Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Волович Ієронім також Єронім Геронім Ярош Волович гербу Богорія нар бл

Єронім Волович

Єронім Волович
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Волович.

Ієронім (також — Єронім, Геронім, Ярош) Волович гербу Богорія (нар. бл. 1573, Гродно — пом. між 1636 та 1643, Титувенай) — державний діяч, дипломат Великого князівства Литовського та Речі Посполитої, секретар королівський, писар великий литовський (1589—1618), підскарбій надвірний (1600—1605) і великий литовський (1605—1618), підканцлер литовський (1618—1619), генеральний староста жмудський (1619—1636).

Ієронім (Ярош) Волович
image
Ієронім (Ярош) Волович
Портрет Ієроніма Воловича невідомого автора, XVIII ст. Костел Найсвятішої Діви Марії і кляштор бернардинів, Титувенай
Секретар королівський
? — 1589
МонархСигізмунд III Ваза
писар великий литовський
1589 — 1618
ПопередникАндрій Іванович Обринський
НаступникЯвстах Волович
підскарбій надвірний литовський
1600 — 1605
ПопередникПйотр Вєсьоловський
Наступник[be]
підскарбій великий литовський
1605 — 1618
Попередник[be]
Наступник[be]
підканцлер литовський
1618 — 1619
ПопередникЯвстах Волович
НаступникАльбрехт-Станіслав Радзивілл
староста генеральний Жмудський
1619 — 1636
МонархСигізмунд III Ваза, Владислав IV Ваза
ПопередникСтаніслав Кішка
Наступник[be]
Народився1573
Гродно, Троцьке воєводство, Велике князівство Литовське, Річ Посполита
Помер1643
Титувенай, Кельмеський район, Литва
Відомий якполітик, державний діяч
КраїнаВелике князівство Литовське і Річ Посполита
Alma materАльтдорфський університет, Падуанський університет і d
Батькоd
Матиd
У шлюбі зd і Q121009564?
Дітиd, Q121009606? і d
Брати[be], Явстах Волович, Павел Волович, Феліціана Софія, Раїна Анна
Релігіякатолицька церква
image Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Народився близько 1573 року у Гродно. За одними даними, був сином [be], Смоленського воєводи та Софії Сапеги. Ця версія підтверджується тим, що у своєму заповіті Остафій Богданович Волович, брат Григорія, називає у своєму заповіті Ієроніма своїм синовцем (племінником), хоча тут може матися на увазі й двоюрідне споріднення. За іншими даними, був сином двоюрідного брата Остафія Воловича, маршалка господарського та старости гродненського Івана Івановича Воловича та Маріанни Мелешко. Останнє підтверджує напис на портреті Ієроніма Воловича, який зберігається у костелі Найсвятійшої Діви Марії у м. Титувенай:

image "I. W. Hieronim Wołłowicz Podkanclerzy W. W. X-a Lit. Rodzony Brat Fundatora" image

Фундатором цього костелу є [be] хорунжий литовський і підстароста жмудський. Якщо останній є братом Ієроніма, то його братами також були підканцлер литовський і Віленський єпископ Явстах Волович і підскарбій надвірний литовський, староста гродненський Павел Волович; сестрами були Феліціана Софія та Раїна Анна.

Його батько був кальвіністом, а мати — православною, проте Ієронім, як і його брат Явстах, перейшов із кальвінізму на католицизм під час навчання в єзуїтському колегіумі. Потім Ярош навчався в Інґольштадтському, Альтдорфському (1578) та Падуанському університетах (1593).

Розпочав свою кар'єру при дворі як секретар королівський, з 23 квітня 1589 року був призначений писарем великим литовським. Протягом 1590—1608 років був підсудком гродненським. 1592 року, під час аудієнції з королем Сигізмундом III, писар великокняжої канцелярії Ярош Волович, виступаючи проти кандидатури нового віленського єпископа-поляка, послався на факт, що здавна цю посаду займав шляхтич з Білої Русі. Це вважається першою згадкою в історії про «Білу Русь», зробленою білорусом стосовно своєї етнічної території.

Ярош перебував разом із королем Сигізмундом III у Швеції. Разом із братом Явстахом 1598 року брали участь у спробі придушити місцеву опозицію на чолі з герцогом Сундерманландським Карлом. Після битви при Стонгебру вони обидва підписали 28 вересня перемир'я у Лінчепінгу.

У 1595 та 1599 роках Воловича обирали депутатом Головного Трибуналу. 1597 року він був призначений Могилівським війтом, проте здебільшого управляв містом за допомогою свого ландвойта Мацея Суходольського, обмежившись тільки отриманням прибутку за посаду. Як могилівський війт, Ярош Волович зіткнувся з двома серйозними прокозацькими виступами міщан у 1606—1608 та 1610 роках. Врешті-решт, виступи були придушені, а частина їхніх учасників покарана.

