Бляшана Катедра перша незалежна українська церква в Північній Америці Заснована у Вінніпезі вона не належала до жодної і

Бляшана Катедра — перша незалежна українська церква в Північній Америці. Заснована у Вінніпезі, вона не належала до жодної із європейських релігійних конфесій і була серцем Серафимічної церкви — колишньої широкої релігійної спілки церков східного обряду в Північній Америці.

Бляшана Катедра

49°54′44″ пн. ш. 97°08′02″ зх. д. / 49.91230000002777700° пн. ш. 97.134100000027785882° зх. д.Координати: 49°54′44″ пн. ш. 97°08′02″ зх. д. / 49.91230000002777700° пн. ш. 97.134100000027785882° зх. д.
Тип споруди	церква
Розташування	Канада, Манітоба
Бляшана Катедра (Канада)

Бляшана Катедра у Вікісховищі

Українські іммігранти почали прибувати до Канади в 1891 році в основному із західних регіонів України: Буковини і Галичини. Новоприбулі з Буковини були православними, а ті, хто прибув із Галичини — греко-католиками. Однак і ті й інші притримувалися візантійського обряду. До 1903 року громада українських іммігрантів у Західній Канаді виросла і привернула увагу релігійних лідерів, політиків, і педагогів.

Принципи

Центральною фігурою української громади у Вінніпезі на той час був Кирило Геник (1857—1925). Він прибув із Галичини, закінчив українську Академічну гімназію у Львові і впродовж короткого часу вивчав право у Чернівецькому університеті. Геник був другом Івана Франка, українського автора «Лиса Микити», номінованого на Нобелівську премію з літератури. Геник, дружба на весіллі автора, ймовірно, розділяв соціалістичні погляди Франка й схвалював його їдку сатиру на тогочасне духовенство. Звільнення населення від духовенства, поряд з земельною реформою, було способом звільнення селян від ярма поміщиків, що тримали землю у своїх руках у змові з ієрархією церкви. Після прибуття до Канади, Геник став першим українцем, найнятим урядом Канади. Він працював імміграційним агентом, відповідальним за розселення поселенців у їхніх гомстедах. Двоюрідний брат Геника, Іван Бодруг (1874—1952), та Бодругів друг Іван Негрич (1875—1946) теж прибули з села Березів з-під Коломиї і де були вчителями початкової школи. Ця трійця складала ядро інтелігенції в українській спільноті, і була відома як Березівська Трійця. Геник, найстарший, був єдиним одруженим із трьох. Його дружина Поліна (уроджена Цюрковська) була дочкою священика, освіченою жінкою. Подружжя мало трьох синів і три доньки.

Іншою ключовою особою був єпископ Серафим, чиє справжнє ім'я було Стефан Устволський. Справа завершилася тим, що Уствольського позбавили сану на Священному синодомі Російської православної церкви у Санкт-Петербурзі. Але його історія починається з моменту, коли з особистих причин, він подався на Афон, де був освячений у єпископський сан святим Анфимом, який сам проголошував себе єпископом. Існує підозра, що святий Анфим висвятив Уствольського назло цареві, оскільки в ті часи між царем та Священним синодом відбувалася боротьба за управлінням Російською православною церквою.^:226 Після освячення єпископом Серафим вирушив до Північної Америки, де ненадовго зупинився в українських священиків у Філадельфії. На час прибуття до у Вінніпега він не належав ні до Російської православної церкви, ні до якої-небудь іншої. Українці в преріях прийняли його як мандрівного святого за традицією, започаткованою ще з витоків християнства.

Ще однією людиною, що брала участь у подіях, які привели до створення Бляшаної Катедри, був помічник Серафима Макарій Марченко. Марченко виконував функції диякона й кантора, допомагаючи Серафиму у богослужіннях, які він добре знав. Він прибув з Серафимом зі Сполучених Штатів. Архієпископ Ланжевен із був главою римсько-католицької єпархії в Західній Канаді, працюючи в безпосередньому контакті з Папою в Римі. Він вважав, що його священики були більш ніж достатніми для потреб українського населення.^:184 Свою роль зіграли також доктор Вільям Патрік, глава пресвітеріанського Манітобського коледжу у Вінніпезі, Ліберальна партія Манітоби та російські православні місіонери.

