Боже право королів, Божественне право або Божий мандат (англ: Divine right of kings або God's mandate) — політична та релігійна доктрина королівської політичної легітимності.
Концепція ґрунтується на творах середньовічних філософів й теологів, що доводили метафізично теорію, відповідно до якої король (або королева) заздалегідь є обраним на правління до його народження. «Боже право королів» виникає як метафізичний акт смирення і підкорення Божій волі. Він стверджує, що монарх не підлягає ніякій земній владі, виходячи з права керувати безпосередньо від Божественного авторитету та Божого мандату. Таким чином, монарх не підпорядковується волі свого народу, аристократії (шляхті) чи будь-кому іншому в державі. Це означає, що лише Божественний авторитет може судити про несправедливість чи праведність монарха, і що будь-яка спроба усунути, позбавити влади чи обмежити його повноваження суперечить Божій волі й може становити вчинок святотатства.
Боже право королів часто виражається у фразі «Божою Милістю», що додається до титулу правлячого монарха; хоча це право не робить монарха таким же, як Бог-король. Теорія Божого права була ключовим елементом офіційної легітимізації багатьох абсолютних монархій.
Християнська (католицька) традиція подолала цю ідею «божественності короля» вченням «Два мечі» і таким чином вперше досягла збалансованої конституції для держав (розділення духовної і світської влади). З появою протестантизму деякі монархії повертаються до ідеї прямого підпорядкування церкви королю.
Історія
Концепція «Божого права» на владу була розповсюджена в багатьох країнах світу. В Персії та Ірані (Зороастризм), в Китаї (Небесний мандат), в Японії, в доколумбівській Америці та в інших частинах світу в різні періоди історії владу наділяли Божественними функціями. Монархи розглядалися як ті, що правлять з підтримкою небесних сил, або, можливо, навіть самі є божественні істоти.
Концепція Божого права походить від біблійної тези «королівських прав, що даються Богом», яка вчить, що «право управляти помазано Богом». Ця ідея зустрічається також в багатьох інших культурах, включаючи вавилонську, давньоарійську, єгипетську. У давніх язичницьких релігіях монарха часто розглядали як свого роду бога, і тому він був незаперечним деспотом.
У Старому Заповіті в Першій Книзі Самуїла йдеться про пророка Самуїла, що помазав Саула, а потім Давида на правління над Ізраїлем. Після цього монарх став недоторканим, так що навіть коли Саул прагнув убити Давида, Давид не підніс руку проти нього, бо «він був помазаний Господом». Після цього Бог обрав Давида на царство, династія якого тривала (принаймні у південному царстві) до Вавилонського полону.
Відповідно до Нового Завіту, перший Папа Римський святий Петро закликає всіх християн шанувати верховну владу (1 Посл. Петра 2: 13–20), хоча, в той час, Римський імператор був ще язичником. Святий Павло погодився зі святим Петром, що піддані повинні підкорятися тій владі, яка є, бо вона призначена Богом, як він писав у своєму Посланні до Римлян 13: 1–7.: «Тому той, хто противиться владі, противиться Божій постанові; а ті, хто противиться, самі візьмуть осуд на себе». В Євангелії від Матвія Ісус Христос каже, що «слід віддати кесареві те, що є кесаревим». Крім того, Ісус сказав Понтію Пілату, що його влада як римського намісника Юдеї прийшла з небес (Євангелія від Івана 19: 10–11).
Після прийняття християнства, як офіційної релігії в Римській імперії почалась традиція підтвердження Папами Римськими та церквою легітимності влади імператорів, починаючи з Римських імператорів Костянтина та Теодозія Великого, а пізніше імператорів Східної Римської імперії, і нарешті імператора Священної Римської імперії, Карла Великого та його наступників, як католицьких священних римських імператорів.
Святий Адомнан був одним з найдавніших християнських прихильників цієї концепції Божого права королів, що володарюють завдяки Божественній волі. Коли він писав про вбивство ірландського короля Діармайт мак Кербайлл, то стверджував, що Божественне покарання впало на його вбивцю за вчинок проти монарха. Адомнан також записав історію про Святого Колумба, якого відвідував ангел зі скляною книгою, що сказав йому висвятити Едана мак Габрайна як короля Дал Ріада. Спочатку Колумба відмовився, але ангел вмовив його виконати висвячення, бо Бог так наказав. Для цього ангел побував у Колумби три наступні ночі. Нарешті Колумба погодився, і Едан прийняв свячення. При рукопокладенні Колумба сказав Едану, що поки він дотримується Божих законів, то ніхто з його ворогів не зможе перемогти його, але як тільки він порушить їх, цей захист закінчиться.
Праці Адомнана вплинули на інших ірландських письменників, які, у свою чергу, мали вплив на світогляд континентальної Європи. Коронація й правління Піпіна III відбувались під впливом цих ідей. Династія Каролінгів і Священні римські імператори використовували ідею свого богопомазання в часи існування Священної Римської імперії.