Принаймні з 1600 року Ієронім Волович згадується як поюрський (тепер м. [lt] у Литві) (тивун). На цій посаді він згадується у 1611 та 1615 роках, ймовірно займав її до 1619 року. У березні 1600 року був призначений на посаду підскарбія надвірного литовського. 28 лютого 1605 року був призначений підскарбієм великим литовським зі збереженням уряду писаря. Під час перебування на цій посаді, карбував монети Великого князівства Литовського зі своїм власним гербом "Богорія" (монограма "HW" та знак герба "ᛨ"): шеляги 1614—1618 років, гроші 1607—1615 років, та дукати 1616—1618 років.

image
Значок "ᛨ" гербу Богорія зверху зліва над короною на монеті 10 дукатів 1616 року
image
Грош 1614 року з зображенням внизу по центру значку "ᛨ" гербу Богорія та символів "HW" Hieronim Wołłowicz

Протягом 1604—1613 років підскарбій був призначений королем для розв'язання питання виплати жолду литовському війську, яке Волович досить успішно вирішив, зокрема, використавши для цього велику суму власних коштів. За власний кошт наймав загони жовнірів для участі у бойових діях в Інфлянтах протягом 1600—1609 років.

image
Шахівниця, подарована Ієронімом Воловичем королю Сигізмунду III 1608 року

У 1609—1615 роках був державцею рудницьким (тепер м. [lt] у Литві). 1610 року став упитським судовим старостою (державцею) та займав цю посаду до червня 1618 року.

Принаймні з 1616 року серйозно захворів, адже з того часу за згодою сейму [be] протягом 2 років виконував обов'язки надвірного підскарбія. Проте, 19 березня 1618 року Ієронім Волович отримав нову посаду підканцлера литовського. Брав участь у Війні зі Швецією (1617—1618), увійшов до делегації, яка уклала перемир'я на 2 роки.

1619 року Ієронім Волович обійняв Кобринське староство, у березні цього ж року став генеральним старостою жмудським (жемайтійським). Це була надзвичайно висока посада, яка відповідала рівню воєводи, а також дозволяла йому засідати в господарській раді, що керувала Великим князівством Литовським, і надавала сенаторську гідність. 1621 року став шедувським і паневежиським державцею. Під час війни зі Швецією (1621—1626) 1623 року очолив переговорну комісію, яка продовжила перемир'я до червня наступного року. 1628 року призначений комісаром від Сенату для виплати жолду війську Великого князівства Литовського.

Був електором Владислава IV від Жмудського князівства 1632 року.

Помер Ієронім Волович за різними даними 1636, 1641 чи 1643 року.

Маєтності та фундації

image
Портрет Ієроніма Воловича невідомого автора, XVII ст. Костел м. Кловайняй

За свою тривалу кар'єру на різних постах, Ієронім Волович зосередив у своїх руках чималі маєтності. Окрім частини Сідри з Залесем чи родової Балі (тепер — [be] біля Гродна), він був теж співвласником [pl]. Крім спадкового майна, головним джерелом існування та багатства Воловича були надзвичайно вигідні королівські держави. Принаймні від 1596 року він був державцею лісових пущ Кринської, Одельської, Малявіцької і Кузьницької, на території яких проводив осадницьку діяльність. Завдяки його колонізаційній діяльності були засновані села, костели та парафії Залесе, Соколяни, Сокулка та Домбрувка-Кумяла (тепер [pl] у Підляському воєводстві). У фундаційному акті парафії в Кориціні вказано, що Волович заснував села Чарнисток, Бялисточек, Домбрувку (Корицін), Скіндзеж, Сакувку, Борувку та Тшцянку. Для них він фундував костел і парафію 1601 року. Подібне відбулося на терені парафії Соколяни, де він заклав чимало сіл і фундував костел 1618 року. Ієронім Волович був також ініціатором отримання Сокулкою 1609 року привілею магдебурзького права. Він був фундатором парафіяльного костелу в Залесі 1602 року. Записом у заповіті від 14 червня цього ж року надав цьому костелу фільварок із будівлями та села Залесе й Погорани, цю фундацію пізніше затвердив король. 1618 року Волович передав посаг цієї парафії на кляштор бернардинок у Гродні. Звідтоді вони отримували прибуток і мали утримувати пароха та костел.

Загалом, Ієронім Волович був фундатором 21 культового об'єкта, в тому числі 14 костелів і 1 монастиря, зокрема костелів у Шедуві, Рудниках. Наприкінці XVI століття він став одним із найбільших фундаторів костелу Віднайдення Святого Хреста та монастиря бернардинів у Гродно, подарувавши 2200 злотих, на рівні з королем, який подарував 3200 злотих і Левом Сапігою, який пожертвував 1050 злотих. 1612 року звернувся до папи Павла V з проханням заснувати у Віленському університеті юридичний і медичний факультети. Виконуючи обітницю брата Андрія, протягом 1618—1636 років опікувався розбудовою Титувенайського бернардинського монастиря та костелу найсвятішої Діви Марії. Волович передав монастирю великі земельні ділянки в Титувенай (близько 340 га), надав пожертви грошима та зерном та іншу підтримку побудові монастиря. Він також посприяв забезпеченню місцевої бібліотеки книгами. 1634 року віддав окремий будинок для засідань сеймиків у м. Расейняй. Збудував міст через річку Німан у Гродні. За його сприяння у 1610-х роках побудована будівля архіву судів Упитського повіту

На початку XVII століття Волович придбав будинок «Кам'яницю Піґульчинську» — майбутній [pl]. Він проживав у Вільні, зокрема, коли був комісаром з виплати жолду литовському війську. 1628 року продав цей будинок .

Сім'я

1613 року одружився з Ельжбетою Ґославською, вдовою підскарбія надвірного литовського [be]. З нею мали двох дітей — сина Станіслава, який помер у дитинстві, та доньку [be] — першу дружину маршалка великого литовського, воєводи полоцького та берестейського, князя Александра Людвіка Радзивілла. Волович мав цілковиту довіру до свого зятя, адже 9 лютого 1630 року відступив йому держави Шедуву та Паневежис, а також війтівство Делгани.