Події

Якщо якийсь інцидент і відіграв значну роль у наступній драмі, то це можливо той випадок, коли член законодавчого органу Манітоби Жозеф Берньє у 1902 році вніс законопроєкт передачі майна русинських (українці були також відомі як русини) греко-католицьких церков у під управління корпорацій під контролем Римської церкви.^:189 Архієпископ Ланжевен заявив, що русини мають довести, що вони католики, віддавши майно церкві, а не як протестанти … окремим особам чи комітету мирян, не підпорядкованих священику чи єпископу. Розмір українського населення в преріях також викликав інтерес у російських православних місіонерів. У цей час Російська православна церква витрачала 100тисяч доларів на рік на місіонерську роботу в Північній Америці.^:226 Крім того в українцях була зацікавлена пресвітеріанська церква. Просветеріани запрошували молодих людей з українського походження навчатися у Манітобському коледжі (нині це Університет Вінніпега), де були створені спеціальні класи для молодих українців, які хотіли б стати шкільними вчителями (а потім і священиками греко-самостійний церкви).^:192 Вільно володіє німецькою мовою, доктор Кінг, директор коледжу, інтерв'ю з кандидатами Бодруг і Негрич на німецькій мові. Геник переведенні їх схоластичної документів у письмовій формі з польської на англійську мову. Вони стали першими українськими студентами університету в Північній Америці — Манітоба-коледжу в цей час була пов'язана з університетом Манітоба.

Геник, Бодруг, і Негрич діяли швидко, намагаючись забезпечити інтереси громади. Вони залучили до справи Серафима. Він прибув до Вінніпега в квітні 1903 року і організував церкву, яка була незалежна від будь-яких європейських церков, і не демонструвала лояльності до будь-якої з релігійних груп, що боролися за душі нових українських іммігрантів у преріях. Свою церкву Серафим назвав Православною російською (а не Російською православною). Він оголосив себе її главою, а, щоб заспокоїти українців, церква мала альтернативну назву — Серафимська. Богослужіння велися за східним обрядом, з яким іммігранти були знайомі. Серафим почав висвячувати канторів і дияконів, а 13 грудня 1903 року невелика будівля на східній стороні вулиці Макгрегор, між Манітоба авеню та Прітчард авеню, яка, можливо, раніше називалася церквою Святого Духа, була офіційно благословлена Серафимом і відкрита для поклоніння. У листопаді 1904 року він почав будувати, з металобрухту та лому деревини, свою горезвісну Бляшану Катедру на розі Кінг-стріт і Стелла-авеню. Харизматичний Серафим висвятив близько 50 священиків та дияконів, чимало з них напівграмотних, які стали виконувати священицькі обов'язки в поселеннях, проповідуючи незалежне православ'я управління церковним майно через незалежних довірених. Упродовж двох років ця церква набула майже 60 тис. прихильників.

Через різні проступки і проблеми з алкоголем, Серафим утратив довіру інтелігенції, яка запросила його до Вінніпега, і незабаром відбувся переворот з метою позбутися від нього, водночас не втративши пастви. Серафим вирушив до Санкт-Петербурга, щоб спробувати отримати визнання і подальше фінансування від російського Священного синоду для своєї процвітаючої церкви. За його відсутності Іван Бодруг та Іван Негрич, на той час уже студенти богослов'я в Манітобському коледжі, а також священики Серафимської церкви, змогли отримати гарантії пресвітеріанського фінансування для церкви Серафима Саровського на тій підставі, що вона поступово перейде на пресвітеріанську модель. В кінці осені 1904 року, Серафим повернувся з Росії, але не привіз із собою жодного «пособія». Повернувшись, він виявив зраду і швидко відлучив від церкви всіх священиків, що брали в цій зраді участь. Він опублікував їхні фотографії в місцевих газетах з іменами на грудях так, наче вони були злочинцями.^:226 Його помста виявилася недовгою, незабаром він отримав звістку, що сам відлучений Священним синодом. Після відлучення, свого та всіх його священиків, Серафим пішов у 1908 році і ніколи більше не повертався.

