Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Петро Львович (Людвігович) Барк (англ. Sir Peter Bark; 6 (18) квітня 1869, село Новотроїцьке Олександрівського повіту Катеринославської губернії — 16 січня 1937, м. Обань, поблизу Марселя) — російський державний діяч, видатний державний банкір, керуючий Міністерством фінансів (з 30 січня 1914 року), таємний радник (з 1 січня 1915 року), член Державної Ради (з 29 грудня 1915 року), останній міністр фінансів Російської імперії (з 6 травня 1914 по 28 лютого 1917 року).
| Петро Львович (Людвігович) Барк | |
 | |
 | |
| 6 травня 1914 — 28 лютого 1917 | |
|---|---|
| Попередник: | Коковцов Володимир Миколайович |
| Наступник: | посада ліквідована Терещенко Михайло Іванович як міністр фінансів Тимчасового уряду Росії |
| Народження: | 6 (18) квітня 1869 Катеринослав, Російська імперія[1] |
| Смерть: | 16 січня 1937[2] (67 років) Обань[1] |
| Поховання: | Російський цвинтар Кокад |
| Країна: | Російська імперія і СРСР |
| Освіта: | Санкт-Петербурзький державний університет |
| | |
У 1935 році здобув титул баронета Британської імперії.
Сім'я
Православний, виходець з дворян Ліфляндської губернії. Батько — Людвіг Генріхович Барк (1835—1882), керуючий Великоанадольський лісництвом. Мати — Юлія Петрівна Тимченко (1849—1931). Дружина — баронеса Софія Леопольдівна фон Бер (1867—1957). Діти — Ніна (1900—1975), одружена з М. Д. Семеновим-Тянь-Шанським, Георгій (1904—1936, його ранню смерть П. Л. Барк пережив дуже важко і незабаром помер).
Освіта та кар'єра
У 1887 році закінчив гімназійний курс в училище при лютеранської церкви св. Анни в Петербурзі.
У 1891 році закінчив юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету. З 1892 року перебував на службі помічником столоначальника в Особливій канцелярії по кредитній частині Міністерства фінансів Російської імперії, прямував у службових справах в Берлін, Лондон і Амстердам. У 1892—1893 роках неодноразово стажувався в Німеччині, Франції, Голландії і Англії.
У серпні 1894 роки перевівся на службу в Державному банку Російської імперії, де починав працювати на посаді молодшого столоначальника. У наступному році став секретарем керівника. Протягом шести місяців вивчав в Берліні банківську справу, стажуючись у відомому берлінському банкірському будинку Мендельсонів.
З листопада 1897 по лютий 1905 року служив одним з директорів Петербурзької контори Державного банку, очолюючи відділення закордонних операцій. Тим часом розроблена Вітте Сергієм Юлійовичем програма російської економічної експансії на Середньому і Далекому Сході, реалізація якої почалася на рубежі століть, зажадала слушних і професійних виконавців. Вважався якраз таким Барк, який в лютому 1898 року отримав нове призначення і став головою правління Обліково-позичкового банку в Персії, а через рік увійшов до правління Російсько-китайського банку (обидва банку були негласними філіями російського Державного банку). У 1901 році Барк також був обраний товаришем голови щойно утвореного фондового відділу Петербурзької біржі, а ще через рік став директором правління товариства Ензелі-Тегеранської залізниці і перського страхового і транспортного товариств.
У лютому 1905 року Барк очолив Санкт-Петербурзьку контору Державного банку, а рік по тому став товаришем керуючого банком Сергія Івановича Тімашева. Тлумачний і компетентний чиновник, Барк розглядався в фінансовому відомстві як ймовірний кандидат на місце Тімашева, але саме реальна ймовірність цього призначення і змусила його подати у відставку з міністерства фінансів. Настільки масштабна керівна посада на той момент не входила в плани і була не зовсім в характері Барка. Він вважав за краще зайнятися комерцією і піти на більш спокійне місце, в Міністерство внутрішніх справ Російської імперії, де був призначений дійсним членом опікунської ради Петра Григоровича Ольденбургського.