Примітки

  1. Рыбчонак С. Паходжанне і радавод Валовічаў XV — пачатку XVII ст. // Unus pro omnibus: Валовічы ў гісторыі Вялікага княства Літоўскага XV—XVIII стст. / за ред. А. М. Янушкевіч — Мінск: 2014. — С. 88. — 508 с. —
    d:Track:Q120753712d:Track:Q108428626d:Track:Q2280d:Track:Q120753681d:Track:Q29113437
  2. Рыбчонак С. Паходжанне і радавод Валовічаў XV — пачатку XVII ст. // Unus pro omnibus: Валовічы ў гісторыі Вялікага княства Літоўскага XV—XVIII стст. / за ред. А. М. Янушкевіч — Мінск: 2014. — С. 79–80. — 508 с. —
    d:Track:Q120753712d:Track:Q108428626d:Track:Q2280d:Track:Q120753681d:Track:Q29113437
  3. Рыбчонак С. Паходжанне і радавод Валовічаў XV — пачатку XVII ст. // Unus pro omnibus: Валовічы ў гісторыі Вялікага княства Літоўскага XV—XVIII стст. / за ред. А. М. Янушкевіч — Мінск: 2014. — С. 63–64. — 508 с. —
    d:Track:Q120753712d:Track:Q108428626d:Track:Q2280d:Track:Q120753681d:Track:Q29113437
  4. Рыбчонак С. Паходжанне і радавод Валовічаў XV — пачатку XVII ст. // Unus pro omnibus: Валовічы ў гісторыі Вялікага княства Літоўскага XV—XVIII стст. / за ред. А. М. Янушкевіч — Мінск: 2014. — С. 89. — 508 с. —
    d:Track:Q120753712d:Track:Q108428626d:Track:Q2280d:Track:Q120753681d:Track:Q29113437
  5. Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / рэд. Г. П. Пашкоў і інш. — Мн.: Беларуская Энцыклапедыя, 2005. — Т. 1: Абаленскі — Кадэнцыя. — с. 383.
  6. Waldemar Wołkanowski (18.10.2018). Od Pigułki do ambasady RP... nieco szerzej o historii Pałacu Paców cz. 1. Wilnoteka.
  7. Poczet rodów w Wielkiém Księstwie Litewskiém w XV i XVI wieku, ułożył i wyd. Adam Boniecki, Warszawa, 1887, s. 383—384.
  8. Грыцкевіч А. П. Валовічы // Энцыклапедыя гісторыі Беларусі: Том 2. Бєліцк — Гімн / гал. рэд. Б. І. Сачанка. — Мінск: «Беларуская Энцыклапедыя» імя Петруся Броўкі, 1994. — с. 210.
  9. Грыцкевіч А. Валовічы // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў (гал. рэд.) і інш.; маст. З. Э. Герасімовіч. — Мн.: Беларуская Энцыклапедыя, 2005. — Т. 1: Абаленскі — Кадэнцыя. — С. 383. — (т. 1), .
  10. Tadeusz Wasilewski, Testament Ostafiego Wołłowicza, [w:] Odrodzenie i Reformacja w Polsce, VII, 1962, s. 172.
  11. Kasper Niesiecki, Korona Polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Rycerstwa Polskiego y Wielkiego Xięstwa Litewskiego Kleynotami, Naywyższymi Honorami, Heroicznym Męstwem y odwagą, wytworną Nauką a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona […], T. 4, Lwów, Drukarnia Jezuitów, 1743, s. 580—581.
  12. Herbarz polski Kaspra Niesieckiego S. J.: powiększony dodatkami z późniejszych autorów, rękopismów, dowodów urzędowych i wydany przez Jana Nepomucena Bobrowicza, T. 9, Lipsk, nakł. i dr. Breitkopfa i Hærtela, 1842, s. 416—417.
  13. Paweł Czaplewski, Polacy na studyach w Ingolsztacie, Poznań 1914, s. 108.
  14. Józef Wolff, Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego: 1385—1795. — Kraków, 1885, s. 270.
  15. Piotr Cypla, Sławomir Olczyk. Urzędnicy Grodzieńscy XIV – XVIII wiek. Portal „Rody Grodzieńskie”.
  16. Елизаров С. А., Нарижная Е. П., Неверова З. А., Юрис С. А. История Беларуси в контексте европейской цивилизации. — Минск: «Вышэйшая школа», 2016. — с. 32-33.
  17. Якубаў В. Удзел Валовічаў у дынастычнай барацьбе Вазаў у 1593—1611 гг. // Unus pro omnibus: Валовічы ў гісторыі Вялікага княства Літоўскага XV—XVIII стст. / Цэнтр генеал. даследаванняў, Музей "Замкавы комплекс «Мір». — Мінск: Медысонт, 2014. — с. 334.
  18. Z biegiem Biebrzy: przewodnik historyczno-etnograficzny, pod redakcją Artura Gawła i Grzegorza Ryżewskiego, Białystok — Suchowola 2012, s. 57.
  19. Келлер О. Б. Истоки городского самоуправления, войты и магистрат в белорусских городах и местечках с магдебургским правом // Аннали юридичної історії. Випуск «Городяни і громадяни: історія та антропологія територіальних громад». — Том 1., № 2: квітень-липень 2017. — с. 34-35.
  20. Максим Стефанович. Городские войны. Как горожане ВКЛ сражались за свои права. Проект 1863x.
  21. Копысский З. Ю. Социально-политическое развитие городов Белоруссии в XVI - первой половине XVII в. Конспект книги. - Минск: "Наука и техника", 1975.