Тома Аквінський хоча й вважав монархію «найдосконалішою формою правління», одночасно виступав за «політичну», а не «абсолютну» монархію. Він не потурав тиранам: «бо той, хто вбиває тирана для звільнення своєї вітчизни, [буде] похвалений і отримує винагороду». З іншого боку Тома Аквінський виступав проти повалення будь-якого морального, християнського та духовного законного короля його підданими. Єдиною людською силою, здатною усунути короля від влади був Папа Римський. Аргументація полягала в наступному: якщо суб'єкт може скинути свого володаря за якийсь поганий закон, то хто може бути суддею того, чи був закон поганим? Якщо суб'єкт міг так судити про свого володаря, то всі законні вищі правителі могли «законно» бути скинутими шляхом довільного рішення нижчого, і, отже, весь закон був під постійною загрозою. Тому судити про монарха міг лише Папа Римський.
У Середні віки ідея про те, що Бог наділив земну владу обраному монарху, так само, як він надав духовну владу та владу церкви особливо Папі Римському, була вже відомою концепцією задовго до того, як пізніші науковці придумали термін «Боже право королів» й почали використовувати його як теорію в політології. Наприклад, Річард I з Англії заявив на своєму суді в Шпеєрі 1193 року: «Я народжений у званні, яке не визнає вищого, окрім Бога, якому я лише відповідальний за свої дії»; і саме Річард І став першим використовував девіз «Dieu et mon droit» («Боже і моє право»), який досі є девізом монарха Сполученого Королівства.
В епоху пізнього Середньовіччя багато філософів, такі як Микола Кузанський або Франциско Суарес, озвучували схожі теорії. Церква визнавалась останньою гарантією того, що християнські королі будуть слідувати законам та конституційним традиціям своїх предків, законам Бога і справедливості.
Аналогічно, китайська концепція Небесного мандату вимагала від імператора належним чином виконувати належні ритуали та консультуватися зі своїми слугами; однак ця концепція вкрай важко скасовувала будь-які дії, здійснені попередниками.
Французький прелат і філософ Жак Бенінь Боссюе розробив класичну доктрину про вчення щодо Божого права королів, яка стала підґрунтям правління Людовика XIV: «Королі панують від мене», говорить Вічна Мудрість; і з цього ми повинні зробити висновок не лише про те, що права короля встановлюються Божими законами, але і про те, що вибір осіб [що обіймають престол] є наслідком Божого провидіння.
Хоча в Католицькому вченні щодо монархії, монарх є Божим намісником на землі і тому не підпорядковується ніякій нижчій силі, однак монарх завжди підпорядковується «природному та божественному закону», який розглядають як вищий за монарха. За умови морального занепаду монархії, нехтування природного права та переродження в тиранію, що гнітить загальний добробут, відповідно до католицької концепції позаправного тираніциду, вища церковна влада — Папа Римський має право судити й зміщувати монарха. До об'єднання Італії, за часів існування Папської держави Святий Престол, з часу, коли християнство стало офіційною релігією Римської імперії, заявляв про свою першість над всіма світськими монархами; однак цей примат був більше номінальний, навіть у часи найбільшого впливу Церкви й не становив теократії, навіть у юрисдикціях, де єпископ Риму мав безпосередню владу.
Протестантизм
До Реформації помазаний король був у своїй державі акредитованим вікарієм Божим для світських цілей (див. Боротьба за інвеституру), проте духовну владу здійснював Папа Римський. Після Реформації король (королева) став головою і світської і духовної влади в протестантських країнах (головою церкви).
В Англії досі серед клейнодів суверена продовжують залишатися символи релігійної влади. Більше того, цей сакральний характер своєї влади та релігійну першість він набув не в силу свого «першосвященства», а за спадковим правом. Коронація, помазання та наділення владою є лише зовнішнім і видимим символом божественної благодаті, прихильної до суверена в силу його титулу.
В Англії вчення про божественне право королів було розроблено до своїх найбільш крайніх висновків щодо права монарха під час політичних суперечок 17 століття. Їх найвідомішим пропагандистом був сер Роберт Філмер. Під час Англійської громадянської війни, роялісти стверджували, що «всі християнські королі, князі та правителі» отримують свою владу прямо від Бога, прихильники парламентаризму наголошували, що вся влада є результатом угоди між сувереном і суспільством. В першому випадку влада короля була необмеженою, згідно з відомим висловом Людовіка XIV: !», або обмежена лише його власним вільним вибором; в другому випадку на дії короля впливає думка й згода людей, перед якими він несе остаточну відповідальність.