У період з 1907 по 1911 рр. був у відставці з держслужби і працював директором-розпорядником та членом правління Волзько-Камського комерційного банку.
Служба в уряді
З 10 серпня 1911 року, з ініціативи голови Ради міністрів П. А. Столипіна, Барк був проведений в дійсного статського радника і призначений товаришем Міністерства торгівлі і промисловості Російської імперії С. І. Тімашева. За словами колишнього в той час міністром фінансів Коковцов В. М., це призначення мало на меті «приручити» Барка і підготувати в його особі «більш поміркованим», ніж Коковцов, міністра фінансів.
Трагічна загибель Столипіна 1 вересня 1911 року у Києві відстрочила, але зовсім не скасувала ці далекосяжні плани. Барк за характером своїм була людина «нетерпимий, зарозумілий і недружній» , не користувався ні довірою, ні прихильністю самого Тімашева, що не був він також і популярний у оточуючих. На загальну думку колег ще по міністерству торгівлі та промисловості, Барк був «величиною, безумовно, негативною» і відразливою. Проте, 30 січня 1914 року він був призначений на місце керуючого Міністерством фінансів, а три місяці по тому, 6 травня того ж року зайняв одночасно пост міністра фінансів і шефа Окремого корпусу прикордонної варти.
Призначення Петра Барка трапилося буквально напередодні початку війни з Німеччиною. Вибір Миколи II можна пояснити почасти прагненням імператора зміцнити бюджет та бажанням реформувати фінансову систему, побудованій, частково, на винній монополії. Ще до призначення на посаду керуючого міністерством, 26 січня 1914 року, Барк на Найвищій аудієнції представив цареві свою фінансову програму, досить неординарну. Він категорично заявив: «Не можна будувати добробут скарбниці на продажу горілки … Необхідно ввести прибутковий податок і вжити всіх заходів для скорочення споживання горілки». Через пів року з його ініціативи законом від 16 вересня 1914 року торгівля горілкою на час війни була припинена. І хоча програма Барка, крім скасування винної монополії і введення прибуткового податку, включала також і розширення емісійного права Державного банку і надання йому деякої самостійності в рамках Міністерства фінансів, вона все ж викликала різку протидію Державної думи Російської імперії.
Введення «сухого закону» мало неоднозначні наслідки. З одного боку, уряду вдалося скоротити споживання алкоголю до 0,2 літра на душу населення, підвищити продуктивність праці та знизити кількість прогулів. Однак для покриття «бюджетної дірки» були підвищені акцизи на ряд інших товарів повсякденного попиту. При цьому державі довелося виплачувати компенсації власникам лікеро-горілчаних, винних і пивних заводів і залишити без роботи людей, що займалися виробництвом і продажем спиртних напоїв. Почали розквітати таємне самогоноваріння, споживання сурогатів, отруєння ними, порушення закону окремими вінозаводчікамі, однак ці негативні явища були за масштабами незрівнянно менше позитивних зрушень і не могли затьмарити загальної оптимістичної картини.
1 січня 1915 року Барк отримав чин таємного радника, до того моменту він перебував в масонській ложі. У серпні цього ж року підписав спільно з іншими міністрами листа Миколаю II про «корінному різнодумство» з Іваном Горемикін і неможливості працювати з ним. Фінансування військових витрат він здійснював за рахунок грошової емісії, зовнішніх і внутрішніх позик, при цьому тісно контактуючи з керівниками фінансових відомств країн Антанти. Був противником спроб почати розслідування питання про національну приналежність капіталів російських комерційних банків. Член Державної ради з грудня 1915 і по лютий 1917 року зі залишенням на посаді міністра фінансів.
