Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Брауншвайзький собор, офіційна назва — Собор Св. Власія в Брауншвайгу, а раніше Колегіальна церква Св. Власія та Св. Івана Хрестителя, — найважливіша церква в Брауншвайгу. 1173 року подарований як колегіальна церква Генріхом Левом, герцогом Баварії та Саксонії, навпроти його «на честь святого Власія Севастіського та святого Івана Хрестителя. Собор також призначений як місце спочинку герцога та його другої дружини Матильди Англійської. Собор був освячений у 1226 році.
| Брауншвейзький собор | |
|---|---|
 | |
| 52°15′51″ пн. ш. 10°31′27″ сх. д. / 52.26416666669477706° пн. ш. 10.524166666694779° сх. д.Координати: 52°15′51″ пн. ш. 10°31′27″ сх. д. / 52.26416666669477706° пн. ш. 10.524166666694779° сх. д. | |
| Тип споруди | d[1] |
| Розташування |  Німеччина[1], Брауншвейг[1] |
| Засновник | Генріх Лев |
| Початок будівництва | 1173 |
| Стиль | романський |
| Належність | лютеранство |
| Єпархія | d |
| Стан | d |
| Епонім | Власій Севастійський |
| Покровитель | Власій Севастійський |
| Вебсайт | braunschweigerdom.de |
  Брауншвейзький собор (Німеччина) | |
 Брауншвейзький собор у Вікісховищі | |
Історія
Після повернення Генріха Лева зі Святої землі, куди він здійснив паломництво, у 1173 році почалося будівництво церкви. Протягом 1182–1185 років, періоду першого вигнання Генріха до Англії, можна припустити, що будівництво було перервано. Існує припущення, що східна сторона будівлі була завершена близько 1188 року (рік освячення Вівтаря Марії, який і сьогодні знаходиться в соборі). Хоча дах церкви згорів у 1195 році, у рік смерті Генріха Лева, робота над навою і частинами підлоги вежі, можливо, була завершена.
Коли Генріх помер у 1195 році, він був похований у ще недобудованому соборі поруч із своєю другою дружиною Матільдою, яка померла у 1189 році. Загальна гробниця в соборі була подарована близько 1230 року, про що є підтвердження із Середньовіччя.
Найімовірніше будівлю почали відносити до «собору» у XIV або XV столітті. За розумінням середньовічних часів, собор означав не стільки церкву єпископа, скільки монастирську церку. До ХІХ століття кафедральний собор у Брауншвейгу називали «колегіальною церквою» або колегіальною церквою Св. Власія та Св. Іоанна Хрестителя, ця назва в деяких випадках використовується й сьогодні.
29 грудня 1226 року собор був освячений, а Томас Бекет був обраний третім святим покровителем собору. Брауншвейгський собор є протестантським собором з 1543 року.
Сьогодні офіційна назва — Євангелічно-лютеранська кафедральна церква Св. Бласія в Брауншвейзі.
Архітектура
Записів про початок робіт романської будівлі та доручення майстрів сьогодні вже немає. Можна тільки орієнтуватися на освячення численних вівтарів у соборі, деякі з яких досі задокументовані.
Спочатку задуманий як трибанна романська базиліка на стовпах у зв'язаній системі з трансептом, трьома апсидами, криптою, високим хором і саксонським західним крилом (як це можна знайти, наприклад, у соборі Кеніґслюттер) і побудована з вапняку. Собор розширювався та перебудовувався кілька разів протягом століть. Особливий архітектурний дизайн ґрунтується на стовпах і стінових шаблонах з крайовими колонами, кубоподібними капітелями, піднятими склепіннями, безперервними в центральній наві як бочкоподібне склепіння без поясних арок. Ця проста форма склепіння, яка обходиться без поділу склепіння на яруси, є дивовижною для пізньої романської церкви.
Східна сторона собору зазнала найменших архітектурних змін протягом століть. На північній стороні, у напрямку до Бургплац, знаходиться головний портал церкви, над яким розміщений герб гвельфського канцлера і каноніка Людольфа Квірре та дата —1469 рік. Дві восьмикутні вежі собору отримали готичну дзвіницю близько 1300 року, але залишилися недобудованими донині.
