Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Ім'я́ ро́зи, або Ім'я́ троя́нди (італ. Il nome della rosa) — перший роман італійського письменника Умберто Еко, виданий 1980 року. Твір відразу приніс авторові гучну славу і визнаний magnum opus його творчості.
 | |
| Автор | Умберто Еко |
|---|---|
| Назва мовою оригіналу | італ. Il nome della rosa |
| Країна | Італія |
| Мова | італійська |
| Жанр | історичний роман, детектив |
| Видавництво | d і d |
| Видано | 1980 |
| Видано українською | 2006 |
| Перекладач(і) | Мар'яна Прокопович |
| Сторінок | 512 |
| ISBN | |
| Наступний твір | Маятник Фуко (роман) |
| |
Жанр твору можна схарактеризувати як історичний детектив, але водночас у ньому порушуються важливі проблеми епохи XIV століття, такі як погляд людини на релігію та науку. Українською роман переклала Мар'яна Прокопович.
Етимологія
Заголовок роману абстрактний і відсилає до другорядної сцени зустрічі оповідача (Адсона) із селянкою-повією, яка зваблює його своєю красою. Жінку Адсон порівнює з квіткою, але ім'я її залишається для нього назавжди невідомим. Виходячи з цього, точний переклад назви роману слід розуміти саме як «Ім'я троянди». Втім, на українському ринку цей твір з'явився вже після виходу книги (1989) і фільму в російському перекладі, тому за аналогією був обраний варіант «Ім'я рози» (від рос. роза — «троянда»). Ця назва неточна, оскільки створює хибну асоціацію з жіночим ім'ям Роза, яка насправді не стосується героїні роману.
Сучасний заголовок роману був не єдиним авторським варіантом. Як зазначає Умберто Еко, спочатку він хотів назвати роман «Абатство злочинів», але відмовився від нього з огляду на те, що така назва налаштовувала читача на суто детективне сприйняття сюжету, тобто приховувала філософські пласти змісту. Другим авторським варіантом була назва «Адсон з Мелька», в якій відбито ім'я головного героя, оповідача історії. Сам письменник вважав її найбільш точною і нейтральною, але був змушений відмовитись і від цієї версії, оскільки італійські видавництва не люблять творів під власними іменами. Третій і остаточний авторський варіант — «Ім'я троянди» — виник випадково і був обраний автором саме тому, що мав аж надто багато символічних тлумачень, тобто був цілком абстрактним. Цей вибір був сприйнятий читачами неоднозначно, оскільки вони не розуміли, чому в заголовок було винесено настільки другорядну деталь сюжету. Тим більше, що автор підкреслив свій вибір заключним реченням роману — «Stat rosa pristina nomine, nomina nuda tenemus». Умберто Еко пояснює, що взяв означену цитату з поеми «De contemptu mundi» бенедиктинського ченця XII століття . В ній середньовічний поет висловлює думку, що від речей, які зникли, залишаються лише порожні імена. Саме це хотів передати у своєму детективно-історичному творі й Умберто Еко.
Історія
У 1950—1970-х роках Умберто Еко працював як медієвіст і теоретик літератури. Він видав декілька наукових праць, присвячених питанням середньовічної культури і письменницької творчості. Як зазначає автор у післямові до роману, задум описати вбивство у монастирі з'явився у нього ще в 1975 році. Роботу над твором він розпочав у березні 1978-го. Написавши передмову, письменник на рік припинив роботу над текстом для того, щоб ретельніше змалювати історичне тло («створити космологічну структуру»). На цьому етапі в нього виникали труднощі. Наприклад, на створення схеми лабіринту автор витратив два чи три місяці, простудіювавши монографію Сантаркаджелі. Друзі Умберто Еко з видавництва пропонували йому скоротити перші сто сторінок роману. Але автор відмовився на тій підставі, що трохи розтягнутий вступ потрібен аби читач «увійшов в ритм» твору. «Якщо це йому не до снаги — значить, йому не до снаги прочитати мою книгу» — висловлювався з цього приводу письменник.