Наслідки

Наслідком цього соціального і духовного вогню, що пронісся преріями, стало формування української канадської громади.

Іван Бодруг, один із бунтівників серед серафимістів, очолив нову незалежну церкву. Він і сам був досить харизматичнии священиком і через вплив пресвітеріанства проповідував євангельське християнство. Він дожив до 1950-х. Будівля незалежної церкви (Святого Духа) була розташована на розі Прітчард-авеню і Макгрегор-стріт. Ту церкву, яку використовував Серафим, знесли. Другу будівлю побудували з допомогою пресвітеріанського фінансування. Вона й досі стоїть там, через дорогу від Храму праці Вінніпегського Норт-Енду.

Архієпископ Ланжевен збільшив з асиміляції української громади під римсько-католицьким крилом. Він сприяв у побудові Василіанської Церкви святого Миколая, з бельгійським священиків, Отець Ахіль Деляре та інші, хто читав масу в старослов'янській, одягнений відповідно до грецького обряду, і доставлені проповіді польською мовою. Ця церква була через дорогу від незалежного Українського католицького собору Св. Володимира і Ольги на Макгрегор-стріт у Вінніпезькому НортЕнді. Така конкуренція забезпечує більшу можливість для українсько-канадських дітей навчатися розмовляти українською мовою.^:229

Ліберальна партія, зрозумівши, що українці більше не перебувають у союзі з архієпископом Ланжевеном і римо-католиками, що підтримували Консервативну партію, взяла ініціативу в свої руки й почала фінансувати першу українську газету в Канаді, «Канадійський Фармер», редактор якої став не хто інший, як Іван Негрич.

Серафим щез до 1908 року, але «Український Голос» (газета, що й досі публікується в у Вінніпезі) повідомляв, що за чутками він ще продавав Біблії працівникам залізниці Британської Колумбії в кінці 1913 року. В інших версіях історії він вернувся до Росії.

Кирило Геник переїхав зі своєю старшою донькою і один сином деякий час до Сполучених Штатів, у Північну Дакоту, але потім повернувся і помер у 1925 році.

Макарій Марченко, при виїзді Серафима, оголосив себе не тільки новим єпископом Серафимської церкви, але й архієпископом-патріархом, архієпіпапою, архієпігетьманом, і архієпікнязем. Щоб не ризикувати звинуваченням у фаворитизмі, він відлучив одним махом Папу Римського й російський Священний синод. Збереглися відомості, що він аж до кінця 1930-х років продовжував мандрувати селами і правити службу Божу українцям, спраглим до східного обряду.