Між 1322 і 1346 роками до південної сторони було додано ще один прохід. Після того, як бічна нава з північної сторони була видалена, на його місці був побудований пізньоготичний зал з двома навами в 1472 році за герцога Вільгельма «Переможця». Його вікна були прикрашені вітражами (зняті в 1687 році) із зображеннями герцогів і герцогинь, що надавало йому вигляду залу слави Брауншвейзької династії. Незвичайними рисами цієї будівлі є вікна з тюдорівськими арками, характерними для перпендикулярного стилю, англійської пізньої готики, а також кручені колони та фігурні нервюрні склепіння.
Великі архітектурні зміни відбулися за герцога Рудольфа Августа близько 1687 року та його брата герцога Антона Ульріха близько 1700 року. Між 1866 і 1910 роками собор був ґрунтовно реконструйований окружним майстром Ернстом Віге та перероблений у стилі історизму відповідно до смаку часу.
-
![image]()
Північний прохід з колонами в -
![image]()
Південний прохід -
![image]()
Центральний неф (орієнтований на схід)
Внутрішнє оздоблення
Альсекко
Трансепт, задня частина нави та апсиди були прикрашені між 1230 і 1250 роками настінним живописом альсекко, близько 80 відсотків яких збереглися досі. У 1845 році вони були знову відкриті під накладним малюнком, промальовані та відреставровані. Досить поширеним у ХІХ столітті було внесення фантазійних доповнень у дусі історизму, які, однак, не мали нічого спільного з оригіналом.
Роботи з реставрації та добудови тривали кілька десятиліть. У цьому контексті варто назвати Генріха Брандеса, придворного художника Брауншвейга Адольфа Квенсена та Августа Ессенвайна. У цей період також були додані малюнки Йоганна Георга Лозена на стовпах у наві, яких, швидше за все, не було в Середньовіччі. Деякі картини на колонах непомітно містять примітку «Доповнено Ессенвайном 1880 року». Згідно з середньовічними традиціями розпису романських церков, однак, розписували лише святилище, а не наву.
Собор був повністю наново розписаний у 1880/81 роках, ймовірно, значною мірою зберігши те, що було зображено. У 1876 році вже були створені фігури святих на стовпах центральної нави. На старих фотографіях видно, що вся центральна нава собору була прикрашена орнаментально-фігуративним розписом.
Написи з іменем середньовічного художника досі можна знайти на крайньому північно-західному стовпі нави та в перехресті. У ньому «Йоганн Вейл» або «Йоганн Ґаллікус» з гордістю згадує його роботу: «Якби ці фігури були серед живих, вони б по праву жили з богами.»
І картини, й ім'я Ґаллікус вказують на те, що на художника вплинула Франція. Стилістична знахідка картин дозволяє датувати їх періодом близько 1230/50 рр. Існують також чіткі згадки про розпис дерев'яної стелі в Церкві Святого Михайла в Гільдесгаймі, чия майстерня, ймовірно, була тісно пов'язана з майстернею в Брауншвейзі. Континуумом у зображеннях є однакова кутова обробка, особливо нижніх складок шати. Ця кутова форма зображення була відома як «зубчастий стиль» і була дуже поширена в другій половині ХІІІ століття.
Південний рукав трансепта, який у 1954–1956 роках ретельно відновив реставратор Фріц Герціг, справляє найкраще враження про початковий стан. Він також вивчав техніку альсекко, яку використовував Йоганнес Ґаллікус.
Загалом такі середньовічні розписи дотримуються тематично визначеної образотворчої програми. Деякі картини звертаються до біблійних тем, переважно це чітко христологічний цикл картин; інша частина присвячена генеалогії донорів, інша стосується історії покровитеся собору.
