Тсва на мотсвана одн батсвана множ також чуа на чва на бечуа ни народ групи банту у Південній Африці основне населення Б

Тсва́на (мотсвана, одн., батсвана, множ.; також чуа́на, чва́на, бечуа́ни) — народ групи банту у Південній Африці, основне населення Ботсвани (колишній Бечуаналенд).

Тсвана Tswana, Batswana
Кґотла — місце народних зборів у селищі народу тсвана біля річки Вааль, мал. сер. XIX ст.
Кількість	біля 5 млн осіб
Ареал	ПАР: 3,7 млн осіб (2001) Ботсвана: 1,3 млн осіб
Близькі до	суто, педі, народи банту
Мова	сетсвана
Релігія	традиційні вірування, християнство

Історія Ботсвани

Міграція банту
Тсвана
Гриква
Стеллаленд
Бечуаналенд
Ботсвана

Територія проживання і чисельність

Тсвана живуть у Ботсвані у верхів'ї річки Лімпопо — близько 1,3 млн осіб; також у ПАР — 3,66 млн осіб (дані перепису 2001 року), Зімбабве — 30 тисяч осіб та Намібії — 13 тисяч осіб.

Загальна чисельність тсвана — близько 5 млн осіб.

Етнічна спорідненість, субетноси, мова і релігія

Тсвана дуже близькі суто (басуто), навіть інколи називаються західними суто або сприймаються як одне ціле — народи суто-чвана. Обидва народи ведуть своє походження, згідно з легендою, від спільного предка Могале. З суто в тсвана спільні соціальна та економічна організації, тотожні політичні структури, однакові релігійні вірування.

Тсвана розділяються на 11 субгруп: тхлапінг, ролонг, квена, кгатла, тавана, хурутше, гвакетце, нгвато, тлоква, малете та кгалагаді, які кожна мають свій діалект. Останні (кгалагаді) є найбільшою та могутнішою групою, через що іноді класифікуються як окремий народ. Попри те, що офіційна мова Ботсвани — англійська (вважається, що нею володіють 40 % населення країни), найпоширенішою є сетсвана, мова тсвана групи квена. Проте Біблію перекладено діалектом ролонг.

Частина тсвана — християни (близько 18 %), більшість зберігають традиційні вірування.

Історія

Племена, що пізніше стали народом тсвана, прийшли в Південну Африку з пізнішою хвилею банту в XVI—XVII століттях, відтіснивши бушменів. Формування тсвана триває в XIX—ХХ століттях за умов тиску з боку англійців та бурів, які в 60—80 роки XIX століття захопили землі тсвана. В результаті визвольної боротьби у 1966 році було проголошено незалежність Бечуаналенду і створення незалежної держави — Ботсвани.

Головні сучасні міста народу тсвана — Габороне та Лобаце (Ботсвана).

Традиційні заняття і суспільство

Основні традиційні заняття — скотарство (велика і дрібна рогата худоба) і ручне землеробство.

Розвинуті ремесла й мистецтво (килимарство з вичинених шкур). Зростає відхідництво.

У тсвана зберігається поділ на племена, общинна власність на землю, спільне використання угідь, сільська громада тощо.

Матеріальна і духовна культура

Збереглось багато рис традиційного побуту твана.

Житло — кругла в плані глинобитна хатина на легкому дерев'яному каркасі з трав'яною конічною стріхою.

Традиційний одяг — каросс(а) (плащ, накидка), пов'язка навколо стегон і фартух, на сьогодні поступився сучасному європейському одягу з дешевого і надійного бавовника.

Основу раціону тсвана складала молочно-м'ясна дієта.

Традиційні вірування — культ предків, тотемізм та анімізм. Зберігається багатий фольклор — як усний, пісенний, так і танцювальний.

Література, посилання і література

Фадєєв Л. А. Тсвана, Народы мира. Историко-этнографический справочник., М.: «Советская Энциклопедия», стор. 450 (рос.)
Про (ба)тлхапінґ (Batlhaping), найпівденнішу групу тсвана, Історичне відділення Університету Ботсвани [Архівовано 22 травня 2008 у Wayback Machine.] (англ.)
Про тсвана на www.fine-african-art.com (англ.)
Потехин И. И., формирование национальной общности южно-африканских банту, М., 1955 (рос.)
Soga J.Н., The southeastern Bantu, Johannesburg, 1930 (англ.)