Перший наклад книги «Ім'я троянди» вийшов у 1980 році. Публіка схвально відгукнулась на це видання. Умберто Еко вдалося влучно поєднати жанр історичного роману, детективну інтригу, які привернули увагу масового читача, з легкою іронією та літературними асоціаціями, які були до вподоби інтелектуальним колам. У своїй рецензії Ентоні Берджес писав:
 | Люди читають Артура Гейлі, щоби дізнатись як живе аеропорт. Якщо ви прочитаєте цю книгу, у вас не залишиться найменших неясностей щодо того, як функціонував монастир у XIV столітті |  |
Дебютний роман Умберто Еко стрімко захопив книжкові ринки Західної Європи, Туреччини, Японії та Північної Америки. В Італії, за результатами національного опитування, «Ім'я троянди» трималась на першому місці в «гарячій двадцятці тижня» протягом дев'яти років. Під впливом роману навіть спостерігали збільшення числа абітурієнтів, що записувались на відділення медієвістики в італійських університетах. 1986 року за романом «Ім'я троянди» режисером Жаном-Жаком Ано був знятий однойменний фільм з Шоном Коннері у головній ролі.
Сюжет
Юний послушник Адсон з Мелька супроводжує свого вчителя, монаха Вільгельма Баскервільського, який наприкінці 1327 року прибув до італійського монастиря на зустріч між представниками папи Івана XXII і опозиційно налаштованими францисканцями. Перед брамою монастиря Вільгельм демонструє неймовірну спостережливість, завдяки якій розгадує «загадку» збіглого коня. Вражений такими дедуктивними здібностями посланця абат просить Вільгельма знайти імовірного убивцю брата Адельма, який напередодні загинув під мурами бібліотеки. Вільгельм з Адсоном опитують ченців і дізнаються, що монастирська бібліотека — закритий архів, доступ до якого мають лише старий сліпець Хорхе і бібліотекар Малахія.
Малахія виглядає суворим, Хорхе — фанатичним (він категорично засуджує сміх), але вони не єдині місцеві диваки. У монастирі є й інші підозріливі ченці: Беренгар, який виявився содомітом, травник Северин, що добре знається на отрутах, потворний Сальватор, який здається юродивим, але знає більше, ніж говорить. Вночі гине юний колега Адельма — Венанцій — якого знаходять утопленим у діжці зі свинячою кров'ю. На столі у Венанція Вільгельм бачить давньогрецьку книгу, але не встигає її роздивитись. Наступної ночі він та Адсон проникають до бібліотеки, в якій у них з-під носа хтось цупить той самий таємничий фоліант. «Детективи» виявляють у бібліотеці загадковий лабіринт, вихід з якого вони знаходять лише випадково.
Наступної ночі Адсон виявляє в монастирській кухні сторонню особу — дівчину-селянку, яка пропонує йому себе. Він спокушається її вродою, але невдовзі сповідується учителю в гріхах. Разом вони з'ясовують, що юна повія навідується до монастиря не вперше: потворний Сальватор у такий спосіб «прислуговує» брату келарю. Невдовзі знаходять ще один труп. Це Беренгар, який утопився у ванні, але перед цим явно спробував якоїсь отрути.
Тим часом до монастиря прибувають посланці папи і францисканці-перемовники. Тієї ж ночі папський інквізитор Бернард Гі ловить дурника Сальватора за спробою домогтися любові селянки за допомогою магії (дівчина теж присутня). Обох ув'язнюють. Вдень відбуваються ще дві важливі події — криваве убивство травника Северина і диспут між папськими посланцями і францисканцями. Оскільки диспут стосується єретичних питань, інквізитор несподівано підкріплює позицію свого патрона… келарем монастиря. Як з'ясувалось, він колишній сектант, а про його темне минуле розповів не хто інший як закатований Сальватор. Келаря перетворюють на цапа-відбувайла і приписують йому усі скоєні убивства.
