Базиліка Святого Хреста (Варшава)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Костел Святого Хреста.

Бази́ліка Свято́го Хреста́ (пол. Kościół Świętego Krzyża) — храм у Варшаві, розташований на , що належить католицькому ордену лазаристів.

Базиліка Святого Хреста
52°14′19″ пн. ш. 21°01′00″ сх. д. / 52.23861° пн. ш. 21.01667° сх. д. / 52.23861; 21.01667Координати: 52°14′19″ пн. ш. 21°01′00″ сх. д. / 52.23861° пн. ш. 21.01667° сх. д. / 52.23861; 21.01667
Тип споруди	церква
Розташування	Польща,  Варшава
Архітектор	Йозеф Шимон Белотті
Скульптор	Ян Юрій Плерш
Засновник	Августин Міхал Стефан Радзейовський
Початок будівництва	1757
Будівельна система	цегла
Стиль	бароко
Належність	Римо-Католицька Церква
Єпархія	Варшавська архідієцезія
Стан	об'єкт культурної спадщини Польщі
Адреса	, 3
Оригінальна назва	пол. Bazylika Świętego Krzyża
Епонім	Животворний Хрест
Вебсайт	swkrzyz.pl
Базиліка Святого Хреста (Варшава) (Польща)
Базиліка Святого Хреста у Вікісховищі

Скульптура Анджея Прушинського «Христос, що несе хрест»

Мідні дах і дзвіниці церкви з висоти пташиного польоту

Спочатку, на цьому місці стояла каплиця Святого Хреста, згадки про неї датуються 1510 роком. В 1525 році тут стояла дерев'яна церква що належала кафедрі св. Івана Хрестителя. 1615 року церква була перебудована, а 1653 — передана чернечому ордену лазаристів і стала центральним храмом ордену у Польщі.

Сучасна будівля була побудована в 1679—1696 роках в стилі бароко. Його проектувальником був королівський придворний архітектор Йозеф Шимон Беллотті, а фундаторами — абат Щука і примас Міхал Стефан Радзейовський, який освятив церкву 14 жовтня 1696 року.

Вежі, вкриті пізньобароковими куполами (1725—1737) виконані Йозефом Фонтаною. Фасад (1756) розроблений Якубом Фонтаною, прикрашений статуями роботи Яна Юрія Плерша.

В колонах храму поховані урни з серцями Фридерика Шопена (епітафія з каррарського мармуру зроблена в 1880 році Леонардом Марконі) і Владислава Реймонта (1929). У храмі є також епітафії Болеслава Пруса, Ігнація Крашевського, Юліуша Словацького та Владислава Сікорського.

В перші дні Другої світової війни храм був зруйнований. Були знищені також картини «Вечеря Господня» Франциска Смуглевича і «Розп'яття» Юрія Семигиновського. Під час Варшавського повстання, 6 вересня 1944 року, німці внесли до святині дві самохідні міни «Голіаф». Вибух зруйнував фасад храму, склепіння над нижньою церквою, Великий вівтар, вівтар св. Роха і св. Вінсента де Поля.

Храм був відбудований в 1945—1953 роках. З 1965 року при церкві збирається академічна спільнота «Древо життя» (Drzewo życia). У 2003 році папа Іван Павло ІІ надав церкві статусу Малої базиліки (basilica minor).

Статуя Ісуса Христа

Перед храмом у 1858 році встановлено статую Ісуса Христа, що несе хрест, відлиту з бетону у майстерні , за проектом Анджея Прушинського, коштом Анджея Замойського. По кількох роках на скульптурі з'явились тріщини. На сторінках журналу «Вендровєц» уміщено заклик до пожертв для відливання скульптури у бронзі. У 1887 році психічно хворий чоловік пошкодив скульптуру, відірвавши руку Христа. Це прискорило прийняття рішення про виконання відливку у бронзі. Статую точно відтворено у 1889 році в Римі Піусом Велонським. Пам'ятник встановлено 2 листопада на новому фундаменті з чорного граніту, спроектованому Стефаном Шиллером із позолоченим написом Sursum Corda (вгору серця).

Бетонну статую Христа перевезено до Крушини і розміщено на гробівці Любомирських. Нині знаходиться перед тамтешнім парафіяльним Костелом св. Матвія Апостола.

У вересні 1944 року внаслідок детонації «Голіафів», бронзова фігура Христа впала на бруківку і лежала з рукою знесеною вгору, вказуючи на напис на цоколі. 22 жовтня 1944 року німці вивезли її з Варшави з метою переплавлки, однак разом із пам'ятником Миколаєві Копернику, викинули до придорожного рову в Гайдуках Низьких, де статуї знайдено польськими солдатами. Обидва пам'ятники перевезено до Варшави і відреставровано в майстерні братів Лопєнських. Статую наново постала перед костелом 19 липня 1945 року, освячена у присутності президента Республіки Польща Болеслава Берута і представників уряду, що прибули на відкриття пам'ятника Миколаєві Копернику.

Вівтар Вітчизни

Нині в базиліці триває реконструкція знищеного під час варшавського повстання вівтаря Найсвятішого Сакраменту і Святої Трійці в правій наві, свого часу виготовленого за проектом Тильмана Ґамерського. Завершення відбудови храму і вірне відтворення вівтаря повинні стати вшануванням 25 річниці понтифікату Івана Павла II і надання статусу Малої базиліки. У березні 2004 року на прохання парафіян Іван Павло ІІ підписав урочистий акт про відбудову вівтаря Найсвятішого Сакраменту. Висловив також волю, аби з огляду на виняткове значення храму для Варшави і цілої Польщі, вівтар було названо Вівтарем Вітчизни.

Надавання меси по радіо

З 21 вересня 1980 року щонеділі, з 9.00 до 10.00 (за польським часом) транслюється наживо меса. За часів ПНР надавання велось на хвилях ІІ та IV каналів Польського радіо. З 1989 року і дотепер на І каналі.

Радіотрансляція стала результатом перемовин поміж урядом та страйкарями корабельні в Гданську, яке знайшло своє втілення в протоколі порозуміння від 31 серпня 1980 року.

Посилання

• в «Tygodniku Ilustrowanym» від 14 листопада 1863 року.
• офіційна сторінка [ 10 грудня 2018 у Wayback Machine.]
• фотографії [ 31 березня 2022 у Wayback Machine.]
• Стаття на Warszawikii [ 2 жовтня 2011 у Wayback Machine.]

1. Реєстр пам'яток
   d:Track:Q15983881