Тут слід коротко обговорити послідовність сцен (від хору через перехід до південного трансепту): Дерево Єссея (генеалогія Ісуса), Небесний Єрусалим (повчання), цикли віднайдення справжнього хреста Ісуса святою Оленою, легенди про мучеників святого Власія, Івана Хрестителя та Томаса Бекета Кентерберійського, північний трансепт було перебудовано після його відкриття у ХІХ столітті.
У центральній апсиді Христос Пантократор, що повертається на землю, сидить на веселці, щоб судити світ. Дванадцять апостолів сторожують у воротах мальованого вінка. Починаючи з Агнця Божого в центрі, зображено сцени, які сформовані надією на нове життя: народження Христа, жінки біля порожньої гробниці воскреслого Господа, ламання хліба воскреслого Господа з двома учнями в Емаусі та зішестя Святого Духа на П'ятидесятницю .
У склепінні алтаря показано земне походження Ісуса від царя Давида до Марії з численними розгалуженнями на інших невизначених царів, які заповнюють усе склепіння.
Навпроти колишньої імператорської галереї в південному трансепті, тобто перед обличчям імператора Оттона IV на кожній службі, зображено легенду про віднайдення святою Оленою Хреста Господнього. Це стосується паломництва Генріха Лева до Єрусалиму. Зображення імператорського орла вважається найдавнішим зображенням. Ініціатор розпису Брауншвейзького собору та його наміри також очевидні тут: Оттон IV подбав про оформлення його гробниці ще за життя. Тому тематичну структуру розпису слід розуміти у зв'язку з подальшим оформленням собору як загального оздоблення імператорської усипальниці
Імервардський хрест
У соборі та поза ним є численні історичні твори мистецтва. У північному проході знаходиться так званий «Імервардський хрест». Є докази того, що цей романський хрест старший за Брауншвейзький собор — ймовірно, він датується 1150 роком.
Це романський чотирицвяховий хрест, який відноситься до типу Вольто-Санто. У науці стилістичні посилання робляться на хрест Луккського собору. Цілком імовірно, що це процесійний хрест, який несли попереду процесії (можливо, хрестового походу чи паломництва?). Зверху знаходиться невелика шухлядка, в якій зберігалися мощі. На поясі розп'ятого можна прочитати латинський напис «IMERVARD ME FECIT» (Імервард створив мене).
Стилістично, як це було прийнято в романський період, тут зображено не страждаючого Христа, а тріумфуючого Христа, без тернового вінця, в царських шатах (Христос-Цар).
Зі стилістичних міркувань це точно не тріумфальний хрест, який був встановлений на балці на перехресті.
Вівтар Марії
Одним із багатьох вівтарів, які прикрашали собор протягом століть, є вівтар Марії, подарований Генріхом Левом та його дружиною Матильдою. Єпископ Аделог фон Гільдесгайм освятив його 8 вересня 1188 року, в день різдва Марії. Він складається з полірованої кам'яної плити (168 см × 89 см) спирається на п'ять бронзових колон (висота 95 см). У центральній колоні міститься свинцевий ящик з релікварієм і напис латинською мовою, переклад якого звучить так:
«У 1988 році Господньому цей вівтар був освячений на честь Пресвятої Богородиці Аделогом, шановним єпископом Гільдесгаймським, за спонуканням відомого герцога Генріха, сина доньки імператора Лотара II, і його благочестива дружина Матильда, дочка англійського короля Генріха II, сина Матильди, імператриці римлян.»
Вівтар Марії — єдиний, який «пережив» понад 800-річну історію собору. Всі інші вівтарі зникли.
Сонячний годинник
На соборі є чотири сонячні годинники, датовані 1334, 1346, 1518 і 1723 роками.
За часом два найдавніші годинники мають лише форму півкола. Годинник 1518 року вже демонструє різні етапи розвитку цього типу годинника. Великий сонячний годинник на південній вежі був спочатку створений аугсбурзьким столяром Георгом Гертелем для муніципального монетного двору на Кольмаркті та був прикріплений до собору лише в 1723 році (можливо, ще в 1716 році). З нього можна не лише зчитувати час доби та деякі астрономічні дані, його також можна використовувати як календар.
