Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Іл-22 — експериментальний літак ОКБ Ільюшина, перший радянський реактивний бомбардувальник, а також перший радянський важкий 4-двигуновий реактивний літак. Літак випробовували у два етапи в 1947—1948 роках, проте в серію переданий не був.
| Іл-22 | |
|---|---|
 Дослідний реактивний бомбардувальник Іл-22. | |
| Тип | реактивний бомбардувальник |
| Розробник |  ОКБ Ільюшина |
| Виробник | Авіаційний комплекс імені Іллюшина |
| Головний конструктор | С. В. Іллюшин |
| Перший політ | 24 липня 1947 року |
| Початок експлуатації | 1947 рік |
| Кінець експлуатації | 1948 рік |
| Статус | льотні випробування, списаний |
| Виготовлено | 1 |
| Варіанти | |
 Іл-22 у Вікісховищі | |
Історія розробки
У травні 1946 року Сергій Ільюшин в ініціативному порядку подав у МАП СРСР проєкт реактивного бомбардувальника під 4 двигуни ТР-1А. Проєкт було включено до плану дослідного літакобудування, із застереженням, що хоча він і не є передовим порівняно із закордонними аналогами (називали трофейний німецький Junkers Ju 287), але мав перевагу у використанні вітчизняних авіадвигунів.
На Іл-22 вивчали динаміку реактивного польоту на швидкості звуку, відпрацьовували конструкції крила і герметичної кабіни. Налагоджувалася робота ТРД9 на різних режимах і в різних погодних умовах.
Особливості конструкції
Встановлення двигунів
У середині 1940-х років було прийнято встановлення реактивних двигунів у притиснутих до нижньої частини крила закритих гондолах, часто в пакеті, тобто в одній гондолі встановлювали кілька двигунів. Таке компонування давало змогу знизити лобовий опір, однак через недостатню надійність ТРД того часу, вихід з ладу одного з них міг спричинити відключення сусідніх. Щоб розв'язати цю проблему, для Іл-22 було запропоновано оригінальне на ті часи рішення — розмістити двигуни в окремих гондолах із пілонним кріпленням і рознести їх далеко один від одного по довжині крила. За підсумками випробувань така підвіска виявилася не тільки ефективнішою за пакетну за аеродинамічними параметрами, а й забезпечила легкий доступ до кожного двигуна, що було особливо важливо для експериментального літака.
Фюзеляж
Перетин фюзеляжу Іл-22 мав форму горизонтального овалу. Горизонтальне компонування дало змогу зручно розмістити п'ять осіб екіпажу, а також запас пального в спеціальних м'яких баках. У зв'язку з малим об'ємом мотогондол, шасі також були змонтовані на фюзеляжі. Осі обертання стійок шасі були зроблені похилими так, щоб відстань між колесами була максимальною за умови повного їхнього висування, а в складеному стані стійки уміщалися у фюзеляжі перед бомбідолом.
Крила
Невелика розрахункова швидкість Іл-22 дала змогу зробити крило прямим. У підсумку, для Іл-22 було спроєктовано тонке крило (відносна товщина 12 %) з розрахунковим питомим навантаженням 310—350 кгс/см². Максимальна товщина розташована по лінії 40 % хорди.
Озброєння
На час розроблення Іл-22 потужність і вага авіаційних озброєнь настільки зросли, що знадобилося створення систем дистанційного керування озброєнням, що максимально швидко і точно зв'язують приціл із гарматою. Іл-22 мав такі озброєння:
Екіпаж
Екіпаж Іл-22 складався з п'яти осіб: два льотчики, штурман-бомбардир, стрілець-радист у носовій частині фюзеляжу, стрілець кормової гарматної установки:
- Передня півсфера — нерухома гармата НС-23 на правому борту, боєзапас 150 снарядів. Управління — командир екіпажу;
- Верхня півсфера — баштова установка, що обертається, з двома спареними гарматами Б-20Е. Загальний боєзапас 800 снарядів. Дистанційне електроуправління — стрілок-радист. Приціл наводився на ціль вручну, а балістичні поправки, паралакс і упередження вводилися автоматично.