Після страти Карла I вчення про божественне право в Англії набуло нового сенсу й черпало своє живлення з «крові королівського мученика». Це було керівним принципом англіканської церкви епохи реставрації. Після революції 1688 року почався конституційний розвиток Корони у Британії, який відбувся за рахунок надання більших повноважень парламенту й приходу до влади нової династії королів.
Символізм що відбувається під час церемонії коронації британських монархів, яку проводить архієпископ Кентерберійський, помазує короля на світське й духовне правління. Сама церемонія в багатьох елементах повторює коронацію Священного римського імператора, за виключенням деяких відмінностей. Король Сполученого Королівства — один з останніх монархів, котрий досі сходить на престол традиційним християнським обрядом, який у більшості інших країн був замінений світською інавгурацією або іншою номінальною церемонією.
Під час реформації у Франції гугеноти, відкинувши владу Папу і католицьку церкву, визнавали лише верховну владу короля, яку ніхто не міг отримати і судити. Оскільки вже не було контролю з боку Папи, то як і в Англіканській церкві, передбачалось, що повноваження короля стають абсолютними. В теорії божественне, природне, звичаєве та конституційне право все ще панувало над королем, але, не маючи вищої духовної сили, важко було зрозуміти, як короля можна примусити виконувати ці права, оскільки його нікому не можна було судити, а тим більше позбавляти влади.
Під час протестантської реформації в кінці 16 століття теорія божественного права виправдовувала абсолютну владу короля як у політичних, так і в духовних питаннях. Генріх VIII оголосив себе Верховним Главою Англійської Церкви і розширив владу короля більше, ніж будь-який з його попередників.
Як політична теорія «боже право» була додатково розроблена Джеймсом VI (1567—1625), що дійшла до реалізації в Англії під час його правління як Джеймса I (1603—1625).
Твори про боже право королів були написані в 1597—1598 роках Джеймсом VI. Хоча в Шотландії завжди була поширена й популярна теорія де монарх вважався «першим серед рівних» й нарівні зі своїм народом. Його «Basilikon Doron», посібник про повноваження короля, був написаний для виховання його сина Генріха Фредеріка. Там король називає себе «висвяченим для свого народу, отримавши від Бога повноту влади..».
В промові до парламенту, виголошеної 1610 р. Джеймс зокрема казав:
"Монархія - це найвища річ на землі, бо королі - це не тільки Божі лейтенанти на землі, що сидять на Божому престолі, але навіть самим Богом їх називають богами. Існують три основи з яких випливає вищість монархії: перша виведена зі Слова Божого, а дві інші - із наук політики та філософії. У Святому Письмі королів називають богами, і тому їх сила (за певних умов) порівняна з Божественною силою. Королів також порівнюють із батьками родин; бо король - це справді parens patriae [батько країни], політичний батько свого народу. І нарешті, королів порівнюють з головою цього мікрокосму - тіла людини.
Посилання Джеймса на «Божих лейтенантів», мабуть, ґрунтується на текст у Посланні до Римлян, де Апостол Павло пише про «Божих служителів».
«Нехай кожна людина кориться вищій владі, бо немає влади, як не від Бога, і влади існуючі встановлені від Бога. Тому той, хто противиться владі, противиться Божій постанові; а ті, хто противиться, самі візьмуть осуд на себе. Бо володарі пострах не на добрі діла, а на злі. Хочеш не боятися влади? Роби добро, і матимеш похвалу від неї, бо володар Божий слуга, тобі на добро. А як чиниш ти зле, то бійся, бо недармо він носить меча, він бо Божий слуга, месник у гніві злочинцеві! Тому треба коритися не тільки ради страху кари, але й ради сумління. Через це ви й податки даєте, бо вони служителі Божі, саме тим завжди зайняті. Тож віддайте належне усім: кому податок податок, кому мито мито, кому страх страх, кому честь честь." (Послання До Римлян 13:1-7).
В творах Джеймса «Боже право королів» «божественна теорія королівства» є політичною та релігійною доктриною королівської та політичної легітимності. Він стверджує, що монарх не підлягає ніякій земній владі, випливаючи зі свого права керувати безпосередньо з волі Божої. Таким чином, король не підпорядковується волі свого народу, шляхти чи будь-якого іншого суспільного стану в державі, включаючи (особливо в протестантських країнах) церкву. І тільки Бог може судити несправедливого короля. Вчення передбачає, що будь-яка спроба позбавити короля влади чи обмежити його повноваження суперечить волі Божої і може становити акт святотатства.
Мартін Лютер також використовував один з уривків Святого Писання, що підтверджує ідею божественного права королів, коли закликав світську владу придушити Селянські повстання 1525 року в Німеччині у своєму творі «Проти злодіїв і вбивць — бунтівних орд селян», спираючи свій аргумент на св. Посланні Св. Павла до Римлян 13: 1–7.