Позиція Барка по більшості фінансових і політичних питань зустрічала протидію як політичних, так і придворних кіл. Проте все це не завадило Петрові Барку залишитися на своєй посаді в період «міністерської чехарди», незважаючи навіть на те, що в «боротьбі» за його якнайшвидше зміщення брали жваву участь такі впливові політичні фігури, як міністр внутрішніх справ Олексій Хвостов, голова Ради міністрів Борис Штюрмер, а також Олексій Путилов і Олександр Вишнеградський. Крім того, за деякими повідомленнями, проти нього намагався інтригувати мав вплив на імператрицю і входив в оточення Распутіна князь Михайло Андроник. За власним визнанням Барка, весь секрет його стійкості полягав виключно в тактиці лавірування: «Мені постійно доводилося йти на компроміс і маневрувати між стикаються течіями». Саме за це свою якість він і отримав прізвисько «непотоплюваний Барк». Так йому вдалося протриматися на своєму місці аж до Лютневої революції.
Революція і громадянська війна
У період Лютневої революції був під арештом з 1 по 5 березня (його заарештував власний лакей, якому він в 1915 році не зміг допомогти уникнути відправлення на фронт), ордер на арешт підписав А. Ф. Керенський, який пояснив, що «Комітет громадського порятунку» вважав незручним йти проти волевиявлень повсталого народу". Після звільнення Петро Барк разом з сім'єю поїхав у Крим.
У період Громадянської війни використовував свої колишні міністерські зв'язки для фінансування Білого руху.
Еміграція
З 1920 року в еміграції в Англію. Жив у Лондоні, де вищі фінансові кола залучили його до роботи як експерта й радника. Мав в цій якості вагу і поступово придбав великий авторитет в урядових колах. Одночасно Барк керував лондонським відділенням Об'єднання діячів російських фінансових відомств. Автор спогадів, посмертно опублікованих в журналі «Відродження».
Один із засновників Союзу ревнителів Пам'яті Імператора Миколи II.
У Лондоні був радником керуючого Банком Англії (у справах країн Східної Європи). Обіймав керівні посади в освічених під егідою Банку Англії Англо-Австрійському, Англо-Чехословацькому, Хорватському, Британському і Угорському банках і в Банку країн Центральної Європи. Представляв директора Банку Англії в американському National City Bank.
У 1929 році нагороджений англійським орденом, зразковим чином вів фінансові та майнові відносини членів російського імператорського дому, які емігрували, за що й був зведений у лицарське звання королем Англії. У 1935 році Петро Барк прийняв англійське підданство і здобув титул баронета.
Петро Людвігович Барк помер 16 січня 1937 року. Похований на російському кладовищі в Ніцці.
Твори
- Барк П. Л. Воспоминания // . — 1965—1967. — № 157—184.
- Барк П. Л. Воспоминания последнего министра финансов Российской Империи 1914—1917: В 2 т. — М.: Кучково поле, 2017. — 1048 c. —
Примітки
- Deutsche Nationalbibliothek Record #129880922 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- . Архів оригіналу за 27 вересня 2007. Процитовано 4 січня 2021.
Література
- , Пачкалов А. В. Міністри фінансів: Від Російської імперії до наших днів. — М.: Альбіна Паблішер, 2019. — 554 с. —
- П. Л. Барк і фінансова політика Росії, 1914—1917 рр. — СПб., 2002. — 619 с. — .
- , Міністр фінансів П. Л. Барк в роки Першої світової війни // Історія фінансової політики в Росії: Зб. ст. / Під. ред. Л. Є. Шепелєва. — СПб., 2000..
- Семенов-Тян-Шанський Н. Д. Світлої пам'яті П. Л. Барка // Відродження. — 1962. — № 124.
- Управлінська еліта Російської імперії (1802—1917) / Колектив авторів СПбГУ під ред. академіка . — СПб.: , 2008.
