Автомобільна промисловість Болгарії галузь економіки Болгарії Виробництво в Болгарії сильно залежало від імпорту автомоб

Автомобільна промисловість Болгарії — галузь економіки Болгарії.

Виробництво в Болгарії сильно залежало від імпорту автомобілів з Радянського блоку як раніше, так і в даний час залежить від інших країн Європи і Азії. Соціалістична Болгарія мала невелику автомобільну промисловість з об'ємами випуску у майже 20 тисяч одиниць вантажівок та автобусів власної розробки («Преслав» і «Чавдар»), а також відбувалось складання радянських автомобілів «Москвич».

Історія

1949—2000-ий роки

У Болгарії до Другої світової війни автомобільної промисловості не було.

«Димитровец» — перший болгарський вантажний автомобіль. Перший болгарський «Димитровец» був виготовлений в Софії в 1949 році. Тритонна вантажівка здійснила свій перший пробіг в районі Княжево. Вантажівка використовувала запчастини інших транспортних засобів. Представлена на автосалоні в місті Пловдив. Машина названа на честь соціалістичного лідера — Георгія Димитрова.

В 1960-х роках в Болгарії були побудовані автоскладальні заводи, на яких складали автомобілі «Москвич-2140», «Fiat 124», «Renault 8», вантажівки «ГАЗ-53А» та інші.

З 1966 по 1970 рік у місті Пловдив відбувалося виробництво «Булгаррено». На заводі складались «Renault 8» і «Renault 10». Також в Болгарії випускались «Fiat 850» і «Fiat 124» між 1967 і 1971 роками. Вони неофіційно називались «Пірін-Фіат» («Pirin-FIAT»). Завод знаходився в місті Ловеч. Цей же завод («Балкан»), також складав автомобілі «Москвич» з 1967 по 1988 рік. З конвеєра автоскладального заводу в місті Ловеч щорічно сходило понад 15,000 автомобілів «Москвич-2140», а до 1985 року було випущено вже понад 200,000 «Москвичів».

На заводі «Чавдар» в болгарському місті Ботевград випускали кілька модифікацій автобусів. Виробнича потужність заводу «Чавдар» досягала 2,500 автобусів на рік.

У 1994 році англійська компанія «Rover» створила спільне підприємство з болгарською компанією «Rodacar» для виробництва Austin Maestro на новому заводі в Варні, використовуючи CKD-комплекти, відправлені з Великої Британії. Виробництво розпочалося в липні 1995 року і 2,200 автомобілів були складені до того, як завод був закритий в квітні 1996 року.

Булгаррено 8 (1966—1970)
Пірін-Фіат-124 (1967—1971)
Москвич-2138 (1976–1988)
Москвич-2141 (1988–1990)
Преслав 5С (1980–2000)
Чавдар 11M3 (1970–1999)

Сучасний стан

2000-ні—дотепер

Компанії поза межами ЄС вибрали Болгарію як країну, з якої вони будуть вступати на ринки Центральної та Західної Європи. Південноафриканська ALC виробляє на своєму заводі поруч із Софією шкіряні крісла і деталі інтер'єру для BMW, Mercedes і Nissan. Дві турецькі фірми — Ayfa Otomotiv і Mars Otomotiv, будуть виробляти в країні автофари та інші аксесуари для освітлення. Індійська компанія Escorts, зі свого боку, обмірковує будівництво заводу з виробництва автокомпонентів і складання тракторів.

До вступу на ринок компанії Great Wall Болгарія не встигала залучити автовиробників, які шукають скорочення витрат з допомогою переміщення виробництва в Східну Європу. І все ж, у французької Montupet є завод у м. Русе з виробництва запчастин для двигунів, які експортуються на заводи Renault-Dacia в Румунію. На думку експертів з французької компанії, на рішення французів інвестувати в Болгарію вплинули надані муніципалітетом міста Русе полегшення і валютна стабільність, яка контрастує з умовами в Румунії. На заводі стартує і перше виробництво запчастин для Ford.

У Болгарії був створений кластер щодо стимулювання виробництва та використання електромобілів. Першим кроком було створення об'єднання, яке б розробило станції заправки для гібридних та електромобілів, що використовують карти передоплати. В розпорядженні в Болгарії достатньо ноу-хау для виробництва електромобілів, позаяк країна була одним з найбільших виробників електричних мотокарів. Це є передумовою професійної компетентності, щоб Болгарія змогла вступити на цей ринок.

Починаючи з 2000-х років в Болгарії збудовано декілька нових автозаводів, зокрема:

Litex Motors — спільне підприємство між китайською фірмою і болгарською холдинговою групою почало виробництво моделей Great Wall на своєму заводі поряд з м. Ловеч. Там вже проходить складання хетчбека Great Wall Voleex C10, а з наступного року планується підключення виробництва пікапа Steed 5 і одного з найпопулярніших китайських SUV — позашляховика .

SIN Cars — німецько-болгарський виробник гоночних і спортивних автомобілів, що базується в Німеччині і Болгарії.

"BG car" або "BGCAR" — назва болгарського електричного транспортного засобу та його виробника. Його вага, разом з батареями, становить 1,210 кг, пробіг з повним навантаженням — близько 80 км, а максимальна швидкість — 42 км / год. Він здетен перевозити вантажі вагою до 300 кг. Батареї заряджаються близько 8 годин однофазним 220 В/50 Гц, від побутової електромережі. Експлуатаційні витрати на 100 км. пробігу складають близько 2 левів.

Виробники

Діючі

(легкові автомобілі)
(спортивні автомобілі)
(електрокари)
(електрокари)
Мадара (вантажівки)
(автобуси)
(електрокари та автонавантажувачі)

Недіючі

(легкові автомобілі)
(легкові автомобілі)
(легкові автомобілі)
(спортивні автомобілі)
(спортивні автомобілі)
(вантажівки)
Чавдар (автобуси)
(автобуси)

Обсяг виробництва за роками

Рік	Обсяг виробництва
1980	12,000
1990	21,000
2000	2,200
2013	2,200
2014	2,508

Див. також

Примітки

www.dnevnik.bg
. Архів оригіналу за 20 квітня 2021. Процитовано 20 травня 2022.
. Архів оригіналу за 28 березня 2017. Процитовано 26 грудня 2016.
BGCAR според публикация в bgcars.ovo.bg
. Архів оригіналу за 13 червня 2021. Процитовано 19 травня 2019.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Автомобільна промисловість в Болгарії

Посилання

Автомобілі Болгарії та Румунії [ 9 лютого 2015 у Wayback Machine.]
Болгарська автомобільна промисловість перетворюється на рушійну силу [ 9 лютого 2015 у Wayback Machine.]
Брати-балкани: історія соціалістичного автопрому Югославії та Болгарії [ 8 жовтня 2018 у Wayback Machine.]

[1] www.dnevnik.bg

[2] . Архів оригіналу за 20 квітня 2021. Процитовано 20 травня 2022.

[3] . Архів оригіналу за 28 березня 2017. Процитовано 26 грудня 2016.

[4] BGCAR според публикация в bgcars.ovo.bg

[5] . Архів оригіналу за 13 червня 2021. Процитовано 19 травня 2019.