Опозиція
Історично різні люди мали різні права й деякі мали більше прав, ніж інші. А «боже право королів», яке захищало абсолютну владу над підданими, не залишало місця для реалізації прав самих підданих.
У XVI столітті і католицькі, і протестантські філософи, теологи і політичні мислителі почали ставити під сумнів ідею «божественного права» монарха.
Іспанський католицький історик, теолог-єзуїт Хуан де Маріана висунув у своїй книзі «De rege et regis institutione» (1598) аргумент, що оскільки суспільство було утворене «пактом» між усіх його членів, «не може бути сумніву, що вони здатні виставити королю рахунок». Хуан де Маріана, таким чином, оскаржував теорію божественного права, заявляючи, що за певних обставин можливе усунення від влади тирана.
Кардинал Роберто Беларміно також не вірив, що «інститут монархії має будь-яку божественну санкцію» і поділяв переконання Маріани, що були випадки, коли народ міг законно усунути монарха.
Серед груп англійських протестантів також були діячі які виступали проти обраності монарха: Понет, Джон Нокс, Крістофер Гудман, Хейлз. Щоправда вони виступали проти влади лише католицької королеви Англії Марії І й брали участь у повстанні проти неї.
Сучасні уявлення про права людини та принцип «всі люди є рівними» сформувались після Французької революції та Американської революції.
Однією з найвідоміших заяв про права людини англійською мовою є Декларації незалежності США Томаса Джефферсона, де й було вперше записано що «всі люди є створені рівними».
Пізніше ці політичні погляди призвели до впровадження в багатьох країнах принципу поділу влади на три гілки: законодавчу, виконавчу і судову.
Джерела
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Боже право королів |
- The Divine Right of Kings [ 31 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
- Georg Flor: Gottesgnadentum und Herrschergnade. Bundesanzeiger, Köln 1991, .
- Thomas Buske: Von Gottes Gnaden. Könige und alle Menschen Preußen ein Paradigma. Schmidt, Neustadt a.d. Aisch 2000, .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Bozhe pravo koroliv Bozhestvenne pravo abo Bozhij mandat angl Divine right of kings abo God s mandate politichna ta religijna doktrina korolivskoyi politichnoyi legitimnosti Geraldichna imperatorska korona Koncepciya gruntuyetsya na tvorah serednovichnih filosofiv j teologiv sho dovodili metafizichno teoriyu vidpovidno do yakoyi korol abo koroleva zazdalegid ye obranim na pravlinnya do jogo narodzhennya Bozhe pravo koroliv vinikaye yak metafizichnij akt smirennya i pidkorennya Bozhij voli Vin stverdzhuye sho monarh ne pidlyagaye niyakij zemnij vladi vihodyachi z prava keruvati bezposeredno vid Bozhestvennogo avtoritetu ta Bozhogo mandatu Takim chinom monarh ne pidporyadkovuyetsya voli svogo narodu aristokratiyi shlyahti chi bud komu inshomu v derzhavi Ce oznachaye sho lishe Bozhestvennij avtoritet mozhe suditi pro nespravedlivist chi pravednist monarha i sho bud yaka sproba usunuti pozbaviti vladi chi obmezhiti jogo povnovazhennya superechit Bozhij voli j mozhe stanoviti vchinok svyatotatstva Bozhe pravo koroliv chasto virazhayetsya u frazi Bozhoyu Milistyu sho dodayetsya do titulu pravlyachogo monarha hocha ce pravo ne robit monarha takim zhe yak Bog korol Teoriya Bozhogo prava bula klyuchovim elementom oficijnoyi legitimizaciyi bagatoh absolyutnih monarhij Hristiyanska katolicka tradiciya podolala cyu ideyu bozhestvennosti korolya vchennyam Dva mechi i takim chinom vpershe dosyagla zbalansovanoyi konstituciyi dlya derzhav rozdilennya duhovnoyi i svitskoyi vladi Z poyavoyu protestantizmu deyaki monarhiyi povertayutsya do ideyi pryamogo pidporyadkuvannya cerkvi korolyu IstoriyaGrafika Lukasa Kranaha Papa vikoristovuyuchi timchasovu vladu nadaye vladu pravitelyu sho shedro spriyav Katolickij Cerkvi Koncepciya Bozhogo prava