Однак під час нічної служби на очах у братії помирає бібліотекар Малахія. Вільгельм і Адсон остаточно переконуються, що ключем до розгадки усіх злочинів є книга. Після смерті Малахії в монастирі лишається тільки одна людина, яка могла бачити її на власні очі — абат. Вільгельм з Адсоном проникають у лабіринт бібліотеки, в якому виявляють замурованого абата і сліпого Хорхе. Старець пояснює, що всі злочини скоїв задля збереження «недозволеного» вмісту книги — другої частини «Поетики» Аристотеля, в якій давньогрецький філософ пропагує сміх. Хорхе накладає на себе руки, але під час переслідування старця в темних коридорах лабіринту виникає пожежа, яка і знищує увесь монастир.
Аналіз твору
Структура
Роман є втіленням теоретичних ідей Умберто Еко про постмодерністські твори. Він включає кілька смислових пластів, доступних для різної читацької аудиторії. Для відносно широкої аудиторії «Ім'я троянди» — складно побудований детектив в історичних декораціях, для вужчої — історичний роман з безліччю унікальних відомостей про епоху і частково декоративним детективним сюжетом, для ще більш вузької — філософсько-культурологічний роздум про відмінність середньовічного світогляду від сучасного, про природу і призначення літератури, її відносини з релігією, про місце того й іншого в історії людства та про інші подібні проблеми.
Як зазначає Умберто Еко, він не писав на догоду пересічному читачеві й не намагався підлаштовуватись під кон'юнктуру книжкового ринку. Навпаки, роман «Ім'я троянди» містить лише одну ознаку класичного детективу — заплутану історію жорстоких убивств. Натомість письменник проігнорував такі традиційні способи популяризації творів як включення до сюжету сексуальних сцен, арготизмів, динамічну зміну дій, прості за будовою стислі діалоги. Замість них він наситив твір філософськими відступами, короткими екскурсами в історію єретичних сект середньовіччя, численними латинськими цитатами і специфічним стилем мовлення оповідача, характерним саме для середньовічної літератури. Все це надало роману автентичної атмосфери, створило у читача ілюзію занурення в давно минулі події.
Коло алюзій, які містяться в романі, суто широке і ранжоване від загальнодоступних до зрозумілих лише фахівцям. Головний герой книги Вільгельм Баскервільський, з одного боку, деякими своїми рисами схожий на Вільяма Оккама, дечим на Ансельма Кентерберійського, з іншого — явно відсилає до Шерлока Холмса (користується його дедуктивним методом, прозваний за назвою одного з найвідоміших текстів холмсіани, крім того, очевидна паралель між супутниками — Адсон і Ватсон). Його головний супротивник — сліпий монастирський бібліотекар Хорхе — складно влаштована пародія на образ класика постмодерністської літератури Хорхе Луїса Борхеса, який був директором національної бібліотеки Аргентини, а до старості осліп (крім того, Борхесу належить дивовижний образ цивілізації як «вавилонської бібліотеки», з якої, можливо, і виріс весь роман Умберто Еко).
Наратив
Умберто Еко писав «Ім'я троянди» з подвійною метою: розважити читача, який шукатиме тільки детективного змісту, і познайомити інтелектуального споживача з середньовічною історією, тому зробив оповідь багатогранною. З одного боку це таємниця загадкових убивств, з іншого — заплутана історія релігійних відносин в середині католицької церкви, де читач має сам відшукати на чийому боці правда. Така задача вимагала від письменника певної відстороненості, щоби висловлені ним думки не виглядали як особиста позиція автора. Задля цього Умберто Еко обрав декількох оповідачів. По-перше, це сам автор, який знайшов рукопис і хоче познайомити читача з його вмістом, по-друге, абат Валле і Мабійон — невідомі видавці, які долучилися до перекладу рукопису, по-третє, Адсон — автор оригіналу. Причому 80-річний Адсон оповідає історію, яка сталася з ним у віці 18 років, тобто дивиться на події очима старого і юнака. Отже, читач опиняється в позиції, коли оповідь включає в себе почуття, думки і оцінки відразу декількох осіб.