- Задня півсфера — установка Іл-КУ-3 з гарматою НС-23 і боєзапасом у 225 снарядів за хвостовим оперенням. Діапазон обстрілу — ± 70º по горизонталі, 35° вгору, 30° вниз.
Розміщення стрільця поза турельною установкою дало змогу розмістити всі елементи системи оптимальним чином — гармати для максимального сектору обстрілу, а стрільця — у місце з максимальним оглядом. Зменшення розмірів вежі знизило аеродинамічний опір, а стрілець не втомлювався від тряски під час пострілів і під час переміщення важкої конструкції.
Щоб уникнути пошкодження частин літака власним гарматним озброєнням, у механіку управління гарматами було встановлено спеціальні вимикачі, що блокують вогонь у певних положеннях ствола.
Результати випробувань
Під час випробувань було встановлено, що тяги двигунів 1300 кгс недостатньо для отримання необхідних параметрів польоту (спочатку передбачалося, що тягу вдасться довести до 1600 кгс). Через це злітну масу довелося скоротити на 4000 кг (до 20 000 кг). Час польоту становив лише 1 годину 25 хвилин, дальність — 885 км. Недостатньою виявилася і швидкість — 656 км/год біля землі та 718 км/год на висоті. Довжина розбігу — 1144 м. Попри недоліки, відгуки перших льотчиків-випробувачів, братів Володимира і Костянтина Коккінакі, були позитивними. Вони відзначили хорошу керованість і непогані аеродинамічні якості літака.
У 1948 році було проведено другий етап випробувань. Два двигуни були замінені на нові, але їхню тягу так і не вдалося довести до розрахункової. Також проводилися випробування зльоту з твердопаливними прискорювачами, що дало змогу скоротити довжину розбігу на 38 %.
За результатами двох етапів було вирішено не передавати літак на державні випробування, і всі роботи по ньому були згорнуті. Досвід розроблення та випробувань Іл-22 було надалі використано в роботі над серійним літаком — Іл-28.
Характеристики
Джерело:
Технічні характеристики
- Екіпаж: 5 осіб (два пілоти, штурман-бомбардир, стрілець-радист, кормовий стрілець)
- Довжина: 21,1 м
- Розмах крила: 23,1 м
- Висота:
- Площа крила: 74,5 м²
- Маса порожнього: 14 950 кг
- Нормальна злітна маса: 20 000 кг
- Силова установка: 4 × ТРД ТР-1
- Тяга: 4 × 940 кгс
Льотні характеристики
- Максимальна швидкість: 718 км/год
- Крейсерська швидкість: 560 км/год
- Практична дальність: 865 км
- Практична стеля: 11 100 м
- Довжина розбігу: 1144 м
Озброєння
- Стрілецько-гарматне: для стрільби вперед — НС-23 (боєзапас 150 снарядів); для обстрілу верхньої півсфери — спарені Б-20Е (загальний боєзапас 800 снарядів); кормова установка Іл-КУ-3 з однією гарматою НС-23 (боєзапас 225 снарядів).
- Бомби: на внутрішній підвісці: нормальна — 2000 кг, максимальна — 3000 кг.
Примітки
- Ил-22 в Энциклопедии вооружений [ 2014-12-06 у Wayback Machine.]