na vladu bula rozpovsyudzhena v bagatoh krayinah svitu V Persiyi ta Irani Zoroastrizm v Kitayi Nebesnij mandat v Yaponiyi v dokolumbivskij Americi ta v inshih chastinah svitu v rizni periodi istoriyi vladu nadilyali Bozhestvennimi funkciyami Monarhi rozglyadalisya yak ti sho pravlyat z pidtrimkoyu nebesnih sil abo mozhlivo navit sami ye bozhestvenni istoti Koncepciya Bozhogo prava pohodit vid biblijnoyi tezi korolivskih prav sho dayutsya Bogom yaka vchit sho pravo upravlyati pomazano Bogom Cya ideya zustrichayetsya takozh v bagatoh inshih kulturah vklyuchayuchi vavilonsku davnoarijsku yegipetsku U davnih yazichnickih religiyah monarha chasto rozglyadali yak svogo rodu boga i tomu vin buv nezaperechnim despotom U Staromu Zapoviti v Pershij Knizi Samuyila jdetsya pro proroka Samuyila sho pomazav Saula a potim Davida na pravlinnya nad Izrayilem Pislya cogo monarh stav nedotorkanim tak sho navit koli Saul pragnuv ubiti Davida David ne pidnis ruku proti nogo bo vin buv pomazanij Gospodom Pislya cogo Bog obrav Davida na carstvo dinastiya yakogo trivala prinajmni u pivdennomu carstvi do Vavilonskogo polonu Vidpovidno do Novogo Zavitu pershij Papa Rimskij svyatij Petro zaklikaye vsih hristiyan shanuvati verhovnu vladu 1 Posl Petra 2 13 20 hocha v toj chas Rimskij imperator buv she yazichnikom Svyatij Pavlo pogodivsya zi svyatim Petrom sho piddani povinni pidkoryatisya tij vladi yaka ye bo vona priznachena Bogom yak vin pisav u svoyemu Poslanni do Rimlyan 13 1 7 Tomu toj hto protivitsya vladi protivitsya Bozhij postanovi a ti hto protivitsya sami vizmut osud na sebe V Yevangeliyi vid Matviya Isus Hristos kazhe sho slid viddati kesarevi te sho ye kesarevim Krim togo Isus skazav Pontiyu Pilatu sho jogo vlada yak rimskogo namisnika Yudeyi prijshla z nebes Yevangeliya vid Ivana 19 10 11 Pislya prijnyattya hristiyanstva yak oficijnoyi religiyi v Rimskij imperiyi pochalas tradiciya pidtverdzhennya Papami Rimskimi ta cerkvoyu legitimnosti vladi imperatoriv pochinayuchi z Rimskih imperatoriv Kostyantina ta Teodoziya Velikogo a piznishe imperatoriv Shidnoyi Rimskoyi imperiyi i nareshti imperatora Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi Karla Velikogo ta jogo nastupnikiv yak katolickih svyashennih rimskih imperatoriv Svyatij Adomnan buv odnim z najdavnishih hristiyanskih prihilnikiv ciyeyi koncepciyi Bozhogo prava koroliv sho volodaryuyut zavdyaki Bozhestvennij voli Koli vin pisav pro vbivstvo irlandskogo korolya Diarmajt mak Kerbajll to stverdzhuvav sho Bozhestvenne pokarannya vpalo na jogo vbivcyu za vchinok proti monarha Adomnan takozh zapisav istoriyu pro Svyatogo Kolumba yakogo vidviduvav angel zi sklyanoyu knigoyu sho skazav jomu visvyatiti Edana mak Gabrajna yak korolya Dal Riada Spochatku Kolumba vidmovivsya ale angel vmoviv jogo vikonati visvyachennya bo Bog tak nakazav Dlya cogo angel pobuvav u Kolumbi tri nastupni nochi Nareshti Kolumba pogodivsya i Edan prijnyav svyachennya Pri rukopokladenni Kolumba skazav Edanu sho poki vin dotrimuyetsya Bozhih zakoniv to nihto z jogo vorogiv ne zmozhe peremogti jogo ale yak tilki vin porushit yih cej zahist zakinchitsya Praci Adomnana vplinuli na inshih irlandskih pismennikiv yaki u svoyu chergu mali vpliv na svitoglyad kontinentalnoyi Yevropi Koronaciya j pravlinnya Pipina III vidbuvalis pid vplivom cih idej Dinastiya Karolingiv i Svyashenni rimski imperatori vikoristovuvali ideyu svogo bogopomazannya v chasi isnuvannya Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi Toma Akvinskij hocha j vvazhav monarhiyu najdoskonalishoyu formoyu pravlinnya odnochasno vistupav za politichnu a ne absolyutnu monarhiyu Vin ne poturav tiranam bo toj hto vbivaye tirana dlya zvilnennya svoyeyi vitchizni bude pohvalenij i otrimuye vinagorodu Z inshogo boku Toma Akvinskij vistupav proti povalennya bud yakogo