Символізм
Умберто Еко як семіотик (знавець знаків) наситив свій роман багатьма символами. По-перше, це стосується вибору назви, який автор зупинив на одному з давніх, широковживаних і багатозначних символів — троянді. Саме варіативність тлумачення цього знаку він обрав як засіб спонукати читача до власної розшифровки фабули твору. По-друге, письменник широко використовує в романі описи книжкових ілюстрацій, церковних прикрас, з якими стикаються головні герої під час розслідування убивств, а також численні біблійні цитати, на яких побудовано шифр бібліотечного лабіринту. Всі ці елементи створюють у читача відчуття прихованого змісту, який криється за другорядними деталями місця подій і обставин злочинів. Те, що головний герой твору є алюзією на Шерлока Холмса, також спонукає читача вдатися до холмсівського дедуктивного методу і шукати розгадки убивств саме в цих деталях. Автор спочатку підкріплює ці читацькі намагання припущенням Вільгельма Баскервільського про те, що убивства здійснюються за книгою Апокаліпсиса (спосіб умертвлення жертв відповідає сімом ангельським карам), але зрештою іронізує над читацькою авдиторією, показуючи, що ці обставини є рядом збігів.
Екранізація
- Ім'я рози (1986) — режисер Жан-Жак Анно.
Див. також
Джерела
- Заметки на полях «Имени розы»: Заглавие и смысл // Умберто Эко Имя розы. — М.: Книжная палата, 1989. — С. 428—429.(рос.)
- Умберто Эко Имя розы. — М.: Книжная палата, 1989. — С. 426.(рос.)
- Заметки на полях «Имени розы»: Разумеется, средневековье // Умберто Эко Имя розы. — М.: Книжная палата, 1989. — С. 434.(рос.)
- Заметки на полях «Имени розы»: Маска // Умберто Эко Имя розы. — М.: Книжная палата, 1989. — С. 437.(рос.)
- Заметки на полях «Имени розы»: Роман как космологическая структура // Умберто Эко Имя розы. — М.: Книжная палата, 1989. — С. 438.(рос.)
- Santarchangeli P. Il libro dei labirinti. Storia di un mito e di un simbolo. — Firenze: Valecchi, 1967.(італ.)
- Заметки на полях «Имени розы»: Дыхание // Умберто Эко Имя розы. — М.: Книжная палата, 1989. — С. 448.(рос.)
- Умберто Эко Имя розы. — М.: Книжная палата, 1989. — С. 5.(рос.)
- Заметки на полях «Имени розы»: Сотворить читателя // Умберто Эко Имя розы. — М.: Книжная палата, 1989. — С. 437.(рос.)
- Заметки на полях «Имени розы»: Кто говорит? // Умберто Эко Имя розы. — М.: Книжная палата, 1989. — С. 437.(рос.)
- Ап 16:1—21
Посилання
- Постмодерна стилістика роману У. Еко «Ім'я троянди». [ 22 грудня 2012 у Wayback Machine.]
- «Львівська газета». Середа, 18 , 2007 року, № 122 (192)
- Фільм «Ім'я рози» [ 12 травня 2013 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Im ya ro zi abo Im ya troya ndi ital Il nome della rosa pershij roman italijskogo pismennika Umberto Eko vidanij 1980 roku Tvir vidrazu prinis avtorovi guchnu slavu i viznanij magnum opus jogo tvorchosti Im ya troyandi AvtorUmberto EkoNazva movoyu originaluital Il nome della rosaKrayinaItaliyaMovaitalijskaZhanristorichnij roman detektivVidavnictvod i dVidano1980Vidano ukrayinskoyu2006Perekladach i Mar yana ProkopovichStorinok512ISBNISBN 0 15 144647 4Nastupnij tvirMayatnik Fuko roman Im ya troyandi u Vikishovishi Zhanr tvoru mozhna sharakterizuvati yak istorichnij detektiv ale vodnochas u nomu porushuyutsya vazhlivi problemi epohi XIV stolittya taki yak poglyad lyudini na religiyu