  22. Urzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1994, s. 250.
  23. Опись документов Виленского Центрального Архива древних актовых книг Выпуск 8 стр. 322
  24. Adam Boniecki, Poczet rodów w Wielkiém Księstwie Litewskiém w XV i XVI wieku, Warszawa, 1887, s. 384.
  25. Józef Wolff, Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego: 1385—1795. — Kraków, 1885, s. 192.
  26. Józef Wolff, Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego: 1385—1795. — Kraków, 1885, s. 187.
  27. Якубаў В. Удзел Валовічаў у дынастычнай барацьбе Вазаў у 1593—1611 гг. // Unus pro omnibus: Валовічы ў гісторыі Вялікага княства Літоўскага XV—XVIII стст. / Цэнтр генеал. даследаванняў, Музей "Замкавы комплекс «Мір». — Мінск: Медысонт, 2014. — с. 335—336.
  28. Рагаускас Айвас. Постройка зданий архива судов Упитского повета в начале XVII в. и Упитский староста Ярош Волович // Гістарычна-археалагічны зборнік. — Мінск, 2017. — № 32. — с. 96.
  29. Szeląg litewski 1618 bez herbu podskarbiego. Blog numizmatyczny Dariusz Marzęta. {{}}: |first= з пропущеним |last= ()
  30. Urzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1994, s. 147.
  31. Лазоркина Ольга. Дипломатия Великого княжества Литовского во время войны Речи Посполитой со Швецией в 1600—1629 гг. // Журнал международного права и международных отношений. — 2006. — № 4. — с. 77.
  32. Лазоркина Ольга. Дипломатия Великого княжества Литовского во время войны Речи Посполитой со Швецией в 1600—1629 гг. // Журнал международного права и международных отношений. — 2006. — № 4. — с. 77-78.
  33. Volumina Legum, t. 3, Petersburg 1859, s. 277.
  34. Suffragia Woiewodztw y Ziem Koronnych, y W. X. Litewskiego, Zgodnie ná Naiásnieyssego Władisława Zygmunta … roku 1632 … Woiewodztwo Krákowskie., [b.n.s.]
  35. Józef Wolff, Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego: 1385—1795. — Kraków, 1885, s. 93.
  36. Wołłowicz Hieronim. Encyklopedia PWN.
  37. Z biegiem Biebrzy: przewodnik historyczno-etnograficzny, pod redakcją Artura Gawła i Grzegorza Ryżewskiego, Białystok — Suchowola 2012, s. 95.
  38. Z biegiem Biebrzy: przewodnik historyczno-etnograficzny, pod redakcją Artura Gawła i Grzegorza Ryżewskiego, Białystok — Suchowola 2012, s. 172.
  39. Parafia pw. Przemienienia Pańskiego. Centrum Informacji i Środków Społecznego Przekazu Archidiecezji Białostockiej.
  40. Parafia pw. NMP Pocieszenia. Centrum Informacji i Środków Społecznego Przekazu Archidiecezji Białostockiej.
  41. Wincenty Przyałgowski, Żywoty biskupów wileńskich, Том 2, Petersburg, 1860, s. 70-71.
  42. Старейший действующий костел города Гродно. Портал “Планета Беларусь”.
  43. Jeronimas Valavičius. Lietuviškoji tarybinė enciklopedija, XII t. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 1984. T.XII: Vaislapėlis-Žvorūnė, 25 psl.
  44. . Vilniaus dailės akademijos leidykla. Архів оригіналу за 5 липня 2007. Процитовано 31 травня 2023.
  45. Рагаускас Айвас. Постройка зданий архива судов Упитского повета в начале XVII в. и Упитский староста Ярош Волович // Гістарычна-археалагічны зборнік. — Мінск, 2017. — № 32. — с. 99, 101, 102.
  46. Jerzy Flisiński. Tekla Anna z Wołłowiczów, księżna Radziwiłłowa (1610-1637). Słowo Podlasia.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Volovich Iyeronim takozh Yeronim Geronim Yarosh Volovich gerbu Bogoriya nar bl 1573 Grodno pom mizh 1636 ta 1643 Tituvenaj derzhavnij diyach diplomat Velikogo knyazivstva Litovskogo ta Rechi Pospolitoyi sekretar korolivskij pisar velikij litovskij 1589 1618 pidskarbij nadvirnij 1600 1605 i velikij litovskij 1605 1618 pidkancler litovskij 1618 1619 generalnij starosta zhmudskij 1619 1636 Iyeronim Yarosh VolovichIyeronim Yarosh VolovichPortret Iyeronima Volovicha nevidomogo avtora XVIII st Kostel Najsvyatishoyi Divi Mariyi i klyashtor bernardiniv TituvenajSekretar korolivskij 1589MonarhSigizmund III Vazapisar velikij litovskij1589 1618PoperednikAndrij Ivanovich ObrinskijNastupnikYavstah Volovichpidskarbij nadvirnij