moralnogo hristiyanskogo ta duhovnogo zakonnogo korolya jogo piddanimi Yedinoyu lyudskoyu siloyu zdatnoyu usunuti korolya vid vladi buv Papa Rimskij Argumentaciya polyagala v nastupnomu yaksho sub yekt mozhe skinuti svogo volodarya za yakijs poganij zakon to hto mozhe buti suddeyu togo chi buv zakon poganim Yaksho sub yekt mig tak suditi pro svogo volodarya to vsi zakonni vishi praviteli mogli zakonno buti skinutimi shlyahom dovilnogo rishennya nizhchogo i otzhe ves zakon buv pid postijnoyu zagrozoyu Tomu suditi pro monarha mig lishe Papa Rimskij Lyudovik XIV Korol Sonce U Seredni viki ideya pro te sho Bog nadiliv zemnu vladu obranomu monarhu tak samo yak vin nadav duhovnu vladu ta vladu cerkvi osoblivo Papi Rimskomu bula vzhe vidomoyu koncepciyeyu zadovgo do togo yak piznishi naukovci pridumali termin Bozhe pravo koroliv j pochali vikoristovuvati jogo yak teoriyu v politologiyi Napriklad Richard I z Angliyi zayaviv na svoyemu sudi v Shpeyeri 1193 roku Ya narodzhenij u zvanni yake ne viznaye vishogo okrim Boga yakomu ya lishe vidpovidalnij za svoyi diyi i same Richard I stav pershim vikoristovuvav deviz Dieu et mon droit Bozhe i moye pravo yakij dosi ye devizom monarha Spoluchenogo Korolivstva V epohu piznogo Serednovichchya bagato filosofiv taki yak Mikola Kuzanskij abo Francisko Suares ozvuchuvali shozhi teoriyi Cerkva viznavalas ostannoyu garantiyeyu togo sho hristiyanski koroli budut sliduvati zakonam ta konstitucijnim tradiciyam svoyih predkiv zakonam Boga i spravedlivosti Analogichno kitajska koncepciya Nebesnogo mandatu vimagala vid imperatora nalezhnim chinom vikonuvati nalezhni rituali ta konsultuvatisya zi svoyimi slugami odnak cya koncepciya vkraj vazhko skasovuvala bud yaki diyi zdijsneni poperednikami Francuzkij prelat i filosof Zhak Benin Bossyue rozrobiv klasichnu doktrinu pro vchennya shodo Bozhogo prava koroliv yaka stala pidgruntyam pravlinnya Lyudovika XIV Koroli panuyut vid mene govorit Vichna Mudrist i z cogo mi povinni zrobiti visnovok ne lishe pro te sho prava korolya vstanovlyuyutsya Bozhimi zakonami ale i pro te sho vibir osib sho obijmayut prestol ye naslidkom Bozhogo providinnya Hocha v Katolickomu vchenni shodo monarhiyi monarh ye Bozhim namisnikom na zemli i tomu ne pidporyadkovuyetsya niyakij nizhchij sili odnak monarh zavzhdi pidporyadkovuyetsya prirodnomu ta bozhestvennomu zakonu yakij rozglyadayut yak vishij za monarha Za umovi moralnogo zanepadu monarhiyi nehtuvannya prirodnogo prava ta pererodzhennya v tiraniyu sho gnitit zagalnij dobrobut vidpovidno do katolickoyi koncepciyi pozapravnogo tiranicidu visha cerkovna vlada Papa Rimskij maye pravo suditi j zmishuvati monarha Do ob yednannya Italiyi za chasiv isnuvannya Papskoyi derzhavi Svyatij Prestol z chasu koli hristiyanstvo stalo oficijnoyu religiyeyu Rimskoyi imperiyi zayavlyav pro svoyu pershist nad vsima svitskimi monarhami odnak cej primat buv bilshe nominalnij navit u chasi najbilshogo vplivu Cerkvi j ne stanoviv teokratiyi navit u yurisdikciyah de yepiskop Rimu mav bezposerednyu vladu ProtestantizmDo Reformaciyi pomazanij korol buv u svoyij derzhavi akreditovanim vikariyem Bozhim dlya svitskih cilej div Borotba za investituru prote duhovnu vladu zdijsnyuvav Papa Rimskij Pislya Reformaciyi korol koroleva stav golovoyu i svitskoyi i duhovnoyi vladi v protestantskih krayinah golovoyu cerkvi V Angliyi dosi sered klejnodiv suverena prodovzhuyut zalishatisya simvoli religijnoyi vladi Bilshe togo cej sakralnij harakter svoyeyi vladi ta religijnu pershist vin nabuv ne v silu svogo pershosvyashenstva a za spadkovim pravom Koronaciya pomazannya ta nadilennya vladoyu ye lishe zovnishnim i vidimim simvolom bozhestvennoyi blagodati prihilnoyi do suverena v silu jogo titulu V Angliyi vchennya pro bozhestvenne pravo koroliv bulo rozrobleno do svoyih najbilsh krajnih