ta nauku Ukrayinskoyu roman pereklala Mar yana Prokopovich EtimologiyaZagolovok romanu abstraktnij i vidsilaye do drugoryadnoyi sceni zustrichi opovidacha Adsona iz selyankoyu poviyeyu yaka zvablyuye jogo svoyeyu krasoyu Zhinku Adson porivnyuye z kvitkoyu ale im ya yiyi zalishayetsya dlya nogo nazavzhdi nevidomim Vihodyachi z cogo tochnij pereklad nazvi romanu slid rozumiti same yak Im ya troyandi Vtim na ukrayinskomu rinku cej tvir z yavivsya vzhe pislya vihodu knigi 1989 i filmu v rosijskomu perekladi tomu za analogiyeyu buv obranij variant Im ya rozi vid ros roza troyanda Cya nazva netochna oskilki stvoryuye hibnu asociaciyu z zhinochim im yam Roza yaka naspravdi ne stosuyetsya geroyini romanu Suchasnij zagolovok romanu buv ne yedinim avtorskim variantom Yak zaznachaye Umberto Eko spochatku vin hotiv nazvati roman Abatstvo zlochiniv ale vidmovivsya vid nogo z oglyadu na te sho taka nazva nalashtovuvala chitacha na suto detektivne sprijnyattya syuzhetu tobto prihovuvala filosofski plasti zmistu Drugim avtorskim variantom bula nazva Adson z Melka v yakij vidbito im ya golovnogo geroya opovidacha istoriyi Sam pismennik vvazhav yiyi najbilsh tochnoyu i nejtralnoyu ale buv zmushenij vidmovitis i vid ciyeyi versiyi oskilki italijski vidavnictva ne lyublyat tvoriv pid vlasnimi imenami Tretij i ostatochnij avtorskij variant Im ya troyandi vinik vipadkovo i buv obranij avtorom same tomu sho mav azh nadto bagato simvolichnih tlumachen tobto buv cilkom abstraktnim Cej vibir buv sprijnyatij chitachami neodnoznachno oskilki voni ne rozumili chomu v zagolovok bulo vineseno nastilki drugoryadnu detal syuzhetu Tim bilshe sho avtor pidkresliv svij vibir zaklyuchnim rechennyam romanu Stat rosa pristina nomine nomina nuda tenemus Umberto Eko poyasnyuye sho vzyav oznachenu citatu z poemi De contemptu mundi benediktinskogo chencya XII stolittya V nij serednovichnij poet vislovlyuye dumku sho vid rechej yaki znikli zalishayutsya lishe porozhni imena Same ce hotiv peredati u svoyemu detektivno istorichnomu tvori j Umberto Eko IstoriyaU 1950 1970 h rokah Umberto Eko pracyuvav yak mediyevist i teoretik literaturi Vin vidav dekilka naukovih prac prisvyachenih pitannyam serednovichnoyi kulturi i pismennickoyi tvorchosti Yak zaznachaye avtor u pislyamovi do romanu zadum opisati vbivstvo u monastiri z yavivsya u nogo she v 1975 roci Robotu nad tvorom vin rozpochav u berezni 1978 go Napisavshi peredmovu pismennik na rik pripiniv robotu nad tekstom dlya togo shob retelnishe zmalyuvati istorichne tlo stvoriti kosmologichnu strukturu Na comu etapi v nogo vinikali trudnoshi Napriklad na stvorennya shemi labirintu avtor vitrativ dva chi tri misyaci prostudiyuvavshi monografiyu Santarkadzheli Druzi Umberto Eko z vidavnictva proponuvali jomu skorotiti pershi sto storinok romanu Ale avtor vidmovivsya na tij pidstavi sho trohi roztyagnutij vstup potriben abi chitach uvijshov v ritm tvoru Yaksho ce jomu ne do snagi znachit jomu ne do snagi prochitati moyu knigu vislovlyuvavsya z cogo privodu pismennik Pershij naklad knigi Im ya troyandi vijshov u 1980 roci Publika shvalno vidguknulas na ce vidannya Umberto Eko vdalosya vluchno poyednati zhanr istorichnogo romanu detektivnu intrigu yaki privernuli uvagu masovogo chitacha z legkoyu ironiyeyu ta literaturnimi asociaciyami