Абхідхарма

Абгідгарма (санскр. अभिधर्म, abhidharma ^IAST, букв. «Верховний закон»);Абгідгамма (палі), кит. 阿 毘 曇/阿 毘 达磨) — буддійське вчення, яке систематично та абстрактно описує світоустрій і явища природи, буддійська метафізика (так традиційно перекладається назва вчення);Абгідгарму можна вважати буддійською світоглядною філософією та психологією. До Абгідгарми належить певна категорія буддійських джерел, що беруть початок від Абгідгамми-пітаки — частини Трипітаки — буддійського канону. В Абгідгармі більш фундаментально та методично викладаються ті знання, які епізодично викладені в оповідній традиції сутр.

У перекладі на:
Англійську:	англ. abhidharma
Палі:	abhidhamma
Санскрит:	अभिधर्म abhidharmā
Китайську:	阿毗達磨 阿毗达磨 āpídámó
Японську:	阿毘達磨 abidatsuma
В'єтнамську:	A-tì-đạt-ma
Тибетську:	ཆོས་མངོན་པ chos mngon pa
Корейську:	아비달마

Джерела

В Індії в період від III століття до н. е. до V століття н. е. виникло кілька незалежних традицій Абгідгарми . У VII столітті китайський паломник Сюаньцзан збирав джерела по Абгідгармі з семи різних традицій. Дотепер збереглися канонічні джерела лише сарвастівади та тхеравади, в кожній традиції по сім книг.

Абгідгамма-пітака традиції тхеравади збереглася мовою палі, а сарасватівадська Абгідгарма збереглася китайською, її оригінальний текст на санскриті загубився. Деякі інші тексти Абгідгарми збереглися в китайському буддійському каноні без вказівки джерела.

Традиція вважає, що Абгідгарма не була пізньою добавкою, а з'явилася з вихідного вчення Будди, причому Будда передав своє вчення в короткий період неспання при виході з медитації, а також навчав її небесних істот, подорожуючи по вищих реальностях. Зміст розмов у «небесних світах» він переказав ченцеві Шаріпутрі, який передав його далі учням.

Абгідгарма в тхераваді

Абгідгамма-пітака — третій кошик канону трипітаки тхеравади. В Абгідгарму входять сім розділів:

1. ('Перерахування факторів') — описує фундаментальні явища (дгамми) з якими стикається людський досвід.
2. ('Аналіз') — Аналіз частини .
3. ('Важкі питання') — Список відповідей на питання ченців з приводу практик, зібрані вченим після Буддійського Собору, скликаного царем Ашокою в III столітті до н. е..
4. ('Описи індивідуальностей') — перерахування типів особистості, знання цих типів корисне для індивідуальної орієнтації навчання.
5. ('Дискусія про елементи') — Перелік запитань та відповідей за змістом Вібганга.
6. ('Парі') — повторення змісту Вібганги, Дхату Катхи та Катха Ваттхи.
7. (Відносини') — Закони, за якими дгамма проявляється і функціонує, відповідно до .

Дані тексти складалися в період від 400 до н. е. до 250 до н. е., найраніший текст — , найпізніший — . Додатково писалися ще після-канонічні книги, щоб краще прояснити зміст, найвідоміші з них Вішуддгімагга (Буддгагоша, книга не належить до абгідгаммічної літератури) та (). Подальшого розвитку тхеравадична Абгідгамма набула в середньовічній Бірмі.

На заході твори Абгідгамми перекладали в останню чергу. Через це важливі аспекти буддійської філософії випадали з розгляду дослідників до другої половини XX століття. Проте вивчення Абгідгамми дозволило значно поліпшити розуміння буддизму. У Росії фахівцем з тхеравадичної Абгідгамми є буддолог Андрій Парібок.

В традиції тхеравади різні країни приділяють різну увагу Абгідгаммі.

Абгідгарма в Сарвастіваді

Абгідгарма в Сарвастіваді складається також з семи текстів. Порівняння показує, що навряд чи вони мали спільне з традицією тхеравадичної Абгідгарми джерело. та не мають аналогів в Сарвастіваді.

Тексти наявні в абгідгармі традиції сарвастівади:

1. (Sangītiparyāya ^IAST) — 'Розмірковування про сангіті '
2. (Dharmaskandha ^IAST) — 'Сукупність факторів '
3. (Prajñaptiśāstra ^IAST) — 'Трактат про вказівки '
4. (Dhātukāya ^IAST) — 'Тіло елементів '
5. (Vijñānakāya ^IAST) — 'Тіло свідомості яка сприймає'
6. (Prakaranapāda ^IAST) — 'Опис '
7. (Jñānaprasth āna ^IAST) — 'Основи Знань '

Підсумок сарвастівадичної абгідгармічної традиції — Магавібгаша (Велике тлумачення) — монументальний коментар до , створений у першій половині II століття під час третього собору сарвастівадинів під егідою царя .

Добре відомий твір Васубандгу Абгідгармакоша (енциклопедія Абгідгарми), в якому абгідгармічна традиція Магавібгаші зводиться воєдино та детально пояснюється. Цей твір активно вивчають і використовують школи махаяни, як в Тибеті так і на Далекому Сході.

На Далекому Сході Сарвастівада представлена ​​китайською школою -цзун та відповідною японською школою Куся-сю, зосередженими на вивченні Абгідгармакоші, перекладеної на китайську Сюаньцзаном.

Див. також

• Сутра
• Віная
• Буддійські джерела
• Тапітака
• Саутрантіка
• Абгідгармакоша
• Куся

Література

• Ермакова Т. В., Островская Е. П., Рудой В. И. Классическая буддийская философия. [ 15 липня 2014 у Wayback Machine.] — СПб.: Лань, 1999.
• Лама Анагарика Говинда. Психологическая установка философии раннего буддизма (согласно традиции Абхидхаммы). [ 15 липня 2014 у Wayback Machine.] Пер. А. И. Бреславца. СПб.: Андреев и сыновья, 1993
• Махабхути в тантре и абхидхарме. Л., 1979
• Rhys Davids, C. Buddhist Psychology. London, 1900

Посилання

• abhidharma.ru (тексти, pdf; статті) [ 1 квітня 2022 у Wayback Machine.](рос.)
• дгамми — короткий опис і термінологія Абгідгамми [ 16 грудня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
• A manual of Abhidhamma, edited in the original Pali Text with English Translation and Explanatory Notes [ 22 серпня 2014 у Wayback Machine.]
• BuddhaNet — description of the Abhidhamma [ 4 вересня 2011 у Wayback Machine.]
• BuddhaNet — Abhidhamma articles [ 3 вересня 2011 у Wayback Machine.]