У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою Березівка Березі вка село в Чернігівській області України З

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Березівка.

Березі́вка — село в Чернігівській області України. За адміністративним поділом до липня 2020 року село входило в склад Талалаївського району, а після укрупнення районів входить до Прилуцького району. Розташоване на березі річки , за 22 км від залізничної станції Талалаївки. Населення — 615 осіб, площа — 3,725 км². Назва села походить від назви річки Березовиці.

село Березівка
Країна	Україна
Область	Чернігівська область
Район	Прилуцький район
Громада	Талалаївська селищна громада
Основні дані
Перша згадка	1666
Населення	615
Площа	3,725 км²
Густота населення	165,1 осіб/км²
Поштовий індекс	17252
Телефонний код	+380 4634
Географічні дані
Географічні координати	50°43′01″ пн. ш. 32°59′28″ сх. д. / 50.71694° пн. ш. 32.99111° сх. д. / 50.71694; 32.99111Координати: 50°43′01″ пн. ш. 32°59′28″ сх. д. / 50.71694° пн. ш. 32.99111° сх. д. / 50.71694; 32.99111
Середня висота над рівнем моря	122 м
Водойми	річка
Найближча залізнична станція	Талалаївка
Відстань до залізничної станції	22 км


Місцева влада
Адреса ради	17252, село Березівка, вулиця Слави, 2
Карта
Березівка
Березівка
Мапа

Історія

Вперше згадується під 1666 роком. Тоді у селі було 54 двори селян, з них 16 господарів «орали на 4-х волах» та 38 господарів — «на 2-х волах»; козаки не показані. До XVIII століття Березівка була вільним військовим селом і входила до Срібнянської сотні Прилуцького полку. 1716 року гетьман Іван Скоропадський віддав половину, а 1725 року — усе село прилуцькому протопопу Михайлу Трифанівському. 1737 року в селі налічувалось 155 господарств селян, 1 господарство підсусідків, 113 господарств козаків (38 виборних , 75 підпомічників), 3 господарства козачих підсусідків. Власниками селян були сини Михайла Трифанівського (Яків, Василь і Петро). 1780 року — 60 дворів (100 хат) селян, 19 дворів (31 хата) підсусідків, 110 дворів (232 хати) козаків. У 1797 році налічувалось 1184 душ чоловічої статі податкового населення; діяли дві дерев'яні церкви: Михайлівська, споруджена 1754 року (перша збудована до 1666 року), і Миколаївська, споруджена 1768 року. У 1782—1796 роках село входило до , а у 1797—1923 роках Прилуцького повіту.

Село є на мапі 1800 року.

На початку XIX століття поміщиком села був колезький асесор Павло Милорадович. З 1840-х років у селі діяло Волосне правління відомства Палати державного майна, якому підпорядковані козаки і державні селяни. За даними на 1859 рік у казеному селі, центрі Березівської волості Прилуцького повіту Полтавської губернії, мешкало 3 063 осіб (1 484 чоловічої статі та 1 589 — жіночої), налічувалось 372 дворових господарств, існували 2 православні церкви, три сільські школи, парафіяльне училище, сільська управа та 3 заводи.

Згідно з реформою 1861 року у селі були утворені Волосне правління тимчасовозобов'язаних селян та нове Волосне правління відомства Палати державного майна. Першому підпорядковувано 4 сільських громади (808 ревізійних душ), другому — 2209 душ чоловічої статі. Після реорганізації волостей село 1867 року стало центром нової волості 2-го стану.

1886 року у селі 149 дворів селян-власників, які входили до 3-х громад (Трифанівського, Ріттера та Жуковського), 259 дворів козаків, 7 дворів міщан та інші, 454 хати, 2335 жителів; діяли 2 поновлені (відповідно, у 1832 і 1834) дерев'яні церкви, 1-ше земське початкове однокласне училище (засноване 1839 року, у віданні земства з 1872 року), 2 шинки, З крамниці, 38 вітряків, олійня, тепловий млин, базар кожної середи.

XX століття

На 1903 року в селі налічувалось 2 500 мешканців, дві церкви, кілька лавок, близько 40 вітряних млинів, олійня, відбувались щотижневі базари. В період революції 1905—1907 років селяни пасли худобу на панських луках, рубали поміщицький ліс, відмовлялися сплачувати викупні платежі і виконувати повинності.