yaki buli do vpodobi intelektualnim kolam U svoyij recenziyi Entoni Berdzhes pisav Lyudi chitayut Artura Gejli shobi diznatis yak zhive aeroport Yaksho vi prochitayete cyu knigu u vas ne zalishitsya najmenshih neyasnostej shodo togo yak funkcionuvav monastir u XIV stolitti Debyutnij roman Umberto Eko strimko zahopiv knizhkovi rinki Zahidnoyi Yevropi Turechchini Yaponiyi ta Pivnichnoyi Ameriki V Italiyi za rezultatami nacionalnogo opituvannya Im ya troyandi trimalas na pershomu misci v garyachij dvadcyatci tizhnya protyagom dev yati rokiv Pid vplivom romanu navit sposterigali zbilshennya chisla abituriyentiv sho zapisuvalis na viddilennya mediyevistiki v italijskih universitetah 1986 roku za romanom Im ya troyandi rezhiserom Zhanom Zhakom Ano buv znyatij odnojmennij film z Shonom Konneri u golovnij roli SyuzhetYunij poslushnik Adson z Melka suprovodzhuye svogo vchitelya monaha Vilgelma Baskervilskogo yakij naprikinci 1327 roku pribuv do italijskogo monastirya na zustrich mizh predstavnikami papi Ivana XXII i opozicijno nalashtovanimi franciskancyami Pered bramoyu monastirya Vilgelm demonstruye nejmovirnu sposterezhlivist zavdyaki yakij rozgaduye zagadku zbiglogo konya Vrazhenij takimi deduktivnimi zdibnostyami poslancya abat prosit Vilgelma znajti imovirnogo ubivcyu brata Adelma yakij naperedodni zaginuv pid murami biblioteki Vilgelm z Adsonom opituyut chenciv i diznayutsya sho monastirska biblioteka zakritij arhiv dostup do yakogo mayut lishe starij slipec Horhe i bibliotekar Malahiya Malahiya viglyadaye suvorim Horhe fanatichnim vin kategorichno zasudzhuye smih ale voni ne yedini miscevi divaki U monastiri ye j inshi pidozrilivi chenci Berengar yakij viyavivsya sodomitom travnik Severin sho dobre znayetsya na otrutah potvornij Salvator yakij zdayetsya yurodivim ale znaye bilshe nizh govorit Vnochi gine yunij kolega Adelma Venancij yakogo znahodyat utoplenim u dizhci zi svinyachoyu krov yu Na stoli u Venanciya Vilgelm bachit davnogrecku knigu ale ne vstigaye yiyi rozdivitis Nastupnoyi nochi vin ta Adson pronikayut do biblioteki v yakij u nih z pid nosa htos cupit toj samij tayemnichij foliant Detektivi viyavlyayut u biblioteci zagadkovij labirint vihid z yakogo voni znahodyat lishe vipadkovo Nastupnoyi nochi Adson viyavlyaye v monastirskij kuhni storonnyu osobu divchinu selyanku yaka proponuye jomu sebe Vin spokushayetsya yiyi vrodoyu ale nevdovzi spoviduyetsya uchitelyu v grihah Razom voni z yasovuyut sho yuna poviya naviduyetsya do monastirya ne vpershe potvornij Salvator u takij sposib prislugovuye bratu kelaryu Nevdovzi znahodyat she odin trup Ce Berengar yakij utopivsya u vanni ale pered cim yavno sprobuvav yakoyis otruti Tim chasom do monastirya pribuvayut poslanci papi i franciskanci peremovniki Tiyeyi zh nochi papskij inkvizitor Bernard Gi lovit durnika Salvatora za sproboyu domogtisya lyubovi selyanki za dopomogoyu magiyi divchina tezh prisutnya Oboh uv yaznyuyut Vden vidbuvayutsya she dvi vazhlivi podiyi krivave ubivstvo travnika Severina i disput mizh papskimi poslancyami i franciskancyami Oskilki disput stosuyetsya yeretichnih pitan inkvizitor nespodivano pidkriplyuye poziciyu svogo patrona kelarem monastirya Yak z yasuvalos vin kolishnij sektant a pro jogo temne minule rozpoviv ne hto inshij yak zakatovanij Salvator