Алім Амді справжнє ім я Алім Ганієв крим Alim Amdi ğaniyev 1905 Адим Чокрак Таврійська губернія листопад 1942 РРФСР крим

Алім Амді (справжнє ім'я — Алім Ганієв; крим. Alim Amdi (Ğaniyev); 1905, Адим-Чокрак, Таврійська губернія — листопад 1942, РРФСР) — кримськотатарський письменник, перекладач. Загинув на німецько-радянській війні. Член Спілки письменників СРСР.

Алім Амді
Народився	1905 ^d, Сімферопольський повіт, Таврійська губернія, Російська імперія
Помер	листопад 1942 РРФСР, СРСР
Країна	СРСР
Діяльність	письменник, перекладач

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Амді.

Життєпис

Народився у 1905 році (за іншими джерелами — у 1908 році) у селі Адим-Чокрак. Виховувався у дитячому будинку.

Навчався у дев'ятирічній зразковій школі-інтернаті. Разом з ним навчалися Осман Аміт, Сейтумер Османов. Після закінчення школи його призвали на службу в армію. Демобілізувавшись, працював у газеті «Янъы Дюнья» («Новий світ»). Публікував вірші і переклади. Перші вірші — «Шайлы къызгъа» («Красивій дівчині») і «Тривога».

Серед його патріотичних віршів: «Шайлы къызгъа» («Красивій дівчині») (1927), «Рур шахтёрларынынъ йыры» (1931), «Сигнал йыры», «Тривога» (1932), «Мектюп» («Лист»), «Бешик йыры» («Колискова») (1937). У 1927 році опублікував прозове оповідання у «Шефіка». Переклав на кримськотатарську роман Миколи Островського «», поему Шота Руставелі «Витязь у тигровій шкурі», п'єсу Вільяма Шекспіра «Отелло», комедію Лопе де Вега «Іспанський піп» і оповідання Максима Горького «Умі».

За п'єсою «Решат» Амді Аліма у жовтні 1933 року на сцені Кримського Державного татарського театру режисер Умер Девішев поставив однойменну виставу.

У 1940 році вірші Амді Аліма опубліковано у збірці «Татарські письменники Криму» у перекладі на російську. Разом з випустили збірку віршів «Рапорт».

Від початку Великої Вітчизняної війни призваний до армії. Служив у 62-й військово-морській бригаді Чорноморського флоту. Отримав поранення в боях за Нальчик. Лікувався у госпіталі в Тбілісі. Після лікування служив у 1130 полку 337-ї дивізії. Амді служив у штабі дивізії. Редагував дивізійну газету «Тривога».

Помер у листопаді 1942 року під час оборони Малгобека. Отримав поранення в живіт під час бомбардування. Визначити точну дату і місце поховання Аліма Амді намагався письменник Шаміль Алядін, однак безрезультатно.

У 1970 році його твори надруковані в Ташкенті у збірці «Он экилернинъ хатиреси» («Пам'ять про дванадцятьох»).

Родина

Дружина — Шефіка Джемаледінівна Ганієва. Донька — Джульєтта (народ. 1938 року).

Література

Озенбашли А. Шаирнинъ хатиреси // Йилдиз (Зірка). 1980. № 3.
Нагаєв С., Фазил Р. Къырымтатар эдебияты тарихына бир назар // Йилдиз (Зірка). 1989. № 4;
Діячі кримськотатарської культури; Къуртнезир.

Примітки

. Архів оригіналу за 15 червня 2020. Процитовано 5 липня 2020.
Джемільова Айше Аблямітівна. Кримськотатарські мотиви у творчості М. Горького // Науковий вісник Криму. — 2018. — № 3 (14) (31 липня). з джерела 9 червня 2020. Процитовано 5 липня 2020.

Посилання

Амді Алім. [ 15 червня 2020 у Wayback Machine.] Колискова з Леніним [ 15 червня 2020 у Wayback Machine.]
Амді Алім — вірші, перервані війною [ 16 червня 2020 у Wayback Machine.]

[a1-1] . Архів оригіналу за 15 червня 2020. Процитовано 5 липня 2020.

[2] Джемільова Айше Аблямітівна. Кримськотатарські мотиви у творчості М. Горького // Науковий вісник Криму. — 2018. — № 3 (14) (31 липня). з джерела 9 червня 2020. Процитовано 5 липня 2020.