Адран лат Hadranus або Hatranus грец Αδρανός або Αδρανός у римській міфології божество сікулів якого почитали в Сицилії

Адран (лат. Hadranus або Hatranus, грец. Αδρανός або ‛Αδρανός) — у римській міфології божество сікулів, якого почитали в Сицилії.

Адран Hadranus / Hatranus
Міфологія	римська, грецька
Божество в	давньоримська релігія
Місцевість	Сицилія, Етна, Адрано
Заняття	божество сікулів
Діти	Паліки
Пов'язані персонажі	Гефест
Атрибути	собаки, спис

Його вважали богом вулканічних явищ, супротивником Вулкана. Його храм на Етні охороняли тисячі собак, переважно мастифів, які були здатні розмовляти і супроводжувати п'яних та запобігати крадіжкам в тих, хто приходив до храму. Деякі автори вважали, що сам він мав зовнішність собаки. Також мав списа, кінчик якого при звертанні з питаннями до бога починав тремтіти. Існували монети із зображенням Адрана і його собак.

Діодор Сицилійський стверджував, що 400 року до н. е. Діонісій I Сиракузький заснував місто на схилах Етни, недалеко від знаменитого храму, і називав його Адраноном. Плутарх засвідчив, що культ Адрана поширився по всій Сицилії. Головним місцем залишалась Адрано. Дружиною його була німфа Етна, яка народила йому двох паліків — духів сірчаних джерел. Але також їх часто вважають дітьми Гефеста і Етни, а може й Зевса і Талії.

В еллінізованій версії міфу Адран — вогненний демон, якого Гефест вигнав з гори Етна.

Джерела

Словник античної міфології
А. П. Кондрашов. Кто есть кто в мифологии Древней Греции и Рима. 1738 героев и мифов. РИПОЛ классик. Москва. 2016. (рос.)
Діодор Сицилійський Libro XIV, 37 (лат.)
Плутарх Timoleonte (лат.)