visnovkiv shodo prava monarha pid chas politichnih superechok 17 stolittya Yih najvidomishim propagandistom buv ser Robert Filmer Pid chas Anglijskoyi gromadyanskoyi vijni royalisti stverdzhuvali sho vsi hristiyanski koroli knyazi ta praviteli otrimuyut svoyu vladu pryamo vid Boga prihilniki parlamentarizmu nagoloshuvali sho vsya vlada ye rezultatom ugodi mizh suverenom i suspilstvom V pershomu vipadku vlada korolya bula neobmezhenoyu zgidno z vidomim vislovom Lyudovika XIV abo obmezhena lishe jogo vlasnim vilnim viborom v drugomu vipadku na diyi korolya vplivaye dumka j zgoda lyudej pered yakimi vin nese ostatochnu vidpovidalnist Korol Charlz I Anglijskij Pislya strati Karla I vchennya pro bozhestvenne pravo v Angliyi nabulo novogo sensu j cherpalo svoye zhivlennya z krovi korolivskogo muchenika Ce bulo kerivnim principom anglikanskoyi cerkvi epohi restavraciyi Pislya revolyuciyi 1688 roku pochavsya konstitucijnij rozvitok Koroni u Britaniyi yakij vidbuvsya za rahunok nadannya bilshih povnovazhen parlamentu j prihodu do vladi novoyi dinastiyi koroliv Simvolizm sho vidbuvayetsya pid chas ceremoniyi koronaciyi britanskih monarhiv yaku provodit arhiyepiskop Kenterberijskij pomazuye korolya na svitske j duhovne pravlinnya Sama ceremoniya v bagatoh elementah povtoryuye koronaciyu Svyashennogo rimskogo imperatora za viklyuchennyam deyakih vidminnostej Korol Spoluchenogo Korolivstva odin z ostannih monarhiv kotrij dosi shodit na prestol tradicijnim hristiyanskim obryadom yakij u bilshosti inshih krayin buv zaminenij svitskoyu inavguraciyeyu abo inshoyu nominalnoyu ceremoniyeyu Pid chas reformaciyi u Franciyi gugenoti vidkinuvshi vladu Papu i katolicku cerkvu viznavali lishe verhovnu vladu korolya yaku nihto ne mig otrimati i suditi Oskilki vzhe ne bulo kontrolyu z boku Papi to yak i v Anglikanskij cerkvi peredbachalos sho povnovazhennya korolya stayut absolyutnimi V teoriyi bozhestvenne prirodne zvichayeve ta konstitucijne pravo vse she panuvalo nad korolem ale ne mayuchi vishoyi duhovnoyi sili vazhko bulo zrozumiti yak korolya mozhna primusiti vikonuvati ci prava oskilki jogo nikomu ne mozhna bulo suditi a tim bilshe pozbavlyati vladi Pid chas protestantskoyi reformaciyi v kinci 16 stolittya teoriya bozhestvennogo prava vipravdovuvala absolyutnu vladu korolya yak u politichnih tak i v duhovnih pitannyah Genrih VIII ogolosiv sebe Verhovnim Glavoyu Anglijskoyi Cerkvi i rozshiriv vladu korolya bilshe nizh bud yakij z jogo poperednikiv Yak politichna teoriya bozhe pravo bula dodatkovo rozroblena Dzhejmsom VI 1567 1625 sho dijshla do realizaciyi v Angliyi pid chas jogo pravlinnya yak Dzhejmsa I 1603 1625 Tvori pro bozhe pravo koroliv buli napisani v 1597 1598 rokah Dzhejmsom VI Hocha v Shotlandiyi zavzhdi bula poshirena j populyarna teoriya de monarh vvazhavsya pershim sered rivnih j narivni zi svoyim narodom Jogo Basilikon Doron posibnik pro povnovazhennya korolya buv napisanij dlya vihovannya jogo sina Genriha Frederika Tam korol nazivaye sebe visvyachenim dlya svogo narodu otrimavshi vid Boga povnotu vladi V promovi do parlamentu vigoloshenoyi 1610 r Dzhejms zokrema kazav Monarhiya ce najvisha rich na zemli bo koroli ce ne tilki Bozhi lejtenanti na zemli sho sidyat na Bozhomu prestoli ale navit samim Bogom yih nazivayut bogami Isnuyut tri osnovi z yakih viplivaye vishist monarhiyi persha vivedena zi Slova Bozhogo a dvi inshi iz nauk politiki ta filosofiyi U Svyatomu Pismi koroliv nazivayut bogami i tomu yih sila za pevnih umov porivnyana z Bozhestvennoyu siloyu Koroliv takozh porivnyuyut iz batkami rodin bo korol ce spravdi parens patriae batko krayini politichnij batko svogo narodu I nareshti koroliv porivnyuyut z golovoyu cogo mikrokosmu tila lyudini Posilannya Dzhejmsa na Bozhih lejtenantiv mabut gruntuyetsya na tekst u Poslanni do Rimlyan de Apostol