- Шилов Д. Н. Державні діячі Російської імперії: Глави вищих та центральних установ, 1802—1917: Біобібліографічний довідник. — СПб., 2001. — С. 60-62. — .
Посилання
- Семён Экштут Барк «Непотопляемый». Последний министр финансов империи свидетельствует, что советские пятилетки придумал Николай II [ 5 лютого 2021 у Wayback Machine.] // . № 1117, 2017.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Petro Lvovich Lyudvigovich Bark angl Sir Peter Bark 6 18 kvitnya 1869 selo Novotroyicke Oleksandrivskogo povitu Katerinoslavskoyi guberniyi 16 sichnya 1937 m Oban poblizu Marselya rosijskij derzhavnij diyach vidatnij derzhavnij bankir keruyuchij Ministerstvom finansiv z 30 sichnya 1914 roku tayemnij radnik z 1 sichnya 1915 roku chlen Derzhavnoyi Radi z 29 grudnya 1915 roku ostannij ministr finansiv Rosijskoyi imperiyi z 6 travnya 1914 po 28 lyutogo 1917 roku Petro Lvovich Lyudvigovich BarkPetro Lvovich Lyudvigovich Bark 6 travnya 1914 28 lyutogo 1917 Poperednik Kokovcov Volodimir Mikolajovich Nastupnik posada likvidovana Tereshenko Mihajlo Ivanovich yak ministr finansiv Timchasovogo uryadu Rosiyi Narodzhennya 6 18 kvitnya 1869 Katerinoslav Rosijska imperiya 1 Smert 16 sichnya 1937 1937 01 16 2 67 rokiv Oban 1 Pohovannya Rosijskij cvintar KokadKrayina Rosijska imperiya i SRSROsvita Sankt Peterburzkij derzhavnij universitet Mediafajli b u Vikishovishi U 1935 roci zdobuv titul baroneta Britanskoyi imperiyi Sim yaPravoslavnij vihodec z dvoryan Liflyandskoyi guberniyi Batko Lyudvig Genrihovich Bark 1835 1882 keruyuchij Velikoanadolskij lisnictvom Mati Yuliya Petrivna Timchenko 1849 1931 Druzhina baronesa Sofiya Leopoldivna fon Ber 1867 1957 Diti Nina 1900 1975 odruzhena z M D Semenovim Tyan Shanskim Georgij 1904 1936 jogo rannyu smert P L Bark perezhiv duzhe vazhko i nezabarom pomer Osvita ta kar yeraU 1887 roci zakinchiv gimnazijnij kurs v uchilishe pri lyuteranskoyi cerkvi sv Anni v Peterburzi U 1891 roci zakinchiv yuridichnij fakultet Sankt Peterburzkogo universitetu Z 1892 roku perebuvav na sluzhbi pomichnikom stolonachalnika v Osoblivij kancelyariyi po kreditnij chastini Ministerstva finansiv Rosijskoyi imperiyi pryamuvav u sluzhbovih spravah v Berlin London i Amsterdam U 1892 1893 rokah neodnorazovo stazhuvavsya v Nimechchini Franciyi Gollandiyi i Angliyi U serpni 1894 roki perevivsya na sluzhbu v Derzhavnomu banku Rosijskoyi imperiyi de pochinav pracyuvati na posadi molodshogo stolonachalnika U nastupnomu roci stav sekretarem kerivnika Protyagom shesti misyaciv vivchav v Berlini bankivsku spravu stazhuyuchis u vidomomu berlinskomu bankirskomu budinku Mendelsoniv Z listopada 1897 po lyutij 1905 roku sluzhiv odnim z direktoriv Peterburzkoyi kontori Derzhavnogo banku ocholyuyuchi viddilennya zakordonnih operacij Tim chasom rozroblena Vitte Sergiyem Yulijovichem programa rosijskoyi ekonomichnoyi ekspansiyi na Serednomu i Dalekomu Shodi realizaciya yakoyi pochalasya na rubezhi stolit zazhadala slushnih i profesijnih vikonavciv