Див. також

Примітки

Martynowych, Orest T. Ukrainians in Canada: The Formative Period, 1891—1924. Canadian Institute of Ukrainian Studies Press, University of Alberta, Edmonton, 1991, page 170.
Hryniuk, Stella (Стелла Гринюк). Dictionary of Canadian Biography Online, www.biographi.ca/EN/009004-119.01-e.php?id_nbr=8154
Mitchell-Мигалюк, Nick (Никола). Ukrainian-Canadian History as Theatre, в Життєвий досвід українців у Канаді: рефлексії, Редакційна колегія: Ґерус, Олег В.; Ґерус-Тарнавецька, Іраїда; Ярмусь, Степан УВАН (Українська Вільна Академія Наук у Канаді), Вінніпег, Канада, 1994
Mitchell, Nick. The Mythology of Exile in Jewish, Mennonite and Ukrainian Canadian Writing in A Sharing of Diversities, Proceedings of the Jewish Mennonite Ukrainian Conference, «Building Bridges», General Editor: Fred Stambrook, Canadian Plains Research Center, University of Regina, 1999, page 188.
Martynowych, Orest T. Ukrainians in Canada: The Formative Period, 1891—1924. Canadian Institute of Ukrainian Studies Press, University of Alberta, Edmonton, 1991
Winnipeg Tribune 25 February 1903.
Yereniuk, Roman, A Short Historical Outline of the Ukrainian Orthodox Church of Canada, www.uocc.ca/pdf, page 9
Martynowych, Orest T. Ukrainians in Canada: The Formative Period, 1891—1924. Canadian Institute of Ukrainian Studies Press, University of Alberta, Edmonton, 1991, page 190
Martynowych, Orest T., The Seraphimite, Independent Greek, Presbyterian and United Churches>, umanitoba.ca/…canadian…/05_The_Seraphimite_Independent_Greek_Presbyterian_and_United_Churches.pdf, page 1 & 2 —
Bodrug, Ivan (Іван Бодруг). Independent Orthodox Church: Memoirs Pertaining to the History of a Ukrainian Canadian Church in the Years 1903—1913, translators: Bodrug, Edward; Biddle, Lydia, Toronto, Ukrainian Research Foundation, 1982, page xiii.
Bodrug, Ivan (Іван Бодруг). (translators: Bodrug, Edward; Biddle, Lydia) Independent Orthodox Church: Memoirs Pertaining to the History of a Ukrainian Canadian Church in the Years 1903—1913, Toronto, Ukrainian Research Foundation, 1982, page 81
Martynowych, Orest T. Ukrainians in Canada: The Formative Period, 1891—1924. Canadian Institute of Ukrainian Studies Press, University of Alberta, Edmonton, 1991, photograph 47.

Бібліографія

• Bodrug, Ivan (Іван Бодруг). (translators: Bodrug, Edward; Biddle, Lydia) Independent Orthodox Church: Memoirs Pertaining to the History of a Ukrainian Canadian Church in the Years 1903—1913, Toronto, Ukrainian Research Foundation, 1982. • Hryniuk, Stella (Стелла Гринюк). Dictionary of Canadian Biography Online, www.biographi.ca/EN/009004-119.01-e.php?id_nbr=815 • Manitoba Free Press, issues of 10 October 1904, 20 January 1905, 28 December 1905. • Martynowych, Orest T., The Seraphimite, Independent Greek, Presbyterian and United Churches, umanitoba.ca/…canadian…/05_The_Seraphimite_Independent_Greek_Presbyterian_and_United_Churches.pdf — • Martynowych, Orest T. Ukrainians in Canada: The Formative Period, 1891—1924. Canadian Institute of Ukrainian Studies Press, University of Alberta, Edmonton, 1991. • Maruschak, M. The Ukrainian Canadians: A History, 2nd ed., Winnipeg: The Ukrainian Academy of Arts and Sciences in Canada, 1982. • Mitchell, Nick. The Mythology of Exile in Jewish, Mennonite and Ukrainian Canadian Writing in A Sharing of Diversities, Proceedings of the Jewish Mennonite Ukrainian Conference, «Building Bridges», General Editor: Fred Stambrook, Canadian Plains Research Center, University of Regina, 1999. • Mitchell-Мигалюк, Nick (Никола). Ukrainian-Canadian History as Theatre, в Життєвий досвід українців у Канаді: рефлексії, Редакційна колегія: Ґерус, Олег В.; Ґерус-Тарнавецька, Іраїда; Ярмусь, Степан УВАН (Українська Вільна Академія Наук у Канаді), Вінніпег, Канада, 1994. • Winnipeg Tribune, issue of 25 February 1903. • Yereniuk, Roman, Yereniuk, Roman, A Short Historical Outline of the Ukrainian Orthodox Church of Canada, www.uocc.ca/pdf -