litovskij1600 1605PoperednikPjotr VyesolovskijNastupnik be pidskarbij velikij litovskij1605 1618Poperednik be Nastupnik be pidkancler litovskij1618 1619PoperednikYavstah VolovichNastupnikAlbreht Stanislav Radzivillstarosta generalnij Zhmudskij1619 1636MonarhSigizmund III Vaza Vladislav IV VazaPoperednikStanislav KishkaNastupnik be Narodivsya1573 Grodno Trocke voyevodstvo Velike knyazivstvo Litovske Rich PospolitaPomer1643 Tituvenaj Kelmeskij rajon LitvaVidomij yakpolitik derzhavnij diyachKrayinaVelike knyazivstvo Litovske i Rich PospolitaAlma materAltdorfskij universitet Paduanskij universitet i dBatkodMatidU shlyubi zd i Q121009564 Ditid Q121009606 i dBrati be Yavstah Volovich Pavel Volovich Feliciana Sofiya Rayina AnnaReligiyakatolicka cerkva Mediafajli u VikishovishiZhittyepisNarodivsya blizko 1573 roku u Grodno Za odnimi danimi buv sinom be Smolenskogo voyevodi ta Sofiyi Sapegi Cya versiya pidtverdzhuyetsya tim sho u svoyemu zapoviti Ostafij Bogdanovich Volovich brat Grigoriya nazivaye u svoyemu zapoviti Iyeronima svoyim sinovcem pleminnikom hocha tut mozhe matisya na uvazi j dvoyuridne sporidnennya Za inshimi danimi buv sinom dvoyuridnogo brata Ostafiya Volovicha marshalka gospodarskogo ta starosti grodnenskogo Ivana Ivanovicha Volovicha ta Marianni Meleshko Ostannye pidtverdzhuye napis na portreti Iyeronima Volovicha yakij zberigayetsya u kosteli Najsvyatijshoyi Divi Mariyi u m Tituvenaj I W Hieronim Wollowicz Podkanclerzy W W X a Lit Rodzony Brat Fundatora Fundatorom cogo kostelu ye be horunzhij litovskij i pidstarosta zhmudskij Yaksho ostannij ye bratom Iyeronima to jogo bratami takozh buli pidkancler litovskij i Vilenskij yepiskop Yavstah Volovich i pidskarbij nadvirnij litovskij starosta grodnenskij Pavel Volovich sestrami buli Feliciana Sofiya ta Rayina Anna Jogo batko buv kalvinistom a mati pravoslavnoyu prote Iyeronim yak i jogo brat Yavstah perejshov iz kalvinizmu na katolicizm pid chas navchannya v yezuyitskomu kolegiumi Potim Yarosh navchavsya v Ingolshtadtskomu Altdorfskomu 1578 ta Paduanskomu universitetah 1593 Rozpochav svoyu kar yeru pri dvori yak sekretar korolivskij z 23 kvitnya 1589 roku buv priznachenij pisarem velikim litovskim Protyagom 1590 1608 rokiv buv pidsudkom grodnenskim 1592 roku pid chas audiyenciyi z korolem Sigizmundom III pisar velikoknyazhoyi kancelyariyi Yarosh Volovich vistupayuchi proti kandidaturi novogo vilenskogo yepiskopa polyaka poslavsya na fakt sho zdavna cyu posadu zajmav shlyahtich z Biloyi Rusi Ce vvazhayetsya pershoyu zgadkoyu v istoriyi pro Bilu Rus zroblenoyu bilorusom stosovno svoyeyi etnichnoyi teritoriyi Yarosh perebuvav razom iz korolem Sigizmundom III u Shveciyi Razom iz bratom Yavstahom 1598 roku brali uchast u sprobi pridushiti miscevu opoziciyu na choli z gercogom Sundermanlandskim Karlom Pislya bitvi pri Stongebru voni obidva pidpisali 28 veresnya peremir ya u Linchepingu U 1595 ta 1599 rokah Volovicha obirali deputatom Golovnogo Tribunalu 1597 roku vin buv priznachenij Mogilivskim vijtom prote zdebilshogo upravlyav mistom za dopomogoyu svogo landvojta Maceya Suhodolskogo obmezhivshis tilki otrimannyam pributku za posadu Yak mogilivskij vijt Yarosh Volovich zitknuvsya z dvoma serjoznimi prokozackimi vistupami mishan u 1606 1608 ta 1610 rokah Vreshti resht vistupi buli pridusheni a chastina yihnih uchasnikiv pokarana Prinajmni z 1600 roku Iyeronim Volovich zgaduyetsya yak poyurskij teper m lt u Litvi tivun Na cij posadi vin zgaduyetsya u 1611 ta 1615 rokah jmovirno zajmav yiyi do 1619 roku U berezni 1600 roku buv priznachenij na posadu pidskarbiya nadvirnogo litovskogo 28 lyutogo 1605 roku buv priznachenij pidskarbiyem velikim litovskim zi zberezhennyam uryadu pisarya Pid chas perebuvannya na cij posadi karbuvav moneti Velikogo knyazivstva Litovskogo zi svoyim vlasnim gerbom Bogoriya monograma HW ta znak gerba ᛨ shelyagi 1614 1618 rokiv groshi 1607 1615 rokiv ta dukati 1616 1618 rokiv Znachok ᛨ gerbu Bogoriya zverhu zliva nad koronoyu na moneti 10 dukativ 1616 roku Grosh 1614 roku z zobrazhennyam vnizu po centru