Аліна Пенковська

Аліна Барбара Пенковська (пол. Alina Barbara Pienkowska; 12 січня 1952(1952січня12), Гданськ — 17 жовтня 2002, Гданськ) — польська медсестра, дисидентка, профспілковий і політичний діяч. Учасниця гданського страйку серпня 1980 року, активістка руху «Солідарність», керівник профспілкового відділу охорони здоров'я. У 1991—1993 роках — сенатор від ліберальних партій. Дружина Богдана Борусевича.

Аліна Пенковська пол. Alina Pienkowska
Народження:	12 січня 1952(1952-01-12) Гданськ, Польська Народна Республіка
Смерть:	17 жовтня 2002(2002-10-17) (50 років) Гданськ, Поморське воєводство, Республіка Польща
Поховання:	^d
Країна:	Республіка Польща
Освіта:	^d
Партія:	Демократична унія і Унія Свободи
Шлюб:	Богдан Борусевич
Нагороди:	^d (2000)
Медіафайли у Вікісховищі

Медсестра у серпні

Народилася у сім'ї робітника Гданської корабельні імені Леніна, учасника протестів 1970—1971 років. Працювала медсестрою на корабельні. Брала активну участь у створенні діяльності Вільних профспілок Узбережжя. Писала у нелегальному профспілковому бюлетені «Robotnik Wybrzeża» статті про травматизм на підприємстві.

14 серпня 1980 року на Гданській корабельні почався страйк протесту на підтримку звільнених Анни Валентинович і Леха Валенси. Адміністрація блокувала всі лінії зв'язку, крім телефону в клініці. Аліна Пенковська організувала з цього номера контакт страйкарів із зовнішнім світом (перший дзвінок здійснили Яцеку Куроню). Брала участь у напрацюванні 21 вимоги, які лягли в основу Гданських угод Міжзаводського страйкового комітету з урядом ПНР, та у переговорах лідерів страйку з делегацією віцепрем'єра ПНР Мечислава Ягельського. Наполягала на включенні пункту 16: «Поліпшення умов праці у сфері охорони здоров'я задля забезпечення якісної медичної допомоги».

«Порятунок страйку»

16 серпня 1980 року, у день створення страйкового комітету, Лех Валенса, який очолив його, оголосив про закінчення страйку. Радикальні активісти — Анджей Гвязда, Йоанна Гвязда, Ганна Валентининович, Хенріка Кшивонос, Аліна Пенковська, Богдан Лис, Мариля Плонська — виступали за продовження протестів. Пенковська виступила перед робітниками із закликом залишатися на корабельні й продовжувати окупаційний страйк, поки влада не виконає вимог усіх підприємств, охоплених страйком. Дії Аліни Пенковської згодом назвали порятунком страйку.

Це призвело до серйозного конфлікту з Валенсою. Пенковська звинуватила Валенсу у зраді. Однак на неї вплинув Куронь, схиливши до більш стриманої позиції. Куронь і Валенса вважали, що продовження конфронтації робітників із владою загрожує повторенням грудневих подій 1970 року і навіть радянською інтервенцією.

Медик «Солідарності»

Аліна Пенковська була активісткою «Солідарності», очолювала у Гданську профспілковий відділ охорони здоров'я та систему пунктів медичної допомоги, організовану «Солідарністю». Брала участь у переговорах із владою з питань охорони здоров'я.

У період воєнного стану була інтернована, потім брала участь у підпільних структурах профспілки. У грудні 1984 року одружилася з Богданом Борусевичем. Від шлюбу мала двох дітей, сина Себастьяна та доньку Кінгу.

Сенатор з корабельні

Після зміни суспільно-політичного ладу на початку 1990-х років Аліна Пенковська разом із чоловіком вступила до ліберальних партій Демократична унія та Унія Свободи Тадеуша Мазовецького. У 1991 була обрана в сенат Польщі. У 1998—2002 роках — депутат міської ради Гданська. Брала активну участь у міській політиці, особливу увагу приділяла медичному забезпеченню Гданської корабельні.

	Аліна Пенковська була глибоко переконана, що коли вона сама з корабельні, то їй треба до кінця триматися цієї корабельні. Бути там і медсестрою, і профспілковим активістом, і сенатором.
— Збігнєв Буяк

Лех Валенса говорив, що приклад Аліни Пенковської змусив його змінити колишній скептичний погляд на можливості жінок у політиці.

Пам'ять

Аліна Пенковська померла у віці 50 років.

3 травня 2006 року Пенковська посмертно нагороджена орденом Відродження Польщі. Є почесним громадянином Гданська.

У 2003 році про Аліну Пенковську знято документальний фільм «Історія одного життя». Образ Аліни Пенковської з'явився в персонажах фільмів «Людина із заліза» (режисер Анджей Вайда) та «Страйк» (режисер Фолькер Шлендорф).

Примітки

1. 60 lat temu urodziła się Alina Pienkowska^{[недоступне посилання з Ноябрь 2018]}
2. Trasa «S»: Alina Pienkowska-Borusewicz. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 12 квітня 2015.
3. Alina Pienkowska — bezpieka nie była jej straszna. Архів оригіналу за 9 березня 2016. Процитовано 12 квітня 2015.
4. Я ВИДЕЛ, КАК ДО ЭТОГО ДОШЛО. Архів оригіналу за 6 квітня 2015. Процитовано 12 квітня 2015.
5. Alina Pienkowska. Архів оригіналу за 19 січня 2011. Процитовано 12 квітня 2015.
6. Alina Pienkowska prowadzi dyskusję o problemach służby zdrowia, Gdańsk 1 XII 1980. Архів оригіналу за 30 жовтня 2013. Процитовано 12 квітня 2015.
7. Alina Pienkowska — życie w służbie «Solidarności». Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 12 квітня 2015.
8. Bogdan cały czas widzi Alinę w czerwonej sukience. Архів оригіналу за 24 жовтня 2014. Процитовано 12 квітня 2015.
9. ИСТОРИЯ ОДНОЙ ЖИЗНИ. Рассказ о медсестре, деятеле «Солидарности», Алине Пенковской
10. Kobieta w czerwieni — Alina Pienkowska. Архів оригіналу за 23 лютого 2016. Процитовано 12 квітня 2015.
11. POSTANOWIENIE PREZYDENTA RZECZYPOSPOLITEJ POLSKIEJ z dnia 3 maja 2006 r. o nadaniu orderów
12. HISTORIA PEWNEGO ŻYCIA. Архів оригіналу за 28 червня 2014. Процитовано 12 квітня 2015.

Посилання