Примітки
- archINFORM — 1994.
- : Die spätgotische Nordhalle des Braunschweiger Domes. In: Niederdeutsche Beiträge zur Kunstgeschichte. Band 26, 1987, S. 51–62.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Braunshvajzkij sobor oficijna nazva Sobor Sv Vlasiya v Braunshvajgu a ranishe Kolegialna cerkva Sv Vlasiya ta Sv Ivana Hrestitelya najvazhlivisha cerkva v Braunshvajgu 1173 roku podarovanij yak kolegialna cerkva Genrihom Levom gercogom Bavariyi ta Saksoniyi navproti jogo na chest svyatogo Vlasiya Sevastiskogo ta svyatogo Ivana Hrestitelya Sobor takozh priznachenij yak misce spochinku gercoga ta jogo drugoyi druzhini Matildi Anglijskoyi Sobor buv osvyachenij u 1226 roci Braunshvejzkij sobor52 15 51 pn sh 10 31 27 sh d 52 26416666669477706 pn sh 10 524166666694779 sh d 52 26416666669477706 10 524166666694779 Koordinati 52 15 51 pn sh 10 31 27 sh d 52 26416666669477706 pn sh 10 524166666694779 sh d 52 26416666669477706 10 524166666694779Tip sporudi d 1 Roztashuvannya Nimechchina 1 Braunshvejg 1 Zasnovnik Genrih LevPochatok budivnictva 1173Stil romanskijNalezhnist lyuteranstvoYeparhiya dStan dEponim Vlasij SevastijskijPokrovitel Vlasij SevastijskijVebsajt braunschweigerdom deBraunshvejzkij sobor Nimechchina Braunshvejzkij sobor u Vikishovishi Zagalnij viglyad z Burgplac na perednomu plani Sobor i lev Viglyad z pivdennogo shodu z apsidoyu pravoruch vivtarem u centri ta vezhami na zadnomu plani Na zadnomu plani pravoruch vidno vezhu zamku Dankvarderode Pivdenna storona z tilnoyu chastinoyu vestverkaIstoriyaMaket soboru na mogili Genriha Leva Pislya povernennya Genriha Leva zi Svyatoyi zemli kudi vin zdijsniv palomnictvo u 1173 roci pochalosya budivnictvo cerkvi Protyagom 1182 1185 rokiv periodu pershogo vignannya Genriha do Angliyi mozhna pripustiti sho budivnictvo bulo perervano Isnuye pripushennya sho shidna storona budivli bula zavershena blizko 1188 roku rik osvyachennya Vivtarya Mariyi yakij i sogodni znahoditsya v sobori Hocha dah cerkvi zgoriv u 1195 roci u rik smerti Genriha Leva robota nad navoyu i chastinami pidlogi vezhi mozhlivo bula zavershena Koli Genrih pomer u 1195 roci vin buv pohovanij u she nedobudovanomu sobori poruch iz svoyeyu drugoyu druzhinoyu Matildoyu yaka pomerla u 1189 roci Zagalna grobnicya v sobori bula podarovana blizko 1230 roku pro sho ye pidtverdzhennya iz Serednovichchya Najimovirnishe budivlyu pochali vidnositi do soboru u XIV abo XV stolitti Za rozuminnyam serednovichnih chasiv sobor oznachav ne stilki cerkvu yepiskopa skilki monastirsku cerku Do HIH stolittya kafedralnij sobor u Braunshvejgu nazivali kolegialnoyu cerkvoyu abo kolegialnoyu cerkvoyu Sv Vlasiya ta Sv Ioanna Hrestitelya cya nazva v deyakih vipadkah vikoristovuyetsya j sogodni 29 grudnya 1226 roku sobor buv osvyachenij a Tomas Beket buv obranij tretim svyatim pokrovitelem soboru Braunshvejgskij sobor ye protestantskim soborom z 1543 roku Sogodni oficijna nazva Yevangelichno lyuteranska kafedralna cerkva Sv Blasiya v Braunshvejzi ArhitekturaSaksonske zahidne krilo Westwerk u vechirnomu svitli Centralna nava