znachku ᛨ gerbu Bogoriya ta simvoliv HW Hieronim Wollowicz Protyagom 1604 1613 rokiv pidskarbij buv priznachenij korolem dlya rozv yazannya pitannya viplati zholdu litovskomu vijsku yake Volovich dosit uspishno virishiv zokrema vikoristavshi dlya cogo veliku sumu vlasnih koshtiv Za vlasnij kosht najmav zagoni zhovniriv dlya uchasti u bojovih diyah v Inflyantah protyagom 1600 1609 rokiv Shahivnicya podarovana Iyeronimom Volovichem korolyu Sigizmundu III 1608 roku U 1609 1615 rokah buv derzhavceyu rudnickim teper m lt u Litvi 1610 roku stav upitskim sudovim starostoyu derzhavceyu ta zajmav cyu posadu do chervnya 1618 roku Prinajmni z 1616 roku serjozno zahvoriv adzhe z togo chasu za zgodoyu sejmu be protyagom 2 rokiv vikonuvav obov yazki nadvirnogo pidskarbiya Prote 19 bereznya 1618 roku Iyeronim Volovich otrimav novu posadu pidkanclera litovskogo Brav uchast u Vijni zi Shveciyeyu 1617 1618 uvijshov do delegaciyi yaka uklala peremir ya na 2 roki 1619 roku Iyeronim Volovich obijnyav Kobrinske starostvo u berezni cogo zh roku stav generalnim starostoyu zhmudskim zhemajtijskim Ce bula nadzvichajno visoka posada yaka vidpovidala rivnyu voyevodi a takozh dozvolyala jomu zasidati v gospodarskij radi sho keruvala Velikim knyazivstvom Litovskim i nadavala senatorsku gidnist 1621 roku stav sheduvskim i panevezhiskim derzhavceyu Pid chas vijni zi Shveciyeyu 1621 1626 1623 roku ocholiv peregovornu komisiyu yaka prodovzhila peremir ya do chervnya nastupnogo roku 1628 roku priznachenij komisarom vid Senatu dlya viplati zholdu vijsku Velikogo knyazivstva Litovskogo Buv elektorom Vladislava IV vid Zhmudskogo knyazivstva 1632 roku Pomer Iyeronim Volovich za riznimi danimi 1636 1641 chi 1643 roku Mayetnosti ta fundaciyiPortret Iyeronima Volovicha nevidomogo avtora XVII st Kostel m Klovajnyaj Za svoyu trivalu kar yeru na riznih postah Iyeronim Volovich zoserediv u svoyih rukah chimali mayetnosti Okrim chastini Sidri z Zalesem chi rodovoyi Bali teper be bilya Grodna vin buv tezh spivvlasnikom pl Krim spadkovogo majna golovnim dzherelom isnuvannya ta bagatstva Volovicha buli nadzvichajno vigidni korolivski derzhavi Prinajmni vid 1596 roku vin buv derzhavceyu lisovih push Krinskoyi Odelskoyi Malyavickoyi i Kuznickoyi na teritoriyi yakih provodiv osadnicku diyalnist Zavdyaki jogo kolonizacijnij diyalnosti buli zasnovani sela kosteli ta parafiyi Zalese Sokolyani Sokulka ta Dombruvka Kumyala teper pl u Pidlyaskomu voyevodstvi U fundacijnomu akti parafiyi v Koricini vkazano sho Volovich zasnuvav sela Charnistok Byalistochek Dombruvku Koricin Skindzezh Sakuvku Boruvku ta Tshcyanku Dlya nih vin funduvav kostel i parafiyu 1601 roku Podibne vidbulosya na tereni parafiyi Sokolyani de vin zaklav chimalo sil i funduvav kostel 1618 roku Iyeronim Volovich buv takozh iniciatorom otrimannya Sokulkoyu 1609 roku privileyu magdeburzkogo prava Vin buv fundatorom parafiyalnogo kostelu v Zalesi 1602 roku Zapisom u zapoviti vid 14 chervnya cogo zh roku nadav comu kostelu filvarok iz budivlyami ta sela Zalese j Pogorani cyu fundaciyu piznishe zatverdiv korol 1618 roku Volovich peredav posag ciyeyi parafiyi na klyashtor bernardinok u Grodni Zvidtodi voni otrimuvali pributok i mali utrimuvati paroha ta kostel Zagalom Iyeronim Volovich buv fundatorom 21 kultovogo ob yekta v tomu chisli 14 kosteliv i 1 monastirya zokrema kosteliv u Sheduvi Rudnikah Naprikinci XVI stolittya vin stav odnim iz najbilshih fundatoriv kostelu Vidnajdennya Svyatogo Hresta ta monastirya bernardiniv u Grodno podaruvavshi 2200 zlotih na rivni z korolem yakij podaruvav 3200 zlotih i Levom Sapigoyu yakij pozhertvuvav 1050 zlotih 1612 roku zvernuvsya do papi Pavla V z prohannyam zasnuvati u Vilenskomu universiteti yuridichnij i medichnij fakulteti Vikonuyuchi obitnicyu brata Andriya protyagom 1618 1636 rokiv opikuvavsya rozbudovoyu Tituvenajskogo bernardinskogo monastirya ta kostelu najsvyatishoyi Divi Mariyi Volovich peredav monastiryu veliki zemelni dilyanki v Tituvenaj blizko 340 ga nadav pozhertvi groshima ta zernom ta inshu pidtrimku pobudovi monastirya