Посилання

Five Door Films, Romance of the Far Fur Country [ 18 грудня 2015 у Wayback Machine.]
Стелла Гринюк. Bishop Seraphim. Dictionary of Canadian Biography. Архів оригіналу за 17 лютого 2013. Процитовано 23 грудня 2012.
Стелла Гринюк. Cyril Genik. Dictionary of Canadian Biography. Архів оригіналу за 17 лютого 2013. Процитовано 22 листопада 2012.
Martynowych, Orest T., The Seraphimite, Independent Greek, Presbyterian and United Churches [ 10 квітня 2014 у Wayback Machine.]
Tin Can Cathedral by Nick Mitchell [ 28 листопада 2016 у Wayback Machine.]
Orysia Paszczak Tracz (1998). Our Christmas: nothing's really changed. The Ukrainian Weekly. Архів оригіналу за 17 лютого 2013. Процитовано 12 листопада 2012.

[Martynowych,_Orest_T_1924._page_170-1] Martynowych, Orest T. Ukrainians in Canada: The Formative Period, 1891—1924. Canadian Institute of Ukrainian Studies Press, University of Alberta, Edmonton, 1991, page 170.

[2] Hryniuk, Stella (Стелла Гринюк). Dictionary of Canadian Biography Online, www.biographi.ca/EN/009004-119.01-e.php?id_nbr=8154

[Mitchell-3] Mitchell-Мигалюк, Nick (Никола). Ukrainian-Canadian History as Theatre, в Життєвий досвід українців у Канаді: рефлексії, Редакційна колегія: Ґерус, Олег В.; Ґерус-Тарнавецька, Іраїда; Ярмусь, Степан УВАН (Українська Вільна Академія Наук у Канаді), Вінніпег, Канада, 1994

[4] Mitchell, Nick. The Mythology of Exile in Jewish, Mennonite and Ukrainian Canadian Writing in A Sharing of Diversities, Proceedings of the Jewish Mennonite Ukrainian Conference, «Building Bridges», General Editor: Fred Stambrook, Canadian Plains Research Center, University of Regina, 1999, page 188.

[Martynowych-5] Martynowych, Orest T. Ukrainians in Canada: The Formative Period, 1891—1924. Canadian Institute of Ukrainian Studies Press, University of Alberta, Edmonton, 1991

[6] Winnipeg Tribune 25 February 1903.

[uocc.ca-7] Yereniuk, Roman, A Short Historical Outline of the Ukrainian Orthodox Church of Canada, www.uocc.ca/pdf, page 9

[8] Martynowych, Orest T. Ukrainians in Canada: The Formative Period, 1891—1924. Canadian Institute of Ukrainian Studies Press, University of Alberta, Edmonton, 1991, page 190

[umanitoba.ca-9] Martynowych, Orest T., The Seraphimite, Independent Greek, Presbyterian and United Churches>, umanitoba.ca/…canadian…/05_The_Seraphimite_Independent_Greek_Presbyterian_and_United_Churches.pdf, page 1 & 2 —

[Bodrug,_Ivan_1982._page_xiii-10] Bodrug, Ivan (Іван Бодруг). Independent Orthodox Church: Memoirs Pertaining to the History of a Ukrainian Canadian Church in the Years 1903—1913, translators: Bodrug, Edward; Biddle, Lydia, Toronto, Ukrainian Research Foundation, 1982, page xiii.

[11] Bodrug, Ivan (Іван Бодруг). (translators: Bodrug, Edward; Biddle, Lydia) Independent Orthodox Church: Memoirs Pertaining to the History of a Ukrainian Canadian Church in the Years 1903—1913, Toronto, Ukrainian Research Foundation, 1982, page 81

[12] Martynowych, Orest T. Ukrainians in Canada: The Formative Period, 1891—1924. Canadian Institute of Ukrainian Studies Press, University of Alberta, Edmonton, 1991, photograph 47.