1910 року у селі 466 господарств, з них козаків — 263, селян — 167, євреїв — 8, іших непривілейованих — 11 , привілейованих — 17, налічувалось 2882 жителів, у тому числі 17 теслярів, 24 кравці, 24 шевці, 4 столяри, 3 ковалі, 199 ткачів, 2 візники, 146 поденників, 56 займалися інтелігентними та 222 — іншими неземлеробськими заняттями, все інше доросле населення займалося землеробством. 2882 десятин придатної землі. Діяли: 2 церквиви, 1-ше і 2-ге (з 1912 року) земські початкові однокласні училища, в яких навчалося 174 хлопчиків і 51 дівчат; при Михайлівській церкві діяли жіноча церковнопарафіяльна школа і школа грамоти. Землевласниками у селі були поміщики М. Г. Парфенов-Макаренко та інші.

З 1917 року — у складі Української народної республіки.

У складі СРСР

Радянську владу встановлено у січні 1918 року. Партійну організацію створено в 1919 році, комсомольську — в 1924 році. В 1924 році створено комуну. Під час утворення округів у 1923 році село відійшло до Роменськоі округи.

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 304 жителі села.

На фронтах німецько-радянської війни воювали 350 жителів села, з них 300 нагороджені орденами й медалями СРСР. 186 чоловік загинули. На їх честь у 1974 році в селі споруджено пам'ятник

Село почало відроджуватись у 1960-х роках. В 1964 році у селі споруджено пам'ятник В. І. Леніну. Станом на початок 1970-х років в селі було 424 двори, мешкало 1 270 чоловік. Розміщувалась садиба колгоспу «40-річчя Радянської України», за яким було закріплено 3 350 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 2 817 га орної землі. Вирощували цукровий буряк, зернові культури; було розвинуте м'ясо-молочне тваринництво. Допоміжними галузями були овочівництво, садівництво й бджільництво. Діяв механічний млин. У селі працювала Березівська середня школа, в якій навчалося 229 учнів і працювало 18 учителів, будинок культури на 300 місць, бібліотека (11 тисяч примірників), лікарня на 25 ліжок, відділення зв'язку, аптека, ясла-садок, краєзнавчий музей.

В 1988 році в селі мешкало вже 807 жителів.

В складі України

З 1991 року село у складі України. У 1996 році в селі було 298 дворів, 703 жителя.

До 2020 року було центром сільської ради.

Відомі люди

В селі народилися:

Коляда Микола Терентійович (1907—1935) — український радянський композитор. Йому у 1976 році на фасаді колишньої сільської школи (пізніше клуб) встановлена мармурова меморіальна дошка.
Кузьменко Микола Іванович (1914—1970) — радянський військовий льотчик, Герой Радянського Союзу.
Співак Г. Й. — народна артистка РРФСР.
Ярохтей (бл. 1840 — бл. 1890) — кобзар, учень Остапа Вересая.

У селі проживав бандурист . Про це так написано у статті про його колегу Ігоря Рачка:

1964 року, придбавши стареньку бандуру, за 20 кілометрів ходив пішки в науку до колишнього учасника київської капели бандуристів Федора Співака, який проживав у селі Березівці

.

Див. також

Примітки

. Архів оригіналу за 20 травня 2018. Процитовано 24 грудня 2019.
(укр.). Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України). Архів оригіналу за 2 грудня 2021. Процитовано 2 грудня 2021.
(PDF) (укр.). Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства. Архів оригіналу (PDF) за 21 січня 2022. Процитовано 2 грудня 2021.
. www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 2 грудня 2021. Процитовано 2 грудня 2021.
рос. дореф. Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ XXXIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1862 — 263 с., (код 3546)
Березівка. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.^{[недоступне посилання]}

Джерела

рос. дореф. Россія. Полное географическое описаніе нашего Отечества. Подъ общимъ руководствомъ П.П.Семенова-Тянъ-Шанскаго. Томъ VII. Малороссія. — С.-Петербург, 1903. Изданіе А.Ф.Дебріена
Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
Чернігівщина : енциклопедичний довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська радянська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1990. — 1007 с. — .
Шкоропад Д. О., Савон О. А. Прилуччина : енциклопедичний довідник / за ред. Г. Ф. Гайдая. — Ніжин : Аспект-Поліграф, 2007. — 560 с. — .

[1] . Архів оригіналу за 20 травня 2018. Процитовано 24 грудня 2019.

[:0-2] (укр.). Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України). Архів оригіналу за 2 грудня 2021. Процитовано 2 грудня 2021.

[:1-3] (PDF) (укр.). Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства. Архів оригіналу (PDF) за 21 січня 2022. Процитовано 2 грудня 2021.

[4] . www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 2 грудня 2021. Процитовано 2 грудня 2021.

[5] рос. дореф. Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ XXXIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1862 — 263 с., (код 3546)

[Голодомор_УІНП-6] Березівка. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.^{[недоступне посилання]}