Kelarya peretvoryuyut na capa vidbuvajla i pripisuyut jomu usi skoyeni ubivstva Odnak pid chas nichnoyi sluzhbi na ochah u bratiyi pomiraye bibliotekar Malahiya Vilgelm i Adson ostatochno perekonuyutsya sho klyuchem do rozgadki usih zlochiniv ye kniga Pislya smerti Malahiyi v monastiri lishayetsya tilki odna lyudina yaka mogla bachiti yiyi na vlasni ochi abat Vilgelm z Adsonom pronikayut u labirint biblioteki v yakomu viyavlyayut zamurovanogo abata i slipogo Horhe Starec poyasnyuye sho vsi zlochini skoyiv zadlya zberezhennya nedozvolenogo vmistu knigi drugoyi chastini Poetiki Aristotelya v yakij davnogreckij filosof propaguye smih Horhe nakladaye na sebe ruki ale pid chas peresliduvannya starcya v temnih koridorah labirintu vinikaye pozhezha yaka i znishuye uves monastir Analiz tvoruStruktura Roman ye vtilennyam teoretichnih idej Umberto Eko pro postmodernistski tvori Vin vklyuchaye kilka smislovih plastiv dostupnih dlya riznoyi chitackoyi auditoriyi Dlya vidnosno shirokoyi auditoriyi Im ya troyandi skladno pobudovanij detektiv v istorichnih dekoraciyah dlya vuzhchoyi istorichnij roman z bezlichchyu unikalnih vidomostej pro epohu i chastkovo dekorativnim detektivnim syuzhetom dlya she bilsh vuzkoyi filosofsko kulturologichnij rozdum pro vidminnist serednovichnogo svitoglyadu vid suchasnogo pro prirodu i priznachennya literaturi yiyi vidnosini z religiyeyu pro misce togo j inshogo v istoriyi lyudstva ta pro inshi podibni problemi Yak zaznachaye Umberto Eko vin ne pisav na dogodu peresichnomu chitachevi j ne namagavsya pidlashtovuvatis pid kon yunkturu knizhkovogo rinku Navpaki roman Im ya troyandi mistit lishe odnu oznaku klasichnogo detektivu zaplutanu istoriyu zhorstokih ubivstv Natomist pismennik proignoruvav taki tradicijni sposobi populyarizaciyi tvoriv yak vklyuchennya do syuzhetu seksualnih scen argotizmiv dinamichnu zminu dij prosti za budovoyu stisli dialogi Zamist nih vin nasitiv tvir filosofskimi vidstupami korotkimi ekskursami v istoriyu yeretichnih sekt serednovichchya chislennimi latinskimi citatami i specifichnim stilem movlennya opovidacha harakternim same dlya serednovichnoyi literaturi Vse ce nadalo romanu avtentichnoyi atmosferi stvorilo u chitacha ilyuziyu zanurennya v davno minuli podiyi Kolo alyuzij yaki mistyatsya v romani suto shiroke i ranzhovane vid zagalnodostupnih do zrozumilih lishe fahivcyam Golovnij geroj knigi Vilgelm Baskervilskij z odnogo boku deyakimi svoyimi risami shozhij na Vilyama Okkama dechim na Anselma Kenterberijskogo z inshogo yavno vidsilaye do Sherloka Holmsa koristuyetsya jogo deduktivnim metodom prozvanij za nazvoyu odnogo z najvidomishih tekstiv holmsiani krim togo ochevidna paralel mizh suputnikami Adson i Vatson Jogo golovnij suprotivnik slipij monastirskij bibliotekar Horhe skladno vlashtovana parodiya na obraz klasika postmodernistskoyi literaturi Horhe Luyisa Borhesa yakij buv direktorom nacionalnoyi biblioteki Argentini a do starosti oslip krim togo Borhesu nalezhit divovizhnij obraz civilizaciyi yak vavilonskoyi biblioteki z yakoyi mozhlivo i viris ves roman Umberto Eko Narativ Umberto Eko pisav Im ya troyandi z podvijnoyu metoyu rozvazhiti chitacha yakij shukatime tilki detektivnogo zmistu i poznajomiti intelektualnogo spozhivacha z serednovichnoyu istoriyeyu tomu zrobiv opovid