oriyentovana na zahid Na perednomu plani grobnicya Genriha Leva i jogo drugoyi druzhini Matildi Plantagenet Zapisiv pro pochatok robit romanskoyi budivli ta doruchennya majstriv sogodni vzhe nemaye Mozhna tilki oriyentuvatisya na osvyachennya chislennih vivtariv u sobori deyaki z yakih dosi zadokumentovani Spochatku zadumanij yak tribanna romanska bazilika na stovpah u zv yazanij sistemi z transeptom troma apsidami kriptoyu visokim horom i saksonskim zahidnim krilom yak ce mozhna znajti napriklad u sobori Kenigslyutter i pobudovana z vapnyaku Sobor rozshiryuvavsya ta perebudovuvavsya kilka raziv protyagom stolit Osoblivij arhitekturnij dizajn gruntuyetsya na stovpah i stinovih shablonah z krajovimi kolonami kubopodibnimi kapitelyami pidnyatimi sklepinnyami bezperervnimi v centralnij navi yak bochkopodibne sklepinnya bez poyasnih arok Cya prosta forma sklepinnya yaka obhoditsya bez podilu sklepinnya na yarusi ye divovizhnoyu dlya piznoyi romanskoyi cerkvi Shidna storona soboru zaznala najmenshih arhitekturnih zmin protyagom stolit Na pivnichnij storoni u napryamku do Burgplac znahoditsya golovnij portal cerkvi nad yakim rozmishenij gerb gvelfskogo kanclera i kanonika Lyudolfa Kvirre ta data 1469 rik Dvi vosmikutni vezhi soboru otrimali gotichnu dzvinicyu blizko 1300 roku ale zalishilisya nedobudovanimi donini Mizh 1322 i 1346 rokami do pivdennoyi storoni bulo dodano she odin prohid Pislya togo yak bichna nava z pivnichnoyi storoni bula vidalena na jogo misci buv pobudovanij piznogotichnij zal z dvoma navami v 1472 roci za gercoga Vilgelma Peremozhcya Jogo vikna buli prikrasheni vitrazhami znyati v 1687 roci iz zobrazhennyami gercogiv i gercogin sho nadavalo jomu viglyadu zalu slavi Braunshvejzkoyi dinastiyi Nezvichajnimi risami ciyeyi budivli ye vikna z tyudorivskimi arkami harakternimi dlya perpendikulyarnogo stilyu anglijskoyi piznoyi gotiki a takozh krucheni koloni ta figurni nervyurni sklepinnya Veliki arhitekturni zmini vidbulisya za gercoga Rudolfa Avgusta blizko 1687 roku ta jogo brata gercoga Antona Ulriha blizko 1700 roku Mizh 1866 i 1910 rokami sobor buv gruntovno rekonstrujovanij okruzhnim majstrom Ernstom Vige ta pereroblenij u stili istorizmu vidpovidno do smaku chasu Pivnichnij prohid z kolonami v Pivdennij prohid Centralnij nef oriyentovanij na shid Vnutrishnye ozdoblennyaAlsekko Alsekko na perehresti Nebesnij Yerusalim Pidpis serednovichnogo hudozhnika Muchenicka smert Tomasa Beketa Rozpis alsekko v svyatilishi Transept zadnya chastina navi ta apsidi buli prikrasheni mizh 1230 i 1250 rokami nastinnim zhivopisom alsekko blizko 80 vidsotkiv yakih zbereglisya dosi U 1845 roci voni buli znovu vidkriti pid nakladnim malyunkom promalovani ta vidrestavrovani Dosit poshirenim u HIH stolitti bulo vnesennya fantazijnih dopovnen u dusi istorizmu yaki odnak ne mali nichogo spilnogo z originalom Roboti z restavraciyi ta dobudovi trivali kilka desyatilit U comu konteksti varto nazvati Genriha Brandesa pridvornogo hudozhnika Braunshvejga Adolfa Kvensena ta Avgusta Essenvajna U cej period takozh buli dodani malyunki