Vvazhavsya yakraz takim Bark yakij v lyutomu 1898 roku otrimav nove priznachennya i stav golovoyu pravlinnya Oblikovo pozichkovogo banku v Persiyi a cherez rik uvijshov do pravlinnya Rosijsko kitajskogo banku obidva banku buli neglasnimi filiyami rosijskogo Derzhavnogo banku U 1901 roci Bark takozh buv obranij tovarishem golovi shojno utvorenogo fondovogo viddilu Peterburzkoyi birzhi a she cherez rik stav direktorom pravlinnya tovaristva Enzeli Tegeranskoyi zaliznici i perskogo strahovogo i transportnogo tovaristv U lyutomu 1905 roku Bark ocholiv Sankt Peterburzku kontoru Derzhavnogo banku a rik po tomu stav tovarishem keruyuchogo bankom Sergiya Ivanovicha Timasheva Tlumachnij i kompetentnij chinovnik Bark rozglyadavsya v finansovomu vidomstvi yak jmovirnij kandidat na misce Timasheva ale same realna jmovirnist cogo priznachennya i zmusila jogo podati u vidstavku z ministerstva finansiv Nastilki masshtabna kerivna posada na toj moment ne vhodila v plani i bula ne zovsim v harakteri Barka Vin vvazhav za krashe zajnyatisya komerciyeyu i piti na bilsh spokijne misce v Ministerstvo vnutrishnih sprav Rosijskoyi imperiyi de buv priznachenij dijsnim chlenom opikunskoyi radi Petra Grigorovicha Oldenburgskogo portret roboti B Kustodiyeva 1909 U period z 1907 po 1911 rr buv u vidstavci z derzhsluzhbi i pracyuvav direktorom rozporyadnikom ta chlenom pravlinnya Volzko Kamskogo komercijnogo banku Sluzhba v uryadiZ 10 serpnya 1911 roku z iniciativi golovi Radi ministriv P A Stolipina Bark buv provedenij v dijsnogo statskogo radnika i priznachenij tovarishem Ministerstva torgivli i promislovosti Rosijskoyi imperiyi S I Timasheva Za slovami kolishnogo v toj chas ministrom finansiv Kokovcov V M ce priznachennya malo na meti priruchiti Barka i pidgotuvati v jogo osobi bilsh pomirkovanim nizh Kokovcov ministra finansiv Tragichna zagibel Stolipina 1 veresnya 1911 roku u Kiyevi vidstrochila ale zovsim ne skasuvala ci dalekosyazhni plani Bark za harakterom svoyim bula lyudina neterpimij zarozumilij i nedruzhnij ne koristuvavsya ni doviroyu ni prihilnistyu samogo Timasheva sho ne buv vin takozh i populyarnij u otochuyuchih Na zagalnu dumku koleg she po ministerstvu torgivli ta promislovosti Bark buv velichinoyu bezumovno negativnoyu i vidrazlivoyu Prote 30 sichnya 1914 roku vin buv priznachenij na misce keruyuchogo Ministerstvom finansiv a tri misyaci po tomu 6 travnya togo zh roku zajnyav odnochasno post ministra finansiv i shefa Okremogo korpusu prikordonnoyi varti Vshanuvannya Petra Barka v ministerstvi finansiv 1914 rik Priznachennya Petra Barka trapilosya bukvalno naperedodni pochatku vijni z Nimechchinoyu Vibir Mikoli II mozhna poyasniti pochasti pragnennyam imperatora zmicniti byudzhet ta bazhannyam reformuvati finansovu sistemu pobudovanij chastkovo na vinnij monopoliyi She do priznachennya na posadu keruyuchogo ministerstvom 26 sichnya 1914 roku Bark na Najvishij audiyenciyi predstaviv carevi svoyu finansovu programu dosit