Vin takozh pospriyav zabezpechennyu miscevoyi biblioteki knigami 1634 roku viddav okremij budinok dlya zasidan sejmikiv u m Rasejnyaj Zbuduvav mist cherez richku Niman u Grodni Za jogo spriyannya u 1610 h rokah pobudovana budivlya arhivu sudiv Upitskogo povitu Na pochatku XVII stolittya Volovich pridbav budinok Kam yanicyu Pigulchinsku majbutnij pl Vin prozhivav u Vilni zokrema koli buv komisarom z viplati zholdu litovskomu vijsku 1628 roku prodav cej budinok Sim ya1613 roku odruzhivsya z Elzhbetoyu Goslavskoyu vdovoyu pidskarbiya nadvirnogo litovskogo be Z neyu mali dvoh ditej sina Stanislava yakij pomer u ditinstvi ta donku be pershu druzhinu marshalka velikogo litovskogo voyevodi polockogo ta berestejskogo knyazya Aleksandra Lyudvika Radzivilla Volovich mav cilkovitu doviru do svogo zyatya adzhe 9 lyutogo 1630 roku vidstupiv jomu derzhavi Sheduvu ta Panevezhis a takozh vijtivstvo Delgani PrimitkiRybchonak S Pahodzhanne i radavod Valovichay XV pachatku XVII st Unus pro omnibus Valovichy y gistoryi Vyalikaga knyastva Litoyskaga XV XVIII stst za red A M Yanushkevich Minsk 2014 S 88 508 s ISBN 978 985 7085 36 1 d Track Q120753712d Track Q108428626d Track Q2280d Track Q120753681d Track Q29113437 Rybchonak S Pahodzhanne i radavod Valovichay XV pachatku XVII st Unus pro omnibus Valovichy y gistoryi Vyalikaga knyastva Litoyskaga XV XVIII stst za red A M Yanushkevich Minsk 2014 S 79 80 508 s ISBN 978 985 7085 36 1 d Track Q120753712d Track Q108428626d Track Q2280d Track Q120753681d Track Q29113437 Rybchonak S Pahodzhanne i radavod Valovichay XV pachatku XVII st Unus pro omnibus Valovichy y gistoryi Vyalikaga knyastva Litoyskaga XV XVIII stst za red A M Yanushkevich Minsk 2014 S 63 64 508 s ISBN 978 985 7085 36 1 d Track Q120753712d Track Q108428626d Track Q2280d Track Q120753681d Track Q29113437 Rybchonak S Pahodzhanne i radavod Valovichay XV pachatku XVII st Unus pro omnibus Valovichy y gistoryi Vyalikaga knyastva Litoyskaga XV XVIII stst za red A M Yanushkevich Minsk 2014 S 89 508 s ISBN 978 985 7085 36 1 d Track Q120753712d Track Q108428626d Track Q2280d Track Q120753681d Track Q29113437 Vyalikae knyastva Litoyskae Encyklapedyya U 3 t red G P Pashkoy i insh Mn Belaruskaya Encyklapedyya 2005 T 1 Abalenski Kadencyya s 383 Waldemar Wolkanowski 18 10 2018 Od Pigulki do ambasady RP nieco szerzej o historii Palacu Pacow cz 1 Wilnoteka Poczet rodow w Wielkiem Ksiestwie Litewskiem w XV i XVI wieku ulozyl i wyd Adam Boniecki Warszawa 1887 s 383 384 Gryckevich A P Valovichy Encyklapedyya gistoryi Belarusi Tom 2 Byelick Gimn gal red B I Sachanka Minsk Belaruskaya Encyklapedyya imya Petrusya Broyki 1994 s 210 Gryckevich A Valovichy Vyalikae knyastva Litoyskae Encyklapedyya U 3 t Redkal G P Pashkoy gal red i insh mast Z E Gerasimovich Mn Belaruskaya Encyklapedyya 2005 T 1 Abalenski Kadencyya S 383 ISBN 985 11 0314 4 t 1 ISBN 985 11 0315 2 Tadeusz Wasilewski Testament Ostafiego Wollowicza w Odrodzenie i Reformacja w Polsce VII 1962 s 172 Kasper Niesiecki Korona Polska przy Zlotey Wolnosci Starozytnemi Rycerstwa Polskiego y Wielkiego Xiestwa Litewskiego Kleynotami Naywyzszymi Honorami Heroicznym Mestwem y odwaga wytworna Nauka a naypierwey Cnota Poboznoscia y Swiatobliwoscia Ozdobiona T 4 Lwow Drukarnia Jezuitow 1743 s 580 581 Herbarz polski Kaspra Niesieckiego S J powiekszony dodatkami z pozniejszych autorow rekopismow dowodow urzedowych i wydany przez Jana Nepomucena Bobrowicza T 9 Lipsk nakl i dr Breitkopfa i Haertela 1842 s 416 417 Pawel Czaplewski Polacy na studyach w Ingolsztacie Poznan 1914 s 108 Jozef Wolff Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Ksiestwa Litewskiego 1385 1795 Krakow 1885 s 270 Piotr Cypla Slawomir Olczyk Urzednicy Grodzienscy XIV XVIII wiek Portal Rody Grodzienskie Elizarov S A Narizhnaya E P Neverova Z A Yuris S A Istoriya Belarusi v kontekste evropejskoj civilizacii Minsk Vyshejshaya shkola 2016 s 32 33 Yakubay V Udzel Valovichay u dynastychnaj baracbe Vazay u 1593 1611 gg Unus pro omnibus Valovichy y gistoryi Vyalikaga knyastva Litoyskaga XV XVIII stst Centr