Pavlo pishe pro Bozhih sluzhiteliv Nehaj kozhna lyudina koritsya vishij vladi bo nemaye vladi yak ne vid Boga i vladi isnuyuchi vstanovleni vid Boga Tomu toj hto protivitsya vladi protivitsya Bozhij postanovi a ti hto protivitsya sami vizmut osud na sebe Bo volodari postrah ne na dobri dila a na zli Hochesh ne boyatisya vladi Robi dobro i matimesh pohvalu vid neyi bo volodar Bozhij sluga tobi na dobro A yak chinish ti zle to bijsya bo nedarmo vin nosit mecha vin bo Bozhij sluga mesnik u gnivi zlochincevi Tomu treba koritisya ne tilki radi strahu kari ale j radi sumlinnya Cherez ce vi j podatki dayete bo voni sluzhiteli Bozhi same tim zavzhdi zajnyati Tozh viddajte nalezhne usim komu podatok podatok komu mito mito komu strah strah komu chest chest Poslannya Do Rimlyan 13 1 7 V tvorah Dzhejmsa Bozhe pravo koroliv bozhestvenna teoriya korolivstva ye politichnoyu ta religijnoyu doktrinoyu korolivskoyi ta politichnoyi legitimnosti Vin stverdzhuye sho monarh ne pidlyagaye niyakij zemnij vladi viplivayuchi zi svogo prava keruvati bezposeredno z voli Bozhoyi Takim chinom korol ne pidporyadkovuyetsya voli svogo narodu shlyahti chi bud yakogo inshogo suspilnogo stanu v derzhavi vklyuchayuchi osoblivo v protestantskih krayinah cerkvu I tilki Bog mozhe suditi nespravedlivogo korolya Vchennya peredbachaye sho bud yaka sproba pozbaviti korolya vladi chi obmezhiti jogo povnovazhennya superechit voli Bozhoyi i mozhe stanoviti akt svyatotatstva Martin Lyuter takozh vikoristovuvav odin z urivkiv Svyatogo Pisannya sho pidtverdzhuye ideyu bozhestvennogo prava koroliv koli zaklikav svitsku vladu pridushiti Selyanski povstannya 1525 roku v Nimechchini u svoyemu tvori Proti zlodiyiv i vbivc buntivnih ord selyan spirayuchi svij argument na sv Poslanni Sv Pavla do Rimlyan 13 1 7 OpoziciyaIstorichno rizni lyudi mali rizni prava j deyaki mali bilshe prav nizh inshi A bozhe pravo koroliv yake zahishalo absolyutnu vladu nad piddanimi ne zalishalo miscya dlya realizaciyi prav samih piddanih U XVI stolitti i katolicki i protestantski filosofi teologi i politichni misliteli pochali staviti pid sumniv ideyu bozhestvennogo prava monarha Ispanskij katolickij istorik teolog yezuyit Huan de Mariana visunuv u svoyij knizi De rege et regis institutione 1598 argument sho oskilki suspilstvo bulo utvorene paktom mizh usih jogo chleniv ne mozhe buti sumnivu sho voni zdatni vistaviti korolyu rahunok Huan de Mariana takim chinom oskarzhuvav teoriyu bozhestvennogo prava zayavlyayuchi sho za pevnih obstavin mozhlive usunennya vid vladi tirana Kardinal Roberto Belarmino takozh ne viriv sho institut monarhiyi maye bud yaku bozhestvennu sankciyu i podilyav perekonannya Mariani sho buli vipadki koli narod mig zakonno usunuti monarha Sered grup anglijskih protestantiv takozh buli diyachi yaki vistupali proti obranosti monarha Ponet Dzhon Noks Kristofer Gudman Hejlz Shopravda voni vistupali proti vladi lishe katolickoyi korolevi Angliyi Mariyi I j brali uchast u povstanni proti neyi Suchasni uyavlennya pro prava lyudini ta princip vsi lyudi ye rivnimi sformuvalis pislya Francuzkoyi revolyuciyi ta Amerikanskoyi revolyuciyi Odniyeyu z najvidomishih zayav pro prava lyudini anglijskoyu movoyu ye Deklaraciyi nezalezhnosti SShA Tomasa Dzheffersona de j bulo vpershe zapisano sho vsi lyudi ye stvoreni rivnimi Piznishe ci politichni poglyadi prizveli do vprovadzhennya v bagatoh krayinah principu podilu vladi na tri gilki zakonodavchu vikonavchu i sudovu DzherelaVikicitati mistyat vislovlyuvannya vid abo pro Bozhe pravo korolivThe Divine Right of Kings 31 zhovtnya 2020 u Wayback Machine Georg Flor Gottesgnadentum und Herrschergnade Bundesanzeiger Koln 1991 ISBN 3 88784 287 1 Thomas Buske Von Gottes Gnaden Konige und alle Menschen Preussen ein Paradigma Schmidt Neustadt a d Aisch 2000 ISBN 3 87707 544 4