bagatogrannoyu Z odnogo boku ce tayemnicya zagadkovih ubivstv z inshogo zaplutana istoriya religijnih vidnosin v seredini katolickoyi cerkvi de chitach maye sam vidshukati na chijomu boci pravda Taka zadacha vimagala vid pismennika pevnoyi vidstoronenosti shobi vislovleni nim dumki ne viglyadali yak osobista poziciya avtora Zadlya cogo Umberto Eko obrav dekilkoh opovidachiv Po pershe ce sam avtor yakij znajshov rukopis i hoche poznajomiti chitacha z jogo vmistom po druge abat Valle i Mabijon nevidomi vidavci yaki doluchilisya do perekladu rukopisu po tretye Adson avtor originalu Prichomu 80 richnij Adson opovidaye istoriyu yaka stalasya z nim u vici 18 rokiv tobto divitsya na podiyi ochima starogo i yunaka Otzhe chitach opinyayetsya v poziciyi koli opovid vklyuchaye v sebe pochuttya dumki i ocinki vidrazu dekilkoh osib Simvolizm Umberto Eko yak semiotik znavec znakiv nasitiv svij roman bagatma simvolami Po pershe ce stosuyetsya viboru nazvi yakij avtor zupiniv na odnomu z davnih shirokovzhivanih i bagatoznachnih simvoliv troyandi Same variativnist tlumachennya cogo znaku vin obrav yak zasib sponukati chitacha do vlasnoyi rozshifrovki fabuli tvoru Po druge pismennik shiroko vikoristovuye v romani opisi knizhkovih ilyustracij cerkovnih prikras z yakimi stikayutsya golovni geroyi pid chas rozsliduvannya ubivstv a takozh chislenni biblijni citati na yakih pobudovano shifr bibliotechnogo labirintu Vsi ci elementi stvoryuyut u chitacha vidchuttya prihovanogo zmistu yakij kriyetsya za drugoryadnimi detalyami miscya podij i obstavin zlochiniv Te sho golovnij geroj tvoru ye alyuziyeyu na Sherloka Holmsa takozh sponukaye chitacha vdatisya do holmsivskogo deduktivnogo metodu i shukati rozgadki ubivstv same v cih detalyah Avtor spochatku pidkriplyuye ci chitacki namagannya pripushennyam Vilgelma Baskervilskogo pro te sho ubivstva zdijsnyuyutsya za knigoyu Apokalipsisa sposib umertvlennya zhertv vidpovidaye simom angelskim karam ale zreshtoyu ironizuye nad chitackoyu avditoriyeyu pokazuyuchi sho ci obstavini ye ryadom zbigiv EkranizaciyaIm ya rozi 1986 rezhiser Zhan Zhak Anno Div takozh100 knig stolittya za versiyeyu Le Monde DzherelaZametki na polyah Imeni rozy Zaglavie i smysl Umberto Eko Imya rozy M Knizhnaya palata 1989 S 428 429 ros Umberto Eko Imya rozy M Knizhnaya palata 1989 S 426 ros Zametki na polyah Imeni rozy Razumeetsya srednevekove Umberto Eko Imya rozy M Knizhnaya palata 1989 S 434 ros Zametki na polyah Imeni rozy Maska Umberto Eko Imya rozy M Knizhnaya palata 1989 S 437 ros Zametki na polyah Imeni rozy Roman kak kosmologicheskaya struktura Umberto Eko Imya rozy M Knizhnaya palata 1989 S 438 ros Santarchangeli P Il libro dei labirinti Storia di un mito e di un simbolo Firenze Valecchi 1967 ital Zametki na polyah Imeni rozy Dyhanie Umberto Eko Imya rozy M Knizhnaya palata 1989 S 448 ros Umberto Eko Imya rozy M Knizhnaya palata 1989 S 5 ros Zametki na polyah Imeni rozy Sotvorit chitatelya Umberto Eko Imya rozy M Knizhnaya palata 1989 S 437 ros Zametki na polyah Imeni rozy Kto govorit Umberto Eko Imya rozy M Knizhnaya palata 1989 S 437 ros Ap 16 1 21PosilannyaPostmoderna stilistika romanu U Eko Im ya troyandi 22 grudnya 2012 u Wayback Machine Lvivska gazeta Sereda 18 2007 roku 122 192 Film Im ya rozi 12 travnya 2013 u Wayback Machine