geneal dasledavannyay Muzej Zamkavy kompleks Mir Minsk Medysont 2014 s 334 Z biegiem Biebrzy przewodnik historyczno etnograficzny pod redakcja Artura Gawla i Grzegorza Ryzewskiego Bialystok Suchowola 2012 s 57 Keller O B Istoki gorodskogo samoupravleniya vojty i magistrat v belorusskih gorodah i mestechkah s magdeburgskim pravom Annali yuridichnoyi istoriyi Vipusk Gorodyani i gromadyani istoriya ta antropologiya teritorialnih gromad Tom 1 2 kviten lipen 2017 s 34 35 Maksim Stefanovich Gorodskie vojny Kak gorozhane VKL srazhalis za svoi prava Proekt 1863x Kopysskij Z Yu Socialno politicheskoe razvitie gorodov Belorussii v XVI pervoj polovine XVII v Konspekt knigi Minsk Nauka i tehnika 1975 Urzednicy Dawnej Rzeczypospolitej XII XVIII wieku Spisy t XI Urzednicy centralni i dostojnicy Wielkiego Ksiestwa Litewskiego XIV XVIII wieku Spisy Polska Akademia Nauk Biblioteka Kornicka Instytut Historii Kornik Biblioteka Kornicka 1994 s 250 Opis dokumentov Vilenskogo Centralnogo Arhiva drevnih aktovyh knig Vypusk 8 str 322 Adam Boniecki Poczet rodow w Wielkiem Ksiestwie Litewskiem w XV i XVI wieku Warszawa 1887 s 384 Jozef Wolff Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Ksiestwa Litewskiego 1385 1795 Krakow 1885 s 192 Jozef Wolff Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Ksiestwa Litewskiego 1385 1795 Krakow 1885 s 187 Yakubay V Udzel Valovichay u dynastychnaj baracbe Vazay u 1593 1611 gg Unus pro omnibus Valovichy y gistoryi Vyalikaga knyastva Litoyskaga XV XVIII stst Centr geneal dasledavannyay Muzej Zamkavy kompleks Mir Minsk Medysont 2014 s 335 336 Ragauskas Ajvas Postrojka zdanij arhiva sudov Upitskogo poveta v nachale XVII v i Upitskij starosta Yarosh Volovich Gistarychna arhealagichny zbornik Minsk 2017 32 s 96 Szelag litewski 1618 bez herbu podskarbiego Blog numizmatyczny Dariusz Marzeta a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a first z propushenim last dovidka Urzednicy Dawnej Rzeczypospolitej XII XVIII wieku Spisy t XI Urzednicy centralni i dostojnicy Wielkiego Ksiestwa Litewskiego XIV XVIII wieku Spisy Polska Akademia Nauk Biblioteka Kornicka Instytut Historii Kornik Biblioteka Kornicka 1994 s 147 Lazorkina Olga Diplomatiya Velikogo knyazhestva Litovskogo vo vremya vojny Rechi Pospolitoj so Shveciej v 1600 1629 gg Zhurnal mezhdunarodnogo prava i mezhdunarodnyh otnoshenij 2006 4 s 77 Lazorkina Olga Diplomatiya Velikogo knyazhestva Litovskogo vo vremya vojny Rechi Pospolitoj so Shveciej v 1600 1629 gg Zhurnal mezhdunarodnogo prava i mezhdunarodnyh otnoshenij 2006 4 s 77 78 Volumina Legum t 3 Petersburg 1859 s 277 Suffragia Woiewodztw y Ziem Koronnych y W X Litewskiego Zgodnie na Naiasnieyssego Wladislawa Zygmunta roku 1632 Woiewodztwo Krakowskie b n s Jozef Wolff Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Ksiestwa Litewskiego 1385 1795 Krakow 1885 s 93 Wollowicz Hieronim Encyklopedia PWN Z biegiem Biebrzy przewodnik historyczno etnograficzny pod redakcja Artura Gawla i Grzegorza Ryzewskiego Bialystok Suchowola 2012 s 95 Z biegiem Biebrzy przewodnik historyczno etnograficzny pod redakcja Artura Gawla i Grzegorza Ryzewskiego Bialystok Suchowola 2012 s 172 Parafia pw Przemienienia Panskiego Centrum Informacji i Srodkow Spolecznego Przekazu Archidiecezji Bialostockiej Parafia pw NMP Pocieszenia Centrum Informacji i Srodkow Spolecznego Przekazu Archidiecezji Bialostockiej Wincenty Przyalgowski Zywoty biskupow wilenskich Tom 2 Petersburg 1860 s 70 71 Starejshij dejstvuyushij kostel goroda Grodno Portal Planeta Belarus Jeronimas Valavicius Lietuviskoji tarybine enciklopedija XII t Vilnius Mokslo ir enciklopediju leidybos institutas 1984 T XII Vaislapelis Zvorune 25 psl Vilniaus dailes akademijos leidykla Arhiv originalu za 5 lipnya 2007 Procitovano 31 travnya 2023 Ragauskas Ajvas Postrojka zdanij arhiva sudov Upitskogo poveta v nachale XVII v i Upitskij starosta Yarosh Volovich Gistarychna arhealagichny zbornik Minsk 2017 32 s 99 101 102 Jerzy Flisinski Tekla Anna z Wollowiczow ksiezna Radziwillowa 1610 1637 Slowo Podlasia

Дата публікації:
Топ