyi borotbi Rumunska vlada vidmovilasya nadati buntivnomu korablyu neobhidni pripasi Pancernik zrobiv rejd do Feodosiyi ale pri sprobi zijti na bereg po nih vidkrili vogon Vitrativshi vsi zapasi paliva i prodovolstva moryaki virishili zdatisya rumunskij vladi 8 lipnya korabel pishov na Konstancu de buv internovanij uryadom Rumuniyi a nastupnogo dnya povernenij Rosiyi 14 lipnya 1905 roku korabel vidbuksuvali do Sevastopolya Pislya porazki povstannya Panas Matyushenko ta inshi jogo uchasniki zijshli na bereg v Rumuniyi i zalishilis tam yak politichni emigranti Imperskij uryad vimagav vid Rumuniyi vidati yih yak kriminalnih zlochinciv ale Rumuniya vidmovila Zgodom bilshist povstanciv zalishili Rumuniyu chastina povernulasya na batkivshinu Bilshist iz tih hto povernuvsya buli zaareshtovani ta stracheni Monument na chest povstannya na bronenosci Potomkin na teritoriyi Mikolayivskogo sudnobudivnogo zavoduPodalsha dolyaPislya povstannya bronenosec buv perejmenovanij u Sv Pantelejmon Brav uchast v Sevastopolskomu zbrojnomu povstanni v listopadi 1905 roku U 1910 roci projshov kapitalnij remont korpusu i mehanizmiv v majsternyah Sevastopolskogo portu 2 zhovtnya 1911 roku siv na milinu pri vihodi z rejdu Konstanci U 1912 roci remont pidvodnoyi chastini v Sevastopolskomu portu Brav uchast u bojovih diyah pid chas Pershoyi svitovoyi vijni u skladi 2 yi brigadi linkoriv zokrema u Trapezundskij nastupalnij operaciyi 5 lyutogo 18 kvitnya 1916 roku Na pochatku 1917 roku voyenni diyi na Chornomu mori praktichno pripinilisya Pantelejmon razom z inshimi korablyami Chornomorskogo flotu perebuvav na svoyij golovnij bazi v Sevastopoli Pislya Lyutnevoyi revolyuciyi v Sevastopoli buli stvoreni Chornomorskij Ukrayinskij vijskovij komitet Centroflot ta Rada vijskovih i robitnichih deputativ Na bronenosci yak i na bilshosti korabliv flotu buli utvoreni ukrayinski organizaciyi Moryaki ukrayinci aktivno vimagali vid Centralnoyi Radi realnih dij po ukrayinizaciyi Chornomorskogo flotu ta stvorennyu Ukrayinskogo vijskovogo flotu Ukrayinskij prapor na korabli buv pidnyatij voseni 1917 roku todi zh vin oderzhav nazvu Borec za svobodu Na pochatku 1918 roku nenadovgo buv zahoplenij Chervonoyu armiyeyu U kvitni 1918 roku v Sevastopoli vidbulos dva antibilshovickih povstannya robitnikiv portiv i zavodiv aktivno pidtrimane moryakami flotu 22 kvitnya 1918 roku komanduvach Chornomorskogo Flotu kontradmiral Mihajlo Sablin nakazom po flotu ogolosiv sho vsi sudna portove majno yaki znahodyatsya u portah Krimu ye vlasnistyu Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki A tomu nakazuyu skriz de treba pidnyati ukrayinski prapori 29 kvitnya 1918 roku na bronenosci yak i na vsih korablyah ta fortecyah Chornomorskogo flotu bulo pidnyato ukrayinskij prapor Za chasiv getmana Pavla Skoropadskogo nalezhav do Ukrayinskogo vijskovo morskogo flotu Naprikinci 1918 go buv zahoplenij anglijcyami v Sevastopoli Cherez piv roku pid chas evakuaciyi z Krimu voni pidirvali mehanizmi korablya i viveli z ladu artileriyu 29 kvitnya 1919 roku pid chas okupaciyi bilshovikami Krimu buv zahoplenij chastinami chervonogo Ukrayinskogo frontu ta uvijshov do skladu Chervonogo flotu USRR Ale vzhe 24 chervnya buv vidvojovanij vijskami Dobrovolchoyi armiyi 15 listopada 1920 roku pislya ostatochnogo vstanovlennya radyanskoyi vladi v Sevastopoli do ladu ne privodivsya U 1923 roci bilshoviki na vikonannya direktivi Lenina sho dobre pam yatav spravzhnyu istoriyu povstannya rozibrali legendarnij bronenosec na metalobruht 21 listopada 1925 roku viklyuchenij zi spiskiv korabliv RKKF Odna zi shogl bronenoscya vikoristovuyetsya v Krimu yak osnova dlya odnogo z mayakiv Deyaki uchasniki povstannyaTorop Ivan Volodimirovich nar 1882 selishe Kurlacke Taganrogskogo okr Oblast Vijska Donskogo pom kochegar pravoslavnij neodruzhenij negramotnij selyanin hliborob Prizvanij na flot u 1903 Z 1905 po 1917 zhiv u m Tulchi zajmavsya ribalstvom Povernuvsya na batkivshinu v 1936 zhiv u selishi Yasenivskij Yefimenko Yuhimenko Musij Musijovich narodivsya u misti Rostov na Donu Pravoslavnij odruzhenij Prizvanij na flot u 1902 roci Brav uchast u povstanni Z 1905 po 1924 zhiv u selishi Mastakan Rumuniya Na batkivshinu ne povernuvsya tomu sho na stanciyi Antonini buli vikradeni dokumenti Pohovanij u seli Rosolivci Hmelnicka oblast Ukrayina Balackij Naum 18 1933 pislya povstannya deyakij chas zhiv na teritoriyi Rumuniyi zgodom povernuvsya do Ukrayini Bagmut I I diyaln poch 20 st vijskovik Bojko S S diyaln poch 20 st Dzherela ta literaturaVolkovinskij V M Potomkin povstannya na bronenosci 1905 Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2011 T 8 Pa Prik S 459 ISBN 978 966 00 1142 7 Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Category Battleship PotemkinVakulenchuk i Matyushenko v Sevastopoli Misto ukrayinskoyi slavi i tragediyi Buntivnij bronenosec ch 1 http ship bsu by main asp id 100145PosilannyaPotomkin Tavrijskij Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Nakladom Administraturi UAPC v Argentini Buenos Ajres 1963 T 6 kn XI Literi Pere Po S 1456 1000 ekz