- № 2006/01. Владимир Проклов, статья «Бомбардировщик Су-10»
- . web.archive.org. 6 грудня 2014. Архів оригіналу за 6 грудня 2014. Процитовано 24 травня 2023.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ne plutati z Il 22 komandnim litakom na bazi Il 20 Il 22 eksperimentalnij litak OKB Ilyushina pershij radyanskij reaktivnij bombarduvalnik a takozh pershij radyanskij vazhkij 4 dvigunovij reaktivnij litak Litak viprobovuvali u dva etapi v 1947 1948 rokah prote v seriyu peredanij ne buv Il 22Doslidnij reaktivnij bombarduvalnik Il 22 Tipreaktivnij bombarduvalnikRozrobnikOKB IlyushinaVirobnikAviacijnij kompleks imeni IllyushinaGolovnij konstruktorS V IllyushinPershij polit24 lipnya 1947 rokuPochatok ekspluataciyi1947 rikKinec ekspluataciyi1948 rikStatuslotni viprobuvannya spisanijVigotovleno1Varianti Il 22 u VikishovishiIstoriya rozrobkiU travni 1946 roku Sergij Ilyushin v iniciativnomu poryadku podav u MAP SRSR proyekt reaktivnogo bombarduvalnika pid 4 dviguni TR 1A Proyekt bulo vklyucheno do planu doslidnogo litakobuduvannya iz zasterezhennyam sho hocha vin i ne ye peredovim porivnyano iz zakordonnimi analogami nazivali trofejnij nimeckij Junkers Ju 287 ale mav perevagu u vikoristanni vitchiznyanih aviadviguniv Na Il 22 vivchali dinamiku reaktivnogo polotu na shvidkosti zvuku vidpracovuvali konstrukciyi krila i germetichnoyi kabini Nalagodzhuvalasya robota TRD9 na riznih rezhimah i v riznih pogodnih umovah Osoblivosti konstrukciyiVstanovlennya dviguniv U seredini 1940 h rokiv bulo prijnyato vstanovlennya reaktivnih dviguniv u pritisnutih do nizhnoyi chastini krila zakritih gondolah chasto v paketi tobto v odnij gondoli vstanovlyuvali kilka dviguniv Take komponuvannya davalo zmogu zniziti lobovij opir odnak cherez nedostatnyu nadijnist TRD togo chasu vihid z ladu odnogo z nih mig sprichiniti vidklyuchennya susidnih Shob rozv yazati cyu problemu dlya Il 22 bulo zaproponovano originalne na ti chasi rishennya rozmistiti dviguni v okremih gondolah iz pilonnim kriplennyam i roznesti yih daleko odin vid odnogo po dovzhini krila Za pidsumkami viprobuvan taka pidviska viyavilasya ne tilki efektivnishoyu za paketnu za aerodinamichnimi parametrami a j zabezpechila legkij dostup do kozhnogo dviguna sho bulo osoblivo vazhlivo dlya eksperimentalnogo litaka Fyuzelyazh Peretin fyuzelyazhu Il 22 mav formu gorizontalnogo ovalu Gorizontalne komponuvannya dalo zmogu zruchno rozmistiti p yat osib ekipazhu a takozh zapas palnogo v specialnih m yakih bakah U zv yazku z malim ob yemom motogondol shasi takozh buli zmontovani na fyuzelyazhi Osi obertannya stijok shasi buli zrobleni pohilimi tak shob vidstan mizh kolesami bula maksimalnoyu za umovi povnogo yihnogo visuvannya a v skladenomu stani stijki umishalisya u fyuzelyazhi pered bombidolom Krila Nevelika rozrahunkova shvidkist Il 22 dala zmogu zrobiti krilo pryamim U pidsumku dlya Il 22 bulo sproyektovano tonke krilo vidnosna tovshina 12 z rozrahunkovim pitomim navantazhennyam 310 350 kgs sm Maksimalna tovshina roztashovana po liniyi 40 hordi Ozbroyennya Na chas rozroblennya Il 22 potuzhnist i vaga aviacijnih ozbroyen nastilki zrosli sho znadobilosya stvorennya sistem distancijnogo keruvannya ozbroyennyam sho maksimalno shvidko i tochno zv yazuyut pricil iz garmatoyu Il 22 mav taki ozbroyennya EkipazhEkipazh Il 22 skladavsya