neordinarnu Vin kategorichno zayaviv Ne mozhna buduvati dobrobut skarbnici na prodazhu gorilki Neobhidno vvesti pributkovij podatok i vzhiti vsih zahodiv dlya skorochennya spozhivannya gorilki Cherez piv roku z jogo iniciativi zakonom vid 16 veresnya 1914 roku torgivlya gorilkoyu na chas vijni bula pripinena I hocha programa Barka krim skasuvannya vinnoyi monopoliyi i vvedennya pributkovogo podatku vklyuchala takozh i rozshirennya emisijnogo prava Derzhavnogo banku i nadannya jomu deyakoyi samostijnosti v ramkah Ministerstva finansiv vona vse zh viklikala rizku protidiyu Derzhavnoyi dumi Rosijskoyi imperiyi Vvedennya suhogo zakonu malo neodnoznachni naslidki Z odnogo boku uryadu vdalosya skorotiti spozhivannya alkogolyu do 0 2 litra na dushu naselennya pidvishiti produktivnist praci ta zniziti kilkist proguliv Odnak dlya pokrittya byudzhetnoyi dirki buli pidvisheni akcizi na ryad inshih tovariv povsyakdennogo popitu Pri comu derzhavi dovelosya viplachuvati kompensaciyi vlasnikam likero gorilchanih vinnih i pivnih zavodiv i zalishiti bez roboti lyudej sho zajmalisya virobnictvom i prodazhem spirtnih napoyiv Pochali rozkvitati tayemne samogonovarinnya spozhivannya surogativ otruyennya nimi porushennya zakonu okremimi vinozavodchikami odnak ci negativni yavisha buli za masshtabami nezrivnyanno menshe pozitivnih zrushen i ne mogli zatmariti zagalnoyi optimistichnoyi kartini 1 sichnya 1915 roku Bark otrimav chin tayemnogo radnika do togo momentu vin perebuvav v masonskij lozhi U serpni cogo zh roku pidpisav spilno z inshimi ministrami lista Mikolayu II pro korinnomu riznodumstvo z Ivanom Goremikin i nemozhlivosti pracyuvati z nim Finansuvannya vijskovih vitrat vin zdijsnyuvav za rahunok groshovoyi emisiyi zovnishnih i vnutrishnih pozik pri comu tisno kontaktuyuchi z kerivnikami finansovih vidomstv krayin Antanti Buv protivnikom sprob pochati rozsliduvannya pitannya pro nacionalnu prinalezhnist kapitaliv rosijskih komercijnih bankiv Chlen Derzhavnoyi radi z grudnya 1915 i po lyutij 1917 roku zi zalishennyam na posadi ministra finansiv Poziciya Barka po bilshosti finansovih i politichnih pitan zustrichala protidiyu yak politichnih tak i pridvornih kil Prote vse ce ne zavadilo Petrovi Barku zalishitisya na svoyej posadi v period ministerskoyi chehardi nezvazhayuchi navit na te sho v borotbi za jogo yaknajshvidshe zmishennya brali zhvavu uchast taki vplivovi politichni figuri yak ministr vnutrishnih sprav Oleksij Hvostov golova Radi ministriv Boris Shtyurmer a takozh Oleksij Putilov i Oleksandr Vishnegradskij Krim togo za deyakimi povidomlennyami proti nogo namagavsya intriguvati mav vpliv na imperatricyu i vhodiv v otochennya Rasputina knyaz Mihajlo Andronik Za vlasnim viznannyam Barka ves sekret jogo stijkosti polyagav viklyuchno v taktici laviruvannya Meni postijno dovodilosya jti na kompromis i manevruvati mizh stikayutsya techiyami Same za ce svoyu yakist vin i otrimav prizvisko nepotoplyuvanij Bark Tak jomu vdalosya