Joganna Georga Lozena na stovpah u navi yakih shvidshe za vse ne bulo v Serednovichchi Deyaki kartini na kolonah nepomitno mistyat primitku Dopovneno Essenvajnom 1880 roku Zgidno z serednovichnimi tradiciyami rozpisu romanskih cerkov odnak rozpisuvali lishe svyatilishe a ne navu Sobor buv povnistyu nanovo rozpisanij u 1880 81 rokah jmovirno znachnoyu miroyu zberigshi te sho bulo zobrazheno U 1876 roci vzhe buli stvoreni figuri svyatih na stovpah centralnoyi navi Na starih fotografiyah vidno sho vsya centralna nava soboru bula prikrashena ornamentalno figurativnim rozpisom Napisi z imenem serednovichnogo hudozhnika dosi mozhna znajti na krajnomu pivnichno zahidnomu stovpi navi ta v perehresti U nomu Jogann Vejl abo Jogann Gallikus z gordistyu zgaduye jogo robotu Yakbi ci figuri buli sered zhivih voni b po pravu zhili z bogami I kartini j im ya Gallikus vkazuyut na te sho na hudozhnika vplinula Franciya Stilistichna znahidka kartin dozvolyaye datuvati yih periodom blizko 1230 50 rr Isnuyut takozh chitki zgadki pro rozpis derev yanoyi steli v Cerkvi Svyatogo Mihajla v Gildesgajmi chiya majsternya jmovirno bula tisno pov yazana z majsterneyu v Braunshvejzi Kontinuumom u zobrazhennyah ye odnakova kutova obrobka osoblivo nizhnih skladok shati Cya kutova forma zobrazhennya bula vidoma yak zubchastij stil i bula duzhe poshirena v drugij polovini HIII stolittya Pivdennij rukav transepta yakij u 1954 1956 rokah retelno vidnoviv restavrator Fric Gercig spravlyaye najkrashe vrazhennya pro pochatkovij stan Vin takozh vivchav tehniku alsekko yaku vikoristovuvav Jogannes Gallikus Zagalom taki serednovichni rozpisi dotrimuyutsya tematichno viznachenoyi obrazotvorchoyi programi Deyaki kartini zvertayutsya do biblijnih tem perevazhno ce chitko hristologichnij cikl kartin insha chastina prisvyachena genealogiyi donoriv insha stosuyetsya istoriyi pokrovitesya soboru Tut slid korotko obgovoriti poslidovnist scen vid horu cherez perehid do pivdennogo transeptu Derevo Yesseya genealogiya Isusa Nebesnij Yerusalim povchannya cikli vidnajdennya spravzhnogo hresta Isusa svyatoyu Olenoyu legendi pro muchenikiv svyatogo Vlasiya Ivana Hrestitelya ta Tomasa Beketa Kenterberijskogo pivnichnij transept bulo perebudovano pislya jogo vidkrittya u HIH stolitti U centralnij apsidi Hristos Pantokrator sho povertayetsya na zemlyu sidit na veselci shob suditi svit Dvanadcyat apostoliv storozhuyut u vorotah malovanogo vinka Pochinayuchi z Agncya Bozhogo v centri zobrazheno sceni yaki sformovani nadiyeyu na nove zhittya narodzhennya Hrista zhinki bilya porozhnoyi grobnici voskreslogo Gospoda lamannya hliba voskreslogo Gospoda z dvoma uchnyami v Emausi ta zishestya Svyatogo Duha na P yatidesyatnicyu U sklepinni altarya pokazano zemne pohodzhennya Isusa vid carya Davida do Mariyi z chislennimi rozgaluzhennyami na inshih neviznachenih cariv yaki zapovnyuyut use sklepinnya Imervardskij hrest Navproti kolishnoyi imperatorskoyi galereyi v pivdennomu transepti tobto pered oblichchyam imperatora Ottona IV na kozhnij sluzhbi zobrazheno legendu pro vidnajdennya svyatoyu