z p yati osib dva lotchiki shturman bombardir strilec radist u nosovij chastini fyuzelyazhu strilec kormovoyi garmatnoyi ustanovki Perednya pivsfera neruhoma garmata NS 23 na pravomu bortu boyezapas 150 snaryadiv Upravlinnya komandir ekipazhu Verhnya pivsfera bashtova ustanovka sho obertayetsya z dvoma sparenimi garmatami B 20E Zagalnij boyezapas 800 snaryadiv Distancijne elektroupravlinnya strilok radist Pricil navodivsya na cil vruchnu a balistichni popravki paralaks i uperedzhennya vvodilisya avtomatichno Zadnya pivsfera ustanovka Il KU 3 z garmatoyu NS 23 i boyezapasom u 225 snaryadiv za hvostovim operennyam Diapazon obstrilu 70º po gorizontali 35 vgoru 30 vniz Rozmishennya strilcya poza turelnoyu ustanovkoyu dalo zmogu rozmistiti vsi elementi sistemi optimalnim chinom garmati dlya maksimalnogo sektoru obstrilu a strilcya u misce z maksimalnim oglyadom Zmenshennya rozmiriv vezhi znizilo aerodinamichnij opir a strilec ne vtomlyuvavsya vid tryaski pid chas postriliv i pid chas peremishennya vazhkoyi konstrukciyi Shob uniknuti poshkodzhennya chastin litaka vlasnim garmatnim ozbroyennyam u mehaniku upravlinnya garmatami bulo vstanovleno specialni vimikachi sho blokuyut vogon u pevnih polozhennyah stvola Rezultati viprobuvanPid chas viprobuvan bulo vstanovleno sho tyagi dviguniv 1300 kgs nedostatno dlya otrimannya neobhidnih parametriv polotu spochatku peredbachalosya sho tyagu vdastsya dovesti do 1600 kgs Cherez ce zlitnu masu dovelosya skorotiti na 4000 kg do 20 000 kg Chas polotu stanoviv lishe 1 godinu 25 hvilin dalnist 885 km Nedostatnoyu viyavilasya i shvidkist 656 km god bilya zemli ta 718 km god na visoti Dovzhina rozbigu 1144 m Popri nedoliki vidguki pershih lotchikiv viprobuvachiv brativ Volodimira i Kostyantina Kokkinaki buli pozitivnimi Voni vidznachili horoshu kerovanist i nepogani aerodinamichni yakosti litaka U 1948 roci bulo provedeno drugij etap viprobuvan Dva dviguni buli zamineni na novi ale yihnyu tyagu tak i ne vdalosya dovesti do rozrahunkovoyi Takozh provodilisya viprobuvannya zlotu z tverdopalivnimi priskoryuvachami sho dalo zmogu skorotiti dovzhinu rozbigu na 38 Za rezultatami dvoh etapiv bulo virisheno ne peredavati litak na derzhavni viprobuvannya i vsi roboti po nomu buli zgornuti Dosvid rozroblennya ta viprobuvan Il 22 bulo nadali vikoristano v roboti nad serijnim litakom Il 28 HarakteristikiDzherelo Tehnichni harakteristiki Ekipazh 5 osib dva piloti shturman bombardir strilec radist kormovij strilec Dovzhina 21 1 m Rozmah krila 23 1 m Visota Plosha krila 74 5 m Masa porozhnogo 14 950 kg Normalna zlitna masa 20 000 kg Silova ustanovka 4 TRD TR 1 Tyaga 4 940 kgs Lotni harakteristiki Maksimalna shvidkist 718 km god Krejserska shvidkist 560 km god Praktichna dalnist 865 km Praktichna stelya 11 100 m Dovzhina rozbigu 1144 m Ozbroyennya Strilecko garmatne dlya strilbi vpered NS 23 boyezapas 150 snaryadiv dlya obstrilu verhnoyi pivsferi spareni B 20E zagalnij boyezapas 800 snaryadiv kormova ustanovka Il KU 3 z odniyeyu garmatoyu NS 23 boyezapas 225 snaryadiv Bombi na vnutrishnij pidvisci normalna 2000 kg maksimalna 3000 kg PrimitkiIl 22 v Enciklopedii vooruzhenij 2014 12 06 u Wayback Machine 2006 01 Vladimir Proklov statya Bombardirovshik Su 10 web archive org 6 grudnya 2014 Arhiv originalu za 6 grudnya 2014 Procitovano 24 travnya 2023