protrimatisya na svoyemu misci azh do Lyutnevoyi revolyuciyi Revolyuciya i gromadyanska vijnaU period Lyutnevoyi revolyuciyi buv pid areshtom z 1 po 5 bereznya jogo zaareshtuvav vlasnij lakej yakomu vin v 1915 roci ne zmig dopomogti uniknuti vidpravlennya na front order na aresht pidpisav A F Kerenskij yakij poyasniv sho Komitet gromadskogo poryatunku vvazhav nezruchnim jti proti voleviyavlen povstalogo narodu Pislya zvilnennya Petro Bark razom z sim yeyu poyihav u Krim U period Gromadyanskoyi vijni vikoristovuvav svoyi kolishni ministerski zv yazki dlya finansuvannya Bilogo ruhu EmigraciyaZ 1920 roku v emigraciyi v Angliyu Zhiv u Londoni de vishi finansovi kola zaluchili jogo do roboti yak eksperta j radnika Mav v cij yakosti vagu i postupovo pridbav velikij avtoritet v uryadovih kolah Odnochasno Bark keruvav londonskim viddilennyam Ob yednannya diyachiv rosijskih finansovih vidomstv Avtor spogadiv posmertno opublikovanih v zhurnali Vidrodzhennya Odin iz zasnovnikiv Soyuzu revniteliv Pam yati Imperatora Mikoli II U Londoni buv radnikom keruyuchogo Bankom Angliyi u spravah krayin Shidnoyi Yevropi Obijmav kerivni posadi v osvichenih pid egidoyu Banku Angliyi Anglo Avstrijskomu Anglo Chehoslovackomu Horvatskomu Britanskomu i Ugorskomu bankah i v Banku krayin Centralnoyi Yevropi Predstavlyav direktora Banku Angliyi v amerikanskomu National City Bank U 1929 roci nagorodzhenij anglijskim ordenom zrazkovim chinom viv finansovi ta majnovi vidnosini chleniv rosijskogo imperatorskogo domu yaki emigruvali za sho j buv zvedenij u licarske zvannya korolem Angliyi U 1935 roci Petro Bark prijnyav anglijske piddanstvo i zdobuv titul baroneta Petro Lyudvigovich Bark pomer 16 sichnya 1937 roku Pohovanij na rosijskomu kladovishi v Nicci TvoriBark P L Vospominaniya 1965 1967 157 184 Bark P L Vospominaniya poslednego ministra finansov Rossijskoj Imperii 1914 1917 V 2 t M Kuchkovo pole 2017 1048 c ISBN 978 5 9950 0656 5PrimitkiDeutsche Nationalbibliothek Record 129880922 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 Arhiv originalu za 27 veresnya 2007 Procitovano 4 sichnya 2021 Literatura Pachkalov A V Ministri finansiv Vid Rosijskoyi imperiyi do nashih dniv M Albina Pablisher 2019 554 s ISBN 978 5 9614 2182 8 P L Bark i finansova politika Rosiyi 1914 1917 rr SPb 2002 619 s ISBN 5 288 03120 7 Ministr finansiv P L Bark v roki Pershoyi svitovoyi vijni Istoriya finansovoyi politiki v Rosiyi Zb st Pid red L Ye Shepelyeva SPb 2000 Semenov Tyan Shanskij N D Svitloyi pam yati P L Barka Vidrodzhennya 1962 124 Upravlinska elita Rosijskoyi imperiyi 1802 1917 Kolektiv avtoriv SPbGU pid red akademika SPb 2008 Shilov D N Derzhavni diyachi Rosijskoyi imperiyi Glavi vishih ta centralnih ustanov 1802 1917 Biobibliografichnij dovidnik SPb 2001 S 60 62 ISBN 5 86007 227 9 PosilannyaSemyon Ekshtut Bark Nepotoplyaemyj Poslednij ministr finansov imperii svidetelstvuet chto sovetskie pyatiletki pridumal Nikolaj II 5 lyutogo 2021 u Wayback Machine 1117 2017