Olenoyu Hresta Gospodnogo Ce stosuyetsya palomnictva Genriha Leva do Yerusalimu Zobrazhennya imperatorskogo orla vvazhayetsya najdavnishim zobrazhennyam Iniciator rozpisu Braunshvejzkogo soboru ta jogo namiri takozh ochevidni tut Otton IV podbav pro oformlennya jogo grobnici she za zhittya Tomu tematichnu strukturu rozpisu slid rozumiti u zv yazku z podalshim oformlennyam soboru yak zagalnogo ozdoblennya imperatorskoyi usipalniciImervardskij hrest U sobori ta poza nim ye chislenni istorichni tvori mistectva U pivnichnomu prohodi znahoditsya tak zvanij Imervardskij hrest Ye dokazi togo sho cej romanskij hrest starshij za Braunshvejzkij sobor jmovirno vin datuyetsya 1150 rokom Ce romanskij chotiricvyahovij hrest yakij vidnositsya do tipu Volto Santo U nauci stilistichni posilannya roblyatsya na hrest Lukkskogo soboru Cilkom imovirno sho ce procesijnij hrest yakij nesli poperedu procesiyi mozhlivo hrestovogo pohodu chi palomnictva Zverhu znahoditsya nevelika shuhlyadka v yakij zberigalisya moshi Na poyasi rozp yatogo mozhna prochitati latinskij napis IMERVARD ME FECIT Imervard stvoriv mene Stilistichno yak ce bulo prijnyato v romanskij period tut zobrazheno ne strazhdayuchogo Hrista a triumfuyuchogo Hrista bez ternovogo vincya v carskih shatah Hristos Car Zi stilistichnih mirkuvan ce tochno ne triumfalnij hrest yakij buv vstanovlenij na balci na perehresti Vivtar Mariyi Vivtar Mariyi Odnim iz bagatoh vivtariv yaki prikrashali sobor protyagom stolit ye vivtar Mariyi podarovanij Genrihom Levom ta jogo druzhinoyu Matildoyu Yepiskop Adelog fon Gildesgajm osvyativ jogo 8 veresnya 1188 roku v den rizdva Mariyi Vin skladayetsya z polirovanoyi kam yanoyi pliti 168 sm 89 sm spirayetsya na p yat bronzovih kolon visota 95 sm U centralnij koloni mistitsya svincevij yashik z relikvariyem i napis latinskoyu movoyu pereklad yakogo zvuchit tak U 1988 roci Gospodnomu cej vivtar buv osvyachenij na chest Presvyatoyi Bogorodici Adelogom shanovnim yepiskopom Gildesgajmskim za sponukannyam vidomogo gercoga Genriha sina donki imperatora Lotara II i jogo blagochestiva druzhina Matilda dochka anglijskogo korolya Genriha II sina Matildi imperatrici rimlyan Vivtar Mariyi yedinij yakij perezhiv ponad 800 richnu istoriyu soboru Vsi inshi vivtari znikli Sonyachnij godinnik Velikij sonyachnij godinnik Malenkij sonyachnij godinnik Na sobori ye chotiri sonyachni godinniki datovani 1334 1346 1518 i 1723 rokami Za chasom dva najdavnishi godinniki mayut lishe formu pivkola Godinnik 1518 roku vzhe demonstruye rizni etapi rozvitku cogo tipu godinnika Velikij sonyachnij godinnik na pivdennij vezhi buv spochatku stvorenij augsburzkim stolyarom Georgom Gertelem dlya municipalnogo monetnogo dvoru na Kolmarkti ta buv prikriplenij do soboru lishe v 1723 roci mozhlivo she v 1716 roci Z nogo mozhna ne lishe zchituvati chas dobi ta deyaki astronomichni dani jogo takozh mozhna vikoristovuvati yak kalendar PrimitkiarchINFORM 1994 d Track Q265049 Die spatgotische Nordhalle des Braunschweiger Domes In Niederdeutsche Beitrage zur Kunstgeschichte Band 26 1987 S 51 62